Рішення

від 28.03.2025 по справі 566/1378/24

ОСТРОЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа №566/1378/24

провадження №2/566/138/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2025 року селище Млинів Рівненської області

Млинівський районний суд Рівненської області

в складі:одноособово - головуючого судді Лободзінського А.С.,

при секретарі судового засідання Подолець Ю.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 , його представника - адвоката Панчини П.Є., відповідача ОСОБА_2 , представника Органу опіки та піклування Острожецької сільської ради - Гордійчук Л.М.,

розглянувши, у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Млинів Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Орган опіки та піклування Острожецької сільської ради Дубенського району Рівненської області, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 пред`явив в суд позов до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Орган опіки та піклування Острожецької сільської ради Дубенського району Рівненської області.

Позов обґрунтовує тим, що з відповідачем проживали без реєстрації шлюбу. У них народилось двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач залишила дітей та пішла проживати до своєї матері, не цікавиться їх життям та не бере участі у їх вихованні. Сини проживають у його будинку в АДРЕСА_1 . Він займається їх доглядом та вихованням разом зі своєю матір`ю ОСОБА_5 , яка повернулась з-за кордону через ситуацію, що склалась у його сім`ї.

Матір дітей веде аморальний спосіб життя, зловживає алкогольними напоями, будь-якого інтересу до виховання та підготовки дітей до самостійного життя не проявляє. Притягалась Млинівським районним судом до адміністративної відповідальності за фактами невиконання батьківських обов`язків по вихованню дітей. Остання фактично самоусунулася від виховання та утримання дітей, свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

Просив суд позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав щодо малолітніх синів - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягувати з ОСОБА_2 на його користь аліменти на утримання малолітніх синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття.

Ухвалою Млинівського районного суду від 04.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. (а.с.23)

23 січня 2025 року представник позивача звернувся до суду з клопотанням про зміну позовних вимог, а саме, просив позбавити відповідача батьківських прав щодо малолітніх синів - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягувати з ОСОБА_2 на його користь аліменти на утримання малолітніх синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки усіх видів її доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття.

В судовому засіданні позивач та його представник - адвокат Панчина П.Є. позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Позов просили задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, пояснила, що до січня 2024 року проживала разом із чоловіком та малолітніми дітьми в АДРЕСА_1 . Поступово сімейні відносини з чоловіком погіршувались, вони почали разом вживати спиртні напої, неодноразово виникали конфлікти з його матір`ю ОСОБА_5 на побутовому рівні, що стало причиною її переїзду з дітьми до АДРЕСА_2 у будинок її баби - ОСОБА_6 . В один із днів, коли її не було вдома, а діти були з її матір`ю ОСОБА_7 , яка була у стані алкогольного сп`яніння, ОСОБА_5 забрала дітей без її відома. Через неприязні стосунки з останньою, вона не навідувалась до дітей. Була у її будинку лише один раз, щоб привітати сина ОСОБА_8 з днем народження.

Представник органу опіки та піклування Острожецької сільської ради в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , підтримала наданий органом опіки та піклування висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно її дітей.

Суд, дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст.27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, а також здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

У відповідності до п.2 ч.1 ст.164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

З огляду на зміст норми закону (п.2 ч.1 ст. 164 СК України), позбавлення батьківських прав може застосовуватися лише тоді, коли мати чи батько не просто не виконують свої обов`язки по вихованню дитини, а й ухиляються від їх виконання, тобто за умови доведення винної поведінки того з батьків, який свідомо нехтує здійсненням своїх обов`язків, передбачених ст.150 СК України.

Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав та призначення опікуна (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавленні батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач - ОСОБА_2 є матір`ю малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 , виданого 15 березня 2022 року та серії НОМЕР_2 виданого 26 серпня 2023 року (а.с.7,9)

Витягами з реєстру територіальної громади від 29.08.2023 та витягом №323 про зареєстрованих у житловому будинку осіб від 17.10.2024 підтверджується факт реєстрації малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою проживання батька ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 . (а.с.8, 10, 11)

Згідно постанови Млинівського районного суду від 22.12.2023, ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП та звільнено від адміністративної відповідальності за малозначністю та оголошено усне зауваження. (а.с.13)

Відповідно до постанови Млинівського районного суду від 02.04.2024 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 850 гривень. (а.с.14)

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показала, що відповідач ОСОБА_2 на момент народження дітей проживала спільно з позивачем у с.Залав`я Дубенського району у будинку який належить їй. Протягом останнього року відносини між подружжям не складались і відповідач разом з малолітніми дітьми переїхала жити в с.Острожець Дубенського району. Спілкувалась з чоловіком лише по телефону. Вона, свідок, опікується дітьми після того як приїхала з Польщі та забрала їх у матері, через неналежний догляд за ними. Незадовго до цього, її син в телефонному режимі повідомив, що ОСОБА_9 з дітьми пропала приблизно на п`ять днів. Пізніше вони встановили, що вона переховувалась у с.Малин, хоча потреб у цьому не було. За період коли ОСОБА_9 проживає окремо, вона жодного разу не поцікавилась здоров`ям та життям дітей. Лише один раз приїжджала, щоб привітати старшого сина з днем народження.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").

Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією Організації Об`єднаних Націй про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно частин першої, другої статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція ООН про права дитини) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції ООН про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Так, згідно ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц зроблено висновок по застосуванню пункту 2 частини першої статті 164 СК України і вказано, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Як роз`яснено у пунктах 15, 16 постанови Пленуму ВСУ від 30.03.2007 № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Наявними у справі доказами підтверджується неналежне виконання матір`ю ОСОБА_2 батьківських обов`язків стосовно малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вона не відвідує дітей, не спілкується з ними в обсязі, необхідному для їх розвитку не виявляє належного інтересу щодо них. Проте, на переконання суду, така винна поведінка ОСОБА_2 чатково обумовлена напруженими стосунками з матір`ю позивача, через що відповідач не відвідує оселю, де проживають діти.

Крім того, суд вважає, що позивачем не доведено, а судом не встановлено, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відповідатиме найкращим інтересам дітей.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Як вбачається із матеріалів справи, сім`я ОСОБА_2 не є явно неблагополучною, чи такою, що унеможливлює розвиток синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У п. 49 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року (Заява № 39948/06) у справі "Савіни проти України" Суд зазначив, що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.

Вирішення питання про позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, її поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про її інтерес до дітей. (Рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі "Хант проти України", § 54, § 58)

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 вважає себе матір`ю та бажає брати участь у їх житті та вихованні, однак через неприязні стосунки з матір`ю свого цивільного чоловіка ОСОБА_5 не наважується це зробити та змінити своє ставлення до дітей. Тобто факт свідомого, умисного ухилення відповідача ОСОБА_2 від виконання обов`язків по вихованню малолітніх дітей не в повній мірі знайшов своє підтвердження під час дослідження доказів у справі.

Тому, хоча й судом встановлено факт неналежного виконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків відносно малолітніх дітей, проте застосування такого крайнього заходу впливу на неї як позбавлення батьківських прав, що призведе до розірвання сімейних зв`язків між ними, не є переконливим.

Окрім того, позивачем не доведено, що поведінка відповідача ОСОБА_2 відносно малолітніх дітей є свідомим, систематичним нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, а не збігом життєвих обставин, які склалися навколо неї: необізнаність, відсутність матеріальних коштів для утримання дітей, відсутність підтримки рідних та належного супроводу соціальних служб, тощо і таке інше.

В силу частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Суд не погоджується з висновком, затвердженим рішенням виконавчого комітету Острожецької сільської ради №3 від 16.01.2025 року щодо доцільності позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки органом опіки та піклування належним чином не обґрунтовано, що позбавлення батьківських прав, як крайній захід, буде ефективним і найбільш відповідатиме інтересам дітей.

Відповідно до п.18 постанови Пленуму ВСУ від 30.03.2007 № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на неї, з попередженням відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання та матеріального утримання синів і покладенням на орган опіки та піклування Острожецької сільської ради Дубенського району Рівненської області контролю за виконанням нею батьківських обов`язків.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь позивача на утримання малолітніх дітей, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

При цьому, за змістом ст.141 СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незважаючи на розірвання шлюбу чи проживання окремо від дитини.

Відповідно до ст.182 СК України при визначені розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» визначено на 2025 рік прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років - 2563 гривні.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» поняття прожиткового мінімуму визначено як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Оскільки діти проживають окремо від матері і згоди між нею і батьком про спосіб утримання дітей не досягнуто, суд вважає, що наявні правові підстави для стягнення аліментів.

Визначаючи розмір аліментів, в межах позовних вимог, суд враховує стан здоров`я, матеріальне становище дитини та платника аліментів.

Обставин, які б звільняли відповідача від обов`язку по утриманню своїх дітей, або ж свідчили про неможливість стягнення з неї аліментів у вказаному позивачем розмірі, судом не встановлено.

Враховуючи вище наведене у сукупності, а також ту обставину, що відповідач ОСОБА_2 не заперечувала стосовно позовної вимоги про стягнення з неї аліментів на утримання дітей, суд вважає доцільним стягнути з неї на користь позивача аліменти на утримання малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частки від усіх видів її (заробітку) доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дітьми повноліття.

За приписом ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Днем пред`явлення позову вважається день прийняття судом позовної заяви. Згідно штампу на позовній заяві, позовна заява пред`явлена до суду 01.11.2024.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п.3, п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, позивачі - у справах про стягнення аліментів та особи з інвалідністю I та II групп.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору за подання позову, а його позовна вимога в частині стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей підлягає до задоволення, судовий збір в сумі 1211,20 гривень підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Керуючись статтями 12, 13, 19, 89, 209 - 210, 258 - 259, 265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Орган опіки та піклування Острожецької сільської ради Дубенського району Рівненської області - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителя АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) аліменти на утримання малолітніх синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки усіх видів її доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01.11.2024 і до досягнення дітьми повноліття.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно малолітніх синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання та матеріального утримання синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Покласти на Орган опіки та піклування Острожецької сільської ради Дубенського району Рівненської області контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків щодо синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) в дохід держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене до судової палати з розгляду цивільних справ Рівненського апеляційного суду, шляхом подання в тридцятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги.

Повне судове рішення виготовлено 28.03.2025.

Суддя