Ухвала від 28.05.2025 по справі 489/1479/24

УХВАЛА

28 травня 2025 року

м. Київ

справа № 489/1479/24

провадження № 61-5993ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя - доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09 грудня 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 25 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Світанок», ОСОБА_2 про відновлення прав власника нерухомості через усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном (квартирою),

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Світанок» (далі - ОСББ «Світанок»), голови правління ОСББ ОСОБА_2, в якому просила:

- припинити дії, що порушують законні права власника квартири, усунути триваючі правопорушення у вигляді перешкод через огорожі і ворота в здійсненні права користування та розпорядження нерухомим майном (власною квартирою), а також в здійсненні права спільної власності між співвласниками (прибудинкової території) шляхом визнання протиправними та скасувати рішення зборів співвласників ОСББ «Світанок», оформлене протоколом від 01 липня 2021 року в частині пункту третього;

- прийняти рішення про відновлення становища, яке існувало до порушення її права відповідно до пункту четвертого частини 2 статті 16 ЦК України;

- визнати право користування позивачки землею-прибудинковою територією на рівні з усіма співвласниками ОСББ «Світанок» з вільним доступом, без особливих привілеїв для групи автовласників;

- припинити дію, яка порушує її конституційні, законні права шляхом заборони на експлуатацію воріт у всіх трьох напрямках в`їзду/виїзду з/на прибудинкову територію проспекту Центрального, пров. Глухому, вул. Севастопольської, як запобіжний захід для усунення перешкод доступу до її квартири.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 25 березня 2025 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

04 травня 2025 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09 грудня 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 25 березня 2025 року (повний текст складено 28 березня 2025 року), в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, з урахуванням такого.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року

№ 10-р(ІІ)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України

(є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі щодо усунення перешкод у користуванні прибудинковою територією шляхом відновлення становища та заборони на експлуатацію воріт у всіх напрямках в`їзду/виїзду з/на прибудинкову територію, як запобіжний захід для усунення перешкод доступу до квартири.

Зазначена справа є справою незначної складності та виходячи із приписів частини четвертої статті 274 ЦПК України, не входить до переліку тих справ, що підлягають обов`язковому розгляду в порядку загального позовного провадження та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктами «а», «б», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Заявником не наведено обґрунтування обставин, передбачених підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, які дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. При цьому, доводи касаційної скарги зводяться виключно до незгоди заявника з оцінкою судами зібраних у справі доказів та встановлених обставин, що не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Посилання у касаційній скарзі на підпункт «б» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, відхиляються судом, оскільки заявником не надано доказів на підтвердження того, що за її участю відкрито провадження у іншій справі, у якій вона позбавлена можливості спростувати обставини, встановленні оскаржуваними судовими рішеннями.

Крім того, аналіз судових рішень у справі та наведені ОСОБА_1 у скарзі доводи не дають підстав для висновку про те, що вказана справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для заявника, що підпадає під вимоги підпункту «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: категорію справи, ціну та предмет позову, а також значення справи для сторін і суспільства, та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги переважно спрямовані на необхідність переоцінки доказів Верховним Судом, однак встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Відтак, сама по собі незгода заявника з оскаржуваними судовими рішенням не є підставою для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

ОСОБА_1 скористалась своїм правом на апеляційне оскарження рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09 грудня 2024 року та постанови Миколаївського апеляційного суду від 25 березня 2025 року.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09 грудня 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду

від 25 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Світанок», ОСОБА_2 про відновлення прав власника нерухомості через усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном (квартирою).

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара