Постанова

від 17.03.2025 по справі 914/2337/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2025 р. Справа №914/2337/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддяО.В. Зварич

суддіН.М. Кравчук

І.Ю. Панова,

секретар судового засідання Р.А. Пишна,

розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» б/н від 25.04.2023 року (вх. №№ 01-05/1363/23, 01-05/1364/23, 01-05/1365/23 від 28.04.2023 року)

на протокольну ухвалу господарського суду Львівської області від 21.12.2022 року,

на ухвалу господарського суду Львівської області від 15.02.2023 року,

на рішення господарського суду Львівської області від 16.03.2023 року (суддя М.Р.Король; повний текст рішення складено 27.03.2023 року)

у справі № 914/2337/22

за позовом: Керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова

до відповідача-1: Львівської міської ради

до відповідача-2: Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» (надалі ОК «ГБК «Пікап»)

про визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації права власності,

за участю:

від позивача: Винницька Л.М. (посвідчення № 068714 від 01.03.2024 року);

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: Медвідь Ю.О. адвокат (ордер серії ВС №1159920 від 14.03.2025 року),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

26.09.2022 року керівник Франківської окружної прокуратури міста Львова звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради та ОК «ГБК «Пікап» про визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації права власності.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №4815 від 12.11.2020р. Про передачу у власність ОК Гаражно-будівельний кооператив Пікап земельної ділянки прийнято всупереч вимогам чинного законодавства, зокрема, статей 41, 116, 134 Земельного кодексу України.

Короткий зміст оскаржених ухвал та судового рішення суду першої інстанції

Протокольною ухвалою від 21.12.2022 року у справі №914/2337/22 відмовлено у задоволенні клопотання ОК «ГБК «Пікап» про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 15.02.2023 року у справі №914/2337/22 відмовлено у задоволенні клопотання ОК «ГБК «Пікап» про залишення позову без розгляду.

Ухвала мотивована тим, що орган прокуратури України є єдиним суб`єктом, який наділений повноваженнями щодо захисту інтересів держави у правовідносинах, пов`язаних із протиправним розпорядженням земельними ділянками, належними територіальній громаді.

Місцевий господарський суд прийшов до висновку, що у даному випадку, звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про повернення у власність держави земельної ділянки, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.

Оскарженим рішенням господарського суду Львівської області від 16.03.2023 року у справі №914/2337/22 задоволено позов керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова.

Визнано недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №4815 від 12.11.2020р. Про передачу у власність ОК Гаражно-будівельний кооператив Пікап земельної ділянки.

Скасовано державну реєстрацію права власності ОК «ГБК «Пікап» на земельну ділянку за кадастровим №4610137500:12:005:0027, площею 0,0982га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2095969146101, номер запису про право власності/довірчої власності: 39297006.

Стягнуто з Львівської міської ради на користь Львівської обласної прокуратури 1 984,80 грн. судового збору. Стягнуто з ОК «ГБК «Пікап`на користь Львівської обласної прокуратури 1 984,80 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що спірна земельна ділянка, разом з іншими, була передана у власність Рясне-Руської селищної ради. Для розпорядження нею, потрібно було первинно внести зміни в Генеральний план населеного пункту та розробити містобудівну документацію (план зонування, детальний план території).

Всупереч зазначеному, матеріали справи не містять доказів внесення змін в Генеральний план та розробки іншої містобудівної документації (план зонування, детальний план території) після передачі спірної земельної ділянки у власність Рясне-Руської селищної ради.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що спірне рішення про передачу гаражно-будівельному кооперативу земельної ділянки прийнято за відсутності встановлення такої можливості у затвердженій містобудівній документації, та всупереч ст.41 Земельного кодексу України.

Суд зазначив, що обраний прокурором спосіб захисту порушеного права належний, достатній та ефективний, установлений законом, об`єктивно виправданий та обґрунтований і виключає в подальшому необхідність пред`явлення інших позовів для захисту (відновлення) порушеного права

Такий спосіб захисту приведе до повного відновлення порушеного права, відповідає змісту та характеру правопорушення та цілям судочинства, не суперечить принципу верховенства права, а судове рішення буде виконуваним і відповідатиме принципу процесуальної економії.

З огляду на вказане, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що скасування рішення про передачу земельної ділянки, скасування державної реєстрації права в даному випадку буде підставним та законним, відповідатиме легітимній меті та переслідуватиме законний суспільний, публічний, загальний інтерес, оскільки спрямовуватиметься на поновлення порушеного права власника - Львівської міської територіальної громади.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Відповідач-2 ОК «ГБК «Пікап» подав апеляційну скаргу, письмові пояснення та доповнення до апеляційної скарги, в яких не погоджується з ухвалами і рішенням суду першої інстанції, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема, щодо протокольної ухвали зазначає, що жодних обґрунтувань підстав для відмови у задоволенні клопотання у судовому засіданні 21.12.2022 року судом не наведено. Щодо ухвали від 15.02.2023 року вказує на те, що прокурор не звертався перед поданням позовної заяви до суду до будь-якого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування та не повідомляв про намір здійснювати представництво інтересів держави в суді. Скаржник вважає, що таким чином будь-яким іншим органом не вчинено дій щодо звернення до суду, а прокурором не повідомлено про необхідність захисту порушеного, на думку прокурора, права. Заявляє, що визначення прокурором свого правового статусу як самостійного позивача не нівелює його обов`язку дотримання процедури, передбаченої ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». В апеляційній скарзі скаржник звертає увагу на те, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту порушеного права, покликаючись на судову практику Верховного Суду у подібних правовідносинах. Просить скасувати протокольну ухвалу господарського суду Львівської області від 21.12.2022 року, скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 15.02.2023 року та залишити позовну заяву без розгляду, скасувати рішення господарського суду Львівської області від 16.03.2023 року у справі №914/2337/22 та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу безпідставною, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду законною та обґрунтованою. Зокрема зазначає, що Львівська міська рада не може самостійно скасувати прийняте нею рішення, яке є актом індивідуальної дії. Вказує на те, що Львівська міська рада по даній справі є відповідачем, відтак поєднання позивача та відповідача в одній особі суперечило б вимогам ГПК України. Також зазначає, що спірне рішення про передачу гаражно-будівельному кооперативу земельної ділянки прийнято за відсутності встановлення такої можливості у затвердженій містобудівній документації, а тому всупереч ст. 41 Земельного кодексу України. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

В судовому засіданні представник ОК «ГБК «Пікап» підтримав доводи, зазначені в апеляційній скарзі.

Прокурор заперечив доводи скаржника.

Львівська міська рада не забезпечила участі представника у судове засідання, про причини неявки не повідомила.

З`ясовуючи обставини про ознайомлення учасників справи з датою, часом та місцем розгляду справи №914/2337/22, суд встановив таке.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 року оголошено перерву у розгляді справи до 17.03.2025 року о 09 год. 30 хв., про що усі присутні в судовому засіданні учасники справи повідомлені під розписку.

Враховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою явку в судове засідання учасників справи, участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком, тому відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто за відсутності представника Львівської міської ради.

Обставини справи

Як видно із наявних у справі копій документів, Львівською міською радою прийнято ухвали від 16.11.2017р. №2588 Про затвердження меморандуму про порозуміння між Львівською міською радою та Рясне-Руською сільською радою та від 07.12.2017р. №2677 Про внесення змін до ухвал міської ради від 14.07.2015р. № 4968, від 01.10.2015 р. №5143.

На зверненняРясне-Руської сільської ради Яворівського району від 17.12.2018р. №1132, 14.02.2019р. прийнято ухвалу №4647 від Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації частини земель міста Львова, згідно з якою затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації частини земель міста Львова орієнтовною площею 209,0 га (території, які межують з Рясне-Руською сільською радою), у тому числі земельної ділянки №8 площею 3,7698 га (кадастровий номер 4610137500:12:005:0015), у тому числі, площею 0,9598 га, у межах червоних ліній вулиці, (код КВЦПЗ 16.00 - землі запасу) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики , оборони та іншого призначення (п.1.7).

Вирішено передати зазначену у пункті 1.7 цієї ухвали земельну ділянку №8, площею 3,7698 га (кадастровий номер 4610137500:12:005:0015) комунальної власності Львівської міської ради до земель державної власності та пунктом 5 - рекомендувати Львівській обласній державній адміністрації розглянути питання прийняття зазначених земельних ділянок у державну власність з подальшою передачею цих земель у комунальну власність територіальної громади Рясне-Руської сільської ради Яворівського району.

Розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації від 23.08.2019р. №916/0/5-19 Про прийняття земельних ділянок комунальної власності у державну власність, до земель державної власності із земель комунальної власності Львівської міської ради прийнято, зокрема, земельну ділянку, площею 3,7698 га (кадастровий номер 4610137500:12:005 :0015 , КВЦПЗ - 16.00).

Відповідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 29.11.2019р. зареєстровано право державної власності Львівської обласної державної адміністрації на земельну ділянку за кадастровим номером 4610137500 :12:005 :0015 .

Розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації від 13.12.2019р. 1483/0/5-19 Про передачу земельних ділянок з державної власності у комунальну власність, передано до земель комунальної власності Рясне-Руської сільської· ради Яворівського району Львівської області земельні ділянки державної власності, серед яких, зокрема, земельна ділянка за кадастровим номером 4610137500 :12:005:0015 .

Рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області від 18.12.2019р. №3365 Про прийняття земельних ділянок у комунальну власність прийнято у комунальну власність, зокрема, земельну ділянку за кадастровим номером 4610137500:12:005 :0015.

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 19.12.2019р. зареєстровано право комунальної власності Рясне-Руської сільської ради на земельну ділянку за кадастровим номером 4610137500:12 :005 :0015 .

03.01.2020р. рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №3432 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 3 ,7698 га на 10 земельних ділянок .

19.05.2020р. рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №3697 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 3,7698 га на 10 земельних ділянок, серед яких, зокрема, земельна ділянка №6, площею 0,0982 га (кадастровий номер 4610137500 :12:005:0027).

03.06.2020р. на зазначену земельну ділянку було зареєстровано право власності за Рясне-Руською сільською радою.

12.11.2020р. рішенням Рясне-Руської сільської ради №4815 земельну ділянку, площею 0,0982 га (кадастровий номер 4610137500:12:005:0027), Львівська область, м.Львів (територія, що межує з Рясне-Руською сільською радою) передано у власність Обслуговуючого кооперативу Гаражна-будівельний кооператив Пікап для будівництва та обслуговування гаражів (код КВЦПЗ 16.00 - землі запасу - земельні ділянки кожної категорії земель, що не надані у власність або користування громадянам чи іншим юридичним особам) .

Пунктом 2.3 рішення зобов`язано ОК ГБК Пікап забезпечити зміну виду використання земельної ділянки з КВЦПЗ 16.00 на КВЦПЗ 12.04. - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства.

20.11.2020р. зареєстровано право власності вказаного кооперативу на спірну земельну ділянку .

Згідно інформації управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування ЛМР, земельна ділянка з кадастровим номером 4610137500:12:005:0027, відповідно до генерального плану міста Львова, розташована в межах території санітарно-захисних зелених насаджень. Відповідно до плану зонування території Залізничного району, за функціональним регламентом (базове зонування) земельна ділянка з кадастровим номером 4610137500:12:005:0027 розташована в межах функціональної зони Ж-1 - зона садибної забудови. В межі опрацювання містобудівної документації с.Рясне-Руське земельна ділянка за кадастровим номером 4610137500:12:005:0027 не входить.

Ухвалою Львівської міської ради від 29.12.2020р. №6 Про функціонування Львівської міської територіальної громади, Львівську міську раду визначено правонаступником прав та обов`язків місцевих рад, які приєднуються до Львівської територіальної громади.

Ухвалою №7 від 29.12.2020р. Рясне-Руську сільську раду припинено шляхом приєднання до Львівської міської ради.

Відтак, 29.11.2020 р. повноваження Рясне-Руської сільської ради закінчились, а її правонаступником стала Львівська міська рада.

Непогодження прокурора із рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №4815 від 12.11.2020р. Про передачу у власність ОК Гаражно-будівельний кооператив Пікап земельної ділянки стало підставою для звернення із даним позовом до суду.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 2, 4 статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

За положеннями частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини того, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.03.2023 у справі № 920/456/19, від 14.06.2022 у справі № 903/1173/15, від 09.11.2021 у справі № 906/1388/20, від 26.08.2021 у справі № 924/949/20, від 23.10.2018 у справі № 903/857/18, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18, від 13.10.2020 у справі № 911/1413/19.

Колегія суддів зазначає, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалися Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом та узагальнено викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11.02.2025 року у справі №922/985/24.

Згідно із частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом частини 1 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (статті 387, 388, 1212 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 Цивільного кодексу України, частина 2 статті 52 Земельного кодексу України).

Предметом позову про витребування майна є вимога власника, який не є володільцем цього майна, до особи, яка заволоділа майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном, зокрема землями сільськогосподарського призначення, означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, призводить до ефективного захисту прав власника саме цього майна.

Таким чином, у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем), власник, який вважає свої права порушеними, має право пред`явити позов про витребування відповідного майна.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18.

Судом встановлено, що у справі № 914/2337/22 не заявлено позовних вимог про витребування земельної ділянки.

Разом з тим, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип диспозитивності, що передбачено в статті 14 ГПК України, за яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За обставинами цієї справи, фактичним володільцем земельної ділянки, кадастровий номер 4610137500:12:005:0027 є ОК ГБК «Пікап» (реєстраційне володіння).

А тому, належним та ефективним способом захисту прав та інтересів позивача у даній справі має бути віндикаційний позов.

Крім того, не є належним способом захисту права або інтересу позивача вимога про скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки воно вичерпує свою дію в момент цієї реєстрації. Такий правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 04.09.2018 у справі № 915/127/18, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19.

Враховуючи вищеописані норми, правові позиції Верховного Суду та встановлені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що прокурором у цій справі обрано неправильний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Правильним та ефективним способом захисту, з огляду на спірні правовідносини, є витребування майна з чужого незаконного володіння.

Вказані обставини судом першої інстанції не враховані, в результаті чого місцевим господарським судом ухвалено рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права.

З урахуванням наведеного, рішення господарського суду Львівської області від 16.03.2023 року у справі №914/2337/22 підлягає до скасування.

Отже, враховуючи, що позивачем неправильно обраний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у позові, апеляційний господарський суд не наводить правової оцінки іншим обставинам та доводам апеляційної скарги у цій справі.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За приписами частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи все вищевказане, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про про наявність правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Судові витрати

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 86, 255, 269, 270, 271, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» б/н від 25.04.2023 року (вх. №№ 01-05/1363/23, 01-05/1364/23, 01-05/1365/23 від 28.04.2023 року) задовольнити.

Рішення господарського суду Львівської області від 16.03.2023 року у справі №914/2337/22 скасувати. Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову відмовити.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Франківську окружну прокуратуру міста Львова.

Стягнути з Франківської окружної прокуратури міста Львова (79044, м. Львів, вул.Генерала Чупринки, буд. 85, код ЄДРПОУ 0291003129">0291003129) на користь Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» (81083, Львівська обл., Яворівський р-н, с. Зелів, вул. Центральна, буд. 347, код ЄДРПОУ 43815360) 5954,40 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги згідно квитанції № X9BC-2H4C-1008-6K28 від 26.04.2023 року.

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

СуддяН.М. Кравчук

СуддяІ.Ю. Панова