Рішення

від 27.03.2025 по справі 200/439/25

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2025 року Справа№200/439/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59, код ЄДРПОУ 44070187) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області щодо невключення з інтегрованої картки платника ОСОБА_1 відомостей про нарахування єдиного соціального внеску за період з 20.10.2014 по 13.02.2020;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області привести у відповідність інтегровану картку платника - ОСОБА_1 шляхом виключення відомостей щодо нарахування сум єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 20.10.2014 по 13.02.2020.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, як вважає позивач, нараховуючи в інтегрованій картці платника податку єдиного внеску за період з 20.10.2014 по 13.02.2020 борг, відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством.

Зазначає, що відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» з 02.09.2014 по 13.02.2020 відповідач не мав права нараховувати борг з ЄСВ.

Враховуючи наведене, просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що абзац 3 п.9-4 розділу VII «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» звільняє платника від відповідальності та штрафних фінансових санкцій, передбачених цим Законом, але не скасовує повністю обов`язків платника єдиного внеску. Крім того, вказує, що Законом України № 2464-VI не передбачено коригування та виключення інформації з ІКП.

Враховуючи наведене, просить у задоволені адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 27.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою суду від 27.03.2025 залишено без задоволення клопотання Головного управління ДПС у Донецькій області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідач скористався правом на подання відзиву відповідно до статті 162 КАС України.

Позивач не скористався правом на подання відповіді на відзив відповідно до статті 163 КАС України.

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до частини 1 статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 29.04.2003 перебувала на обліку як фізична особа-підприємець в Головному управлінні ДПС у Донецькій області, Східна державна податкова інспекція Київський район м. Донецьк 564. 20.01.2025 здійснила державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності, має стан 11 Припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті). У періоді з 01.01.2012 по 20.01.2025 перебувала на спрощеній системі оподаткування (3 група єдиного податку), була платником єдиного внеску, реєстраційний номер платника 05-17-11-9929.

Станом на 27.01.2025, в інтегрованій картці платника (далі ІКП) ФОП ОСОБА_1 , за технологічним кодом платежу 71040000 «Єдиний внесок для фізичних осіб підприємців, в тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність» наявна заборгованість з єдиного внеску у сумі 50516,16 грн.

Листом відповідача №442/6/05-99-24-04-08 від 16.01.2025 «про надання відповіді», на заяву позивача 14.01.2025 щодо списання нарахування з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 2014 по 31.12.2024, повідомлено, що за даними інформаційно - комунікаційної системи ДПС України (далі ІКС) позивач з 29.04.2003 перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Донецькій області, Східна державна податкова інспекція Київський район м. Донецьк - 564), має стан 0 - платник податків за основним місцем обліку. У періодах з 01.01.2012 по теперішній час перебуває на спрощеній системі оподаткування (3 група) та має реєстраційний номер платника єдиного внеску 05-17-11-9929. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464). Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464 визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Відповідно до частини 2 статті 6 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а також подавати обов`язкову звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску. Відповідно до частини 12 статті 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Вказує, що в ІКП за кодом платежу 71040000 обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 50516,16 грн, за рахунок автоматично нарахованих на центральному рівні щоквартальних нарахувань єдиного внеску, що відповідає обліковим даним та обраній системі оподаткування, а саме:

- 1267,95 грн. за ІІІ квартал 2014 року, термін сплати до 20.10.2014 (включно);

- 1267,95 грн. за ІV квартал 2014 року, термін сплати до 20.01.2015 (включно);

- 1267,95 грн. за І квартал 2015 року, термін сплати до 20.04.2015 (включно);

- 1267,95 грн. за ІІ квартал 2015 року, термін сплати до 20.07.2015 (включно).

- 1323,47 грн. за ІІІ квартал 2015 року, термін сплати до 19.10.2015 (включно);

- 1434,51 грн. за ІV квартал 2015 року, термін сплати до 19.01.2016 (включно);

- 909,48 грн. за І квартал 2016 року, термін сплати до 19.04.2016 (включно);

- 941,16 грн. за ІІ квартал 2016 року, термін сплати до 19.07.2016 (включно);

- 957,00 грн. за ІІІ квартал 2016 року, термін сплати до 19.10.2016 (включно);

- 990,00 грн. за ІV квартал 2016 року, термін сплати до 19.01.2017 (включно);

- 2112,00 грн. за І квартал 2017 року, термін сплати до 19.04.2017 (включно);

- 2112,00 грн. за ІІ квартал 2017 року, термін сплати до 19.07.2017 (включно);

- 2112,00 грн. за ІІІ квартал 2017 року, термін сплати до 19.10.2017 (включно);

- 2112,00 грн. за ІV квартал 2017 року, термін сплати до 19.01.2018 (включно);

- 2457,18 грн. за І квартал 2018 року, термін сплати до 19.04.2018 (включно);

- 2457,18 грн. за ІІ квартал 2018 року, термін сплати до 19.07.2018 (включно);

- 2457,18 грн. за ІІІ квартал 2018 року, термін сплати до 19.10.2018 (включно);

- 2457,18 грн. за ІV квартал 2018 року, термін сплати до 21.01.2019 (включно);

- 2754,18 грн. за І квартал 2019 року, термін сплати до 19.04.2019 (включно);

- 2754,18 грн. за ІІ квартал 2019 року, термін сплати до 19.07.2019 (включно);

- 2754,18 грн. за ІІІ квартал 2019 року, термін сплати до 21.10.2019 (включно);

- 2754,18 грн. за ІV квартал 2019 року, термін сплати до 20.01.2020 (включно);

- 2078,12 грн. за І квартал 2020 року, термін сплати до 21.04.2020 (включно);

- 1039,06 грн. за ІІ квартал 2020 року, термін сплати до 20.07.2020 (включно);

- 3178,12 грн. за ІІІ квартал 2020 року, термін сплати до 19.10.2020 (включно);

- 3300,00 грн. за ІV квартал 2020 року, термін сплати до 19.01.2021 (включно).

У листі зазначено, що з урахуванням безпосередньо абзацу третього пункту 94 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 (в редакції, що діяла до 14.01.2020), Велика Палата Верховного Суду (викладено в постанові від 06.11.2018 по справі № 812/292/18) дійшла висновку, що факт перебування платників єдиного внеску на обліку в податкових органах, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція (далі -АТО), є підставою для незастосування до таких платників заходів впливу та стягнення за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в силу прямої дії норми Закону № 2464, яка забороняє притягнення до відповідальності за невиконання обов`язків платника єдиного внеску. Враховуючи зазначене, Закон № 2464 (в редакції, що діяла до 14.01.2020), не скасовував обов`язків для платника єдиного внеску, а надавав можливість на період АТО не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі. Крім того, судом вказано, що звільнення від відповідальності передбачено безпосередньо у законі, в силу його прямої дії, на період АТО з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО.

Також вказано, що Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669), зокрема, скасовані положення Закону № 1669 щодо звільнення платників єдиного внеску від виконання обов`язків, передбачених частиною другою статті 6 Закону № 2464, а також щодо списання недоїмки з єдиного внеску.

Верховною Радою України 14.01.2020 прийнято Закон України № 440-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» (набрав чинності 12.02.2020), підпунктом «у» підпункту 83 пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» якого зазначений вище пункт 94 із Закону № 2464 виключено.

Вказує, що нарахування єдиного внеску з метою контролю податковим органом виконання платниками єдиного внеску обов`язку, визначеного пунктом 1 частини другої статті 6, пунктом 2 частини першої статті 7 Закону № 2464, у розмірі мінімального страхового внеску в терміни, встановлені абзацом третім частини восьмої статті 9 Закону № 2464 в ІКП за кодом платежу 71040000 відповідають законодавству про єдиний внесок та не підлягають виключенню.

Щодо звільнення від обов`язку подавати звітність платникам єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України повідомляємо, що згідно із змінами, внесеними Законом України від 01.07.2021 № 1617-ІХ Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо адміністрування податків і зборів на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя» (набрав чинності 21.11.2021), пункт 9-3 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 викладено в новій редакції:

Тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України від 15 квітня 2014 року № 1207 «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1207) для цілей Закону № 1207: зупиняється застосування до платників єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України норм статей 25 і 26 Закону № 2464, якими визначено заходи впливу, стягнення та відповідальність за порушення Закону № 2464;

платники єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України звільняються від виконання обов`язків, визначених ст. 6 Закону № 2464.

Платники мають право на добровільну сплату єдиного внеску, передбаченого Законом № 2464, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи наведене, вказує, що нарахування з єдиного внеску в ІКП відповідають нормам діючого законодавства. Крім того, зазначає, що Законом № 2464 не передбачено коригування та виключення інформації з інтегрованої картки платника.

Позивач вважає, що листом від 26.01.2025 відповідач повідомив позивачу, що заява не може бути задоволена з огляду на діюче законодавство, зокрема відповідач заперечує право позивачки бути звільненою від сплати єдиного соціального внеску через перебування на податковому обліку в населеному пункті на території де відбувалась антитерористична операція.

Позивач вказує, що оскільки позивач перебувала на податковому обліку в населеному пункті на території де відбувалась антитерористична операція що в силу норм закону звільняє її від виконання обов`язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану і тому бездіяльність відповідача щодо відмови в коригуванні відповідної інформації в інтегрованій картці платника є протиправною.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач просить визнати протиправними дії щодо нарахування борг з єдиного внеску та зобов`язати виключити такий борг з оперативного обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є органи державної податкової служби.

Згідно п. 31 ст. 1 Закону України Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (надалі також - Закон № 2464-VI) органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи.

Таким чином, відповідач у справі - суб`єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин та забезпечення реалізації податкової політики в частині адміністрування єдиного внеску.

Статтею 67 Конституції України встановлений обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Відповідно до ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI на платника єдиного внеску покладений обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до ч. 12 ст. 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Частиною 6 ст. 25 Закону № 2464-VI передбачено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що платник повинен своєчасно та у повному обсязі сплачувати єдиний внесок. При наявності недоїмки у платника контролюючі органи мають право зараховувати сплачений єдиний внесок у рахунок погашення недоїмки за попередні періоди.

Абзацем 2 пункту 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953, передбачено, що у разі виявлення фіскальним органом своєчасно не нарахованих та/або несплачених платником сум єдиного внеску такий фіскальний орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей".

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 року № 1669 (далі Закон №1669).

Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" №1669 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) було внесено зміни в розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та доповнено пунктом 9-3 такого змісту:

Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону № 2464-VI , які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

Законом України від 02.03.2015 №219-VIII Про внесення змін до розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці, до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 2-3, ст. 11; 2014 р., № 44, ст. 2040) внесли такі зміни: пункт 9-3 в редакції Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII вважати пунктом 9-4.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України № 911-VIII від 24.12.2015 були внесені зміни до Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", у відповідності до якого підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 виключено.

Таким чином, положення пп.8 п.4 ст.11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", тоді як змін безпосередньо до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо виключення (або викладення в новій редакції тощо) п.9-4 розділу VIII цього Закону внесено не було.

На виконання приписів Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно додатку до зазначеного Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Як вбачається з листа відповідача від 16.01.2025, позивач з 29.04.2003 перебувала на обліку як фізична особа-підприємець в Головному управлінні ДПС у Донецькій області, Східна державна податкова інспекція Київський район м. Донецьк 564.

Сторонами не заперечується, що позивачка перебуває як платник єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, який розташований в м. Донецьк (переліком віднесений до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція).

Позивач вказує, що на підставі вище наведеної норми, звільнявся від відповідальності за невиконання вимог щодо своєчасності нарахування та сплати єдиного внеску з 20.10.2024 до закінчення антитерористичної операції саме за умови перебування його на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилась така операція, тобто за період, впродовж якого позивач в силу пункту 9-4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI, як вважає позивача, була звільнена від виконання обов`язків платника єдиного внеску, визначених частиною другою статті 6 Закону №2464-VI.

Суд вказує, що Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи пункт 9-4 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" виключений.

Закон України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" набув чинності 13.02.2020.

В пункті 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно правових актів зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

На час виникнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування пункт 9-4 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» діяв, разом з цим на час формування спірного нарахування боргу, норма, яка тимчасово звільняла позивача від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок), втратила чинність.

Відповідно, позивач з 13.02.2020 повинен виконували покладені на нього обов`язки зі сплати єдиного соціального внеску відповідно до положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», який на час, який спірний правовідносин, що оскаржуються, не містить положень щодо звільнення позивача від виконання обов`язків, встановлених статтею 6 цього Закону.

Звертаючись до суду, із даним позовом, позивач зазначив, що до 13.02.2020 перебування платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, був підставою для звільнення платників єдиного внеску, як від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, так і від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо його вчасної сплати.

Оскільки, станом на 13.02.2020 у позивача протиправно рахувався борг зі сплати ЄСВ в сумі 50516,16 грн., позивач вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

З висновком суд не погоджується, з огляду на наступне.

Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дано визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону;

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Суд акцентує увагу на тому, що пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги: «ЄСВ нараховано незаконно в період дії п. 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платники єдиного внеску» під час проведення АТО».

З огляду на предмет спору у даній справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд зазначає, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Аналогічна позиція висловлено в постанові Верховного Суду від 04.12.2019 по справі № 440/2149/19.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18-а зазначила, що зміст норми п.9-3 (у подальшому п.9-4) розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 не скасовує взагалі обов`язків платників єдиного внеску, а лише на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану дає можливість не виконувати обов`язки, визначені у ч.2 ст.6 Закону №2464.

Тобто, вказаним рішенням Верховного Суду у зразковій справі наголошено, що абзац 3 п.9-4 розділу VII «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону № 2464 звільняє платника від відповідальності та штрафних фінансових санкцій, передбачених цим Законом, але не скасовує повністю обов`язків платника єдиного внеску.

Розмір та період нарахованого в автоматичному режимі єдиного соціального внеску, період з ІІІ кварталу 2014 року по ІV квартал 2020 року у сумі 50516,16 грн. позивачем не заперечувались.

З уваги на наведені мотиви, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Також суд вказує, що у постанові Верховного Суду від 26.10.2021 у справі № 360/1594/20 містився висновок, за змістом якого включення до складу вимоги про сплату боргу (недоїмки) сум ЄСВ за період, коли платник в силу пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI від виконання обов`язків платника єдиного внеску, визначених частиною другою статті 6 Закону №2464-VI, був звільнений - в будь-якому випадку є незаконним.

Однак, 27.02.2024 у справі № 360/4568/20 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову, якою в порядку, встановленому статтею 346 КАС України, відступив від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 26.10.2021 у справі № 360/1594/20 та від 17.11.2021 у справі № 200/2618/20-а.

Судова палата дійшла висновку, що викладена у цих постановах суду позиція про те, що пункт 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, всеосяжно звільняє платника від виконання обов`язків, передбачених частиною другою статті 6 Закону №2464-VІ, протягом дії вказаної норми, тобто повністю скасовує обов`язок зі сплати єдиного внеску за період з 14.04.2014 по 12.02.2020, що виключає обов`язок контролюючого органу формувати і надсилати вимогу, суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 812/292/18 (постанова від 06.11.2018), відступу від якого станом на час розгляду цієї справи не було.

Верховний Суд виснував, що вжите в контексті норми пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI словосполучення «…звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року…» слід розуміти як тимчасове надання платнику можливості здійснювати нарахування, обчислення та/або сплату ЄСВ не в загальновизначені строки, а за власним рішенням.

На користь висновку про тимчасовий характер надання платнику податків можливості не виконувати передбачені статтею 6 Закону № 2464-VI обов`язки платника ЄСВ вказує і системний аналіз змісту пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI. Так, у разі, якщо б законодавець взагалі звільняв визначену категорію платників від обов`язку сплачувати ЄСВ у відповідний період, а не надавав можливість виконати цей обов`язок після закінчення АТО (тобто не у встановлений в загальному порядку строк), то позбавлений логіки припис абзацу третього вказаного пункту щодо звільнення від відповідальності за невиконання обов`язків, передбачених цим Законом. Адже відсутність взагалі обов`язку нараховувати і сплачувати ЄСВ у певний період виключала б існування відповідальності за невиконання такого обов`язку, отже, не потребувала б викладення норм про звільнення від неї (відповідальності).

У постанові від 10.02.2021 №805/3362/17-а Велика Палата Верховного Суду не відступала від раніше сформованого висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у зразковій справі № 812/292/18, де чітко зазначено, «що Закон № 2464-VІ не скасовує обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі». При цьому постанова Великої Палати від 10.02.2021 №805/3362/17-а не містить висновку щодо скасування обов`язків платника єдиного внеску, що визначені частиною другою статті 6 Закону №2464-VI. Тобто відступу від попередніх висновків сформованих Великою Палатою Верховного Суду під час розгляду зразкової справи № 812/292/18 (постанова від 06.11.2018) не було.

На підставі абзацу п`ятого підпункту «у» пункту 83 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №440-IX, який набрав чинності 13.02.2020, пункт 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI було виключено. Тобто, пункт 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, яким була передбачена можливість тимчасово не виконувати обов`язки, визначені частиною другою статті 6 Закону №2464-VІ, зокрема щодо сплати єдиного внеску, та який був підставою для незастосування до таких платників заходів впливу та стягнення за невиконання обов`язків платника єдиного внеску, з 13.02.2020 втратив чинність.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-рп/1999 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Подальшого врегулювання законодавцем особливостей адміністрування єдиного соціального внеску для відповідних платників податків передбачено не було, що є наслідком поширення дії норм Закону № 2464-VI в загальному порядку, в тому числі і щодо заходів впливу та стягнення передбачених статтею 25 цього Закону.

Відповідно, з 13.02.2020 платники єдиного внеску зобов`язані виконувати в повному обсязі обов`язки покладені на них нормами Закону № 2464-VI, зокрема статтею 6, в тому числі і щодо сплати ЄСВ, а контролюючі органи зобов`язані вчиняти дії (виконувати обов`язки в межах визначених нормами вказаного Закону), зокрема і щодо направлення вимоги про сплату недоїмки у разі її наявності.

Наявність боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який утворився внаслідок самостійного нарахування та обчислення такого внеску у період з 14.04.2014 по 12.02.2020 (включно), після набрання чинності абзацом п`ятим підпункту «у» пункту 83 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №440-IX, яким пункт 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI було виключено, надає право контролюючому органу формувати та направляти вимогу про сплату боргу (недоїмки) за вказаний період відповідно до положень статті 25 Закону № 2464-VI.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2024 у справі № 360/4568/20, яка розтлумачена та викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2025 справа №200/11701/20-а.

Інші дії/бездіяльність відповідача, у межах даної позовної заяви, позивачем не оскаржується, а тому оцінки не потребують.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, відтак підстави для задоволення позову відсутні.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що у разі відмови у задоволені позову судовий збір не відшкодовується.

Керуючись ст.ст. 243, 245, 246, 255, 257, 262 КАС України, на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», суд-

В И Р І Ш И В:

В задоволені позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59, код ЄДРПОУ 44070187) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.С. Зеленов