Постанова від 28.03.2025 по справі 489/1479/24

28.03.25

22-ц/812/485/25

Провадження № 22-ц/812/485/25 Суддя першої інстанції Костюченко Г.С.

Провадження № 22-ц/812/487/25 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

25 березня 2025 року м. Миколаїв Справа № 489/1479/24

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання Ковальському Є.В.,

за участі позивачки- ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника ОСББ «Світанок» Рудь О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09 грудня 2024 року та додаткове рішення від 23 грудня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Костюченка Г.С., в залі судового засідання в м. Миколаїв, за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Світанок», ОСОБА_2 про відновлення прав власника нерухомості через усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном (квартирою),

В С Т А Н О В И В:

04 березня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Світанок» (далі ОСББ «Світанок», Об`єднання), ОСОБА_2 про відновлення конституційних, законних прав власника нерухомості через усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном (квартирою).

Позов обґрунтовувала тим, що є власником квартири АДРЕСА_1 .

Для управління спільним майном співвласників 25 квітня 2007 року було створене ОСББ «Світанок».

З 15 вересня 2023 головою правління ОСББ «Світанок» Чумаковим Олексієм Миколайовичем був закритий доступ через постійно закриті ворота на прибудинкову територію з провулка АДРЕСА_2 . Зазначені обставини унеможливлюють доступ ОСОБА_1 до своєї квартири.

На своє звернення з цього питання до голови правління ОСББ «Світанок» позивачка отримала вимогу виконати рішення зборів співвласників ОСББ «Світанок», оформлене протоколом від 01 липня 2021 року та умовою сплатити грошові кошти за обмежений доступ до квартири в сумі 1640 грн за огорожу та 600 грн за користування воротами.

Позивачка вважає, що вищезазначене рішення зборів значно погіршує умови користування, розпорядження своєю власністю (житлом) і спільною власністю ОСББ «Світанок» співвласника у порівнянні з умовами забезпеченими протягом багатьох років. Тому вважає рішення зборів співвласників ОСББ «Світанок» оформлене протоколом від 01 липня 2021 року прийнятим без належної підготовки по отриманню згоди через правочин відповідно до статті 202 ЦК України та таким, що не відповідає її інтересам, як власника, та порушує її конституційні права.

З 1 березня 2024 всі ворота зачинені, що повністю перекриває доступ до власної квартири вільно; без будь яких умов, оплати, обмежень.

На думку позивачки, встановлення воріт і огорожі є порушенням прав власників квартир в будинку АДРЕСА_3 та Конституції України, законодавства України, оскільки зазначені споруди були встановлені без погодження співвласників, членів ОСББ «Світанок» та особисто її.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд

-припинити дії, що порушують законні права власника квартири, усунути

триваючі правопорушення у вигляді перешкод через огорожі і ворота в здійсненні права користування та розпорядження нерухомим майном (власною квартирою), а також в здійсненні права спільної власності між співвласниками (придомової території) шляхом визнання протиправними та скасувати рішення зборів співвласників ОСББ «Світанок», оформлене протоколом від 01 липня 2021 року в частині пункту третього;

-прийняти рішення про відновлення становища, яке існувало до порушення

її права відповідно до пункту 4 частини 2 статті 16 ЦК України;

- визнати право користування позивачки землею-прибудинковою територією на рівні з усіма співвласниками ОСББ «Світанок» з вільним доступом, без особливих привілеїв для групи автовласників;

-припинити дію, яка порушує її конституційні, законні права шляхомзаборони на експлуатацію воріт у всіх трьох напрямках в`їзду /виїзду з/на прибудинкову територію АДРЕСА_2 , як запобіжний захід для усунення перешкод доступу до її квартири;

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09 грудня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що права користування чи розпорядження власністю позивачки ОСББ «Світанок» отримано не було, жодних перешкод у користуванні власністю позивачки не вчиняється.

Оспорюваним рішенням загальних зборів не порушуються права приватної власності співвласників, не обмежується права та свободи позивачки як власника нерухомого майна.

Позивачка в судовому засідання іншого не довела. Всі наведені в позові доводи є безпідставними та необґрунтованими, які по своїй суті зводяться до незгоди з діяльністю правління Об`єднання а також невизнання обов`язку виконувати рішення загальних зборів від 01 липня 2021 року щодо оплати додаткового внеску на встановлення огорожі.

Вирішення спору через демонтаж огорожі, суперечить інтересам та волі інших співвласників.

Позивачка, заявляючи вимогу про скасування рішення загальних зборів від 01 липня 2021 року в частині встановлення огорожі, не надає належних та допустимих доказів на підтвердження порушення оспорюваним рішенням її прав та інтересів як співвласника ОСББ, а також факту відсутності у неї доступу до власної квартири в багатоквартирному будинку ОСББ «Світанок» в контексті наявності доступу на територію через отриманий ключ-чіп від хвірток, а також можливості замовлення за окрему плату додаткових комплектів ключів-чіпів (у випадку їх втрати) або ж через безкоштовний телефонний дзвінок на GSM-модуль, встановлений на воротах та хвіртках, тобто так само, як мають доступ до прибудинкової території та своїх приватних приміщень інші співмешканці цього багатоповерхового будинку.

Дії ОСББ «Світанок» щодо огородження прибудинкової території є такими, що вчинені у відповідності до вимог Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Позивачкою не надано доказів на підтвердження того, що вона не має можливості потрапити на прибудинкову територію та обслуговувати власну квартиру.

Будь яких доказів порушення будівельних норм та стандартів, норм чинного законодавства України при встановленні спірної огорожі та воріт суду не надано.

Також суду не надано будь яких доказів порушення права позивачки користуватися своєю власністю (квартирою) через встановлення огорожі та воріт.

Додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 грудня 2024 року з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Світанок» стягнуто витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8050 грн.

Не погодившись з рішення та додатковим рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги її позову в повному обсязі, в задоволенні стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що докази та аргументи на підтримку позовних вимог судом не взято до уваги без пояснення на противагу з значним співпадінням з відзивом відповідача, що є порушенням пункту 3 статті 2 ЦПК України. Аналіз договорів, актів та інших документів, підписаних особою, яка не отримала повноважень на розпорядження майном від всіх співвласників, не є предметом позовної заяви.

Жодної копії відзиву, заперечення, заяв від відповідача позивачка не отримувала, окрім тих, що були вручені їй в судовому засіданні, що є порушенням статті 178 пункту 5.2 ЦПК України.

Відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлового-комунального господарства України від 26 лютого 2014 року № 56 Про прийняття національного стандарту ДСТУ-Н Б Б.2.2-9:2013 "Настанова щодо розподілу територій мікрорайонів (кварталів) для визначення прибудинкових територій багатоквартирної забудови", встановлення огорожі земельних ділянок окремих багатоквартирних будинків забороняється.

Наданий відповідачем план благоустрою нічого не затверджує та не дозволяє.

Суд в своєму рішенні факт надання відповідачем як доказу погодженого плану благоустрою, на одному аркуші, з припискою «Погоджено для подальшої роботи відповідно до Законодавства» визнав як дозвіл на встановлення огорожі, хоча рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради не було.

Результати голосування зборів співвласників ОСББ «Світанок» відповідно до закону встановити не можливо через невідповідність законодавству процедури підрахунку голосів і достовірності підрахунку. Отже протокол, яким оформлено рішення зборів співвласників ОСББ «Світанок» від 01 липня 2021 року, у якому немає жодної згадки про план благоустрою, не можна вважати достовірним, голосування законним і справедливим.

Суд першої інстанції констатує законність встановлення огорожі керуючись тільки Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Проте, вищезазначений закон визначає сферу діяльності, ОСББ і регулює її тільки в сфері управління, утримання та використання спільного майна. І тільки забезпечує реалізацію прав співвласників на володіння, розпорядження та користування спільним майном, а не перебирає на себе права співвласників на право спільної сумісної власності, якими залишаються власники квартир.

Отже висновки суду першої інстанції з цього приводу є такими, що не відповідають законодавству України про право власності.

Будь-які дії стосовно спільного майна багатоквартирного будинку вимагає погодження всіх співвласників.

Суд в своєму рішенні не звернув жодної уваги на відповідні докази і обґрунтування надані позивачкою, та на будь які її аргументи.

Судом першої інстанції не надано відповіді, чому не може бути задоволене конституційне право власності позивачки на вільне користування і розпорядження її квартирою.

Оскільки позивачка не отримувала заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а також не отримувала копії ухвали про призначення її до розгляду, вона не мала часу і можливості надати відповідні заперечення проти таких вимог та доводити неспівмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а це є порушенням права на справедливий судовий розгляд.

Від ОСББ «Світанок» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач зазначав, що заперечує проти доводів викладених в апеляційній скарзі, мотивів та міркувань в повному обсязі, оскаржуване рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим.

Судом першої інстанції було правильно встановлено всі обставини справи, надано їм належну оцінку, внаслідок чого судові рішення ухвалені відповідно до норм як матеріального, так і процесуального права, ґрунтуючись на повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Доводи викладені в апеляційній скарзі є безпідставними та надуманими.

Від відповідача ОСОБА_2 на день розгляду справи відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що 25квітня 2007 року власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку по АДРЕСА_3 створено ОСББ «Світанок».

20 листопада 2020 року до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадський формувань внесено запис про зміну керівника на ОСОБА_2 , що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12 листопада 2020 року № 345096898062.

Рішенням Миколаївської міської ради від 23 липня 2020 року № 57/243 «Про надання Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку в постійне користування земельної ділянки для обслуговування багатоквартирного житлового будинку в Інгульському районі міста Миколаєва» ОСББ «Світанок» надано в постійне користування земельну ділянку площею 8 254 кв. м (кадастровий номер 4810136900:01:003:0039) для обслуговування багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_3 . Зазначене також підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-4807188152019 від 21 серпня 2019 року.

Згідно з планом благоустрою, виконаного ФОП ОСОБА_3 , узгодженого з директором Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради, Головним архітектором м. Миколаєва ОСОБА_4 , затверджено схематичне розташування огорожі ОСББ «Світанок» по АДРЕСА_3 . На даному плані наявні, зокрема, два місця для тимчасової стоянки автомобілів (на 5 та 13 авто) та позначені місця в`їзду та проходу на прибудинкову територію - ворота та хвіртки. 05 жовтня 2021 року ОСББ «Світанок» було укладено договір № 07-05.10.2021 з ФОП ОСОБА_5 на виконання робіт по монтажу огорожі навколо будинку АДРЕСА_3 , а саме виконання робіт по замощенню біля приміщення баків ТПВ, монтажу огорожі, стовпчиків огорожі, воріт та хвірток на прибудинковій території.

Відповідно доактувід 12 жовтня 2021 року № 07-12.10.2021 р приймання передачі робіт ФОП ОСОБА_5 було виконано, а ОСББ «Світанок» прийнято підготовчі роботи до монтажу огорожі на загальну суму 44825 грн. Відповідно до акту від 29 жовтня 2021 року № 08-12.10.2021р приймання передачі робіт ФОП ОСОБА_5 було виконано, а ОСББ «Світанок» прийнято роботи із виготовлення воріт та хвірток та монтаж воріт та хвірток на загальну суму 61400 грн.

19 жовтня 2021 року з тим же підрядником ОСББ «Світанок» було укладено договір № 09- 19.10.2021 на виконання робіт по виготовленню вузла фундаменту воріт, монтажу фундаменту воріт, монтажу стовпчиків воріт на прибудинковій території. Відповідно до акту від 26 жовтня 2021 року № 09-26.10.2021 р приймання передачі робіт ФОП ОСОБА_5 було виконано, а ОСББ «Світанок» прийнято замовлені договором роботи із підготовки котловану під фундамент воріт, свердління приямків та монтаж стовпчиків ф100 мм, виготовлення бетону В200, заливка фундаменту із закладним вузлом, монтаж закладного вузла, виготовлення закладного вузла.

Всього вартість робіт склала 8125 грн. Відповідно до Договору від 18 жовтня 2021 року № 396, укладеного між ОСББ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та ФОП ОСОБА_6 , Об`єднанням було придбано замкові пристрої на 4 хвіртки для подальшого обмеження доступу сторонніх осіб у двір житлового будинку. Відповідно до Акту від 18 жовтня 2021 року № ОУ-312, укладеного між тими ж сторонами, Об`єднанню були надані послуги із закупки блоку КТМ-60SF у кількості 3шт, доводчик «Армаділо» - 3 шт, магнітний замовк ML-300-40-3шт, Модуль RS-4000 «GEOS» - 1шт, кабель, гофра та інші матеріали, за Актом від 30 грудня 2021 року № ОУ-88 Об`єднанням були прийняті роботи із програмування ключів у кількості 300 штук на загальну суму 10 500грн.

На виконання робіт з огорожі прибудинкової території ОСББ «Світанок» АТ «Миколаївобленерго» надано дозвіл від 07 жовтня 2021 року № 101, а саме: на виконання земляних робіт в охоронній зоні кабельної лінії електропередачі за адресою: АДРЕСА_3 .

26 жовтня 2021 року між МКП «Миколаївводоканал» та ОСББ «Світанок» було укладено договір № 1607 про спільні дії при виконанні робіт з технічного обслуговування і ліквідації аварій на мережах водопроводу та каналізації, в охоронній зоні яких розташовується огорожа земельної ділянки для обслуговування жилого будинку за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до листа Миколаївського районного управління ГУ ДСНС України у Миколаївській області від 10 січня 2022 року № 24.01/52, на прибудинкову територію багатоквартирного житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 існує 2 в`їзди (з АДРЕСА_4 та з пров. Глухий через автоматичні ворота) та між ними існує один односмуговий наскрізний проїзд вздовж житлового будинку. Автоматичні ворота обладнанні кнопками аварійного відчинення та мають пристрої, які дозволяють відчиняти їх вручну у разі відсутності електроенергії. Отже, встановлення огорожі ОСББ «Світанок» здійснено на земельній ділянці, яка передана йому у постійне користування, у відповідності до вимог законодавства та має усі необхідні дозвільні документи.

Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 4810136900:01:003:0039 та площею 8254 кв.м належить співвласникам житлового будинку по АДРЕСА_3 на праві спільної сумісної власності, яка разом із загальним майном і неподільною часткою житлового будинку (допоміжні приміщення, конструктивні елементи будинку, його технічне обладнання) є майном співвласників, які визначають порядок його використання.

Питання про огорожу прибудинкової території вирішувалось на загальних зборах співвласників житлових і нежитлових приміщень ОСББ «Світанок», які відбулись 01 липня 2021 року. Дане питання було внесено під номером 3 (три) до порядку денного зборів. Рішення загальних зборів, як вищого органу управління, оформлені Протоколом № 2 зборів співвласників, з якого вбачається, що загальна кількість співвласників багатоквартирного будинку складає 363 особи; у зборах взяли участь особисто або через представників співвласники в кількості 300 осіб.

Також з протоколу вбачається, що за результатами голосування з питання три порядку денного («ЗА» проголосувало 256 співвласників, «ПРОТИ» проголосувало 44 співвласники) щодо огорожі прибудинкової території було прийнято рішення: «правлінню ОСББ забезпечити заходи виконання робіт першої черги по огорожі прибудинкової території. Джерелом фінансування визначено додаткові внески на окремий рахунок ОСББ у розмірі 1 040 грн з кожної квартири та по 600 грн з кожного жителя-власника автомобіля додатково для автоматичних воріт». Протокол від 01 липня 2021 року № 2 загальних зборів підписано головою зборів ОСОБА_2 та секретарем зборів ОСОБА_7 .

Згідно листка письмового опитування позивача ОСОБА_1 , власника квартири АДРЕСА_5 та співвласникаОСББ «Світанок»,проведеного 07липня 2021року увідповідності довимог статті6Закону України «Про ОСББ», з питання три порядку денного вона проголосувала «ЗА», що затвердила власноручним підписом. Отже, позивачка приймала участь особисто у прийнятті оскаржуваного нею ж рішення загальних зборів та, зокрема, проголосувала «ЗА» по вищевказаному питанню № 3 щодо огорожі прибудинкової території.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звертатися до суду для захисту своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У частині 1 статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючим правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у вигляді, визначеному законом або договором.

Стаття 15 ЦК України право вимагає кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, яке не повідомляє загальним засадам цивільного законодавства.

Порушення права пов`язано з оформленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Право власності на майно виникає за наявності певних юридичних фактів, які передбачено цивільним законодавством. Це можуть буть-які підстави, які не заборонено законом. У цивільному законі закріплено презумпцію правомірності набуття права власності. Усі підстави набуття права власності поділяються на первісні (право власності у суб`єкта виникає вперше) та похідні способи набуття права власності (зміна власника).

За похідних способів придбання права власності право набувача ґрунтується на праві відчуження такими способами є придбання майна за договором і в порядку спадкування.

Відповідно до частини 1 статті 317 ЦК власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Правомочність володіння розуміють як передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість мати (утримувати) в себе певне майно. Правомочність користування означає передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його споживання. Правомочність розпорядження означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження за договором, передача у спадщину, знищення, переробка і т. ін.). У сукупності ці правомочності вичерпують усі надані власнику можливості. Причому інколи всі разом або деякі з них можуть належати і не власнику, а іншому володільцю майна, наприклад, довірчому власнику майна, орендатору тощо. На відміну від прав власника, правомочності іншого законного володільця, навіть зі схожими правомочностями власника, не тільки не виключають прав самого власника на це майно, а й зазвичай виникають із його волі і в передбачених ним межах (наприклад, договір найму, договір управління майном).

Згідно з нормою статті 319 ЦК власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто правомочності власника не є безмежними, закон може встановлювати певні обмеження здійснення права власності. Такі обмеження встановлюються з метою забезпечення рівноваги в суспільстві та здійснення майнових прав усіма суб`єктами права. Отже, правомочності власника та межі здійснення ним прав встановлені законом.

Відповідно до частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не можу бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Способи захисту цивільних прав та інтересів особи, визначені статтею 16 ЦПК України, зокрема, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення права особи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншими способами, що встановлені договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Позивачка стверджує, що внаслідок облаштування ОСББ «Світанок» огорожі прибудинкової території будинку АДРЕСА_3 порушуються її права, як власника квартири АДРЕСА_5 , що розташована у вказаному будинку.

Суд першої інстанції, розглядаючи спір, дійшов висновку, що позивачка не довела належними та допустимими доказами про наявність порушення її прав у реалізації права власника квартири.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріально-правовий зміст обов`язку подавати докази полягає в тому, що у разі його невиконання суб`єктом доказування і неможливості отримання доказів суд має право визнати факт, на який посилалася заінтересована сторона, неіснуючим чи, навпаки, як це має місце при використанні презумпції, - існуючим, якщо інше не доказано другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно за статтею 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до частини 1 стаття 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

Закон України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" (далі Закон) визначає, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання (стаття 1, 4 зазначеного Закону).

Органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників. Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів оприлюднюється. У передбачених статутом або рішенням загальних зборів випадках воно може бути надане співвласникам під розписку або направлене поштою (рекомендованим листом). Співвласники мають право знайомитися з рішеннями (протоколами) загальних зборів, затвердженими такими рішеннями документами та робити з них копії. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку. Кожний співвласник (його представник) під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку (статті 10 Закону).

Відповідно до статті 42 ЗК України, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Згідно зі статтею 14 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" (далі по тексту Закон № 2807-IV) об`єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством.

Частиною другою статті 21 Закону України № 2807-IV визначено, що мала архітектурна форма - це елемент декоративного чи іншого оснащення об`єкта благоустрою. До малих архітектурних форм належать, серед іншого огорожі, ворота, ґрати; інші елементи благоустрою, визначені законодавством. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об`єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, норм і правил. Відповідно до приписів частин першої, другої статті 34 Закону № 2807-IV правила благоустрою території населеного пункту (далі - Правила) - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.

Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту (далі - Типові правила) для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування. Типові правила розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Правила включають, зокрема: порядок здійснення благоустрою та утримання територій об`єктів благоустрою; порядок розміщення малих архітектурних форм; інші вимоги, передбачені цим та іншими законами.

Як встановлено судом першої інстанції ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . Співвласниками цього будинку було створено ОСББ «Світанок», головою якого є ОСОБА_2 .

Земельна ділянка (прибудинкова територія) з кадастровим номером 4810136900:01:003:0039 та площею 8254 кв. м належить співвласникам житлового будинку по АДРЕСА_3 на праві спільної сумісної власності, яка разом із загальним майном і неподільною часткою вказаного житлового будинку (допоміжні приміщення, конструктивні елементи будинку, його технічне обладнання) є майном співвласників, які визначають порядок його використання.

З метою забезпечення безпеки мешканців зазначеного будинку, їх майна, дитячого майданчика на прибудинковій території 01 липня 2021 року питання про облаштування огорожі прибудинкової території було вирішено на загальних зборах співвласників житлових і нежитлових приміщень ОСББ «Світанок». Рішення щодо цього питання було прийнято більшістю голосів.

Згідно з листка письмового опитування позивачки ОСОБА_1 , власника квартири АДРЕСА_5 та співвласника ОСББ «Світанок», проведеного 07 липня 2021 року у відповідності до приписів статті 6 Закону, остання не була проти та проголосувала «за» це питання, підписавши наданий їй лист. Позивачка цих обставин не заперечувала.

Після позитивного рішення загальних зборів співвласників відповідно до плану благоустрою, виконаного ФОП ОСОБА_3 , узгодженого з відповідними службами. Роботи по встановленню огорожі та облаштування хвірток були виконані у жовтня 2021 року, що підтверджується відповідними актами приймання робіт та послуг.

Вхід на прибудинкову територію співвласників будинку має три входи з різних боків здійснюється за допомогою ключа-чіпа, які видані за бажанням всім співвласникам будинку, а також такий доступ може здійснюватися через засоби мобільного зв`язку, номери телефону яких є загальнодоступною інформацією для мешканців будинку та інших осіб у разі необхідності. Позивачка відмовилась від отримання ключа-чіпа, пояснивши, що вона проти такого облаштування території, зазначивши, що вона після загальних зборів свій підпис відкликала.

Пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України передбачено добросовісність як стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) розтлумачено застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), що ґрунтується ще на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі цієї доктрини лежить принцип добросовісності користування цивільними правами. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка особи, що не відповідає її попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Отже у справи, що переглядається, на думку колегії суддів, що позивачка, яка голосувала «за» відповідне питання порядку денного зборів ОСББ (або, отримавши можливість проголосувати, не заперечувала щодо прийняття відповідного рішення), не може в подальшому заперечувати у суді дійсність цього рішення, прийнятого зборами ОСББ, оскільки вона діятиме всупереч власному волевиявленню на зборах співвласників і буде таким чином вводити в оману інших співвласників, які покладалися на первісне волевиявлення цієї особи.

Доводи апеляційної скарги про те, що забудова території (встановлення огорожі та воріт) не відповідає будівельним нормам та державним стандартам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки позивачкою належними та допустимими доказами не доведено такі твердження, а за матеріалами справи така забудова погоджувалася з відповідними державними органами, про що свідчать надані відповідачами акти.

З огляду на наведені норми права, встановлені обставини справи та надані сторонами докази, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що під час розгляду спору не встановлено порушень з боку відповідачів прав позивачки, як власника квартири у багатоповерховому будинку, які б перешкоджали позивачці здійснювати розпорядження, користування власною квартирою та користуватися прибудинковою територією.

Апеляційний суд також вважає безпідставними доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції не надав оцінки доказам, які надавала позивачка, оскільки зазначені докази долучені до позовної заяви підтверджують право власності позивачки на квартиру, листи звернення до державних органів та фото щодо спірної ситуації з приводу облаштування прибудинкової території.

Колегія суддів апеляційного суду також відхиляє доводи, що вона не отримувала від відповідача жодної копії відзиву, заперечення, окрім тих, що були вручені їй в судовому засіданні, що є порушенням приписів ЦПК України, оскільки за матеріалами справи не встановлено, що позивачка заявляла клопотання перед судом про неотримання від відповідача конкретних документів на свою адресу. Такі питання вирішує суд першої інстанції за заявою сторони, яка вважає, що її процесуальні права порушені іншою стороною.

Таким чином доводи апеляційної скарги відхиляються апеляційним судом, так як зводяться до власного тлумачення заявниками норм матеріального права, спростовуються матеріалами справи й не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановивши обставини справи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до положень статті 375 ЦПК України скасуванню не підлягає.

Щодо розподілу судових витрат та додаткового рішення суду першої інстанції.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

10 грудня 2024 року ОСББ «Світанок» звернулось до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, щодо стягнення з ОСОБА_1 на їх користь витрат на правничу допомогу в загальному розмірі 11 050 грн, що складаються з:

- 8 050 грн витрат на надання правничої допомоги у суді першої інстанції;

- 3 000 грн витрат на надання правничої допомоги у суді апеляційної інстанції при оскарженні позивачкою ухвали про відмову в забезпечення позову.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції ОСББ «Світанок» надано: копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 07 травня 2024 року серія ВЕ № 1118976, копію платіжної інструкції від 13 травня 2024 року № 817 на суму 4 000 грн, копію платіжної інструкції від 06 травня 2024 року № 808 на суму 4 050 грн, копію детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, копію рахунку оплати від 01 травня 2024 року № 7 на суму 8 050 грн.

Також на підтвердження витрат на надання правничої допомоги у суді апеляційної інстанції при оскарженні позивачкою ухвали про відмову в забезпечення позову в матеріалах справи наявна копію платіжної інструкції від 31 серпня 2024 року № 869 про сплату 3 000 грн.

За змістом вищевказаних документів вбачається, що правова допомога надана на загальну суму 11 050 грн за наступні послуги при розгляді справи в суді першої інстанції: попередня усна консультація щодо характеру спірних правовідносин (01 травня 2024 року); вивчення та правовий аналіз позовних матеріалів (ознайомлення з матеріалами судової справи); опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини. Пошук актуальної судової практики, правових висновків Верховного Суду з аналогічних спорів (02 травня 2024 року);усні консультації, зокрема щодо характеру спірних правовідносин, особливостей розгляду судом даної категорії справ, роз`яснення процесуальних прав та обов`язків відповідача як сторони у справі, оцінка поданої заяви ОСОБА_1 та загалом судового розгляду, перспектив досягнення позитивного результату. Вироблення та узгодження правової позиції по справі (03 травня 2024 року); складання та подання до суду відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 , оформлення додатків (04 травня 2024 року, 06-07 травня 2024 року); представництво інтересів клієнта в Ленінському районному суді м. Миколаєва. Участь у судових засіданнях (10 червня 2024 року, 01 серпня 2024 року, 21 жовтня 2024 року, 09 грудня 2024 року; консультативно-роз`яснювальна робота з Клієнтом, ознайомлення його з ходом розгляду судової справи; моніторинг руху справи в суді.

Додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 грудня 2024 року з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Світанок» стягнуто витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 050 грн.

Вирішуючи стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Світанок» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 050 грн суд першої інстанції виходив зі складності справи, кількості судових засідань, часу витраченого представником на представництво у суді, розумності та співмірності ціни позову з витратами на правничу допомогу (розмір витрат на професійну правничу допомогу перевищує ціну позову 4 844.80 грн більш ніж на 50%), принципів розмірності, справедливості та пропорційності.

В питанні критеріїв оцінки розміру таких витрат слід врахувати висновки Великої Палати у справі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу слід врахувати висновки Великої Палати від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 не погоджується з розміром стягнутих судом витрат на професійну правничу допомогу, стверджуючи, що вони є неспівмірними.

Між тим колегія погоджується з визначенням розміру таких витрат, визначених судом першої інстанції так і з обґрунтуванням чому саме суд дійшов до висновку про стягнення саме такої суми. При цьому апеляційний суд враховує, що позивачка крім заперечень проти такої суми будь-яких обґрунтувань в апеляційній скарзі не наведена.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що при ухваленні судом першої інстанції додаткового рішення про стягнення судових витрат, судом було дотримано вимоги процесуального законодавства та судової практики з цих питань та надана відповідна правова оцінка доказам, що були надані суду в обґрунтування вимог про стягнення з позивачки таких витрат, а тому оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

10 березня 2025 року до Миколаївського апеляційного суду, через підсистему «Електронний суд», ОСББ «Світанок» направило заяву про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу понесених в суді апеляційної інстанції у розмірі 4 000 грн.

На підтвердження понесених таких витрат ОСББ «Світанок» надано наступні докази: копію рахунку на оплату від 03 березня 2025 року № 33 на суму 4 000 грн; копію платіжної інструкції від 06 березня 2025 року № 942 на суму 4 000грн; копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 28 лютого 2025 року № 28/02-25; копію детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

За змістом вищевказаних документів вбачається, що професійна правнича допомога надана на загальну суму 4 000 грн за наступні послуги при розгляді справи в суді апеляційної інстанції: консультативно-роз`яснювальні послуги (усна консультація) (28 лютого 2025 року); вивчення та правовий аналіз апеляційної скарги ОСОБА_1 (28 лютого 2025 року 02 березня 2025 року); опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини. Пошук актуальної судової практики, правових висновків Верховного Суду з аналогічних спорів (03 березня 2025 року); складання відзиву на апеляційну скаргу, подання його до Миколаївського апеляційного суду (07 березня 2025 року, складання проекту заяви на компенсацію судових витрат на правничу допомогу (07 березня 2025 року; представництво інтересів Клієнта в Миколаївському апеляційному суд: участь у судовому засіданні (25 березня 2025 року), отримання ухвал, рішення суду.

Позивачка в суді апеляційної інстанції висловилася проти задоволення заяви про стягнення таких витрат, однак будь-яких обґрунтувань на підтвердження своїх заперечень не навела.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що з урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги та наведених норм процесуального законодавства, з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Світанок» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу, надану відповідачу в суді апеляційної інстанції в розмірі 4 000 грн.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід віднести за рахунок ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09 грудня 2024 року та додаткове рішення від 23 грудня 2024 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Світанок» 4000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: Т.М. Базовкіна

Ж.М. Яворська

Повне судове рішення складено 28 березня 2025 року.