Повістка від 20.03.2025 по справі 559/2790/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2025 року

м. Рівне

Справа № 559/2790/23

Провадження № 22-з/4815/17/25

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Боймиструк С.В.,

судді: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.,

секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Луцюка Олександра Ігоровича про ухвалення додаткового рішення по справі за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 29 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Луцюк Олександр Ігорович, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Райз-Захід" про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками,

в с т а н о в и в:

Постановою Рівненського апеляційного суду від 23 січня 2025 року апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" залишено без задоволення.

Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 29 серпня 2024 року залишено без змін.

31 січня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Луцюк Олександр Ігорович подав заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат.

Мотивуючи заяву, покликався на те, що судом апеляційної інстанції не було вирішено питання розподілу судових витрат, тоді як позивачем були подані для цього докази і надавались з цього приводу пояснення

Згідно із ч.ч. 1-4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Заяву про ухвалення додаткового рішення подано не в порядку ст.246 ЦПК України, оскільки про стягнення судових витрат заявлено у відзиві, докази, що підтверджували розмір понесених сторонами судових витрат надані до закінчення розгляду справи, а клопотань відповідно до ч.1 ст. 246 ЦПК України до суду не надходило.

Спонуканням до прийняття додаткової постанови таким чином стали як і подана представником товариства заява, так і власна ініціатива суду.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У поданому на апеляційну скаргу відповідача відзиві позивачем заявлялось про відшкодування 10000 гривень витрат на правничу допомогу адвоката Луцюка О.І. у суді апеляційної інстанції.

На підтвердження понесених витрат надавались: договір про надання правової допомоги від 04.12.2024 року за яким сторонами узгоджено фіксований розмір гонорару у розмірі 10000 гривень; акт приймання-передачі наданої правової допомоги за договором про надання правової допомоги відповідно до якого правнича допомога полягала в ознайомленні з апеляційною скаргою, вивченні законодавства, підготовці відзиву та представництві інтересів клієнта в суді загальною вартістю 10000 гривень; рахунок №1 від 05.12.2024 року на оплату 10000 гривень за договором про надання правової допомоги.

Згідно із ст.ст. 1, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договором про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не має права втручатися у ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19).

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини п`ятої статті 137 ЦПК можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України.

Водночас не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 у справі № 904/4507/18.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумного необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).

Відповідно до положень статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи складність справи, ціну позову та її значення для сторін, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тривалість судового провадження, наявність численної усталеної практики, заперечення іншої сторони щодо співмірності понесених витрат, колегія суддів вважає, що вимоги позивачки про стягнення 10000 гривень витрат на правничу допомогу підлягають частковому задоволенню на суму 5000 гривень.

При цьому суд враховує, що витрати за надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховного Суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19, від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18. Указана судова практика є незмінною.

Керуючись ст. ст. 141, 270, 368, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Луцюка Олександра Ігоровича про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути із ТОВ "Західна агровиробнича компанія" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 гривень, понесені у суді апеляційної інстанції.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної додаткової постанови.

Судді: Боймиструк С.В.

Гордійчук С.О.

Ковальчук Н.М.