Постанова

від 26.03.2025 по справі 580/9474/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/9474/24 Суддя (судді) першої інстанції: Анжеліка БАБИЧ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Грибан І.О., Карпушової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМАНТІВСЬКЕ» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМАНТІВСЬКЕ» до Головного управління Державної податкової служби в Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОМАНТІВСЬКЕ» звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби в Черкаській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.05.2024 №7079/23-00-07-04-01, №7081/23-00-07-04-01.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наведені у акті перевірки висновки та міркування, які слугували підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 20.05.2024 є безпідставними та необґрунтованими.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року відмовлено повністю у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОМАНТІВСЬКЕ» подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення винесено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, без урахування суттєвих обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема, апелянт зазначає, що на підтвердження факту, змісту та наслідків господарських операцій з придбання у перевіряємому періоді засобів захисту рослин у ТОВ «АГРІКОЛЬ МАРКЕТ» надано усі необхідні належним чином оформлені документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, якими у повній мірі підтверджується реальність цих господарських операцій та факт використання придбаного товару у власній господарській діяльності з метою досягнення економічної мети - отримання прибутку.

В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначає, що прийняття податковими органами рішення від 27.08.2020 про відповідність ТОВ «АГРІКОЛЬ МАРКЕТ» критеріям ризиковості платника податку здійснено у серпні 2020 року, а придбання ЗЗР відбулося у лютому, листопаді 2019 року.

Апелянт вважає, що норми податкового законодавства не сталять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами.

Також апелянт звертає увагу, що суд першої інстанції виніс рішення, враховуючи тільки порушення податкового законодавства ТОВ «АГРІКОЛЬ МАРКЕТ», однак не дослідив докази, які надані позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2025 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні.

Від представника Головного управління ДПС у Черкаській області 10.03.2025 надійшов відзив на апеляційну скаргу, доводи якого дублюють висновки, що зазначені в акті перевірки від 18.04.2024 №4562/23-00-07-04-01/34223663.

Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, з урахуванням чого судова колегія вирішила продовжувати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід скасувати, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу відповідача від 08.04.2024 №860-п та направлень від 09.04.2024 №1440/23-00-07-04-01 та №1441/23-00-07-04-01 головні державні інспектори відділу позапланових перевірок ризикових платників управління податкового аудиту ГУ ДПС у Черкаській області Сіренко Л.І. та Пащукова І.Ю. відповідно до підп.78.1.1, підп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України провели документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ у взаємовідносинах з ТОВ «АГРІКОЛЬ МАРКЕТ за лютий і листопад 2019 року.

За результатами перевірки складено акт від 18.04.2024 №4562/23-00-07-04-01/34223663.

У вищевказаному акті зафіксовано порушення позивачем вимог п.п 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 та п.п.201.1, 201.7 ст.201 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п.2.15, 2.16 п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 28854 грн за лютий 2019 року та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 590138грн, за лютий 2019 року у сумі 101146 грн, за листопад 2019 року у сумі 488992 грн.

Перевіркою встановлено, що за період, що перевіряється ТОD «ДОМАНТІВСЬКЕ» не декларувало податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету.

Задекларувало від`ємне значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у деклараціях ПДВ на загальну суму 596222 грн за лютий 2019 року, в сумі 101146 грн та за листопад 2019 року в сумі 495076 грн.

Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період, що перевіряється, встановлено його заниження на загальну суму ПДВ 28854 грн за лютий 2019 року та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за лютий 2019 року на суму 101146 грн та за листопад 2019 року на суму 488992, в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображено в п.3.1.2 розділу 3 акту перевірки.

Позивач 02.05.2024 подав відповідачу заперечення вх.№19083/6 на висновки акту перевірки. За результатами їх розгляду Постійна комісія з питань розгляду заперечень ГУ ДПС у Черкаській області склала висновок від 17.05.2024 №254/4562/23-00-07-04-01/34223663/07-04 про залишення без змін висновків акту перевірки та направила відповідний лист від 17.05.2024 № 10876/6/23-00-07-04-04 позивачу.

За результатом проведення документальної позапланової виїзної перевірки відповідач виніс спірні ППР від 20.05.2024:

- №7079/23-00-07-04-01, яким позивачу завищив суму грошового зобов`язання за ПДВ на 36068,00 грн;

- №7081/23-00-07-04-01, яким позивачу зменшив розмір від`ємного значення суми ПДВ на 590138 грн.

Згідно з розрахунком штрафних санкцій за заниження позивачем податкових зобов`язань з ПДВ до ППР від 20.05.2024 №7079/23-00-07-04-01 сума нарахованого податкового зобов`язання за наслідками перевірки становить 28854 грн, розрахункова сума штрафу для прийняття рішення про визначення податкового зобов`язання за наслідками перевірки - 7214 грн, загальна сума нарахованого податкового зобов`язання для прийняття ППР за наслідками перевірки - 36068 грн.

Відповідно до розрахунку завищення від`ємного значення суми ПДВ позивачем, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за лютий, листопад 2019 року до ППР від 20.05.2024 №7081/23-00-07-04-01, сума завищеного від`ємного значення суми ПДВ становить за лютий 2019 року - 101146 грн, за листопад 2019 року - 488992 грн, загальна сума зменшеного від`ємного значення суми ПДВ для прийняття ППР за наслідками перевірки, за лютий 2019 року - 101146 грн, за листопад 2019 року - 488992 грн.

Тобто, донарахування відповідач здійснив, знявши податковий кредит позивача, оформлений за рахунок правочинів з ТОВ «АГРІКОЛЬ МАРКЕТ», вважаючи їх безтоварними.

Позивач 04.06.2024 оскаржив спірні рішення до ДПС України. За результатами розгляду скарги ДПС України прийняла рішення від 30.07.2024 № 23130/6/99-00-06-01-02-06, яким відмовила у задоволені скарги позивача, а спірні податкові повідомлення-рішення залишила без змін.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Розділом V Податкового кодексу України визначено порядок нарахування та сплати податку на додану вартість.

За приписами пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За змістом пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Норми п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначають, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов`язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У іншому випадку, відповідно до норм податкового законодавства, у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов`язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно статті 1 Закону №996-XIV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною першою статті 9 Закону №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону №996-XIV).

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 Наказу №88 визначено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами.

З матеріалів справи вбачається, що до перевірки надано: договір поставки агрохімічної продукції №06/19 від 26.02.2019; рахунок на оплату від 26.02.2019 №9 на загальну суму обсягу поставки товару з ПДВ 180000 грн (ПДВ 30000,00 грн); банківську виписку по розрахунковому рахунку 26007103031.980 за 27.02.2019; податку накладну від 27.02.02019 №4; договір поставки агрохімічної продукції №07/19 від 28.02.2019; видаткову накладну від 28.02.2019 №3; товарно-транспортну накладну від 28.02.2019 №3; сертифікат якості від 04.02.2019, виданий ТОВ «Сингента»; договір поставки агрохімічної продукції №07/19 від 28.02.2019; видаткову накладну від 29.11.2019 №74; договір про відповідальне зберігання ЗЗР від 29.11.2019 №02/1119, товарно-транспортні накладні №4 від 04.03.2020, №0107 від 01.07.2020, №0907 від 09.07.2020.

В акті перевірки ГУ ДПС у Черкаській області зазначено, що у відображених у рядку 10.1 Декларацій «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України з основною ставкою» показників за лютий, листопад 2019, встановлено, що до складу податкового кредиту позивач включив ПДВ на суму 618992 грн, нарахований з оформлення придбання засобів захисту рослин (далі - ЗЗР) від ТОВ «АГРІКОЛЬ МАРКЕТ» у лютому, листопаді 2019 року.

Проведеною перевіркою відображеного показника за лютий, листопад 2019 року, у загальній сумі 1213462 грн на підставі таких документів: облікові регістри (картки рахунків, оборотно-сальдові відомості, обороти) по рахунках бухгалтерського обліку: 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення», 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», договори, платіжні доручення, податкові та видаткові накладні, ТТН, тощо, встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 10.1 Декларацій «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України за основною ставкою» всього на загальну суму 618992 грн, у т.ч. за лютий 2019 року на суму 130000 грн та за листопад 2019 року на суму 488992 грн.

В лютому 2019 року ТОВ «АГРІКОЛЬ МАРКЕТ» в адресу позивача документально оформив поставку засобів захисту рослин на загальну суму з ПДВ 780000 грн, у т.ч. ПДВ 130000грн.

Контролюючий орган, аналізуючи товарно-транспортну накладну, в якій зазначено, що автомобільним перевізником є ТОВ «Група компаній з вантажних перевезень», проте взаємовідносин щодо наданих транспортних послуг за відповідним маршрутом між перевізником та замовником (ТОВ «Агріколь Маркет»), вантажовідправником, зазначених в ТТН, перевіркою не встановлено. У ЄРПН відсутні зареєстровані ПН щодо таких транспортно-експедиційних послуг.

У ТТН у пункті навантаження товару зазначено м.Золотоноша, але складських приміщень у замовника ТОВ «Агріколь Маркет» за місцем навантаження товару у періоді, що перевірявся, згідно з даними повідомлень про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, форми № 20-ОПП, контролюючому органу не надано. З ЄРПН не встановлено формування податкового кредиту з послуг оренди складських/офісних приміщень за адресою в м. Золотоноша.

Також ТТН не містить підписи, печатки представників автомобільного перевізника та чітко не конкретизує адреси місця навантаження. Тобто, оформлені неналежним чином з явними ознаками дефектності.

Відповідно до ЄРПН не встановлено взаємовідносин з послуг перевезення між позивачем та ТОВ «АГРІКОЛЬ МАРКЕТ» від ТОВ «Група компаній з вантажних перевезень».

Перевіркою неможливо підтвердити факт транспортування та передачі товару від постачальника до покупця.

Для перевірки позивач надав сертифікат якості від 04.02.2019 на форс 1,5% G, виданий ТОВ «Сингента» (Україна). Проте згідно з даними ЄРПН перевіркою не встановлено зв`язок (відсутні податкові накладні) між реалізованим товаром заводу в адресу постачальників по ланцюгу постачання до позивача. Також у податкових накладних, виписаних ТОВ «АГРІКОЛЬ МАРКЕТ» позивачу, вказаний код УКТЗЕД товару з десяти цифр, тобто імпортованого походження. Тому сертифікат якості вітчизняного виробника не має відношення до реалізованих ТОВ «АГРІКОЛЬ МАРКЕТ» ЗЗР.

Аналізуючи реквізити сертифікату якості товару, виданого ТОВ «Сингента» від 04.02.2019, отримувачем товару є - МППФ «Ерідон», але взаємозв`язку між виробником товару та отримувачем цього товару, а саме позивачем та ТОВ «Сингента» перевіркою не прослідковується. Інших сертифікатів ЗЗР до перевірки не надано.

Колегія суддів встановила, що із наданих позивачем пояснень до контролюючого органу, вбачається, що ТОВ «ДОМАНТІВСЬКЕ» повідомило, що для використання засобів захисту рослин товариство використовувало власну та орендовану у ТОВ «ДЕЛМАР ТЕХ» та ПрАТ «Фрау Марта» сільськогосподарську техніку. На підтвердження отримання зі зберігання ЗЗР надані копії актів приймання-передачі майна за договором відповідального зберігання №02/1119 від 29.11.2019, підписані директором ТОВ «ДОМАНТІВСЬКЕ» Демченко О.І. та матеріально відповідальною особою комірником Гук М.В., яка отримувала ЗЗР від ТОВ «АГРІКОЛЬ МАРКЕТ», а від зберігача директором/представником ТОВ «АГРІКОЛЬ МАРКЕТ».

Повернення зі зберігання відбувалося транспортом, замовником якого був ТОВ «АГРІКОЛЬ МАРКЕТ» (який одночасно був і постачальником і зберігачем ЗЗР), оскільки згідно п.5.1 договору поставки агрохімічної продукції №07/19 від 28.02.2019 передбачено, що товар доставляється постачальником до складу покупця у с. Домантово, а покупець передав постачальнику ЗЗР на зберігання у м. Черкаси за окремим договором.

Суд звертає увагу, що під час пояснень надавалися копії витягів на право власності, якими підтверджується, що для проведення господарської діяльності на підприємстві є власні офісні та складські (виробничі) приміщення, власні с/г техніка та автотранспорт, в тому числі вантажний.

Щодо порядку оформлення документів на перевезення матеріальних цінностей автомобільним транспортом, колегія суддів зазначає наступне.

Із наданих до перевірки товарно-транспортних накладних вбачається, що на останніх присутні підписи всіх учасників - замовника (вантажовідправника), водія (експедитора), вантажоодержувача.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій, у тому числі видаткових та товарно-транспортних накладних, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів. Такі документи є належними і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, проте містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, а також підтверджують фактичне здійснення таких операцій.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що у листопаді 2919 року ТОВ «АГРІКОЛЬ МАРКЕТ» в адресу позивача документально оформив поставку засобів захисту рослин на загальну суму з ПДВ 2933952,00 грн, у т.ч. ПДВ 488992,00 грн.

Договором про відповідальне зберігання ЗЗР від 29.11.2019 №02/1119 передбачено, що послуга відповідального зберігання товару на складі є платною (п.2.1 Сума договору). Згідно з ЄРПН за 2019 рік відсутні податкові накладні на послуги зберігання між позивачем та ТОВ «АГРІКОЛЬ МАРКЕТ». Також перевіркою встановлено відсутність розрахунків за послуги зберігання між позивачем та ТОВ «АГРІКОЛЬ МАРКЕТ», що свідчить про відсутність самого зберігання товару. А відтак, транспортування ЗЗР за листопад 2019 року не підтверджується, оскільки в разі відсутності зберігання товару, видаткова накладна і ТТН складаються у день відвантаження товару.

Крім того, Комісія регіонального рівня прийняла рішення від 27.08.2020 № 104588 про відповідність ТОВ «АГРІКОЛЬ МАРКЕТ» критеріям ризиковості платника податку.

З метою його скасування ТОВ «АГРІКОЛЬ МАРКЕТ» надало пояснення з документами щодо суборенди складського приміщення, а саме Договір суборенди №01/11/19 від 01.11.2019, згідно з яким воно орендує у ФОП ОСОБА_1 (чинний платник ПДВ від 2000 року) частину складського приміщення за адресою: м.Черкаси, провулок Анатолія Пашкевича, 1 площею 10 кв.м.

Згідно з ЄРПН за 2019 рік відсутні податкові накладні на послуги оренди між ТОВ «АГРІКОЛЬ МАРКЕТ» та ФОП ОСОБА_1

ТОВ «АГРІКОЛЬ МАРКЕТ» надає не лише послуги зберігання позивачу, а й здійснює придбання ТМЦ у інших підприємств. Проте вказана площа є недостатньою для зберігання товару в значних обсягах. Згідно з наданими документами, обсяг/кількість ЗЗР для позивача становить близько 172 пакетів ємністю 20 кг.

До договору суборенди №01/11/19 від 01.11.2019 з поясненням ТОВ «АГРІКОЛЬ МАРКЕТ» надано акт приймання-передачі від 01.04.2020. Тобто, ТОВ «АГРІКОЛЬ МАРКЕТ» прийняв у суборенду приміщення за адресою: м. Черкаси, провулок Анатолія Пашкевича, 1, - площею 10 кв.м. лише з 01.04.2020.

Згідно з даними про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність ТОВ «АГРІКОЛЬ МАРКЕТ» відповідно до форми 20-ОГІП, офісне та складське приміщення взято на облік 06.07.2020.

До перевірки надано ТТН, в яких зазначено, що автомобільним перевізником є ТОВ «Група компаній з вантажних перевезень», замовником на перевезення товару вказаний ТОВ «АГРІКОЛЬ МАРКЕТ». Проте договір зберігання передбачає, що власником товару є позивач, який і має забирати товар.

Аналізуючи ТТН встановлено, що це товариство не відобразило та не реєструвало податкові накладні щодо надання транспортних послуг з машиною та маршрутом, зазначеними в ТТН.

Також ТТН не містять підписи, печатки представників автомобільного перевезення. Тобто, оформлені не належним чином з явними ознаками дефектності.

Перевіркою неможливо підтвердити факт транспортування та передачі товару від постачальника до покупця. ТОВ «АГРІКОЛЬ МАРКЕТ» за період, що перевіряється, здійснює придбання ЗЗР, які в подальшому документально оформлено в адресу позивача у постачальника ТОВ «Фокс Юніон» (код ЄДРПОУ 42774994), за лише з вересня 2019 року до квітня 2020 року, відповідно до форми 20-ОПП-дані відсутні.

Директор ТОВ «Фокс Юніон» є одночасно директором на 29 підприємствах в різних регіонах України. Це товариство внесено в журнал ризикових платників. ТОВ «Фокс Юніон» формує свій податковий кредит від ТОВ «Прокеітехноторг» (код 42871215), у якого придбання ЗЗР відсутнє за весь період його діяльності.

Згідно з даними податкової звітності ТОВ «АГРІКОЛЬ МАРКЕТ», ТОВ «Фокс Юніон» у 2019 році не імпортували та не здійснювали придбання у неплатників ПДВ. Для перевірки за листопад 2019 року не надано сертифікати якості продукції, з огляду на що неможливо підтвердити відповідність та якість товару.

У зв`язку з наведеними фактами, джерело походження ЗЗР ланцюгом постачання від ТОВ «АГРІКОЛЬ МАРКЕТ» перевіркою не підтверджується. Отже, дані факти свідчать про формальний характер складання документів, про удаваність господарської операції, про оформлення первинних документів без здійснення фактичної діяльності, про відсутність ділової мети у ТОВ «АГРІКОЛЬ МАРКЕТ» щодо господарської операції з позивачем.

Під час проведення перевірки встановлено: невідповідність (дефектність) в документах (ТТН, акти приймання-передачі), недостовірність даних в документах (договір зберігання, акти приймання-передачі), відсутність документів, передбачених договором (податкові накладні, оплата послуг зберігання, сертифікатів відповідності), здійснення маніпулювання податковою звітністю контрагентом-постачальником, відсутність джерела походження ЗЗР по ланцюгу постачання, належність ТОВ «АГРІКОЛЬ МАРКЕТ» до категорії ризикових платників податку, які здійснюють діяльність з формування суб`єктам господарювання податкового кредиту, без реальності здійснення господарських операцій. Тому надані до перевірки позивачем первинні бухгалтерські документи та податкові накладні на отримання від ТОВ «АГРІКОЛЬ МАРКЕТ» ЗЗР не дають товариству права на включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Щодо висновку контролюючого органу про відсутність реальності здійснення господарських операцій з придбання засобів захисту рослин по ланцюгу постачання, недостатністю у ТОВ «АГРІКОЛЬ МАРКЕТ» документально оформлених господарських відносин на оренду складського приміщення за адресою м. Черкаси, провулок А.Пашкевича 1 та на послуги з перевезення з ТОВ «Група компаній з вантажних перевезень», суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку. За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником-платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 статті 201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Оцінюючи докази, надані сторонами, суди повинні мати на увазі, що сам факт наявності у позивача податкових накладних та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах, а також те, що для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 809/1337/17.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 07 серпня 2018 року у справі №826/14619/13-а, від 14 серпня 2018 року у справі № 816/2045/17.

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, колегія суддів дійшла висновку, що документи, складені за наслідками господарських операцій між позивачем та його контрагентами не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

При цьому, податковим органом не було спростовано реальності та достовірності наданих первинних документів, не надано доказів, які б вказували, що дані документи складено з порушеннями чи в супереч нормам чинного законодавства.

Між тим, відповідачем не надано жодних доказів того, що позивач діяв без належної обачності і йому мало бути відомо про порушення, які можливо допускаються контрагентами, при цьому, позивач не може нести відповідальність за можливі негативні наслідки господарської діяльності його контрагентів, а тим більше за відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів.

Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і не обізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов`язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Окрім того, слід зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у суб`єкта господарювання додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань.

Колегія суддів наголошує, що підстави, які зазначені податковим органом в акті перевірки з урахуванням усіх наданих первинних документів позивачем, не є достатніми та належними для висновку про фіктивність господарських операцій та не узгоджуються з положеннями податкового законодавства.

Вищевикладені пояснення позивача у поєднанні з наданими первинними документами підтверджують реальність господарських операцій по відносинам із контрагентом та пов`язаність придбаних товарів із господарською діяльністю підприємства.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що проведені господарські операції мали реальну господарську ціль - забезпечення діяльності позивача та досягнення його мети - отримання прибутку. Товари отримані від контрагентів мали реальний і товарний характер та були використані в межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях. Зазначене підтверджується обставинами, викладеними вище і документами, які були предметом перевірки та дослідженні в суді апеляційної інстанції.

Водночас, в обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій.

В акті перевірки відсутня інформація щодо розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №1 від 11.03.2019 до податкової накладної №4 від 27.02.2019, а також відсутня інформація, що в лютому 2019 році податковий кредит по операціях із ТОВ «АГРІКОЛЬ МАРКЕТ» у сумі 130000 гривень сформовано за рахунок двох подій - поставки (сума ПДВ 100000,00 грн) і оплати (сума ПДВ 30000,00 грн).

В акті зазначено, що ТОВ «ДОМАНТІВСЬКЕ» скористалося податковим кредитом у лютому 2019 року від ТОВ «АГРІКОЛЬ МАРКЕТ», який належить до категорії ризикових платників податку. Однак, прийняття податковими органами рішення про відповідність ТОВ «АГРІКОЛЬ МАРКЕТ» критеріям ризиковості платника податку відбулося 27.08.2020, вже після проведення господарських операцій з ТОВ «ДОМАНТІВСЬКЕ».

Висновки відповідача ґрунтуються на даних податкової інформації щодо спірних контрагентів, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Суд звертає увагу, що в акті перевірки контролюючим органом не зазначено, що саме є порушенням статей 1,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Однак, надані первинні документи містили всі необхідні відомості про господарську операцію, господарські операції здійсненні у межах господарської діяльності товариства з метою отримання економічної вигоди та відображають події, які викликали зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Крім того, суд зазначає, що відсутність податкових накладних та відсутність сплати коштів не є безумовним підтвердженням того, що зберігання засобів захисту рослин не відбулося, факт передачі на зберігання, повернення зі зберігання і доставки на склад покупця підтверджено належним чином оформленими документами.

При цьому при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Головним управління ДПС у Черкаській області не доведено факти, які б підтверджували недобросовісність саме ТОВ «ДОМАНТІВСЬКЕ», як платника податків.

Більше того, в акті перевірки не заперечується, що за придбані у ТОВ «АГРІКОЛЬ МАРКЕТ» по договору поставки агрохімічної продукції №07/19 від 28.02.2019 засоби захисту рослин на час перевірки у квітні 2024 року ТОВ «ДОМАНТІВСЬКЕ» розраховувалось в повному обсязі.

Наведені Головним управлінням ДПС у Черкаській області в акті перевірки висновки є необґрунтованими, недоведеними та не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит по взаємовідносинам з контрагентами.

В розумінні статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та прийняв рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду, а тому оскаржуване рішення слід скасувати.

Відповідно до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, варто враховувати, що за змістом статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу підлягають усі здійснені документально підтверджені судові витрати.

Як свідчать матеріали справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову в розмірі 9393,09 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією №1545 від 15.08.2024 та 2486,98 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією №1725 від 09.09.2024, а також за подання апеляційної скарги - у розмірі 14 089,50 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією №2401 від 09.12.2024.

Враховуючи законодавчі вимоги щодо розміру судового збору, колегія суддів вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 23 482,59 гривень.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМАНТІВСЬКЕ» - задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року у справі №580/9474/24 - скасувати, прийняти нове, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМАНТІВСЬКЕ» - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.05.2024 №7079/23-00-07-04-01, №7081/23-00-07-04-01.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 44131663) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМАНТІВСЬКЕ» (19754, Черкаська область, Золотоніський район, с. Домантове, вул. Карла Маркса, буд.2/1, код ЄДРПОУ 34223663) судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 23 482 (двадцять три тисячі чотириста вісімдесят дві) грн 59 коп.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач О.М.Кузьмишина

Судді І.О.Грибан

О.В.Карпушова