Рішення

від 27.03.2025 по справі 520/27303/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2025 року Справа № 520/27303/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу охорони здоров`я "Обласний центр медико-соціальної експертизи", Харківської обласної МСЕК № 2, Харківської міжрайонної спеціалізованої целеброваскулярної МСЕК № 23 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

у с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить: - визнати дії відповідача по встановленню не існуючого діагнозу згідно з МКХ-10 протиправними та незаконними; - зобов`язати відповідача Харківську міжрайонну спеціалізовану целеброваскулярну МСЕК № 23 видати нові довідки за 2022, 2023, 2024 роки щодо ОСОБА_1 та зазначити вірний код діагнозу хвороби Е 72.1, замість неіснуючого коду діагнозу хвороби Q 8.98;- стягнути з відповідача Харківської міжрайонної спеціалізованої целеброваскулярної МСЕК № 23 на користь позивача матеріальні витрати в розмірі 5258,88 грн; - стягнути з відповідача Харківської обласної МСЕК № 2 на користь позивача матеріальні витрати в розмірі 1740,00 грн.

В обґрунтування позву покликається на те, що позивач ОСОБА_1 із рідкісним захворюванням (Е72.1) вимагає виправлення неправильно зазначеного діагнозу (Q 8.98), помилково вказаного у документах під час проходження МСЕК у 2022-2023 роках. Через цю помилку було порушено права позивача, зокрема, на встановлення належної групи інвалідності та отримання відповідних пільг. Спроби позивача та його представника вирішити проблему через медичні установи та органи державної влади не дали результатів. Помилка кваліфікується як порушення, а не технічний збій, адже невірний код діагнозу неодноразово фігурував у документах. Позивач оскаржує рішення, наполягаючи на законному встановленні діагнозу та забезпеченні усіх належних прав, включаючи видачу правильної індивідуальної програми реабілітації (ІПР).

Відповідачами не подано відзивів, які б містили заперечення на позов.

Ухвалою суду адміністративний позов залишено без руху для усунення недоліків викладених у мотивувальній частині цієї ухвали.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Відтак розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.

Судом встановлено, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має орфанне захворювання Е72.1, яке внесено до переліку орфанних захворювань згідно з наказу МОЗ №778 від 27.10.2014.

Наявність даного захворювання була встановлення в 2012 році КНП Харківської обласної ради «Міжобласний спеціалізований медикогенетичний центр - центр рідкісних (орфанних) захворювань» по направленню лікарів ІОЗДП НАМН України, де ОСОБА_2 перебуває на диспансерному обліку.

В червні 2013 року ОСОБА_1 отримав статус дитини з інвалідністю на підставі розділу ХХ, п.3, пп.3.10 (E72.1 - порушення обміну сірковмісних амінокислот) Наказу Міністерства охорони здоров`я, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України «Про затвердження Переліку медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 16 років» від 08.11.2001 за № №454/471/516 терміном до 18 років.

У 2022 році під час проходження МСЕК при переході на дорослу групу позивачу вказано діагноз Q 8.98, якого не існує згідно з Міжнародною класифікацією хвороб 10 (далі МКХ-10). Такий самий діагноз було вказано в Індивідуальній програмі реабілітації (далі - ІПР) і в 2023 році, під час проходження МСЕК повторно.

ОСОБА_1 14 серпня 2024 року пройшов переогляд у МСЕК, лікарями були допущені помилки у зазначенні діагнозу. Натомість коду Е72.1 (вірний діагноз) у медичних документах вказували неіснуючий код Q 8.98. Ця помилка повторювалася з 2022 по 2023 рік, у тому числі в індивідуальній програмі реабілітації (ІПР).

Під час чергового огляду у 2024 році діагноз у програмі реабілітації був виправлений на Q89.8, що все ж не відповідає реальному стану ОСОБА_1 . Встановлено, що помилка виникла з вини МСЕК №23 і була виявлена лише перед новим оглядом.

Позивач не погоджується із вказаним діагноз, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Положення про медико-соціальну експертизу (далі - Положення про МСЕ) та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності (далі - Порядок) затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317.

За змістом пункту 3 Положення про МСЕ медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (п. 4 Положення про МСЕ).

Відповідно до підпункту 1 пункту 11 Положення про МСЕ міжрайонні комісії визначають, серед іншого, ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків; потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв; потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування; ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування.

Пунктом 12 Положення про МСЕ передбачено, що Кримська республіканська, обласні, центральні міські комісії, зокрема, проводять у складних випадках огляд осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленнями районних, міжрайонних, міських комісій.

Згідно із пункту 17 Положення про МСЕ медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Пунктом 20 Положення про МСЕ передбачено, що комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.

Інструкція про встановлення груп інвалідності затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 № 561, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.11.2011 за № 1295/20033 (далі-Інструкції № 561).

Пунктом 1.4 Інструкції № 561 визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

За змістом пункту 1.10 Інструкції № 561 при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями встановлені Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності (Порядком).

Як визначено пунктом 25 Порядку, рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.

Відповідно до пункту 26 Порядку особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України Про затвердження форм первинної облікової документації, що використовується в медико-соціальних експертних комісіях від 30.07.2012 №577, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.09.2012 за № 1504/21816, затверджено форми первинної облікової документації, що використовується в медико-соціальних експертних комісіях.

Зокрема, затверджено форми облікової документації: форму первинної облікової документації №157/о, Акт огляду медико-соціальною експертною комісією та інструкцію щодо її заповнення; форму первинної облікової документації № 157-1/о, Виписка з акту огляду медико-соціальною експертною комісією та інструкцію щодо її заповнення; форму первинної облікової документації № 167/о, Довідка про невизнання інвалідом та інструкцію щодо її заповнення.

Порядок заповнення форми первинної облікової документації Акт огляду медико-соціальною експертною комісією (форма №157/о) визначає Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації №157/о Акт огляду медико-соціальною експертною комісією, затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України 30.07.2012 № 577, зареєстрована у Міністерстві юстиції України 05.09.2012 за № 1504/21816 (далі - Інструкція № 577).

Згідно пункту 2 Інструкції №577 форма № 157/о призначена для запису основних медичних даних і соціальних факторів, необхідних для винесення експертного рішення та його обґрунтування. У формі № 157/о вказуються умови і характер праці, які рекомендуються інвалідам, та інші заходи, які сприятимуть відновленню їх працездатності.

Крім цього, пунктом 39 Інструкції № 577 визначено, що у пункті 34 зазначається обґрунтування прийнятого рішення про групу, причину, час настання інвалідності, ступінь втрати професійної працездатності, потреба в додаткових видах допомоги в необхідних випадках з посиланням на відповідний пункт нормативно-правового акта.

На підставі аналізу положень Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності можна дійти висновку, що рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну правову оцінку прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Отже, визначення конкретного ступеню розладу функцій органів і систем організму та обмеження життєдіяльності людини як критеріїв встановлення інвалідності є дискреційними повноваженнями МСЕК, а отже, суд не вправі втручатися у такі повноваження відповідача.

Подібна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №817/820/16, від 17.03.2020 у справі №240/7133/19, від 30.11.2020 у справі №200/14695/19-а та від 12.10.2021у справі № 280/4820/19.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ (далі Закон № 875-XII y редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських організацій інвалідів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 затверджено Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Приписами п.1.10 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України 05.09.2011 № 561, (далі Інструкція) визначено, що при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних. функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач надав медичні документи, які підтверджують наявність захворювання Е72.1 (порушення обміну сірковмісних амінокислот). Натомість, позивачу установлено діагноз Q8.98, який не не існує в Міжнародній класифікації хвороб десятого перегляду МКХ-10, що підтверджується офіційними джерелами та не спростовано відповідачами.

Відповідачі не надали належного обґрунтування для використання коду Q8.98 та не довели відсутність захворювання Е72.1.

Суд визнає, що встановлення неіснуючого діагнозу є протиправним і порушує права позивача на правильне визначення стану здоров`я та інвалідності.

Щодо зобов`язання відповідача видати нову довідку. Позивач має право на перегляд рішення МСЕК у разі виявлення помилок, що передбачено законодавством. Відповідачі не вжили заходів для виправлення помилки після звернень позивача, чим порушили його права. Суд вважає за необхідне зобов`язати відповідачів провести повторний огляд позивача та видати нову довідку з правильним діагнозом, що відповідає захворюванню позивача.

Щодо матеріальних витрат позивач надав чеки на суму 6 998,88 грн за медичні аналізи у 2023 та 2024 роках. Однак позивач не довів прямого причинно-наслідкового зв`язку між цими витратами та діями відповідачів, оскільки аналізи могли бути проведені з інших причин. Суд не знаходить підстав для стягнення зазначених витрат з відповідачів.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень МСЕК, суд вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, яка на час спірних правовідносин визначена Положенням №1317 та Інструкцією №561. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Аналогічна правова позиція неодноразово викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 20.11.2020 у справі № 200/14695/19-а, від 17.03.2020 у справі № 270/7133/19, від 30.04.2021 у справі №160/12235/19.

Відтак, при дослідженні обставин справи, з урахуванням норм чинного законодавства та доказів, які були надані до матеріалів справи сторонами, слідує, що в даному випадку, в діях визнати протиправними дії Комунального закладу охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи», Харківської обласної МСЕК №2 та Харківської міжрайонної спеціалізованої цереброваскулярної МСЕК №23 щодо встановлення неіснуючого діагнозу Q8.98 у документах ОСОБА_1 , та зобов`язати Комунальний заклад охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи», Харківську обласну МСЕК №2 та Харківську міжрайонну спеціалізовану цереброваскулярну МСЕК №23 провести повторний огляд ОСОБА_1 та видати нову довідку про інвалідність із зазначенням діагнозу , який відповідає захворюванню позивача відповідно до МКХ-10.

Щодо частини опзовних вимог про видачу нововї довідки про призначення ІІ грукпи інвалідності, або ІІІ групи інвалідності без зазначення стркоу перегляду відповідно до постанови КМУ від 21.01.2015, суд зазначає, що така вимога є похідною вимогою від основної та такі відомості залежать від установленого позивачу діагнозу, а відтак, оскільки основну позовну вимогу задоволено шляхом проведення повторного огляд ОСОБА_1 та видачі нової довідки із зазначенням діагнозу, який відповідає захворюванню ОСОБА_1 у відповідності до Міжнародній класифікації хвороб-10, а відтак суд не установив порушення прав позивача щодо похідної вимоги, а тому у такій слід відмовити за передчасністю.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляну на викладене вище суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, розподіл судових витрат у відповідності до ст. 139 АС України не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

у х в а л и в :

адміністративний позов ОСОБА_1 до Комунального закладу охорони здоров`я "Обласний центр медико-соціальної експертизи", Харківської обласної МСЕК № 2, Харківської міжрайонної спеціалізованої целеброваскулярної МСЕК № 23 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Комунального закладу охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи», Харківської обласної МСЕК №2 та Харківської міжрайонної спеціалізованої цереброваскулярної МСЕК №23 щодо встановлення ОСОБА_1 діагнозу Q8.98.

Зобов`язати Комунальний заклад охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи», Харківську обласну МСЕК №2 та Харківську міжрайонну спеціалізовану цереброваскулярну МСЕК №23 провести повторний огляд ОСОБА_1 та видати нову довідку із зазначенням діагнозу, який відповідає захворюванню ОСОБА_1 у відповідності до Міжнародній класифікації хвороб-10.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач Комунальний заклад охорони здоров`я "Обласний центр медико-соціальної експертизи", місцезнаходження місто Харків, вулиця Літературна, будинок № 6, код ЄДРПОУ 03327753.

відповідач Харківська обласна МСЕК №2 місто Харків, вулиця Літературна, будинок № 6, код ЄДРПОУ 03327753.

відповідач Харківська міжрайонна спеціалізована цереброваскулярна МСЕК № 23, місцезнаходження місто Харків, вулиця Європейська, будинок № 85, код ЄДРПОУ 03327753.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 27.03.2025.

Суддя М. І. Садова