Постанова від 26.03.2025 по справі 2-273/11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи 2-273/11 Головуючий у суді першої інстанції - Машкевич К.В.

Номер провадження № 22-ц/824/1559/2025 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2025 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря - Русан А.М..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником Боліщуком Русланом Анатолійовичем , на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 11 березня 2024 року у справі за заявою Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», заінтересовані особи: боржник - ОСОБА_1 , треті особи - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Акціонерне товариство «УКРСОЦБАНК», про заміну сторони виконавчого провадження, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року представник АТ «СЕНС БАНК» - Корецька О.М. звернулася до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, в якій просила замінити сторону виконавчого провадження за виконавчим листом Голосіївського районного суду м. Києва № 2-27311 від 18 січня 2011 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УКРСОЦБАНК» заборгованості.

Посилається в заяві на те, що Голосіївським районним судом м. Києва видано виконавчий лист №2-273/11 від 18 січня 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УКРСОЦБАНК» заборгованість за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 23 квітня 2007 року № 10-29/3312 у розмірі 494 618,09 швейцарських франків, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 24 лютого 2010 року становить 3 658 299,76 гривень; 1700 грн судового збору та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

Зазначає, вказаний виконавчий лист перебуває на виконані у державного виконавця відділу примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у рамках виконавчого провадження НОМЕР_1 від 27 січня 2015 року.

10 вересня 2019 року Загальними зборами акціонерів АТ «АЛЬФА-БАНК» та єдиним акціонером AT «УКРСОЦБАНК» затверджено рішення про реорганізацію AT «УКРСОЦБАНК», шляхом приєднання до АТ «АЛЬФА-БАНК».

В подальшому, Рішенням №5/2019 єдиного акціонера AT «УКРСОЦБАНК» від 15 жовтня 2019 року було затверджено Передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків AT «УКРСОЦБАНК», які зазначені у передавальному акті, виникає у АТ «АЛЬФА-БАНК» з дати, визначеної у Передавальному акті, а саме - з 15 жовтня 2019 року.

Вказує, 03 грудня 2019 року державну реєстрацію АТ «УКРСОЦБАНК» було припинено, його правонаступником є АТ «АЛЬФА-БАНК», про що зазначено у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. При цьому, наголошує, АТ «АЛЬФА-БАНК» прийняло рішення про зміну свого найменування, з АТ «АЛЬФА-БАНК» на AT «СЕНС БАНК», державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу була проведена 30 листопада 2022 року.

На підставі вищевикладеного, заявник вимушений був звернутися до суду та просить задовольнити заяву.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 11 березня 2024 року заяву АТ «СЕНС БАНК», подану представником Корецькою О.М. про заміну сторони виконавчого провадження - задоволено. Замінено стягувача - ПАТ «УКРСОЦБАНК» на його правонаступника AT «СЕНС БАНК».

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - Боліщук Р.А. подав апеляційну скаргу, відповідно до якої вказує, що не погоджується із висновками, викладеними в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

Звертає увагу суду, що матеріали справи містять копію Передавального акту, підписаного між АТ «АЛЬФА-БАНК» та АТ «УКРСОЦБАНК», проте копія цього документа зроблена не з оригіналу, а з фотокопії, що не може бути належним та допустимим доказом у відповідності до ст. 95 ЦПК України.

Вказує, засвідчення копії документа оригіналу з копії чи фотокопії документа не допускається, та не відповідає порядку, встановленому законодавством. Зазначає, інші документи, що підтверджують передачу від АТ «УКРСОЦБАНК» до АТ «АЛЬФА-БАНК» права вимоги за зобов`язаннями ОСОБА_1 за кредитним договором - відсутні, сума і склад переданої вимоги по видам нарахувань матеріали справи також не містять.

Наголошує, заяву про заміну сторони виконавчого провадження підписано особою, посадове становище та повноваження якої не підтверджено відповідними документами. Вказує, заяву підписано Корецькою О.М. як представником АТ «СЕНС БАНК», проте останню не зазначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як особу, яка може звертатися до суду для забезпечення самопредставництва юридичної особи. Тому, вважає, що заяву від імені АТ «СЕНС БАНК», подану представником Корецькою О.М., суд першої інстанції мав би залишити без розгляду.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

При апеляційному розгляді справи представник апелянта ОСОБА_1 - Боліщук Р.А. підтримав, доводи викладені в апеляційній скарзі, та просив її задовольнити, ухвалу суду скасувати, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального законодавства, оскільки ні ОСОБА_1 , як боржник за виконавчим документом, ні її представник належним чином не були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, чим були позбавленні можливості висувати свої заперечення щодо заявленого клопотання про заміну сторони виконавчого провадження.

Звернув увагу суду, що надані АТ «Сенс Банк» письмові докази в частині переходу до нього прав вимоги за виконавчими провадженнями відносно ОСОБА_1 не підтвердженні належним чином. Так, Передавальний акт від 11 жовтня 2019 року, який підписаний представниками АТ «УКРСОЦБАНК» з однієї сторони та АТ «АЛЬФА-БАНК» з іншої сторони, поданий в копії та зроблений із копії, що викликає сумнів у достовірності вказаних у ньому даних. Крім того, заявником не надано доказів щодо передачі за вказаним актом безпосередньо документів за зобов`язанням ОСОБА_1 , які виникли на підставі договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/3312 від 23 квітня 2007 року та рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 січня 2011 року у справі №2-273/11.

Таким чином, заявник не підтвердив передачу йому прав стягувача за вищевказаним рішенням суду.

Представник АТ «Сенс банк» - Гордон О.В. при апеляційному розгляді справи заперечив щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити її без задоволення, оскільки доводи, на які посилається апелянт не спростовують обставин, які були встановлені судом при розгляді справи та висновків, викладених у рішенні суду. Вважає, ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального права та з дотримання норм процесуального законодавства, і підстав для її скасування він не вбачає.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників ОСОБА_1 , адвоката Боліщука Р.А., та представника АТ «Сенс банк», адвоката Гордона О.В., дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18 січня 2011 року у справі № 2-273/11 було задоволено позов Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» в особі Київської міської філії до ОСОБА_1 , ТОВ «Віртон Логістика Лімітед», громадянина Сполучених Штатів Америки ОСОБА_3 , третя особа - компанія «Магнолія Ассосіейтес Лімітед» про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» в особі Київської міської філії заборгованість за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 23 квітня 2007 року № 10-29/3312 у розмірі 494618,09 швейцарських франків, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 24 лютого 2010 року становить 3658299,76 гривень; 1700 грн судового збору та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 18 серпня 2014 року поновлено ПАТ «УКРСОЦБАНК» строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа №2-273/11, виданого Голосіївським районним судом м. Києва на виконання рішення суду від 18 січня 2014 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 січня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Боліщук Р.А. , у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 18 серпня 2014 року.

На виконанні у державного виконавця відділу примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження НОМЕР_1 від 27 січня 2015 року з виконання виконавчого листа №2-273/11.

Рішенням № 5/2019 єдиного акціонера АТ «УКРСОЦБАНК» від 15 жовтня 2019 затверджено передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків АТ «УКРСОЦБАНК», які зазначені у передавальному акті, виникає у АТ «АЛЬФА-БАНК» з дати, визначеної у передавальному акті, а саме - з 15 жовтня 2019.

Пунктом 2.1 Протоколу № 4/2019 позачергових зборів акціонерів АТ «АЛЬФА-БАНК» від 15 жовтня 2019 вирішено затвердити Передавальний акт, у відповідності до якого АТ «АЛЬФА-БАНК» у порядку правонаступництва набуває всіх прав за переданими йому активами (включаючи права за договорами забезпечення, у тому числі поруки), а також набув обов`язків боржника за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов`язаннями без необхідності внесення змін до відповідних договорів.

Згідно з п. 1 Передавального акту внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ «УКРСОЦБАНК» правонаступником усього його майна, майнових прав та обов`язків за цим актом є АТ «АЛЬФА-БАНК». Правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків АТ «УКРСОЦБАНК» виникає у АТ «АЛЬФА-БАНК» з дати затвердження Передавального акту Загальними зборами акціонерів АТ «АЛЬФА-БАНК» та рішенням єдиного акціонера АТ «УКРСОЦБАНК», а саме з 15 жовтня 2019.

03 грудня 2019 державну реєстрацію АТ «УКРСОЦБАНК» було припинено, його правонаступником є АТ «АЛЬФА-БАНК», про що зазначено у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

АТ «АЛЬФА-БАНК» прийняло рішення про зміну свого найменування, з АТ «АЛЬФА-БАНК» на AT «СЕНС БАНК», державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу була проведена 30 листопада 2022 року.

Таким чином, відбулася заміна кредитора у зобов`язанні, зокрема AT «СЕНС БАНК», є новим кредитором у фінансових правовідносинах з боржником, а також новим стягувачем у даній справі.

З врахуванням викладених обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість поданої AT «СЕНС БАНК» заяви про заміну сторони виконавчого провадження із АТ «УКРСОЦБАНК», його правонаступником є АТ «СЕНС БАНК».

Апеляційний суд не може повністю погодитися із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів вказаної справи 13 лютого 2024 року представником АТ «СЕНС БАНК» - Корецькою О.М. до Голосіївського районного суду міста Києва було подано заяву про заміну сторони виконавчого провадження (а.с. 114 т.2).

11 березня 2024 року суд першої інстанції постановив оскаржувану у вказаній справі ухвалу, якою задовольнив поданий АТ «СЕНС БАНК» заяву про заміну сторони виконавчого провадження (а.с. 144 т. 2).

Згідно до положень ч. 1 - 3 ст. 442 ЦПК України уразі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Тобто вказаною нормою процесуального законодавства суду надано право розгляну заяву про заміну сторони виконавчого провадження за відсутності учасників справи, які були повідомлені належним чином.

В матеріалах справи відсутні відомості того, що судом першої інстанції виконано було положення ч. 3 ст. 442 ЦПК України в частині повідомлення боржника за виконавчим провадженням ОСОБА_1 щодо дати, часу та місця розгляду поданої АТ «СЕНС БАНК» заяви.

Не виконання судом першої інстанції вищевказаних приписів ст. 442 ч. 3 ЦПК України є порушення норм процесуального законодавства та згідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення у справі нового судового рішення по суті поданого АТ «СЕНС БАНК» клопотання про заміну сторони виконавчого провадження.

Вирішуючи по суті подану АТ «СЕНС БАНК» заяву про заміну сторони виконавчого провадження Київський апеляційний суд враховує наступні норми матеріального права, процесуального законодавства та встановлені у вказаній справі обставини справи.

Згідно з частиною п`ятою статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України зазначено, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

У частині першій статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14 (провадження № 12-34гс20) зазначено, що забезпечення остаточності судового рішення та його неухильного виконання спрямоване на дотримання таких вимог верховенства права, як забезпечення прав і свобод людини, правової визначеності, доступу до правосуддя, законності. Порушення принципу обов`язковості виконання судового рішення суперечить вимогам правової визначеності.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин першої та другої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 42, частини першої статті 48 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення (частини перша та друга статті 15 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з частиною першою статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина перша статті 517 ЦК України).

Вказані норми не встановлюють імперативної вимоги щодо передання первісним кредитором новому кредитору оригіналів первинних документів як умови переходу права вимоги, отже, і наявності оригіналів цих документів у нового кредитора. Передання таких документів має на меті перевірку існування у первісного кредитора права вимагати виконання боржником відповідних обов`язків, а також змісту та обсягу таких обов`язків.

Обставина непередання новому кредитору документів, які засвідчують права, що передаються, створює певні ризики для нового кредитора, пов`язані з невиконанням боржником своїх зобов`язань на користь саме нового кредитора. Однак відсутність передання новому кредитору таких документів не може вказувати на відсутність передання права вимоги взагалі.

Водночас вимога щодо надання боржнику доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні відповідно до статті 517 ЦК України не є тотожною до вимоги щодо надання до суду доказів відступлення первісним кредитором новому кредитору права вимоги до боржника для здійснення заміни кредитора у справі (процесуального правонаступництва). Зазначені вимоги випливають із різних правових підстав на не є взаємозалежними.

Отже, для підтвердження факту відступлення права вимоги заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора.

У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Отже, суди беруть до уваги належні, допустимі і достовірні докази, сформовані в процесі відступлення права вимоги, що містять дані за кредитним договором, прав кредитора за якими набуває новий кредитор.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2024 року у справі № 2221/2373/12 (провадження № 61-483св23).

Заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

У постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 924/1014/18, від 28 січня 2020 року у справі № 924/1208/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 639/4836/17, від 04 червня 2024 року у справі № 461/6956/17 вказано, що законодавством не встановлено підстав недійсності договору щодо відступлення права вимоги у разі передачі вимоги за зобов`язанням, із розміром якого сторона не погоджується, або якщо окремі складові такої заборгованості нараховані безпідставно. Сам собою факт укладення договору відступлення права вимоги не створює для позичальника безумовного обов`язку сплатити борг саме у такому розмірі, який зазначено в оспорюваному договорі під час його виконання. У разі отримання відповідної вимоги від нового кредитора, боржник не позбавлений права висловлювати свої заперечення проти такої вимоги на підставі наявних у нього доказів за основним зобов`язанням, що виникло на підставі кредитного договору.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16 зазначено, що, вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має керуватися принципом правомірності цього правочину, дослідивши і надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни.

Так із матеріалів справи вбачається, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18 січня 2011 року у справі № 2-273/11 було задоволено позов Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» в особі Київської міської філії до ОСОБА_1 , ТОВ «Віртон Логістика Лімітед», громадянина Сполучених Штатів Америки ОСОБА_3 , третя особа - компанія «Магнолія Ассосіейтес Лімітед» про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» в особі Київської міської філії заборгованість за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 23.04.2007 року № 10-29/3312 у розмірі 494618,09 швейцарських франків, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 24.02.2010 року становить 3658299,76 гривень; 1700 грн судового збору та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи. В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 18 серпня 2014 року поновлено ПАТ «УКРСОЦБАНК» строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа №2-273/11, виданого Голосіївським районним судом м. Києва на виконання рішення суду від 18 січня 2014 року. Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 січня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Боліщук Р.А. , у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 18 серпня 2014 року.

На виконані у державного виконавця відділу примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження НОМЕР_1 від 27 січня 2015 року з виконання виконавчого листа №2-273/11.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо ненадання заявником належних та допустимих доказів переходу права вимоги від первісного стягувача - АТ «УКРСОЦБАНК» до АТ «Сенс банк» колегія суддів враховує наступне.

Так, із доданого до заяви про заміну сторони виконавчого провадження рішення №5/2019 єдиного акціонера АТ « УКРСОЦБАНК» від 15 жовтня 2019 року вбачається, що вказаним рішенням було затверджено Передавальний акт, в якому визначеному обсяг майна, прав та обов`язків, які передаються АТ «АЛЬФА-БАНК» у зв`язку з приєднанням до АТ «АЛЬФА-БАНК» (а.с. 120 т.2)

Аналогічне рішення №4/2019 від 15 жовтня 2019 року ухвалили загальні збори акціонерів АТ « АЛЬФА-БАНК». Зокрема у п. 2.1 та 2.2 вказаного рішення зазначено, що загальні збори акціонерів АТ «АЛЬФА-БАНК» затвердили Передавальний акт ( додаток №1) та встановили, що акціонери АТ «АЛЬФА-БАНК» визнають усі права та обов`язки АТ «УКРСОЦБАНК», які зазначені в Передавальному акті (а.с. 122 т.2).

Тобто вищевказаними рішеннями засновників погоджено обсяг відступлення АТ «УКРСОЦБАНК», а АТ «АЛЬФА-БАНК» набуття не всього обсягу прав та обов`язків, які існували на час ухвалення вищевказаних рішень №5\2019, та №4/2019, а лише щодо тих, які вони погодили у Передавальному акті.

Згідно до передавального акту від 11 жовтня 2019 року АТ «УКРСОЦБАНК» відступило, а АТ «АЛЬФА-БАНК» набуло активів на загальну суму 10115562000 грн, а також 8630866000 грн зобов`язань, та 1484696000 грн активів (а.с. 125-126 т.2).

При цьому, в зазначеному Передавальному акті міститься відмітка, що розшифрування активів, зобов`язань і капіталу, які передаються АТ «АЛЬФА-БАНК», банку-правонаступнику у розмірі рахунків на 9 аркушах додаються ( а.с. 124 зв.б.).

03 грудня 2019 державну реєстрацію АТ «УКРСОЦБАНК» було припинено, його правонаступником є АТ «АЛЬФА-БАНК», про що зазначено у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

АТ «АЛЬФА-БАНК» прийняло рішення про зміну свого найменування, з АТ «АЛЬФА-БАНК» на AT «СЕНС БАНК», державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу була проведена 30 листопада 2022 року.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина перша статті 517 ЦК України).

Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012).

Звертаючись до суду із вказаною заявою АТ «СЕНС БАНК» не надало до суду належних та допустимих доказів, що стосується переходу від АТ «УКРСОЦБАНК» до АТ «СЕНС БАНК» права вимоги за виконавчим документом №2-273/11, виданого Голосіївським районним судом м. Києва на виконання рішення суду від 18 січня 2014 року.

На виконання ухвали Київського апеляційного суду від 12 лютого 2025 року заявником направлено лише належним чином засвідчену копію Передавального акту від 11 жовтня 2019 року , який не містить відповідних відомостей щодо набуття АТ «СЕНС БАНК» відповідних прав вимоги за вище вказаним виконавчим документом.

У статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Частиною 4 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом апеляційної інстанції доказів, колегія суддів доходить висновку проте, що заявником не було подано до суду першої інстанції належних та допустимих доказів переходу від АТ «УКРСОЦБАНК» до АТ «СЕНС БАНК» права вимоги за зобов`язаннями ОСОБА_1 по виконанню рішення суду за виконавчим документом №2-273/11, виданого Голосіївським районним судом м. Києва на виконання рішення суду від 18 січня 2014 року.

З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги в цій частині знайшли своє підтвердження, що по суті дає підстави для постановлення рішення про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

При цьому, колегія суддів враховує, що права заявника можуть бути поновлення, шляхом нового звернення до суду із новою заявою та поданням належних та допустимих доказів переходу вищевказаних прав за даним зобов`язанням ОСОБА_1 перед банком.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 2 статті 376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та наданим доказам, судом порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, тому ухвала суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Боліщуком Русланом Анатолійовичем , задовольнити.

Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 11 березня 2024 року скасувати та ухвалити у вказаній справі нове судове рішення, яким заяву Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» про заміну сторони виконавчого провадження, залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 27 березня 2025 року.

Головуючий суддя : М.А.Яворський

Судді : Т.Ц.Кашперська

В.О.Фінагеєв