Ухвала

від 25.03.2025 по справі 688/2150/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2025 року

м. Хмельницький

Справа № 688/2150/24

Провадження № 11-кп/820/242/25

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю секретаря с/з ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

представника потерпілої ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 ,

обвинуваченого ОСОБА_10

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження №12022244000000923, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 вересня 2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_10 увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.2ст.286КК України, за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_9 на вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 грудня 2024 року,

в с т а н о в и л а:

Вироком Шепетівськогоміськрайонного судуХмельницької областівід 19грудня 2024року

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Шепетівки Хмельницької області, громадянина України, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з повною загальною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, не судимого,

визнано винуватиму пред`явленомуобвинуваченні зач.2ст.286КК Українита призначенойому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід ОСОБА_10 не обирався.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_10 ухвалено рахувати з дня приведення вироку до виконання.

Цивільний позов ОСОБА_6 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_11 до ОСОБА_10 , ПАТ «НАСК «Оранта» про відшкодування майнової та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_6 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_11 , матеріальну шкоду в розмірі 117 000 грн та моральну шкоду в розмірі 5850 грн, а всього 122 850 (сто двадцять дві тисячі вісімсот п`ятдесят) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_6 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_11 , майнову шкоду в розмірі 258 362 грн та моральну шкоду в розмірі 370 000 грн, а всього 628 362 (шістсот двадцять вісім тисяч триста шістдесят дві) гривень.

У решті позову відмовлено.

Цивільний позов ОСОБА_12 до ОСОБА_10 , ПАТ «НАСК «Оранта» про відшкодування майнової та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_12 майнову шкоду в розмірі 160 000 (сто шістдесят тисяч) грн.

Стягнуто з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_12 майнову шкоду в розмірі 16974,16 грн та моральну шкоду в розмірі 15 000 грн,витрати запроведення експертизив сумі3000грн,а всього34974(тридцятьчотири тисячідев`ятсот сімдесятчотири)гривень 16 копійок.

У решті позову відмовлено.

Цивільний позов прокурора Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Національної служби здоров`я України, Хмельницької міської ради, Хмельницької обласної ради Хмельницької області, Шепетівської міської ради Хмельницької області до ОСОБА_10 про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілих від кримінального правопорушення задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_10 на користь:

-Національної служби здоров`я України

-грошові кошти у сумі 4556 (чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят шість) гривень 14 копійок витрат, понесених на лікування потерпілої ОСОБА_11 від кримінального правопорушення;

-грошові кошти у сумі 6670 (шість тисяч шістсот сімдесят) гривень 18 копійок витрат, понесених на лікування потерпілої ОСОБА_11 від кримінального правопорушення;

-грошові кошти у сумі 15711 (п`ятнадцять тисяч сімсот одинадцять) гривень 36 копійок витрат, понесених на лікування потерпілої ОСОБА_11 від кримінального правопорушення, які ухвалено перерахувати в дохід Державного бюджету;

-грошові кошти у сумі 44 020 (сорок чотири тисячі двадцять) гривень 20 копійок витрат, понесених на лікування потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 від кримінального правопорушення, які ухвалено перерахувати в дохід Державного бюджету.

-Хмельницької міської ради грошові кошти у сумі 711 (сімсот одинадцять) гривень 87 копійок витрат, понесених на лікування потерпілої ОСОБА_11 від кримінального правопорушення, які ухвалено перерахувати в дохід місцевого бюджету; грошові кошти у сумі 740 (сімсот сорок) гривень 12 копійок витрат, понесених на лікування потерпілої ОСОБА_11 від кримінального правопорушення, які ухвалено перерахувати в дохід місцевого бюджету.

-Хмельницької обласної ради Хмельницької області грошові кошти у сумі 245 (двісті сорок п`ять) гривень 82 копійки витрат, понесених на лікування потерпілої ОСОБА_11 від кримінального правопорушення, які ухвалено перерахувати в дохід обласного бюджету.

-Шепетівської міської ради Хмельницької області грошові кошти у сумі 1013 (одну тисячу тринадцять) гривень 32 копійки витрат, понесених на лікування потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 від кримінального правопорушення, які ухвалено перерахувати в дохід місцевого бюджету.

Долю речових доказів вирішено відповідно до вимог 100 КПК України.

Арешти, накладені на речові докази ухвалами слідчого судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 14.09.2022, скасовано.

Стягнуто з ОСОБА_10 витрати за проведення судових експертиз у сумі 14 515 (чотирнадцять тисяч п`ятсот п`ятнадцять) гривень 08 копійок у дохід держави.

За вирокомсуду,09вересня 2022року близько20години 40хвилин, ОСОБА_10 ,керуючи технічносправним автомобілеммарки «TOYOTA»,моделі «4Runner»,держаний реєстраційнийномер НОМЕР_1 ,який належитьна правівласності ОСОБА_15 ,рухаючись нимпо вул.Старокостянтинівське шосев м.Шепетівка Хмельницькоїобласті зісторони вул.Пліщинська внапрямку вул.Генерала ІІІухевича,не маючидостатніх навичокв керуваннітранспортними засобами,оскільки правокерування транспортнимизасобами категорії«В» отримав19.05.2022,грубо нехтуючивимогами п.п.1.5,2.3(б),11.1,1.2,12.3,12.4,12.6(б),12.9(б)Правил дорожньогоруху,затверджених постановоюКабінету МіністрівУкраїни №1306від 10.10.2001(даліПравила),зокрема:рухаючись влівій смузіруху безнаявності перешкодв правій,зі швидкістю120км/год,при максимальнодозволеній внаселеному пункті50км/год,а такожмаксимально дозволеній70км/годдля водіївзі стажемдо 2років,проявив неуважність,не стеживза дорожньоюобстановкою,щоб постійноконтролювати рухтранспортного засобута безпечнокерувати ним,маючи реальнуможливість виявити небезпеку у виді виїзду з другорядної дороги автомобіля та реальну можливість уникнути ДТП при умові виконання вимог п.п. 11.1, 11.2, 12.3, 12.4, 12. 6 (б), 12,9 (б) Правил, відповідним чином не зреагувавши на зміну дорожньої обстановки, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості, аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, не повертаючись на праву смугу руху, здійснив маневр ліворуч та, виїхавши на зустрічну смугу руху, на перехресті із вул. Пяскорського, яке знаходиться навпроти магазину «Гарант», що розташований по вул. Старокостянтинівське шосе, 18 в м. Шепетівка, допустив перехресне попутне зіткнення правою передньою кутовою частиною керованого ним автомобіля марки «TOYOTA» моделі «4Runner», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з лівою бічною частиною автомобіля марки «OPEL» моделі «СОМВО», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_14 , який, не передбачаючи, що ОСОБА_10 допустить грубе порушення вищевказаних вимог Правил, а тому, коли той перебував на відстані не менше 133 метра від місця наїзду, виїхав із другорядної дороги вул. Героїв Чорнобиля на головну дорогу вул. Старокостянтинівське шосе, а в подальшому, змінив напрямок руху та фактично в момент зіткнення, завершував маневр ліворуч на вул. П`яскорського.

Тим самим, своїми діями ОСОБА_10 грубо порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3 (б), 11.1, 11.2, 12.3, 12.4, 12.6 (б), 12.9 (б) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі Правила), які вимагають: п.1.5.- дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п.2.3 б) - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; п. 11.1 - кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається дорожньою розміткою або дорожніми знаками 5.16, 5.17.1, 5.17.2, а за їх відсутності самими водіями з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними; п. 11.2 - на дорогах, які мають дві або більше смуг для руху в одному напрямку, нерейкові транспортні засоби повинні рухатися якнайближче до правого краю проїзної частини, крім випадків, коли виконується випередження, об`їзд або перестроювання перед поворотом ліворуч чи розворотом; п. 12.3 - у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди; п. 12.4 - у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год; п. 12.6 (б) поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.51 дозволяється рух транспортним засобам, якими керують водії зі стажем до 2 років, зі швидкістю - не більше 70 км/год; п. 12.9 б) - водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29 "Обмеження максимальної швидкості", 3.31 "Зона обмеження максимальної швидкості" або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «й» пункту 30.3 цих Правил.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди та грубого порушення ОСОБА_10 Правил дорожнього руху, пасажир автомобіля марки «TOYOTA» моделі «4Runner» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , неповнолітня ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала тілесне ушкодження у вигляді: закритого перелому тіла правої ключиці зі зміщенням уламків, яке відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, яке не було небезпечним для життя в момент заподіяння та в клінічному перебігу, але спричинило тривалий розлад здоров`я, а також струсу головного мозку, забійної рани м`яких тканин лобної ділянки голови справа, які за своїм характером відносяться до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Пасажир автомобіля марки «TOYOTA» моделі «4Runner», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , неповнолітня ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми шийного відділу хребта із компресійним багатоуламковим переломом тіла шостого шийного хребця та поширенням кісткових фрагментів у вертебральний канал зі здавленням спинного мозку, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які в момент заподіяння та в клінічному перебігу спричиняють загрозливі для життя явища і котрі без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчитися смертю.

Водій автомобілямарки «OPEL»моделі «СОМВО»,державний реєстраційнийномер НОМЕР_2 , ОСОБА_14 отримав тілесніушкодження увигляді:тупої закритоїтравми грудноїклітки ізпереломами 4,5,6ребер лівоїполовини грудноїклітки такрововиливом воточуючі м`язи,із забоємлівої легеніу виглядіушкодження вісцеральної,парієнтальної плеврита тканинилівої легені,лівобічним гемопневмотораксом,синцем назадньо-бічнійповерхні лівоїполовини грудноїклітки,внутрішньочерепної травмиіз крововиливамипід м`якумозкову оболонкуголовного мозкута точковимикрововиливами уречовину підкірковоїділянки головногомозку,крововиливом ум`які покровилівої скроневоїділянки голови,які маютьознаки тяжкихтілесних ушкоджень,як небезпечнихдля життяв моментспричинення,а вданому випадкущо призвелидо смерті,а також двокісточкового перелому лівої гомілки (зовнішньої та внутрішньої кісточок) із крововиливами в оточуючі м`які тканини, синця на тильній поверхні лівої стопи з переходом на ліву гомілку, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі, що спричинили тривалий розлад здоров`я.

Вищевказані грубі порушення Правил дорожнього руху, допущенні водієм автомобіля марки «ТОYОТА» моделі моделі «4Runner», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_10 , перебувають у прямому причинному зв`язку із скоєнням зазначеної дорожньо-транспортної пригоди та наслідками у вигляді заподіяних потерпілій ОСОБА_13 тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, потерпілій ОСОБА_11 тяжких тілесних ушкоджень, а потерпілому ОСОБА_14 тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до смерті.

Таким чином, своїми діями, які полягають у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження, а також спричинили смерть потерпілого, ОСОБА_10 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

Не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_10 , захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 19.12.2024 року в частині призначеного покарання, судових витрат та моральної шкоди змінити.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_10 від відбування основного покарання у виді 3 років позбавлення волі, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

У задоволенні цивільного позову, заявленого в інтересах потерпілого ОСОБА_12 , в частині стягнення з ОСОБА_10 моральної шкоди в сумі 15000 грн. та 3000 грн. за проведення експертизи, відмовити.

В решті вирок залишити без змін.

Свої вимоги аргументує тим, що судом першої інстанції встановлені обставини, які відповідно до ст.66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_10 , а саме: відсутність обставин, що обтяжують покарання, його молодий вік, наявність щирого каяття, вжиття заходів з відшкодування шкоди, часткове відшкодування шкоди, думку всіх потерпілих щодо призначення покарання, те, що злочин характеризується необережною формою вини, обвинувачений в стані алкогольного сп`яніння під час його вчинення не перебував. Крім того, ОСОБА_10 виріс у багатодітній сім`ї, яка складається з 9 дітей і він є старшою дитиною, завжди допомагав матері по господарству та у вихованні менших братів і сестер.

Наголошує, що потерпіла ОСОБА_6 під час свого допиту надавала позитивну характеристику цій родині та, зокрема, ОСОБА_10 , що додатково підтверджується письмовими характеристиками з місця проживання та з місця роботи.

Вказує, що під час досудового розслідування справи та судового слідства ОСОБА_10 добровільно відшкодовано ОСОБА_6 матеріальну та моральну шкоду на загальну суму 214 346 грн., що визнано судом як часткове відшкодування заподіяної шкоди. Неодноразово просив вибачення у потерпілих, висловлював щирий жаль за скоєне.

Також, як звертає увагу апелянт, відшкодовано у повному обсязі заподіяну моральну шкоду та витрати на поховання ОСОБА_14 на користь його дружини, яка неодноразово зазначала суду свою позицію про призначення обвинуваченому покарання не пов`язаного з позбавленням волі.

З викладеного вбачається, що на даний час у повному обсязі відшкодовано заподіяно шкоду усім потерпілим, що є суттєвим та вагомим доказом реального підтвердження щирого та дієвого каяття.

Стверджує захисник і про те, що ОСОБА_10 ніколи не притягувався до адміністративної відповідальності, працевлаштований, має міцні соціальні зв`язки, злочин, інкримінований ОСОБА_10 , вчинений у вересні 2022 року і з того часу він не вчинив жодного адміністративного та кримінального правопорушення, що вказує на позитивні зміни у його поведінці та можливість його перевиховання без ізоляції від суспільства.

Також апелянт просить врахувати відсутність обтяжуючих покарання обставин, висновок органу пробації про можливість відбування покарання без ізоляції від суспільства, тощо.

Стосовно стягнення з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_12 моральної шкоди в розмірі 15 000 грн. та витрати за проведення експертизи в сумі 3000 грн., то з цим захисник також не погоджується.

Оскільки,за проведенняавтотоварознавчої експертизисплачував,згідно квитанції,не позивач ОСОБА_12 ,а іншаособа,яка небула позивачему справі,тому підставивідшкодовувати цівитрати відсутніі рішеннясуду вцій частиніне правильне. Власник автомобіля марки «OPEL»моделі «СОМВО»,державний реєстраційнийномер НОМЕР_2 , за документами ОСОБА_12 , прямого відношення до цього автомобіля на момент ДТП не мав та наданий час не має, оскільки продав його Капітонову, а Капітонов продав ОСОБА_14 , також без оформлення відповідного правочину. Під час ДТП ОСОБА_12 в автомобілі не перебував, будь-яких тілесних ушкоджень не отримував, його життю та здоров`ю нічого не загрожувало, душевні страждання за пошкоджений автомобіль не зазнав, оскільки до ДТП він не користувався цим автомобілем, так як останній перебував у власності ОСОБА_14 , а тому задоволення моральної шкоди в сумі 15000 гривень є протиправним.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду щодо змісту судового рішення з коротким викладом суті вимог апеляційної скарги сторони захисту, пояснення обвинуваченого та захисника на підтримку поданої апеляційної скарги з підстав наведених у ній, думку потерпілих та представника, які не заперечували проти задоволення апеляційної скарги, пояснення прокурора про законність та обґрунтованість судового рішення та безпідставність доводів процесуальних опонентів, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши учасників судового провадження у дебатах та надавши останнє слово обвинуваченому, колегія суддів приходить до наступного.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин зазначених у вирокута правильність кваліфікації його дій за ч.2 ст.286 КК України у поданій апеляційній скарзі сторонами провадження не оспорюються, а тому, відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.

Зібрані по справі докази досліджені судом безпосередньо, об`єктивно та з достатньою повнотою, оцінка їм в їх сукупності дана відповідно до вимог кримінального процесуального закону, правильно вирішено питання про їх належність й допустимість.

Згідно ст.50КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Перевіряючи законність та обґрунтованість вирокусуду першої інстанціїв межахапеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, а саме пом`якшення обвинуваченому покарання, оскільки покарання ОСОБА_10 належним чином судом мотивоване, з врахуванням вимог ст.65КК України та роз`яснень, що містяться в п.1 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №7від 24жовтня 2003року зі змінами, внесеними Постановами № 18 від 10 грудня 2004 року і № 8 від 12 червня 2009 року «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Зокрема, суд першої інстанції, обираючи вид та міру, як основного так і додаткового покарання обвинуваченому ОСОБА_10 , врахував конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, ступінь тяжкості вчиненого злочину, характер і ступінь його суспільної небезпеки, позицію потерпілих, сукупність всіх даних, які характеризують його особу, в тому числі й ті, на які посилається сторона захисту у поданій апеляційній скарзі, та призначив покарання необхідне та достатнє для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів мінімально-можливе основне покарання, як за видом так і за розміром, визначене в санкції ч.2 ст.286 КК України.

Судова колегія погоджується із даним висновком місцевого суду, вважаючи його достатнього обґрунтованим та вмотивованим, а доводи апеляційної скарги про необхідність змінити форму відбування покарання обвинуваченому безпідставними.

Так, колегія суддів враховує, що загальні засади призначення покарання, визначені у ст.65КК України, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи не застосуванняст.75КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду й розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані в сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Апеляційна скарга сторони захисту, у більшості своїх доводів, зводиться до неврахування судом позитивної характеристики обвинуваченого, думки потерпілих щодо покарання, відсутності обтяжуючих та наявності декількох пом`якшуючих покарання обставин.

Колегія суддів не ставить під сумнів існування вказаних обставин справи, однак зазначає, що вони не можуть бути безумовною підставою для застосування ст.75 КК України, адже потребують врахування у сукупності з іншими фактичними обставинами справи.

Так, у поданій апеляційній скарзі не обґрунтовано, яким чином молодий вік обвинуваченого, його щире каяття у скоєному, сприяння у розкритті злочину, часткове відшкодування завданої шкоди свідчить про можливість його виправлення без відбування реального покарання, які сталі соціальні зв`язки мають відповідний вплив на ОСОБА_10 та свідчать про таку можливість. Наявність сім`ї в останнього та позитивна характеристика за місцем проживання існували і до події, яка останньому ставиться в вину.

Стосовно необережності вчинення злочину, то вказану обставину потрібно враховувати із тяжкістю вчиненого діяння, яке, відповідно до ст.12 КК України, належить до тяжких та наслідків, які настали, а саме смерть потерпілого ОСОБА_14 , тяжкі тілесні ушкодження у потерпілої ОСОБА_11 , середньої тяжкості тілесні ушкодження у потерпілої ОСОБА_13 .

При цьому, тяжкі наслідки у виді смерті людини є непоправними і не можуть бути компенсовані відшкодуванням шкоди у матеріальному виразі.

Сама по собі позитивна характеристика обвинуваченого містить формальний характер та жодним чином не зменшує суспільної небезпечності як його самого, так і правопорушення, вчиненого останнім, який нехтував елементарними (базовими) правилами поведінки під час керування транспортним засобом, як об`єктом підвищеної небезпеки.

Так обвинувачений, будучи особою, яка лише отримала посвідчення водія за три місяці до події, грубо ігноруючи допустиму швидкість руху в населеному пункті, керуючи транспортним засобом зі швидкістю 120 км/год, що перевищувала в два рази допустиму (50 км/год), знехтував обов`язком стежити за дорожньою обстановкою та реагувати на її зміни, допустив перехресне попутне зіткнення з автомобілем під керуванням водія ОСОБА_14 .

Колегія судів вважає, що звільнення особи від реального відбування покарання за встановлених обставин, не зможе забезпечити реалізацію цілей покарання та негативно вплине на сприйняття суспільством необхідності дотримуватися Правил дорожнього руху України та норм закону про охорону життя та здоров`я особи. Очевидно, що такий підхід до покарання не сприятиме і запобіганню вчинення нових правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху як самим засудженим, так й іншими особами.

Щодо позиції потерпілих, то вона не є визначальною у даному провадженні, адже кримінальне правопорушення, яке інкриміноване обвинуваченому, віднесене до злочинів проти безпеки руху.

Є непереконливою і позиція сторони захисту про неврахування при призначенні обвинуваченому покарання досудової доповіді. Даний документ складається з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про розмір покарання та має виключно рекомендаційний характер, який суд може врахувати, виходячи із своїх дискреційних повноважень.

Таким чином, підстав для зміни вироку суду щодо ОСОБА_10 за тяжкістю призначеного покарання, при перевірці справи в апеляційному порядку, колегія суддів не встановила.

Щодо безпідставного стягнення з обвинуваченого на користь ОСОБА_12 моральної шкоди в розмірі 15 000 гривень та витрат за проведення експертизи в сумі 3000 гривень, то з цим колегія суддів також не погоджується.

Відповідно до матеріалів провадження, автомобіль, яким керував потерпілий ОСОБА_14 , та який внаслідок ДТП отримав механічні пошкодження, належав саме ОСОБА_12 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, виданого територіальним сервісним центром 12 січня 2017 року, відповідно, останній наділений правом на відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди.

Жодних істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і ухвалити законний, обґрунтований вирок при перевірці судового рішення в апеляційному порядку не виявлено, тому в задоволенні вимог поданої апеляційної скарги слід відмовити та залишити рішення місцевого суду без змін.

У зв`язку із наведеним, керуючись ст.ст. 404-405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати,

п о с т а н о в и л а:

Вирок Шепетівськогоміськрайонного судуХмельницької областівід 19грудня 2024року щодо ОСОБА_10 залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника без задоволення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення апеляційним судом.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_16 ОСОБА_3