Рішення

від 20.03.2025 по справі 914/2322/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2025 Справа № 914/2322/24

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва за участю секретаря судового засідання Ольги Махник розглянув матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейд - Плюс», м. Лубни, Полтавська область,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Меблі стиль Україна», м.Червоноград, Червоноградський район, Львівська область,

предмет позову: стягнення 1 759 080, 96 грн заборгованості,

підстава позову: порушення зобов`язань за договором поставки,

за участю представників:

позивача: не з`явився,

відповідача: Нагорняк Ірина Михайлівна.

1. ПРОЦЕС

1.1.До Господарського суду Львівської області 23.09.2024 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Грейд - Плюс до Товариства з обмеженою відповідальністю Меблі стиль Україна про стягнення 1 759 080, 96 грн заборгованості, з яких: 698 048, 00 грн основного боргу, 991 228, 16 грн пені, 69 804, 80 грн штрафу.

1.2.Ухвалою суду від 27.09.2024 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі № 914/2322/24 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 30.10.2024.

1.3.Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду та протоколах судових засідань. 11.10.2024 суд повернув заяву позивача про забезпечення позову, а 06.11.2024 відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову. У судовому засіданні 20.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання з розгляду справи по суті.

1.4.У судовому засіданні 19.02.2025 представник позивача просив суд поновити строк на долучення до матеріалів справи доказів, що подані до суду 18.02.2025 разом із додатковими поясненнями, а представник відповідача зазначив про долучення до справи доказів (рахунків на оплату разом із доказами їх направлення на електронну пошту), що додані до додаткових пояснень від 31.01.2025.

1.5.Щодо усного клопотання позивача про поновлення строку на долучення доказів, що були додані до додаткових пояснень у справі від 18.02.2025, суд зазначає, що такі докази позивачем подано із пропуском процесуального строку, визначеного ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки такі не долучено до позову.

1.6.Пропущений процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений за заявою особи, яка вчиняє процесуальну дію (зокрема подає докази), за умови, що суд визнає причини його пропуску поважними (ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України).

1.7.Суд зазначає, що оскільки позивач у судовому засіданні 19.02.2025 не обґрунтував неможливість подання доказів у встановлений законом строк з причин, що від нього не залежали (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України), у судові засідання 13.03.2025, 20.03.2025 не з`являвся, заяв та клопотань з процесуальних питань до суду від позивача не надходило, такі документи залишаються судом без розгляду відповідно до положень ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України.

1.8.Крім того, суд також залишає без розгляду долучені відповідачем до додаткових пояснень від 31.01.2025 докази (рахунки на оплати та докази їх направлення на електронну пошту) з огляду на пропуск процесуального строку на подання доказів та відсутність заяви про поновлення строку на вчинення відповідної процесуальної дії.

1.9.Відводів складу суду сторонами не заявлено.

1.10. У судовому засіданні 20.03.2025 суд, за участю представника відповідача, проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

2. СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

2.1. Позивач зазначає, що відповідач, в порушення зобов`язань за договором поставки не здійснив оплату вартості поставленого позивачем товару у сумі 698 048, 00 грн. За порушення строків оплати позивач здійснив нарахування 991 228, 16 грн пені та 69 804, 80 грн штрафу на підставі п. 6.3. договору поставки.

2.2. Відповідач у відзиві визнає обставину постачання позивачем товару згідно з видатковою накладною № ГП-00007823 від 27.03.2024 на суму 698 048,00 грн та наявність заборгованості за цією накладною у повному розмірі. Однак заперечує щодо нарахованої суми пені у розмірі 991 228,16 грн та штрафу у розмірі 69 804,80 грн з тих підстав, що поставка по видатковій накладній № ГП-00007823 від 27.03.2024 була позадоговірною. Крім цього, просить розстрочити виконання рішення суду на 10 рівних щомісячних платежів.

3. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ІЗ МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ

3.1.Між Товариством з обмеженою відповідальністю Грейд - Плюс (постачальник згідно з договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю Меблі Стиль Україна (покупець згідно з договором) 07.09.2023 укладено договір поставки № 07/09-23 (надалі договір), предметом якого є зобов`язання постачальника передати у власність покупця товар (деталі та каркаси корпусних меблів).

3.2. Позивач 27.03.2024 поставив відповідачу товар на загальну суму 698 048, 00 грн відповідно до видаткової накладної №ГП-00007823 від 27.03.2024.

3.3.До матеріалів справи позивач долучив товаро-транспортну накладну № ГП-00000304 від 27.03.2024.

3.4.Позивач звертався до відповідача із претензією про сплату 1 123 857, 28 грн заборгованості, з яких 698 048, 00 грн основний борг вартість поставленого товару відповідно до видаткової накладної №ГП-00007823 від 27.03.2024, 356 004, 48 грн пеня, 69 804, 80 грн. Фіскальний чек Акціонерного товариства Укрпошта як доказ надсилання претензії долучено до матеріалів справи.

4. ВИСНОВКИ СУДУ

4.1.Дослідивши представлені суду докази, суд вважає, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

4.2.Відповідно до встановлених судом обставин правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору поставки, тому регламентуються нормами законодавства про договори поставки і купівлі продажу, зокрема ст. 712, 692 Цивільного кодексу України.

4.3. Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

4.4. У п. 2.1. договору поставки сторони визначили порядок погодження ціни, асортименту, кількості товару. Зокрема, товар постачається партіями протягом строку дії цього договору (п.2.1.1.); покупець замовляє необхідну кількість товару шляхом письмового (поштового, факсового, електронного) або усного повідомлення постачальника (п. 2.1.2.); в підтвердження прийняття замовлення постачальник надає покупцю рахунок із зазначенням назви товару, артикулу, назви виробника, родових ознак (кольору, розміру, тощо), терміну поставки, назви перевізника, якому передається товар і запропонованою ціною на товар (п. 2.1.3.); після отримання товару покупцем у постачальника, видаткова накладна підписана уповноваженими представниками обох сторін стає невід`ємним додатком даного договору (п.2.1.5.).

4.5. На виконання договору відповідач отримав від позивача товар вартістю 698 048, 00 грн відповідно до видаткової накладної №ГП-00007823 від 27.03.2024.

4.6. У п. 5.1. договору сторони погодили здійснення всіх платежів по цьому договору за поставку товару на умовах відстрочки платежу на 30 календарних днів з дати поставки товару, що визначається датою підписання видаткової накладної.

4.7. Тому з урахуванням умов п. 5.1. договору товар, поставлений позивачем відповідно до видаткової накладної №ГП-00007823 від 27.03.2024 мав бути оплачений відповідачем до 27.04.2024.

4.8. Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

4.9. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

4.10. З огляду на відсутність у матеріалах справи доказів оплати відповідачем вартості поставленого товару, беручи до уваги обставину визнання відповідачем суми боргу за видатковою накладною, суд вважає позовну вимогу про стягнення 698 048, 00 грн основного боргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

4.11. Щодо вимог позивача про стягнення 991 228, 16 грн пені у період 28.04.2024 18.09.2024 та 69 804, 80 грн штрафу за порушення строків оплати суд зазначає таке.

4.12. Пунктом 6.3. договору сторони передбачили право на нарахування за порушення строків оплати пені у розмірі 1% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 7 днів додатково сплату штрафу у розмірі 10 % вказаної вартості.

4.13. Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

4.14. Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

4.15.Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

4.16. Суд зазначає, що хоча сторони у п. 6.3. договору визначили пеню в розмірі 1 % від вартості неоплаченого товару, нарахування пені в такому розмірі суперечить нормам Господарського кодексу України, оскільки перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

4.17.Суд здійснив розрахунок пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня 28.04.2024 18.09.2024 на суму заборгованості 698 048, 00 грн та встановив, що вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково у сумі 72 303, 28 грн.

4.18. Водночас позивач правомірно реалізував передбачене п. 6.3 договору право на нарахування штрафу за прострочення понад 7 днів оплати у розмірі 10 % від суми прострочення 698 048, 00 грн, тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенні у заявленому розмірі 69 804, 80 грн штрафу.

4.19. Заперечення відповідача стосовно поставки товару не на підставі договору, а на бездоговірній підставі, суд визнає безпідставними і надуманими, оскільки у реквізитах видаткової накладної №ГП-00007823 від 27.03.2024 зазначено Договір поставки Основной договор. Поставка на підставі зазначеної видаткової накладної відбулась в межах строку дії договору поставки № 07/09-23 від 07.09.2023, поставлений товар по видатковій накладній (фасади МДФ) відповідає визначеному у договорі предмету договірної поставки деталей та каркасів корпусних меблів. Оскільки в матеріалах справи немає доказів про існування між сторонами правовідносин на підставі іншого договору, аніж по договору № 07/09-23 від 07.09.2023, суд вважає, що зазначення у видатковій накладній №ГП-00007823 від 27.03.2024 Договір поставки не дає підстав вважати, що відбулась позадоговірна поставка.

4.20.За змістом ч.1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які у розумінні абз. 11 ст. 1 цього Закону є документами, які містять відомості про господарську операцію та відповідно до ч.2 ст. 9 цього ж Закону повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської діяльності і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

4.21. Видаткова накладна №ГП-00007823 від 27.03.2024 містить усі обов`язкові реквізити первинного документа, отже є доказом здійснення відповідної господарської операції. Враховуючи мотиви суду, описані у п. 4.10, 4.19 4.20 рішення, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених вимог в частині стягнення 698 048, 00 грн основного боргу, 72 303, 28 грн пені, 69 804, 80 грн штрафу.

4.22. Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

4.23. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню відповідачем пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

4.24. Суд наголошує, що відповідно до положень ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила.

4.25.Позивач у позовній заяві зазначив попередній розрахунок судових витрат на оплату судового збору 26 386, 22 грн, орієнтованого розрахунку витрат на професійну правничу допомогу не зазначено.

4.26. Представництво інтересів позивача у справі здійснював адвокат Качмар Іван Осипович на підставі ордеру серії ВС № 1321124 від 29.10.2024.

4.27. Представник позивача 12.12.2024 долучив до матеріалів справи докази на оплату правової допомоги: договір про надання правової допомоги від 28 жовтня 2024 року, акти виконаних робіт № 1 від 28.10.2024, № 2 від 19.11.2024, № 3 від 11.12.2024, платіжні інструкції №4656, №5029, №5378.

4.28. Разом з тим, у клопотанні про долучення доказів на оплату правової допомоги представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму судових витрат, не зазначивши розміру судових витрат позивача на професійну правничу допомогу.

4.29. Умовами укладено між Адвокатським об`єднанням Шпунт і партнери (виконавець згідно з договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю Грейд плюс (замовник згідно з договором) договору про надання правової допомоги від 28.10.2024 погоджено, що розмір оплати послуг виконавця визначатиметься у виставлених виконавцем актах виконаних робіт.

4.30. Долучені акти виконаних робіт підписані замовником на виконавцем послуг з надання правової допомоги з участі у судових засіданнях в Господарському суді Львівської області 30.10.2024 (акт № 1 від 28.10.2024), 20.11.2024 (№ 2 від 19.11.2024), 12.12.2024 (№3 від 11.12.2024).

4.31.Відповідно до платіжних інструкцій №4656, №5029, №5378 послуги з наданої правничої допомоги позивачем сплачено у загальному розмірі 9 000, 00 грн.

4.32. Оцінюючи долучені позивачем докази понесення витрат на професійну правничу допомогу суд звертає увагу на таке.

4.33.У Господарському процесуальному кодексі України закріплено вимогу для кожної із сторін процесу подавати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

4.34. Згідно із ч. 2 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

4.35. Отже, наведена норма процесуального закону надає суду право в разі невиконання стороною обов`язку подати попередній розрахунок судових витрат відмовити у їх відшкодуванні, за винятком суми сплаченого стороною судового збору (постанова Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 21.08.2019 у справі №922/2821/18).

4.36. Водночас суд, враховує принцип господарського судочинства - відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, враховуючи, що справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи (позиція Верховного Суду у постанові від 30.11.2021 у cправі № 910/21182/15). Оскільки представництво інтересів позивача у чотирьох судових засіданнях здійснював адвокат Качмар Іван Осипович, повноваження на представництво інтересів у якого виникли з 29.10.2024, суд не вважає за можливе відмовити повністю в задоволенні заяви про стягнення витрат. Однак суд враховує таку обставину неподання попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат на професійну правничу допомогу при оцінці процесуальної поведінки адвоката та визначення розміру витрат, які будуть доречними для стягнення з відповідача.

4.37. Надаючи правову оцінку заяві позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд звертає увагу на таке.

4.38. Як передбачено ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

4.39.Відповідно до ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

4.40.Відповідач 23.12.2024 подав до суду клопотання про відмову у стягненні з відповідача понесених судових витрат, а в разі наявності підстав для стягнення просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 2 000, 00 грн.

4.41. Обґрунтовуючи підстави для відмови (зменшення) у розподілі витрат на професійну правничу допомогу позивача, відповідач зазначає, що позивач разом із першою заявою по суті спору не заявляв орієнтовний розмір витрат на правову допомогу, отже процесуальна можливість на відшкодування витрат на правову допомогу для позивача втрачена. У прохальній частині позовної заяви позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача тільки суми судового збору, заяв про зміну розміру позовних вимог, в тому числі щодо судових витрат ні позивач, ні його представник не подав.

4.42. Крім того, відповідач звертає увагу, що із тексту клопотання позивача про долучення доказів на оплату правової допомоги неможливо встановити суми понесених витрат, обсягу наданої правової допомоги, часу витраченого адвокатом, порядку визначення і оплати гонорару. У договорі про надання правової допомоги від 28.10.2024 не встановлено як розраховується винагорода адвоката; акт виконання робіт (надання послуг) від 28.10.2024 складено за послуги з участі у судовому засіданні 30.10.2024, які фактично станом на дату складання акту не були надані, так само як акти виконаних робіт (наданих послуг) від 19.11.2024, від 11.12.2024. Судове засідання 12.12.2024 не відбулося, однак виконані роботи представником позивача з участі в судовому засіданні 12.12.2024 визначені у акті від 11.12.2024. З призначення платежу у долучених платіжних квитанціях на загальну суму 9 000, 00 грн неможливо встановити за які послуги здійснено оплату.

4.43.Суд наголошує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

4.44. Тобто суд не має підстав втручатися в договірні відносини між адвокатом і клієнтом, регулювати чи змінювати їхні домовленості. Натомість завдання суду - визначити обґрунтованість розміру витрат на правову допомогу і обсяг наданих адвокатом послуг, відшкодування яких покладається на іншу сторону спору.

4.45. Суд зауважує, що судове засідання з розгляду справи по суті 12.12.2024 не відбулось у зв`язку із надходження повідомлення про замінювання приміщення Господарського суду Львівської області, тобто з незалежних від учасника спору обставин. Оскільки представник позивача фактично взяв участь у судових засіданнях 30.10.2024, 20.11.2024, 09.01.2025, 19.02.2025, суд вважає, що заявлені до відшкодування витрати позивача на професійну правничу допомогу у сумі 9 000, 00 грн за участь представника позивача у трьох судових засіданнях є реальними, відповідають критеріям розумності, необхідності та обґрунтованості.

4.46.Разом з тим, суд враховує приписи ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, про те, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено на 47, 77 %, розмір витрат на правову допомогу, який підлягає відшкодуванню позивачу відповідачем, становить 4 299, 30 грн.

4.47. Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу 25 000, 00 грн та зазначив, що такі докази будуть подані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду у порядку ч. 8 ст. 128 Господарського процесуального кодексу України.

4.48. Відповідач 12.12.2024 звернувся до суду із заявою про відшкодування витрат на правову допомогу у сумі 13 800, 00 грн.

4.49. До заяви відповідач долучив договір №31/05/21-01 про надання правової допомоги від 31.05.2021, укладений між Адвокатським об`єднанням Аксело та Товариством з обмеженою відповідальністю Меблі Стиль Україна, у п. 4.1. якого визначено, що розмір та порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати визначаються за погодженням сторін шляхом підписання додаткової угоди, що є додатком до цього договору і його невід`ємною частиною.

4.50. Додатковою угодою від 31.05.2021 про встановлення розміру гонорару відповідач та адвокатське об`єднання погодили розмір та порядок сплати гонорару, зокрема, визначили, що вартість однієї години роботи адвоката 1 200, 00 грн; складання позовної заяви, відзиву на позовну заяву по 6 000, 00 грн; складання інших заяв по суті справи по 3 000, 00 грн; складення заяв про забезпечення доказів або позову по 3000, 00 грн; складення заяв, клопотань з процесуальних питань по 600, 00 грн, представництво інтересів в суді у межах міста Львова 2 400, 00 грн за одне судове засідання.

4.51.Відповідно до акта наданої правової допомоги від 29.11.2024, укладеного відповідно до договору про надання правової допомоги №31/05/21-01 від 31.05.2021 та додаткової угоди від 31.05.2021 адвокатське об`єднання за період жовтень 2024 листопад 2024 по справі №914/2322/24 надало наступні послуги адвокату: опрацювання позовної заяви та складання і подання відзиву на позовну заяву від 14.10.2024 6 000, 00 грн; складання та подання заперечення на відповідь на відзив від 04.11.2024 3 000, 00 грн; участь у судових засіданнях у справі 30.10.2024, 20.11.2024 4 800, 00 грн. Загальна вартість наданої правової допомоги становить 13 800, 00 грн.

4.52. Представник відповідача долучив до матеріалів справи рахунок №29-11-24 від 29.11.2024 на оплату юридичних послуг у сумі 13 800, 00 грн.

4.53. У подальшому відповідач також долучив додаткову угоду від 01.12.2024 до договору про надання правової допомоги та акти надання правової допомоги від 31.12.2024 на суму 9 000, 00 грн та від 31.01.2025 на суму 6 000, 00 грн.

4.54.У додатковій угоді від 01.12.2024 до договору про надання правової допомоги №31/05/21-01 від 31.05.2021 сторони погодили порядок та розмір оплати гонорару адвоката із 01.12.2024 з розрахунку 1 500, 00 грн за 1 годину роботи адвоката.

4.55. У акті від 31.12.2024 відображено виконані послуги з складання та подання: заяви про відшкодування витрат на правову допомогу від 12.12.2024 (1 год); клопотання про відмову або зменшення витрат на правову допомогу позивача (2 год.), а також участь у судовому засіданні 12.12.2024 (1 год.), 23.12.2024 (2 год.).

4.56. У акті від 31.01.2025 відображено виконані послуги з складання та подання: додаткових пояснень у справі від 09.01.2025 та додаткових пояснень від 31.01.2025 (2 год), а також участь у судовому засіданні 09.01.2025 (2 год.).

4.57.Суд враховує, що завдання суду - визначити обґрунтованість розміру витрат на правову допомогу і обсяг наданих адвокатом послуг, відшкодування яких покладається на іншу сторону спору.

4.58.Водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

4.59. Також суд зазначає, що відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (постанови Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі № 200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі № 520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі № 521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі № 826/13244/16).

4.60.Надаючи оцінку заявленому до відшкодування розміру понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням долучених до справи доказів на підтвердження понесення відповідних витрат, суд зазначає таке.

4.61.Представник відповідача брав участь у судових засіданнях, подавав відзив, додаткові пояснення, заперечення на відповідь на відзив, заяву про відшкодування судових витрат, заяву про зменшення або відмову у задоволенні витрат на правову допомогу.

4.62. Суд враховує позицію Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладену у постанові 2 лютого 2024 року по cправі №910/9714/22 про те, що відповідно до положень ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України заява про ухвалення додаткового рішення є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.

4.63. Тому суд вважає необґрунтованими заявлені до відшкодування витрати відповідача на професійну правничу допомогу з підготовки заяви про відшкодування судових витрат та долучення доказів понесення таких витрат.

4.64. Щодо заявленого до відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу із складання та подання додаткових пояснень у справі від 09.01.2025 та додаткових пояснень від 31.01.2025 суд вважає, що такі витрати не відповідають критерію неминучості (необхідності).

4.65. Суд наголошує, що відповідач зобов`язаний подати суду докази разом з поданням відзиву. Водночас Господарський процесуальний кодекс не обмежує сторону у праві надавати пояснення суду, в тому числі і письмові. Однак суд вважає, що покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу, що полягала у неодноразовому поданні додаткових письмових пояснень не відповідає принципами справедливості та пропорційності.

4.66.Беручи до уваги процесуальну поведінку відповідача в судовому процесі, враховуючи підстави заперечень заявлених позовних вимог, за наслідком дослідження долучених до матеріалів справи доказів понесення відповідачем судових витрат, суд вважає, що заявлена до стягнення сума витрат відповідача на правову допомогу частково відповідає критеріям фактичності, реальності, розумності, обґрунтованості та необхідності в межах справи, що розглядалась судом. Зокрема, обґрунтованими є судові витрати відповідача в розмірі 21 300, 00 грн.

4.67. Разом з тим, суд враховує приписи ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, оскільки у задоволенні позовних вимог суд відмовив на 52, 23 %, розмір витрат на правову допомогу, який підлягає відшкодуванню відповідачу позивачем, становить 11 124, 99 грн.

4.68. Суд також враховує позицію Об`єднаної Палати Верховного Суду, наведену у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Тобто навіть за відсутності доказів оплати витрат на правову допомогу, суд не має підстав для відмови в задоволенні заяви.

4.69. Щодо заявленого клопотання про розстрочення виконання рішення суду, то суд зазначає таке.

4.70.Відповідач зазначає, що він створений 25.08.2020 з метою здійснення господарської діяльності з виробництва меблів. Тоді ж було сформовано статутний капітал товариства. Фактично товариство запустило виробництво в першій половині 2023 року. Початок діяльності товариства припав на складний період подій в Україні, зокрема, пандемії коронавірусу - встановленими локдаунами, вжиттям карантинних заходів; та повномасштабного вторгнення росії по всій території України - енергетичними блокадами, пов`язаними з обстрілом енергомереж і неможливості здійснювати виробничу діяльність.

4.71.Незважаючи на всі труднощі, які виникали з незалежних від товариства обставин, товариство всіма силами намагалося здійснювати господарську діяльність та налагодити виробничий процес, забезпечити робочі місця. Для цих цілей товариством до грудня 2022 року було орендовано приміщення, а згодом укладено договори купівлі - продажу виробничого будинку, по якому зобов`язане здійснювати виплати частинами по даний час. Також було закуплено та орендовано обладнання, необхідне для здійснення виробництва меблів (зобов`язання визначені у валютному еквіваленті).

4.72.Особливе погіршення ситуації стало після повномасштабного вторгнення та різким збільшенням курсу валют, браку працівників, що стало наслідком неможливості виготовити плановану кількість продукції для її подальшої реалізації. Все це в сукупності спричинило товариству значні витрати і збитки товариству та запустило ланцюг, за якими товариство з незалежних від нього причин було вимушене порушувати численні договірні зобов`язання, що підтверджується в тому числі заявленими до відповідача позовами у справах № 914/2761/23, 914/496/24, 914/602/24, 914/882/24, 914/971/24. Загальна заборгованість товариства за зобов`язаннями перед третіми особами складає понад 40 мільйонів гривень, а товариство часто немає коштів, щоб розрахуватись навіть за значно меншими зобов`язаннями (наприклад, судові справи до ТОВ Меблі стиль Україна № 914/3172/23 про стягнення 28085,73 грн., № 914/3020/23 про стягнення 26254,75 грн, 914/1798/24 про стягнення 21928,59 грн).

4.73. Крім цього, контрагенти відповідача також затримують йому оплату за виготовлений та поставлений товар, що ще більше ускладнює фінансовий стан відповідача.

4.74. Разом з тим, для того, щоб товариство існувало, в першу чергу воно мусить покривати витрати пов`язані з основними потребами його існування, без яких виробнича діяльність товариства зупиниться, зокрема це сплата податків, виплата заробітної плати працівникам, оплата електроенерегії, тощо.

4.75. Клопотання про розстрочення судового рішення зумовлене також тим, що відповідач здійснює виплати заборгованості також за укладеними мировими угодами у справах №914/602/24 та № 914/882/24, які були укладені з метою реального виконання зобов`язань перед контрагентами та можливості пропорційного задоволення вимог. Відповідач зауважує, що деякі зі справ, за якими були укладені мирові угоди, вже успішно виконані товариством (до прикладу справи № 914/2761/23, № 914/496/24).

4.76. Перевіривши зазначені обставини, суд зазначає, що товариство відповідача дійсно створене 25.08.2020.

4.77. Суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 установлено на всій території України карантин, а Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан.

4.78. Крім того, суд також враховує, що відповідно до фінансової звітності відповідача на кінець першого півріччя 2024 року зросла поточна дебіторська заборгованість з 328,0 тис. грн до 1 080,6 тис. грн, баланс зменшився порівняно із початком періоду до 83 029,4 тис. грн, резервний капітал відсутній як на кінець, так і на початок звітного періоду. Витрати товариства за звітний період (друге півріччя 2024 року) порівняно з аналогічним періодом попереднього року зменшились, як і чистий прибуток. Крім того, чистий прибуток (4 832,7 тис. грн) у звітному періоді значно менший від витрат (31 603,8 тис. грн).

4.79.Поточна кредиторська заборгованість складається з розрахунків перед бюджетом, зі страхування, з оплати праці та інших поточних зобов`язань на загальну суму 40 503,9 тис. грн. Водночас така сума є меншою порівняно із сумою на початок року, тобто прослідковується позитивна тенденція в здійсненні розрахунків товариства та виконання зобов`язань.

4.80.Із поданих документів фінансової звітності можна зробити висновок, що товариство функціонує, виробництво не зупинене, однак, кредиторські зобов`язання перевищуються дебіторські, а витрати товариства перевищують чистий прибуток. Водночас відповідач продовжує виконувати першочергові зобов`язання перед бюджетом і працівниками. Крім цього, відповідач визнає наявність у нього великої кількості зобов`язань, від виконання яких він не ухиляється, а намагається виконувати, зокрема у спосіб укладення мирових угод в судових справах. За таких обставин у суду відсутні докази про намір відповідача не виконувати рішення суду чи ухилення від співпраці з позивачем.

4.81. Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Вказаною статтею передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

4.82. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

4.83. Аналогічні положення передбачені також статтею 33 Закону України Про виконавче провадження.

4.84. Конституційний Суд України у рішенні № 5-пр/2013 від 26.06.2013 вказав, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

4.85.Тому суд, враховуючи наведене відповідачем обґрунтування підстав для розстрочення виконання рішення, вважає за доцільне, зберігаючи баланс інтересів сторін, частково задовольнити заяву відповідача та розстрочити виконання рішення суду у справі від 20.03.2025 на 3 місяці.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меблі стиль Україна» (ідентифікаційний код юридичної особи 43769262, 80109, Львівська обл., Червоноградський р-н, місто Червоноград, вул. Промислова, будинок 4) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейд - Плюс» (ідентифікаційний код юридичної особи 35011042, 37500, Полтавська обл., місто Лубни, вулиця П. Лубенського, будинок 39) 698 048, 00 грн основного боргу, 72 303, 28 грн пені, 69 804, 80 грн штрафу, 12 602, 34 грн в рахунок відшкодування сплаченого судового збору та 4 299, 30 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. В задоволенні вимог про стягнення 918 924, 88 пені відмовити.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейд - Плюс» ( ідентифікаційний код юридичної особи 35011042, 37500, Полтавська обл., місто Лубни, вулиця П. Лубенського, будинок 39) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Меблі стиль Україна» (ідентифікаційний код юридичної особи 43769262, 80109, Львівська обл., Червоноградський р-н, місто Червоноград, вул. Промислова, будинок 4) 11 124, 99 грн витрат на професійну правничу допомогу.

5.Розстрочити виконання рішення на 3 рівні щомісячні платежі, а саме по 285 685, 907 грн щомісяця з дня проголошення рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 28.03.2025.

СуддяМатвіїв Р.І.