Постанова

від 27.03.2025 по справі 440/3143/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2025 р.Справа № 440/3143/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. ,

за участю секретаря судового засідання Щурової К.А.

представника позивача Чубенко Ж.А.

представника відповідача Набок В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Спірітус Вишняки», Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 (суддя: А.О. Чеснокова, м. Полтава) по справі № 440/3143/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спірітус Вишняки»

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СПІРІТУС ВИШНЯКИ" (далі по тексту позивач, ТОВ "СПІРІТУС ВИШНЯКИ") звернулось до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі по тексту відповідач, ГУДПС у Полтавській області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00112860701 від 08 грудня 2023 року.

В обґрунтування позовних вимог, не заперечуючи факту спеціального використання води без наявності відповідного дозволу у ІІІ-ІV кварталах 2022 року та у І кварталі 2023 року, позивач зазначив, що виконав свій обов`язок зі сплати рентної плати за весь обсяг фактично використаної води. Вважає, що у ТОВ "СПІРІТУС ВИШНЯКИ" був відсутній обов`язок зі сплати зазначеного платежу в п`ятикратному розмірі, як те передбачено підпунктом 255.11.13 п. 255.11 ст. 255 Податкового кодексу України, оскільки позивачем вжито всіх необхідних заходів, спрямованих на отримання у встановленому порядку дозволу на спеціальне водокористування із встановленими у ньому лімітами використання води, а несвоєчасна його видача уповноваженим на те органом не може нести негативних наслідків для позивача. Враховуючи відсутність умислу щодо невиконання вимог податкового законодавства, позивач вважає, що відсутні підстави для нарахування рентної плати у п`ятикратному розмірі та застосування штрафних санкцій.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 по справі № 440/3143/24 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СПІРІТУС ВИШНЯКИ" (вул. Заводська, 1, с. Вишняки, Полтавська область, 37860, ЄДРПОУ 44161609) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ЄДРПОУ 44057192) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Полтавській області № 00112860701 від 08 грудня 2023 року в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 601262,40 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ЄДРПОУ 44057192) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПІРІТУС ВИШНЯКИ" (вул. Заводська, 1, с. Вишняки, Полтавська область, 37860, ЄДРПОУ 44161609) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3633 (три тисячі шістсот тридцять три) гривні 60 (шістдесят) копійок.

Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин у справі та порушення норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 по справі № 440/3143/24 скасувати в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 08 грудня 2023 року № 00112860701.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, з викладених підстав, вказує, що оскільки строки надання адміністративних послуг та строки видачі дозвільних документів було зупинено, ТОВ «СПІРІТУС ВИШНЯКИ» не мало реальної можливості отримати дозвіл на спецводокористування до початку виробництва. Жодної інформації щодо подальших дій, часових меж отримання дозвільного документу надавачі адміністративних послуг не повідомляли.

Разом з тим, ТОВ «СПІРІТУС ВИШНЯКИ» продовжувало здійснювати усі на той час можливі дії для отримання дозволу на спецводокористування.

Наведене вище вказує на відсутність вини та протиправного умислу у діях ТОВ «СПІРІТУС ВИШНЯКИ» щодо цілеспрямованого створення умов, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених податковим законодавством.

Відтак, вважає неправомірним притягнення ТОВ «СПІРІТУС ВИШНЯКИ» до фінансової відповідальності.

Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин у справі та порушення норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 по справі № 440/3143/24 скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що при повній обізнаності про суть складених бухгалтерських документів та за умови існування можливості дотримуватися правил і норм Податкового кодексу України, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, ТОВ «СПІРІТУС ВИШНЯКИ» не вжило достатніх заходів для цього через те, що діяло умисно, недобросовісно та без належної обачності.

Вважає, що ГУ ДПС у Полтавській області в повній мірі правомірно та аргументовано застосовано штрафні санкції в розмірі 25% від суми визначеного податкового зобов`язання на підставі п. 123.2 ст. 123 Податкового кодексу України, яким встановлено, що діяння, передбачені п. 123.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25% від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи.

Відповідач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні адміністративного позову, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін в частині відмови в задоволенні позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши в межах апеляційних скарг рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу позивача належить задовольнити, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ "СПІРІТУС ВИШНЯКИ" є юридичною особою, яка здійснює свою господарську діяльність, зокрема, у сфері дистиляції, ректифікації та змішування спиртних напоїв. Позивач здійснює виробництво спирту етилового ректифікованого неденатурованого на підставі ліцензії № 990117202100017 від 14 грудня 2021 року.

ГУ ДПС у Полтавській області, відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 77, п. 81.1 ст. 81, п. 82.1 ст. 82, пп. 69.35 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2023 рік, на підставі наказу ГУ ДПС у Полтавській області від 30.08.2023 № 2110-П, проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "СПІРІТУС ВИШНЯКИ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 11.06.2021 по 30.06.2023, валютного законодавства за період з 11.06.2021 по 30.06.2023, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 11.06.2021 по 30.06.2023 та іншого законодавства за період з 11.06.2021 по 30.06.2023.

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт від 30.10.2023 № 10582/16-31-07-01-02/44161609, в якому відображено виявлені порушення пп. 255.11.10, пп. 255.11.13, пп. 255.11.15 п. 255.11 ст. 255 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов`язання рентної плати за спеціальне використання води на суму 4008416,00 гривень. Так, у ході проведеної перевірки встановлено відсутність у позивача дозволу на спеціальне водокористування у ІІІ-ІV кварталах 2022 року та у І кварталі 2023 року. У разі відсутності дозвільного документа, яким затверджено відповідні ліміти на використання водних ресурсів, всі фактично використані обсяги вважаються понадлімітними, плата за які у відповідності до чинного законодавства, здійснюється у п`ятикратному розмірі, проте позивач у спірному періоді не застосовував під час обчислення рентної плати п`ятикратного коефіцієнта.

На підставі акта перевірки від 30.10.2023 № 10582/16-31-07-01-02/44161609 ГУ ДПС у Полтавській області прийнято, зокрема, спірне податкове повідомлення-рішення від 08.12.2023 № 00112860701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "Рентна плата за спеціальне використання води (крім рентної плати за спеціальне використання води водних об`єктів місцевого значення)" у розмірі 5010520 грн. (основний платіж - 4008416,00 грн., та штрафна санкція - 1002104,00 грн.).

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням № 00027960405 від 10 квітня 2023 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення в частині відмови у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з правомірності збільшення відповідачем ТОВ "СПІРІТУС ВИШНЯКИ" зобов`язання за платежем "Рентна плата за спеціальне використання води (крім рентної плати за спеціальне використання води водних об`єктів місцевого значення)" на 4008416,00 грн..

Разом з тим, судом зазначено, що контролюючий орган безпідставно застосував до позивача штраф у розмірі 25% від суми визначеного податкового зобов`язання на підставі пункту 123.2 статті 123 ПК України, а саме у сумі 1002104,00 грн., у зв`язку з чим дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області № 00112860701 від 08 грудня 2023 року в цій частині не ґрунтується на вимогах законодавства, прийнято без врахування усіх обставин, які мали значення для його прийняття, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині застосування штрафних санкцій у сумі 601262,40 грн. (1002104 грн. (25%) - 400841,60 грн. (10%)).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Судовим розглядом встановлено, що у період ІІІ-ІV кварталу 2022 року та І кварталу 2023 року у позивача був відсутній дозвіл на спеціальне водокористування з встановленими у ньому лімітами використання води. Розбіжність між даними декларації і даними перевірки становить 432 куб.м., в т.ч. по коду водного об`єкту 1.1.1 - 416,707 куб.м. (коефіцієнт 0,9646), по коду водного об`єкту 2.1.1 - 15,293 куб.м. (коефіцієнт - 0,0354), в результаті чого підприємством занижено податкове зобов`язання рентної плати за спеціальне використання води в розмірі 4 008 416,24 грн., в т.ч.: за ІІІ квартал 2022 року на суму 920 276,04 грн., за ІV квартал 2022 року на суму 1435439,44 грн., за І квартал 2023 року на суму 1652700,76 грн..

Відповідно до частин першої, другої статті 48 Водного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі по тексту - ВК України), спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Пунктом 9 частини першої статті 44 ВК України установлено, що водокористувачі зобов`язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Згідно зі статтею 49 ВК України, спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин.

Згідно зі статтею 110 Водного кодексу України, порушення водного, законодавства, зокрема недотримання умов дозволу або порушення правил спеціального водокористування, тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Пунктом 255.11 статті 255 Податкового кодексу України встановлено порядок нарахування податкових зобов`язань з рентної плати за спеціальне використання води.

Як установлено підпунктом 255.11.10 пункту 255.11 статті 255 ПК України, обсяг фактично використаної води обчислюється водокористувачами самостійно на підставі даних первинного обліку згідно з показаннями вимірювальних приладів.

Відповідно до пп. 255.11.15 п. 255.11 ст. 255 Кодексу, за відсутності у водокористувача дозволу на спеціальне водокористування із встановленими в ньому лімітами використання води рентна плата справляється за весь обсяг використаної води, що підлягає оплаті як за понадлімітне використання.

Підпунктом 255.11.13 п. 255.11 ст.255 Податкового кодексу України передбачено, що розмір рентної плати за понадлімітне використання води: у разі перевищення водокористувачами встановленого річного ліміту використання води рентна плата обчислюється і сплачується у п`ятикратному розмірі і виходячи з фактичних обсягів використаної води понад встановлений ліміт використання води, ставок рентної плати та коефіцієнтів.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що у разі відсутності у водокористувача діючого дозволу на спеціальне водокористування із встановленими в ньому лімітами, рентна плата справляється, обчислюється і сплачується у п`ятикратному розмірі, виходячи з фактичних обсягів використаної води, ставок рентної плати та коефіцієнтів.

Як вбачається з матеріалів справи, у ході проведеної перевірки відповідачем встановлено, що позивач здійснював водокористування за відсутності дозволу на спеціальне водокористування у ІІІ-ІV кварталах 2022 року та у І кварталі 2023 року.

Колегія суддів вказує, що постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за №165 «Деякі питання реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб» (далі по тексту - Постанова №165) зупинено строки надання, крім строків надання адміністративних послуг у сферах державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації актів цивільного стану, суб`єктами (особами), що провадять діяльність під час воєнного стану, адміністративних послуг суб`єктами їх надання та строки видачі дозвільними органами документів дозвільного характеру на час воєнного стану в Україні.

Строки надання адміністративних послуг та видачі документів дозвільного характеру, які були зупинені відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 165 «Про зупинення строків надання адміністративних послуг та видачі документів дозвільного характеру» було поновлено постановою Кабінету Міністрів України від 08 серпня 2023 року № 828, яка набрала чинності 25 серпня 2023 року.

Таким чином, внаслідок прийняття урядом Постанови № 165, ТОВ «СПІРІТУС ВИШНЯКИ» не мало об`єктивної можливості отримати дозвіл на спецводокористування до початку виробництва.

Разом з тим, ТОВ «СПІРІТУС ВИШНЯКИ» безперервно вчиняло дії для отримання дозволу на спецводокористування.

Так, як вбачається з пояснень позивача та підтверджується матеріалами справи, у зв`язку з неотриманням жодної інформації щодо розгляду поданої у лютому 2022 року заяви, у травні 2022 року ТОВ «СПІРІТУС ВИШНЯКИ» повторно звернулось до Сектору у Полтавській області Державного агентства водних ресурсів України з відповідною заявою та пакетом документів. Вказані документи були розглянуті та повернуті на доопрацювання, що підтверджується листом Державного агентства водних ресурсів України №316/ПЛ/21-22 від 15 серпня 2022 року та листом Державної служби геології та надр України (Держгеонадра) №366/05/2-22 від 09 серпня 2022 року. УКРНДІЕП були враховані зауваження та доопрацьовані документи. 22 вересня 2022 року ТОВ «СПІРІТУС ВИШНЯКИ» було подано до Центру надання адміністративних послуг Полтавської міської ради доопрацьовані матеріали, що підтверджується описом вхідного пакету документів №272196 від 22 вересня 2022 року. У зв`язку з відсутністю відповіді стосовно поданих документів, ТОВ «СПІРІТУС ВИШНЯКИ» 09 лютого 2023 року та 05 квітня 2023 року вкотре подано до Сектору у Полтавській області Державного агентства водних ресурсів України заяву та пакет документів для отримання дозвільного документу у Полтавській області, що підтверджується описом вхідного пакета документів №289274 та №296163 відповідно.

Лише 14 квітня 2023 року ТОВ «СПІРІТУС ВИШНЯКИ» отримано дозвіл на спеціальне водокористування №48/ПЛ/49д-23. У зв`язку зі зміною місцезнаходження Товариства, 25 травня 2023 року був виданий новий дозвіл №77/ ПЛ/49д-23, а попередній, відповідно до наказу Державного агентства водних ресурсів України від 19 червня 2023 року №168-СВК, анульовано.

Частиною другою статті 6 та частиною першої статті 7 КАС України передбачено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (метою цього Закону є впровадження в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини), суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Враховуючи зазначені положення Конституції та законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також правову природу спору у цій справі, колегією суддів з метою забезпечення дії в Україні принципу верховенства права враховано судову практику Європейського суду з прав людини.

У пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, «Тошкуца та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).

До спірних правовідносин підлягає застосуванню рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року №1-р/2018 (справа № 1-6/2018), яким сформовано правову позицію щодо верховенства права, а саме - основними елементами конституційного принципу верховенства права є справедливість, рівність, правова визначеність. Конституційні та конвенційні принципи, на яких базується гарантія кожному прав і свобод осіб та їх реалізація, передбачають правові гарантії, правову визначеність і пов`язану з ними передбачуваність законодавчої політики, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005). Принцип правової визначеності вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища.

Наведене узгоджується із сталою практикою ЄСПЛ, яка знайшла своє відображення у справі «Звежинський проти Польщі», в якій Суд підкреслив, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти конкретно і дуже послідовно (рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (пункт 73).

Відтак, враховуючи те, що ТОВ «СПІРІТУС ВИШНЯКИ» не мало об`єктивної можливості отримати дозвіл на спецводокористування до початку виробництва внаслідок зупинення строків надання адміністративних послуг та видачі документів дозвільного характеру у зв`язку з прийняттям урядом Постанови № 165, а також те, що позивачем вчинено всі необхідні дії, спрямовані на отримання відповідного дозволу, колегія суддів вказує, що позивач мав правомірні очікування розраховувати на правомірність своєї поведінки як платник податків, а, відтак, держава в особі контролюючого органу не повинна отримувати вигоду шляхом притягнення такого платника до відповідальності, оскільки це матиме наслідком порушення принципу «належного урядування» та «правової визначеності», на необхідності дотримання яких неодноразово наголошував ЄСПЛ у своїх рішеннях.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, враховуючи, що судом встановлено недотримання відповідачем принципів «належного урядування» та «правової визначеності», розсудливості та обґрунтованості при встановленні обставин порушення позивачем вимог пп. 255.11.10, пп. 255.11.13, пп. 255.11.15 п. 255.11 ст. 255 Податкового кодексу України та застосування до нього штрафних санкцій, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від Головного управління ДПС у Полтавській області № 00112860701 від 08 грудня 2023 року.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову.

Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 75700,00 грн., у тому числі 30280,00 грн. за подачу адміністративного позову та 45420,00 грн. за подачу апеляційної скарги, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спірітус Вишняки» задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 по справі № 440/3143/24 скасувати.

Прийняти постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спірітус Вишняки» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області № 00112860701 від 08 грудня 2023 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ЄДРПОУ 44057192) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПІРІТУС ВИШНЯКИ" (вул. Заводська, 1, с. Вишняки, Полтавська область, 37860, ЄДРПОУ 44161609) витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 75700 (сімдесят п`ять тисяч сімсот) грн. 00 коп., у тому числі 30280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) грн. 00 коп. за подачу адміністративного позову та 45420 (сорок п`ять тисяч чотириста двадцять) грн. 00 коп. за подачу апеляційної скарги

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя С.П. ЖигилійСудді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова