Рішення від 27.03.2025 по справі 158/3903/24

Справа № 158/3903/24

Провадження № 2/0158/159/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2025 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Корецької В.В.

за участю секретаря - Процик Л.В.

представника третьої особи Лавренчука О.В.

представника Луцького ВДВС у

Луцькому районі Волинської області Косинської Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , Луцький відділ державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про зміну розміру аліментів, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про зміну розміру аліментів.

Позовні вимоги мотивує тим, що між нею та ОСОБА_2 у 2003 році було укладено шлюб, який 21.11.2013 року був розірваний. Вказує, що рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 26.12.2013 року ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 500 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи з 05.12.2013 року до досягнення ними повноліття.

В подальшому, рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 03.12.2021 року змінено розмір утримуваних з ОСОБА_2 , згідно рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 26.12.2013 року аліментів та ухвалено стягувати з останнього на її користь на утримання неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів його доходів (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня надбання рішенням законної сили і до досягнення ними повноліття.

Відповідач ОСОБА_2 є військовослужбовцем та відповідно до сповіщення є безвісно зниклим.

Зазначає, що на даний час дочка ОСОБА_4 досягла повноліття, стягнення аліментів на її утримання припинилися, що дає можливість розподілити суму, що звільнилася, на іншу неповнолітню дитину, а саме сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У зв`язку із зростанням прожиткового мінімуму на дитину, суттєвого зростання цін на продукти харчування, а також із дорослішанням сина, збільшилися потреби на його нормальний розвиток, просить суд змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на її користь на підставі рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 03.12.2021 року та стягувати з останнього в її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 1/4 частину всіх видів його доходів (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення ним повноліття.

Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 27.12.2024 року, відкрито спрощене позовне провадження у даній справі.

24.01.2025 року від представника третьої особи ОСОБА_6 ОСОБА_7 до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки підстави для зміни розміру частки аліментів відсутні. Крім того зазначив, що відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах наявна передплата по виконавчому провадженні №68357086. Також, просив залучити до участі у даній справі, у якості третьої особи Луцький відділ державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 26.02.2025 року, залучено у даній справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Луцький відділ державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, заявлені вимоги підтримала та просила їх задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, оскільки відповідно до сповіщення №242 від 21.03.2023 року зник безвісти.

Представник ОСОБА_3 ОСОБА_7 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив у їх задоволенні відмовити.

Представник Луцького ВДВС у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Косинська Н.В. у судовому засіданні щодо вирішення позовних вимог поклалась на розсуд суду.

Заслухавши пояснення учасників справи, кожного зокрема, всебічно проаналізувавши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданими учасниками справи.

Відповідно до вимог ст. 19 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин.

Судом встановлено, що рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 03.12.2021 року змінено розмір утримуваних із ОСОБА_2 , згідно з рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 26.12.2013 року, аліментів та ухвалено стягувати з останнього на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх його видів доходів (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення ними повноліття /а.с.12-13/.

У судовому засіданні також встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 досягла повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до сповіщення № 9 від 21.03.2023 року, ОСОБА_3 сповіщено про те, що її чоловік, водій 1 протитанкового відділення взводу вогневої підтримки 4 аеромобільної роти НОМЕР_1 аеромобільного батальйону, солдат ОСОБА_2 , 1985 року народження, зник безвісти 06.03.2023 року в результаті штурму ворожих позицій в районі н.п. Дубово-Василівка Бахмутського району Донецької області /а.с.36/.

За даним фактом Луцьким районним управлінням поліції ГУНП у Волинській області 16.03.2023 року розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023030580000759 від 16.03.2013 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України /а.с.37/.

За змістом ст. 18 Конвенції про права дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Стаття 27 Конвенції Про права дитини дає кожній дитині право на рівень життя, необхідній для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціально розвитку. Батьки або інші особи які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У відповідності зі ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

Статтею 182 СК України, передбачено обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів..

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Так, ст. 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст ст. ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів, суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.

Закон України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» від 12 липня 2018 року № 2505-VIII визначає правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та забезпечує правове регулювання суспільних відносин, пов`язаних із набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей ( далі Закон № 2505-VIII ).

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 2505-VIII особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи.

Частинами 1, 2 ст. 5 Закону № 2505-VIII визначено, що особа, зникла безвісти за особливих обставин, має всі права, гарантовані Конституцією та законами України, а також має право на всебічне розслідування обставин її зникнення та встановлення її місцеперебування. Держава зобов`язана вжити всіх можливих заходів для розшуку особи, зниклої безвісти за особливих обставин. Права та інтереси особи, зниклої безвісти за особливих обставин, а також її майно підлягають захисту до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом, або оголошення її померлою відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону № 2505-VIII, члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України.

Згідно ч. 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Закон України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» №2505-VIII від 12.07.2018 року покликаний визначити правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та забезпечує правове регулювання суспільних відносин, пов`язаних із набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» № 2505-VIII від 12.07.2018, набуття правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, не зменшує обсяг цивільної правоздатності такої особи.

Цивільна правоздатність особи це здатність мати цивільні права та обов`язки, яку мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. (ст. 25 ЦК України).

Згідно п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 р. № 884 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей: військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, - до дня їх звільнення включно; військовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими. Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації). Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється у разі, коли заява про його виплату надійшла до військової частини (установи, організації): до дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах; протягом трьох років з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовців безвісно відсутніми або оголошення померлими, але не пізніше ніж до дня набрання законної сили рішенням суду про скасування рішення про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.

Поряд з цим, відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. ч. 1, 2 статті 77 ЦПК).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Звертаючись до суду з позовом про зміну розміру аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач посилалася на те, що оскільки на даний час дочка ОСОБА_4 досягла повноліття, стягнення аліментів на її утримання припинилися, тому наявна можливість розподілити суму, що звільнилася, на іншу неповнолітню дитину, а саме сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , враховуючи зростання прожиткового мінімуму на дитину, суттєвого зростання цін на продукти харчування, а також із дорослішанням сина, збільшилися потреби на його нормальний розвиток.

Суд звертає увагу на те, що в даному випадку, саме позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом про зміну розміру аліментів, повинна довести обставини, які мають істотне значення, як на підставу для зміну розміру аліментів (фактично їх збільшення).

Однак, матеріали справи не містять належних доказів про значне покращення матеріального становища платника аліментів, з дня досягнення старшою дочкою ОСОБА_4 повноліття. Навпаки, на даний час він значиться зниклим безвісти.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.06.2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) зроблено правовий висновок про те, що законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.

Поряд з цим, як вбачається із розрахунку заборгованості ОСОБА_2 по сплаті аліментів, останнім здійснено передплату аліментів на суму 144512,56 грн.

Відтак, враховуючи, що позивачем не доведено суттєвого покращення матеріального стану відповідача з часу встановлення йому аліментних зобов`язань, на підставі рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 03.12.2021 року, а також погіршення матеріального стану позивача, зважаючи на те, що обов`язок по утриманню дитини покладається на обох батьків, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Разом з тим, оскільки при подачі позову про стягнення аліментів позивач була звільнена від оплати судового збору та у зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, судовий збір слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , Луцький відділ державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про зміну розміру аліментів відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса листування: АДРЕСА_2 .

Відповідач ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Представник ОСОБА_3 адвокат Лавренчук Олександр Володимирович, адреса: м. Луцьк, вул. Лесі Українки, 65/3, а/с 36, Волинської області.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Луцький відділ державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, адреса: м. Луцьк, вул. Винниченка, 27-А, Волинської області, код ЄДРПОУ: 35041407.

Представник Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Косинська Надія Василівна, робоча адреса: м. Луцьк, вул. Винниченка, 27-А, Волинської області.

Суддя Ківерцівського районного суду В.В. Корецька

Повний текст рішення суду виготовлено 31.03.2025 року.