Рішення
від 23.10.2024 по справі 911/1606/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.10.2024Справа № 911/1606/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.,

за участю секретаря судового засідання: Ятковської К.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Забір`я» (08145, Київська область, Фастівський район, с. Забір`я)

до Фонду державного майна України (01133, місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, 18/9)

за участю Київської обласної прокуратури в інтересах держави (01601, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 27/2)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області (08140, Київська обл., Бучанський р-н, село Білогородка, вул. Володимирська, буд. 33)

2. Боярської міської ради (08150, Київська обл., Фастівський р-н, місто Боярка, вул. Грушевського М., будинок 39)

3. Калинівської селищної ради (08623, Київська обл., Фастівський р-н, селище міського типу Калинівка(з), вул. Центральна, будинок 57).

про визнання права власності.

Представники учасників справи:

від позивача - Воробйова І.В., Руденко Г.Б.,

від відповідача - Матіюк Д.В.,

від прокурора - Попельнюк В.В.,

від третьої особи-1 - Титикало Р.С.,

від третьої особи-2 - Титикало Р.С., Горбатюк І.М.,

від третьої особи-3 - Титикало Р.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Забір`я» (далі - позивач, ТОВ «Забір`я») звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Фонду державного майна України (далі - відповідач, ФДМУ) про визнання права власності на гідротехнічні споруди, розташовані за адресою:

1. Київська область, Фастівський р-н, с. Забір?я, вул. Озерна, 1:

- Гідроспоруда № 2 (розташування: між нагульним ставом 2 та нагульним ставом 3),

- Гідроспоруда № 3 (розташування: між нагульним ставом 3 та нагульним ставом 4),

- Гідроспоруда № 4 (розташування: між нагульним ставом 3 та нагульним ставом 4),

- Гідроспоруда № 5 (розташування: між нагульним ставом 4 та нагульним ставом 5),

- Гідроспоруда № 6 (розташування: між нагульним ставом 4 та нагульним ставом 5),

- Дамба № 7 (розташування: між нагульним ставом 4 та нагульним ставом 5),

- Кормова площадка № 8 (розташування: біля дамби між нагульним ставом 3 та нагульним ставом 4 на стороні нагульного ставу 4),

- Гідроспоруда № 14 (розташування: між нагульним ставом 5 та виросним ставом 7),

- Гідроспоруда № 15 (розташування: між виросним ставом 7 та обводним каналом зі сторони Боярки),

- Гідроспоруда № 16 (розташування: між виросним ставом 7 та виросним ставом 6),

- Гідроспоруда № 17 (розташування: між виросним ставом 6 та виросним ставом 5),

- Гідроспоруда № 18 (розташування: між виросним ставом 5 та обводним каналом зі сторони лісу),

- Гідроспоруда № 19 (розташування: між виросним ставом 5 та нагульним ставом 5),

- Гідроспоруда № 20 (розташування: між виросним ставом 4 та нагульним ставом 5),

- Гідроспоруда № 21 (розташування: між виросним ставом 4 та виросним ставом 3),

- Гідроспоруда № 22 (розташування: між виросним ставом 3 та обводним каналом зі сторони лісу),

- Гідроспоруда № 23 (розташування: між виросним ставом 3 та виросним ставом 2),

- Гідроспоруда № 24 (розташування: між виросним ставом 2 та обводним каналом з сторони лісу),

- Гідроспоруда № 25 (розташування: між виросним ставом 1 та обводним каналом зі сторони лісу),

- Гідроспоруда № 26 (розташування: між виросним ставом 1 та виросним ставом 2),

- Гідроспоруда № 27 (розташування: безпосередньо на каналі зі сторони лісу біля виросного ставу 1),

- Гідроспоруда № 28 (розташування: між нагульним ставом 7 та обводним каналом зі сторони лісу),

- Гідроспоруда № 29 (розташування: між нагульним ставом 7 та обводним каналом зі сторони лісу),

- Кормова площадка № 30 (розташування: біля дамби між нагульним ставом 7 та виросним ставом 1 на стороні нагульного ставу 7),

-Гідроспоруда № 31 (розташування: між нагульним ставом 7 та обводним каналом зі сторони поля),

- Гідроспоруда № 32 (розташування: між нагульним ставом 7 та виросним ставом 1),

- Гідроспоруда № 33 (розташування: між виросним ставом 1 та обводним каналом зі сторони поля),

- Гідроспоруда № 34 (розташування: безпосередньо на каналі зі сторони поля біля дамби між виросним ставом 1 та виросним ставом 2),

- Гідроспоруда № 35 (розташування: безпосередньо на каналі зі сторони поля біля дамби між виросним ставом 2 та виросним ставом 3),

- Гідроспоруда № 36 (розташування: між виросним ставом 3 та обводним каналом зі сторони поля),

- Гідроспоруда № 37 (розташування: між виросним ставом 2 та обводним каналом зі сторони поля),

- Фільтр води № 38 (розташування: на вході з нагульного ставу 7 в обводний канал зі сторони поля),

- Кормова площадка № 74 (розташування: нагульний став 5 зі сторони пірсу (ліс)),

- Кормова площадка № 91 (розташування: на дамбі між нагульним ставом 2 та нагульним ставом 3 на стороні нагульного ставу 3),

- Дамба № 92 (розташування: між нагульним ставом 2 та нагульним ставом 3),

- Дамба № 93 (розташування: між нагульним ставом 3 та нагульним ставом 4),

- Дамба № 94 (розташування: між виросним ставом 1 та нагульним ставом 7),

- Дамба № 95 (розташування: між зимувальним ставом 1 та зимувальним ставом 2),

- Дамба № 96 (розташування: між зимувальним ставом 2 та зимувальним ставом 3),

- Дамба № 97 (розташування: між зимувальним ставом 3 та зимувальним ставом 4),

- Дамба № 98 (розташування: між зимувальним ставом 4 та зимувальним ставом 5),

- Дамба № 99 (розташування: між зимувальним ставом 5 та зимувальним ставом 6),

- Дамба № 100 (розташування: між зимувальним ставом 6 та зимувальним ставом 7),

- Гідроспоруда № 101 (розташування: зимувальний став 1, подача води з нагульного ставу 5),

- Гідроспоруда № 102 (розташування: зимувальний став 2, подача води з нагульного ставу 5),

- Гідроспоруда № 103 (розташування: між зимувальним ставом 3 та зимувальним ставом 4, подача води з нагульного ставу 5),

- Гідроспоруда № 104 (розташування: між зимувальним ставом 5 та зимувальним ставом 6, подача води з нагульного ставу 5),

- Гідроспоруда № 105 (розташування: зимувальний став 7, подача води з нагульного ставу 5),

- Гідроспоруда № 106 (розташування: між зимувальним ставом 7 та каналом),

- Гідроспоруда № 107 (розташування: між зимувальним ставом 6 та каналом),

- Гідроспоруда № 108 (розташування: між зимувальним ставом 5 та каналом),

- Гідроспоруда № 109 (розташування: між зимувальним ставом 4 та каналом),

- Гідроспоруда № 110 (розташування: між зимувальним ставом 3 та каналом),

- Гідроспоруда № 111 (розташування: між зимувальним ставом 2 та каналом),

- Гідроспоруда № 112 (розташування: між зимувальним ставом 1 та каналом),

- Гідроспоруда № 113 (розташування: між зимувальним ставом 1 та зимувальним ставом 2),

- Дамба № 114 (розташування: між виросним ставом № l та виросним ставом № 2),

- Дамба № 115 (розташування: між виросним ставом № 2 та виросним ставом № 3),

- Дамба № 116 (розташування: між виросним ставом № 3 та виросним ставом № 4),

- Дамба № 117 (розташування: між виросним ставом № 4 та нагульним ставом № 5),

- Дамба № 118 (розташування: між виросним ставом № 4 та виросним ставом № 5),

- Дамба № 119 (розташування: між виросним ставом № 5 та нагульним ставом № 5),

- Дамба № 120 (розташування: між виросним ставом № 5 та виросним ставом № 6),

- Дамба № 121 (розташування: між виросним ставом № 6 та виросним ставом № 7),

- Дамба № 122 (розташування: між виросним ставом № 7 та нагульним ставом № 5),

- Дамба № 123 (розташування: між виросним ставом № 7 та нагульним ставом № 5).

2. Київська область, Бучанський р-н, с. Бобриця, вул. Козацька (вул. Леніна), 98:

- Гідроспоруда № 5 (розташування: між нагульним ставом 1 та руслом річки, скид),

- Гідроспоруда № 13 (розташування: між нагульним ставом 2 та нагульним ставом 3),

- Кормова площадка № 23 (розташування: біля дамби між нагульним ставом 2 та нагульним ставом 3 на стороні нагульного ставу 2).

- Гідроспоруда № 24 (розташування: між нагульним ставом 1 та нагульним ставом 2).

- Гідроспоруда № 25 (розташування: між нагульним ставом 1 та нагульним ставом 2).

- Дамба № 26 (розташування: між нагульним ставом 1 та нагульним ставом 2),

- Дамба № 27 (розташування: між нагульним ставом І та руслом річки, скид).

3. Київська область, Васильківський р-н, с. Липовий Скиток:

- Дамба № 1 (розташування: між нагульним ставом 7 та нагульним ставом 8),

- Гідроспоруда № 2 (розташування: між нагульним ставом 7 та нагульним ставом 8),

- Гідроспоруда № 3 (розташування: між нагульним ставом 7 та нагульним ставом 8),

- Гідроспоруда № 4 (розташування: між нагульним ставом 8 та руслом річки, вхід),

- Дамба № 5 (розташування: між нагульним ставом 8 та руслом річки, вхід),

- Кормова площадка № 6.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником гідротехнічних споруд, право власності на яке було набуте в процесії приватизації згідно наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 02.06.1998 № 5-25-7/27 «Про перетворення Державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства «Забір?я» у відкрите акціонерне товариство» та Переліку нерухомого майна, що передавався у власність ВАТ «Забір`я». За документами бухгалтерської та фінансової звітності товариства з моменту приватизації гідротехнічні споруди - стави обліковуються як інженерні споруди, а не як водні об`єкти, які є об`єктами нерухомого майна, складовою цілісного майнового комплексу Державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства «Забір?я» та відповідно були об`єктом приватизації, є основними засобами та забезпечують пробільність, технологічну єдність виробництва.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.05.2023 позовну заяву ТОВ «Забір`я» до ФДМУ про визнання права власності, разом із доданими документами у справі № 911/1606/23 ухвалено передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2023 матеріали справи № 911/1606/23 передані на розгляд судді Літвінової М.Є.

22.06.2023 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.

Ухвалою Господарського суду міста Києва (далі - суд) від 04.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1606/23, розгляд якої ухвалено здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 14.08.2023.

17.07.2023 через відділ діловодства суду від Київської обласної прокуратури надійшло повідомлення про вступ у справу на підставі положень ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та частини третьої ст. 53 ГПК України в інтересах держави в особі ФДМУ.

Вступ у справу Київської обласної прокуратури мотивований тим, що у провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 911/46/23 за позовом першого заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі ФДМУ до ТОВ «Забір?я» про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, розташоване в с. Бобриця (за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1641469832224): гідротехнічні споруди дамба № 26, дамба № 27, кормова площадка № 23, гідроспоруда № 5, гідроспоруда № 13, гідроспоруда № 24, гідроспоруда № 25 у складі об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 2782810332080, шо є конструктивними елементами рибницьких (нагульних) ставків №№ 1 (Б), 2 (Б), яким зареєстровано право приватної власності ПАТ «Забір`я» на майновий комплекс в с. Бобриця Бучанського району Київської області, та витребування вказаного майна із незаконного володіння ТОВ «Забір`я» на користь держави в особі ФДМУ.

Предметом позову у даній справі є визнання права власності на конструктивні складові елементи рибницьких ставків - гідротехнічні споруди, які відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 у справі № 21/116-12/21, залишеної без змін постановою Вищого господарського суду України від 06.08.2013, є власністю держави в особі Фонду державного майна України.

У спірних правовідносинах у справі № 911/1606/23 держава в особі ФДМУ досі є власником основних виробничих фондів, які перебували в господарському віданні Державного виробничого сільськогосподарсько - рибоводного підприємства «Забір?я», а саме: стави нагульні №№ 1 (Б), 2 (Б), що розташовані в с. Бобриця Києво-Святошинського (нині - Бучанського) району Київської області та на стави нагульні №№ 3-5, 7, стави вирощувальні №№ 1-7, стави вирощувальні (зимувальні) №№ 1-7, що розташовані в с. Забір?я Києво-Святошинського (нині - Фастівського) району Київської області, до складу яких входять спірні гідротехнічні споруди, що забезпечують функціонування цих водних об?єктів, змушена захищатись від свавілля іншого учасника, захищаючи своє законне право та цим самим безумовно забезпечуючи й «суспільний інтерес» щодо збереження об?єктів державної власності.

Відповідно до п. 3 частини першої ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно частиною першою ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 2 частини шостої ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», під час здійснення представництва інтересів держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом, вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження.

Частиною третьою ст. 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті.

В даному випадку прокурор не виступає у якості альтернативного суб`єкта звернення до суду від імені держави, оскільки згаданий суб`єкт владних повноважень хоча і має повноваження захистити ці інтереси, але звернення ТОВ «Забір?я» з позовом до суду свідчить про наявність реальних ризиків втрати державного майна - гідротехнічних споруд рибницьких ставків, відповідно вказаний орган управління державним майном виконує свої повноваження неналежно, що має прояв в його пасивній поведінці та підтверджує наявність виключного випадку для вступу прокурора у справу № 911/1606/23 (п. 6.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18; п. 27.1 постанови Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 927/246/18).

Враховуючи зазначені вище приписи чинного законодавства, дотримання процесуальних строків подання зазначеного повідомлення, беручи до уваги наведені прокурором обґрунтування необхідності його вступу у дану справу, суд дійшов до висновку про наявність передбачених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для вступу прокурора у справу та вважає за необхідне допустити Київську обласну прокуратуру до розгляду справи № 911/1606/23.

01.08.2023 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що в ході приватизаційної процедури Державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства «Забір?я» до основних засобів, які входили до складу зазначеного господарства відносились, окрім іншого, рибницькі стави нагульні №№ 1 (Б), 2 (Б), що розташовані в с. Бобриця Києво-Святошинського (нині - Бучанського) району Київської області та на стави нагульні №№ 3-5, 7, стави вирощувальні №№ 1-7, стави вирощувальні (зимувальні) №№ 1-7, що розташовані в с. Забір?я Києво-Святошинського (нині - Фастівського) району Київської області, які відповідно ст. 13 Конституції України, до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Інструкції з бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 24.07.1997 № 159 та Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, є комплексною гідротехнічною спорудою, створеною шляхом будівництва функціонально пов`язаних лінійних і локальних гідротехнічних споруд для створення водного середовища з регульованими параметрами, такими як площа водної поверхні, глибина води, наповнення водою, проточність води, аерація води, годівля риби, перепуск води з одного ставка в інший ставок, спуск води для вилову риби, є загальнодержавною власністю.

Представник відповідача зазначав, що з метою впорядкування обліку приватизованого нерухомого майна ФДМУ неодноразово затверджувались порядки підтвердження права власності на нерухоме майно (накази від 22.07.1998 № 1450, від 24.05.2002 № 906, від 25.11.2003 № 2097, від 12.01.2017 № 17), згідно з якими підтвердженням права власності на нерухоме майно відкритих акціонерних товариств, створених в процесі приватизації (перетворенні з державних підприємств), є акт передачі нерухомого майна до статутного фонду відкритого акціонерного товариства та Перелік нерухомого майна, переданого у власність відкритому акціонерному товариству, при цьому, згідно з Переліком нерухомого майна, переданого у власність ВАТ «Забір?я», відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 02.06.1998 № 5-25-7/27, жодних гідротехнічних споруд - ставків, окрім власне об`єктів під назвою «стави», у власність утвореного у процесі приватизації акціонерного товариства державою не передавалося.

Також, представник відповідача зазначав, що судами у справах № 12/116-12/21, № 3/132-12, № 21/135-12 встановлено, що стави, передані на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України від 02.06.1998 № 5-25-7/27 у приватну власність ПАТ «Забір?я», у ході приватизації Державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства «Забір?я», є водними об`єктами, тобто об`єктами права власності народу України, які в силу закону можуть надаватися тільки у користування. Отже, враховуючи викладене, вказаний наказ в цій частині визнано незаконним та скасовано, а за державою в особі ФДМУ визнано право власності на водні об`єкти, а тому ТОВ «Забір?я» помилково вважає себе власником оскаржуваного майна, та своє право на визнання права власності відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, оскільки ФДМУ, як уповноваженим державою органом управління державним майном, який здійснює свої повноваження від імені держави, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах передбачених законом, будь-якого рішення про відчуження спірного майна на користь ВАТ (ПАТ, ТОВ) «Забір?я» не приймалося.

11.08.2023 через відділ діловодства суду від Київської обласної прокуратури надійшло клопотання про закриття провадження у справі, обґрунтоване тим, що намагання ТОВ «Забір?я» додатково визнати в судовому порядку у справі № 911/1606/23 право власності на спірні гідротехнічні споруди, за відсутності на даний момент будь-яких правових підстав для пред`явлення такого позову, зважаючи на чинність державної реєстрації цього права за товариством, свідчать виключно про подання завідомо безпідставного позову, який має очевидно штучний характер та вказує на зловживання товариством процесуальними правами.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 14.08.2023 заявив усне клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв`язку із неявкою позивача.

У підготовчому засіданні 14.08.2023 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 23.08.2023, розгляд усного клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та клопотання Київської обласної прокуратури про закриття провадження у справі відкладено до встановлення фактичних обставин справи.

Ухвалою суду від 14.08.2023 повідомлено позивача про відкладення підготовчого засідання по справі № 911/1606/23 на 23.08.2023.

14.08.2023 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів, відкладення розгляду справи та надання додаткового строку для подачі відповіді на відзив, обґрунтоване тим, що про надходження 01.08.2023 на адресу ТОВ «Забір?я» відзиву відповідача стало відомо тільки 11.08.2023, оскільки поштове відправлення від ФДМУ було отримано 01.08.2023 охоронцем, про що, директор ТОВ «Забір?я», яка перебувала у відпустці з 31.07.2023 по 01.09.2023, не була повідомлена.

Таким чином, посилаючись на положення ст. 166 ГПК України та враховуючи значний обсяг отриманого відзиву, представник позивача зазначав, що позивач потребує більш тривалого, ніж п`ять днів, строку для підготовки відповіді на відзив, у зв`язку з чим просив суд визнати поважними причини пропуску строку для подачі відповіді на відзив.

17.08.2023 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення, в яких останній просив суд задовольнити клопотання Київської обласної прокуратури про закриття провадження у справі, оскільки, на його думку, чинність державної реєстрації за ТОВ «Забір?я» права власності на спірні гідротехнічні споруди, відсутність будь-яких правових підстав для пред`явлення позовної заяви, свідчать про те, що позивач подав завідомо безпідставний позов, який має очевидно штучний характер, а отже в силу приписів ст. 43 ГПК України, можна стверджувати про зловживання позивачем процесуальними правами.

Відповідно до п. 3 частини другої ст. 43 ГПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя ст. 43 ГПК України).

Між тим, підстави закриття провадження у справі, визначені у частині першій ст. 231 ГПК України, згідно з якою, господарський суд закриває провадження у справі, якщо: 1) спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства; 2) відсутній предмет спору; 3) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу; 4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом; 5) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана; 6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.

При цьому, оцінка правомірності набуття позивачем права власності на спірні об`єкти та обґрунтованості підстав пред`явлення позову у даній праві, буде надана судом у процесі розгляду даної справи.

Судом у підготовчому засіданні 23.08.2023 без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відмову у задоволенні клопотання Київської обласної прокуратури про закриття провадження у справі, у зв`язку із необґрунтованістю та безпідставністю.

Ухвалою суду від 23.08.2023 повідомлено позивача про відкладення підготовчого засідання по справі № 911/1606/23 на 06.09.2023 та продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та встановлено сторонам строк для подачі заяв, клопотань та заперечень по справі до 04.09.2023.

21.06.2023 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.

04.09.2023 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли заперечення на клопотання прокуратури про закриття провадження у справі, в яких останній зазначав, що право власності позивача на гідротехнічні споруди виникло в нього в силу закону, однак, оскільки, ФДМУ та прокуратура не визнають право власності позивача на спірні об`єкти, вказане право підлягає судовому захисту, у зв`язку з чим, позов поданий з правовим обґрунтуванням, не має штучний характер та не є зловживанням процесуальними правами.

04.09.2023 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про врегулювання спору за участі судді.

05.09.2023 через відділ діловодства суду від Київської обласної прокуратури надійшло клопотання про продовження процесуальних строків, в якому прокурор просив суд продовжити процесуальний строк для подання у справі мотивованих власних заперечень обласної прокуратури на позов з урахуванням усіх наявних станом на 04.09.2023 у матеріалах справи процесуальних документів усіх учасників спору та долучених останніми доказів.

05.09.2023 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначав, зокрема, що відповідно до плану приватизації підприємства, необоротні акти Державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства «Забір?я» під назвою «стави» відповідно до чинного на той час законодавства та даних бухгалтерського обліку державного підприємства, підлягали обов`язковій приватизації.

Відповідно до документів бухгалтерської та фінансової звітності Державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства «Забір?я» та ВАТ «Забір?я», інвентаризаційних описах, балансу та розшифровки основних засобів (зведеної відомості) на момент приватизації станом на 01.06.1997 (нерухоме майно, будівлі та споруди) на підприємстві обліковувались гідротехнічні споруди під назвою «став» і весь час починаючи з моменту приватизації «стави» та дамби обліковувались як інженерні споруди, а не як водні об`єкти. Таким чином, до статутного фонду ВАТ «Забір?я» увійшли об`єкти нерухомого майна: гідротехнічні споруди під назвою «став», які є основними засобами та структурою цілісного майнового комплексу, а їх вартість включена в розмір сформованого під час приватизації статутного фонду.

Також представник позивача зазначав, що Порядок підтвердження права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 22.07.1998 № 1450 (із змінами), додатком № 2 якого є Перелік нерухомого майна, що передавався у власність товариства, не пройшов відповідної реєстрації в Міністерстві юстиції відповідно до Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» № 493/92.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 06.09.2023 заявив усне клопотання про зупинення провадження у справі.

Суд у підготовчому засідання 06.09.2023 на місці ухвалив задовольнити клопотання Київської обласної прокуратури про продовження процесуальних строків, розгляд клопотань представника позивача про врегулювання спору за участі судді та усне клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі відкладено до встановлення фактичних обставин справи.

Судом протокольно відкладено підготовче засідання на 02.10.2023, про що представники сторін та прокурор були повідомлені під розписку, та продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою суду від 06.09.2023 повідомлено представників учасників справи про відкладення підготовчого засідання по справі № 911/1606/23 на 02.10.2023 та продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

28.09.2023 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли заперечення на клопотання про врегулювання спору за участю судді, в яких останній посилався, що проведення врегулювання спору за участю судді не допускається, якщо одна зі сторін заперечує проти такого порядку розгляду справи та зазначав, що відповідач заперечує щодо врегулювання спору за участю судді.

28.09.2023 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, в якому останній просив суд зупинити провадження у справі № 911/1606/23 до набрання законної сили рішенням у справі № 911/46/23, посилаючись на те, що предметом позову у даній справі є визнання права власності на конструктивні складові елементи рибницьких ставків - гідротехнічні споруди, право власності на які зареєстровано ТОВ «Забір?я» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційними номерами об`єктів нерухомого майна 1641469832224 та 1621447632224, при цьому, підставою для звернення до суду з вказаною позовною заявою ТОВ «Забір?я» зазначено факт невизнання та заперечення ФДМУ права власності останнього на спірні об`єкти нерухомого майна з посиланням на те, що у провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 911/46/23 за позовом першого заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі ФДМУ до ТОВ «Забір?я» про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, витребування майна із чужого незаконного володіння, вирішення якої, на думку представника відповідача, є першочерговим, оскільки, у даній справі вибраний індикаційний спосіб захисту, тобто введення дійсного власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.

Крім того, факти, які будуть встановлені у справі № 911/46/23 матимуть преюдиційне значення для справи № 911/1606/23.

29.09.2023 через відділ діловодства суду від Київської обласної прокуратури надійшли заперечення на відповідь на відзив позивача, в яких прокурор зазначав, що в ході приватизаційної процедури Державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства «Забір?я» до основних засобів, які входили до складу зазначеного господарства, однак які не підлягали приватизації в силу законодавчих імперативних заборон, відносились, окрім іншого, рибницькі стави із зазначенням інвентаризаційного номеру основного засобу, дати введення в експлуатацію тощо. Вказані рибницькі ставки створені шляхом будівництва функціонально пов`язаних лінійних і локальних гідротехнічних споруд для створення водного середовища з регульованими параметрами, такими як площа водної поверхні, глибина води, наповнення водою, проточність води, аерація води, годівля риби, перепуск води з одного ставка в інший ставок, спуск води для вилову риби, є загальнодержавною власністю.

Також, прокурор зазначав, що враховуючи вимоги законодавства, саме Перелік нерухомого майна, яке передано у власність акціонерному товариству в ході приватизації, з чітким переліком об`єктів нерухомості, зазначенням їх адреси, інвентарних номерів та вартості, затверджений згідно з наказом РВ ФДМУ по Київській області про створення ВАТ «Забір?я» від 92.06.1998 № 5-25-7/27, є підтвердження права власності на об`єкти нерухомості, які передані до статутного фонду відкритого акціонерного товариства, про що чітко зазначено у наказі Фонду державного майна України від 22.07.1998 № 1450 «Про затвердження Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно». При цьому, питання правомірності проведення приватизації Державного виробничого сільськогосподарсько - рибоводного підприємства «Забір?я» та як наслідок наявності/відсутності права власності у ТОВ «Забір?я» (правонаступника ВАТ «Забір?я») на об`єкти нерухомого майна, що залишилися власністю держави в силу імперативних законодавчих заборон на час їх відчуження під час вищевказаної приватизаційної процедури викладені у судових рішеннях у справі № 12/116-12/21, № 21/135-12, які є чинними та не скасовані у встановленому процесуальним законодавством порядку та мають законну силу.

Крім того, прокурор звернув увагу суду, що судом апеляційної інстанції у справі № 911/60/20 погодився з висновками суду першої інстанції, що в ході приватизації Державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства «Забір?я» спірні гідротехнічні споруди (за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1841830532214: споруда дамба № 1; споруда, гідроспоруда № 2; споруда, гідроспоруда № 3; споруда, гідроспоруда № 4; споруда, дамба № 5; споруда, кормова площадка № 6, розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 3221482001:01:030:0002, розташованих в с. Липовий Скиток Васильківського (нині - Фастівського) району Київської області) у власність ВАТ «Забір?я», з урахуванням вищевказаного Переліку нерухомого майна, не передавались, відповідно реєстрація права власності на спірні гідротехнічні споруди проведена на підставі документів, які не є правовстановлюючими документами відповідно до вимог ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

29.09.2023 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання/заява про долучення додатку до позовної заяви (у порядку ст. 90 ГПК України), в якому представник позивача на підставі ст. 90 ГПК України та строків, встановлених ухвалою суду від 06.09.2023 ставить відповідачу наступні запитання:

1. Яке саме майно, зазначене у Переліку нерухомого майна, що передається у власність ВАТ «Забір?я» під час приватизації входило в цілісний майновий комплекс Державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства «Забір?я» (що спеціалізуються на вирощуванні рибопосадкового матеріалу та товарної риби у ставках) забезпечувало технологічну єдність виробництва та цілісність майнового комплексу?

2. Чи було дотримано ФДМУ вимоги п. 11 Методики оцінки майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 1891 під час повернення у власність держави ставів за рішеннями суду у справах № 12/116-12/21, № 3/132-12, № 21/135-12? Якщо було дотримано, просив надати копії відповідних документів.

3. Яку процедуру було реалізовано та дотримано ФДМУ під час повернення у власність держави майна (ставів) за рішеннями суду у справах № 12/116-12/21, № 3/132-12, № 21/135-12? Якщо було дотримано, просив надати копії відповідних документів.

4. Чи приймалось ФДМУ відповідне рішення про зменшення розміру статутного капіталу ВАТ «Забір?я» та внесення змін в акт прийому-передачі державного майна у власність товариства від 02.12.2003 після повернення у власність держави майна (ставів) за рішеннями суду у справах № 12/116-12/21, № 3/132-12, № 21/135-12 та після реєстрації права власності на це майно за ФДМУ? Якщо приймалось просив надати копії відповідних документів.

5. Скільки державних рибних господарств (рибокомбінатів, рибоводно-меліоративних станцій, нерестово-виросних рибницьких господарств) було приватизовано на підставі ст. 12 Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» з 1996 по 2018 роки?

6. Яку кількість аукціонів з продажу державного майна, а саме: гідротехнічних споруд, у томі числі у складі цілісних майнових комплексів рибних господарств (рибокомбінатів, рибоводно-меліоративних станцій, нерестово-виросних рибницьких господарств) було ініційовано та реалізовано ФДМУ?

Частиною першою ст. 90 ГПК України передбачено, що учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи або у додатку до неї не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи.

Відповіді на запитання подаються до суду учасником справи - фізичною особою, керівником або іншою посадовою особою юридичної особи у формі заяви свідка не пізніше як за п`ять днів до підготовчого засідання (частина третя ст. 90 ГПК України).

Частиною другою ст. 161 ГПК України передбачено, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява з додатками до неї була подана до Господарського суду Київської області 26.05.2023, які не містили запитань до іншого учаснику справи про обставини, що мають значення для справи.

При цьому, заява про долучення додатку до позовної заяви (у порядку ст. 90 ГПК України) сформована позивачем в системі «Електронний суд» лише 29.09.2023.

Таким чином, додаток до позовної заяви (у порядку ст. 90 ГПК України) долучений позивачем у порушення положень частини першої ст. 90 ГПК України.

02.10.2023 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли письмові пояснення, в яких останній зазначав, зокрема, що назва об`єкта «став» не відповідає економічному змісту витрат, сума яких була відображена у документах бухгалтерського обліку підприємства. Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 стави та їх конструктивні елементи можливо віднести до: Розділ 2 «Інженерні споруди», підрозділ 21 «Транспортні споруди», група 215 «Порти, канали, греблі та інші водні споруди», Клас 2152 «Дамби», підклас 2152.2 «Дамби, загати та інші водозахисні насипні споруди», що також підтверджує, що під час приватизації до статутного фонду ВАТ «Забір?я» увійшли об`єкти нерухомого майна: гідротехнічні споруди під назвою «став», які є основними засобами та структурою цілісного майнового комплексу, а вартість вказаних гідротехнічних споруд включена в розмір сформованого під час приватизації статутного фонду.

На думку представника позивача, гідротехнічні споруди, які є основними засобами рибного господарства, являються невідокремленим майном цілісного майнового комплексу, яке забезпечує технологічну єдність виробництва та цілісність майнового комплексу, отже в силу норм закону були об`єктом приватизації ВАТ «Забір' я». У Переліку майна під найменуванням «став» мались на увазі рибогосподарські технологічні водойми до складу яких входять гідротехнічні споруди, що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами, але не є єдиним цілісним об`єктом, а їх ототожнення є неправильним.

Представник позивача у підготовчому засіданні 02.10.2023 заявляв усне клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 02.10.2023 підтримав клопотання про зупинення провадження у справі.

Суд, розглянувши клопотання представника позивача про врегулювання спору за участю судді, зазначає наступне.

Відповідно до частини першої ст. 186 ГПК України, врегулювання спору за участю судді проводиться за згодою сторін до початку розгляду справи по суті.

Тобто як вбачається із вищенаведеної процесуальної норми, врегулювання спору за участю судді проводиться за згодою сторін, проте, від представника відповідача надійшли заперечення проти врегулювання спору за участю судді.

Враховуючи те, що відповідач заперечував проти врегулювання спору за участю судді, в той час, як частиною першою ст. 186 ГПК України передбачено відповідну процесуальну дію лише за наявності згоди сторін, судом у підготовчому засіданні 02.10.2023 без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відмову у задоволенні у клопотання представника позивача про врегулювання спору за участю судді, у зв`язку із необґрунтованістю та безпідставністю.

Також, судом у підготовчому засіданні 02.10.2023 відкладено розгляд клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 02.10.2023 повідомлено представників учасників справи про відкладення підготовчого засідання по справі № 911/1606/23 на 23.10.2023, про що представники сторін та прокурор були повідомлені під розписку.

13.10.2023 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про приєднання доказів до клопотання ФДМУ про зупинення провадження у справі.

20.10.2023 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі, в яких останній зазначав про відсутність підстав зупинення провадження у справі № 910/1606/23 до розгляду по суті справи № 911/46/23, оскільки предмет судового розгляду та дослідження обставин у вказаних справах є різним.

Представник позивача у підготовчому засіданні 23.10.2024 заявляв усне клопотання про відкладення підготовчого засідання та заперечував проти клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі

Представник відповідача та прокурор у підготовчому засіданні 23.10.2024 заперечували проти усного клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 23.10.2024 підтримав клопотання про зупинення провадження у справі.

Представник прокуратури у підготовчому засідання 23.10.2024 не заперечував щодо клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі.

За приписами частини п`ятої ст. 227 ГПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов`язаної з нею іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства.

При цьому, пов`язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин;

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов`язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.

Враховуючи вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, як пов`язана справа, яка розглядається даним судом, із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.

Проаналізувавши наведені у позовній заяві доводи, суд дійшов висновку, що при розгляді даної справи не позбавлений можливості самостійно оцінити доводи сторін та прокурора, що стосуються вирішення спірних правовідносин між сторонами.

Враховуючи зазначене, судом не встановлено об`єктивної неможливості розгляду даної справи № 911/1606/23 до прийняття у справі № 911/46/23 рішення Господарським судом Київської області.

Суд у підготовчому засіданні 23.10.2023 без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відмову у задоволенні у клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі, у зв`язку із необґрунтованістю та безпідставністю. Крім того, судом відкладено підготовче засідання на 08.11.2023, про що представники сторін та прокурор були повідомлені під розписку.

Ухвалою суду від 23.10.2023 повідомлено представників учасників справи про відкладення підготовчого засідання по справі № 911/1606/23 на 08.11.2023.

08.11.2023 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване неможливістю представника позивача брати участі у справі 08.11.2023 через хворобу та відсутністю станом на 08.11.2023 відповідей від ФДМУ та РФ ФДМУ по Київській області на адвокатські запити представника позивача.

До вказаного клопотання долучені адвокатські запити вих. № 05/10-2 від 05.10.2023 до ФДМУ, вих. № 24/10-2 від 24.10.2023, вих. № 24/10-1 від 24.10.2023, вих. № 06/11-1 від 06.11.2023.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 08.11.2023 заперечував проти клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

Представник прокуратури у підготовчому засіданні 08.11.2023 поклався на розсуд суду щодо розгляду клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

Суд у підготовчому засіданні 08.11.2023 без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про задоволення клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, підготовче засідання відкладено на 29.11.2023, про що представник відповідача та прокурор були повідомлені під розписку.

Ухвалою суду від 08.11.2023 повідомлено позивача про відкладення підготовчого засідання по справі № 911/1606/23 на 29.11.2023.

22.11.2023 від Київської обласної прокуратури надійшли клопотання про надання доступу до Електронного суду та про долучення витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

29.11.2023 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів, в якому останній зазначив про призначення інвентаризації основних засобів підприємства для приведення у відповідність фінансового та бухгалтерського обліку на підставі проведеного ТОВ «Рибпромсервіс» дослідження рибогосподарських технологічних водойм товарного рибного господарства ТОВ «Забір?я» та виготовлення відповідного Паспорту, а також повідомив про отримання від ФДМУ та РВ ФДМУ по Київській області відповідей на адвокатські запити, в яких порушувались питання, що були поставлені сторонам у заяві в порядку ст. 90 ГПК України, та додані відповідні адвокатські запити та відповіді на них, зокрема: адвокатський запит вих. № 20/11-2 від 20.11.2023 та вих. № 06/11-1 від 06.11.2023.

У підготовчому засіданні 29.11.2023 підготовче засідання було відкладено на 20.12.2023, про що представники сторін та прокурор були повідомлені під розписку.

Ухвалою суду від 29.11.2023 повідомлено представників учасників справи про відкладення підготовчого засідання по справі № 911/1606/23 на 20.12.2023.

20.12.2023 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю бути присутнім у судовому засідання через зайнятість в іншій кримінальній справі.

Також у вказаному клопотанні представник позивача зазначав, що 01.12.2023 закінчено інвентаризацію необоротних активів, отримано оформлений Паспорт рибогосподарських технологічних водойм товарного рибного господарства ТОВ «Забір?я» та прийнято рішення про проведення аудиту об`єктів нерухомого майна внесених до статутного капіталу товариства та обліку необоротних активів, якій не можливо закінчити станом на 20.12.2023.

Представник відповідача та прокурор у підготовчому засіданні 20.12.2023 заперечували проти клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

Суд у підготовчому засіданні 20.12.2023 без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про задоволення клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, підготовче засідання відкладено на 22.01.2024, про що представника відповідача та прокурора було повідомлено під розписку.

Ухвалою суду від 20.12.2023 повідомлено позивача про відкладення підготовчого засідання по справі № 911/1606/23 на 22.01.2024.

19.01.2024 через систему «Електронний суд» від прокурора надійшло клопотання з письмовими поясненнями, в яких останній вказував, що паспорт рибогосподарських технологічних водойм товарного рибного господарства ТОВ «Забір?я» наданий позивачем з порушенням норм ст. 80 та ст. 269 ГПК України, проте на спростування доводів позивача щодо належної паспортизації рибницьких ставків як технологічних водойм, зазначав, що гідротехнічні споруди будь-якої рибогосподарської водойми (як штучно створеної на природньому водному об`єкті, так і технологічної) не є самостійним об`єктом господарських правовідносин, оскільки в силу положень ст.ст. 181, 183, 186-187, 190 ЦК України, ст.ст. 1, 14 Закону України «Про аквакультуру» є приналежністю до головної речі - водного об`єкта як складові конструктивні елементи таких рибницьких ставків, у зв`язку з чим, для руслових ставків та водосховищ розробляється паспорт водного об`єкта в порядку та формі, передбаченій Порядком розроблення паспорта водного об`єкта, затвердженим наказом Міністерства екології та природніх ресурсів України від 18.03.2013 № 99, який підлягає погодженню з Держводагентством, а не паспорт рибогосподарської технологічної водойми відповідно до Порядку затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 16.12.2013 № 742, що відображено зокрема у листі Державного агентства водних ресурсів України, наведеної в листі від 05.01.2024 № 109/5/5/11-24 відносно нагульних ставків № 1 - № 8, розташованих на руслі річки Бобриця.

Таким чином, на думку прокурора, здійснена позивачем паспортизація рибницьких ставків, що перебувають в користуванні ТОВ «Забір?я», проведена з порушенням вимог чинного законодавства, а сама паспортизація водних об`єктів та рибогосподарських технологічних водойм спрямована виключно на визначення загальних та технічних характеристик водойм, характеристик їх дерем водопостачання, водного режиму тощо, проте ці документи жодним чином не підтверджують право власності на гідротехнічні споруди, які є складовими конструктивними елементами таких водних об`єктів, за рахунок яких останні створюються та функціонують.

Також прокурор зазначав, що на момент пред`явлення позову до суду, так і на цей час, право приватної власності гідротехнічні споруди, що є конструктивними складовими елементами рибницьких ставків зареєстровано за ТОВ «Забір?я» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційними номерами об`єктів нерухомого майна: 2782810332080; 1621447632224; 1841830532214, де чітко визначено кількість гідротехнічних споруд та їх вид.

22.01.2024 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для надання позивачу час для підготовки відповіді (заперечень) на пояснення прокурора від 18.01.2024.

Представник відповідача та прокурор у підготовчому засіданні 22.01.2024 розгляд клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи залишили на розсуд суду.

Суд у підготовчому засіданні 22.01.2024 без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про задоволення клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, підготовче засідання відкладено на 12.02.2024, про що представника відповідача та прокурора було повідомлено під розписку.

Ухвалою суду від 22.01.2024 повідомлено позивача про відкладення підготовчого засідання по справі № 911/1606/23 на 12.02.2024.

Ухвалою суду від 15.02.2024 повідомлено сторін та прокурора про призначення підготовчого засідання у справі № 911/1606/23 на 06.03.2024, у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному.

06.03.2024 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, у зв`язку з участю єдиного постійного представника позивача у засіданні у справі № 911/2634/23 за позовом прокурора до ФДМУ про витребування майна, а саме гідротехнічних споруд, право власності на які розглядається у даній справі.

Представник відповідача та прокурор у підготовчому засіданні 06.03.2024 заперечували проти клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання.

Суд у підготовчому засіданні 06.03.2024 без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про задоволення клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання, підготовче засідання відкладено на 13.03.2024, про що представника відповідача та прокурора було повідомлено під розписку.

Ухвалою суду від 06.03.2024 повідомлено позивача про відкладення підготовчого засідання по справі № 911/1606/23 на 13.03.2024.

Представник позивача у підготовчому засіданні 13.03.2024 повідомив про направлення до суду клопотання про оголошення перерви у підготовчому засіданні до закінчення проведення експертного дослідження.

У підготовчому засіданні 13.03.2024 оголошено перерву до 18.03.2024, про що представники сторін та прокурор були повідомлені під розписку.

Ухвалою суду від 13.03.2024 повідомлено представників учасників справи про відкладення підготовчого засідання по справі № 911/1606/23 на 18.03.2024.

13.03.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про оголошення перерви у підготовчому засіданні до закінчення проведення експертного дослідження, оскільки позивач звернувся до Львівського НДІСЕ проведення судової будівельно-технічної експертизи гідротехнічних споруд із залученням спеціаліста у водній галузі знань, про що надано відповідний запит та лист Київського відділення Львівського НДІСЕ про організацію викання експертизи.

15.03.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли доповнення до клопотання про оголошення перерви у підготовчому засіданні до закінчення проведення експертного дослідження, з долученням відповідних документів.

15.03.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло повідомлення про причини неявки представника у підготовче засідання, а саме у зв`язку із зайнятістю представника позивача в іншій справі.

15.03.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на пояснення прокурора, згідно якої відповідно до змісту ст. 1 Закону України «Про аквакультуру» об`єкти аквакультурної діяльності як ставові рибницькі господарства однозначно відносяться до виробників сільськогосподарської продукції, на підставі чого земельні ділянки під ставовими рибницькими господарствами та їх гідротехнічними спорудами після 2013 року слід відносити до земель сільськогосподарського призначення, оскільки у ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції. Згідно витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, долучених до вказаної відповіді, категорія земель під нагульними ставками товарного рибного господарства ТОВ «Забір?я» відносяться до сільськогосподарського призначення та цільового призначення земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в той час як під водними об`єктами землі відносяться до водного фонду.

Також представник позивача зазнавав, що нагульні ставки №1-№8 відноситься до типу рибогосподарських водойм, а саме до рибогосподарських технологічних водойм, технічно спеціально штучно створених людиною саме для рибогосподарської діяльності, шляхом будівництва земляних гребель, плануванням дна, донних водовипусків, що є водозабірними спорудами для нижче розташованих ставків, рибозбірно осушувальних каналів, що є інженерними спорудами, побудованими для створення умов існування і розвитку об?єктів аквакультури на річці Бобриця, виходячи з чого, механізм встановлення загальних характеристик та оцінки стану об?єктів, повинно проводитись як для рибогосподарської технологічної водойми на підставі та у відповідності Порядку розроблення паспорта рибогосподарської технологічної водойм, затвердженого Наказом Міністерства Аграрної Політики та Продовольства України № 742 від 16.12.2013.

15.03.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, в якій останній просив суд проведення експертизи доручити Київському відділенню Львівського НДІСЕ; для проведення експертизи залучити спеціаліста з відповідної галузі знань, а саме: завідувача відділу експлуатації водогосподарсько-меліоративних систем Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України Войтович Івана Васильовича та на вирішення експертам поставити наступні запитання: 1) Чи є зимувальні пруди №1-7, нагульні пруди № 1- №8, вирощувальні пруди № 1- № 7 товарного рибного господарства ТОВ «Забір?я» та відповідні гідроспоруди (які є предметом позову), що розташовані за межами населених пунктів на територіях: Білогородської сільської ОТГ Бучанського району Київської області, Боярської міської ОТТ Фастівського району Київської області та Калинівської селищної ОТГ Фастівського району Київської області - рибогосподарськими технологічним водоймами товарного рибного господарства ТОВ «Забір?я» або інше, чи є вони комплексною гідротехнічною спорудою та цілісною виробничою одиницю? 2) Чи відносяться штучно створені зимувальні пруди № 1-7, нагульні пруди № 1-№ 8, вирощувальні пруди № 1-№ 7 та гідротехнічні споруди зимувальних прудів № 1-7, нагульних прудів № 1- № 8, вирощувальних прудів № 1-№7 (які є предметом позову) за технічним, геолого-економічним та економіко-технологічними характеристиками до об?єктів, що забезпечують життєдіяльність держави в цілому, а тому мають загально державне значення? 3) Чи належать за своїми технічними характеристиками та призначенням гідроспоруди зимувальних прудів № 1-7, нагульних прудів № 1-№ 8, вирощувальних прудів № 1-№ 7 (які є предметом позову) до захисних гідротехнічних споруд загальнодержавного значення?

Вказане клопотання мотивоване тим, що основні заперечення ФДМУ та прокурора зводяться до того, що гідротехнічні споруди, право власності на які просить визнати позивач, не могли бути предметом приватизації та мали виключатись із цілісних майнових комплексів під час приватизації, як об`єкти, які не підлягають приватизації: водосховища і водогосподарські канали комплексного призначення, гідротехнічні захисні споруди, об`єкти інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем. Отже, для встановлення обставин, чи відносяться гідротехнічні споруди, право власності на які просить визнати позивач, до захисних гідротехнічних споруд загальнодержавного значення необхідні спеціальні експертні знання.

18.03.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій останній, керуючись положеннями ст. 46 ГПК України, просив суд визнати право власності ТОВ «Забір?я» на гідротехнічні споруди, розташовані за адресою:

1.1. Київська область, Бучанський р-н, с. Бобриця, вул. Козацька (вул. Леніна), 98:

- Кормова площадка № 23 нагульного № 2;

- Гідроспоруда № 24 водоскид(водонапуск) шахтного типу нагульного ставка № 2;

- Дамба № 26 Гребля нагульного ставу № 2;

- Дамба № 27 Гребля нагульного ставка № 1;

- Гідроспоруда № 5 водоскид шахт.типу став наг. № 1.

1.2. Київська область, Фастівський р-н, с. Забір?я, вул. Озерна, 1:

- Гідроспоруда № 2 водоск.(водонапуск) шахт. типу став наг. № 3;

- Гідроспоруда № 3 Осушувальний канал «Бобриця»;

- Гідроспоруда № 4 водоск.(водонапуск) шахт. типу став наг. № 4;

- Гідроспоруда № 5 водонапускна з наг.ст. № 5 в сис.зимувальних ставів;

- Гідроспоруда № 6 водоск.(водонапуск) шахт. типу став наг. № 5;

- Дамба № 7 Гребля нагульного ставу № 5;

- Кормова площадка № 8 нагульного ставка № 4;

- Гідроспоруда № 14 Водоперепускна вирощувального ставка № 7;

- Гідроспоруда № 15 Водоперепускна вирощувального ставка № 7;

- Гідроспоруда № 16 Водоперепускна вирощувального ставка № 6;

- Гідроспоруда № 17 Водоперепускна вирощувального ставка №5

- Гідроспоруда № 18 Водонапускна вирощувального ставка № 5;

- Гідроспоруда № 19 водоскид шлюзового типу наг. ставу № 5;

- Гідроспоруда № 20 Водоперепуск.вирощ. ст. № 4;

- Гідроспоруда № 21 Водоперепускна вирощувального став. № 3;

- Гідроспоруда № 22 Водоскидна вирощувального ставка № 3

- Гідроспоруда № 23 Водоп. трубопров. (канал) з наг. № 5 в зим. ставки;

- Гідроспоруда № 24 водоскидна вирощувального ставка № 2;

- Гідроспоруда № 25 водоскидна вирощувального ставка № 1;

- Гідросп. № 26 Відвідний канал від зим.ст. № 1 до зимув. ст. 2,3,4,5,6,7;

- Гідроспоруда № 27 Підпірна системи вирощ. ставків;

- Гідроспоруда № 28 Водоперепускна між наг. ст. № 5 та каналом;

- Гідроспоруда № 29 водоск. шахтного типу наг.ст. № 7;

- Кормова площадка № 30 нагульного ставка 7;

- Гідроспоруда № 31 водоскидна нагульн.ст. № 7;

- Гідросп. № 32 Водонапуск.канал від наг. ст. № 5 до вирощ. № 5,6,7;

- Гідроспоруда № 33 водонапускна вирощувального ставка № 1;

- Гідроспоруда № 34 Підпірна системи вирощувальних ставків;

- Гідросп. № 35 Водонапуск.канал від наг. ст. № 7 до вир. № 1,2,3;

- Гідроспоруда № 36 Водонапускна вирощувального ставка № 3;

- Гідроспоруда № 37 водонапускна вирощувального ставка № 2;

- Фільтр води № 38 на водо.каналі з наг. № 7 до вирощ. ст. № 1,2,3;

- Кормова площадка № 74 нагульного ставка № 5;

- Кормова площадка № 91 нагульного ставка № 3;

- Дамба № 92 Гребля нагульного ставу № 3;

- Дамба № 93 Гребля нагульного ставу № 4;

- Дамба № 94 Гребля нагульного ставка № 7;

- Дамба № 95 Розділяюча зимувального ст. № 1 з зимувальним ст. № 2;

- Дамба № 96 Розділяюча зимувального ст. № 2 з зим. ст. № 3;

- Дамба № 97 Розділяюча зимувального ст. № 3 з зим. ст. № 4;

- Дамба № 97 Розділяюча зимувального ст. № 3 з зим. ст. № 4;

- Дамба № 98 Розділяюча зимувального ст. № 4 з зим. ст. № 5;

- Дамба № 99 Розділяюча зимувального ст. № 5 з зим. ст. № 6;

- Дамба № 100 Розділяюча зимувального ст. № 6 з зим. ст. № 7;

- Гідроспоруда № 101 водонапускна зимувального ставка № 1;

- Гідроспоруда № 102 водонапускна зимувального ставка № 2;

- Гідроспоруда № 103 водонапускна зимувального ставка № 3;

- Гідроспоруда № 104 водонапускна зимувального ставка № 5;

- Гідроспоруда № 105 водонапускна зимувального ставка № 7;

- Гідроспоруда № 106 водоскидна зимувального ставка № 7;

- Гідроспоруда № 107 водоскидна зимувального ставка № 6;

- Гідроспоруда № 108 водоскидна зимувального ставка № 5;

- Гідроспоруда № 109 водоскидна зимувального ставка № 4;

- Гідроспоруда № 110 водоскидна зимувального ставка № 3;

- Гідроспоруда № 111 водоскидна зимувального ставка № 2;

- Гідроспоруда № 112 водоскидна зимувального ставка № 1;

- Гідроспоруда № 113 водонапускна зимувального ставка № 4;

- Гідроспоруда № 115 водонапускна зимувального ставка № 6;

- Гідроспоруда № 1 Водоперепускна Бобрового ставка;

- Дамба № 116 Контурна нагульного ставка № 4;

- Дамба № 117 Контурна вирощувального ставка № 1;

- Дамба № 118 Розділяюча дамба вирощ. ст. № 1 з вирощ. ст. № 2;

- Дамба № 119 Контурна дамба вирощувального ставка № 2;

- Дамба № 120 Контурна дамба вирощувального ставка № 2;

- Дамба № 121 Розділяюча дамба вирощ. ст. № 2 з вирощ. ст. № 3;

- Дамба № 122 Контурна дамба вирощувального ставка № 3;

- Дамба № 123 Контурна дамба вирощувального ставка № 3;

- Дамба № 124 Розділяюча дамба вирощ. ст. № 3 з вирощ. № 4;

- Дамба № 125 Розділяюча дамба вирощ. ст. № 4 з нагульним ст. № 5;

- Дамба № 126 Контурна вирощувального ставка № 5;

- Дамба № 127 Розділяюча дамба вирощ. ст. № 5 з нагульним № 5;

- Дамба № 128 Розділяюча дамба вирощ. ст. № 5 з вирощ. № 6;

- Дамба № 129 Контурна вирощувального ставка № 6;

- Дамба № 130 Розділяюча дамба вирощ.ст. № 6 з нагульним № 5;

- Дамба № 131 Розділяюча дамба вирощ. ст. № 6 з вирощувальним № 7;

- Дамба № 132 Контурна дамба вирощувального ставка № 7;

- Дамба № 133 Розділяюча дамба вирощувального ст. № 7 з нагульним № 5;

- Дамба № 134 Контурна дамба зимувального ставка № 1;

- Дамба № 135 Контурна дамба зимувального ставка № 2;

- Дамба № 136 Контурна дамба зимувального ставка № 2;

- Дамба № 137 Контурна дамба зимувального ставка № 3;

- Дамба № 138 Контурна дамба зимувального ставка № 3;

- Дамба № 139 Контурна дамба зимувального ставка № 4;

- Дамба № 140 Контурна дамба зимувального ставка № 4;

- Дамба № 141 Контурна дамба зимувального ставка № 5;

- Дамба № 142 Контурна дамба зимувального ставка № 5;

- Дамба № 143 Контурна дамба зимувального ставка № 6;

- Дамба № 144 Контурна дамба зимувального ставка № 6;

- Дамба № 145 Контурна дамба зимувального ставка № 7;

1.3. Київська область, Фастівський р-н, с. Липовий Скиток:

- Дамба № 1 Гребля нагульного ставка № 8;

- Гідроспоруда № 2 водоскид(водонапуск.) шахтного типу наг.ставка № 8;

- Дамба № 5 Контурна дамба нагульного ставка № 8;

- Кормова площадка № 6 нагульного ставка № 8.

Вказана заява мотивована тим, що 01.12.2023 ТОВ «Забір?я» закінчено інвентаризацію необоротних активів товариства та приведено у відповідність облік гідротехнічних споруд за кількістю, за технічно-функціональним призначенням і найменуванням гідротехнічних споруд згідно із Паспортом рибогосподарських технологічних водойм товарного рибного господарства ТОВ «Забір?я», на підставі чого, виникла необхідність у зміні предмету позову, на підтвердження чого долучено копії наказу № 20-1 від 13.11.2023, рішень Данилівської сільської ради Васильківського району Київської області від 26.01.2001 про надання в постійне користування земельних ділянок 74,5 га у складі водного фонду для товарного сільськогосподарського виробництва ВАТ «Забір?я», державного акту на право користування землею серії Б № 025451 від 1997 року, довідки про обстеження земельної ділянки, інвентаризаційний опис необоротних активів від 01.12.2023, архівної довідки вих. № 85 від 05.02.2021, додатку 1 до договору № 763-23 від 05.07.2023, довідки про балансову вартість гідротехнічних споруд, які обліковуються на балансі ТОВ «Забір?я» № 27 від 15.03.2024 та порівняльна таблиця до заяви про зміну предмету позву.

Представник позивача у підготовчому засіданні 18.03.2024 підтримав клопотання про оголошення перерви у підготовчому засіданні до закінчення проведення експертного дослідження та клопотання про призначення експертизи.

Представник відповідача та прокурор у підготовчому засіданні 18.03.2024 заперечували проти клопотань представника позивача про оголошення перерви у підготовчому засіданні до закінчення проведення експертного дослідження та про призначення експертизи.

Статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» визначено, що судовою експертизою є дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Частиною першою ст. 99 ГПК України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Частинами другою та третьою п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» закріплено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

З аналізу наведених норм матеріального та процесуального права вбачається, що підставою для призначення судової експертизи є необхідність з`ясування обставин, що мають значення для справи, для такого з`ясування необхідні спеціальні знання, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

За змістом ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 14 ГПК України).

Слід зазначити, що враховуючи предмет та підстави позову, позивач не був позбавлений можливості самостійно замовити експертне дослідження для отримання висновку експерта, який би був оцінений судом при дослідженні доказів по справі.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (частина третя ст. 98 ГПК України).

Частиною першою ст. 101 ГПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Тобто, ГПК України на учасників процесу покладається обов`язок спочатку самостійно вжити заходи для надання експертного висновку і лише у разі відсутності такої можливості, що також має бути підтверджено відповідними доказами, сторона звертається з клопотанням про призначення експертизи до суду.

До того ж, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Крім того, слід зауважити, що висновок судового експерта для господарського суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється господарським судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу (ст. 104 ГПК України).

З огляду на приписи ст. ст. 99, 101 ГПК України, проаналізувавши клопотання представника позивача про призначення судової будівельно-технічної експертизи, за оцінкою суду, позивачем не доведено підстав призначення судової будівельно-технічної експертизи..

При цьому, суд враховує, що у даному випадку може встановити обставини, які входять до предмета доказування у цьому спорі, та вирішити спір на підставі поданих сторонами доказів без застосування спеціальних знань.

Судом також прийнято до уваги, що позивачем у клопотанні від 13.03.2024 повідомлено про звернення останнього до Львівського НДІСЕ для проведення судової будівельно-технічної експертизи гідротехнічних споруд із залученням спеціаліста у водній галузі знань, про що надано відповідний запит та лист Київського відділення Львівського НДІСЕ про організацію викання експертизи.

Суд у підготовчому засіданні 18.03.2024 без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про задоволення клопотання представника позивача про оголошення перерви у підготовчому засіданні до закінчення проведення експертного дослідження та про відмову у задоволенні клопотання представника позивача про призначення експертизи, підготовче засідання відкладено на 20.05.2024, про що представники сторін та прокурор були повідомлені під розписку.

Також у підготовчому засіданні 18.03.2024 судом відкладено розгляд заяви представника про зміну предмету позову до встановлення фактичних обставин справи.

Ухвалою суду від 18.03.2024 повідомлено представників учасників справи про відкладення підготовчого засідання по справі № 911/1606/23 на 20.05.2024.

Представником позивача у підготовчому засіданні 20.05.2024 було подано клопотання про долучення до матеріалів справи документів щодо строків виконання експертизи № 1037-Е та заявлене усне клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Представник відповідача та прокурор у підготовчому засіданні 20.05.2024 заперечували проти усного клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання.

Суд у підготовчому засіданні 20.05.2024 без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про задоволення усного клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання, підготовче засідання відкладено на 10.06.2024, про що представники сторін та прокурор були повідомлені під розписку.

Ухвалою суду від 20.05.2024 повідомлено представників учасників справи про відкладення підготовчого засідання по справі № 911/1606/23 на 10.06.2024.

05.06.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про залучення доказів, а саме: висновку будівельно-технічної експертизи Львівського НДІСЕ № 1037-Е від 29.05.2024.

10.06.2024 через систему «Електронний суд» від Київської обласної прокуратури надійшли додаткові письмові пояснення, в яких прокурор зазначав, що предметом спірних правовідносин у даний справі є визнання права власності на гідротехнічні споруди, які відносились до основних виробничих активів Державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства «Забір?я», що є право попередником ТОВ «Забір?я», з огляду на що, поставлені товариством питання на проведення будівельно-технічної експертизи взагалі не відносяться до предмету спірних у справі правовідносин, оскільки жодним чином не підтверджують чи спростовують наявність права приватної власності у товариства на спірні гідротехнічні споруди рибницьких ставків.

Також прокурор зазначав, що в ході приватизаційної процедури Державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства «Забір??я» до основних засобів, які входили до складу зазначеного господарства, однак які не підлягали приватизації в силу законодавчих імперативних заборон, відносились, окрім іншого, рибницькі стави із зазначенням інвентаризаційного номеру основного засобу, дати введення в експлуатацію тощо, які підлягали виключенню із переліку майна, що підлягає приватизації на підставі ст.ст. 3, 4, 5, 6 Водного кодексу України.

Посилаючись на вимоги законодавства, прокурор зазначав, що органом приватизації - РВ ФДМУ по Київській області згідно з наказом про створення ВАТ «Забір?я» від 02.06.1998 № 5-25-7/27 затверджено Перелік нерухомого майна, яке передано у власність акціонерному товариству в ході приватизації, з чітким переліком об?єктів нерухомості, зазначенням їх адреси, інвентарних номерів та вартості, який є підтвердження права власності на об`єкти нерухомості, які передані до статутного фонду товариства, про що чітко зазначено у наказі ФДМУ від 22.07.1998 № 1450 «Про затвердження Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно», який скасовано наказом ФДМУ від 22.05.2002 № 906 та затверджено Порядок підтвердження права власності на нерухоме майно, яким детально унормовано порядок підтвердження права власності на нерухоме майно при створенні (перетворенні з державних підприємств) відкритих акціонерних товариств.

Таким чином, на думку прокурора, раніше діючими та чинними нормативно-правовими актам. чітко визначено перелік документів, які підтверджують право власності новоутвореного в ході приватизації (перетворення з державного підприємства) підприємства та є достатніми для того, аби у законному порядку отримати офіційне підтвердження від держави набутого права шляхом його державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що унеможливлює встановлення цього факту в судовому (корпоратизації) не відчужувалось у приватну власність, або ж, до прикладу, було витребувано на користь держави через незаконність такого відчуження у ході приватизації на користь суб`єкта господарювання.

Також прокурор зазначав те, що зроблений у дослідженні від 29.05.2024 № 1037-У експертами висновок про відсутність захисних споруд серед спірних об?єктів нерухомого майна зроблено з посиланням на п. 4.8. Паспорта рибогосподарських технологічних водойм: товарного рибного господарства ТОВ «Забір?я», паспортизація яких проведена з грубим порушенням вимог чинного законодавства, підтверджується листом Державного агентства водних ресурсів України від 05.01.2024 № 109/5/5/11-24, який долучено до матеріалів справи.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 10.06.2024 заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Представник позивача у підготовчому засіданні 10.06.2024 не заперечив щодо усного клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання.

Представник прокуратури у підготовчому засіданні 10.06.2024 поклався на розсуд суду щодо усного клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Суд у підготовчому засіданні 10.06.2024 без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про задоволення усного клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання, підготовче засідання відкладено на 24.06.2024, про що представники сторін та прокурор були повідомлені під розписку.

Ухвалою суду від 10.06.2024 повідомлено представників учасників справи про відкладення підготовчого засідання по справі № 911/1606/23 на 24.06.2024.

21.06.2024 через систему «Електронний суд» від Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області надійшла заява про вступ у справу як третьої особи, в якій остання просила суд залучити її до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, оскільки рішення господарського суду за результатом розгляду даної справи може вплинути на права та обов`язки мешканців Білогородської сільської територіальної громади, у зв`язку з чим має бути залучений представницький орган місцевого самоврядування

24.06.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли письмові пояснення щодо заяви про залучення третьої особи, в який останній зазначав, що вказана заява може бути задоволена за умов визначення радою конкретних прав та обов`язків мешканців Білогородської сільської територіальної громади, на які може вплинути судове рішення та яким чином у разі задоволення позову. Також зазначив, що позивач не заперечує проти призначення справи до судового розгляду.

Представники сторін та прокурор у підготовчому засіданні 24.06.2024 не заперечували щодо заяви Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області про залучення її до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Відповідно до частини першої ст. 50 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору (частина перша ст. 50 ГПК України).

Слід зазначити, що метою участі третіх осіб у справі є обстоювання ними власних прав і законних інтересів, на які може справити вплив рішення чи ухвала суду.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виступає в процесі на боці тієї сторони, з якою в неї існують певні правові відносини.

Залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, до участі у справі вирішується господарським судом з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес до даної справи.

Із заяви вбачається, що до переліку об?єктів, на які позивачем заявлені вимоги на визнання прав власності, включені водні об`єкти (нагульні стави), що розташовані в селі Бобриця Бучанського району Київської області. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 715-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області» село Бобриця Бучанського району Київської області включено до новосформованої (у 2020 році) Білогородської сільської територіальної громади. Визнання прав власності на водні об`єкти за суб`єктом приватного права може вплинути на права та обов`язки мешканців Білогородської сільської територіальної громади.

Суд у підготовчому засіданні 24.06.2024 без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про задоволення заяви Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області про залучення її до участі у справі як третьої особи, в порядку статті 50 ГПК України, та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Білгородську сільську раду Бутанського району Київської області (08140, Київська обл., Бучанський р-н, село Білогородка, вул. Володимирська, буд. 33, ЄДРПОУ 04358477).

Представник позивача у підготовчому засідання 24.06.2024 підтримав заяву про зміну предмету позову.

Представник відповідача та прокурор у підготовчому засіданні 24.06.2024 не заперечували щодо заяви представника позивача про зміну предмету позову.

Згідно з п. 3 частини першої ст. 42 ГПК України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до частини третьої ст. 46 ГПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

За приписами ст. 162 ГПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Оскільки предмет позову кореспондує із способами захисту права, які визначені, зокрема статтею 16 Цивільного кодексу України, то зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, що може полягати в обранні позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права в межах спірних правовідносин, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом (постанова Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 922/53/19).

Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Згідно правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 911/2139/19 від 03.08.2020, процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т. п.

Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Виходячи зі змісту поданої позивачем заяви, підстави позову у даній справі залишилися незмінними, однак, позивачем змінено позовні вимоги (уточнено найменування об`єктів, характеристика та призначення; виключено частину спірних об`єктів та додані нові), а саме:

- за місцерозташуванням Київська область, Бучанський р-н, с. Бобриця, вул. Козацька (вул. Леніна), 98: виключено Гідроспоруда № 13 (розташування: між нагульним ставом 2 та нагульним ставом 3) та Гідроспоруда № 25 (розташування: між нагульним ставом 1 та нагульним ставом 2).

- за місцерозташуванням Київська область, Фастівський р-н, с. Забір?я, вул. Озерна, 1: виключено Дамба № 114 (розташування: між виросним ставом № l та виросним ставом № 2) та Дамба № 115 (розташування: між виросним ставом № 2 та виросним ставом № 3); добавлено Гідроспоруда № 115 водонапускна зимувального ставка № 6; Гідроспоруда № 1 Водоперепускна Бобрового ставка; Дамба № 124 Розділяюча дамба вирощ. ст. № 3 з вирощ. № 4; Дамба № 125 Розділяюча дамба вирощ. ст. № 4 з нагульним ст. № 5; Дамба № 126 Контурна вирощувального ставка № 5; Дамба № 127 Розділяюча дамба вирощ. ст. № 5 з нагульним № 5; Дамба № 128 Розділяюча дамба вирощ. ст. № 5 з вирощ. № 6; Дамба № 129 Контурна вирощувального ставка № 6; Дамба № 130 Розділяюча дамба вирощ.ст. № 6 з нагульним № 5; Дамба № 131 Розділяюча дамба вирощ. ст. № 6 з вирощувальним № 7; Дамба № 132 Контурна дамба вирощувального ставка № 7; Дамба № 133 Розділяюча дамба вирощувального ст. № 7 з нагульним № 5; Дамба № 134 Контурна дамба зимувального ставка № 1; Дамба № 135 Контурна дамба зимувального ставка № 2; Дамба № 136 Контурна дамба зимувального ставка № 2; Дамба № 137 Контурна дамба зимувального ставка № 3; Дамба № 138 Контурна дамба зимувального ставка № 3; Дамба № 139 Контурна дамба зимувального ставка № 4; Дамба № 140 Контурна дамба зимувального ставка № 4; Дамба № 141 Контурна дамба зимувального ставка № 5; Дамба № 142 Контурна дамба зимувального ставка № 5; Дамба № 143 Контурна дамба зимувального ставка № 6; Дамба № 144 Контурна дамба зимувального ставка № 6; Дамба № 145 Контурна дамба зимувального ставка № 7;

- за місцерозташуванням Київська область, Васильківський р-н, с. Липовий Скиток: виключено Гідроспоруда № 3 (розташування: між нагульним ставом 7 та нагульним ставом 8) та Гідроспоруда № 4 (розташування: між нагульним ставом 8 та руслом річки, вхід).

Разом з тим, частиною п`ятою ст. 46 ГПК України передбачено, що у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

Відповідно до частини сьомої ст. 42 ГПК України, якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи надсилати копії документів іншим учасникам справи, такі документи можуть направлятися вказаним особам з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в електронній формі, крім випадків, коли інший учасник не має офіційної електронної адреси.

Суд зазначає, що до вказаної заяви долучено квитанції № 745987, № 745988 та № 745989 від 15.03.2024 про доставку заяви про зміну предмету позову та доданих до неї документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС - ФДМУ, Київській обласній прокуратурі та ТОВ «Забір?я».

Суд у підготовчому засіданні 24.06.2024 без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про задоволення заяви представника позивача про зміну предмету позову, спір вирішується з її урахуванням, підготовче засідання відкладено на 10.07.2024, про що представники сторін та прокурор були повідомлені під розписку.

Ухвалою суду від 24.06.2024 повідомлено Білгородську сільську раду Бутанського району Київської області про залучення її в порядку статті 50 ГПК України до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, та повідомлено представників учасників справи про відкладення підготовчого засідання по справі № 911/1606/23 на 10.07.2024.

26.06.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі Боярську міську раду та Калинівську селищну раду в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Вказане клопотання мотивоване тим, що позивач просить визнати також право власності на гідротехнічні споруди, які розташовані за адресами: Київська область, Фастівський р-н, с. Забір?я, вул. Озерна, 1 та Київська область, Фастівський р-н, с. Липовий Скиток, які відносяться до території Боярської міської територіальної громади та до Калинівської селищної територіальної громади у Фастівському районі Київської області відповідно, тобто, рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки мешканців Боярської міської територіальної громади та до Калинівської селищної територіальної громади, що, на думку представника позивача, є підставою для залучення Боярської міської ради та Калинівської селищної ради до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самотинних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

27.06.2024 через систему «Електронний суд» від представника третьої особи надійшло клопотання про встановлення Білгородській сільській раді Бутанського району Київської області розумного строку для подачі письмових пояснень через значний об`єм поданих сторонами процесуальних документів, на вивчення змісту і аналізу яких необхідний певний час.

08.07.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів направлення позовної заяви з додатками на адресу Білгородської сільської ради, Боярської міської ради та Калинівської селищної ради.

09.07.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли доповнення до відповіді на письмові пояснення прокурора та долучення до справи додаткових документів.

Представник позивача у підготовчому засіданні 10.07.2024 підтримав клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 10.07.2024 не заперечував щодо клопотання представника позивача про залучення до участі у справі третіх осіб.

Представник прокуратури у підготовчому засіданні 10.07.2024 поклався на розсуд суду щодо клопотання представника позивача про залучення до участі у справі третіх осіб.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач просить визнати також право власності на гідротехнічні споруди, які розташовані за адресами: Київська область, Фастівський р-н, с. Забір?я, вул. Озерна, 1 та Київська область, Фастівський р-н, с. Липовий Скиток, які відносяться до території Боярської міської територіальної громади та до Калинівської селищної територіальної громади у Фастівському районі Київської області, тобто, рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки мешканців.

Суд у підготовчому засіданні 10.07.2024 без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про задоволення клопотання представника позивача про залучення до участі у справі третіх осіб, в порядку статті 50 ГПК України, та залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Боярську міську раду (08150, Київська обл., Фастівський р-н, місто Боярка, вул. Грушевського М., будинок 39, ЄДРПОУ: 04054636) та Калинівську селищну раду (08623, Київська обл., Фастівський р-н, селище міського типу Калинівка(з), вул. Центральна, будинок 57, ЄДРПОУ: 04359873), підготовче засідання відкладено на 12.08.2024, про що представники сторін та прокурор були повідомлені під розписку.

Ухвалою суду від 10.07.2024 повідомлено Боярську міську раду (третя особа-2) та Калинівську селищну раду (третя особа-3) про залучення їх в порядку ст. 50 ГПК України до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача; зобов`язано позивача направити третім особам копію позовної заяви з додатками, а докази такого направлення надати суду; становлено третім особам строк протягом трьох днів з дня отримання ухвали від 10.07.2024 для подання письмових пояснень в порядку ст. 167 ГПК України щодо позову та відзиву на позов, копію яких направити учасникам справи у той самий строк.

Також вказаною ухвалою суду повідомлено третю особу-1 про відкладення підготовчого засідання по справі № 911/1606/23 на 12.08.2024.

12.08.2024 через систему «Електронний суд» від представника третьої особи-3 надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання для надання представнику часу для ознайомлення з матеріалами справи та підготовку пропозиції по справі.

12.08.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про зупинення розгляду справи, в якому останній просив суд зупинити провадження у справі № 911/1606/23 до вирішення по суті справи № 911/46/23 та до вирішення по суті справи № 910/8384/24, якщо суд не знайде підстав для зупинення до розгляду справи по суті № 911/46/23.

Вказане клопотання мотивоване тим, що 01.08.2024 у праві № 911/46/23 Господарським судом Київської області ухвалено судове рішення про витребування на користь держави в особі Фонду державного майна України із незаконного володіння ТОВ «Забір?я» спірних гідротехнічних споруд. Проте, якщо рішення суду у справі № 911/46/23 після касаційного перегляду набере законної сили, то ці обставини будуть виключати можливість задоволення позовних вимог в цій справі в частині спірних (витребуваних) гідротехнічних споруд. Тобто остаточне рішення у справі № 911/46/23 стосуватиметься, зокрема, наявності або відсутності у прокуратури правових підстав вимагати повернення із незаконного володіння ТОВ «Забір?я» гідротехнічних споруд, що свідчить про пов`язаність справи № 911/46/23 зі справою № 911/1606/23.

Також, представник позивача посилався на відкриття Господарським судом міста Києва провадження у справі № 910/8384/24 за позовом ТОВ «Забір?я» до ФДМУ та РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про зобов`язання відповідачів спільно із ТОВ «Забір?я» провести інвентаризацію об?єктів, витребуваних на користь держави на підставі судових рішень по господарських справах № 12/116-12/21, № 3-132/12, № 21/135-12, яка усуне правову невизначеність статусу гідротехнічних споруд, які з одного боку є складовою витребуваних «ставів», питання витребування яких судовими рішеннями не розглядались, з іншого боку є самостійним майном, яке було оцінено та увійшло до статутного капіталу перетвореного відкритого акціонерного товариства.

Представник позивача у підготовчому засіданні 12.08.2024 підтримав клопотання про зупинення розгляду справи.

Представник відповідача та прокурор у підготовчому засіданні 12.08.2024 заперечували проти клопотання представника позивача про зупинення розгляду справи.

Суд у підготовчому засіданні 12.08.2024 без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про задоволення клопотання представника третьої особи-3 про відкладення підготовчого засідання, відкладено підготовче засідання на 19.08.2024, про що представники сторін, третьої особи-3 та прокурора були повідомлені під розписку.

Також, судом відкладено розгляд клопотання представника позивача про зупинення розгляду справи до встановлення фактичних обставин справи.

Ухвалою суду від 12.08.2024 повідомлено третю особу-1 та третю особу-2 про відкладення підготовчого засідання по справі № 911/1606/23 на 19.08.2024.

19.08.2024 через систему «Електронний суд» від представника третьої особі-3 надійшли письмові пояснення у справі, в яких останній просив суд відмовити у позовних вимогах повністю, посилаючись на те, що рибницькі ставки, складовими елементами яких є спірні гідротехнічні споруди, є русловими ставками, джерелом живлення яких є р. Бобриця, що підтверджується Паспортом ставкового рибного господарства Бобрицьке 1989 року, для встановлення технічних параметрів, гідрологічних характеристик яких необхідно розробити та затвердити в уповноважених органів водного господарства саме паспорт водного об`єкту, а не паспорту технологічних водойм, як про це зазначено позивачем, який/які окрім іншого не є документом на підтвердження права власності на гідротехнічні споруди.

На думку представника третьої соби-3, у приватного нотаріуса Колейчика В. В. Броварського районного нотаріального округу Київської області були відсутні законні підстави для прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а ТОВ «Забір?я» без достатніх правових підстав зареєстровано 03.09.2018 та 09.09.2018 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на гідротехнічні споруди, зокрема: дамба № 26, дамба № 27, дамба № 23, гідроспоруда № 5, гідроспоруда № 13, гідроспоруда № 24, гідроспоруда № 25 (реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна (майнового комплексу) - 1641469832224) та гідроспоруди № 1 - № 6, дамба № 7, кормова площадка № 8, гідроспоруди № 14 - № 29, кормова площадка № 30, гідроспоруди № 31 - № 37, кормова площадка № 74, кормова площадка № 91, дамби № 92 - № 100, гідроспоруди № 101 - № 113 (реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна (майнового комплексу) - 1621447632224), оскільки питання правомірності сільськогосподарсько - рибоводного підприємства «Забір?я», інвентаризації основних засобів, які входили до складу зазначеного господарства та їх подальшої передачі у власність утвореного в процесі приватизації ВАТ «Забір?я», уже були предметом дослідження та розгляду у господарській справі № 12/116-12/21 і знайшли своє відображення у постанові Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 про визнання незаконним та скасування наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України у Київській області № 5-25-7/27 від 02.06.1998.

Посилаючись на норми законодавства, представник третьої особи-3 зазначав, що спірні стави не можуть вважатися будівлями або спорудами, з внесенням яких до Переліку нерухомого майна, переданого у власність ВАТ «Забір?я» на підставі наказу від 02.06.1998 № 5-25-7/27, відбувся перехід права постійного користування до ВАТ «Забір?я» на зайняті ними земельні ділянки згідно зі ст. 30 Земельного кодексу України (в редакції Закону України від 13.03.1992 № 2196-XII).

Також, представник третьої особи-3 також зазначив, що каскад ставків, які створено на річці Бобриця згідно рішення Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області № 1744 від 07.09.2023 та рішення Київської обласної ради № 671-21-VIII від 17.10.2023 «Про оголошення регіонального ландшафтного парку «Приірпіння» на території Київської області», входять до складу території природно-заповідного фонду, зокрема регіонального ландшафтного парку «Приірпіння», розташованого на території Білогородської сільської об`єднаної територіальної громади Бучанського району Київської області поблизу, зокрема с. Бобриця та с. Білогородка. Протоколом засідання тимчасової контрольної комісії з питань перевірки перешкоджання користування водними об`єктами (став № 1, став № 2) в селі Бобриця від 30.01.2024 встановлено факт системного перешкоджання особами, що представляються працівниками ТОВ «Забір?я», доступу до користування водними об`єктами - русловими ставами на річці Бобриця.

Таким чином, ТОВ «Забір?я» не лише неправомірно зареєструвало за собою право власності на об`єкти, що мають загальнодержавне значення, а й порушують права мешканців щодо доступу до водних об`єктів - руслових ставів на річці Бобриця.

Представник позивача у підготовчому засіданні 19.08.2024 підтримав клопотання про зупинення розгляду справи.

Представники відповідача та третьої особи-3 у підготовчому засіданні 19.08.2024 заперечували проти задоволення клопотання представника позивача про зупинення розгляду справи.

За приписами частини п`ятої ст. 227 ГПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Як вбачається зі самого клопотання, Господарським судом Київської області 01.08.2024 у праві № 911/46/23 ухвалено судове рішення про витребування на користь держави в особі ФДМУ із незаконного володіння ТОВ «Забір?я» спірних гідротехнічних споруд.

Крім того, як зазначено вище, судом не встановлено об`єктивної неможливості зупинення розгляду даної справи до прийняття рішення у справі № 911/46/23.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов`язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.

Проте, позивачем не аргументовано які саме обставини, встановлені у справі № 910/8384/24 з позовними вимогами про проведення інвентаризації об?єктів, витребуваних на користь держави на підставі судових рішень по господарських справах № 12/116-12/21, № 3-132/12, № 21/135-12, не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі та будуть мати значення для даної справи про встановлення права власності на гідротехнічні споруди, зазначаючи що судовими рішеннями у справах № 12/116-12/21, № 3-132/12, № 21/135-12 витання витребовування гідротехнік споруд не вирішувалось.

Проаналізувавши позовні вимоги та наведені у позовній заяві доводи, суд дійшов висновку, що при розгляді даної справи не позбавлений можливості самостійно оцінити доводи учасників справи та прокурора, що стосуються вирішення спірних правовідносин між сторонами.

Враховуючи зазначене, судом не встановлено об`єктивної неможливості розгляду даної справи № 911/1606/23 до прийняття у справі № 911/46/23 та у справі № № 910/8384/24 рішення Господарським судом Київської області.

Суд у підготовчому засіданні 19.08.2024 без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відмову у задоволенні у задоволенні клопотання представника позивача про зупинення розгляду справи у зв`язку із необґрунтованістю та безпідставністю.

Ухвалою суду від 19.08.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу № 911/1606/23 до судового розгляду по суті на 16.09.2024, про що представники сторін, третьої особи-3 та прокурора були повідомлені під розписку.

13.09.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на пояснення третьої особи-3, в яких останній зазначав, що позивач просить визнати право власності на гідротехнічні споруди ставу нагульного № 1 та ставу нагульного № 2, які розташовані на земельній ділянці площею 128,4 га за адресою: Київська область, Бучанський р-н, с. Бобриця, вул. Козацька (вул. Леніна), 98, право постійного користування якою визнано за ВАТ «Забір?я» постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.09.2008 у справі № 7/022-08, залишену в цій частині без змін постановою Вищого господарського суду від 23.12.2008.

Також, позивач просить визнати право власності на гідротехнічні споруди, які розташовані на земельних ділянках за адресою: Київська область, Фастівський р-н, с. Забір?я, вул. Озерна, 1, кадастрові номери: 3222483201:02:020:0004, 3222483200:04:001:5223, 3222483200:04:001:5236, на які видано Державний акт на право постійного користування землею І-КВ № 002251 від 11.01.2001, який не скасований, є чинним та зареєстрований в Державному земельному кадастрі.

Щодо виготовлення паспорту водного об`єкту, а не паспорту технологічних водойм, представник позивача зазначав, що позивачем 09.07.2024 було долучено лист Басейного управління водних ресурсів середнього Дніпра від 15.02.2024 вих. № 01-12/262, згідно з яким, ТОВ «Забір?я» було виготовлено паспорт технологічних водойм відповідно до норм чинного законодавства.

У судовому засіданні, яке відбулось 16.09.2024, було оголошено перерву до 07.10.2024, про що представники сторін та прокурор були повідомлені під розписку.

Ухвалою суду від 16.09.2024 повідомлено третіх осіб про оголошення перерви у судовому засіданні по справі № 911/1606/23 до 07.10.2024.

07.10.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання, у зв`язку з неможливістю постійного представника позивача бути присутнім у судовому засіданні через зайнятість в іншій справі.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.10.2024 поклався на розсуд суду щодо клопотання представника позивача про відкладення судового засідання.

Представники третьої особи-3 та прокурор у судовому засіданні 07.10.2024 заперечували проти задоволення клопотання представника позивача про відкладення судового засідання.

Суд у судовому засіданні 07.10.2024 без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про часткове задоволення клопотання представника позивача про відкладення судового засідання та оголошено перерву до 14.10.2024, про що представники відповідача, третьої особи-3 та прокурор були повідомлені під розписку.

Ухвалою суду від 07.10.2024 повідомлено третю особу-1 та третю особу-2 про оголошення перерви у судовому засіданні по справі № 911/1606/23 до 14.10.2024.

14.10.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло повідомлення про причини неявки, в якому останній зазначав, що постійний представник ТОВ «Забір?я», не має можливості бути присутній у судовому засіданні 14.10.2024 у зв`язку із викликом для участі у процесуальних діях у кримінальному провадженні на 14.10.2024 як представник обвинуваченого, про що стало відомо тільки 13.10.2024, проте, на його думку, складність справи та потребування позивачем правової допомоги, вимагає присутність у судовому засіданні юриста.

14.10.2024 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання, в якому представника позивача просив суд залучити його у справу, надати доступ до електронної справи та відкласти судове засідання, призначене на 14.10.2024, з метою надання належної правової допомоги позивачу в даній справі як нового представника та розглянути дане клопотання за відсутності представника позивача, у зв`язку з його участю як захисника в іншій справі, розгляд якої був призначений раніше.

14.10.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання 14.10.2024 на іншу дату та надання новому представнику позивача можливість ознайомитись з матеріалами справи, зокрема, що були подані в паперовій формі.

14.10.2024 на офіційному сайті Господарського суду міста Києва було повідомлено про зняття з розгляду справи № 911/1606/23, призначену суддею Літвіновою М.Є. на 14.10.2024, у зв`язку з повідомленням про замінування будівель суду, та зазначено, що про дату та час наступного засідання учасники будуть повідомлені відповідною ухвалою.

Ухвалою суду від 14.10.2024 повідомлено представників учасників справи про призначення судового засідання по справі № 911/1606/23 на 23.10.2024.

22.10.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли письмові пояснення, в яких останній посилаючись на норми законодавства України, зазначав про правовірність набуття позивачем права власності на спірні об`єкти - гідротехнічні споруди в процесі приватизації державних підприємств у відкриті акціонері товариства, які були у складі основних фондів підприємств. ВАТ «Забір?я», як правонаступник, перетвореного державного підприємства, набуло у власність усе майно, усі права та обов`язки перетвореного підприємства у вигляді цілісного майнового комплексу, за виключенням майна, яке не підлягало приватизації відповідно до Плану приватизації державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства «Забір?я» від 01.06.1998.

Також представник позивача зазначав, що у справах № 12/116-12/21, № 3/132-12, № 21/135-12, № 911/60/20 суди фактично вирішили питання права власності держави на водні ресурси в розумінні води як фізичної речовини, яка використовується товариством всі ці роки на підставі дозволу на спеціальне водокористування та постановили, що гідротехнічні споруди та став нагульний не є єдиним цілісним об`єктом.

У судовому засідання 23.10.2024 представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд задовільнити їх в повному обсязі.

У судовому засідання 23.10.2024 представники відповідача, третіх осіб та прокурор заперечували проти заявлених позовних вимог та просили відмовити у їх задоволенні.

В судовому засіданні, яке відбулось 23.10.2024, проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи та прокурора, дослідивши надані в матеріли справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

У 1960 році рішенням виконавчого комітету Києво-Святошинської районної ради депутатів трудящих від 13.05.1960 № 203 «Про відвід земельної ділянки тресту підсобних підприємств Управління торгівлі Київської Міськради, під будівництво ставків» тресту підсобних підприємств Управління торгівлі Київської Міськради було відведено в постійне користування земельні ділянки під будівництво ставків та кар`єри загальною площею 157,3 га, в тому числі: 35,7 га за рахунок громадських земель колгоспу «Україна», з яких сіножаті 33,0 га, перелогу 2,4 га, чагарнику 0,3 га, та 121,6 га за рахунок земель радгоспу «Білогородський» в заплаві річки Бобриця, з яких: орної 95,0 га, сіножаті 8,0 га, вигону 2,0 га, під водою 4,8 га, болота 4,9 га, шляхи 2,0 га, пісок 0,3 га, присадибні ділянки робітників і службовців 4,6 га.

Рішенням виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих від 21.05.1960 № 369 «Про відвод тресту підсобних господарств Київської Міськради земельних ділянок загальною площею 667,8 га під будівництво ставків для організації рибного господарства» затверджені рішення виконкомів Києво-Святошинської районної ради депутатів трудящих від 13.05.1960 № 203 та Васильківської районної ради депутатів трудящих від 23.04.1960 № 145 про відвод тресту підсобних господарств Київської Міськради земельних ділянок під будівництво ставків для організації рибного господарства загальною площею 667,8 га за рахунок землекористування колгоспів і радгоспів: по Києво-Святошинському району: а /радгоспу «Білогородський» Міністерства сільського господарства УРСР 121,6 га, в тому числі: орної - 95,0 га, сіножаті - 8,0 га, вигону - 2,0 га, присадибних ділянок робітників і службовців - 4,6 га та інших - 12,0 га; б/ колгоспу «Україна» с. Тарасівка - 35,7 га, в тому числі: орної - 2,4 га, сіножаті - 33,0 га, інших - 0,3 га; по Васильківському району: а/ радгоспу «Кожухівський» Міністерства сільського господарства УРСР 502,4 га, в тому числі: орної - 135,6 га, сіножаті - 306,8 га, вигону - 1,6 га, присадибних ділянок робітників і службовців - 15,9 га та інших - 42,5 га; б/ колгоспу «Україна» с. Глеваха - 8,1 га, в тому числі: орної - 4,2 га, лісу - 3,9 га;

1973 році були прийняті в експлуатацію зимувальні ставки № 1-7 рибдільниці «Бобриця» Київського виробничого рибокомбінату с. Забір?я, естакади на ставу № 5 рибдільниці «Бобриця» Київського виробничого рибокомбінату с. Забір?я, водопостачальний канал з металевим трубопроводом з нагульного ставу № 7 у виростні стави №№ 1, 2, 3, 4 рибдільниці «Бобриця» Київського виробничого рибокомбінату с. Забір?я Києво-Святошинському району, дороги навколо нагульних ставків 1-3 рибдільниці «Бобриця» Київського рибкомбінату в с. Забір?я Києво-Святошинському району Київської обл., що підтверджується Актами приймання в експлуатацію Державною комісією закінченого будівництвом (реконструкцією) об`єкту грудня 1973 року.

29.07.1975 Радою Міністрів УРСР було прийнято розпорядження № 560-р, яким Васильківському рибгоспу Київського виробничого рибокомбінату було надано в постійне користування земельну ділянку заг.пл. 129,5 (з них ріллі 1,2 га) під будівництво рибних ставків за рахунок земельних ділянок, що вилучається у колгоспу «Родина» Васильківського району (88 га) та радгоспу «Калинівський» Мінрадгоспів УРСР (41,2 га).

У 1977 році за Київським виробничим рибокомбінатом с. Забір?я Києво-Святошинського району Київської області як землекористувачем були закріплені в безстрокове і безоплатне користування 1617,9 гектарів землі та 474,0 гектарів землі для сільськогосподарського використання в межах згідно з планом землекористування, що підтверджується Державним актом серії Б № 025457, реєстраційний № 13, та Державним актом серія Б № 025451, реєстраційний номер б/н.

27.12.1979 Управлінням рибного господарства внутрішніх водоймищ УРСР було складено Паспорт ставкового рибного господарства «Повносистемне товарне рибне господарство Бобрицьке» с. Забір?я Києво-Святошинському району Київської обл. площею ставів господарства 396,1 га, з яких нагульних №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 - 355,0 га / виросних №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 - 40,8 га, зимувальні № 1-7 - 2,3 га із зазначенням характеристик гідротехнічних споруд - дамби, водоскиди, греблі.

25.09.1989 Українським науково-виробничим об`єднанням по рибництву та рибальству було складено Паспорт ставкового рибного господарства «Повносистемне товарне рибне господарство Бобрицьке» с. Забір?я Києво-Святошинському району Київської обл. площею ставів господарства 39 га, з яких нагульних №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 - 345,9 га / виросних №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 - 40,8 га, зимувальні № 1-7 - 2,3 га, із зазначенням характеристик гідротехнічних споруд - дамби, водоскиди, греблі.

04.10.1996 Міністерство рибного господарства України, у зв`язку зі структурною перебудовою Київського виробничого рибокомбінату та клопотання трудового колективу, керуючись Декретом Кабінету Міністрів України від 15.12.1992 № 8-92 «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності» видало наказ № 170, перетворило Київський виробничий рибокомбінат у Державне виробниче сільськогосподарське рибоводне підприємство «Забір?я» (далі - ДВСТРП «Забір?я»).

06.03.1997 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області (далі - РВ ФДМУ по Київській області) листом № 13/308 повідомило керівнику виробничого комбінату «Київський» Києво-Святошинський район с. Забір?я, що згідно з програмою приватизації підприємства Київської області на 1997 рік підприємство включено до переліку об`єктів, що підлягають обов`язковій приватизації в першому півріччі поточного року, у зв`язку з чим необхідно розглянути питання про створення товариства покупці і проведення підготовчої роботи щодо приватизації.

13.05.1997 РВ ФДМУ по Київській області було прийнято рішення № 2/22-ВП щодо приватизації ДВСТРП «Забір`я».

В подальшому, наказом РВ ФДМУ по Київській області від 30.05.1997 за № 3/47-13П була створена комісія по приватизації ДВСТРП «Забір?я», яка провела інвентаризацію державного майна підприємства що підлягало приватизації (виписка та баланс станом на 01.06.1997).

ДВСТРП «Забір?я» була сформована Зведена відомість основних засобів з урахуванням індексацій станом на 01.04.1996, яка включає перелік усіх основних засобів ВСТРП «Забір?я» розписаних по найменуваннях, первісній (відновній) вартості - 11 060 708,15 грн, залишковій вартості - 6 290 771,16 грн, тощо.

Також, ДВСТРП «Забір?я» була сформована Зведена відомість інвентаризаційних описів №№ 1-26 на 01.06.1997 всього на суму 11 060 708,15 грн

ДВСТРП «Забір?я» було складено баланс підприємства на 01.06.1997, в якому в розділі «Активу» в рядку «Основні засоби» на кінець звітного періоду наведено залишкову вартість в сумі 6 290 771,00 грн та первісну вартість в сумі 11 060 708,00 грн, а також звіт про фінансові результати та їх використання на 01.06.1997.

Перед проведенням приватизації на ДВСТРП «Забір?я» була здійснена загальна інвентаризація державного майна цілісного майнового комплексу, за результатами якої було оформлено Протокол засідання Інвентаризаційної комісії ДВСТРП «Забір?я» від 20.06.1997, де в рядку 1 «Основні засоби» наведена «Фактична наявність» та «Наявність в бух.обліку» сума 11 060 708,15 грн.

08.08.1997 наказом № 5/70-ВП РВ ФДМУ по Київській області затверджено Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства «Забір`я» від 01.06.1997, згідно з яким вартість майна, що підлягає приватизації (розмір статутного фонду відкритого акціонерного товариства) становить 1 316 00,00 грн.

15.08.1997 РВ ФДМУ по Київській області своїм листом № 7/986 був поданий на затвердження до Антимонопольного комітету України та Держаного комітету рибного господарства України копії проекту плану приватизації ДВСТРП «Забір?я» та акту оцінки вартості цілісності майнового комплексу ДВСТРП «Забір?я», які були погодженні останніми (Антимонопольним комітетом України листом від 26.08.1997 № 23-10/01-3164) у відповідності до чинного законодавства.

В процесі погодження плану приватизації до акту оцінки майна були внесені зміни, які були затверджені наказом РВ ФДМУ по Київській області «Про внесення змін до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу ДВСТРП «Забір?я»» № 5-25-3/7 від 10.02.1998.

25.04.1998 Кабінет Міністрів України надало ФДМУ погодження умов приватизації майна ДВСТРП «Забір?я» за № 26175/53.

11.05.1998 ФДМУ своїм листом № 7/986 надало доручення РВ ФДМУ по Київській області затвердити план приватизації ДВСТРП «Забір?я».

01.06.1998 наказом РВ ФДМУ по Київській області № 5-25-6/244 «Про затвердження плану приватизації ДВСТРП «Забір?я» було затверджено план приватизації ДВСТРП «Забір?я» шляхом перетворення його у відкрите акціонерне товариство.

Наказом РВ ФДМУ по Київській області № 5-25-7/27 від 02.06.1998, керуючись Законом України від 10.07.1996 № 290/96 «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі», Порядком перетворення у процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств із змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.09.1996 № 1099, та планом приватизації майна, ДВСТРП «Забір`я» було перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Забір`я» (далі - ВАТ «Забір`я») та затверджено статут ВАТ «Забір`я».

Відповідно до Додатку № 2 до Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом ФДМ України від 22.07.1998 № 1450, перелік майна, що передавався у власність ВАТ «Забір`я» складав, зокрема, об`єкти, розташовані: в с. Бобриця Києво-Святошинського р-ну Київської обл.: - став нагульний № 1 (Б) (інв. номер 204); - став нагульний № 2 (Б) (інв. номер 205); в с. Липовий Скиток Васильківського р-ну Київської обл.: - став нагульний № 8 (інв. номер 210); в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.: - став нагульний № 3 (інв. номер 206), - став нагульний № 4 (інв. номер 207), - став нагульний № 5 (інв. номер 208), - став нагульний № 7 (інв. номер 209), - став вирощувальний № 1 (інв. номер 211), - став вирощувальний № 2 (інв. номер 212), - став вирощувальний № 3 (інв. номер 213), - став вирощувальний № 4 (інв. номер 214), - став вирощувальний № 5 (інв. номер 215), - став вирощувальний № 6 (інв. номер 216), - став вирощувальний № 7 (інв. номер 217), - став вирощувальний (зимувальний) № 1-7 (інв. номер 218, 256, 275, 276, 277, 278, 279).

Рішенням Києво-Святошинської районної ради Київської області від 27.04.2000 «Про передачу ВАТ «Забір`я» в постійне користування в межах Бобрицької сілької ради 1224,8 га землі», ВАТ «Забір`я» було передано у колективну власність земельні ділянки загальною площею 763,2 га, в т.ч. в межах Бобрицької сільської ради 20,3 га, Забірської сільської ради 742,9 га; надано ВАТ «Забір`я» в постійне користування 592,2 га, т.ч. в межах Бобрицької сільської ради - 124,8 га, Забірської сільської ради - 467,4 га.

Згідно Державних актів на право постійного користування землею серії І-КВ № 002271 від 11.01.2001 та серії І-КВ № 002251, зареєстрованих в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 419 та за № 420, ВАТ «Забір`я» було надано у постійне користування 124,8 гектарів землі та 467,4 гектарів землі для введення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 000184-265 від 26.12.2001, ВАТ «Забір`я» було надано у постійне користування 74,5 гектарів землі для введення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.02.2002 у справі № 1/4, залишеного без змін постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2004, задоволено позов Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та визнано недійсним рішення Києво-Святошинської районної ради Київської області від 27.04.2000 «Про передачу ВАТ «Забір?я» у постійне користування в межах Бобрицької сільської ради 124,8 га землі», а Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 124,8 га серії I-KB № 002271 від 11.01.2001 - таким, що втратив чинність, а також зобов`язано Києво-Святошинську районну раду Київської області внести відповідні зміни до книги записів державних актів.

02.12.2003 РВ ФДМУ по Київській області та ВАТ «Забір`я» було підписано Акт прийому-передачі державного майна у власність ВАТ «Забір`я» про передачу майно загальною вартістю 1 303 232 грн.

Відповідно до Переліку нерухомого майна, що передається у власність «Забір`я», згідно з наказом про створення ВАТ «Забір`я» (про перетворення з державного підприємства) від 02.06.1998 № 5-25-7/27, РВ ФДМУ по Київській області було передано ВАТ «Забір`я» такі об`єкти нерухомості, зокрема, розташовані: в с. Бобриця Києво-Святошинського р-ну Київської обл.: - став нагульний № 1 (Б); - став нагульний № 2 (Б); в с. Линовий Скиток Васильківського р-ну Київської обл.: - став нагульний № 8; в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.: - став нагульний № 3, - став нагульний № 4, - став нагульний № 5, - став нагульний № 7, - став вирощувальний № 1, - став вирощувальний № 2, - став вирощувальний № 3, - став вирощувальний № 4, - став вирощувальний № 5, - став вирощувальний № 6, - став вирощувальний № 7, - став вирощувальний (зимувальний) № 1-7.

18.04.2006 Державним управлінням екології та природних ресурсів в Київській області листом № 05-09/9890 надано дозвіл № 376/614 на спеціальне водокористування ВАТ «Забір`я» (термін дії з 01.01.2006 до 01.01.2011).

06.04.2007 РВ ФДМУ по Київській області своїм листом № 14-14-977 надано відповідь на лист ВАТ «Забір?я» від 26.03.2007 № 73, згідно якої, надання документальних відомостей, які містять інформацію про об`єкти нерухомості, що є структурними елементами об`єктів, переданих до статутного фонду ВАТ «Забір?я» у процесі приватизації під назвою «став», здійснити не можливо в насідок їх відсутності в матеріалах приватизації. У відповідних позиціях Переліку нерухомого майна, що передається у власність ВАТ «Забір?я», відображено об`єкти під назвою, яка була зазначена в документах бухгалтерського обліку підприємства та інвентаризаційних описах, зокрема, «став нагульний» та «став вирощувальний». Однак, назва об`єкта «став» не відповідає економічному змісту витрат, сума яких була відображена в документах бухгалтерського обліку підприємства. Згідно з даними підприємства в документах бухгалтерського обліку відображені та, відповідно, після введення в експлуатацію внесені в облікові документи основних засобів витрати, понесені на проведення будівельно-монтажних робіт по створенню водогосподарських споруд. Отже, виходячи з Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507, стави та їх конструктивні елементи можливо віднести до: Розділ 2 «Інженерні споруди»; Підрозділ 21 «Транспортні споруди»; Група 215 «Порти, канали, греблі та інші водні споруди»; Клас 2152 «Дамби»; Підклас 2152.5 «Дамби, загати та інші водозахисні насипні споруди».

18.05.2007 процес приватизації ВАТ «Забір?я» було завершено, про що видано відповідний наказ РВ ФДМУ по Київській області від 18.05.2007 № 14.25.11/9 «Про завершення приватизації відкритого акціонерного товариства «Забір`я»».

У подальшому, відповідно до приписів норм Закону України «Про акціонерні товариства» ВАТ «Забір`я» було перейменовано на ПАТ «Забір`я».

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.09.2008 у справі № 7/022-08, залишеною в цій частині без змін постановою Вищого господарського суду від 23.12.2008, визнано за ВАТ «Забір`я» право постійного користування земельною ділянкою площею 124,8 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на якій знаходяться нагульні стави № 1 та № 2, на території Бобрицької сільської ради. В частині визнання чинним Державного акту від 11.01.2001 на право постійного користування землею серії І-КВ № 002271, реєстраційний № 419 - провадження припинено відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки рішенням Господарського суду м. Києва від 14.02.2002 у справі № 1/4, яке залишено без змін Постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2004, Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 124,8 га серії І-КВ № 002271 від 11.01.2001 - визнано таким, що втратив чинність.

29.12.2010 Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Київській області надано дозвіл № 377/7 на спеціальне водокористування ПАТ «Забір`я» (термін дії з 01.01.2011 до 01.01.2014)

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 у справі № 12/116-12/21, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 06.08.2013 у справі № 12/116-12/21, визнано недійсним та скасовано наказ РВ ФДМУ по Київській області від 02.06.1998 № 5-25-7/27 про перетворення ДВСРП «Забір`я» у відкрите акціонерне товариство в частині передачі згідно Переліку нерухомого майна ПАТ «Забір`я» наступних водних об`єктів: став нагульний № 1 (Б) Києво-Святошинський район с. Бобриця; став нагульний № 2 (Б) Києво-Святошинський район с. Бобриця; став нагульний № 3 Києво-Святошинський район с. Забір`я; став нагульний № 4 Києво-Святошинський район с. Забір`я; став нагульний № 5 Києво-Святошинський район с. Забір`я; став нагульний № 7 Києво-Святошинський район с. Забір`я; став вирощувальний № 1 Києво-Святошинський район с. Забір`я; став вирощувальний № 2 Києво-Святошинський район с. Забір`я; став вирощувальний № 3 Києво-Святошинський район с. Забір`я; став вирощувальний № 4 Києво-Святошинський район с. Забір`я; став вирощувальний № 5 Києво-Святошинський район с. Забір`я; став вирощувальний № 6 Києво-Святошинський район с. Забір`я; став вирощувальний № 7 Києво-Святошинський район с. Забір`я; вирощувальний став № 1 (зимувальний) № 1-7 Києво-Святошинський район с. Забір`я та визнано за державою в особі ФДМУ право власності на водні об`єкти передані ПАТ «Забір`я» наказом РВ ФДМУ по Київській області від 02.06.1998 № 5-25-7/27 та переліком нерухомого майна, що передається у власність ВАТ «Забір`я», за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Бобриця, вул. Леніна, 98: став нагульний № 5 (1Б), згідно Переліку майна до Наказу - (п/№ 52) став нагульний № 1 (Б), став нагульний № 7 (2Б), згідно Переліку майна до Наказу - (п/№ 53) став нагульний № 2 (Б); за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Забір`я, вул. Озерна, 1: став нагульний - 3 № 19-20, згідно Переліку до Наказу - (п/№ 54) став нагульний № 3; став нагульний - 4 № 21-22, згідно Переліку до Наказу - (п/№ 55) став нагульний № 4; став нагульний - 5 № 23-27, згідно Переліку до Наказу - (п/№ 56) став нагульний № 5; став нагульний - 7 № 46-48, згідно Переліку до Наказу - (п/№ 57) став нагульний № 7; став вирощування 1-7 № 28-38, згідно Переліку до Наказу - (п/№№ 59-65), зокрема: став вирощувальний № 1; став вирощувальний № 2; став вирощувальний № 3; став вирощувальний № 4; став вирощувальний № 5; став вирощувальний № 6; став вирощувальний № 7; став нагульний 1-7 - № 39-45, згідно Переліку до Наказу - (п/№ 66) вирощувальний став № 1 (зимувальний) №1-№7 та витребувати вказані об`єкти на користь держави в особі ФДМУ з незаконного володіння ПАТ «Забір`я».

Постановою Вищого господарського суду України від 03.03.2015 у справі № 12/116-12/21 Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 зі справи № 12/116-12/21 залишено в силі.

26.11.2013 згідно Акту державного виконавця Чижик А.П. відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції, встановлено виконання наказу Господарського суду Київської області у справі № 12/116-12/24 в частині витребування на користь держави в особі ФДМУ у ПАТ «Забір`я» водних об`єктів, які знаходяться за адресою: с. Забір`я, вул. Озерна, 1: став нагульний - 3 № 19-20, згідно Переліку до Наказу - (п/№ 54) став нагульний № 3; став нагульний - 4 № 21-22, згідно Переліку до Наказу - (п/№ 55) став нагульний № 4; став нагульний - 5 № 23-27, згідно Переліку до Наказу - (п/№ 56) став нагульний № 5; став нагульний - 7 № 46-48, згідно Переліку до Наказу - (п/№ 57) став нагульний № 7; став вирощування 1-7 № 28-38, згідно Переліку до Наказу - (п/№№ 59-65), зокрема: став вирощувальний № 1; став вирощувальний № 2; став вирощувальний № 3; став вирощувальний № 4; став вирощувальний № 5; став вирощувальний № 6; став вирощувальний № 7; став нагульний 1-7 - № 39-45, згідно Переліку до Наказу - (п/№ 66) вирощувальний став № 1 (зимувальний) №1-№7.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 у справі № 21/135-12, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 23.07.2013 у справі № 21/135-12, визнано недійсним та скасовано наказ РВ ФДМУ по Київській області від 02.06.1998 № 5-25-7/27 про перетворення ДВСРП «Забір`я» у відкрите акціонерне товариство в частині передачі згідно Переліку нерухомого майна ВАТ «Забір`я» наступних водних об`єктів: став нагульний № 8 (Васильківський район, с. Липовий Скиток); став Гребінки, 5,4 га (Васильківський район, с. Гребінки); став риборозплідник, 14 га (Васильківський район, с. Марьянівка); став нагульний, 26 га (Васильківський район, с. Ксаверівка); вирощувальний став, 70,9 га (Васильківський район, с. Марьянівка); став водосп, 13,3 га (Васильківський район, с. Марьянівка).

28.08.2013 Державним агентством рибного господарства України була надана відповідь № 2.5.1 - 17/4679 на лист ПАТ «Забір`я» щодо надання роз`яснення про специфіку та технології процесу вирощування рибопосадкового матеріалу і товарної риби за трирічним циклом та наслідки переривання даного процесу.

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.12.2013 у справі № 3/132-12, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2014 у справі № 3/132-12, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 07.04.2014 у справі № 3/132-12, визнано недійсним та скасовано наказ РВ ФДМУ по Київській області від 02.06.1998 № 5-25-7/27 про перетворення ДВСРП «Забір`я» у відкрите акціонерне товариство в частині передачі згідно переліку нерухомого майна ПАТ «Забір`я» наступних водних об`єктів: став вирощувальний, 23 га Фастівський район, с. Мотовилівка; став вирощувальний (в. Мот), 69 га ч. Мотовилівка Васильківський район; став «Млинок», 9,3 га, Фастівський район, Хутір Млинок; став вирощувальний, 52,3 га Фастівський район, с. Пришивальне; визнано за державою в особі ФДМУ право власності на водні об`єкти, які передані ПАТ «Забір`я» за наказом РВ ФДМУ по Київській області від 02.06.1998 № 5-25-7/27 про перетворення ДВСРП «Забір`я» у відкрите акціонерне товариство та переліком нерухомого майна, що передається у власність ВАТ «Забір`я», зокрема, став «Млинок», 9,3 га, за адресою: Київська обл., Фастівський район, с. Млинок та витребувано вказаний об`єкт на користь держави в особі ФДМУ з незаконного володіння ПАТ «Забір`я».

15.04.2014 Департаментом екології та природних ресурсів надано дозвіл № 117/7 на спеціальне водокористування ПАТ «Забір`я» (термін дії з 15.04.2014 до 01.01.2016).

24.09.2014 Державним агентством рибного господарства України була надана відповідь № 2-5-17/3982-14 на лист ПАТ «Забір`я» від 19.09.2014 № 19/19-2014, згідно якої враховуючи вимоги ст.ст. 55, 56, 62, 66 Господарського кодексу України, ст.ст. 84, 102, 113, 115 Цивільного кодексу України, Законам України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», «Про аквакультуру», «Про планування та забудову територій», «Про архітектурно-будівельну діяльність», «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про будівельні норми», інших нормативних документів, що регламентують проектування та будівництво рибогосподарських об`єктів, зокрема, Державного класифікатора будівель і споруд ДК № 018-2000, штучно збудовані рибогосподарські водні об`єкти під назвою «стави» відносяться до основних (виробничих) засобів сільськогосподарського виробництва та в сукупності є основними засобами сільськогосподарського виробництва і є нерухомим майном.

31.12.2015 Департаментом екології та природних ресурсів надано дозвіл № 479/7 на спеціальне водокористування ПАТ «Забір`я» (термін дії з 01.01.2016 до 01.01.2019).

20.06.2018 було виготовлено ПАТ «Забір`я» Технічний паспорт на громадський будинок майновий комплекс № 1 вул. Озерна, с. Забір`я (інвентаризаційна справа № 11) з переліком будівель та споруд на схематичному плані земельної ділянки, зокрема: Гідроспоруди №№ 1-6, 13-29, 31-37, 101-113; дамба №№ 7, 93-100.

21.09.2018 Державним агентством водних ресурсів України № 506/КВ/49д-18 було надано дозвіл на спеціальне водокористування (строк дії з 21.09.2018 до 21.09.2021).

21.02.2020 рішенням Господарського суду Київської області, з урахуванням постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 у справі № 911/2656/19, залишеною в силі постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.05.2021 у справі № 911/2656/19, встановлено припинення дії договору оренди земельної ділянки від 19.06.2018 з 10.03.2019 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, у зв`язку з чим, ТОВ «Забір`я», на підставі ст. 34 Закону України «Про оренду землі», повинен повернути спірну земельну ділянку на умовах, визначених договором, а державна реєстрація договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 3221482001:01:030:0002, від 19.06.2008, підлягає скасуванню.

22.10.2020 було виготовлено ПАТ «Забір`я» Технічний паспорт на виробничий будинок з господарськими допоміжними будівлями та спорудами (інвентаризаційна справа № 254) вул. Козацька, № 98, с. Бобриця (зокрема гідроспоруда № 5, № 13, № 24,№ 25 та дамба № 26, № 27).

Згідно Довідки про обстеження земельної ділянки, виданої ФОП «Нестеренко Олена Миколаївна» на замовлення ПрАТ «Забір?я», відповідно до проведеної інвентаризації земельної ділянки від 20.06.2018 за адресою село Липовий Скиток Данилівської сільської рали, Васильківського району, Київської області, в межах населеного пункту (адреса вказана згідно договору оренди землі), кадастровий номер 3221482001:01:030:0002 на території земельної ділянці розташовані: № l Дамба - 1 шт. № 2 Гідроспоруда - 1шт. № 3 Гідроспоруда - 1 шт. № 4 Гідроспоруда - 1шт. № 5 Дамба - 1 шт. № 6 Кормова площадка - 35,7 м2. З виготовленням схематичного пану земельної ділянка та характеристики будинку, господарських будівель та споруд.

31.08.2021 Державним агентством водних ресурсів України № 127/КВ/49д-21 було надано дозвіл на спеціальне водокористування (строк дії з 27.08.2021 ПО 27.08.2024).

04.05.2023 Басейновим управлінням водних ресурсів середнього Дніпра Державного управління водних ресурсів України була надана відповідь № 01-12/564 на адвокатський запит від 01.05.2023 вих. № 01/05-1, стосовно надання інформації відносно перебування на балансі БУВР середнього Дніпра гідротехнічних споруд та дамб, які не увійшли або увійшли до статутного фонду ВАТ «Забір?я», які відносяться до ставів нагульних, вирощувальних, що розташовані за адресою: вул. Козацька, 98,тс. Бобриця Бучанського району Київської області та повідомлено, що на балансі БУВР середнього Дніпра не обліковуються гідротехнічні споруди та дамби, які не увійшли, або увійшли в процесі приватизації до статутного фонду ВАТ «Забір?я» (код ЄДР: 00476665), які відносяться до ставків нагульних, вирощувальних, розташованих за вищевказаною адресою.

Згідно відповіді № 310148 від 07.11.2023, сформованою засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, за ТОВ «Забір?я» (ЄДРПОУ 00476665) зареєстровано право власності, зокрема: на Об`єкт 1: Київська обл., Бучанський р., с. Бобриця, вул. Козацька (вул. Леніна), буд. 98; Об`єкт 8: кадастровий номер: 3221482001:01:030:0002 (Київська область, Васильківський р-н, с. Липовий Скиток); Об`єкт 16: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Забір`я, вул. Озерна, 1.

Згідно відповіді № 311272 від 08.11.2023, сформованою засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за ПАТ «Забір?я» (ЄДРПОУ 00476665) зареєстровано право власності на споруди, розташовані на земельній ділянці за кадастровим номером 3221482001:01:030:0002 за адресою: Київська обл., Васильківській р., с. Липовий Скиток, зокрема: споруда дамба, № 1; споруда, гідроспоруда, № 2; споруда, гідроспоруда, № 3; споруда, гідроспоруда, № 4; споруда, дамба, № 5; споруда, кормова площадка, № 6.

Рішенням Господарського суду Київської області від 24.02.2021 у справі № 911/60/20, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 у справі № 911/60/20, визнано недійсним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу), індексний номер 47131258 від 30.05.2019 20:57:05 приватного нотаріуса Колейчика Володимира Вікторовича, Броварський районний нотаріальний округ, Київська область, яким було зареєстровано за відповідачем право власності на об`єкти нерухомого майна: споруда дамба № 1; споруда, гідроспоруда № 2; споруда, гідроспоруда № 3; споруда, гідроспоруда № 4; споруда, дамба № 5; споруда, кормова площадка № 6 на земельній ділянці кадастровий номер 3221482001:01:030:0002.

23.10.2023 ФДМУ у відповідь на адвокатський запит № 05/10-2 від 05.10.2023 надано інформацію (лист № 10-33-27434) про створення та засновника ВАТ «Забір?я», а також повідомлено, що в архіві Фонду відсутні матеріали щодо створення, формування статутного капіталу ВАТ «Забір?я» та перелік нерухомого майна, що передається у власність товариству, а також відсутня інформація щодо звернення ВАТ «Забір?я» стосовно видачі такого переліку. Фонд не надавав ВАТ «Забір?я» перелік нерухомого майна, переданого у власність цього товариства, відповідно до Передку підтвердження права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Фонду від 22.07.1998 № 1450.

30.10.2023 ФДМУ у відповідь на адвокатський запит № 24/10-2 від 24.10.2023 листом № 10-33-27957 інформовано про продовження строку розгляду вказаного запиту на 20 робочих днів, у зв`язку з потребою пошуку інформації серед значної кількості даних.

31.10.2023 РФ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях у відповідь на адвокатський запит № 24/10-1 від 24.10.2023 листом № 50-08.02.3850 надано інформацію, зокрема, про те, що в матеріалах приватизаційної справи ДВСРП «Забір?я» відсутня інформація про дату складання Переліку нерухомого майна, що передається у власність ВАТ «Забір?я», зазначений документ складався на підставі Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно, який затверджений наказом ФДМУ від 22.07.98 № 1450 (додаток № 2 до Порядку).

10.11.2023 РФ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях у відповідь на адвокатський запит № 06/11-1 від 06.11.2023 листом № 50-08.02.3993 надано інформацію, зокрема, про те, що об`єкти нерухомого майна, щодо яких були надані відомості відповідно до вимог Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно, який затверджений наказом Фонду державного майна України від 22.07.98 № 1450, були внесені до Переліку нерухомого майна, що передається у власність ВАТ «Забір?я». Представники Регіонального відділення не ідентифікують об`єкти, внесені до інвентаризаційних відомостей господарських товариств шляхом їх огляду та обстеження, виготовлення Переліку нерухомого майна проводиться на підставі документів і матеріалі наявних в приватизаційних справах та наданих суб`єктами господарювання, які звертаються з проханням виготовити Перелік нерухомого майна. В матеріалах приватизаційної справи ДВСРП «Забір?я» відсутні документи і матеріали, на підставі яких було надано Перелік нерухомого майн що передається у власність ВАТ «Забір?я». В матеріалах приватизаційної справи ДВСРП «Забір?я» наявна відомість відповідної вартості незавершеного будівництва станом на 01.06.1997, яка складає 543 513,00 грн.

16.11.2023 ФДМУ у відповідь на адвокатський запит № 24/10-2 від 24.10.2023 листом № 10-33-29855 надано інформацію, зокрема, що згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.11.2013 № 13448187 за державою в особі Фонду було зареєстровано водні об`єкти за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Бобриця, вул. Леніна, 98. Відповідно до рішень державних реєстраторів про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 09.01.2014 № 9792739 та від 08.07.2014 № 14296851 було відмовлено у державній реєстрації прав власності за державою в особі Фонду на водні об`єкти, розташовані за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Забір?я, вул. Озерна, 1.

Так, згідно рішень держаного реєстратора прав на нерухоме майно від 09.01.2014 № 9792739 та від 08.07.2014 № 14296851 заявлене право власності не підлягає державній реєстрації відповідно до вимог ст. 5 Закону України від 01.07.2004 № 1952 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 354605993 від 16.11.2023, № 354605485 від 16.11.2023 та № 354606381 від 16.11.2023 за ТОВ «Забір?я» (ЄДРПОУ 00476665) зареєстровано (документ, поданий для державної реєстрації - наказ РВ ФДМУ по Київській обл. № 5-25-7/27 від 02.06.1998) право власності на:

- об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 2782810332080) - майновий комплекс, розташований за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Бобриця, вул. Козацька, буд. 98, складові частини якого, зокрема становлять: споруда, гідроспоруда, 5; споруда, гідроспоруда, 13; споруда, кормова площадка, 23; споруда, гідроспоруда, 24; споруда, гідроспоруда, 25; споруда, дамба, 26; споруда, дамба, 27;

- об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 1621447632224) розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р., с. Забір?я, вул. Озерна, 1, складовими частинами якого, зокрема, є: Гідроспоруди № 1 - № 7, Кормова площадка № 8, Гідроспоруди № 14 - № 29, Кормова площадка № 30, Гідроспоруди № 31 - № 37, Фільтр води № 38, Кормова площадка № 74, Кормова площадка № 91, Дамби № 92 - № 100, Гідроспоруди № 101 - № 113;

- об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 1841830532214), розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 3221482001:01:030:0002, за адресою: Київська обл., Васильківській р., с. Липовий Скиток, складовими частинами якого, є: споруда дамба, № 1; споруда, гідроспоруда, № 2; споруда, гідроспоруда, № 3; споруда, гідроспоруда, № 4; споруда, дамба, № 5; споруда, кормова площадка, № 6.

24.11.2023 ФДМУ у відповідь на адвокатський запит № 20/11-2 від 20.11.2023 листом № 10-24-30778 надано інформацію, зокрема, що Фонд не проводив інвентаризацію та оцінку об`єктів (ставів), які були витребувані на користь держави від ВАТ «Забір?я» згідно постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 у справі № 12/116-12/24 та рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2013 у справі № 3/132-12.

05.01.2024 Державним агентством водних ресурсів України у відповідь на запит Київської обласної прокуратури № 15/4-435вих-23 від 25.12.2023 надано відповідь (лист № 109/5/5/11-24) про те, що до складу рибного господарства входять вирощувальні ставки (№№ 1-7) та зимувальні ставки (№№ 1-7), які є штучно створеними водними об`єктами в межах заплави річки Бобриця та які наповнюються за рахунок гідротехнічних споруд. Ці ставки відносяться до рибогосподарських технологічних водойм та на них розробляється паспорт рибогосподарської технологічної водойми у відповідності до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 16.12.2013 № 742 «Про затвердження Порядку розроблення паспорта рибогосподарської технологічної водойми».

Нагульні ставки № 1 - № 8, розташовані на руслі річки Бобриця, їх живлення та наповнення відбувається за рахунок природнього стоку р. Бобриця, у зв`язку з цього слідує, що русловий ставок не є технологічною водоймою, однак може бути рибогосподарським водним об`єктом, як такий, що використовується для рибогосподарських цілей. Для руслових ставків розробляється паспорт водного об`єкта згідно з Порядком розроблення паспорта водного об`єкта, затвердженим наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.03.2013 № 99, який має погоджуватись Держводагентством.

Згідно Витягів з Державного реєстру речових прав від 20.02.2024 № 366533302, 366511592 та від 21.07.2023 № 339947834, за ТОВ «Забір?я» зареєстровано право постійного користування земельними ділянками з кадастровими номерами: 3222483200:04:001:5223, 3222483200:04:001:5236 та 3222483201:02:020:0004.

22.02.2024 Державним агентством водних ресурсів України у відповідь на лист ТОВ «Забір?я» № 8 від 31.01.2024 було надано відповідь (лист № 984/5/5/11-24) відповідно до якої, згідно з наданою інформацією БУВР середнього Дніпра, до складу рибного господарства ТОВ «Забір?я» входять 7 вирощувальних, 7 зимувальних рибогосподарських технологічних водойм, на які розробляється паспорт рибогосподарської технологічної водойми відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 16.12.2013 № 742 «Про затвердження Порядку розроблення паспорта рибогосподарської технологічної водойми».

За наявною в розпорядженні Держводагентства інформацією, нагульні ставки № 1 - № 8 розташовані в межах земельних ділянок, на які ВАТ «Забір?я» видано державні акти на право постійного користування для ведення товарного сільськогосподарсько: виробництва (1-КВ № 002271 на площу 124,8 га, зареєстрований 11.01.2001 № 419 та 1-KB № 002251 на площу 46%,4 га, зареєстрований 11.01.2001 № 420), які в судовому порядку не скасовані та, відповідно, є чинними.

03.07.2024 Басейнове управління водних ресурсів середнього Дніпра листом № 01-12/964 повідомило, що станом на 04.01.2024 листом № 1-12/4 на адресу Київської обласної прокуратури надано першопочаткову наявну інформацію, але у подальшому за дорученням Держводагенства листом № 01-12/262 від 15.02.2024 надано переглянуту доопрацьовану інформацію для узагальнення та надання об`єктивного висновку, згідно якої, при визначені Держводагенством у листі № 1-12/4 від 04.01.2024 фактичного використання нагульних ставків № 1-№8, які розташовані в руслі р. Бобриця, не враховано, що вимога розроблення паспорта водного об`єктам стосується процедури надання водних об`єктів у користування на умовах оренди (ст. 51 Водного кодексу України). В даному випадку зазначені водні об`єкти перебувають в постійному користуванні ТОВ «Забір?я» згідно держаних актів на право постійного користування земельними ділянками, виданим ВАТ «Забір?я» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (1-КВ № 002271 на площу 124,8 га, зареєстрований 11.01.2001 за № 419 та 1-КВ № 002251 на площу 467,4 га, зареєстрований 11.01.2001 за № 420), зважаючи на що, рибогосподарська водойма побудована за відповідним технічним проектом для цілей аквакультури та має паспорт рибного господарства 1989 р., який коригований у 2023 році згідно чинного законодавства.

Вказані обставини, на думку позивача, підтверджують законність набуття ним права власності на спірні об`єкти у процесі державної приватизації, про що останнім також було надано Паспорт рибогосподарських технологічних водойм товарного рибного господарства ТОВ «Забір?я», виготовлений на замовлення позивача, та висновок експертів Львівського НДІСЕ № 1037-Е від 29.05.2024 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Предметом розгляду даної справи, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, є визнання за позивачем право власності на гідротехнічні споруди, які, за аргументами позивача, увійшли до статутного фонду товариства згідно плану приватизації, інвентаризаційних описів, балансових відомостей як об`єкти нерухомого майна - гідротехнічні споруди під назвою «став» та були передані у власність ВАТ «Забір?я» на підставі наказу РВ ФДМУ по Київській області № 5-25-7/27 від 02.06.1998, відповідно до Переліку нерухомого майна, що передається у власність ВАТ «Забір`я», правонаступником якого є ТОВ «Забір?я».

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 2 Водного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття наказу та передачі майна), водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та іншими актами законодавства.

Згідно з преамбулою Водного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття наказу та передачі майна), усі води (водні об`єкти) на території України є національним надбанням народу України, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту.

Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття наказу та передачі майна) водний об`єкт - це сформований природою або створений штучно об`єкт ландшафту чи геологічна структура, де зосереджуються води (річка, озеро, море, водосховище, канал, водоносний горизонт).

Ставок - це штучно створена водойма місткістю не більше 1 млн. кубічних метрів. Водойма - це безстічний або із сповільненим стоком поверхневий водний об`єкт.

Частиною першою, п. 1 частини другої ст. 3 Водного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття наказу та передачі майна) передбачено, що усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об`єкти.

Згідно зі ст. 6 Водного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття наказу та передачі майна), води (водні об`єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування.

З урахуванням вищенаведених правових норм, майно (стави), передане на підставі наказу РВ ФДМУ по Київській області від 02.06.1998 № 5-25-7/27 у власність ВАТ «Забір?я», є водними об`єктами, тобто об`єктами власності народу України, які в силу закону можуть надаватися тільки у користування. Аналогічний висновки містяться у постановах Вищого господарського суду України від 06.08.2016 у справі № 12/116-12/21 та від 07.04.2014 у справі № 3/132-12.

В процесі судового розгляду справи № 12/116-12/21 та справи № 3/132-12 було також встановлено, що стави, передані у власність ВАТ «Забір?я» на підставі наказу РВ ФДМУ по Київській області від 02.06.1998 № 5-25-7/27, є штучними водними об`єктами місцевого значення, тому розпорядження цими об`єктами не належало до компетенції державних органів приватизації.

За результатами розгляду вказаних справ, суди дійшли висновку про те, що наказ РВ ФДМУ по Київській по Київській області від 02.06.1998 № 5-25-7/27 та Перелік нерухомого майна, що передається у власність ВАТ «Забір`я», в частині передачі позивачу водних об`єктів на території Київської області, а саме: ставів нагульних, вирощувальних та вирощувального (зимувального) були прийняті з порушенням ст. ст. 13, 19 Конституції України, ст. ст. 5, 7 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств», ст. 6 Водного кодексу України.

Тобто позивач набув права власності на вказані водні об`єкти «стави» в порушення вимог законодавства, чинного на дату видачі наказу РВ ФДМУ по Київській по Київській області від 02.06.1998 № 5-25-7/27 та складення Переліку нерухомого майна, що передається у власність ВАТ «Забір`я».

Таким чином, постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 у справі № 12/116-12/21, залишеною без змін постановами Вищого господарського суду України від 06.08.2013 та від 03.03.2015 у справі № 12/116-12/21 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 у справі № 21/135-12, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 23.07.2013 у справі № 21/135-12, визнано недійсним та скасовано наказ РВ ФДМУ по Київській області від 02.06.1998 № 5-25-7/27 в частині передачі ВАТ «Забір`я» згідно Переліку нерухомого майна, водних об`єктів - ставів та визнано за державою в особі ФДМУ право власності на них.

Згідно з частиною четвертою ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В обґрунтування позовних вимог, позивач, зокрема посилався на те, що у Переліку майна під найменуванням «став» мались на увазі рибогосподарські технологічні водойми до складу яких входять гідротехнічні споруди, що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами. У судових справах судами фактично вирішили питання права власності держави на водні об`єкти, та постановили, що гідротехнічні споруди та став нагульний не є єдиним цілісним об`єктом.

Згідно з чинними на час приватизації ДВСРП «Забір`я» ДБН А.3.1-3-94 «Управління, організація і технологія. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів», затвердженими наказом Держкоммістобудування України від 05.10.1994 № 48, споруда - об`ємна, площинна або лінійна наземна, надземна чи підземна будівельна система, яка складається з несучих та в окремих випадках з огороджувальних конструкцій і призначена до виконання виробничих процесів різних видів, зберігання матеріалів, виробів, устаткування, для тимчасового перебування людей, пересування людей та вантажів тощо.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд (ДК 018-2000), затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507, споруди - це будівельні системи, пов`язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.

Інженерні споруди - це об`ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів та т. ін.

Як зазначено у Класифікаторі, інженерні споруди класифікуються в основному за інженерним задумом, що визначається цільовим призначенням об`єкта. До інженерних споруд відносяться, зокрема: дамби, комплексні промислові споруди та т. ін.

У чинному з 01.01.2024 Класифікаторі будівель і споруд НК 018:2023, затвердженому наказом Міністерства економіки України від 16.05.2023 № 3573 (далі - НК 018:2023), використовуються терміни, визначені Європейським класифікатором типів споруд, а саме: споруди - структури, пов`язані із землею, які створені з будівельних матеріалів і комплектуючих та/або для яких виконуються будівельні роботи.

Також Національний стандарт № 2 «Оцінка нерухомого майна», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1442, містить положення про те, що споруди - земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій (дамби, тонелі, естакади, мости тощо).

Згідно з п. 1.5. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 (чинного на момент реєстрації права власності на нерухоме майно) державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на споруди (інженерні, гідротехнічні тощо) - земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій.

Гідротехнічні споруди являють собою споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тонелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд (дане визначення наведене, зокрема, у наказі Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 19.12.1995 № 252 «Про затвердження Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів»).

Пунктом 1.9.18 Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відводів та хвостів, затвердженої наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 10.09.1996 року № 165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 23.10.1996 року за № 625/1650 встановлено, що гідротехнічні споруди - це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи: водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки: регуляційні споруди, накопичувані промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

Згідно з наказами Міністерства транспорту України від 20.11.2003 № 906 та від 29.03.2004 № 251, гідротехнічна споруда - це споруда для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливанням вод.

Термін «гідротехнічні споруди» вживається у Додатку А до ДБН В.2.4-3:2010 Гідротехнічні, енергетичні та меліоративні системи і споруди, підземні гірничі виробки. Гідротехнічні споруди. Основні положення (далі - ДБН В.2.4-3:2010). Це споруди, що підпадають під вплив водного середовища, призначені для використання і охорони водних ресурсів, а також для захисту від шкідливого впливу вод.

Схожий термін використано у п. 1.3. Правил безпеки при експлуатації каналів, трубопроводів, інших гідротехнічних споруд у водогосподарських системах, затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 03.04.2012 № 661 (далі - Правила № 661): гідротехнічна споруда - інженерна споруда, призначена для керування водним режимом, використовування водних ресурсів або для запобігання шкідливій дії вод.

Відповідно абз. 7 частини першої до ст. 1 Закону України «Про аквакультуру» (в редакції здійснення приватизації майна) гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми (гідротехнічні споруди) - об`єкти нерухомого майна (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірноосушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод.

При цьому, в силу абз. 7 частини першої ст. 1 вказаного Закону України «Про аквакультуру», в редакції Закону № 2989-IX від 21.03.2023, гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми згідно визначаються як об`єкти нерухомого майна державної власності.

З наведеного вище вбачається, що спірні стави не можуть вважатися будівлями або спорудами, з внесенням яких до Переліку нерухомого майна, переданого у власність Відкритого акціонерного товариства „Забір`я» на підставі наказу РВ ФДМУ у Київській області по від 02.06.1998 № 5-25-7/27, відбувся перехід права постійного користування до ВАТ „Забір`я» на зайняті ними земельні ділянки згідно зі ст. 30 Земельного кодексу України (в редакції Закону України від 13.03.1992 № 2196-XII).

Проте, проаналізувавши вказані норми законодавства суд дійшов висновку, що такий об`єкт як гідротехнічна споруда ставка є інженерно спорудою та нерозривно пов`язана із землею і призначена для управління водними ресурсами, тобто її функціонування неможливе без існування водного об`єкту та її переміщення в інше місце неможливо без його знецінення та зміни призначення. Спірні гідротехнічні споруди - водоскиди (водонапуски) шахтного типу нагульного ставу, водоскид шлюзового типу нагульного ставу, водоперепускні вирощувального та зимувального ставків, дами (контурні, розділяючи), греблі нагульного ставу, кормові площадки, підпірна система вирощувальних ставків, призначені для існування ставка на земельній ділянці водного фонду.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що спірні гідротехнічні споруди були складовою цілісного майнового комплексу ДВСРП «Забір??я» та відповідно були об`єктом приватизації.

Як вбачається із матеріалів справи, ДВСРП «Забір?я» на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.09.1996 № 1099 «Про затвердження Порядку перетворення у процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств із змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства» та згідно з наказом РВ ФДМУ у Київській області № 5-25-7/27 від 02.06.1998 перетворено у відкрите акціонерне товариство «Забір?я», правонаступником якого було ПАТ «Забір?я», а в подальшому стало ТОВ «Забір?я».

В ході приватизаційної процедури державного ДВСРП «Забір?я» до основних засобів, які входили до складу зазначеного господарства, однак які не підлягали приватизації в силу законодавчих імперативних заборон, відносились, окрім іншого, рибницькі стави із зазначенням інвентаризаційного номеру основного засобу, дати введення в експлуатацію тощо, які підлягали виключенню із переліку майна, що підлягає приватизації на підставі ст. ст. 3, 4, 5, 6 Водного кодексу України.

Статтею 71 Господарського кодексу України визначено, що облік і звітність підприємства здійснюються відповідно до вимог ст. 19 цього Кодексу та інших нормативно-правових актів.

Згідно з п. 8 ст. 19 Господарського кодексу України, усі суб`єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов`язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством. а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Частиною другою ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV визначено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Водночас, положеннями Інструкції з бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 24.07.1997 № 159 (далі - Інструкція, яка діяла на момент приватизації), а також Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, визначено, що до основних фондів (засобів) відносяться будівлі, споруди, устаткування, обчислювальна техніка, приладдя, транспортні засоби, інструменти, інвентар та інші матеріальні цінності (засоби праці), що діють у натуральній формі протягом тривалого часу та вартість яких поступово зменшується у зв`язку із зносом.

Пунктом 2 вказаної Інструкції визначено, що бухгалтерський облік основних засобів, що використовуються у виробничій діяльності підприємств, за сумою витрат, пов`язаних із виготовленням, придбанням, доставкою, спорудженням, встановленням, страхуванням під час транспортування, державною реєстрацією, реконструкцією, модернізацією та іншим поліпшенням основних фондів, ведеться на рахунку 01 «Основні засоби» із застосуванням таких субрахунків, зокрема: 1. - «Будівлі і споруди»;

Згідно з п. 10 Інструкції, одиницею обліку основних засобів є окремий інвентарний об`єкт - закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдями до нього, або конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій. Інвентарним об`єктом визначається також відокремлений комплекс конструктивно поєднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування і приладдя, загальне керування, єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки у складі комплексу, а не самостійно.

Приватизація майна державних підприємств України (надалі - приватизація) - це відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіки Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб (ст. 1 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств», в редакції проведення приватизації).

Статтею 15 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» визначено, що приватизація державного майна здійснюється шляхом: продажу частини державного майна кожному громадянину України за приватизаційні папери; продажу об?єктів приватизації на аукціоні, за конкурсом, у тому числі з виключним застосуванням приватизаційних паперів; продажу акцій (часток, паїв), що належать державі у господарських товариствах, на аукціоні, за конкурсом, на фондових біржах та іншими способами, що передбачають загальнодоступність та конкуренцію покупців; продажу на конкурсній основі цілісного майнового комплексу державного підприємства, що приватизується, або контрольного пакета акцій відкритого акціонерного товариства при поданні покупцем документів, передбачених частиною першою ст. 12 цього Закону; викупу майна державного підприємства згідно з альтернативним планом приватизації. Створення колективних підприємств, господарських товариств, крім відкритих акціонерних товариств, у процесі приватизації майна державних підприємств (за винятком об?єктів малої приватизації) не допускається.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств», при приватизації майна державного підприємства як цілісного майнового комплексу шляхом його викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу.

Особи, які придбали державні підприємства як цілісні майнові комплекси, є правонаступниками їх майнових прав і обов`язків відповідно до умов договору між продавцем і покупцем та законодавства України. (ст. 28 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств»).

Правонаступництво щодо акцій (часток, паїв), придбаних в процесі приватизації, які належали державі в майні суб`єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств, підтверджується договором купівлі-продажу.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» визначено, що приватизація майна рибних господарств (рибокомбінатів, рибоводно-меліоративних станцій, нерестово-виросних рибницьких господарств), які спеціалізуються на вирощуванні рибопосадкового матеріалу та товарної риби у ставках, басейнах, лиманах та інших внутрішніх водоймах, здійснюється шляхом перетворення їх у колективні господарства або у відкриті акціонерні товариства на умовах, передбачених статтями 5, 6 і 7 цього Закону. При цьому повинні забезпечуватися технологічна єдність виробництва та цілісність майнових комплексів.

З метою впорядкування обліку нерухомого майна, що приватизоване в складі цілісного майнового комплексу шляхом викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом, викупу державного майна, зданого в оренду, переданого державними органами приватизації до статутного фонду відкритого акціонерного товариства, перетвореного з державного підприємства або створеного у процесі приватизації наказом Фонду державного майна України від 22.07.1998 № 1450 затверджено Порядок підтвердження права власності на нерухоме майно (далі - Порядок № 1450).

Відповідно до п. 2.1. та п. 2.2. Порядку № 1450 визначено, що невід`ємною частиною рішення про створення відкритого акціонерного товариства (про перетворення державного підприємства у відкрите акціонерне товариство) в процесі приватизації є акт передачі нерухомого майна до статутного фонду відкритого акціонерного товариства (додаток № 1).

На вимогу відкритого акціонерного товариства, створеного у процесі приватизації (перетвореного з державного підприємства), або осіб, які відповідно до законодавства України є правонаступниками відкритого акціонерного товариства, до набуття чинності цим Порядком, державний орган приватизації видає Перелік нерухомого майна, переданого у власність відкритому акціонерному товариству (додаток № 2).

Відповідно до п. 2 Порядку перетворення у процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств із змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 11.09.1996 № 1099, з боку держави засновниками відкритих акціонерних товариств, створених на базі майна підприємств, зазначених у п. 1 цього Порядку, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва у районах і містах (далі - державні органи приватизації).

Органом приватизації - РВ ФДМУ по Київській області згідно з наказом про створення ВАТ «Забір?я» від 02.06.1998 № 5-25-7/27 затверджено Перелік нерухомого майна, яке передано у власність ВАТ «Забір`я» в ході приватизації, з чітким переліком об?єктів нерухомості, зазначенням їх адреси, інвентарних номерів та вартості.

Саме вищевказаний Перелік є підтвердження права власності на об`єкти нерухомості, які передані до статутного фонду відкритого акціонерного товариства, про що чітко зазначено у наказі Фонду державного майна України від 22.07.1998 № 1450 «Про затвердження Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно».

Обгрунтовуючими позовні вимоги, позивач посилався на те, що Порядок підтвердження права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 22.07.1998 № 1450 (із змінами), додатком № 2 якого є Перелік нерухомого майна, що передавався у власність товариства, не пройшов відповідної реєстрації в Міністерстві юстиції відповідно до Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» № 493/92.

Проте, слід зазначити, що наказом Фонду державного майна України від 22.05.2002 № 906 скасовано дію наказів від 22.07.1998 № 1450 та 18.01.2001 № 66 та затверджено Порядок підтвердження права власності на нерухоме майно (далі - Порядок № 906), яким детально унормовано порядок підтвердження права власності на нерухоме майно при створенні (перетворенні з державних підприємств) відкритих акціонерних товариств.

Пунктами 2.1.-2.4. Порядку № 906 передбачено, що невід`ємною частиною рішення про створення відкритого акціонерного товариства (про перетворення підприємства у відкрите акціонерне товариство) в процесі приватизації є акт приймання-передавання нерухомого майна до статутного фонду відкритого акціонерного товариства (додаток 1).

На вимогу відкритого акціонерного товариства, створеного у процесі приватизації (перетвореного з державного підприємства або орендного), або осіб, які відповідно до законодавства України є правонаступниками відкритого акціонерного товариства, до набуття чинності цим Порядком, арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у разі порушення справи про банкрутство підприємства, державний орган приватизації видає перелік об`єктів нерухомого майна, переданого у власність відкритому акціонерному товариству (додаток 2).

Державний орган приватизації під час оформлення акта приймання-передавання об`єкта, приватизованого як цілісний майновий комплекс шляхом викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом, передбачає в ньому перелік нерухомого майна, що передається покупцеві (додаток 3).

На вимогу юридичних осіб, створених на базі об`єкта, приватизованого як цілісний майновий комплекс шляхом викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом, викупу державного майна, зданого в оренду з викупом, або на вимогу покупців цих об`єктів та у інших випадках державний орган приватизації видає їм Перелік нерухомого майна, яке приватизоване у складі цілісного майнового комплексу (додаток 4).

Відповідно до п. 1.5. Додатку № 1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, до переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна належать, зокрема, накази засновників відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), з додатком - переліком об?єктів нерухомого майна про передачу у власність цих об?єктів акціонерним товариствам та акти приймання-передавання зазначеного майна, підписаний у встановленому порядку.

Таким чином, діючими та чинними на момент приватизації нормативно-правовими актам, чітко визначено перелік документів, які підтверджують право власності новоутвореного в ході приватизації (перетворення з державного підприємства) підприємства та є достатніми для того, аби у законному порядку отримати офіційне підтвердження від держави набутого права шляхом його державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В процесі перетворення між органом приватизації та новоутвореним ВАТ «Забір?я» 02.12.2003 підписано відповідний акт прийому-передачі державного майна у власність товариства, без конкретизації та характеристик переданих об`єкті.

Згідно з Переліком нерухомого майна, переданого у власність ВАТ «Забір??я», відповідно до наказу РВ ФДМУ по Київській області від 02.06.1998 № 5-25-7/27 від 02.06.1998, у власність утвореного у процесі приватизації акціонерного товариства державою не передавалося спірні об`єкти нерухомого майна, а саме: гідроспоруди, дамби, кормові площадки та фільтри води.

Інших об?єктів нерухомого майна, які би було у ході приватизації передано у власність ПАТ «Забір?я» відповідно до вищевказаного Переліку під назвою «гідротехнічні споруди», гідротехнічні споруди ставків, окрім власне об?єктів під назвою «стави», не міститься.

Відстануть у вказаному Переліку нерухомого майна, що передається у власність ВАТ «Забір`я», частину спірних гідротехнічних споруд, розташованих за адресою Київська область, Фастівський р-н, с. Липовий Скиток: а саме: Дамба № 1 Гребля нагульного ставка № 8 (споруда дамба, № 1); Гідроспоруда № 2 водоскид(водонапуск.) шахтного типу наг.ставка № 8 (споруда, гідроспоруда, № 2;); Дамба № 5 Контурна дамба нагульного ставка № 8 (споруда, дамба, № 5); Кормова площадка № 6 нагульного ставка № 8 (споруда, кормова площадка, № 6) встановлена також рішенням Господарського суду Київської області від 24.02.2021 у справі № 911/60/20, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 у справі № 911/60/20.

Вказаним судовим рішенням зроблені висновки, що наказом РВ ФДМ України по Київській області № 5-25-7/27 від 02.06.1998, з урахуванням Переліку нерухомого майна, не передано у власність ВАТ Забір`я спірні об`єкти - споруда дамба, № 1; споруда, гідроспоруда, № 2; споруда, гідроспоруда, № 3; споруда, гідроспоруда, № 4; споруда, дамба, № 5; споруда, кормова площадка, № 6), а відтак наказ № 5-25-7/27, виданий 02.06.1998 РВ ФДМУ по Київській області не може бути підставою для виникнення права власності та, відповідно, реєстрації такого права за ТОВ «Забір`я».

Крім того, як зазанчалось, наказ РВ ФДМУ по Київській області від 02.06.1998 № 5-25-7/27 про перетворення ДВСРП «Забір`я» у відкрите акціонерне товариство в частині передачі згідно Переліку нерухомого майна ВАТ «Забір`я» водних об`єктів, зокрема, ставу нагульного № 1 (Б) та ставу нагульного № 2 (Б) Києво-Святошинський район с. Бобриця; ставів нагульних № 3, № 4, № 5, № 7, ставів вирощувальних № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, ставу вирощувального № 1 (зимувального) № 1-7 Києво-Святошинський район с. Забір`я; ставу нагульного № 8, розташованого в с. Липовий Скиток Васильківського району Київської області було визнано недійсним та скасовано судами у справі № 12/116-12/21 та у справі № 3/132-12, отже, посилання позивача на те, що він є власником спірних гідротехнічних споруд, право власності на які було набуто в процесі приватизації є безпідставним.

Враховуючи вищевикладене, наказ РВ ФДМУ по Київській області № 5-25-7/27 від 02.06.1998, з урахуванням Переліку нерухомого майна до нього, не було передано у власність ВАТ «Забір`я» (позивач) спірні об`єкти: гідроспоруди, дамби, кормові площадки та фільтри води, розташовані за адресами: 1.1. Київська область, Бучанський р-н, с. Бобриця, вул. Козацька (вул. Леніна), 98; 1.2. Київська область, Фастівський р-н, с. Забір?я, вул. Озерна, 1; 1.3. Київська область, Фастівський р-н, с. Липовий Скиток, доказів протилежного матеріли справи не містять.

Слід зазначити, що здійснення паспортизації водних об?єктів та рибогосподарських технологічних водойм спрямоване виключно на визначення загальних та технічних характеристик водойм, характеристик їх джерел водопостачання, водного режиму тощо, проте ці документи жодним чином не підтверджують право власності на гідротехнічні споруди, які є складовими конструктивними елементами таких водних об?єктів, за рахунок яких останні створюються та функціонують.

Крім того, гідротехнічні споруди згідно з відповідними паспортами рибних господарств були і є складовими частинами відповідних водних об?єктів та господарств.

Наданий позивачем висновок будівельно-технічної експертизи Львівського НДІСЕ № 1037-Е від 29.05.2024 також не підтверджує наявність права приватної власності у позивача на спірні гідротехнічні споруди рибницьких ставків.

За частиною першою ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

До таких речей належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення - житлові будинки, будівлі, споруди тощо (частина першоша ст. 181 ЦК України).

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п. 1 частини першої ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до частини першої ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини.

Відповідно до п.п. 1, 4 частини першої ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», загальними засадами державної реєстрації прав є: гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим законом.

Приписами частини третьої ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість, виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником; під час проведення реєстраційних дій обов`язкова використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об?єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.

Положеннями ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено перелік підстав для відмови у проведенні державної реєстрації прав.

Згідно з листом № 22828/19057-33-24/8.4.1 від 27.05.2021 Міністерства юстиції України у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Закону України «Про меліорацію земель», Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 26.10.2011 № 1141, гідротехнічні споруди не є самостійними об`єктами цивільно-правових відносин та не наділені технічними характеристиками, інформація про які підлягає обов`язковому внесенню до Державного реєстру прав на нерухоме майно.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. 03.09.2018 та 09.09.2018 зареєстровано право приватної власності ТОВ «Забір?я» на майновий комплекс (реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна - 1641469832224) в с. Бобриця Бучанського (колишнього Києво-Святошинського) району Київської області, до складу якого увійшли, у тому числі: дамба № 26, дамба № 27, дамба № 23, гідроспоруда № 5, гідроспоруда № 13, гідроспоруда № 24, гідроспоруда № 25, та на майновий комплекс (реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна - 1621447632224) в с. Забіря Фастівського (колишнього Києво-Святошинського) району Київської області, до складу якого увійшли, у тому числі: гідроспоруди № 1 - № 6, дамба № 7, кормова площадка № 8, гідроспоруди № 14 - № 29, кормова площадка № 30, гідроспоруди № 31 - № 37, кормова площадка № 74, кормова площадка № 91, дамби № 92 - № 100, гідроспоруди № 101 - № 113, де підставою реєстрації вказано наказ РВ ФДМУ по Київській області від 02.06.1998 № 5-25-7/27 та технічний паспорт № 10 від 20.06.2018, розроблений ФОП «Нестеренко Олена Миколаївна»,

Проте, як вбачається із матеріалів справи, спірні об`єкти нерухомого майна (гідротехнічні споруди та інші об`єкти) до 08.08.2018 як окремі самостійні індивідуально визначені об`єкти нерухомого майна не реєструвались.

Між тим, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 354605993 від 16.11.2023, № 354605485 від 16.11.2023 та № 354606381 від 16.11.2023 за ТОВ «Забір?я» (ЄДРПОУ 00476665) зареєстровано (документ, поданий для державної реєстрації - наказ РВ ФДМУ по Київській обл. № 5-25-7/27 від 02.06.1998) право власності на:

- об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 2782810332080) - майновий комплекс, розташований за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Бобриця, вул. Козацька, буд. 98, складові частини якого, зокрема становлять: споруда, гідроспоруда, 5; споруда, гідроспоруда, 13; споруда, кормова площадка, 23; споруда, гідроспоруда, 24; споруда, гідроспоруда, 25; споруда, дамба, 26; споруда, дамба, 27;

- об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 1621447632224) розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р., с. Забір?я, вул. Озерна, 1, складовими частинами якого, зокрема, є: Гідроспоруди № 1 - № 7, Кормова площадка № 8, Гідроспоруди № 14 - № 29, Кормова площадка № 30, Гідроспоруди № 31 - № 37, Фільтр води № 38, Кормова площадка № 74, Кормова площадка № 91, Дамби № 92 - № 100, Гідроспоруди № 101 - № 113;

- об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 1841830532214), розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 3221482001:01:030:0002, за адресою: Київська обл., Васильківській р., с. Липовий Скиток, складовими частинами якого, є: споруда дамба, № 1; споруда, гідроспоруда, № 2; споруда, гідроспоруда, № 3; споруда, гідроспоруда, № 4; споруда, дамба, № 5; споруда, кормова площадка, № 6.

Слід зазначити, що в обгартування позовних вимог, позивач посилався на те, що право власності позивача на спірні об`єкти, зареєстроване за ним в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не визнається відповідачем, проте законність реєстрації вказаного права в Державному реєстрі речових прав не є предметом розгляду даної справи.

Крім того, на момент звернення позивача з даним позовом до суду та винесення рішення у справі, за позивачем зареєстровано право власності на спірні об`єкти в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Частиною першою ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша ст. 317 ЦК України).

Згідно з частинами першою та другою ст. 325 ЦК України, суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (ст. 328 ЦК України).

Отже, зазначена норма встановлює презумпцію правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону.

Проте, позивачем не доведено належними доказами законність набуття право власності на спірні гідротехнічні споруди.

За приписами ст.ст. 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Частинами першою та другою ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому, оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

При цьому, суд наголошує, що усі інші доводи та міркування учасників справи та прокурора, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

З огляду на вищезазначене, позивачем не доведено, а судом не встановлено підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на що суд відмовляє в позові.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір та інші судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Забір`я» відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені ст.ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 21.03.2025.

Суддя М.Є. Літвінова

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення23.10.2024
Оприлюднено28.03.2025
Номер документу126149144
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них про приватну власність, з них щодо визнання права власності

Судовий реєстр по справі —911/1606/23

Рішення від 23.10.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Літвінова М.Є.

Ухвала від 14.10.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Літвінова М.Є.

Ухвала від 07.10.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Літвінова М.Є.

Ухвала від 16.09.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Літвінова М.Є.

Ухвала від 19.08.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Літвінова М.Є.

Ухвала від 12.08.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Літвінова М.Є.

Ухвала від 10.07.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Літвінова М.Є.

Ухвала від 10.06.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Літвінова М.Є.

Ухвала від 20.05.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Літвінова М.Є.

Ухвала від 18.03.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Літвінова М.Є.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні