ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/2832/25 Справа № 175/170/24 Суддя у 1-й інстанції - Літвінова Л. Ф. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 березня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.
за участю секретаря: Кошари О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог:Нотаріус ПершоїКраматорської державноїнотаріальної конториУварова ГалинаІванівна,про визначеннядодаткового строку,достатнього дляприйняття спадщини
за апеляційноюскаргою ОСОБА_1
на рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2024 року,-
В С Т А Н О В И В:
10 січня 2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Нотаріус Першої Краматорської державної нотаріальної контори Уварова Галина Іванівна, про визначення додаткового строку, достатнього для прийняття спадщини. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 . Постановою Кабінету міністрів України від 28 лютого 2022 року №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» було передбачено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Оскільки ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 строк на прийняття спадщини після його смерті, з урахуванням змін до законодавства, становив до 04.01.2023 року. Заяву про прийняття спадщини вона подала 12.09.2022 року до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Н.М. Герасименко. У зв`язку зі своєю юридичною необізнаністю вона не знала, що заяву про прийняття спадщини можна подавати лише за місцем відкриття спадщини. Крім того, свідоцтво про її народження залишилося за місцем її реєстрації в м. Кремінна, яке є окупованим з квітня 2022 року, а отже у зв`язку із зазначеним вона змушена була звертатися до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин, заява була подана лише у квітні 2023 року. Рішенням Фастівського міськрайонного суду від 10.07.2023 року у справі №381/1378/23 було встановлено факт родинних відносин між нею та спадкодавцем. Зазначене рішення набрало законної сили 11.08.2023 року. 15.10.2023 року вона подала нотаріально засвідчену заяву про прийняття спадщини до нотаріуса Першої Краматорської державної нотаріальної контори Уварової Г.І. Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23.11.2023 року у відкритті спадщини їй було відмовлено у зв`язку з пропущенням строку, встановленого законодавством для прийняття спадщини. Позивач просить суд визнати обставини пропуску строку для прийняття спадщини поважними та визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 терміном два місяці з дня набрання рішенням законної сили (а.с.2-12).
Рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог:Нотаріус ПершоїКраматорської державноїнотаріальної конториУварова ГалинаІванівна,про визначеннядодаткового строку,достатнього дляприйняття спадщини відмовлено (а.с.72-75).
В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення й ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с.82-91).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, виходячи з наступних підстав.
Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз`яснено, що відповідно до статей 55,124 Конституції України та статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Відповідно до ст. ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У справі Bellet v. France, суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Судом 1 інстанції встановлено, що згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого 01 квітня 2022 року Городоцьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .
Спадкодавець ОСОБА_3 є батьком позивачки ОСОБА_1 , факт родинних відносин встановлено рішенням Фастівського міськрайонного суду від 10.07.2023 року у справі №381/1378/23.
ОСОБА_1 12 вересня 2022 року посвідчила у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Герасименко Н.М. заяву про прийняття спадщини, яка зареєстрована в реєстрі за №1403, та 15 жовтня 2023 року надіслала зазначену заяву на адресу Першої Краматорської державної нотаріальної контори.
Постановою державного нотаріуса Першої Краматорської державної нотаріальної контори Уварової Г.І. від 23 листопада 2023 року було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з пропущенням строку, встановленого законодавством для прийняття спадщини.
Згідно заяви на прийняття спадщини, зареєстрованої в реєстрі за №2-1306, вбачається, що окрім позивачки спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 також є дружина померлого відповідач по справі ОСОБА_4 , яка звернулася до нотаріуса з відповідною заявою 20.12.2022.
Відмовляючи узадоволенні позовнихвимог,суд 1інстанції виходивз того,що позивачем недоведено поважнихпричин пропускустроку дляприйняття спадщини, атому підставидля задоволенняпозовної вимогипро встановленнядодаткового строкудля прийняттяспадщини відсутні.
Вказані висновки суду зроблені без порушення норм матеріального та процесуального права.
Так, згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
У відповідності до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 року, «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Тобто право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Ураховуючи викладене, правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
При цьому, згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» при вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов`язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
У постанові від 28 березня 2022 року в справі№750/2158/21 (провадження №61-753св22) Верховний Суд зазначив, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини до спливу шестимісячного строку, встановленого для її прийняття.
Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У постанові від 13 березня 2020 року у справі №314/2550/17 Верховний Суд зазначив, що, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи.
При вирішенні цивільно-правового спору суд враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004у справі № 1-33/2004.
Так, обґрунтовуючи поважність пропуску строку на прийняття спадщини позивачка посилається на юридичну необізнаність, необхідність встановлення факту родинних відносин та суперечливі положення закону щодо перебігу строку для прийняття спадщини під час воєнного стану.
Судом 1 інстанції вірно зазначено, що юридична необізнаність позивача не може бути визначена поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Також суд 1 інстанції вірно не взяв до уваги посилання позивача на те, що було втрачено свідоцтво про народження та необхідно було встановлювати факт родинних відносин в судовому порядку, оскільки заява про прийняття спадщини є самостійним документом та може бути надіслана без інших документів, в тому числі без свідоцтва про народження, а інші необхідні документи мають бути подані до видачі свідоцтва про право на спадщину. Згідно підпункту 4.2 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України «доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин», та відповідно до ст. 461 Закону України «Про нотаріат» «нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов`язково використовує відомості єдиних та державних реєстрів шляхом безпосереднього доступу до них», а саме «використовує відомості Єдиного державного демографічного реєстру, а також Державного реєстру актів цивільного стану громадян, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших єдиних та державних реєстрів, що функціонують у системі Міністерства юстиції України», то у разі наявної інформації в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян щодо актових записів необхідності подавати свідоцтва про народження немає (нотаріус самостійно формує повний витяг щодо актового запису про народження).
У в`язку із викладеним позивачка не була позбавлена можливості звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини в строк визначений ЦК України та вже у подальшому встановлювати факт родинних відносин, у разі такої необхідності.
Посилання позивачки як на поважність причини пропуску строку на те, що оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану" було встановлено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці, то вона вважала, що має десятимісячний строк з часу відкриття спадщини на подання заяву про прийняття спадщини, а після його спливу пропустила строк на подання такої заяви через вищезазначені причини, суд 1 інстанції не взяв до уваги виходячи з наступного.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» було установлено, що на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.
Однак, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Актами цивільного законодавства України є також постанови Кабінету Міністрів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону (частина четверта статті 4 ЦК України).
Правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються Цивільним кодексом України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України.
Строк на прийняття спадщини по своїй сутності є присічним (статті 1270, 1272 ЦК), оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, який не прийняв спадщину. Тобто сплив строку "присікає" право на прийняття спадщини. Проте в законі, вочевидь з урахуванням сутності права на прийняття спадщини як майнового, передбачена можливість: за згодою самих спадкоємців, що прийняли спадщину, подати заяву про прийняття спадщини (частина друга статті 1272 ЦК України); для спадкоємця звернутися з позовною вимогою та за наявності поважної причини суд визначає додатковий строк на прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України); законодавець як у статті 1270 ЦК України, так і в інших нормах ЦК України, не передбачає допустимості існування такої конструкції як "зупинення перебігу строку на прийняття спадщини" та можливості в постанові Кабінету Міністрів України визначати інші правила щодо строку на прийняття спадщини.
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 25 січня 2023 року у справі № 676/47/21 (провадження № 61 -8014 св21), від 21 червня 2023 року у справі № 175/1404/19 (провадження № 61-5707св23), від 16 серпня 2023 року у справі № 520/15620/17 (провадження № 61-8414 св23).
Також 23 травня 2023 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 09 травня 2023 року № 469 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату, державної реєстрації та функціонування державних електронних інформаційних ресурсів в умовах воєнного стану», якою було відновлено довоєнний строк для прийняття спадщини, а саме 6 (шість) місяців з моменту настання смерті спадкодавця з 19 червня 2023 року.
Разом із тим, навіть якщо погодитися із доводами позивачки про те, що пропуск ОСОБА_1 передбаченого ч. 1 ст. 1270 ЦК України строку до 04.01.2023 року (з урахуванням додаткових чотирьох місяців як було зазначено у постанові КМУ від 28.02.2022 року № 164) пов`язаний з поважними причинами, то, враховуючи, що позивачка з заявою до нотаріуса звернулася лише 15.10.2023, відсутні підстави вважати, що у вказаний період (дев`ять місяців) існували поважні причини для неподання заяви про прийняття спадщини.
Якщо у спадкоємця не було перешкод для подання заяви, він не скористався правом на прийняття спадщини, то немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 520/10377/17, провадження № 61-48230св18, від 11 серпня 2021 року у справі № 720/1079/19, провадження № 61-14663св20, від 22 січня 2020 року у справі № 592/18695/18, провадження № 61-13558св19.
За таких обставин, суд 1 інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не надано безспірних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини, не доведено наявності об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк, що у силу статті 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком, а тому відсутні обставини, передбачені статтею 1272 ЦК України, для визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 12 грудня 2019 року у справі № 711/5488/18 (провадження№ 61-14553св19), від 07 серпня 2019 року у справі № 645/5049/17 (провадження № 61-2119св19) та від 13 грудня 2023 року у справі № 344/4418/22 (провадження № 61-10405св23).
Враховуючи вище викладене колегія суддів погоджується із висновком суду 1 інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки зазначені позивачем обставини для визначення додаткового строку для прийняття спадщини не є об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкоджали йому у встановлений законом строк звернутися із заявою про прийняття спадщини, у розумінні положень ст. 1272 ЦК.
Доводи апеляційної скарги, щодо необґрунтованого висновку суду 1 інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростовання висновків суду першої інстанції.
Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни судового рішення не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і її слід залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Межівськогорайонного судуДніпропетровської областівід 28листопада 2024року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Вступна та резолютивна частини проголошена 19 березня 2025 року.
Повний текст постанови складено 24 березня 2025 року.
Судді:
Суд | Дніпровський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 19.03.2025 |
Оприлюднено | 31.03.2025 |
Номер документу | 126182731 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них |
Цивільне
Дніпровський апеляційний суд
Ткаченко І. Ю.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні