Рішення

від 17.03.2025 по справі 913/441/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2025 року м.Харків Справа № 913/441/24

Провадження №16/913/441/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ

до відповідача Відділу освіти Сватівської міської ради, м. Сватове Луганської області

про стягнення 4 294 676,05 грн

Суддя Шеліхіна Р.М.

Секретар судового засідання помічник судді за дорученням судді Чигрина Є.Ю.

У засіданні брали участь:

від позивача (в режимі відеоконференції): адвокат Верхацький І. В., на підставі довіреності № 134 від 12.12.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 6888/10 від 05.09.2018;

від відповідача (в режимі відеоконференції): Пархоменко А. Е., представник на підставі витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань,

в с т а н о в и в:

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Відділу освіти Сватівської міської ради про стягнення заборгованості за природний газ згідно договору постачання природного газу № 11-1034/21-БО-Т від 04.11.2021 у сумі 4 294 676,05 грн, з яких:

2 731 304,59 грн основний борг;

540 225,72 грн пеня;

205 529,33 грн три проценти річних;

817 616,41 грн інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив свої зобов`язання в частині своєчасної оплати за поставлений природний газ.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2024 справа передана на розгляд судді Шеліхіній Р.М.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 18.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 02.12.2024 о 12 год 30 хв.

02.12.2024 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив без номеру від 30.11.2024, в якому позовні вимоги відповідач визнав частково, а саме в частині стягнення заборгованості з основного боргу в сумі 2 731 304,59 грн. У задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 540 225,72 грн, 3% річних у сумі 205 529,33 грн та інфляційних втрат у сумі 817 616,41 грн відповідач просить відмовити повністю, оскільки виникнення прострочення сталося не з вини відповідача та стягнення зазначених сум призведе до додаткового навантаження на міський бюджет громади.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, посилаючись на введення в Україні воєнного стану, тимчасової окупації Сватівської міської територіальної громади та наявності форс-мажорних обставин.

Відповідач вказує, що первинна документація Відділу освіти Сватівської міської ради не була евакуйована з тимчасово окупованої території громади, у зв`язку з чим неможливо було встановити наявність виникнення заборгованостей по зобов`язанням.

Відповідач звертався до позивача з запитом № 01-20/434 від 14.11.2023 про надання первинних документів, розрахунків (за який період виникла заборгованість, структура нарахованої заборгованості та інше), підписані акти звіряння між постачальником та споживачем та інших документів, які підтверджують виникнення заборгованості, однак постачальником відповіді на запит надано не було.

Також відповідачем у відзиві запропоновано позивачу укласти мирову угоду по сплаті заборгованості за договором постачання природного газу № 11-1034/21-БО-Т від 04.11.2021 щодо суми основного боргу в розмірі 2 731 304,59 грн.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 02.12.2024 підготовче судове засідання відкладено на 20.01.2025 о 10 год 00 хв.

05.12.2024 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив без номеру від 05.12.2024, в якій зазначено, що відповідач не навів у відзиві на позовну заяву обґрунтованих підстав, які б спростовували аргументи, викладені у позовній заяві, а відтак останній не спростував заявлених позовних вимог.

Позивач зазначає, що саме на відповідача покладався обов`язок належної та вчасної оплати за поставлений газ згідно умов договору. Відповідач не звертався до позивача щодо питання врегулювання спору, а тому його доводи, що викладені у відзиві, є надуманими.

Також позивач вказує, що відповідач взагалі не обґрунтовує свою правову позицію стосовно наявності підстав для зменшення пені. Відсутність коштів на рахунках, або фінансування не є винятковим випадком та підставою для уникнення відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за договором.

Позивач зазначає, що до матеріалів справи відповідачем не додано жодного документу, який би міг свідчити про можливість зменшення штрафних санкцій, зокрема будь-яких документів на підтвердження скрутного матеріального становища відповідача та неможливості ним здійснення вчасної оплати. Матеріали справи також не містять будь-якого доказу на підтвердження будь-яких намагань відповідача виконати зобов`язання за договором вчасно.

Також, заявлене клопотання про можливість зменшення штрафних санкцій фактично нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за надані ним послуги.

17.01.2025 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява про долучення доказів до матеріалів справи без номеру від 16.01.2025, в якій посилаючись на ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, відповідач зазначає, що причиною порушення взятих Відділом освіти Сватівської міської ради зобов`язань за договором стали обставини непереборної сили (військова агресія Російської Федерації проти України).

Торгово-промислова палата України ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Після початку повномасштабної агресії Російської Федерації проти України, з метою позбавлення обов`язкового звернення до Торгово-промислової палати України 28.02.2022 на офіційному сайті ТПП України розміщено загальний офіційний лист, яким засвідчено факт настання зазначених вище форс-мажорних обставин, що надає можливість за необхідності роздруковувати відповідне підтвердження всім, кого це стосується.

З метою повного та всебічного розгляду справи, відповідач просить долучити до матеріалів справи, у якості доказів, лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.

Вказану заяву з додатками додано до матеріалів справи.

17.01.2025 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання без номеру від 17.01.2025 про долучення до матеріалів справи нової довіреності представника позивача

Вказане клопотання з додатками додано до матеріалів справи.

У судове засідання 20.01.2025 у режимі відеоконференції прибули представник позивача та представник відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні заявив про намір укладення мирової угоди з позивачем.

Суд зауважив, що правила пропозиції та укладення мирової угоди вказані в статтях 192, 193 Господарського процесуального кодексу України; у разі зміни адреси юридичної особи, адреси електронної пошти, сторона зобов`язана поінформувати суд та учасників справи про їх зміну під час розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 20.01.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 (тридцять) днів по 20.02.2025 (включно). Підготовче судове засідання відкладено на 17.02.2025 о 10 год 30 хв.

23.01.2025 від керівника Сватівської окружної прокуратури через підсистему «Електронний суд» надійшла заява без номеру від 22.01.2025 про вступ у справу №913/441/24 з метою захисту інтересів держави та Сватівської міської територіальної громади Сватівського району Луганської області, запобіганню безпідставному вибуттю коштів з місцевого бюджету.

В обґрунтування заяви прокурор зазначив, що існує реальна загроза порушення інтересів держави, у разі задоволення позовних вимог судом, оскільки оплата за поставлений природний газ здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету Сватівської міської територіальної громади Сватівського району Луганської області.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний та державний інтерес. При цьому, при розпорядженні бюджетними коштами кожен розпорядник повинен керуватися принципами максимальної економії, раціональності, а правочини, фінансування яких передбачається за рахунок таких коштів повинні не тільки бути укладені відповідно до вимог актів законодавства, але і відповідати інтересам держави та суспільства, для забезпечення потреб якого здійснюється закупівля.

Заволодіння бюджетними коштами всупереч умов та порядку, а також їх збереження без правової підстави визначеними актами законодавства, у будь-якому разі не відповідає інтересам держави і суспільства та вимагає від уповноважених органів здійснити відповідні заходи реагування.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 27.01.2025 заяву керівника Сватівської окружної прокуратури без номеру від 22.01.2025 про вступ у справу № 913/441/24 повернуто на підставі п. 4 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

12.02.2025 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення (на відповідь на відзив) № 01-20/68 від 11.02.2025, які є аналогічними за змістом відзиву без номеру від 30.11.2024.

Разом з тим, відповідачем до заперечень додано відповідь позивача № 125/3/2-384 від 13.01.2025 щодо укладання мирової угоди, в якій зазначено, що за результатами розгляду звернення комісією з питань кредиторської та дебіторської заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» прийнято рішення про відмову в укладенні мирової угоди у судовій справі №913/441/24.

Зазначені заперечення суд прийняв та долучив до матеріалів справи.

12.02.2025 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання № 01-20/69 від 11.02.2025 про зупинення провадження у справі № 913/441/24 до розгляду Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду справи № 908/1162/23 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.

Клопотання мотивовано тим, що спірні правовідносини як у справі № 913/441/24 так і у справі № 908/1162/23 є подібними, оскільки йдеться про діяльність, що підпадає під ознаки, наведені у ч. 2 ст. 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»; також в обох справах йдеться про території, окуповані з лютого 2022 року, за відсутності окремого рішення Кабінету Міністрів України щодо територій, тимчасово окупованих, починаючи з 24.02.2022, а висновок у справі № 908/1162/23 сприятиме забезпеченню єдності судової практики, дотриманню принципу верховенства права.

14.02.2025 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява повідомлення про заміну представника позивача.

Суд розглянув вказану заяву та задовольнив її.

У судове засідання 17.02.2025 у режимі відеоконференції прибули представник позивача та представник відповідача.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 17.02.2025 клопотання Відділу освіти Сватівської міської ради № 01-20/69 від 11.02.2025 про зупинення провадження у справі залишено без задоволення. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.03.2025 о 10 год 30 хв.

У судове засідання 17.03.2025 у режимі відеоконференції прибули представник позивача та представник відповідача.

У судовому засіданні 17.03.2025 оголошено скорочене судове рішення (вступна та резолютивна частини).

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», EIC-код 56Х930000010610Х, (далі постачальник) та Відділом освіти Сватівської міської ради EIC-код 56XS000181О9C00J, (далі споживач) укладено договір постачання природного газу від 04.11.2021 №11-1034/21-БО-Т (далі договір), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.3. договору за цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України.

У відповідності до п. 2.1. постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з жовтня 2021 року по грудень 2022 року (включно), у кількості 829,365 тис. куб. метрів.

За умовами п. 2.3. договору підписанням цього договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до Реєстру споживачів постачальника (надалі Реєстр або Реєстр споживачів), розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.

Згідно з п. 3.1. договору постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.5. договору).

Пунктом 3.5.1. договору визначено, що споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.

На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також акт), підписані уповноваженим представником постачальника (п. 3.5.2. договору).

Відповідно до п. 3.5.3. договору споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.

У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору (п. 3.5.4. договору).

Пунктом 3.6. договору передбачено, що звірка фактично використаного обсягу газу за цим договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений споживачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС.

В розділі 4 договору сторони погодили ціну природного газу.

Згідно з п. 4.1. договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином:

Ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ 13 658,42 грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом 136,576 грн, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 163,89 грн за 1000 куб. м.

Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим договором становить 16 554,00 грн (п. 4.1. договору).

Загальна вартість цього договору на дату укладання становить 11 441 090,17 грн, крім того ПДВ 2 288 218,04 грн, разом з ПДВ 13 729 308,21 грн (п. 4.3. договору).

Пунктом 5 договору сторони погодили порядок та умови проведення розрахунків.

У договорі передбачено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4. пункту 3.5. цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки (п. 5.1. договору).

Оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору.

Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору (п. 5.3 договору).

Пунктом 6.2 договору визначені обов`язки споживача, зокрема, споживач зобов`язаний самостійно контролювати власне використання природного газу за цим договором і своєчасно коригувати замовлені обсяги шляхом підписання додаткової угоди, прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

Відповідно до п. 13.1. договору даний договір набирає чинності з дати його укладання і діє до 31 грудня 2022 року включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання.

Згідно з п. 13.3. договору у разі припинення дії цього договору шляхом його розірвання споживач втрачає право до 31 грудня 2022 року включно отримувати природний газ з ресурсу постачальника за ціною, визначеною пунктом 4.1 договору.

На виконання умов укладеного сторонами договору позивач у період з листопада 2021 року по лютий 2022 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 4 708 117,31 грн.

Сторонами було підписано акти приймання-передачі природного газу:

від 30.11.2021 в об`ємі 19,41605 тис.куб.м природного газу на суму 321 413,20 грн (акт підписаний з обох сторін і скріплений печатками підприємств);

від 31.12.2021 в об`ємі 92,35100 тис.куб.м природного газу на суму 1 528 778,02 грн (акт підписаний з обох сторін і скріплений печатками підприємств).

Разом з цим, як зазначає позивач, відповідач ухилився від документального оформлення наступних обсягів спожитого природного газу, у зв`язку з чим акти приймання-передачі природного газу щодо поставки природного газу в січні та лютому 2022 року між сторонами не були підписані.

За розрахунком позивача відповідач у січні 2022 року спожив природного газу в об`ємі 99,64268 тис.куб.м на суму 1 649 484,44 грн; у лютому 2022 року спожив природного газу в об`ємі 73,00000 тис.куб.м на суму 1 208 441,65 грн.

Зазначені дані щодо обсягів спожитого відповідачем природного газу у зазначений період підтверджуються даними, наданими ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» в листі №ТОВВИХ-24-10241 від 08.07.2024 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з EIC-код 56XS000181О9C00J в період з 23.11.2021 по 01.03.2022.

На виконання умов договору відповідач сплатив вартість поставленого природного газу на загальну суму 1 976 812,72 грн, що підтверджується інформацією про надходження коштів за період з 04.11.2021 по 16.07.2024, листом № 16/2-09/88402/2024 від 02.08.2024 АТ «Державний ощадний банк України» з реєстром надходжень коштів від Відділу освіти Сватівської міської ради.

Таким чином, відповідач, в порушення умов договору, отриманий природний газ оплатив за листопад та грудень 2021 року та частково за січень 2022 року на загальну суму 1 976 812,72 грн. За вказаних обставин, у відповідача обліковується заборгованість перед позивачем за спожитий природний газ у сумі 2 731 304,59 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Крім цього, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України заявив до стягнення 3% річних у сумі 205 529,33 грн за період з 16.03.2022 по 30.09.2024, інфляційні втрати в сумі 817 616,41 грн за період з 01.04.2022 по 30.09.2024, а також пеню в сумі 540 225,72 грн за період з 16.03.2022 по 15.10.2022.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об`єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, оцінивши надані позивачем докази своїх вимог до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково за таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Згідно із ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, тобто неналежне виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір від 04.11.2021 №11-1034/21-БО-Т є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Факт поставки позивачем відповідачеві природного газу у листопаді 2021 року лютому 2022 року на суму 4 708 117,31 грн підтверджується актами приймання-передачі природного газу за листопад, грудень 2021 року, які підписані сторонами без зауважень і заперечень. У той же час сукупністю наявних у матеріалах справи доказів з очевидною вірогідністю доведено факт поставки позивачем та споживання відповідачем природного газу у періоди січня 2022 року та лютого 2022 року.

Відповідно до пп. 19 п. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газотранспортної системи суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 24.12.2019 прийнято постанову №3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «Оператор ГТС України» на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України».

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом газотранспортної системи (далі Кодекс ГТС), затвердженим постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015.

Згідно з п. 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Оператор газотранспортної системи відповідно до п. 5 глави 3 розділу ІV Кодексу ГТС виконує функції адміністратора інформаційної платформи.

Відтак, суб`єкти ринку природного газу користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.

Згідно з абз. 1, 2 п. 2 глави 3 розділу ІV Кодексу ГТС інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом. Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою отримання інформації про фактичне споживання відповідачем природного газу позивач звернувся до ТОВ «Оператор ГТС України» з адвокатським запитом.

ТОВ «Оператор ГТС України» листом від 08.07.2024 №ТОВВИХ-24-10241 надало відповідь на адвокатський запит та повідомило, що обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56XS000181О9C00J за період з 23.11.2021 по 31.12.2023, віднесено в алокацію постачальника ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (ЕІС-кодом 56X930000010610X), становить:

з 23.11.2021 по 30.11.2021 19 416,05 м3;

з 01.12.2021 по 31.12.2021 92 351,00 м3;

з 01.01.2022 по 31.01.2022 99 642,68 м3;

з 01.02.2022 по 28.02.2022 73 000,00 м3;

з 01.03.2022 по 01.03.2022 0 м3.

Таким чином, у листі ТОВ «Оператор ГТС України» фактично підтверджено зазначені позивачем у актах приймання-передачі природного газу за листопад-грудень 2021 року, січень-лютий 2022 року обсяги переданого відповідачу природного газу.

Згідно з п. 3.5.2. договору, на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, постачальник готує та надає споживачу по два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також акт), підписані уповноваженим представником постачальника.

За умовами п.п. 3.5.4 договору у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.

Таким чином, незважаючи на відсутність актів приймання-передачі природного газу за січень та лютий 2022 року, надані позивачем докази, у тому числі: інформація, надана ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» у листі №ТОВВИХ-24-10241 від 08.07.2024 та інформація щодо остаточної алокації відборів споживача з EIC-код 56XS000181О9C00J в період з 23.11.2021 по 01.03.2022, у сукупності дають об`єктивну можливість встановити факт та обсяги спожитого відповідачем природного газу та його вартість.

Щодо доводів відповідача про наявність форс-мажорних обставин суд зауважує наступне.

Відповідно до п. 10.1 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків згідно з цим договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, що виникли після укладення договору, і сторони не могли передбачити їх.

Згідно з п. 10.3 договору сторони зобов`язані негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з дати їх виникнення подати підтвердні документи відповідно до законодавства.

Настання форс-мажорних обставин підтверджується в порядку, встановленому чинним законодавством України (п. 10.4 договору).

Відповідно до ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» передбачено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Отже, єдиним документом, який засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України та уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат.

Суд бере до уваги, що форс мажорні-обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Суд зауважує, що заявником не надано до матеріалів справи відповідного сертифікату про наявність форс-мажорних обставин для виконання договору від 04.11.2021 №11-1034/21-БО-Т, як і не надано доказів повідомлення позивача у відповідності до умов п.10.3 договору про їх настання.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 13.12.2023 у справі №922/193/23, Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія Російської Федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили); вказаний лист Торгово-промислової палати України адресований всім, кого це стосується, тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні; лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Ураховуючи викладене, вказані доводи відповідача та посилання на наявність форс-мажорних обставин судом відхиляються.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 2 731 304,59 грн, розмір якої підтверджено матеріалами справи, належними та допустимими доказами.

Представник відповідача при розгляді справи не заперечував факт споживання газу в спірний період, розрахунку основної заборгованості та підтвердив існування боргу в заявленій сумі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 2 731 304,59 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом позивача, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Таким чином, нарахування, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями для відповідача, а становлять особливий компенсаційний вид виплат, які зумовлені інфляційними процесами в економіці держави (знецінення грошей).

Позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 817 616,41 грн за період з 01.04.2022 по 30.09.2024 та 3% річних у сумі 205 529,33 грн за період з 16.03.2022 по 30.09.2024.

Здійснивши перевірку наданих розрахунків, суд дійшов висновку, що розрахунок відсотків річних та інфляційних втрат здійснено позивачем арифметично правильно, відповідно до фактичних правовідносин сторін та приписів діючого законодавства, у зв`язку з чим такі вимоги підлягають задоволенню повністю.

Щодо вимог про стягнення пені в сумі 540 225,72 грн за період з 16.03.2022 по 15.10.2022, суд зазначає наступне.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно зі ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.2. договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4. цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

У зв`язку з порушенням строків оплати відповідачем, на підставі пункту 7.2. договору, позивач нарахував та пред`явив до стягнення пеню в сумі 540 225,72 грн за період з 16.03.2022 по 15.10.2022.

Представник відповідача у відзиві до позовної заяві та в усній формі в судових засіданнях висловлював свою думку з приводу надмірної суми пені.

Разом з тим, за приписами ч. 1 ст. 233 ГК України передбачено, що в разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

За своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності та стягуються в разі порушення такого зобов`язання. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

Водночас, як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку, змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

У постанові Верховного Суду в складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 викладено висновок про те, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

Отже, в питаннях про зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 233 ГК України і ч. 3 ст. 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).

Так, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022, який триває й до теперішнього часу.

Відповідні обставини, в силу приписів ч. 3 ст. 75 ГПК України є загальновідомими та такими, що не підлягають доведенню.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.11.2024 № 900444 місцезнаходженням відповідача Відділу освіти Сватівської міської ради станом на час розгляду даної справи є: пл. 50 річчя Перемоги, буд. 36, м. Сватове, Сватівський р-н, Луганська обл., 92600.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством розвитку громад та територій.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025 затверджений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, до якого включена Сватівська міська територіальна громада, територія якої є тимчасово окупованою з 08.03.2022 до теперішнього часу.

Суд враховує, що відповідач є бюджетною неприбутковою установою.

Крім того, розмір штрафних санкцій становить майже 20% (19,78%) суми основної заборгованості.

Враховуючи викладене, а також з огляду на кризову ситуацію, яка склалася в державі внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України та не могла не вплинути негативно на фінансовий стан відповідача як бюджетної установи, суд вважає необхідним при вирішенні даного спору застосувати свої дискреційні повноваження і керуючись внутрішнім переконанням, матеріалами справи, статусом сторін зменшити розмір пені на 70%

Вирішуючи питання щодо доцільності зменшення суми пені в цій справі суд також враховує: ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором (проведення розрахунків своєчасно та з повним дотриманням усіх умов договору до повномасштабного вторгнення на територію України), а також окупацію території України (м. Сватове), внаслідок чого нормальна та повноцінна діяльність відповідача є об`єктивно неможливою.

За таких підстав підлягає до стягнення з відповідача 162 067,72 грн, тобто 30% від заявленої позивачем суми пені за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу, що за внутрішнім переконанням суду є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону та з повноваженнями суду при постановленні рішення.

Стягнення ж з відповідача пені в повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання. Суд враховує, що чинним законодавством не врегульований граничний розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із приписами ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, позовна вимога про стягнення пені за порушення строків оплати відповідачем поставленого природного газу у січні та лютому 2022 року підлягає частковому задоволенню в сумі 162 067,72 грн. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення пені слід відмовити.

На підставі викладеного, позов слід задовольнити частково на суму 3 916 518,05 грн.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Проте, у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, судовий збір покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Аналогічна правова позиція щодо розподілу судових витрат викладена у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, від 05.04.2018 у справі № 917/1006/16, від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17.

Враховуючи викладене, сплачений позивачем при подачі позову судовий збір в сумі 51 536,11 грн покладається на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відділу освіти Сватівської міської ради (92600, Луганська область, Сватівський район, м. Сватове, пл. 50 річчя Перемоги, буд. 36, код ЄДРПОУ 44060336) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд.1, код ЄДРПОУ 42399676) основний борг у розмірі 2 731 304,59 грн, інфляційні втрати в розмірі 817 616,41 грн, 3% річних у розмірі 205 529,33 грн, пеню в розмірі 162 067,72 грн, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 51 536,11 грн, видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У відповідності до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ст. 256 ГПК України, та в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 27.03.2025.

СуддяРіта ШЕЛІХІНА