Постанова від 03.09.2025 по справі 750/12750/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

03 вересня 2025 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/12750/24

Головуючий у першій інстанції - Костюкова Т. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/956/25

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої - судді Мамонової О.Є.,

суддів - Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.,

із секретарем: Герасименко Ю.О., Зіньковець О.О., -

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: приватний виконавець Чернігівського виконавчого округу Приходько Юрій Михайлович,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська універсальна біржа", Акціонерне товариство "Кредобанк", ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Експо Страхування",-

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 14 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Чернігівського виконавчого округу Приходька Юрія Михайловича про стягнення коштів, отриманих за недійсним правочином, відшкодування заподіяних збитків,-

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до приватного виконавця Чернігівського виконавчого округу Приходька Ю.М. (далі по текст - приватний виконавець, виконавець, Приходько Ю.М.), в якому просила стягнути з відповідача на свою користь 148 000 грн отриманих за недійсним правочином, 29 440 грн заподіяних збитків, 1 774,40 грн витрат по оплаті судового збору та 20 000 грн витрат на надання професійної правничої допомоги.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що у приватного виконавця Чернігівського виконавчого округу Приходька Ю.М. на виконанні перебувало виконавче провадження НОМЕР_4, відкрите на підставі наказу, виданого Господарським судом Чернігівської області від 12.08.2020 (справа №927/393/20) про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «Кредобанк» 15 273,15 грн неповернутої суми кредиту, 3 194,65 грн прострочених відсотків та 50,70 грн пені.

Зазначала, що в процесі примусового виконання вказаного рішення суду приватним виконавцем 28.11.2022 було винесено постанову про опис та арешт майна боржника, а саме земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 7425586000:02:000:0016, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку і споруд, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , яка нібито належала боржнику на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 101849.

У подальшому відповідачем було організовано та проведено примусову реалізацію майна ОСОБА_2 через електронний майданчик ДП «Прозорро.Продажі», організатором електронних торгів виступило ТОВ «Українська універсальна біржа». Відповідно до протоколу результатів земельних торгів №LSE001-UA-20221212 від 13.03.2023 їх переможцем визнано ОСОБА_1 , якою на рахунки ТОВ «Українська універсальна біржа» було сплачено 155 995,00 грн (112 548 грн - вартість лоту, 40 277, 00 грн - гарантійний внесок для участі в аукціоні, 670,00 грн - реєстраційний внесок та 2500 грн - витрати підготовки лота до продажу).

Указувала, що 18.01.2023 між позивачем та відповідачем укладено договір за результатами проведення земельних торгів, згідно якого відповідач передав, а позивач прийняв у власність належну боржнику - ОСОБА_2 у виконавчому провадженні НОМЕР_4 земельну ділянку, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7425586000:02:000:0016, площею 0,1000 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку і споруд (присадибна ділянка).

У подальшому рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 26.03.2024 у справі №748/4457/23, що набрало законної сили 04.06.2024, встановлено, що ОСОБА_1 незаконно набула у власність вищевказану земельну ділянку, оскільки боржник виконавчого провадження - ОСОБА_2 не була законним володільцем майна, в дійсності спірна земельна ділянка ще 11.02.2004 була продана ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу земельної ділянки, останній було видано відповідний Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧН №011266 від 17.02.2004, а тому земельні торги визнані судом недійсними.

Стверджувала, що вона, придбавши на торгах земельну ділянку, яку в подальшому повернуто законному володільцю за рішенням суду, керуючись приписами ст. 203, 216, 1212 ЦК України, вимушена звернутися до суду з даним позовом про стягнення коштів саме з відповідача, оскільки він як продавець зобов`язаний повернути грошові кошти.

Також позивачкою під час та після проведення аукціону було сплачено 29 440 грн, які є витратами, що вона понесла для реєстрації права власності на земельну ділянку. Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 26.03.2024 у справі №748/4457/23 було присуджено стягнення судових витрат з позивачки. Зазначені витрати понесені внаслідок неправомірних дій відповідача, а тому на думку позивачки, є збитками і підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 14.03.2025 в задоволенні позовних вимог за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Чернігівського виконавчого округу Приходька Юрія Михайловича відмовлено.

Судові витрати залишено за позивачем.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що заявлені позивачкою вимоги про стягнення коштів з відповідача, котрий здійснив продаж земельної ділянки і на користь кого сплачувались грошові кошти, яку в подальшому витребувано рішенням суду, без окремих позовних вимог про визнання торгів недійсними, є цілком законним та ефективним способом захисту, задоволення яких відповідатиме змісту захисту порушеного права позивача.

Заявник зазначає, що судом проігноровано правові позиції Верховного Суду щодо застосування ст. 1212 ЦК України до зобов`язальних правовідносин та безпідставно виключено поняття відшкодування збитків за наслідками недійсного правочину.

У відзиві на апеляційну скаргу приватний виконавець Чернігівського виконавчого округу Приходько Ю.М. просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити та залишити рішення Чернігівського районного суду від 14.03.2025 без змін, стягнути з позивача на користь відповідача понесені витрати на правничу допомогу у сумі 7 000 грн.

Відповідач указує, що ним проводилися виконавчі дії по виявленню та накладенню арешту на майно боржника, на виконання вимог закону ним зроблені відповідні запити задля виявлення доходів, коштів, рухомого та нерухомого майна боржника. На день продажу спірної земельної ділянки у виконавця були наявні усі правовстановлюючі документи, які підтверджували право власності на неї боржниці ОСОБА_2 .

Уважає, що відповідальність за подання недостовірної інформації про право власності на спірну земельну ділянку лежить на Головному управлінні Держгеокадастру у Чернігівській області, яке фактично володіло вказаною інформацією, мало в наявності на зберіганні примірник Державного акту про право власності на земельну ділянку виданого ОСОБА_3 , проте повідомило приватного виконавця абсолютно про іншу інформацію. Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області зміни до Державного земельного кадастру про власника спірної земельної ділянки не вносилися. Неправомірності чи протиправності дій приватного виконавця встановлено не було, як наслідок його вина у будь-якій заявленій шкоді позивачу відсутня.

Зазначає, що права позивача можуть бути захищені шляхом відшкодування завданої шкоди особою, з вини якої така шкода заподіяна, у цій справі він не є належним відповідачем, а пред`явлення позову до неналежної особи є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Стверджує, що електронні торги недійсними не визнавалися, а посилання апелянта на належний спосіб захисту, який полягає у віндикації спірного майна в останнього володіючого власника без визнання недійсними усіх попередніх правочинів є безпідставним, оскільки вказаний спосіб захисту стосується саме законного неволодіючого власника, яким не є позивач по даній справі.

Наголошує, що за обставинами даної справи позивачем не доведено понесення збитків саме через протиправні та винні дії відповідача.

Звертає увагу суду на те, що відповідальність відповідача як приватного виконавця в межах завданої шкоди в розмірі 100 000 грн застрахована в ТДВ «Страхова компанія «Експо Страхування», яка і є належним відповідачем у разі встановлення відповідальності приватного виконавця.

У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області повідомляє, що на запит приватного виконавця Приходька Ю.М. від 05.03.2021 №121, на його вимогу від 29.08.2022 №14590 Головним управлінням надавалися відповіді, зі змісту яких не можна зробити висновок, що власником спірної земельної ділянки була ОСОБА_2 .

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача - адвоката Леонова О.Є., який підтримав апеляційну скаргу, представника відповідача - адвоката Прокоф`єва Б.І., який просив залишити в силі рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що:

- у спірних правовідносинах ОСОБА_1 сплатила грошові кошти в сумі 148 000 грн на виконання укладеного договору за результатами проведення земельних торгів, що виключає можливість застосування до них статті 1212 ЦК України;

- зазначаючи в позові як підставу звернення ст. 215, 216 ЦК України доказів на обґрунтування вказаних обставин суду не надано;

- електронні торги недійсними в судовому порядку не визнавалися, постанови приватного виконавця винесені ним в межах виконавчого провадження НОМЕР_4 позивачкою не оскаржувалися;

- судом не встановлено протиправних дій приватного виконавця при організації проведення процедури земельних торгів, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини відповідача, що виключає цивільно-правову відповідальність приватного виконавця за завдану майнову шкоду на підставі ст. 1166 ЦК України та є підставою для відмови в задоволення позовної вимоги про стягнення заподіяних збитків.

З висновком районного суду щодо необхідності відмови у задоволенні позовних вимог колегія суддів погоджується, але зазначеного суд дійшов із помилкових мотивів.

Судом у справі встановлено, що судовим наказом Господарського суду Чернігівської області від 18.05.2020 у справі №927/393/20 стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь АТ «Кредобанк» 15273,15 грн неповернутої суми кредиту, 3 194,65 грн прострочених відсотків, 50,70 грн пені, 210,20 грн витрат зі сплати судового збору (т.1 а.с. 91)

08.02.2021 стягувач АТ «Кредобанк» звернувся до приватного виконавця Приходька Ю.М. із заявою про примусове виконання судового наказу Господарського суду Чернігівської області від 18.05.2020 у справі №927/393/20 (т.1 а.с. 11, 90, 94), за якою 09.02.2021 приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_4 (т.1 а.с. 11, 94).

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 03.03.2021 замінено у виконавчому документі - судовому наказі від 18.05.2020 по справі №927/393/20 боржника - Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 на ОСОБА_2 (т.1 а.с. 92-93).

19.10.2021 між оператором електронного майданчика: ТОВ «Українська універсальна біржа» та організатором земельних торгів: приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Ю.М. укладено договір про організацію та проведення земельних торгів, за яким оператор електронного майданчика забезпечує функціонування електронного майданчика, цілісність даних, що передаються до електронної торгової системи або приймаються від електронної торгової системи, коректне та своєчасне відображення в електронній торговій системі даних та можливість вчинення організатором дій в електронній торговій системі через сервіси, які надаються оператором електронного майданчика відповідно до вимог кодексу та постанови (п.п. 1.1. договору). Договір надає організатору право, але не зобов`язує його здійснювати продаж земельних ділянок або передачу їх у користування на земельних торгах через Електронну торгову систему, адміністратором якої є ДП «Прозорро.Продажі» (п. 1.2. договору) (т 1, а.с. 38-41).

28.11.2022 приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна боржника ОСОБА_2 , а саме: земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер: 7425586000:02:000:0016, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), місцезнаходження: АДРЕСА_1 (т.1 , а.с 12-13, 113).

Згідно звіту про оцінку земельної ділянки загальною площею 0,1000 га (кадастровий номер: 7425586000:02:000:0016) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_2 від 08.12.2022, складеного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Експертно-правовий центр «Правекс», ринкова вартість земельної ділянки станом на 08.12.2022 становить 134 090 грн (т.1 а.с 115).

Як вбачається з протоколу про результати земельних торгів № LSЕ001-UA-20221212-11006 13.01.2023 відбулися земельні торги з продажу земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер: 7425586000:02:000:0016, адреса: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), переможцем яких визнано учасника ОСОБА_1 (т.1, а.с. 18, 117).

Копіями платіжних інструкцій №0.0.2809088482.1, №0.0.2809108427.1 АТ КБ «Приватбанк» підтверджується, що 10.01.2023 ОСОБА_1 внесла на рахунок ТОВ «Українська універсальна біржа» 40 227 грн гарантійного внеску для участі у аукціоні та 670 грн реєстраційного внеску за участь у електронних земельних торгах (т. 1, а.с. 17).

Копіями платіжних інструкцій №0.0.2821272610.1, №0.0.2821264573.1 підтверджується внесення 17.01.2023 ОСОБА_1 на рахунок ТОВ «Українська універсальна біржа» 2 500 грн на витрати (видатки), здійснені на підготовку лота для продажу відповідно до протоколу №LSЕ001-UA-20221212-11006, а також 112 548 грн забезпечувального платежу відповідно до протоколу №LSЕ001-UA-20221212-11006 (т.1 а.с. 17).

18.01.2023 між організатором земельних торгів - приватним виконавцем Приходьком Ю.М. та покупцем - ОСОБА_1 укладено договір за результатами проведення земельних торгів, за умовами якого організатор передає, а покупець приймає у власність належну боржнику ОСОБА_2 у виконавчому провадженні НОМЕР_4 земельну ділянку, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 7425586000:02:000:0016, площею 0,1000 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Ціна продажу 145500 грн (т.1 а.с 19,118).

19.01.2023 приватним виконавцем складено акт про проведений електронний аукціон з реалізації вищевказаної земельної ділянки на підставі протоколу №LSЕ001-UA-20221212-11006, сформованого 13.01.2023 (т.1 а.с. 21, 119).

Згідно із відповіддю ТОВ «Українська універсальна біржа» від 13.08.2024 за №В-226/2 на адвокатський запит кошти сплаченого ОСОБА_1 реєстраційного внеску в сумі 670 грн було взято в дохід ТОВ «Українська універсальна біржа». Зі сплаченого ОСОБА_1 гарантійного внеску в сумі 40 277 грн, було вирахувано винагороду ТОВ «Українська універсальна біржа» у сумі 7 275 грн, а залишок гарантійного внеску в сумі 32 952 грн було перераховано на рахунок організатора аукціону 16.01.2023. Сплачені ОСОБА_1 кошти в сумі 2 500 грн та 112 548 грн перераховано організатору 19.01.2023 (т.1 а.с 36).

Відповідно до виписки по рахунку ТОВ «Українська універсальна біржа» НОМЕР_1 за період з 16.01.2023 по 19.01.2023 на рахунок приватного виконавця Приходька Ю.М. перераховано:

- 16.01.2023 частина гарантійного внеску учасника ОСОБА_1 в рахунок плати за лот згідно протоколу №LSЕ001-UA-20221212-11006 в сумі 32952 грн;

- 19.01.2023 сума витрат, здійснена на підготовку лоту до продажу учасника ОСОБА_1 згідно протоколу №LSЕ001-UA-20221212-11006 в сумі 2 500 грн;

- 19.01.2023 забезпечувальний платіж учасника ОСОБА_1 згідно протоколу №LSЕ001-UA-20221212-11006 в сумі 112 548 грн (т.1 а.с. 42).

20.01.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Ю.М. у ВП НОМЕР_4 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу №927/393/20, виданого Господарським судом Чернігівської області 12.08.2020, у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (т.1 а.с 22, 120).

Платіжними інструкціями №7822, 7828, 7829 від 20.01.2023 підтверджується перерахування на користь приватного виконавця Приходька Ю.М. 1 579,64 грн витрат ВП НОМЕР_4, 1 526,47 грн основної винагороди приватного виконавця ВП НОМЕР_4, 2 500 грн витрат ВП НОМЕР_4.

Згідно із платіжними інструкціями №7821, 7827 від 20.01.2023 приватним виконавцем перераховано АТ «Кредобанк» у повернення авансового внеску по ВП НОМЕР_4 суму 2 500 грн, кошти по ВП НОМЕР_4 у сумі 15 264,99 грн.

Як вбачається з платіжної інструкції №7940 від 31.01.2023 приватним виконавцем Приходько Ю.М. перераховано на рахунок ОСОБА_2 у повернення надмірно стягнутої суми боргу по ВП НОМЕР_4 - 124 626,90 грн.

26.01.2023 приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу Чернігівської області Чуприненко О.В. видано свідоцтво, зареєстроване в реєстрі за №49, яким остання на підставі акта про проведений електронний аукціон, складеного приватним виконавцем Приходьком Ю.М., посвідчила, що ОСОБА_1 належить на праві власності майно, що складається з земельної ділянки, вартістю 145 500 грн, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , площею (га): 0,1000, кадастровий номер: 7425586000:02:000:0016, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), як придбане ОСОБА_1 за 145 500 грн, що раніше належала ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧН №101849 (т.1 а.с. 24)

Довідкою від 27.08.2023 приватний нотаріус Чернігівського районного нотаріального округу Чернігівської області Чуприненко О.В. засвідчила, що за видачу вищевказаного свідоцтва з ОСОБА_1 стягнуто плати в сумі 6500 грн (т.1 а.с. 43).

26.01.2023 проведена державна реєстрація права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7425586000:02:000:0016 за ОСОБА_1 (т.1 а.с. 25).

30.01.2023 між ОСОБА_1 (замовник) та ПП «Аксіома» (виконавець) укладено договір №5/2023 на проведення робіт із землеустрою, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати роботи по виготовленню технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га. Вартість робіт складає 4 000 грн (п 2.1. договору) (т.1 а.с. 23).

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 26.03.2024 у справі №748/4457/23, яке набрало законної сили 07.05.2024, витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 7425586000:02:000:0016, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1 (т.1 а.с 28-33).

Додатковим рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 01.05.2024 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу (т. 1 а.с. 34-35).

14.07.2022, 13.07.2023, 04.07.2024 між ТДВ «Страхова компанія Експо страхування» та приватним виконавцем Приходьком Ю.В. укладалися договори добровільного страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця (т.1 а.с 121-126, т. 2 а.с. 152-163).

14.10.2024 та 17.10.2024 приватний виконавець Приходько Ю.М. звернувся до ТДВ СК «Експо Страхування» з листами, якими проінформував страхову компанію про відкриття провадження у цій цивільній справі №750/12750/24 (т. 1, а.с. 127-128, 129-130).

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення Європейського cуду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Дорани проти Ірландії").

У рішенні у справі "Каіч та інші проти Хорватії" ЄСПЛ зазначено, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, держава несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права.

Звернення до суду з позовною заявою є засобом захисту порушеного прав і охоронюваних законом інтересів.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову, є предмет і підстава.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Щодо стягнення 148 000,00 грн отриманих за недійсним правочином

У справі, що розглядається, позивач ОСОБА_1 в якості підстав заявлених вимог про стягнення 148 000,00 грн отриманих за недійсним правочином посилається на обставини придбання нею на електронних торгах земельної ділянки, яку в подальшому було витребувано у неї на користь законного володільця за рішенням суду, яким встановлена незаконність набуття нею спірної земельної ділянки. Однак кошти сплачені позивачкою за придбане майно на торгах відповідачем, який виступав продавцем, не повернуті.

Правовою підставою заявлених вимог в цій частині позивачем зазначено ст. 203, 216, 1212 ЦК України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад справедливості, неупередженості та об`єктивності (пункт 5 частини першої статті 2 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно з частинами першою, другою статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (частина перша, пункт 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Згідно із частиною 3, 4 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам. У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Відповідно до частини 1 статті 61 Закону України «Про виконавче провадження», реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині 8 статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Так, правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника електронних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення електронних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення електронних торгів, зазначене свідчить про оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а отже, є правочином (правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21.12.2018 у справі №465/650/16-ц, від 23.01.2019 у справі № 522/10127/14-ц).

Відповідно до частини 1 статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті, такий правочин може визнаватися недійсним в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами 1 - 3 та частинами 5, 6 статті 203 ЦК України, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина 1 статті 215 Кодексу).

Частинами 1, 3 статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Враховуючи, що відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами першою-третьою та частинами п`ятою, шостою статті 203 ЦК України.

У постанові ВП ВС від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 звернуто увагу на те, що власник з дотриманням вимог статті 387, 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Подібні за змістом висновки сформульовані, зокрема, у пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16.

У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права (постанова Великої палати Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі №910/1809/18).

Як вже зазначалось, рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 26.03.2024 у справі №748/4457/23, яке набрало законної сили 07.05.2024, витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 7425586000:02:000:0016, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1 .

Цим рішенням встановлено, що після укладення договору купівлі-продажу від 11 лютого 2004 року, право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 7425586000:02:000:0016, яка розташована у АДРЕСА_1 , право власності перейшло від ОСОБА_2 до ОСОБА_3 ОСОБА_3 Чернігівським районним відділом земельних ресурсів 17 лютого 2004 року видано Державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЧН № 021266.

Однак не внесені відповідні відомості до Державного земельного кадастру про земельну ділянку, а саме з витягу з Державного земельного кадастру вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 7425586000:02:000:0016, площею 0,1000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 належить ОСОБА_2 .

Крім того, відповідні відомості не були внесені і до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на цю земельну ділянку.

Як наслідок, право власності на спірну земельну ділянку, що належить ОСОБА_3 , за результатами електронного аукціону (протокол №LSЕ001-UA-20221212-11006 від 13.01.2023) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності зареєстровано за ОСОБА_1 .

Судом у справі №748/4457/23, констатовано, що позивача ( ОСОБА_3 ) було незаконно позбавлено права власності на належне їй нерухоме майно - земельну ділянку, а тому витребування майна із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 в цій справі містить легітимну мету та є необхідним для поновлення порушеного права ОСОБА_3 .

Таким чином, судовим рішенням у справі №748/4457/23, підтверджено незаконність набуття ОСОБА_1 спірної земельної ділянки за результатами електронних торгів, що відбулися 13.01.2023 та оформлені протоколом №LSЕ001-UA-20221212-11006, а отже і незаконність самих електронних торгів, які з огляду на вищезазначені висновки Великої Палати Верховного Суду, зокрема від 22 січня 2020 року у справі №910/1809/18, не потребують визнання їх недійсними в іншій судовій справі.

Відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За змістом частин першої та другої статті 216 ЦК України правовими наслідками недійсності правочину є реституція (основний наслідок) та відшкодування збитків (додатковий наслідок).

Правило статті 216 ЦК України застосовується виключно до сторін правочину.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України)

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином (пункт 1 частини третьої статті 1212 ЦК України).

Системне тлумачення абзацу 1 частини першої статті 216 ЦК України та пункту 1 частини третьої статті 1212 ЦК України свідчить, що: (а) законодавець не передбачив можливість здійснення односторонньої реституції; (б) правила абзацу 1 частини першої статті 216 ЦК України застосовуються тоді, коли відбувається саме двостороння реституція; (в) в тому разі, коли тільки одна із сторін недійсного правочину здійснила його виконання, то для повернення виконаного підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК України (постанова Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №396/29/17).

Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів (пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 910/856/17).

Вирішуючи питання про те, хто є продавцем за укладеним за результатами торгів договором, необхідно виходити з умов відповідного договору, що укладається між органом Державної виконавчої служби (далі - ДВС) та спеціалізованою організацією.

У разі якщо на підставі укладеного спеціалізованою організацією з відділом ДВС договору ця організація під час укладення на торгах договору виступає представником відділу ДВС, то стороною такого договору, а відтак і продавцем, є ДВС. Якщо ж спеціалізована організація виступає на торгах від власного імені на підставі укладеного з відділом ДВС договору, який за своїм змістом є договором комісії, то стороною такого договору, а відтак і продавцем, є спеціалізована організація. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.11.2015 у справі №6-1884цс15, згодом неодноразово підтримана Верховним Судом у постановах від 23.01.2018 у справі №487/7131/15-ц, від 12.09.2018 у справі №154/948/16, від 29.05.2019 у справі №757/42443/16-ц, від 18.09.2019 у справі №686/9405/15.

Отже для правильного вирішення спору по суті необхідно встановити правову природу відносин між виконавцем та спеціалізованою організацією.

У справі, що переглядається, з аналізу умов укладеного між ТОВ «Українська універсальна біржа» (ТОВ «УУБ») та приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Ю.М. договору про організацію та проведення земельних торгів, встановлено, що саме приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Приходько Ю.М є продавцем майна за даним договором.

У постанові Верховного Суду від 02 червня 2021 року в справі №552/5052/20 вказано, що у разі прийняття судового рішення про скасування (визнання недійсними) електронних торгів за позовом учасника електронних торгів, у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами електронних торгів, виникають права та обов`язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору, а саме: у покупця - повернути придбане майно, у продавця - повернути отримані від покупця кошти. Правило статті 216 ЦК України застосовується виключно до сторін правочину. Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно; особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Апеляційним судом у цій справі встановлено, що ОСОБА_1 , як переможець земельних торгів, сплатила грошові кошти приватному виконавцю ОСОБА_4 за придбане майно у розмірі 148 000 грн, які після визнання торгів недійсними та витребування у позивача спірної земельної ділянки, останній не були повернуті.

Отже, оскільки приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Приходько Ю.М виступав продавцем спірної земельної ділянки, він є відповідальним перед позивачем за понесені ним витрати з оплати витребуваного у нього майна, яке було придбано на земельних торгах, що є недійсними в силу судового рішення.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (ст. 980 ЦК України).

Договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката). У разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним (стаття 981 ЦК України).

Статтею 982 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Згідно з статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Страхування - правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством (стаття 1 Закону України "Про страхування").

Страхова виплата (страхове відшкодування) - грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства (стаття 1 Закону України "Про страхування").

Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства(стаття 1 Закону України "Про страхування").

Згідно із частиною першою статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно із якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Вимогами частини другої статті 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.

У статті 20 Закону України «Про страхування» передбачено, що одним з обов`язків страховика є при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

З положення ст. 24 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" випливає, що приватний виконавець зобов`язаний до початку здійснення діяльності застрахувати свою відповідальність перед третіми особами. Приватний виконавець зобов`язаний укласти договір страхування на новий строк не пізніш як за 10 днів до закінчення дії договору страхування. Мінімальний розмір страхової суми за договором страхування відповідальності приватного виконавця має становити 10 відсотків загальної суми стягнення за виконавчими документами, що перебувають на виконанні у приватного виконавця протягом року, але не менше 1 тисячі мінімальних розмірів заробітної плати станом на початок відповідного календарного року. Протягом перших трьох років зайняття діяльністю приватного виконавця мінімальний розмір страхової суми за договором страхування відповідальності приватного виконавця не може бути меншим загальної суми стягнення за виконавчими документами, що перебувають на виконанні у приватного виконавця протягом року, але не менше 1 тисячі мінімальних розмірів заробітної плати станом на початок відповідного календарного року. Строк зайняття діяльністю приватного виконавця обчислюється з дня внесення інформації про приватного виконавця до Єдиного реєстру приватних виконавців України. До строку зайняття діяльністю приватного виконавця не зараховується строк зупинення діяльності приватного виконавця. Приватний виконавець не має права здійснювати виконавчі дії, якщо сума стягнення за виконавчим документом з урахуванням сум за виконавчими документами, що вже перебувають у нього на виконанні, перевищує мінімальний розмір страхової суми за договором страхування відповідальності приватного виконавця. У такому разі приватний виконавець зобов`язаний укласти договір страхування на належну страхову суму.

Таким чином приписами закону передбачено обов`язкове страхування приватним виконавцем при здійсненні примусового виконання судових рішень і рішень інших органів своєї відповідальності перед третіми особами.

У справі, яка переглядається, встановлено, що цивільно-правова відповідальність приватного виконавця Приходька Ю.М. застрахована у ТДВ «Страхова компанія Експо страхування» за договорами добровільного страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця №ДВО (ПВ) ДВО 012/202-085/И від 14.07.2022 зі строком дії до 29.07.2023, №ДВО (ПВ) ДВО 93/012/2023-И від 13.07.2023 зі строком дії до 29.07.2024, №ДВО (ПВ) ДВО 109/012/2024 від 04.07.2024 зі строком дії до 29.07.2025.

Як передбачено п. 1.1. вищезазначених договорів страхування предметом договору страхування є майнові інтереси страхувальника, які не суперечать закону і пов`язані з його обов`язком відповідно до чинного законодавства України відшкодувати збиток, ненавмисно завданий страхувальником (його працівниками - помічниками приватного виконавця) третім особам внаслідок неналежного виконання страхувальником (приватним виконавцем) своїх обов`язків, передбачених діючим законодавством України, при здійсненні діяльності з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів виконавчої влади.

Пунктом 2.1. договорів передбачено, що страхова сума (агрегатний ліміт відповідальності) - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов договору зобов`язаний провести виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку, передбаченого договором. Загальний розмір страхового відшкодування за даним договором не може перевищувати страхову суму, що зазначена в договорі.

Відповідно до п. 2.2. договорів страхова сума (агрегатний ліміт відповідальності страховика) становить 1 000 000 000 грн. Субліміт відповідальності - грошова сума, що обмежує ліміт відшкодування за окремим типом/видом страхового покриття, видом страхових витрат. Субліміт відповідальності страховика за одним страховим випадком становить 100 000 грн.

Страховими ризиками є ризики заподіяння страховиком шкоди майновим інтересам третіх осіб під час здійснення ним діяльності в якості приватного виконавця в період дії договору та в порядку, встановленому чинним законодавством України (п. 3.1. договорів).

Згідно з п. 3.2. договорів страховим випадком є підтверджуваний судовим рішенням, що набрало законної сили, та/або обопільною згодою страховика та страхувальника факт настання відповідальності страхувальника за заподіяння шкоди майновим інтересам третіх осіб у зв`язку з подією (ненавмисною помилкою, недоглядом тощо), що відбувалися під час здійснення ним діяльності приватного виконавця й мала місце протягом дії та у місці дії договору.

В рамках цього договору страховик відшкодовує страхувальнику витрати, здійснені страхувальником з метою запобігання та зменшення суми збитку в зв`язку з настанням випадку, що має ознаки страхового згідно з цим договором (п. 3.3.).

Страховик не відшкодовує збитки за вимогами третіх осіб щодо відшкодування упущеної вигоди, моральної шкоди, пені та непрямих збитків (п. 4.2.2. договорів).

Пунктом 5.2. договору передбачено, що при одержанні претензії або отриманні інформації про пред`явлену третім особами позовну вимогу страхувальник зобов`язаний:

- протягом 3 (трьох) робочих днів надіслати страховику повідомлення про заявлення претензії (позовну вимогу) у вигляді копії цієї претензії (позовної вимоги) та повідомити іншу інформацію, що є у страхувальника з цього приводу (п.п. 5.2.1. договору);

- передати страховику або надіслати поштою або іншим способом всі письмові документи (листи, вимоги, виклики), отримані страхувальником від третіх осіб у зв`язку зі шкодою, заподіяною цим особам (п.п. 5.2.2. договору);

- сумлінно виконувати свої дії щодо врегулювання претензій, позовних вимог або розглядів, які можуть мати місце у зв`язку із заподіянням шкоди третім особам (п.п. 5.2.3. договору);

- поінформувати третіх осіб, що врегулювання претензій (позовних вимог) буде здійснюватися за обов`язкової участі страховика (п.п. 5.2.4. договору).

У разі настання страхового випадку страховик здійснює виплату страхового відшкодування в розмірі заподіяної третій особі майнової шкоди за вирахуванням встановленої в договорі франшизи, в межах страхової суми з врахуванням субліміту відповідальності (п. 7.1. договорів)

Відповідно до п. 7.2. розмір майнової шкоди, заподіяної страхувальником третій особі, визначається:

При добровільному досудовому задоволенні претензії - виходячи з суми, визначеної відповідно до чинного законодавства України на підставі документів, що підтверджують факт, обставини, розмір заподіяної шкоди внаслідок настання страхового випадку врегулюванні (п. 7.2.1.);

За рішенням суду, яким встановлена відповідальність страхувальника, застрахована за цим договором, та яке зобов`язує відшкодувати заподіяну внаслідок настання страхового випадку шкоду (п. 7.2.2).

10.10.2024 у цій справі відкрито провадження (т. 1, а.с. 65), листами від 14.10.2024 та 17.10.2024 приватний виконавець Приходько Ю.М. проінформував про відкриття провадження з направлення копії позовної заяви ТДВ СК «Експо Страхування».

Згідно з ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Визначення в позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) повинне відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 686/20282/21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач, тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача (постанова від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16, від 29 травня 2019 року у справі №367/2022/15-ц, від 07 липня 2020 року у справі №712/8916/17, від 09 лютого 2021 року у справі №635/4741/17).

Належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріальних правовідносин, тобто особа, за рахунок якої можна задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі №910/15792/20).

Задля остаточного вирішення спору і захисту порушеного права за результатами судового розгляду справи сторонами в судовому процесі мають бути саме сторони у спірних матеріальних правовідносинах, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 39 постанови від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 зазначила, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можна задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.

Отже, у цій справі з огляду на те, що приватним виконавцем Приходько Ю.М. застраховані майнові інтереси пов`язані з його обов`язком відшкодувати збиток, ненавмисно завданий страхувальником, відповідачами мають бути як сам приватний виконавець Приходько Ю.М., так і ТДВ СК «Експо Страхування».

При зверненні до суду ОСОБА_1 позовні вимоги заявлено лише до приватного виконавця Приходька Ю.М., проте, з огляду на викладені вище обставини, оскаржуване рішення суду безпосередньо стосується прав, інтересів та обов`язків ТДВ «Страхова компанія Експо страхування», яке залучено до справи, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

ЦПК України визначає, що саме на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі.

Залучення до участі у справі співвідповідачів, заміна неналежного відповідача можливі лише при розгляді справи у суді першої інстанції за клопотанням самого позивача (ст. 51 ЦПК України).

Оскільки розгляд справи покладається на суд першої інстанції, а в апеляційному порядку здійснюється перевірка судового рішення, яким закінчено провадження в справі, під час апеляційного перегляду справи позивач не вправі змінювати позовні вимоги шляхом їх збільшення, апеляційний суд не може залучати до участі в справі іншого чи додаткового відповідача, зміни у складі учасників процесу можуть мати місце на відповідній стадії процесу лише у прямо передбачених цивільним процесуальним законом випадках, зокрема, при правонаступництві, що відповідає приписам ст. 23-24, 43, 49-51, 55 ч. 1, 367, 368 ч. 1 ЦПК України.

Таким чином, по захист своїх порушених прав особа може звернутися до суду не в будь-який спосіб, а в той, що передбачений законом, правомірній вимозі відповідає обов`язок належного відповідача усунути порушення права.

Суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі в справі позивачем.

У разі пред`явлення позову до частини відповідачів чи неналежного відповідача, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі в справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти в задоволенні позову.

Установивши, що ОСОБА_1 пред`явила позов про стягнення коштів, отриманих за недійсним правочином, лише до приватного виконавця Приходька Ю.М., який застрахував у передбаченому законом обов`язковому порядку свою відповідальність, не залучивши до участі у справі ТДВ «Страхова компанія Експо страхування» в якості співвідповідача, апеляційний суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог про стягнення коштів за недійсним правочином необхідно відмовити саме з таких підстав, оскільки ці вимоги не можуть розглядатися без залучення до участі належного за таким позовом відповідача.

Щодо стягнення 29 440 грн заподіяних збитків

Позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині обґрунтовані понесенням нею витрат для реєстрації права власності на земельну ділянку, яку вона придбала на торгах та якого вона була позбавлена внаслідок протиправних дій відповідача зі здійснення торгів.

Позивачкою заявлені до відшкодування з відповідача в якості збитків наступні витрати:

- за послуги організатора земельних торгів ТОВ «Українська універсальна біржа» в розмірі 7 275 грн та реєстраційний внесок 670 грн;

- за послуги ПП «Аксіома» за виготовлення технічної документації із землеустрою, здійснені на підставі договору від 30.01.2023 в розмірі 4 000 грн;

- за здійснення реєстрації права власності на земельну ділянку у приватного нотаріуса в розмірі 6 500 грн;

- стягнуті з ОСОБА_1 за додатковим рішенням Чернігівського районного суду від 01.05.2024 у справі №748/4457/23 в розмірі 10 000 грн (правнича допомога) та 995 грн судового збору.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

При цьому, саме на позивача покладено обов`язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язання та шкодою.

Отже, відшкодування збитків - це відновлення майнового стану учасника правовідносин за рахунок іншого суб`єкта - правопорушника. Щоб стягнути зазнані збитки, потерпіла особа має довести їх наявність і розмір.

Наявними у справі копіями платіжних інструкцій №0.0.2809088482.1, №0.0.2809108427.1 АТ КБ «Приватбанк», підтверджується сплата 10.01.2023 ОСОБА_1 на рахунок ТОВ «Українська універсальна біржа» 40 227 грн гарантійного внеску для участі у аукціоні (з яких 7275 грн залишено ТОВ «УУБ» як винагороду) та 670 грн реєстраційного внеску за участь у електронних земельних торгах.

Ці витрати не є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України, вони є винагородою ТОВ «Українська універсальна біржа» за проведення електронних земельних торгів і підлягають у даному випадку стягненню саме з ТОВ «Українська універсальна біржа», яка не залучена до участі у справі в якості відповідача.

Заявлені позивачкою витрати за послуги ПП «Аксіома» за виготовлення технічної документації із землеустрою в розмірі 4 000 грн не підтверджені належними доказами. Посилання у договорі №5/23 про проведення робіт із землеустрою від 30.01.2023 на те, що вартість робіт за цим договором складає 4 000 грн, не є належним підтвердженням понесення таких витрат за відсутності розрахункових документів, якими є фіскальний касовий чек, видатковий чек, чек ПТКС, чек видачі коштів держателям карток, розрахункова квитанція, товарний чек, а також документи, що підтверджують безготівкові розрахунки, такі як платіжне доручення чи банківська виписка.

Апеляційний суд критично відноситься до наданої позивачем копії довідки від 27.08.2024 на підтвердження понесених нею витрат за здійснення реєстрації права власності на земельну ділянку у приватного нотаріуса в розмірі 6 500 грн, оскільки вона не містить номеру документу та не завірена печаткою приватного нотаріуса.

Стягнуті з ОСОБА_1 за додатковим рішенням Чернігівського районного суду від 01.05.2024 у справі №748/4457/23 в розмірі 10 000 грн (правнича допомога) та 995 грн судового збору не є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України, оскільки вони мають іншу правову природу і не відповідають ознакам заподіяної шкоди чи матеріальних втрат. Судові витрати - це витрати понесені стороною в процесі розгляду справи, а збитки - це грошова вартість втраченого майна та додаткових витрат на його відновлення.

З огляду на вказане вище відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення 29 440 грн заподіяних збитків.

Таким чином висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 є правильним, однак зробленим із неправильним застосуванням норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та з порушенням норм процесуального прав, з огляду на що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а мотивувальна частина рішення районного суду - зміні з викладення її в редакції цієї постанови.

Щодо витрат на правничу допомогу

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 просить стягнути з позивача на користь відповідача понесені витрати на правничу допомогу в сумі 7000 грн.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30.09.2009 № 23-рп/2009, в якому зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 2, 3, 8 статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Як зазначалось вище, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, представництво інтересів приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. у суді апеляційної інстанції здійснював адвокат Прокоф`єв Б.І. згідно із ордером про надання правничої (правової) допомоги серії СВ №1070857 від 30.10.2024 (том 1 а.с.88), виданим на підставі договору про надання правничої допомоги № 01/09/22 від 01.09.2022 (том 2 а.с.29).

Відповідно до п. 1.1. договору предмет цього договору складають цивільно-правові відносини в сфері надання правової допомоги адвокатом клієнту.

Згідно з п. 1.2. договору клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надати клієнту правові послуги в обсязі та на умовах, визначених цим договором, а клієнт зобов`язуються сплатити адвокату винагороду за надання правової допомоги.

Правові послуги, що надаються адвокатом клієнту по даному договору:

- представництво інтересів клієнта у всіх підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування по захисту прав клієнта, в правоохоронних органах, органах прокуратури тощо;

- підготовки позовів, апеляційних, касаційних скарг, адвокатських запитів, письмових пояснень, заяв, скарг, заперечень, клопотань, інших процесуальних та інших документів, необхідних для захисту інтересів клієнта;

- участь у судових процесах по веденню будь-яких псрав, стороною яких є клієнт (п. 1.3 договору).

Клієнт проводить оплату адвокату за надані ним послуги, виходячи з тарифу 1 000 грн за одну годину часу, витраченого на виконання адвокатом роботи на користь клієнта. Клієнт проводить оплату на підставі акту виконаних робіт, який підписується обома сторонами договору (п. 3.1, 3.2 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до його припинення сторонами.

Згідно з детальний описом робіт (наданих послуг),

виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також робіт, що були надані під час розгляду справи в Чернігівському апеляційному суді по справі №750/12750/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 14.03.2025 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Чернігівського виконавчого округу Приходько Ю.М., треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ТОВ «Українська універсальна біржа», АТ «Кредобанк», ФОП ОСОБА_2 , ТОВ "СК Експо Страхування", Головне управління

Держгеокадастру у Чернігівській області про стягнення коштів, отриманих за недійсним правочином, відшкодування заподіяних збитків від 15.05.2025 (том 2 а.с.115) адвокатом Прокоф`євим Б.І. були надані наступні юридичні послуги по наданню правничої допомоги:

- аналіз апеляційної скарги, узгодження позиції з клієнтом в обсязі 2 години;

- підготовка відзиву на апеляційну скаргу, а також організація його подання до суду, виготовлення копій документів доданих до відзиву в обсязі 4 години;

- підготовка та участь в судових засіданнях Чернігівського апеляційного суду по даній справі в обсязі не більше 1 години.

Участь адвоката в судових засідання понад 1 годину клієнтом сплачується додатково. Загальна тривалість наданих та оплачених послуг станом на 15.05.2025 становила 7 годин. Вартість однієї години витраченого часу, згідно умов укладеного договору становить 1 000 грн. Загальна вартість наданих послуг згідно п. 3.1 договору складає 7 000 грн. Виконані роботи клієнтом прийняті, зауваження відсутні.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру від 15.05.2025 приватним виконавцем Приходьком Ю.М. сплачено адвокату Прокоф`єву Б.І. 7000 грн за правничу допомогу в Чернігівському апеляційному суді по справі №750/12750/24 по договору № 01/09/22 від 01.09.2022 та детальному опису робіт від 15.05.2025 (том 2 а.с. 116).

Так, при розгляді даної справи у суді апеляційної інстанції адвокатом Прокоф`євим Б.І. в інтересах приватного виконавця Чернігівського виконавчого округу Приходька Ю.М. складено та подано до суду:

- відзив на апеляційну скаргу від 15.05.2025 (том 2 а.с. 102-114);

- заяву про відкладення судового засідання по справі від 27.05.2025 (том 2 а.с. 124-125);

- додаткові пояснення у справі з додатками від 28.05.2025 (том 2 а.с. 141-147).

Адвокат Прокоф`єв Б.І. брав участь у судових засіданнях:

- 30.07.2025 тривалістю 34 хвилини, що підтверджується протоколом судового засідання №4911675 (том 2 а.с. 178-179);

- 03.09.2025 тривалістю 28 хвилин, що підтверджується протоколом судового засідання №5055328.

Розподіляючи понесені приватним виконавцем Чернігівського виконавчого округу Приходьком Ю.М. витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу є розумними та такими, що відображають реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

Отже, аналізуючи обсяг правової допомоги адвоката у суді апеляційної інстанції та надані на його підтвердження належні, допустимі та достатні докази, у законодавчо встановлені спосіб та строки, колегія суддів вважає, що вказані витрати є документально підтвердженими, а їх сума детально описана та обґрунтована адвокатом у наданих документах.

Ураховуючи викладене, зважаючи на характер виконаної адвокатом роботи (складання відзиву на апеляційну скаргу, надання додаткових пояснень та участь у судових засіданнях загальною тривалістю 1 година 02 хвилин), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, враховуючи відсутність заперечень іншої сторони, апеляційний суд дійшов висновку про те, що витрати на професійну правничу допомогу адвоката Прокоф`єва Б.І. у суді апеляційної інстанції підлягають відшкодуванню за рахунок позивачки ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 141, 367, 374, 376 ч. 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 14 березня 2025 року - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Стягнути ОСОБА_1 на користь приватного виконавця Чернігівського виконавчого округу Приходька Юрія Михайловича 7000 грн у відшкодування витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: приватний виконавець Чернігівського виконавчого округу Приходько Юрій Михайлович, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місцезнаходження: м. Чернігів, проспект Перемоги, 139, офіс 420.

Повний текст постанови складено 08 вересня 2025 року.

Головуюча О.Є. Мамонова

Судді Н.В. Висоцька

Н.В.Шитченко