Ухвала від 05.05.2025 по справі 906/90/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

УХВАЛА

"05" травня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/90/25

Господарський суд Житомирської області

Суддя Нестерчук С. С.

за результатами розгляду заяви Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства про відстрочку виконання рішення суду

у справі № 906/90/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України»

до Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно експлуатаційного комунального підприємства

про стягнення 167 431,73 грн

УСТАНОВИВ:

У провадженні судді Господарського суду Житомирської області Нестерчук С. С. перебувала справа за позовом ТОВ «Газорозподільні мережі України» (Житомирська філія) з вимогами до Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно - експлуатаційного комунального підприємства про стягнення 167 431,73 грн.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 28.03.2025 позов задоволено та вирішено стягнути Новогуйвинського виробничого житлово ремонтно експлуатаційного комунального підприємства на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України»:

- 166 202,29 грн (сто шістдесят шість тисяч двісті дві гривні 29 копійок) - основного боргу;

- 122,94 грн (сто двадцять дві гривні 94 копійки) - 3% річних;

- 1 106,50 грн (одна тисяча сто шість гривень 50 копійок) пені;

- 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) - судових витрат зі сплати судового збору.

10.04.2025 Новогуйвинське виробниче житлово ремонтно-експлуатаційне комунальне підприємство подало до суду заяву (вх.№01-19/38/25) про відстрочення виконання рішення суду строком на 1 рік.

Ухвалою суду від 10.04.2025 призначено розгляд заяви у судовому засіданні на 30.04.2025 о 10:30.

14.04.2025 через підсистему "Електронний суд" від ТОВ "Газорозподільні мережі України" (Житомирська філія) надійшли заперечення (вх.4800/25) на заяву про відстрочку виконання рішення суду.

28.04.2025 представник відповідача подав до суду заяву (вх.№ 5471/25) про відкладення у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні.

У судове засідання 30.04.2025 з`явилась представник позивача. Суд вирішив здійснювати розгляд заяви відповідача у відсутність його представника, враховуючи, що позиція відповідача викладена у письмовій формі та відкладення засідання є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість розгляду заяви у даному судовому засіданні.

Представник позивача просила відмовити у задоволенні заяви з підстав викладених у запереченнях.

Відповідно до ч. 7 ст. 331 ГПК України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала. Керуючись ч. 4 ст. 233 ГПК України для постановлення ухвали Суд оголосив перерву до 05.05.2025.

Суд, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи сторін, дійшов висновку, що заява Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства про відстрочку виконання рішення суду підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до приписів статті 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відстрочення виконання рішення - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю.

Оскільки виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави, згідно з пунктом 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012 невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом, як це визначено у пункті 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012.

У рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Так, у справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.

З огляду на те, що розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при її наданні, необхідно враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

У постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 905/2953/17 зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України»).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України», ухвала від 07.10.2003).

Отже, необхідною умовою для задоволення заяви про розстрочення виконання судового рішення є ретельне з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін у справі. Це означає, що суд повинен дослідити та оцінити як доводи, так і заперечення кожної сторони. Зокрема, має бути врахований вплив рішення про розстрочення на права та інтереси Позивача, його потенційні наслідки для виконання зобов`язання в повному обсязі та забезпечення належного рівня захисту прав сторін. Водночас суд повинен оцінити обставини, які обґрунтовують потребу Відповідача у розстроченні, такі як фінансовий стан, характер зобов`язань та інші фактори, що можуть впливати на можливість своєчасного (подібні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 13.11.2024 у cправі № 926/4693/23).

Суд враховує доводи відповідача, викладені у заяві про відстрочення виконання рішення суду, а саме:

- відповідач є комунальним підприємством Новогуйвинської селищної ради, основне завдання якого є забезпечення постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, забір, очищення та постачання води, каналізація, відведення й очищення стічних вод, комплексне обслуговування об`єктів та інша діяльність пов`язана з наданням послуг населенню с. Новогуйвинське Житомирського району;

- внаслідок збройної агресії російської федерації проти України та значного скорочення видатків населення, доходи відповідача значно зменшились, що призвело до негативного фінансового стану відповідача та збитковості підприємства;

- необхідність безперебійного підтримання в належному стані інфраструктури населеного пункту, що є критично важливим в умовах воєнного стану;

- відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 до 06.05.2023 існувала заборона стягнення боргу державною виконавчою службою або приватним виконавцем з фізичних осіб, якщо сума боргу не перевищувала 100 000,00 грн;

- відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2023 №896, кошти, що надходять від споживачів у вигляді плати за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії надходять на спеціальний рахунок, відкритий в органах Казначейства з розподілом: 65% - на рахунок ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" і 35% на рахунок теплопостачальних та теплогенеруючих організацій. Таким чином, розподіл надходжень з яких здійснюється оплата за послуги з розподілу природного газу, зменшує можливості по оплаті заборгованості, враховуючи низьку платоспроможність споживачів послуг та не сезон опалення;

- діючим законодавством України встановлений мораторій на підвищення тарифів для населення на відпуск теплової енергії та відсутність субвенцій з державного бюджету на покриття різниці в тарифах, у Новогуйвиського ВЖРЕКП по договору виникла суттєва заборгованість перед постачальником електроенергії;

- у підприємства існує велика дебіторська заборгованість, що унеможливлює вчасне проведення розрахунків по договору на закупівлю електроенергії;

- відповідачем сплачено основний борг перед ТОВ "Газорозподільні мережі України" по судовій справі №906/1200/24 у розмірі 166 202, 33 грн за жовтень 2024 року, також борг на суму 168 372, 95 грн у справі №906/1358/24.

Як вбачається з поданих матеріалів, фінансовий стан підприємства є вкрай складним. Згідно з фінансовою звітністю за 2024 рік, підприємство понесло збитки в розмірі 4 312,6 млн грн, наявна дебіторська заборгованість 12 013 249,10 грн (з них 10 291 692,53 грн населення) та кредиторська заборгованість 17 252 640,80 грн.

Боржник має значні зобов`язання перед КП "Житомирводоканал", ТОВ "Нафтогаз Трейдінг".

Зобов`язання відповідача з оплати боргу за послуги з розподілу природного газу надані в грудні 2024 року в сумі 166 202,29 грн виникли перед позивачем 10.01.2025 року. 22.01.2025 позивач звернувся до суду із заявою про стягнення цього боргу, а також 3% річних в розмірі 122,94 грн та пені - 1 106,50 грн.

Суд також бере до уваги принцип співмірності та пропорційності.

Водночас суд зобов`язаний зважено оцінити обставини, що обґрунтовують потребу відповідача у відстроченні, зокрема його фінансовий стан, характер господарської діяльності, зобов`язання перед третіми особами та інші чинники, які можуть істотно вплинути на можливість виконання рішення суду без шкоди для суспільного інтересу та економічної стабільності.

Отже, враховуючи наведене та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для відстрочки виконання рішення суду.

У даному випадку відстрочка не є способом уникнення зобов`язання, а дозволяє боржнику організовано підготуватися до виконання рішення без ризику зриву функціонування важливої інфраструктури. Водночас, заявлений річний строк суд вважає надмірним, тому з урахуванням балансу інтересів сторін, суд вважає за доцільне надати відстрочку до 31 липня 2025 року.

Відстрочка на такий строк не позбавляє стягувача можливості реалізувати своє право на виконання судового рішення, водночас, на переконання суду, надасть можливість боржнику виконати рішення суду у повному обсязі, при цьому не призвівши до негативних наслідків для надання послуг населенню.

Керуючись статтями 233-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства про відстрочку виконання рішення суду у справі № 906/90/25 - задовольнити частково.

2. Відстрочити Новогуйвинському виробничому житловому ремонтно-експлуатаційному комунальному підприємству виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 28.03.2025 у справі №906/90/25 до 31 липня 2025 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання в день складення та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її складення.

Суддя С. НЕСТЕРЧУК