Рішення

від 27.03.2025 по справі 826/15601/18

ЧЕРКАСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2025 року справа № 826/15601/18 м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гайдаш В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом громадської організації «Громадська екологічна ініціатива» до Міністерства екології та природних ресурсів, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «ВІНЕКОРЕСУРС» про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

Громадська організація «Громадська екологічна ініціатива» звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства екології та природних ресурсів, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «ВІНЕКОРЕСУРС», в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 02.10.2017 №358, яким було видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами ТОВ «ВІНЕКОРЕСУРС».

Позовні вимоги позивачем обґрунтовані тим, що оскаржуваний наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 02.10.2017 №358, яким було видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами ТОВ «ВІНЕКОРЕСУРС» - є протиправним, оскільки прийняти за відсутності громадських обговорень у процесі оцінки впливу на довкілля від господарської діяльності з поводження із небезпечними відходами ТОВ «ВІНЕКОРЕСУРС». Також, на думку позивача, оскаржуваний наказ відповідача винесено із порушенням вимог законодавства України, зокрема Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 № 44 та, Закону України «Про оцінку впливу на довкілля».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва ухвалою від 21.09.2020 (суддя Шевченко Н.В.) відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмовий відзив, в якому зазначив, що за результатами моніторингу закупівель позивача встановлено, що наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 02.10.2017 №358, яким було видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами ТОВ «ВІНЕКОРЕСУРС» - є правомірним та скасуванню не підлягає, оскільки до обговорення залучалась громадкість регіону, на території якого здійснюється господарська діяльність ТОВ «ВІНЕКОРЕСУРС», однак жодних зауважень та пропозицій не висловлювалось. На підставі вищевикладених обставин відповідач вважає, що позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Третя особа письмових пояснень щодо позову не подала.

На виконання вимог пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX та Порядку №399 на підставі Акту приймання-передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва від 07.01.2025, згідно супровідного листа КОАС від 07.01.2025 №01-19/93/25 до Черкаського окружного адміністративного суду передано 244 судові справи, у тому числі дану адміністративну справу №.

Дана адміністративна справа 22.01.2025 передана шляхом автоматизованого розподілу судді Гайдаш В.А.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 прийнято до провадження суді Гайдаш В.А. матеріали адміністративної справи №826/15601/18.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 11.02.2025 замінено первинного відповідача у справі Міністерство екології та природних ресурсів (код ЄДРПОУ 37552996) на його правонаступника Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України (код ЄДРПОУ 43672853).

Відповідачем подано до суду додаткові пояснення, в яких зазначено, що у спірних правовідносинах права позивача, як громадської організації, не порушені.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що 20.09.2017 товариство з обмеженою відповідальністю «ВІНЕКОРЕСУРС» звернулось до Міністерства екології та природних ресурсів із заявою №23801/10-17 про отримання ліцензії на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами.

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 02.10.2017 №358 видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами ТОВ «ВІНЕКОРЕСУРС»

Позивач вважаючи вищезазначений наказ протиправним, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано, що згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відтак, чинними вимогами КАС України передбачено, що захист прав, свобод та інтересів осіб завжди відбувається після наявного факту їх порушення. Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, оскільки право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає, оскільки звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Отже, обов`язковою умовою захисту в адміністративному суді прав, свобод, інтересів фізичних осіб є одночасна наявність двох факторів: існування публічно-правових відносин між позивачем та відповідачем суб`єктом владних повноважень; наявність факту порушень прав, свобод, інтересів позивача, вчинених або допущених відповідачем у таких правовідносинах.

У свою чергу, неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Порушенням суб`єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб`єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати у разі належної поведінки зобов`язаної особи. Так само протиправним є покладення на особу додаткового обов`язку, який не випливає зі змісту конкретних правовідносин за участі цієї особи. Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини для того, щоб мати можливість звернутися за захистом до суду особа має довести, що вона є жертвою порушення прав. Щоб претендувати на статус жертви такого порушення, оспорюваний захід має безпосередньо зашкодити особі (рішення у справах: Аксу проти Туреччини від 15.03.2012, Бурден проти Сполученого Королівства від 29.04.2008, Тенасе проти Молдови від 27.04.2010).

Верховний Суд у постанові від 07.12.2023 року по справі №826/16855/17 звернув увагу, що відповідно до усталеного підходу, який знаходить своє відображення в багатьох судових рішеннях Верховного Суду, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду і доведеність позивачем порушення відповідним рішенням, дією чи бездіяльністю його прав та законних інтересів. Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14.02.2022 у справі №200/9772/18-а і узгоджується з висновками щодо застосування норм права, наведених у постанові цього ж Суду від 13.08.2020 у справі №369/3756/16-а.

Крім того, у постанові від 24.01.2023 у справі № 440/2513/20 Верховний Суд зазначив, що порушення прав та інтересів слід відрізняти від порушення закону. Підставою звернення до суду є протиправні рішення (дії чи бездіяльність), які порушують права (свободи чи інтереси) конкретної особи. Саме лише порушення закону, яке не призводить до порушення прав особи, не дає підстав для задоволення позову такої особи.

Отже, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах. Для відновлення порушеного права у зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень та/або органами місцевого самоврядування особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

Так, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Така правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 15.08.2019 у справі №1340/4630/18 та від 20.02.2023 року у справі №160/11429/21.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що Громадською організацією «Громадська екологічна ініціатива» оскаржується наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 02.10.2017 № 358 «Про видачу ліцензії ТОВ «Вінекоресурс» з підстави не проведення обов`язкових громадських слухань (обговорень), які мають відбуватись у процесі оцінки впливу на довкілля.

Згідно із пунктом 2.6. рішення Конституційного Суду України від 28.11.2013 № 12-рп/2013 громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.

У постанові від 31.03.2021 у справі № 640/21611/19 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов таких висновків: «Громадські організації є організаційно-правовою формою діяльності людей, які об`єднуються для спільного здійснення та захисту своїх прав, свобод та інтересів, які відображаються у статуті громадської організації у вигляді мети та напрямів її діяльності. Таким чином, діяльність громадських організацій не можна розглядати абстрактно, без зв`язку з її метою та правами людей (її членів), що об`єдналися. Створюючи громадську організацію або вступаючи до неї, її члени об`єднуються на визначених статутом умовах для спільної реалізації своїх прав. Отже, вирішуючи питання щодо права громадських організацій на звернення до суду в інтересах інших осіб, суди повинні з`ясувати: - статус громадської організації та її засновників, їх безпосередню заінтересованість у вирішенні питання, що є предметом позову; - мету громадської організації та її безпосередній зв`язок з предметом позову; - інтереси яких саме осіб є предметом судового захисту; - чи зверталися ці особи за захистом своїх прав до громадської організації; - добросовісність дій громадської організації, що звертається до суду.»

Із наявної у матеріалах справи копії Статуту громадської організації «Громадська екологічна ініціатива», затвердженого протоколом Загальних зборів від 27.02.2017 № 27/02 (далі Статут), судом встановлено, що громадська організація «Громадська екологічна ініціатива» є самостійною, неприбутковою, добровільною громадською організацією, створеною на основі єдності інтересів для спільної реалізації членами організації своїх прав і свобод (пункту 1.1. статті 1 Статуту).

Згідно з пунктом 2.1. статті 2 Статуту основною метою діяльності Організації є здійснення та захист прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних та інших інтересів громадян України; співробітництво з центральними та місцевими органами влади і самоврядування, міжнародними організаціями, іншими громадськими організаціями та громадами щодо охорони та захисту довкілля.

Таким чином, Статут громадської організації «Громадська екологічна ініціатива» не містить повноваження громадської організації «Громадська екологічна ініціатива» звертатись з позовами до суду за захистом інтересів своїх членів чи інших осіб.

Крім того, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням громадської організації «Громадська екологічна ініціатива» є бульвар Марії Приймаченко, 1/27, оф. 409, м.Київ, 01042 у той час, як згідно до Висновку державної екологічної експертизи по матеріалах оцінки впливу на навколишнє середовище щодо провадження господарської діяльності ТОВ «Вінекоресурс» у сфері поводження з небезпечними відходами від 21.07.2017 №7- 03/12-15185/10-17 ТОВ «Вінекоресурс» планує ведення діяльності з небезпечними відходами на території промислового майданчика за адресою: вул.Айвазовського, 4, м. Вінниця, 21022.

Зважаючи на підстави та предмет позову у даній справі, відсутність відокремлених підрозділів громадської організації «Громадська екологічна ініціатива» у м. Вінниці чи Вінницькій області, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 02.10.2017 №358, яким було видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами ТОВ «ВІНЕКОРЕСУРС» - не порушує права громадської організації «Громадська екологічна ініціатива», а відтак і відсутність підстав для їх захисту в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Згідно ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Віталіна ГАЙДАШ