Рішення

від 28.03.2025 по справі 906/90/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/90/25

Господарський суд Житомирської області

Суддя Нестерчук С. С.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України»

до Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно експлуатаційного комунального підприємства

про стягнення 167 431,73 грн

І. СУТЬ СПОРУ

1. Стислий виклад позиції позивача

22.01.2025 ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії (далі позивач) звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно експлуатаційного комунального підприємства (далі відповідач) про стягнення 167 431,73 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем, як споживачем природного газу, зобов`язань щодо оплати за поставлений природний газ за укладеним шляхом підписання 01.09.2023 заяви-приєднання №В000ЗТ023 Типовим договором розподілу природного газу у зв`язку з чим виникла заборгованість за послуги з розподілу природного газу, надані у грудні 2024 року, у розмірі 166 202,29 грн, а також нарахована пеня - 1106,50 грн та 3% річних - 122,94 грн за період прострочення 13.01.2025-21.01.2025.

2. Стислий виклад заперечень відповідача

18.02.2025 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, який прийнято до розгляду.

Відповідач не заперечує наявність боргу, визнає факт несвоєчасної оплати, проте посилається на фінансові труднощі та просить суд зменшити розмір штрафних санкцій.

ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання

Ухвалою від 27.01.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

03.02.2025 представник відповідача подав клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

05.02.2025 Суд ухвалою відмовив у задоволенні цього клопотання, оскільки предметом позову у цій справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Аксен проти Німеччини», заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі «Варела Ассаліно проти Португалії», заява № 64336/01).

Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд створив учасникам справи належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів. Крім того, кожен з учасників справи мав можливість користуватися своїми процесуальними правами та обов`язками, визначеними статтею 42 ГПК України.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в заявах по суті, не зумовлюють необхідності призначення до розгляду справи з викликом її учасників.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, а також принципи змагальності та диспозитивності господарського судочинства, закріплені у статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд дійшов висновку, що створено належні умови для реалізації учасниками процесу їхніх процесуальних прав, зокрема щодо висловлення правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

ІІІ. Фактичні обставини справи

Спір у справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо оплати послуг з розподілу природного газу наданих у грудні 2024 року.

Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:

- Факт укладення договору між сторонами, його умови;

- Факт надання послуг з розподілу природного газу за грудень 2024 року;

- Факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати послуг у встановлений строк та наявність заборгованості;

- Правомірність розрахунків пені та 3% річних та підстав їх зменшення.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На підтвердження своїх вимог позивач надав суду належні та допустимі докази, на підставі яких суд установив такі обставини.

Позивач здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу та відповідає за безаварійну (безперебійну) роботу газорозподільної системи у межах Житомирської області та частини Вінницької області. Право позивача на провадження господарської діяльності з розподілу природного газу визначено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 26.12.2022 №1839 "Про видачу ліцензії з розподілу природного газу ТОВ "Газорозподільні мережі України".

01.09.2023 відповідач підписав заяву-приєднання № ВОООЗТ023 до умов Типового договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим). Також цього ж дня між сторонами складено акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, щодо двох об`єктів Відповідача, які приєднані до газорозподільної системи, забезпечені цілодобовим доступом до неї та розташовані за адресою:

1) вул. Перемоги 14 А (приміщення 1), смт. Новогуйвинське, Житомирський р-н., Житомирська обл.

2) вул. Перемоги 14 А (приміщення 2), смт. Новогуйвинське, Житомирський р-н., Житомирська обл.

Відповідно до розрахунку річної замовленої потужності на 2024 рік визначено по об`єкту Відповідача обсяг 977 660,70 м. куб.

Відповідно до постанови НКРЕКП №1944 від 30.12.2022 (з урахуванням змін, внесених постановою НКРЕКП №1598 від 31.08.2023), для Житомирської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" визначено тариф на послуги розподілу природного газу в розмірі 1,70 грн за 1 куб.м (без урахування ПДВ). З урахуванням ПДВ даний тариф становить 2,04 грн за 1 куб.м.

Відповідно до розрахунку місячної вартості послуг з розподілу газу у 2024 році визначено місячна вартість послуг з ПДВ 166 202,29 грн.

Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2498, затверджено Типовий договір розподілу природного газу, який є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Відповідно п.2.1 Типового договору розподілу природного газу передбачено, що за цим договором Оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Відповідно до п.6.1 Типового договору розподілу природного газу, оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог кодексу газорозподільних систем.

Згідно з п.6.2 Типового договору розподілу природного газу, тариф, встановлений згідно з п.6.1 цього розділу, є обов`язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення.

Згідно з п.6.4 і 6.6 Типового договору розподілу природного газу передбачено, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць, при цьому оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Пунктом 8.2 Типового договору передбачено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

У грудні 2024 року Позивач надав Відповідачу послуги з розподілу природного газу на суму 166 202,29 грн, що підтверджується актом №ЖИТО27901 про надані послуги з розподілу природного газу від 31.12.2024.

За несвоєчасне виконання зобов`язань Позивач здійснив розрахунок пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за 9 днів прострочення, що складає 1106,50 грн, а також 3% річних - 122,94 грн за період 13.01.2025 - 21.01.2025.

Відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості та контррозрахунку.

ІV. МОТИВИ СУДУ

Норми права, які застосував суд

За приписами ч.1 ст.40 Закону України "Про ринок природного газу", розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.

Суд зазначає, що укладений між сторонами договір за своїм змістом та правовою природою є публічним.

Згідно з ч.2, 6 ст. 633 ЦК України, умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Умови публічного договору, які суперечать ч.2 цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем, договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи.

Згідно з п. 10 гл. 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем надання Оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг.

Відповідно до п.1, 2 гл.6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч.1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею), за статтею 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).

При цьому за приписами частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 ЦК України.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

2. Оцінка судом доказів та позицій сторін

Суд оцінює надані сторонами докази відповідно до статей 74, 76-79 ГПК України на підставі свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд установив наявність договірних правовідносин між сторонами, згідно з якими позивач (Оператор ГРМ) зобов`язується надати відповідачу (Споживачу) послугу з розподілу природного газу, тоді як обов`язок відповідача як споживача прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у строки та порядку визначені договором.

Так відповідно до п. 6.6 Типового договору передбачено, що остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Позивач довів факт надання Відповідачу послуг з розподілу природного газу у грудні 2024 року на суму 166 202,29 грн, що відповідає місячній вартості послуги розподілу природного газу.

Відповідач не сплатив вартість наданих послуг до 10.01.2025. Таким чином є доведеним факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасної оплати послуг та наявність заборгованості у розмірі 166 202,29 грн за грудень 2024.

Крім того у зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання позивач здійснив розрахунок пені та 3% річних за період з 13.01.2025 до 21.01.2025.

Суд перевірив розрахунки пені та 3% річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій LIGA 360 та встановив, що розмір пені становить 1 106,50 грн, 3% річних 122,94 грн, а відтак розрахунок здійснено позивачем відповідно до умов договору та приписів чинного законодавства і є арифметично правильним.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій Суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною другою статті 233 ГК України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічні положення також містить частина третя статті 551 ЦК України, положення якої України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому Суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити (див. правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20 з посиланням на висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, (пункт 85).

У визначенні підстав для зменшення розміру неустойки Суд виходить з такого.

Так, положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.

А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (див. правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).

При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).

Поряд з викладеним Суд зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Крім цього категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).

Враховуючи зазначене, з огляду на співвідношення боргу в сумі 166 202,29 грн та пені в сумі 1 106,50 грн, яка нарахована за короткий період (9 днів прострочення), її розмір відповідає встановленим законодавством межам. При цьому відповідачем не доведено, що застосування такої пені порушує принципи розумності, справедливості та добросовісності.

Таким чином, Суд не вбачає підстав для зменшення розміру пені.

V. Висновки Суду

На підставі встановлених судом фактичних обставин та досліджених доказів, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Позивач обрав належний спосіб захисту свого порушеного права відповідно до ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

З огляду на це, порушене право позивача на отримання повної оплати за надані послуги підлягає судовому захисту шляхом стягнення з відповідача:

166 202,29 грн основного боргу за грудень 2024;

122,94 грн - 3% річних за період прострочення з 13.01.2025 до 21.01.2025;

1106,50 грн пеня за період прострочення з 13.01.2025 до 21.01.2025.

Суд відхиляє клопотання відповідача про зменшення пені.

VІ. Судові витрати

Судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн покладаються на відповідача відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України у зв`язку з повним задоволенням позовних вимог.

У матеріалах справи відсутні докази понесення сторонами інших судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи.

З цих підстав, керуючись статтями 2, 129, 233, 236, 237, 238, 241 ГПК України, Суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» задовольнити.

2. Стягнути з Новогуйвинського виробничого житлово ремонтно експлуатаційного комунального підприємства на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України»:

- 166 202,29 грн (сто шістдесят шість тисяч двісті дві гривні 29 копійок) - основний борг;

- 122,94 грн (сто двадцять дві гривні 94 копійки) - 3% річних;

- 1 106,50 грн (одна тисяча сто шість гривень 50 копійок) пеня;

- 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) - судові витрати зі сплати судового збору.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (код ЄДРПОУ 44907200; вул. Шолуденка 1, м. Київ, 04116) в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (код ЄДРПОУ 45204957; вул. Фещенка Чопівського, 35, м. Житомир, 10002)

Відповідач: Новогуйвинське виробниче житлове ремонтно експлуатаційне комунальне підприємство (код ЄДРПОУ 30273396, вул. Миру, 15, смт. Новогуйвинське, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12441)

Це рішення набирає законної сили через двадцять днів з моменту його підписання, якщо не буде подано апеляційну скаргу, або після завершення апеляційного провадження, якщо апеляційну скаргу буде подано.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку це рішення протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Наказ може бути виданий за заявою стягувача, в якій має бути зазначена бажана форма видачі (паперова або електронна).

Повне рішення складено: 28.03.25

Суддя С. НЕСТЕРЧУК