Постанова

від 17.03.2025 по справі 922/3719/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2025 року м. Харків Справа № 922/3719/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Стойка О.В., суддя Медуниця О.Є. , суддя Попков Д.О.

за участю секретаря судового засідання Склярук С.І.,

від Відповідача 1: Проневич А.В. за довіреністю

та інших представників учасників справи: не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Селянського(фермерського) господарство Луч К Дніпропетровська обл., сел. Видвиженець на рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2024 у справі №922/3719/24

за позовом Селянське (фермерське) господарство Луч К Дніпропетровська обл., сел. Видвиженець

до 1) Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області, Харківська обл., Красноградський р.-н, с. Сахновщина

2) Зачепилівської селищної ради Красногрдаського району Харківської області Харківська обл., Красноградський р.-н, смт. Зачепилівка

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Державний реєстратор відділу ЦНАП Зачепилівської селищної ради Красноградського району Харківської області Лазарєв Юрій Олексійович, Харківська обл., Красноградський р.-н, смт. Зачепилівка

про визнання незаконним та скасування рішення, поновлення договору оренди землі та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2024 року Селянське (фермерське) господарство Луч К (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до 1) Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області (далі перший відповідач) та 2) Зачепилівської селищної ради Красноградського району Харківської області (далі другий відповідач) з позовною заявою, в якій просить суд:

1) визнати незаконним та скасувати рішення XLVI сесії VIII скликання Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області № 3890-VIII від 30.05.2024 Про припинення договору оренди земельної ділянки;

2) визнати незаконним та скасувати рішення з індексним номером 74149859, винесене державним реєстратором Зачепилівської селищної ради Красноградського району Харківської області Лазарєвим Ю.О., за яким внесені відомості до Державного реєстру речових прав про припинення іншого речового права права оренди земельної ділянки кадастровий номер 6324881300:01:000:0265, площею 52,2653 га., інше речове право (право оренди) зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 02.03.2015, номер запису про інше речове право 8939105, Державним реєстратором Сахновщинського районного управління юстиції Онищенко О.В. на підставі договору оренди землі, укладеного між Сахновщинською районною державною адміністрацією та С(Ф)Г Луч К, посвідченого приватним нотаріусом Сахновщинського районного нотаріального округу Харківської області Давиденко О.В., серія та номер 759, виданий 17.03.2004, та додаткової угоди від 22.04.2014 про поновлення договору оренди земельної ділянки, укладеною між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та С(Ф)Г Луч К;

3) поновити договір оренди землі, укладений між Сахновщинською районною державною адміністрацією та С(Ф)Г Луч К, посвідченого приватним нотаріусом Сахновщинського районного нотаріального округу Харківської області Давиденко О.В., серія та номер 759, виданий 17.03.2004, з урахуванням додаткової угоди від 22.04.2014 про поновлення договору оренди земельної ділянки, укладеною між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та С(Ф)Г Луч К.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.12.2024 у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Позивач із вказаним судовим рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Позивач зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимоги, оскільки відповідно до норм законодавства, що діяло на момент укладання договору, а також судової практики, що склалася на момент укладання додаткової угоди, термін дії Договору розпочинався з моменту його державної реєстрації та державної реєстрації права оренди за додатковою угодою.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на означене судове рішення, а ухвалою від 07.02.2025 року розгляд справи призначений на 17.03.2025 о 12:00.

Від Відповідача 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти задоволення її вимог, а оскаржуване судове рішення просив залишити без змін.

Інші учасники справи не скористались правом на подання відзивів.

У судове засідання 17.03.2025р. з`явився Відповідач 1, який вважав апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, рішення суду вважав законним та обґрунтованим.

Інші представники сторін не з`явились, через систему Електронний Суд надіслали клопотання про розгляд справи без їх участі, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності, оскільки вони не скористалися правом-участі у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції.

Від Позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою представника.

Ухвалою колегії суддів, занесеною до протоколу судового засідання від 17.03.2025, на підставі ст. 202 ГПК України відмовлено у задоволенні означеного клопотання, оскільки доказів поважності причин неявки представника Позивачем не надано, крім того, Позивач є юридичною особою та мав можливість направити іншого представника або забезпечити технічні засоби для участі в режимі відеоконференції представнику.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:

-укладення 17 березня 2004 року між Сахновщинською районною державною адміністрацією, як орендодавцем, та Позивачем, як орендарем, Договору оренди земельної ділянки за реєстровим № 759, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець на підставі розпорядження передав орендареві в оренду земельну ділянку кадастровий номер 6324881300:01:000:0265, площею 52,2653 га (ріллі із земель запасу) яка знаходиться на території Великобучівської сільської ради Сахновщинського району Харківської області за межами населених пунктів згідно з планом тимчасового користування, що є невід`ємною частиною договору (далі-Договір);

-фактичної передачі Позивачу орендованої ділянки на виконання умов Договору згідно з актом приймання-передачі;

-укладення 22.04.2014 між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та Позивачем додаткової угоди до Договору оренди щодо поновлення договору оренди земельної ділянки б/н від 17.03.2004 р. (зареєстрованого у Сахновщинському районному відділенні ХРФ ДЗК від 24.05.2004 № 9) на 10 років;

- проведення 02.03.2015 р державної реєстрації права оренди Позивача, номер запису 8939105;

-направлення 28.09.2023 Відповідачем 1 на адресу Позивача рекомендованого листа № 4407/02.12-17 щодо укладання додаткової угоди №2 про зміну умов Договору оренди земельної ділянки № б/н від 17.03.2024 щодо збільшення розміру орендної плати, який повернувся на адресу відправника;

-направлення 11.04.2024 Відповідачем 1 на адресу Позивача рекомендований лист № 1813/02.5-18 про відмову від участі в договорі оренди земельної ділянки № б/н від 17.03.2024 на тих самих умовах, який повернувся відправнику;

- прийняття рішення XLVI сесії VIII скликання Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області № 3890-VIII від 30.05.2024 Про припинення договору оренди земельної ділянки, яким припинено спірний Договір оренди земельної ділянки від 17.03.2004 року;

-внесення рішенням державного реєстратора Зачепилівської селищної ради Красноградського району Харківської області Лазарєва Ю.О. з індексним номером 74149859 відомостей до Державного реєстру речових прав про припинення іншого речового права права оренди земельної ділянки кадастровий номер 6324881300:01:000:0265, площею 52,2653 га., інше речове право (право оренди) зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 02.03.2015, номер запису про інше речове право 8939105, Державним реєстратором Сахновщинського районного управління юстиції Онищенко О.В. на підставі договору оренди землі, укладеного між Сахновщинською районною державною адміністрацією та С(Ф)Г Луч К, посвідченого приватним нотаріусом Сахновщинського районного нотаріального округу Харківської області Давиденко О.В., серія та номер 759, виданий 17.03.2004, та додаткової угоди від 22.04.2014 про поновлення договору оренди земельної ділянки, укладеною між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та С(Ф)Г Луч К.

Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

Позивач просив суд визнати незаконним зазначене рішення XLVI сесії VIII скликання Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області № 3890-VIII від 30.05.2024 Про припинення договору оренди земельної ділянки, проведені на його підставі реєстраційні дії державного реєстратора Зачепилівської селищної ради Красноградського району Харківської області Лазарєва Ю.О. з індексним номером 74149859 та поновити договір оренди земельної ділянки від 17.03.2004, оскільки вважав, що станом на дату прийняття вказаного рішення договір оренди земельної ділянки від 17.03.2004 був діючим, а дії щодо припинення наведеного договору порушують як його майнові права щодо користування орендованою земельною ділянкою протягом всього строку дії договору, так і його переважне право на поновлення зазначеного договору на новий термін.

Позивач вказував, що зазначений договір оренди було укладено строком на 10 (десять) років та продовжено додатковою угодою про поновлення договору оренди земельної ділянки від 22.04.2014 р. на наступні 10 років. При цьому, оскільки умовами додаткової угоди було передбачено що вона набирає чинності після її підписання сторонами та її державної реєстрації, і така державна реєстрація була здійснена 02.03.2015р. номер запису 8939105, Позивач вважав, що договір оренди є діючим до 02.03.2025.

На думку Позивача, факт вчинення Відповідачем 1 дій щодо припинення дії спірного Договору оренди порушує право Позивача як на володіння земельною ділянкою яка є предметом оренди за договором оренди протягом всього терміну дії договору, так і його переважне право на поновлення договору на наступний строк, оскільки державна реєстрація зазначеної додаткової угоди була здійснена 02.03.2015 р., тому Договір оренди є діючим до 02.03.2025.

У відзиві на позов Відповідач 1 зазначив, що на момент винесення рішення дію Договору припинилася, оскільки він був укладений на 20 років та діяв до 24.05.2024 року, при цьому Позивач не звертався до нього з приводу поновлення договору в передбаченому законом порядку, та ігнорував надіслані листи з приводу укладання додаткової угоди до договору про зменшення розміру орендної плати.

Відповідач вважав, що Позивач безпідставно ототожнює поняття державної реєстрації договору оренди та права оренди, тоді як з 01.01.2013 року набули чинності зміни, внесені Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 11.02.2010 №1878-V щодо державної реєстрації правочинів, і з цієї дати державній реєстрації підлягав не договір оренди землі, а право оренди за таким договором.

Відповідач 2 у суді першої інстанції не скористався правом на подання відзиву на позов.

Третя особа письмових пояснень по суті спору також не надавала.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що укладений між сторонами у справі Договір оренди земельної ділянки № б/н від 17.03.2004 на момент прийняття оспорюваного рішення вже сплинув, а тому воно будь- яким чином не порушує права та інтереси Позивача.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що їх не спростовують, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент укладення договору оренди право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації, тоді як на момент укладення додаткової угоди діяла редакція, яка момент виникнення права оренди пов`язує з моментом державної реєстрації цих прав.

Згідно ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1).

Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до положень ст.ст. 18, 20 Закону України «Про оренду землі» (в редакції до 01.01.2013), укладений договір оренди землі підлягав обов`язковій державній реєстрації, з моменту якої набував чинності. Тобто розмежовувався момент укладення договору оренди землі, внаслідок чого договір набував юридичного значення як факт (наявність домовленостей сторін на виникнення між ними прав та обов`язків у майбутньому після державної реєстрації договору) та момент набрання чинності договором в результаті проведення його державної реєстрації, після чого виникали суб`єктивні цивільні права та обов`язки сторін. Тобто, державна реєстрація правочину виконувала функцію фіксації державою волевиявлення сторін договору оренди для подальшого офіційного визнання права оренди землі та гарантування його реалізації орендарем з метою забезпечення стабільності цивільного обороту речових прав на земельні ділянки.

Так і Верховний Суд України вказував, що поняття «момент укладення договору» та «момент набрання чинності договором оренди земельної ділянки» різняться змістовим наповненням, а також можуть відрізнятися у часі, про що зазначено і у мотивувальних частинах постанов від 19.02.2014 у справі № 0426/14068/2012 (провадження № 6-162цс13) та від 13.06.2016 у справі № 570/3056/15-ц (провадження № 6-643цс16).

В свою чергу, з 01.01.2013 набрав чинності Закон України № 3613-VІ, згідно з підпунктом «е» підпункту 2 пункту 5 розділу VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого ст. 126 Земельного Кодексу України викладено у новій редакції та передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За змістом ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Таким чином, з урахуванням викладених норм, поняття «державна реєстрація договору» та «державна реєстрація речового права» є різними.

При цьому на час законодавчо закріплених вимог щодо необхідності реєстрації договору оренди землі його чинність пов`язувалась з моментом реєстрації договору, про що свідчила стала практика Верховного Суду України (постанова від 13.06.2016 №570/3056/15-ц (провадження № 6-643цс16)), Верховного Суду (постанова від 15.03.2018 у справі № 136/2211/15-ц).

Проте це не означає, що після внесення змін щодо відміни необхідності реєстрації самого договору оренди, момент реєстрації прав на оренду став пов`язуватись з моментом набрання чинності договором оренди.

Реєстрація прав на оренду землі, як зазначалось, є офіційним визнанням і підтвердженням факту виникнення прав на землю; саме право оренди виникає з моменту реєстрації цього права; земля вважається переданою з моменту державної реєстрації права оренди. Натомість це не свідчить про те, що сам договір, для якого визначені загальні правила набрання чинності, набирає чинність з моменту реєстрації права.

Дійсно орендар не може до реєстрації права оренди реалізовувати законно своє право оренди, проте реєстрація права є у зоні відповідальності орендаря, який, уклавши договір оренди, що набрав чинності за загальним правилом після підписання (якщо сторони не передбачили іншого в договорі), самостійно реєструє своє право та отримує всі повноваження користувача земельної ділянки на підставі договору оренди.

У проміжку між укладенням договору і переданням орендарю земельної ділянки (реєстрація речового права) договір діє, а у сторін є право захищати свої порушені договірні права зобов`язального характеру зобов`язально-правовими способами.

У справі №322/1178/17 Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.01.2020, правовий висновок в якій повинен враховуватись судами згідно статті 236 Господарського процесуального кодексу України, зазначила, що сторони в договорі оренди мали право зазначати про момент початку перебігу та припинення дії договору, оскільки такі права прямо передбачені принципами та закріплені загальними нормами цивільного законодавства.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц.

Із встановлених обставин справи вбачається, що 17 березня 2004 року між Відповідачем 1, як орендодавцем, та Позивачем, як орендарем, укладено Договір оренди земельної ділянки, реєстровий № 759. Даний договір зареєстровано Сахновщинським відділом ДЗК у книзі договорів за № 9 від 24.05.2004, про що на договорі здійснено відповідний напис. Договір укладено на 10 років.

Відповідно до положень статей 18, 20 Закону України Про оренду землі (в редакції до 01.01.2013), укладений договір оренди землі підлягав обов`язковій державній реєстрації, з моменту якої набував чинності. Тобто розмежовувався момент укладення договору оренди землі, внаслідок чого договір набував юридичного значення як факт (наявність домовленостей сторін на виникнення між ними прав та обов`язків у майбутньому після державної реєстрації договору) та момент набрання чинності договором в результаті проведення його державної реєстрації, після чого виникали суб`єктивні цивільні права та обов`язки сторін. Тобто, державна реєстрація правочину виконувала функцію фіксації державою волевиявлення сторін договору оренди для подальшого офіційного визнання права оренди землі та гарантування його реалізації орендарем з метою забезпечення стабільності цивільного обороту речових прав на земельні ділянки.

В подальшому, 22.04.2014 між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та Позивачем було укладено Додаткову угоду до вказаного вище договору оренди, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди щодо поновлення Договору на 10 років, а також узгодили, що вона набирає чинності після підписання сторонами та її державної реєстрації.

Оскільки вимогами діючого на момент укладення угоди діючим земельним законодавством було передбачено державну реєстрацію права оренди, а не угоди, отже вона почала діяти саме з моменту її підписання.

Крім того, якщо б припустити можливість набрання чинності спірної угоди саме 02.03.2015, то виходить, що дію Договору було припинено ще в 2014 році у зв`язку із закінченням строку його дії, а отже й продовжувати дію цього Договору в 2015 році не виявилося б можливим.

Зазначене в свою чергу спростовує доводи Позивача про те, що оскільки право оренди було зареєстровано ним 02.03.2015, відповідно і договір оренди нібито діє до 02.03.2025.

Відповідно до вимог ст.33 Закону України Про оренду землі, після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.

При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Матеріали справи не містять доказів звернення Позивача до Відповідача 1 протягом 2023-2024 років з листами, заявами, клопотаннями тощо щодо продовження Договору оренди земельної ділянки № б/н від 17.03.2024 в порядку, визначеному ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Разом з тим Відповідач 1 висловив свою незгоду з продовженням дії Договору на тих же самих умовах шляхом направлення листів на адресу Позивача, які були повернуті відправнику.

З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що станом на дату прийняття спірного рішення XLVI сесії VIII скликання Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області № 3890- VIII від 30.05.2024 Про припинення договору оренди земельної ділянки, укладений між сторонами у справі Договір оренди земельної ділянки № б/н від 17.03.2024 припинив свою дію, тому прийняте рішення будь-яким чином не порушує права та інтереси Позивача.

Судова колегія вважає безпідставними посилання Позивача на практику Верховного Суду зі спірного питання, зокрема на постанову у справі № 322/1178/17, оскільки в цих справах відмінними є фактичні обставини. Так, у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19), яку переглядала Велика Палата Верховного Суду, договір оренди вважався укладеним між сторонами з дня державної реєстрації договору, яка відбулася через чотири роки після підписання договору, тому, за висновками Великої Палати Верховного Суду, орендодавець, який помилково вважав, що строк дії договору оренди закінчився, може захистити свої права шляхом пред`явлення позову про розірвання договору. Тоді як у справі, що переглядається, укладений Договір був зареєстрований у передбаченому законом порядку, а продовження його дії шляхом укладення додаткової угоди відбулось вже після зміни чинного законодавства - 22.04.2014, і у даному випадку Позивачем здійснено реєстрацію саме права оренди (як того вимагали діючі на той час вимоги законодавства), а не безпосередньо додаткової угоди від 22.04.2014.

Інших підстав до оскарження рішення суду першої інстанції апеляційна скарга не містить.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення та не є підставою для його скасування.

Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду при ухваленні оспорюваного рішення, які в силу вимог ч. 3 ст. 277 ГПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення - судовою колегією не встановлено.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи означене рішення в повній мірі дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийняв в означеній частині рішення на основі всіх доводів, що були належним чином надані сторонами і підтверджувалися наявними в матеріалах справи доказами, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 23.12.2024 року у справі №922/3719/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Селянського(фермерського) господарство Луч К Дніпропетровська обл., сел. Видвиженець на рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2024 у справі №922/3719/24 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 23.12.2024 року у справі №922/3719/24 залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на Селянське(фермерське) господарство Луч К Дніпропетровська обл., сел. Видвиженець.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано 28.03.2025.

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя О.Є. Медуниця

Суддя Д.О. Попков