Повістка

від 26.03.2025 по справі 907/996/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2025 м. УжгородСправа № 907/996/24

Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого - судді Сисина С.В., за участі секретаря судового засідання Ігнатко О.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Спецпроект від 14.02.2025 (зареєстровану за вхідним № 02.3.1-02/1529/25 від 17.02.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Спецпроект, код ЄДРПОУ 30763743, місцезнаходження Харківська область, Дергачівський район, місто Дергачі, вулиця 1 Травня, будинок 168, поштовий індекс 62303,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Ин.Кол, код ЄДРПОУ 31422849, місцезнаходження Закарпатська область, Берегівський район, місто Берегово, вулиця Сечені Іштвана, будинок, 71, поштовий індекс 90202,

про стягнення попередньої оплати по договору поставки згідно рахунку-фактури, трьох процентів річних та інфляційних втрат за порушення грошового зобов`язання в загальному розмірі 130618,96 грн,

за участі представників сторін:

від позивача адвокат Терещенко К.І. (на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АХ №1220584 від 14.11.2024), в режимі ВКЗ,

від відповідача не з`явився,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 10.02.2025 у справі №907/996/24 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ Ин.Кол на користь ТОВ Спецпроект 81998,00 грн та 1520,70 грн у повернення сплаченого судового збору. В решті позову відмовлено.

Розгляд справи здійснено у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.

17.02.2025 через систему Електронний суд від представника позивача Терещенко Катерини Іванівни, надійшла заява від 14.02.2025 (зареєстрована за вхідним № 02.3.1-02/1529/25) про розподіл судових витрат у справі №907/996/24, а саме: щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Згідно з ухвалою від 19.02.2025 заяву ТОВ Спецпроект від 14.02.2025 про ухвалення додаткового рішення, подану його представником адвокатом Терещенко К.І. призначено до розгляду в судовому засіданні на 27.02.2025 року на 10:30 год з викликом учасників справи.

В ухвалі від 19.02.2025 суд звертав увагу відповідача на приписи частини шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), згідно з якою обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною першою статті 232 ГПК України передбачено, що судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Враховуючи, що позивач ТОВ Спецпроект» та його представник адвокат Терещенко К.І. мають електронний кабінеті, копія ухвали від 19.02.2025 направлена цим учасникам справи у їх електронні кабінети, про що свідчить список розсилки поштової квитанції від 20.02.2025 та довідки про доставку 20.02.2025 ТОВ «Спецпроект» та Терещенко К.І. копії ухвали від 19.02.2025 до їх електронного кабінету.

Оскільки при розгляді заяви представника позивача адвоката Терещенко К.І. про ухвалення додаткового рішення, судом встановлено, що до заяви представник позивача Терещенко К.І. не долучила доказів її направлення відповідачу; оскільки згідно відповідей №5517940 від 25.11.2024 та №7238889 від 19.02.2025 про відсутність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС від 19.02.2025 встановлено, що відповідач ТОВ Ин.Кол, код ЄДРПОУ 31422849, не має зареєстрованого електронного кабінету, а, отже, з врахуванням приписів частини 7 статті 42 ГПК України позивач/представник позивача звільнений від обов`язку надсилання копії заяви з додатками такому учаснику справи; а тому копія ухвали суду від 19.02.2025 про призначення до розгляду справи по заяві ТОВ Спецпроект від 14.02.2025 про ухвалення додаткового рішення у справі №907/996/24, направлена відповідачу ТОВ «Ин.Кол» рекомендованою поштовою кореспонденцією, що підтверджено списком розсилки поштової кореспонденції від 19.02.2025.

У судове засідання, призначене на 27.02.2025 представник ТОВ Спецпроект», зокрема адвокат Терещенко К.І., будучи належним чином повідомлені про призначений розгляд справи, не з`явилися і не повідомили причини неявки; не подали заяви чи клопотання про розгляд про розгляд заяви від 14.02.2025 про розподіл судових витрат у справі №907/996/24 без їх участі.

Поряд з цим, станом на 27.02.2025 на адресу суду не повернулося рекомендоване поштове відправлення про вручення відповідачу ТОВ «Ин.Кол» копії ухвали суду від 19.02.2025 про призначення до розгляду на 27.02.2025 справи по заяві ТОВ Спецпроект від 14.02.2025 про ухвалення додаткового рішення у справі №907/996/24.

Враховуючи наведене, ухвалою від 27.02.2025 відкладено розгляд справи по заяві ТОВ Спецпроект від 14.02.2025 про ухвалення додаткового рішення на 26.03.2025 на 15 годину.

З довідок про доставку електронного листа, які отримані з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", вбачається, що ухвала суду від 27.02.2025 у справі №907/996/24 (суддя Сисин С.В.) в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи згідно з частиною п`ятою статті 6 ГПК України була доставлена 27.02.2025 о 19 годині 15 хвилин до Електронних кабінетів учасників справи ТОВ Спецпроект та його представника Терещенко К.І.

20.03.2025 на адресу суду від представника позивача Терещенко К.І. надійшла заява від 19.03.2025 про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції з проханням провести судове засідання у справі, призначене на 26.03.2025 на 15 год. 00 хв. та наступні судові засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 25.03.2025 заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

03.03.2025 на адресу суду повернулось рекомендоване поштове відправлення про вручення відповідачу ТОВ «Ин.Кол» копії ухвали суду від 19.02.2025 про призначення до розгляду на 27.02.2025 справи по заяві ТОВ Спецпроект від 14.02.2025 про ухвалення додаткового рішення у справі №907/996/24 із зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання».

Щодо цього суд звертає увагу, що адреса, зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань є офіційним місцезнаходженням відповідача. Отже, лише відповідач за власним волевиявленням не скористався правом отримати кореспонденцію від суду, а тому відповідач вважається таким, що повідомлений про розгляд справи.

Так, відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2023 №1071) (далі Правила надання послуг поштового зв`язку).

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 8 та 15 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Згідно з пунктами 81, 82, 83 Правил надання послуг поштового зв`язку рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначками Судова повістка, Повістка ТЦК), повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним.

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.

Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 8, 11, 15, 17, 81, 82, 83, 99 Правил надання послуг поштового зв`язку свідчить, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі №904/2584/19; у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі №921/32/18).

Таким чином, з урахуванням сформованої позиції судів вищих інстанцій щодо належного повідомлення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про наявність провадження з розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення та про його право подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, а також про призначене на 26.03.2025 судове засідання у справі. .

Згідно приписів статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

За змістом частини 4 статті 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання по розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, не перешкоджає розгляду заяви.

За таких обставин, суд згідно ухвали, постановленої без складання окремого документа та занесеної до протоколу судового засідання, постановив: продовжувати розгляд справи за відсутності відповідача та його представника та розглянути заяву про ухвалення додаткового рішення за участі представника позивача за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення заяви.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У відповідності до ч. 1-3 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Приписами ст. 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом поданої суду заяви від 14.02.2025 про ухвалення додаткового рішення у справі №907/996/24 представник позивача просить суд вирішити питання про стягнення з відповідача на користь позивача 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу при розгляді даної справи.

Суд зазначає, що при подачі через систему «Електронний суд» позовної заяви у даній справі від 21.11.2024 ТОВ Спецпроект до ТОВ Ин.Кол про стягнення попередньої оплати по договору поставки згідно рахунку-фактури, трьох процентів річних та інфляційних втрат за порушення грошового зобов`язання, така заява була подана від імені та в інтересах позивача адвокатом Терещенко Катериною Іванівною, яка одночасно зазначила у позовній заяві про витрати позивача на її професійну правничу допомогу в сумі 10000 гривень.

Під час розгляду справи по суті 10.02.2025 представник позивача адвокат Терещенко К.І. підтвердила такі понесені витрати позивачем на професійну правничу допомогу та одночасно повідомила у судовому засіданні про подачу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду заяви про стягнення таких витрат.

На обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу в заяві про ухвалення додаткового рішення було зазначено, що позивач та представник дійшли згоди про вартість послуг правового аналізу документів щодо господарських відносин між ТОВ «Спецпроект» та ТОВ «Ин.Кол», які виконані протягом однієї години, вартість роботи за годину 3000 грн. Позивач сплатив адвокатському бюро за зазначені послуги 3000 грн. Окремо, адвокатським бюро були надані послуги, пов`язані з підготовкою та поданням позову до суду. Зазначені послуги виконані за дві години, вартість роботи за годину 3500 грн. Позивач сплатив адвокатському бюро за зазначені послуги 7000 грн.

При ухваленні рішення від 10.02.2025 щодо зазначених у позовній заяві вимог позивача про стягнення орієнтовних витрат на професійну правничу допомогу, судом було роз`яснено учасникам справи, що відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також у рішенні суду було наголошено, що згідно положень частини 6 статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Станом на день ухвалення додаткового рішення 26.03.2025 від відповідача не надходило клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що враховано судом за результатом розгляду заяви представника позивача.

При розгляді заяви представника позивача адвоката Терещенко К.І. про ухвалення додаткового рішення, судом встановлено, що при поданні такої заяви представником позивача дотримані вимоги, передбачені ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Так, до матеріалів справи додано копію додаткової угоди від 01 березня 2022 року до Договору про надання правничої (правової, юридичної) допомоги б/н від 13 травня 2019 року, копію рахунку на оплату № 265 від 06 листопада 2024 р., копію звіту про надані послуги до акта надання послуг № 2099 від 22 листопада 2024 р., копію акта надання послуг № 2099 від 22 листопада 2024 р., копію Договору про надання правничої (правової, юридичної) допомоги б/н від 13 травня 2019 року, скріншот розділу офіційного сайту Адвокатського бюро «Матвеєєвої Л.В. «Альфа-Омега» щодо послуг та цін, копію інформаційного повідомлення про зарахування коштів № 1090 від 06 листопада 2024 р.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 3 статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1 - 4 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як встановлюють положення ч. 1, 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність).

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність. Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Як було вказано вище, на підтвердження понесених витрат на загальну суму 10000,00 грн представником позивача подано суду копію додаткової угоди від 01 березня 2022 року до Договору про надання правничої (правової, юридичної) допомоги б/н від 13 травня 2019 року, копію рахунку на оплату № 265 від 06 листопада 2024 р., копію звіту про надані послуги до акта надання послуг № 2099 від 22 листопада 2024 р., з детальним описом послуг наданих адвокатом, копію акта надання послуг № 2099 від 22 листопада 2024 р., копію Договору про надання правничої (правової, юридичної) допомоги б/н від 13 травня 2019 року, скріншот розділу офіційного сайту Адвокатського бюро «Матвеєєвої Л.В. «Альфа-Омега» щодо послуг та цін, копію інформаційного повідомлення про зарахування коштів № 1090 від 06 листопада 2024 р.

Так, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецпроект» (клієнтом, позивачем у справі) та адвокатським бюро «Матвєєвої Л.В. «Альфа-Омега» в особі керуючої бюро адвоката Матвєєвої Л.В. (Адвокатське бюро) було укладено договір про надання правничої (правової, юридичної) допомоги б/н від 13 травня 2019 року (далі договір) та додаткову угоду від 01 березня 2022 року до Договору про надання правничої (правової, юридичної) допомоги б/н від 13 травня 2019 року за умовами п. 1.1 якого, адвокатське бюро зобов`язується надавати клієнту правничу (правову, юридичну) допомогу на умовах та в порядку, передбачених у цьому договорі, а клієнт зобов`язується своєчасно прийняти та оплатити її.

Відповідно до п. 6.1 договору (в редакції додаткової угоди від 01 березня 2022 року), вартість послуг за цим Договором визначається на офіційному сайті виконавця за адресою: http://alfa-omega.kh.ua/pro-nas/price/.

Згідно із п. 6.3. договору (в редакції додаткової угоди від 01 березня 2022 року), надання послуг підтверджується актом наданих послуг, який виконавець направляє клієнту протягом 5 (п`яти) робочих днів після надання послуг за цим договором.

Згідно із п. 6.6. договору (в редакції додаткової угоди від 01 березня 2022 року), розрахунок вартості послуг визначається в актах наданих послуг.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом одного року. Після спливу цього строку, якщо сторони не заявили про інше, договір вважається пролонгованим ще на 1 (один) рік.

З ордеру на надання правничої допомоги серії АХ №1220584 від 14.11.2024, який долучений до позовної заяви та заяви про ухвалення додаткового рішення, вбачається, що адвокат Терещенко К.І. представляє інтереси позивача від імені адвокатського бюро «Матвєєвої Л.В. «Альфа-Омега».

Як вбачається із підписаного сторонами 13.02.2025 звіту про надані послуги до акту наданих послуг № 2099 від 22.11.2024, згідно з договором про надання правничої (правової, юридичної) допомоги від 13.05.2019 адвокатським бюро було надано, а клієнтом (позивачем), у свою чергу, прийнято наступні послуги:

1.Правовий аналіз документів щодо господарських відносин між ТОВ «Спецпроект» та ТОВ «Ин.Кол»:

1)рахунки-фактури 1шт.;

2)доповідна записка 1 шт.;

3)платіжні інструкції 3 шт.;

4)податкові накладні 3 шт.;

5)листування представників сторін у месенджері Viber;

6)вимога по виконанню зобов`язання 1 шт.

2.Дії, пов`язані з підготовкою та поданням позову від ТОВ «Спецпроект» до ТОВ «Ин.Кол» до суду:

1)підготовка позовної заяви 8 аркушів;

2)підготовка додатків до позовної заяви 14 шт.;

3)відправка позовної заяви з додатками до Господарського суду Закарпатської області через Електронний суд.

Загальний час виконання робіт (надання послуг) зайняв три години та склав десять тисяч гривень.

За пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом із тим, відповідно до ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Водночас вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача заявленої суми витрат на професійну правову допомогу, суд, із урахуванням фактичних обставин даної справи, бере до уваги наступне.

Як передбачено ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Застосовуючи критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених як у частині 4 статті 126 ГПК України, так і в частинах 5-7 статті 129 ГПК України.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Здійснивши правовий аналіз норм статей 126 та 129 ГПК України, можна дійти висновку про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Така позиція випливає із правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 02.02.2024 у справі №910/9714/22, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21, від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах 5-7 статті 129 ГПК України.

Водночас таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.

Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15-ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15-ц).

Ті самі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі East/West Alliance Limited проти України", від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22, у додаткових постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, та у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).

Також суд враховує, що дана справа, з огляду на предмет спору і характер спірних правовідносин, кількість учасників процесу, обставини, які підлягають з`ясуванню, докази, що підлягають оцінці, не належить до категорії складних, та розглядалася в суді в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

При цьому суд враховує, що у пункті 135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зазначено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Окремо при визначенні розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача, суд враховує відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, незважаючи на те, що в ухвалі від 19.02.2025 суд звертав увагу відповідача на приписи частини шостої статті 126 ГПК України, згідно з якою відповідач вправі подати таке клопотання, заявивши та обґрунтувавши неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на вищенаведене, враховуючи положення статей 126 і 129 ГПК України, а також врахувавши відсутність клопотання ТОВ «Ин.Кол» про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами; часткове задоволення позову, дослідивши обсяг виконаних робіт представником позивача по наданню правничої допомоги у даній справі, здійснивши порівняльний аналіз заявлених до стягнення суми витрат на послуги професійної правничої допомоги, понесених стороною під час розгляду справи із кількістю та вартістю послуг, які надані позивачу його представником, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника позивача від 14.02.2025 (вх. № 02.3.1-02/1529/25) про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 123, 126, 129, 236, 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпроект» адвоката Терещенко К.І. від 14.02.2025 про ухвалення додаткового рішення у справі №907/996/24 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ин.Кол» (код ЄДРПОУ 31422849, місцезнаходження 90202, Закарпатська область, Берегівський район, місто Берегово, вулиця Сечені Іштвана, будинок, 71) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпроект» (код ЄДРПОУ 30763743, місцезнаходження 62303, Харківська область, Дергачівський район, місто Дергачі, вулиця 1 Травня, будинок 168) 6000 грн (шість тисяч гривень) на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині заявленої до стягнення суми судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду, згідно з частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повне судове рішення складено і підписано 27.03.2025.

СуддяС.В.Сисин