Рішення

від 26.03.2025 по справі 910/11390/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.03.2025Справа № 910/11390/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,

за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.

розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєвєродонецький асфальтобетонний завод"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпроектконтроль"

про визнання договорів недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів,

За участі представників сторін:

від позивача: не з`явився;

відповідача-1: не з`явився;

відповідача-2: Калачик В.В. за довіреністю від 10.11.2024 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєвєродонецький асфальтобетонний завод" (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпроектконтроль" (далі - відповідач-2) з позовом, в якому просило суд:

- визнати недійсним укладений між відповідачами договір купівлі - продажу від 19.11.2021 року № 19/11/2021 в частині відчуження катка дорожнього BOMAG BW90AD-2, 2010 року випуску, ідентифікаційний (заводський) номер НОМЕР_1 ;

- визнати недійсним укладений між відповідачами договір купівлі - продажу транспортного засобу від 23.11.2021 року № 8043/2021/2936534 в частині відчуження транспортного засобу BMW 750LD 2993, 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 від 28.11.2020 року;

- застосувати наслідки визнання правочинів недійсними, а саме: відновити становище, яке існувало до порушення, та повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Сєвєродонецький асфальтобетонний завод" каток дорожній BOMAG BW90AD-2, 2010 року випуску, ідентифікаційний (заводський) номер НОМЕР_1 та транспортний засіб BMW 750LD 2993, 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 від 28.11.2020 року.

Ухвалою від 20.09.2024 року господарський суд міста Києва залишив позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" без руху з одночасним встановленням строку та способу усунення її недоліків.

25.09.2024 року через систему "Електронний суд" надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" від 24.09.2024 року про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 30.09.2024 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/11390/24, вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 30.10.2024 року.

Ухвалою від 30.10.2024 року господарський суд відклав підготовче засідання на 20.11.2024 року.

02.12.2024 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпроектконтроль" від 29.11.2024 року на позовну заяву.

У підготовчому засіданні 04.12.2024 року суд без виходу до нарадчої кімнати встановив позивачу процесуальний строк на подання відповіді на відзив відповідача-2 на позовну заяву до 09.12.2024 року, а також встановив Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрпроектконтроль" процесуальний строк на подання заперечень до 16.12.2024 року. У той же час, суд постановив протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі № 910/11390/24 на 30 днів та відклав підготовче засідання на 17.12.2024 року.

10.12.2024 року через систему "Електронний суд" надійшла сформована у цій системі 09.12.2024 року відповідь позивача на відзив відповідача-2 на позовну заяву.

До початку призначеного підготовчого засідання 17.12.2024 року через систему "Електронний суд" надійшли заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпроектконтроль" від 16.12.2024 року на відповідь на відзив на позовну заяву.

Ухвалою від 17.12.2024 року господарський суд міста Києва закрив підготовче провадження у справі № 910/11390/24 та призначив її до судового розгляду по суті на 29.01.2025 року.

У судових засіданнях 29.01.2025 року та 19.02.2025 року оголошувалися перерви до 19.02.2025 року та до 05.03.2025 року відповідно.

20.02.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпроектконтроль" від 19.02.2025 року, в якій останнє повідомило про наявність у нього наміру подати докази на підтвердження розміру понесених відповідачем-2 витрат на оплату професійної правничої допомоги у даній справі протягом 5 днів з дня ухвалення рішення суду в цій справі.

Рішенням від 05.03.2025 року в справі № 910/11390/24 господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" та призначив судове засідання для вирішення питання про витрати відповідача-2 на правничу допомогу відповідача на 26.03.2025 року і зобов`язав Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпроектконтроль" протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду надати докази понесення ним витрат на правничу допомогу.

10.03.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла сформована у вказаній системі 09.03.2025 року заява відповідача-2 щодо ухвалення додаткового судового рішення про стягнення з позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпроектконтроль" 19 000,00 грн. витрати на оплату професійної правничої допомоги у даній справі. До цієї заяви відповідачем-2 долучено копію укладеного між ним та Адвокатським бюро "Калачик та Партнери" договору про надання правової допомоги від 10.11.2024 року № ПД-015, акту приймання-передачі наданих послуг від 07.03.2025 року № 1 на суму 19 000,00 грн. до вищенаведеного договору, а також квитанції до прибуткового касового ордера від 07.03.2025 року № 54 на суму 19 000,00 грн.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні 26.03.2025 року підтримав вимоги заяви від 09.03.2025 року та наполягав на їх задоволенні.

Позивач та відповідач-1 про дату, час і місце розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпроектконтроль" про стягнення судових витрат були повідомлені належним чином, проте явку своїх уповноважених представників у призначене судове засідання 26.03.2025 року не забезпечили.

Розглянувши у судовому засіданні 26.03.2025 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпроектконтроль" від 09.03.2025 року про стягнення судових витрат у справі № 910/11390/24, а також заслухавши пояснення представника відповідача-2, суд зазначає таке.

Відповідно до приписів статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

Положеннями частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі та в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно з частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України.

Так, відповідно до частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Проте, разом із відзивом на позовну заяву відповідач-2 не подав до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, а також не просив суд покласти на позивача понесені Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпроектконтроль" судові витрати у даній справі.

Відповідно до частини 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

З матеріалів справи вбачається, що лише у заяві від 19.02.2025 року відповідач-2 повідомив про наявність у нього наміру подати докази на підтвердження розміру понесених витрат на оплату професійної правничої допомоги у даній справі протягом 5 днів з дня ухвалення рішення суду в цій справі, а в заяві від 09.03.2025 року повідомив, що поніс витрати на оплату професійної правничої допомоги у цій справі в розмірі 19 000,00 грн.

Згідно з частиною 6 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Як було зазначено вище, на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу відповідачем-2 до матеріалів справи долучено копію укладеного між ним (далі - клієнт) та Адвокатським бюро "Калачик та Партнери" (далі - адвокат) договору про надання правової допомоги від 10.11.2024 року № ПД-015 (далі - Договір), за умовами якого адвокат взяв на себе обов`язок надати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, з дотриманням Правил адвокатської етики, а клієнт зобов`язався сплатити гонорар у порядку та строки, обумовлені сторонами відповідно до умов Договору суму гонорару, визначену в розрахунку гонорару, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Договору за правову допомогу, передбачену Договором, клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар), визначену актом/актами приймання-передачі наданих послуг відповідно до цього Договору. Клієнт здійснює оплату за цим Договором у готівковий або безготівковий спосіб.

У той же час, суд звертає увагу на відсутність у матеріалах справи розрахунку гонорару, який є невід`ємною частиною Договору, а також зауважує, що положення пункту 1.1 Договору, якими передбачено визначення суми гонорару в розрахунку гонорару, який є невід`ємною частиною Договору, суперечать приписам пункту 4.1 Договору, за змістом яких сума винагороди (гонорару) визначається в акті/актах приймання-передачі наданих послуг відповідно до цього Договору.

За таких обставин, у будь-якому разі умовами Договору прямо та конкретно не визначено фіксованого розміру гонорару або ставки та порядку розрахунку погодинної оплати адвокатських послуг, тоді як наведена угода містить лише положення про те, що вартість наданої правової допомоги за даним Договором визначається в акті/актах приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг.

Статтею 632 Цивільного кодексу України унормовано поняття ціни договору. Так, за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Відповідно до статті 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Правовий аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права. Ціна в договорі про надання правової допомоги є істотною умовою, встановлюється за домовленістю сторін шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.

Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення.

Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та конкретної ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Близька за змістом правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 21.03.2019 року в справі № 914/359/18, від 06.03.2019 року в справі № 922/1163/18 та інших.

Слід також зазначити, що за змістом наданого відповідачем-2 акту приймання-передачі наданих послуг від 07.03.2025 року № 1 вартість наданих адвокатом послуг не є сталою та варіюється залежно від виду таких послуг.

Таким чином, відсутність у Договорі конкретно визначеного розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру), не дає як суду, так і іншій стороні спору (зокрема, позивачу), можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару, а також не дозволяє позивачу висловити відповідні заперечення щодо обґрунтованості такого розміру цих судових витрат.

Окрім того, суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, зі змісту наявного у матеріалах справи акту приймання-передачі наданих послуг від 07.03.2025 року № 1 на суму 19 000,00 грн. вбачається, що адвокат надав, а клієнт прийняв наступні послуги: ознайомлення з матеріалами справи № 910/11390/24 - тривалістю 3 години (вартістю 1 500,00 грн./1 год.) на загальну суму 4 500,00 грн.; підготовка правової позиції, вивчення судової практики по справі № 910/11390/24 - тривалістю 1,5 години (вартістю 1 000,00 грн./1 год.) на загальну суму 1 500,00 грн.; підготовка відзиву на позовну заяву по справі № 910/11390/24 - тривалістю 4 години (вартістю 1 500,00 грн./1 год.) на загальну суму 6 000,00 грн.; ознайомлення з відповіддю на відзив по справі № 910/11390/24 - тривалістю 1 година (вартістю 1 500,00 грн./1 год.) на загальну суму 1 500,00 грн.; підготовка заперечень на відповідь на відзив по справі № 910/11390/24 - тривалістю 3 години (вартістю 1 500,00 грн./1 год.) на загальну суму 4 500,00 грн.; участь у судових засіданнях по справі № 910/11390/24 - тривалістю 1 година (вартістю 1 000,00 грн./1 год.) на загальну суму 1 000,00 грн.

У той же час, при дослідженні матеріалів справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог відповідача-2 про розподіл судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги в частині витрат на підготовку правової позиції, вивчення судової практики по справі № 910/11390/24 (загальною вартістю 1 500,00 грн.), оскільки наведені послуги фактично дублюють та охоплюються підготовкою відзиву на позовну заяву. Крім того, суд вважає неспівмірними витрати відповідача-2 на оплату послуг адвоката, які полягали в ознайомленні з матеріалами справи та окремо - з відповіддю на відзив протягом 4 годин, загальна вартість яких склала 6 000,00 грн. Слід також зазначити, що у матеріалах справи відсутні докази вчинення представником відповідача-2 фактичних дій, направлених на ознайомлення з матеріалами справи № 910/11390/24, зокрема, в приміщенні суду.

У пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015 року, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009 року, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006 року, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 року також зауважено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є розумним та обґрунтованим.

Відповідно до частини 1 статті 15 Господарського процесуального кодексу України, пропорційність у господарському суді, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Зважаючи на вищенаведені обставини, з урахуванням предмету та підстав позовних вимог, а також складності справи, оцінюючи фактичні витрати відповідача-2 з урахуванням всіх аспектів цієї справи, беручи до уваги, зокрема, не подання відповідачем-2 разом із відзивом на позовну заяву попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які останній поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, відсутність у тексті Договору, інших наявних у матеріалах справи документах умов (пунктів) щодо порядку та механізму обчислення чи конкретної ціни послуг, що надаються адвокатом, з огляду на те, що заявлений відповідачем-2 до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу, на переконання суду, не відповідає критеріям співмірності та пропорційності, керуючись принципом розумності судових витрат, суд, використовуючи свої дискреційні повноваження, прямо передбачені Господарським процесуальним кодексом України, дійшов висновку про те, що справедливим та співрозмірним є стягнення з позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпроектконтроль" витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпроектконтроль" від 09.03.2025 року про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в справі № 910/11390/24 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (49069, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Орлика Пилипа, будинок 18, інше приміщення 324-1; код ЄДРПОУ 33074226) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпроектконтроль" (04053, місто Київ, вулиця Обсерваторна, будинок 10, квартира 11; код ЄДРПОУ 43519066) 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпроектконтроль" від 09.03.2025 року про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в справі № 910/11390/24 відмовити.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 27.03.2025 року

Суддя В.С. Ломака