Рішення

від 27.03.2025 по справі 750/12750/24

ЩОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2-др/748/5/25

Єдиний унікальний№ 750/12750/24

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" березня 2025 р. місто Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Костюкової Т.В.

з участю секретаря судового засідання Проненко К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача адвоката Прокоф`єва Богдана Івановича про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Чернігівського виконавчого округу Приходько Юрія Михайловича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська універсальна біржа», Акціонерне товариство «Кредобанк», ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області та ТДВ «Страхова компанія Експо Страхування» про стягнення коштів, отриманих за недійсним правочином, відшкодування заподіяних збитків

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Леонов Олександр Євгенович, діючи на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії СВ № 1099587 від 05 вересня 2024 року, в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Чернігівського районного суду Чернігівської області з позовом приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська універсальна біржа», Акціонерне товариство «Кредобанк», ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області та ТДВ «Страхова компанія Експо Страхування» про стягнення коштів, отриманих за недійсним правочином, відшкодування заподіяних збитків.

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 14 березня 2025 року по справі № 750/12750/24 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного виконавця Чернігівського виконавчого округу Приходька Юрія Михайловича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська універсальна біржа», Акціонерне товариство «Кредобанк», ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області та ТДВ «Страхова компанія Експо Страхування» було відмовлено.

18.03.2025 року відповідно засобу поштового зв`язку, представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Прокоф`єв Богдан Іванович звернувся до суду із заявою на відшкодування судових витрат по справі № 750/12750/24, відповідно до якої просить суд поновити відповідачу строк на подачу доказів понесених судових витрат та винести додаткове рішення суду про стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича витрат на правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

При ухваленні судового рішення суд не вирішував питання про стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки до закінчення судових дебатів у справі представником відповідача було подано до суду заяву про надання доказів сплати судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Заява представником відповідача адвокатом Прокоф`євим Богданом Івановичем подана у п`ятиденний строк після ухвалення рішення суду

У судове засідання, будучи повідомленими про час, дату та місце розгляду справи сторони не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Суд розглядає заяву про ухвалення додаткового рішення у відсутності учасників справи, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України їх неявка не є перешкодою для розгляду такої заяви.

Вивчивши і дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 ст. 137 ЦПК України).

На зазначене звернула увагу Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження судових витрат відповідачем надано договір № 01/09/22 про надання правничої допомоги від 01 вересня 2022 року ( т.2 а.с. 29), детальний опис робіт ( наданих послуг) здійснених адвокатом для надання правничої допомоги по справі № 750/12750/24 ( т.2 а.с 30), рекомендації щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару ( т.2 а.с 32), квитанція до прибуткого ордеру від 17.03.2025 року щодо внесення 8000 грн відповідачем на надання правничої допомоги по справі № 750/12750/24 ( т.2 а.с 31), квитанції АТ «Укрпошта», які підтверджують надсилання кореспонденції учасникам справи в межах розгляду справи № 750/12750/24 ( т.2 а.с 33), ордер на надання правничої допомоги серії СВ № 1070857 ( т.1 а.с 88)

З вищезазначених доказів вбачається, що вартість правничої допомоги становить 8000 грн, перелік робіт, які були прийняті клієнтом визначені в описі наданих послуг від 17 березня 2025 року, зауваження відсутні ( т.2 а.с 31).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, а у разі відмови в позові - на позивача.

Пунктами 1 та 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У пунктах 34-47 Додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Це підтверджується і відповідними нормами ЦПК України.

Сторона позивача, будучи завчасно повідомленою про дату час та місце розгляду справи, через представника, клопотання про зменшення судових витрат не подала.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частинах 5 та 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У судовому засіданні встановлено, що до закінчення судових дебатів у справі представник відповідача заявив, що у відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України докази витрат ОСОБА_3 на професійну правничу допомогу будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з ч.1 ст.246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до правової позиції, висловленої об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

В силу положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Оскільки, представником відповідача Прокоф`євим Б.І. до закінчення судових дебатів була зроблена заява про намір подати докази понесених судових витрат в строк п`яти днів після ухвалення рішення, строк для подачі відповідних доказів, передбачений ч.8 ст.141 ЦПК України, стороною відповідача не було пропущено, з огляду на те, що судове рішення ухвалено 14.03.2025 року, а докази щодо понесених судових витрат надані суду 18.03.2025 року (т.2 а.с. 34) з урахуванням чого підстав для поновлення процесуального строку подачі доказів, які підтверджують факт понесених витрат на правничу допомогу суд не вбачає, так як вказані докази подані у встановлені ЦПК України строки.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку, що заява представника відповідача підлягає задоволенню, шляхом ухвалення у справі додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_1 користь ОСОБА_3 судових витрат, а саме, витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 гривень, що на думку суду є обґрунтованими, та відповідають принципу розумності, є співмірними зі складністю цієї справи, наданими адвокатом обсягом послуг та підтверджується матеріалами справи.

Керуючись ст. 270 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Заяву представника відповідача - адвоката Прокоф`єва Богдана Івановича - задовольнити

Ухвалити додаткове рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Чернігівського виконавчого округу Приходько Юрія Михайловича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська універсальна біржа», Акціонерне товариство «Кредобанк», ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області та ТДВ «Страхова компанія Експо Страхування» про стягнення коштів, отриманих за недійсним правочином, відшкодування заподіяних збитків

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 (вісім тисяч ) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Т.В.Костюкова