Ухвала від 20.03.2025 по справі 915/141/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

УХВАЛА

20 березня 2025 року м. Миколаїв Справа № 915/141/25

Господарський суд Миколаївської області у складі:

судді Л.М. Ільєвої

при секретарі судового засідання І.С. Степановій

за участю представників:

від прокуратури - Левкович А.Є.,

від позивача - не з`явився,

від відповідачів:

1) Фермерського господарства "Степ"- Городищенко О.М.,

2) ОСОБА_1 - ОСОБА_1 ,

3) ОСОБА_2 - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом керівника Вознесенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Фермерського господарства "Степ"; ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості в сумі 200000,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Вознесенської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та Миколаївського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Фермерського господарства "Степ", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 200000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем - Фермерським господарством "Степ" прийнятих на себе зобов`язань як позичальником за договором про надання фінансової підтримки на поворотній основі від 26.09.2019 № 293 ФГ-2019, укладеним між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств та ФГ "Степ", а також на неналежне виконання відповідачами - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийнятих на себе зобов`язань як поручителями за договорами поруки № 293/1 ФГ-2019 від 27.09.2019 р. та № 289/2 ФГ-2019 від 27.09.2019, укладеними з Українським державним фондом підтримки фермерських господарств.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.02.2025 р. вказану позовну заяву керівника Вознесенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та Миколаївського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (вх. № 1347/25 від 29.01.2025 р.) залишено без руху, оскільки в порушення вимог ч. 3 ст. 162 ГПК України прокурором не було вказано ідентифікаційний код позивача Миколаївського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України.

Так, 07.02.2025 р. від представника прокуратури - Денисенко В.В. через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до господарського суду надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 1931/25), в якій зазначено ідентифікаційний код позивача Миколаївського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України та надано витяг з вказаного Реєстру.

Між тим під час вирішення питання щодо відкриття провадження у справі судом з`ясовано, що поданий позов заявлено в тому числі в інтересах Миколаївського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, яке згідно з чинним законодавством не є юридичною особою, та відповідно не може бути позивачем у даному спорі, тому судом встановлено порушення вимог п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.02.2025 р. вказану позовну заяву керівника Вознесенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та Миколаївського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (вх. № 1347/25 від 29.01.2025 р.) повторно залишено без руху, встановлено заявнику 5-денний строк для усунення виявлених недоліків при поданні позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху та роз`яснено, що при невиконанні вимог даної ухвали, позовна заява вважається неподаною та повертається заявнику.

Так, 18.02.2025 р. від Вознесенської окружної прокуратури через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до господарського суду надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 2438/25), до якої долучено уточнену позовну заяву, згідно з якою прокурор в якості позивача визначив Український державний фонд підтримки фермерських господарств.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.02.2025 р. вказану позовну заяву керівника Вознесенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/141/25, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 20.03.2025 р. о 12:00.

19.03.2025 р. від представника Вознесенської окружної прокуратури Денисенко В.В. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшло клопотання (вх. 4212/25), в якій прокурор зазначає, що листом Миколаївського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств від 28.02.2025 за № 53-14/25 останнє повідомив, що Фермерське господарство "Степ" повернуло заборгованість за договором №293 ФГ-2019 від 26.09.2019 про надання фінансової підтримки на поворотній основі в сумі 200000,00 грн. Як вказує прокурор, заборгованість ФГ "Степ" перед Українським державним фондом підтримки фермерських господарств погашена у повному обсязі, предмет спору відсутній. Відтак, на думку прокурора, провадження у справі № 915/141/25 підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПУ України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Також прокурор зазначає, що оскільки за подання позову Миколаївською обласною прокуратурою сплачено судовий збір відповідно до платіжної інструкції № 65 (внутрішній номер 400240172) від 24.01.2025 в сумі 2422,40 грн., відповідно просить прийняти ухвалу про повернення Миколаївській обласній прокуратурі сплаченого судового збору відповідно до платіжної інструкції № 65 від 24.01.2025 за подання позову в сумі 2422,40 грн.

20.03.2025 р. від представника Миколаївського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств Диченка А.Ф. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про закриття провадження (вх. 4265/25). Так, позивач підтверджує, що Фермерське господарство "Степ" виконало свої зобов`язання перед Укрдержфондом за договором фінансової підтримки в повному обсязі, предмет спору відсутній. Миколаївське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств підтримує клопотання керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області про закриття провадження у справі №915/141/25 у зв`язку з відсутністю предмета спору. Наразі позивач просить розглянути справу без участі представника Миколаївського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та закрити провадження у справі № 915/141/25 у зв`язку з відсутністю предмета спору.

В судове засідання, призначене на 20.03.2025 р., представник позивача не з`явився.

Разом з тим, як з`ясовано судом, що Фермерським господарством "Степ" сплачено заборгованість за договором про надання фінансової підтримки на поворотній основі від 26.09.2019 № 293 ФГ-2019 сумі 200000,00 грн. згідно з платіжною інструкцією №1105 від 31 січня 2025 року, що підтверджено позивачем в заяві від 20.03.2025 р. (вх. № 4265/25).

Відтак, враховуючи те, що внаслідок сплати відповідачем спірної суми боргу у розмірі 200000,00 грн., вимоги позивача фактично задоволені, тому суд доходить до висновку про відсутність предмета спору.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги відсутність спору між сторонами по справі, господарський суд вважає за необхідне закрити провадження у даній справі за заявленим керівником Вознесенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Фермерського господарства "Степ"; Городищенка Олександра Миколайовича та ОСОБА_2 позовом.

Між тим у поданій заяві про закриття провадження у справі прокурором заявлено клопотання про повернення сплаченої суми судового збору у розмірі 2422,40 грн. згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Так, згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" (із змін. і доповн.) сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Розглянувши вказану заяву прокурора про повернення судового збору, суд зазначає наступне.

Доступ до правосуддя у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню.

Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не привести судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ГПК України.

Процесуальний порядок провадження у господарських справах визначається ГПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність господарських процесуальних прав і обов`язків суб`єктів процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Як відомо, законодавче закріплення судових витрат у вигляді судового збору має на меті: по-перше, відшкодування державі витрат, понесених на утримання судової системи і забезпечення її діяльності (саме у цьому проявляється компенсаційна функція інституту судових витрат), по-друге: покладає певні витрати на тих, хто звертається до суду за захистом, що покликано дисциплінувати фізичних та юридичних осіб від подання до суду необґрунтованих заяв та клопотань, забезпечуючи таким чином також процесуальну економію.

У п. 53 Рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland), було зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх цивільних прав та обов`язків, пункт 1 статті 6 залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотриманням вимог Конвенції залишається за Судом (Голдер проти Сполученого Королівства і Z та інші проти Сполученого Королівства, рішення суду, цитовані вище, так само; та, mutatis mutandis, Ейрі проти Ірландії (Airey v. Ireland), рішення від 9 жовтня 1979 року).

Так, саме з метою забезпечення процесуальної економії законодавцем в ч. 1 ст. 130 ГПК України закріплено правила щодо можливості повернення заявникові частини судового збору у разі відмови позивача від позову, укладення мирової угоди, визнання відповідачем позову. Вказані положення ГПК кореспондують з положеннями п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону "Про судовий збір".

Разом з цим, у випадку закриття провадження у справі внаслідок задоволення відповідачем вимог позивача після пред`явлення позову, тобто коли предмет спору відсутній, обов`язок відшкодування судових витрат, зокрема, витрат по сплаті судового збору, покладено законодавцем в ч. 3 ст. 130 ГПК України на відповідача.

Слід зазначити, що Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Натомість, Господарський процесуальний кодекс України встановлює порядок здійснення судочинства в господарських судах, порядок розподілу судових витрат між сторонами.

Зокрема, за положеннями ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. Питання про розподіл судових витрат у вказаному випадку, передбаченому ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, суд може вирішити протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі (ч. 6 ст. 130 ГПК України).

Відтак, у ст. 130 Господарського процесуального кодексу України закріплено порядок розподілу судових витрат у разі закриття провадження з підстав укладення мирової угоди, відмови позивача від позову, задоволення відповідачем вимог позивача після пред`явлення позову, що кореспондують з підставами закриття провадження у справі, передбачені в пунктах 2, 4 і 7 ч. 1 ст. 231 ГПК України (відсутній предмет спору, позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом, сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом).

Отже, виходячи з наведеного, суд доходить висновку, що порядок розподілу судового збору та його повернення заявникові у разі закриття провадження у справі з інших підстав, що не охоплені наведеними положеннями ст. 130 ГПК України і передбачені в п. 1, 3, 5, 6 ч. 1 ст. 231 ГПК України (спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства; судом встановлено обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу; після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана; настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва), регулюється саме положеннями ст. 7 Закону України "Про судовий збір". Адже, суть у поверненні судового збору у вказаних випадках закриття провадження у справі полягає у тому, що внаслідок виникнення обставин, які унеможливлюють розгляд справи по суті заявлених вимог, позивач (заявник) не може отримати відповідного результату від звернення до суду. Натомість закриття провадження у справі за відсутністю предмета спору обумовлено саме задоволенням відповідачем вимог позивача, тобто отриманням того, на що позивач розраховував при зверненні до суду із заявленим позовом.

При цьому суд зауважує, що права прокуратури на відшкодування сплаченого судового збору за подачу позову за рахунок відповідача, а не за рахунок держави, у даному випадку (закриття провадження за відсутністю предмета спору) жодним чином не порушені, поза як здійснення судом розгляду справ за рахунок держави у такому випадку нівелюватиме компенсаційну функцію інституту судових витрат.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає за необхідне відмовити Вознесенській окружній прокуратурі у поверненні сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн. за подачу позову до Фермерського господарства "Степ", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення в солідарному порядку заборгованості в загальній сумі 200000,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат у справі суд зазначає наступне.

При цьому відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача-1, та саме останнім сплачено суму боргу після пред`явлення прокурором до суду даного позову, у зв`язку з чим предмет спору припинив існування внаслідок задоволення відповідачем-1 вимог позивача після подачі позову, та провадження у справі було закрито з цих підстав, суд вважає, що понесені прокуратурою витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача-1.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 129, 130, 232-235, 252 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд -

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі № 915/141/25 за позовом керівника Вознесенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Фермерського господарства "Степ", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості в сумі 200000,00 грн. закрити у зв`язку з відсутністю предмета спору.

2. Відмовити Вознесенській окружній прокуратурі у задоволенні клопотання про повернення суми сплаченого судового збору за подачу позову в розмірі 2422,40 грн. (вх. № 4212/25 від 19.03.2025 р.).

3. СТЯГНУТИ з Фермерського господарства "Степ" (57051, Миколаївська область, Вознесенський район, Веселинівська ТГ, с. Штукар, вул. Миру, 33; код ЄДРПОУ 30126391) на користь Миколаївської обласної прокуратури (54006, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28; код ЄДРПОУ 02910048, банк ДКСУ м. Києва, р/р UA748201720343150001000000340) витрати по сплаті судового збору в сумі 2422/дві тисячі чотириста двадцять дві/грн. 40 коп.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня підписання повного тексту ухвали.

Ухвалу підписано 25.03.2025 року.

Суддя Ільєва Л.М.