Постанова

від 18.03.2025 по справі 289/3142/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №289/3142/23 Головуючий у 1-й інст. Мельник О. В.

Категорія 44 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Коломієць О.С., Шевчук А.М.,

за участю секретаря Нестерчук М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільнусправу №289/3142/23 за позовом ОСОБА_1 доПриватного підприємства"Андвол"про стягненнняупущеної вигоди,збитків тавідшкодування моральноїшкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Радомишльськогорайонного судуЖитомирської областівід 2липня 2024року, ухвалене під головуванням судді Мельника О.В.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 подав до суду позовну заяву, в якій зазначив, що у липні 2018 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо передачі йому у власність земельної ділянки, розташованої на території Забілоцької сільської ради, правонаступником якої є Радомишльська міська територіальна громада Житомирського району.

Наказом Головного управління Дергеокадастру у Житомирській області №6-3123\14-18-СГ від 15 серпня 2018 року йому надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою. 11 вересня 2018 року він уклав із Приватним підприємством «Андвол» договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 0,12 га , на території Забілоцької сільської ради Радомишльського району Житомирської області.

ОСОБА_1 зазначає, що на виконання умов вказаного договору він перерахував відповідачеві 1800 грн. за виконання комплексу робіт з розробки проекту землеустрою.

Позивач наголошує, що всупереч вимогам п. 4 Наказу Головного управління Дергеокадастру у Житомирській області, відповідач, не встановивши ту обставину, що земельна ділянка з кадастровим номером 1825082600:06:000:0506, загальною площею 0,12 га, вже була передана у приватну власність, розробив проект землеустрою на цю земельну ділянку.

Таким чином, він був позбавлений можливості отримати у власність земельну ділянку.

Позивач звертає увагу суду на те, що він планував на земельній ділянці вирощувати полуницю. Для реалізації вищевказаного та обробки земельної ділянки придбав трактор «Форте 16 161 LТ», фрезу, плуг, копач транспортерний, косу механічну, сажалку.

Вказує, що з метою досудового врегулювання спору й відшкодування спричиненої матеріальної шкоди неодноразово письмово звертався до Приватного підприємства "Андвол", однак відповідач не відреагував на його звернення, що спричинило йому, як особі, яка є пенсіонером та ветераном війни, душевні страждання, що тривають й до цього часу та завдають значної моральної шкоди, яку позивач оцінює у 20000 грн.

ОСОБА_1 стверджує, що внаслідок невиконання відповідачем умов договору, йому завдані збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 528 000 грн., яка полягала у можливості вирощувати на спірній земельній ділянці полуницю та реалізовувати її в подальшому, а також збитків на купівлю сільськогосподарської техніки для обробітку земельної ділянки на загальну суму 95 105 грн.

З огляду на вищезазначене, просив стягнути з Приватного підприємства "Андвол" на свою користь 10 047,6 грн. - за прострочення виконання зобов`язання; 528000,00 грн. упущеної вигоди, 95105,00 грн збитків та 20000,00 грн. моральної шкоди, а всього 653152,6 грн.

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 2 липня 2024 року відмовлено у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Зокрема, зазначає, що саме на Приватне підприємство "Андвол" покладався обов`язок перевірити наявність обтяжень земельної ділянки щодо якої виготовлялась технічна документація.

На думку ОСОБА_1 пояснення відповідача всуді першоїінстанції щодовідсутності інформаціїпро власниказемельної ділянки,на часпочатку виконання робітз розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не відповідають дійсності.

Вважає, що Приватне підприємство "Андвол" не повинно було починати виконання вищевказаних робіт та отримувати кошти, чим порушило вимоги ст. 118 Земельного кодексу України.

Вказує, що висновок суду про те, що ним була придбана сільськогосподарська техніка після винесення державним реєстратором рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень на спірну земельну ділянку, не відповідає доказам, які є в матеріалах справи та поясненням, які надавались ним в суді першої інстанції.

Крім того, зазначає, що відповідач разом з представниками Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області вводили його в оману, неправдиво повідомляючи про те, що існує лише незначна технічна помилка, яка буде виправлена і він може звертатися до відповідних органів для оформлення права власності на земельну ділянку.

Також ОСОБА_1 зазначає, що ним був поданий позов до Житомирського окружного адміністративного суду про зобов`язання Радомишльської міської територіальної громади Житомирської області надати у власність спірну земельну ділянку. Однак, у задоволенні такої вимоги відмовлено.

Вказує, що висновок суду про те, що договірні відносини між ним та відповідачем продовжуються, суперечить ст. 14 ЦК України, якою визначено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

В судовому засіданні позивач підтримав апеляційну скаргу.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 15 серпня 2018 року Головним Управлінням Держгеокадастру у Житомирській області винесено наказ №6-3123/14-18-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», згідно з яким ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Радомишльського району, за межами населених пунктів Забілоцької сільської ради. Орієнтовний розмір земельної ділянки 0,12 га., з цільовим призначенням - для індивідуального садівництва.

Пунктом 4 договору передбачено, що при розробленні проекту землеустрою необхідно визначити наявність або відсутність обмежень, обтяжень щодо користування земельною ділянкою (а.с. 10).

Копія договору на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок №128/19 від 11 вересня 2018 року, зокрема, земельної ділянки площею 0,12 га., свідчить, про те що замовником є ОСОБА_1 , а виконавцем - ПП «Андвол». Строк виконання робіт обчислюється з 11 вересня 2018 року по 11 березня 2019 року. Згідно п.7.1. договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами передбачених ним зобов`язань .

Згідно з п.п.1.1.-1.3. договору виконавець зобов`язується виконати комплекс робіт по розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 0,12 га. Комплекс робіт по розробці проекту землеустрою включає в себе: підготовчі роботи, топографо-геодезичні та роботи із землеустрою, камеральні роботи. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки це документ який включає в себе текстові та графічні матеріали, обов`язкові положення, встановлені завданням на розроблення проекту та інші дані (а.с. 7-8).

Відповідно до копії протоколу погодження договірної ціни на виконання робіт за договором № 128/19, сторонами досягнуто згоди про розмір договірної ціни в сумі 1800,00 грн., без ПДВ (а.с.8).

Наявна в матеріалах справи копія квитанції № 75 від 28 вересня 2018 року свідчить про те, що ОСОБА_1 перерахував 1800,00 грн., на рахунок ПП «Андвол». Призначення платежу - за виготовлення проекту відведення земельної ділянки, за договором №128/19 від 11 вересня 2018 року (а.с. 9).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 28 листопада 2019 року №6-4546/14-19-СГ «Про надання у власність» затверджено проект землеустрою щодо відведення позивачеві у власність земельної ділянки, призначеної для індивідуального садівництва, за межами населених пунктів Забілоцької сільської ради Радомишльського району, площею 0,1200 га, кадастровий номер 1825082600:06:000:0506 (а.с. 11).

Рішенням державного реєстратора № 51093638 від 12 лютого 2020 року відмовлено у державній реєстрації права власності позивача на земельну ділянку, розташовану на території Радомишльського району Житомирської області, кадастровий номер 1825082600:06:000:0506. Підставою для відмови у реєстрації зазначена наявністю суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Відповідно до рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 57762569 від 21 квітня 2021 року, державним реєстратором прав на нерухоме майно Краєвською Т.П. відмовлено у державній реєстрації права власності позивача на вказану земельну ділянку з підстав наявності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Відповідно до довідки Забілоцького старостинського округу Житомирської області №12 від 20 березня 2024 року, ОСОБА_1 не звертався до Забілоцької сільської ради про надання викопіювання місця розташування земельної ділянки з цільовим призначенням для садівництва, а також не отримував будь-яких рішень щодо надання дозволу на розробку технічної документації зазначеної земельної ділянки (а.с.68).

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року у справі № 240/22998/21, частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Радомишльської міської територіальної громади Житомирського району Житомирської області, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області "Про надання у власність" № 6-4546/14-19-СГ від 28.11.2019 щодо надання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки, загальною площею 0,12 га, на території Радомишльського району, за межами населених пунктів Забілоцької сільської ради. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Наявні в матеріалах справи гарантійні талони № 01-01931, № 1035-59 свідчать про те, що ОСОБА_1 7 квітня 2020 року придбав : трактор «Форте 16 161 LТ», фрезу, плуг, вартістю 2 000 доларів США, копача транспортерного - 9 000 грн., косу механічну - 8 000 грн. та сажалку вартістю 4000 грн.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Аналіз норм ЦК України та ЗК України дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.

При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій.

Відтак, позивач має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (постанова Верховного Суду у справі № 703/3303/20 від 26 жовтня 2022 року, провадження № 61-8163св22).

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони.

Отже пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування збитків, суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів заподіяння відповідачем збитків у розмірі 528 000 грн.

Також позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження розміру упущеної вигоди. Роздруківки із мережі Інтернет про середню вартість врожаю (кавунів та полуниці) на ринку та у супермаркетах, відповідно до яких визначено середній дохід в середині сезону за 4 роки, є лише прогнозованими доходами та припущеннями ОСОБА_1 , на підставі яких неможливо встановити дійсну суму заявлених збитків.

Колегія суддів також погоджується із висновком суду про недоведеність позивачем збитків, пов`язаних із закупівлею сільськогосподарської техніки.

Позовна вимога ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди є похідною від зазначених вище вимог, а тому підстав для її задоволення колегія суддів не вбачає.

Врахувавши наведені законодавчі приписи та встановивши, що позивачем не доведено наявності складу цивільного правопорушення як необхідної умови застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду.

Керуючись ст. ст.259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 2 липня 2024 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді:

Повний текст постанови складений 28 березня 2025 року.