Постанова

від 25.03.2025 по справі 183/8110/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3391/25 Справа № 183/8110/24 Суддя у 1-й інстанції - Майна Г. Є. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2025 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:

головуючого судді: Новікової Г.В.

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,

за участюсекретаря Кругман А. М.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу представника Державногогеофізичного підприємстваУкргеофізика на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного геофізичного підприємства Укргеофізика про стягнення невиплаченої при звільненні заробітної плати,-

В С Т А Н О В И В:

В серпні2024року позивачзвернувся досуду ззазначеним позовом.В обґрунтування з урахуванням уточнених вимог посилався на те, що 09 жовтня 1979 року він був прийнятий на роботу до Придніпровської геофізичної розвідувальної експедиції Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика».

Наказом № 29 від 01 липня 2024 року його було звільнено за власним бажанням на підставіст. 38 КЗпП України.

На момент звільнення Придніпровська геофізична розвідувальна експедиції Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» мала заборгованість із заробітної плати перед позивачем, яка станом на 02 липня 2024 року складала 206804,39грн.

Відповідачем частково було сплачено заборгованість і станом на 07жовтня 2024року заборгованість із заробітної плати складає 174352,31грн.

Просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість із заробітної плати, яка станом на 07жовтня 2024року складає 174352,31грн.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в розмірі 173352,31 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» на користь держави судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

В апеляційній скарзі представник Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що саме на роботодавця покладається обов`язок провести розрахунок з працівником згідно положень статей ст 47, 116 КЗпП України.

Також, відповідно до п. 7.3, 7.6 Положення про Придніпровську геофізичну розвідувальну експедицію Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика», затвердженого наказом від 03.10.2018 року № 116, Експедиція несе відповідальність за своєчасну виплату заробітної плати працівникам. Експедиція несе відповідальність щодо своїх зобов`язаннях відповідно до укладених угод всім належним та набутим від імені Підприємства майном, коштами та іншими матеріальними цінностями, що можуть бути стягнені згідно до чинного законодавства України.

Заборгованість із виплати заробітної плати виникла через нестачу коштів внаслідок відсутності державного замовлення на виконання геологорозвідувальних робіт, а також через те, що площі, на яких виконувались роботи, та виробничі потужності Придніпровської геофізичної розвідувальної експедиції на даний час знаходяться на територіях, тимчасово окупованих російською федерацією або в зоні активних бойових дій.

Згідно п. 2.1.1. Галузевої угоди між Державною службою геології та надр України і Всеукраїнською профспілкою працівників геології, геодезії та картографії, Державна служба геології та надр України зобов`язана забезпечувати повне та ритмічне фінансування геологорозвідувальних робіт відповідно до затверджених державним бюджетом обсягів видатків на них, зміцнення економічного стану підприємств, збільшення обсягів договірних робіт та інвестицій.

Крім того, між сторонами виник спір щодо порушення роботодавцем обов`язку виплатити належні звільненому працівникові суми та спірні правовідносини виникли 10.06.2024 року в день звільнення позивача відповідальність за порушення законодавства про працю несе саме роботодавець, а саме Придніпровська геофізична розвідувальна експедиція Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика», незважаючи на його статус відокремленого підрозділу. Саме його відповідальність за обставин, що виникли, чітко визначена правовстановлюючим документом та для чого Придніпровську геофізичну розвідувальну експедицію Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» головним підприємством, у тому числі, наділено повноваженнями та окремим балансом.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Про часта місцерозгляду справисторони повідомленіналежним чином,про щосвідчить довідкапро отриманнядокументів велектронному судіпредставником позивачата представникомвідповідача.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першоїінстанції встановлено,що згідно з наказом № 150к від 09 жовтня 1979 року позивача ОСОБА_1 з 09 жовтня 1979 року було прийнято на роботу до Придніпровської геофізичної розвідувальної експедиції Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика», що підтверджується записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 .

Наказом Придніпровської геофізичної розвідувальної експедиції Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» № 29 від 01 липня 2024 року ОСОБА_1 звільнено з посади головного геофізика партії обробки та інтерпретації геофізичних матеріалів за власним бажанням згіднозі ст. 38 КЗпП України.

Згідно з довідкою Придніпровської геофізичної розвідувальної експедиції Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» № 189 від 15 липня 2024 року, підписаної начальником Придніпровської ГРЕ, ОСОБА_1 дійсно працював в Придніпровській ГРЕ на посаді головного геофізика ПОІГМ та заборгованість Придніпровської ГРЕ із заробітної плати перед ним станом на 02 липня 2024 року становить 205804,39грн.

Установлено та сторонами не заперечується, що відповідачем Державним геофізичним підприємством «Укргеофізика» під час розгляду цієї справи позивачу ОСОБА_1 було сплачено заборгованість із заробітної плати у загальному розмірі 32452,08грн.

Задовольняючи частковопозовні вимоги,суд першоїінстанції виходивіз того,що Придніпровськагеофізична розвідувальнаекспедиція Державногопідприємства «Укргеофізика»,в силуст.95ЦК Україниє відокремленимпідрозділом Державногогеофізичного підприємства«Укргеофізика» тане єюридичною особою,не наділенацивільною-процесуальноюдієздатністю,у зв`язкуз чимне можевиступати стороноюу цивільномупроцесі. Відсутність коштів у роботодавця жодним чином не може слугувати поважною причиною невиплати працівникові всіх належних йому сум, а невиплата заробітної плати розцінюється Європейським судом з прав людини як порушення права на мирне володіння своїм майном.

Такий висновок відповідає встановленим обставинам та нормам матеріального і процесуального права.

Право на працю, закріплене у статті 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно ст.1 Закону України «Про оплату праці», ст.94 КЗпП України заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною 1 ст.21 Закону України «Про оплату праці» визначено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Положеннями ст.115 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Нормою ст.15 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Положеннями ст.47 КЗпП України передбачений обов`язок роботодавця у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені ст.116 КЗпП України, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

В свою чергу, нормою ст.116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Відповідно до положень ст. 115, 116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець. Обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, лежить на працедавцеві.

Відповідно до ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановлено, що позивачем поданою довідкою Придніпровської геофізичної розвідувальної експедиції Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» № 189 від 15.07.2024 доведено, що заборгованість Придніпровської ГРЕ по заробітній платі перед ним станом на 02 липня 2024 року складала 205804,39 грн., з яких позивачці сплачено 32452,08 грн., а тому розмір заборгованості складає 174 352,31 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з ДГП «Укргеофізика» на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі.

Доводи ДГП «Укргеофізика», що заборгованість з виплати заробітної плати виникла через нестачу коштів внаслідок відсутності державного замовлення на виконання геологорозвідувальних робіт, а також через те, що площі, на яких виконувались роботи, та виробничі потужності Придніпровської геофізичної розвідувальної експедиції на даний час знаходяться на територіях, тимчасово окупованих російською федерацією або в зоні активних бойових дій та те, що Державна служба геології та надр України зобов`язана забезпечувати повне та ритмічне фінансування геологорозвідувальних робіт відповідно до затверджених державним бюджетом обсягів видатків на них не є належними та допустимими доводами для висновку про допустимість, необхідність в демократичному суспільстві обмеження конституційного права позивача, передбаченого ст. 43 Конституції України, на своєчасне одержання винагороди за працю.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо підстав для задоволення позовних вимог є законним і обґрунтованим, відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції

З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, визначився з характером виниклих спірних правовідносин та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За встановлених обставин, постановлене судом першої інстанції судове рішення є законним і обґрунтованим, вимоги матеріального та процесуального права при розгляді справи додержані. Підстав для зміни рішення суду першої інстанції не встановлено.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, то підстав для задоволення апеляційної скарги і зміни судового рішення немає.

З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, підстав для відшкодування, зміни або перерозподілу судових витрат у відповідності до ст.141 ЦПК України не має.

Відповідно до частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 174 352,31 грн. що менше двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 368, 369, 375, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника Державного геофізичного підприємства Укргеофізика залишити без задоволення.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний тектс постанови складено 25 березня 2025 року.

Судді: