Рішення

від 04.10.2011 по справі 2-273/11

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 2-273/2011

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2011 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Черновського Г.В.

при секретарі - Біжко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа КП „ДМ БТІ про визнання права власності, про визнання договорів дарування та купівлі-продажу частково недійсними, зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа КП „ДМ БТІ про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

27 серпня 2007 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на гараж та визнання договорів дарування та купівлі-продажу частково недійсними звернувся ОСОБА_1 (а.с.4-9).

Позивач у позовній заяві та у судовому засіданні в обґрунтування своїх позовних вимог, посилався на те, що на підставі договору купівлі-продажу, який був укладений між ним та ОСОБА_6 (вітчим) 21 червня 1995 року посвідчений державним нотаріусом Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори Слободян Е.Б за реєстром №1-2925 йому належить на праві приватної власності гараж шлакоблочний під літ."В", загальною площею 17,1 кв.м. (по зов нішнім обмірам), загальною площею 14,5 кв.м., зі смотровою (оглядо вою) шлакоблочною ямою, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

12 січня 1998 року КП «ДМ БТІ`видало реєстраційне посвідчення та внесло зміни у технічний паспорт на га раж, вказавши, що він є власником гаражу під літ.«В`в цілому.

Після укладення договору купівлі-продажу і до теперішнього часу він володів та користувався вказаним гаражем: зберігав та ремонтував автомобіль, систематично сплачував земельний податок, що підтверджується квитанціями, декілька разів ремонтував гараж.

30 січня 2007 року ним отримано витяг з реєстру прав влас ності на нерухоме майно, в якому вказано, що він, є власником гаражу літ."В", розташованого у АДРЕСА_1 , вартістю 3 393 грн., в цілому.

Однак, у червні 2007 року йому стало відомо від сусідів, що по домоволодінню АДРЕСА_1 був складений новий акт ідеальних часток співвласників. При складанні цього акту спеціалістом КП «ДМ БТІ» право власності на гараж під літ."В" не було враховане. Окрім того, в серпні 2007 року також стало відомо, що ОСОБА_7 (син ОСОБА_6 ) 07 лю того 2002 року подарував ОСОБА_2 належні йому 16/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку та господарсь ких, та побутових будівель та споруд серед яких вказаний також і належний позивачу гараж під літ.«В».

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 продала 19/100 часток домоволодіння ОСОБА_3 по договору купівлі-продажу, посвідченому 05.06.2005 року приватним нотаріусом ДМНО Прокоф`євою О.Ю. за реєстром №1591.

Згідно даним КП «ДМБТІ`право власності на вказаний гараж під літ."В" зареєстровано за ним та відповідачем ОСОБА_3 . Тому позивач просив суд визнати за ним право власності на вищевказаний гараж, визнавши при цьому частково недійсним договір дарування 16/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 07 лютого 2002 року, та посвідчений приватним нота ріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу №629, в частині дарування гаражу, що знаходиться у дворі будинку АДРЕСА_1 , з моменту його вчинення, а також договір купівлі-продажу 19/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 ровську, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 06 червня 2005 року, та посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Прокоф`евою О.Ю. за реєстром №1691, в частині купівлі-продажу гаражу зі шлакоблочною ямою, що знаходиться у дворі бу динку АДРЕСА_1 з моменту його вчинення.

Відповідачі у судові засідання по справі не з`являлись, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суду не повідомляли. Тому заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 жовтня 2008 року цей позов було задоволено та визнано за ОСОБА_1 права власності на гараж, що знаходиться у дворі будинку АДРЕСА_1 , а також визнано частково недійсними договори дарування та купівлі-продажу в частині, яка стосується гаражу. (а.с. 64-65). Однак, дізнавшись про рішення, відповідно до якого ОСОБА_1 було визнано власником гаражу у дворі будинку АДРЕСА_1 , відповідач ОСОБА_3 13.01.2009 року звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з заявою про перегляд заочного рішення від 06 жовтня 2008 року.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 січня 2009 року заяву ОСОБА_3 було задоволено та скасовано заочне рішення від 06.10.2008 року, а справу призначено до судового розгляду (а.с.81).

26.04.2010 року позивач надав суду уточнену позовну заяву, у якій до участі у розгляді справи було притягнуто у якості відповідача ОСОБА_5 , так як на час розгляду справи спірним гаражем володіє саме вона (а.с. 128-130). Яка в свою чергу 25.08.2010 року звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа КП „ДМ БТІ про визнання права власності на гараж.

У судове засідання представник позивача не з`явився, однак раніше у судових засіданнях заявлені позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, проти зустрічного позову заперечував.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_8 у судові засідання не з`являлись, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_5 проти позову заперечував, просив суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що у відповідності до договору купівлі-продажу від 23.10.2007 року ОСОБА_5 належить 46/100 частин домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , а також відповідно до договору купівлі-продажу від 27.11.2007 року вона є власником 46/100 частин земельної ділянки на якій розташовано дане домоволодіння, тобто єдиним на сьогоднішній день законним власником спірного гаражу є саме ОСОБА_5 , тому зустрічний позов просив задовольнити у повному обсязі.

Представник третьої особи КП „ДМ БТІ у судові засідання не з`являвся, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином (а.с. 104, 110).

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу з застосуванням вимог п. 4 ст. 169 ЦПК на підставі наявних у справі доказів.

Вислухавши пояснення представника позивача за основним позовом, представника відповідача ОСОБА_5 , дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку про необґрунтованість основного позову та можливості задоволення зустрічного з таких підстав.

У судовому засіданні встановлено, що на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09.06.1989 року 16/100 частин домоволодіння (до складу яких входив й гараж літ. „В) по АДРЕСА_1 належали ОСОБА_8 .

Судом встановлено, що відповідно до договору дарування посвідченого 07.02.2002 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бойченко Т.М. за реєстром № 629, ОСОБА_8 подарував належну йому частину домоволодіння ОСОБА_2

Згідно акту ідеальних часток від 18.05.2004 року, затвердженого рішенням виконкому Жовтневої районної ради № 380 від 25.06.2004 року, гараж літ. „В, загальною площею 18,5 кв.м. увійшов у 19/100 частин домоволодіння, право власності на які було зареєстровано за ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Жовтневої районної ради 04.10.2010 року.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 06.06.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Прокоф`євою О.Ю. за реєстром № 1691, продала ОСОБА_3 належні їй 19/100 частин домоволодіння.

Судом також встановлено, що 23.10.2007 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І.А. за реєстром № 10149, відповідно до якого ОСОБА_3 продав ОСОБА_5 всю належну йому частину домоволодіння, а саме 46/100 частин.

08.11.2007 року ОСОБА_5 зареєструвала в КП „ДМ БТІ право власності на належні їй 46/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_6 спірний гараж літ. „В на підставі договору купівлі-продажу від 21.06.1996 року, однак на момент укладання даного договору останній не був його власником, оскільки відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від. 09.06.1989 року право власності на гараж було визнано за ОСОБА_4 .

Крім того, постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2009 року було зобов`язано КП „ДМ БТІ скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на гараж літ. „В, а рішенням Жовтневого районного суду від 16 листопада 2009 року, яке набрало законної сили, ОСОБА_5 визнана добросовісним набувачем нерухомого майна гаражу літ. „В, який є складовою частиною 46/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 .

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Так, згідно з ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Конституції України, Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є визнання права

Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК право власності набувається на підставах, не заборонених законом, а згідно ст. 321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності.

Згідно зі ст. 334 ЦК, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації. Отже, за її відсутності у набувача майна за договором право власності виникнути не може.

У відповідності до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. У відповідності до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у судовому засіданні у їх сукупності, та вирішуючи вимоги позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа КП „ДМ БТІ про визнання права власності, про визнання договорів дарування та купівлі-продажу частково недійснимисуд виходив з того, що ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_6 гараж, який на момент продажу вже не був у його власності та який він не мав права відчужувати, а тому суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Вирішуючи вимоги позивача за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа КП „ДМ БТІ про визнання права власності суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим, право власності ОСОБА_5 здобуто правомірно, та вважає необхідним визнати за ОСОБА_5 право власності на гараж під літ.«В», загальною площею 17,1 кв.м., що знаходиться у дворі будинку АДРЕСА_1 .

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до ст. 88 ЦПК України та враховуючи результат вирішення справи, суд вважає необхідним стягнути солідарно з відповідачів за зустрічним позовом користь позивача у рахунок повернення судових витрат 53,00 грн., 120,00 грн. у рахунок відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Оскільки у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі, питання щодо відшкодування позивачем понесених ним судових витрат не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа КП „ДМ БТІ про визнання права власності, про визнання договорів дарування та купівлі-продажу частково недійсними відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа КП „ДМ БТІ про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на гараж шлакоблочний під літ.«В», загальною площею 17,1 кв.м. (по зовнішнім обмірам), загальною площею 14,5 кв.м. зі смотровою (оглядовою) шлакоблочною ямою, що знаходиться у дворі будинку АДРЕСА_1 .

В порядку розподілу судових витрат стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 53 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровска.

Суддя Г.В. Черновськой