Постанова

від 25.03.2025 по справі 910/10133/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2025 р. Справа№ 910/10133/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Скрипки І.М.

Мальченко А.О.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Кроловецька О.С. орд.;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомсервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 (повний текст складено 13.11.2024)

у справі №910/10133/24 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрриба Компані"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомсервіс"

про стягнення 3 258 492,77 грн,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрриба Компані" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомсервіс" (далі - відповідач) та, з врахуванням заяви про усунення недоліків, просило стягнути з відповідача 3 258 492,77 грн, у тому числі: 2 838 688,22 грн основного боргу за поставлений товар, 298 103,53 грн пені, 33 115,34 грн 3% річних та 88 585,68 грн інфляційних втрат коштів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов договору поставки товару №31/12-10 від 31.12.2023 позивач у період з 10.01.2024 по 22.03.2024 року поставив відповідачу товар на загальну суму 6 918 506,25 грн, який відповідачем був прийнятий, однак вартість товару сплачена не в повному обсязі. Також вказав, що очікує понести 82 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що строк оплати грошових коштів, заявлених до стягнення, не наступив, оскільки п.4.3 договору містить відкладальну умову щодо оплати, а саме: обов`язок оплати для покупця ставить в залежність від обов`язку постачальника провести реєстрацію податкових накладних, проте позивач не виконав передбаченого Законом і договором обов`язку з реєстрації податкових накладних у порядку, визначеному законодавством, в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Податковим кодексом України термін, що підтверджується квитанціями про зупинення реєстрації податкових накладних за період з 15.11.2023 по 15.12.2023 на загальну суму 3 710 208,24 грн; вимоги про сплату пені, інфляційних втрат та 3% річних є похідними від вимоги про стягнення основного боргу, тому є передчасними і необґрунтованими. Також вказав, що очікує понести 82 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29 жовтня 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомсервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрриба Компані" 2838688,22 грн основного боргу, 149051,77 грн пені, 88585,68 грн інфляційних втрат коштів, 33115,34 грн 3% річних, 46641,62 грн витрат по сплаті судового збору, 108308,21 грн витрат на правову допомогу.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Атомсервіс" звернулося з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки відносини між сторонами є триваючими і почались з 01.08.2023, коли між ними був укладений договір №41/2023 від 01.08.2023 і на виконання цього договору позивач поставив товар на загальну суму 44 972 181,97 грн, однак не зареєстрував податкові накладні на загальну суму 3 710 208,24 грн (докази наведено у відзиві на позов); вказаний договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним, тому взаємовідносини між сторонами були продовжені і врегульовані шляхом укладення договору №31/12-10 від 31.12.2023 на тих самих умовах поставки і оплати, як і попереднього договору №41/2023 від 01.08.2023, фактично взаємовідносини між підприємствами продовжились і у позивача залишились невиконані зобов`язання з реєстрації податкових накладних на суму 3710208,24 грн, які не припинились внаслідок укладення нового договору, тому вимоги про стягнення 3 258 494,70 грн є передчасними, оскільки позивач не виконав свої зобов`язання з реєстрації податкових накладних і у відповідача не виникло обов`язку зі сплати грошових коштів за поставлений товар.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її задоволення та просить залишити рішення без змін, оскільки договір №31/12-10 від 31.12.2023 є новим договором, який врегульовує постачання товару на 2024 рік, з метою виконання відповідачем договорів з Міністерством оборони України щодо організації харчування військовослужбовці; вказаний договір не містить жодної вказівки чи посилань на договір №41/2023; перша поставка за договором №31/12-10 відбулась 10.10.2024, а остання 22.03.2024, позивачем були зареєстровані усі без виключення податкові накладні по факту кожної поставки товару, про що відповідач достеменно обізнаний, оскільки має аналогічну інформацію в Електронному кабінеті платника податків; відповідач намагається ввести суд в оману, намагаючись змістити увагу суду з договору №31/12-10, за яким відповідачем не виконані зобов`язання з оплати поставленого товару, на договір №41/2023, який діяв до 31.12.2023 та яким врегульовані інші права та обов`язки сторін; обставина можливого невиконання чи неналежного виконання позивачем своїх зобов`язань за іншим договором (№41/2023 від 01.08.2023) у будь-якому випадку не свідчить про прострочення кредитора за спірним договором (№31/12-10 від 31.12.2023) та, відповідно, не обумовлює правомірність дій відповідача із зупинення виконання зобов`язання з оплати поставленого товару за цим договором.

Учасники справи неодноразово належним чином повідомлялись про розгляд апеляційної скарги в порядку, визначеному статтями 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), шляхом направлення ухвал суду за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що підтверджується довідками про доставку електронного документа до електронних кабінетів сторін.

Оскільки явка сторін у судове засідання не була визнана обов`язковою, суд, на підставі ч.12 ст. 270 ГПК України, ухвалив здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 31.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрриба Компані", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атомсервіс", як покупцем, було укладено договір поставки товару № 31/12-10 (далі - договір) (том 1 а.с.10-13).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується протягом усього терміну дії даного договору поставляти та передавати у власність покупця визначений у розділі 2 товар, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати на умовах даного договору. Товар, поставлений за даним договором, використовується для організації харчування військовослужбовців, на виконання договорів на закупівлю продуктів харчування та сушених продуктів різних на 2024 рік, укладених покупцем з Міністерством оборони України (кінцевий споживач).

Згідно з п. 2.1 договору товаром за даним договором є: продукти харчування в асортименті, за номенклатурою, у кількості та за ціною, що визначається видатковою накладною на кожну окрему партію товару.

Згідно з п. 3.1 договору постачальник зобов`язаний одночасно з товаром передати наступний пакет документів: документи про якість та безпечність на партію товару, що передасться, рахунок-фактура, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства України.

Згідно з п. 3.2 договору покупець зобов`язаний сплатити вартість прийнятого товару за цінами та у сумі, що визначені у видаткових накладних.

Пунктом 4.1 договору визначено, що покупець оплачує поставлений постачальником товар шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом чотирнадцяти календарних днів з дня підписання видаткової накладної. Тара, пакування, доставка входять до ціни товару.

Відповідно до п. 4.3 договору оплата товару проводиться виключно на підставі наданих постачальником, оформлених відповідно до законодавства, рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, документів, визначених у п.п. 2.3 договору, та при умові реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 5.1 договору приймання-передача товару оформлюється видатковою накладною в момент передачі товару покупцю, яка підписується уповноваженими представниками сторін в 2-х оригінальних примірниках: 1 примірник - покупцю, 1 примірник - постачальнику.

Згідно з п. 5.5 договору перехід права власності на товар та ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару відбувається в момент його передачі, що оформляється видатковою накладною, яка завіряється підписом представника покупця та закріплюється відповідним штампом (печаткою). Підписанням даного договору покупець підтверджує, що проставлення відбитку штампу (печатки) покупця на видаткових накладних та на інших документах по цьому договору є належним підтвердженням отримання покупцем товару, а також чинності всіх документів, скріплених штампом (печаткою), в тому числі підтверджує наявність у особи, що здійснює фактичне приймання товару, всіх необхідних повноважень, пов`язаних з прийманням-передачею товару (по кількості, якості, наявності та належним чином оформленням товаросупровідних документів тощо), у т.ч. права підписання будь-яких актів, повідомлень та/або претензій тощо.

Відповідно до п. 9.1 договору він вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2024, однак в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним.

Позивач вказує, що у період з 10.01.2024 по 22.03.2024 року він поставив відповідачу товар на загальну суму 6 918 506,25 грн, який відповідачем був прийнятий, однак оплачений частково, лише в сумі 4 079 818,03 грн, що підтверджується виписками по рахунку позивача (том 1 а.с.15-31), а неоплаченим залишився товар на загальну суму 2 838 688,22 грн, поставка якого підтверджується наступними видатковими накладними: №1495 від 26.02.2024 на суму 4026,00 грн; №1545 від 27.02.2024 на суму 5775,00 грн; №1546 від 27.02.2024 на суму 2871,00 грн; №1571 від 28.02.2024 на суму 232525,20 грн; №1572 від 28.02.2024 на суму 53452,50 грн; №1573 від 28.02.2024 на суму 46147,00 грн; №1574 від 28.02.2024 на суму 7656,00 грн; №1575 від 28.02.2024 на суму 18577,80 грн; №1576 від 28.02.2024 на суму 7723,50 грн; №1577 від 28.02.2024 на суму 43612,50 грн; №1578 від 28.02.2024 на суму 22689,48 грн; №1579 від 28.02.2024 на суму 121126,00 грн; №1658 від 05.03.2024 на суму 7806,48 грн; №1698 від 05.03.2024 на суму 285624,00 грн; №1700 від 05.03.2024 на суму 27829,80 грн; №1701 від 05.03.2024 на суму 25860,00 грн; №1702 від 05.03.2024 на суму 14.831,16 грн; №1703 від 05.03.2024 на суму 45330,18 грн; №1704 від 05.03.2024 на суму 17244,00 грн; №1705 від 05.03.2024 на суму 101347,50 грн; №1708 від 06.03.2024 на суму 13860,00 грн; №1710 від 06.03.2024 на суму 13920,24 грн; №1815 від 07.03.2024 на суму 40575,00 грн; №1816 від 07.03.2024 на суму 82297,50 грн; №1842 від 11.03.2024 на суму 11146,44 грн; №1895 від 12.03.2024 на суму 219735,00 грн; №1896 від 12.03.2024 на суму 11.550,00 грн; №1898 від 12.03.2024 на суму 13005,66 грн; № 1910 від 13.03.2024 на суму 48510,00 грн; №1911 від 13.03.2024 на суму 42810,00 грн; №1912 від 13.03.2024 на суму 7281,00 грн; №1913 від 13.03.2024 на суму 19687,68 грн; №1914 від 13.03.2024 на суму 52390,14 грн; №1915 від 13.03.2024 на суму 17.143,08 грн; №1916 від 13.03.2024 на суму 94962,00 грн; №1938 від 14.03.2024 на суму 3780,00 грн; №1939 від 14.03.2024 на суму 89490,00 грн; №1940 від 14.03.2024 на суму 33272,94 грн; №2048 від 19.03.2024 на суму 6996,00 грн; №2119 від 19.03.2024 на суму 189780,00 грн; №2120 від 19.03.2024 на суму 50157,00 грн; №2121 від 19.03.2024 на суму 6463,50 грн; №2122 від 19.03.2024 на суму 40648,02 грн; №2123 від 19.03.2024 на суму 272826,00 грн; №2124 від 19.03.2024 на суму 6930,00 грн; №2125 від 19.03.2024 на суму 13242,00 грн; №2186 від 21.03.2024 на суму 18643,32 грн; №2187 від 21.03.2024 на суму 37653,66 грн; №2188 від 21.03.2024 на суму 55356,41 грн; №2205 від 22.03.2024 на суму 237520,50 грн (том 1 а.с.32-81) та відповідними товарно-транспортними накладними до кожної із вказаних видаткових накладних (том 1 а.с.82-131).

31.01.2024 обома сторонами підписаний акт звірки взаєморозрахунків по договору за січень 2024 року, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 2271987,00 грн (том 1 а.с.132).

17.07.2024 позивач направив відповідачу претензію від 17.07.2024, у якій вказав, що заборгованість відповідача по договору становить 2 838 688,22 грн та просив протягом 7 календарних днів її сплатити (том 1 а.с.140-142). Претензія залишена без відповіді та реагування.

31.07.2024 позивачем підписано акт звірки розрахунків по договору за період лютий-липень 2024, згідно якого сальдо початкове 2 271 957,00 грн на користь позивача, обороти за період 4646549,25 грн (дебет позивача/кредит відповідача), 4079818,03 грн (кредит позивача/дебет позивача), сальдо кінцеве 2 838 688,22 грн на користь позивача (том 1 а.с.133-136). Позивач направив вказаний акт відповідачу для підписання 03.08.2024, що підтверджується описом вкладення і поштовою накладною (том 1 а.с.137-139), однак відповідач підписаний примірник не повернув.

06.08.2024 позивач повторно направив відповідачу претензію та вимагав сплатити 2 838 688,22 грн основного боргу, 88 106,64 грн інфляційних втрат, 30416,74 грн 3% річних та 137 398,98 грн пені (том 1 а.с.143-151). Позивач вказує, що відповіді на вказану претензію не отримав.

У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача 2 838 688,22 грн основного боргу за поставлений товар, 298 103,53 грн пені, 33 115,34 грн 3% річних та 88585,68грн інфляційних втрат коштів.

Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві на позовну заяву посилався на те, що строк оплати грошових коштів, заявлених до стягнення, не настав, оскільки п.4.3 договору містить відкладальну умову щодо оплати, а саме: обов`язок оплати для покупця ставить в залежність від обов`язку постачальника провести реєстрацію податкових накладних, проте позивач не виконав передбаченого Законом і договором обов`язку з реєстрації податкових накладних у порядку визначеному законодавством в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Податковим кодексом України термін, що підтверджується квитанціями про зупинення реєстрації податкових накладних за період з 15.11.2023 по 15.12.2023 на загальну суму 3 710 208,24 грн; вимоги про сплату пені, інфляційних втрат та 3% річних є похідними від вимоги про стягнення основного боргу, тому є передчасними і необґрунтованими.

На підтвердження заперечень відповідач до відзиву на позовну заяву додав: копію відповіді на претензію від 29.07.2024 №29-07/24; копію договору поставки товару №31/12-10 від 31.12.2023; копії квитанцій щодо зупинення податкових накладних, датованих періодом з 16.10.2023 по 30.11.2023 та рішень Комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації цих податкових накладних; ухвали Львіврського окружного адміністративного суду від 12.08.2023 та 29.08.2024; постанову Верховного Суду від 18.08.2020 у справі №916/3089/19 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 у справі №916/3089/19 (том 1, а.с.209-267).

Позивач у відповіді на відзив, на спростування доводів відповідача вказав, що відповідь на претензію від 29.07.2024 №29-07/24 позивачу не надсилалась; позивач склав та зареєстрував усі без виключення податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних по факту кожної поставки товару, про що відомо відповідачу; відповідач намагається ввести в оману суд щодо фактичних обставин справи, вказавши нібито не здійснення реєстрації податкових накладних за договором №31/12-10 від 31.12.2023, наводячи суду "докази" у вигляді відомостей щодо податкових накладних, складених позивачем у період з 16.10.2023 по 30.11.2023, тобто які складені до укладення між сторонами договору та які не мають жодного стосунку ні до цього договору, ні до предмету спору у даній справі.

На підтвердження вказаних доводів позивач додав до відповіді на відзив паперові копії податкових накладних за період з 10.01.2024 по 21.03.2024 та паперові копії квитанцій про їх реєстрацію (том 2 а.с.16-250, том 3 а.с.1-119).

Відповідач у поясненнях вказав, що відносини між сторонами є триваючими і почались з 01.08.2023, коли між ними був укладений договір №41/2023 від 01.08.2023 (том 3 а.с.138-139) і на виконання цього договору позивач поставив товар на загальну суму 44 972 181,97 грн, однак не зареєстрував податкові накладні на загальну суму 3 710 208,24 грн (докази наведено у відзиві на позов); вказаний договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним, тому взаємовідносини між сторонами були продовжені і врегульовані шляхом укладення договору №31/12-10 від 31.12.2023 на тих самих умовах поставки і оплати, як і попереднього договору №41/2023 від 01.08.2023, фактично взаємовідносини між підприємствами продовжились і у позивача залишились невиконані зобов`язання з реєстрації податкових накладних на суму 3710208,24 грн, які не припинились внаслідок укладення нового договору.

За наслідком розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є доведеними і обґрунтованими, однак підлягають частковому задоволенню у зв`язку із допущеними позивачем помилками в розрахунках.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на нас.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі договору поставки товару №31/12-10 від 31.12.2023, який за своєю правовою природою є господарським договором поставки.

Договір укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, отже, є обов`язковим для сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до п. 9.1 договору від 31.12.2023 він вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2024, однак в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним.

Доводи відповідача про те, що сторони укладенням вказаного договору фактично продовжили на новий термін дії договору №41/2023 від 01.08.2023, який діяв до 31.12.2023, відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки зміст умов договору №31/12-10 від 31.12.2023 свідчить про те, що це окремий і самостійний договір, який не поширює свою дію на попередні взаємовідносини сторін.

Предметом розгляду у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення боргу за поставлений товар та застосування наслідків прострочення виконання грошових зобов`язань.

Статтею 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується з положеннями ст. 712 ЦК України, встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до п. 5.1 договору приймання-передача товару оформлюється видатковою накладною в момент передачі товару покупцю, яка підписується уповноваженими представниками сторін в 2-х оригінальних примірниках: 1 примірник - покупцю, 1 примірник - постачальнику.

Наявними у матеріалах справи видатковими та товарно-транспортними накладними підтверджується факт поставки та передачі відповідачу товару загальною вартістю 2 842 600,19 грн.

Факт поставки позивачем товару на вказану суму відповідачем в процесі розгляду даної справи не заперечувався.

Згідно з п. 3.1 договору постачальник зобов`язаний одночасно з товаром передати наступний пакет документів: документи про якість та безпечність на партію товару, що передасться, рахунок-фактура, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства України.

Статтею 666 ЦК України встановлені правові наслідки невиконання продавцем обов`язку передати приналежності товару та документи, що стосуються товару.

Так, відповідно до вищевказаної норми якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Як свідчать матеріали справи, відповідач прийняв товар за відповідними видатковими накладними, що підтверджує сам відповідач у відзиві. Відповідачем не подано доказів того, що він звертався до позивача з вимогою надати визначені договором документи, встановивши при цьому, розумний строк для їх передання. Докази відмови відповідача від договору та повернення отриманого товару чи вчинення інших дій, які б могли свідчити про невиконання позивачем своїх зобов`язань за договором у повному обсязі у відповідності до вимог законодавства та умов укладеного між сторонами договору відсутні, а тому суд приходить до висновку, що відповідачем разом з товаром отримано повний пакет документів.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 4.1 договору визначено, що покупець оплачує поставлений постачальником товар шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом чотирнадцяти календарних днів з дня підписання видаткової накладної. Тара, пакування, доставка входять до ціни товару.

Відповідно до п. 4.3 договору оплата товару проводиться виключно на підставі наданих постачальником, оформлених відповідно до законодавства, рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, документів визначених у п.п. 2.3. договору та при умові реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем, відповідно до наведених умов договору, були складені і зареєстровані у встановленому чинним законодавством порядку податкові накладні по кожній поставленій партії товару.

Подані відповідачем квитанції щодо зупинення реєстрації податкових накладних та квитанції щодо рішення Комісії про відмову в реєстрації податкових накладних в ЄРПН обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції до уваги, оскільки вони не стосуються поставок за спірними видатковими накладними у даній справі по договору від 31.12.2023.

Також, як вірно зазначив суд першої інстанції, у відповідності до п. 4.3 договору позивач повинен був зареєструвати податкові накладні, проте недотримання даної умови не призводить до відтермінування оплати товару, оскільки за умовами п. 4.1 договору строк оплати обраховується від дня підписання видаткової накладної.

Згідно з ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З огляду на викладене, як вірно встановив суд першої інстанції, відповідач мав здійснити оплату поставленого товару у наступні строки: за видатковими накладними від 26.02.2024 у строк до 11.03.2024 включно; за видатковими накладними від 28.02.2024 у строк до 13.03.2024 включно; за видатковими накладними від 27.02.2024 у строк до 12.03.2024 включно; за видатковими накладними від 05.03.2024 у строк до 19.03.2024 включно; за видатковими накладними від 06.03.2024 у строк до 20.03.2024 включно; за видатковими накладними від 07.03.2024 у строк до 21.03.2024 включно; за видатковими накладними від 11.03.2024 у строк до 25.03.2024 включно; за видатковими накладними від 12.03.2024 у строк до 26.03.2024 включно; за видатковими накладними від 13.03.2024 у строк до 27.03.2024 включно; за видатковими накладними від 14.03.2024 у строк до 28.03.2024 включно; за видатковими накладними від 19.03.2024 у строк до 02.04.2024 включно; за видатковими накладними від 21.03.2024 у строк до 04.04.2024 включно; за видатковими накладними від 22.03.204 у строк до 05.04.2024 включно.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Однак, в порушення умов договору та норм чинного цивільного законодавства, відповідач оплатив отриманий товар частково, що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками по рахунку позивача, і заборгованість відповідача перед позивачем на час подання позову та на дату прийняття рішення становила 2 838 688,22 грн, що підтверджується обґрунтованим розрахунком позивача.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи підтверджується, що відповідач не повністю виконав зобов`язання по оплаті отриманого по договору товару, в результаті чого виникла прострочена заборгованість, розмір якої становить 2 838 688,22 грн і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають повному задоволенню.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Позивач просив стягнути 33 115,34 грн 3% річних та 88 585,68 грн інфляційних втрат коштів, які нараховані по кожній видатковій накладній окремо за період від дати початку прострочення по 14.08.2024.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат коштів та 3% процентів річних, які додані до заяви про усунення недоліків, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вони зроблені арифметично та методологічно вірно, а тому ці позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім цього, у сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 6.6 договору передбачено, що за порушення зобов`язання щодо розрахунку за товар покупець сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми не виконаного зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Позивач просив стягнути 298 103,53 грн пені, яка нарахована по кожній видатковій накладній окремо за період від дати початку прострочення по 14.08.2024.

Перевіривши розрахунки пені, які додані до заяви про усунення недоліків, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вони зроблені невірно, оскільки позивач у розрахунку застосував подвійну облікову ставку НБУ, що не відповідає наведеним умовам п.6.6 договору, якими передбачено нарахування пені в розмірі облікової ставки НБУ, а тому, згідно правильного розрахунку, зробленого судом першої інстанції, вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню, в сумі 149 051,77 грн, а в іншій частині ця позовна вимога не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства та умови договору, апеляційний господарський суд вважає юридично правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив наявні у матеріалах справи докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомсервіс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 29 жовтня 2024 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 28.03.2025.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді І.М. Скрипка

А.О. Мальченко