Постанова від 11.06.2025 по справі 158/3903/24

Справа № 158/3903/24 Головуючий у 1 інстанції: Корецька В. В. Провадження № 22-ц/802/649/25 Доповідач: Карпук А. К.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2025 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів Бовчалюк З.А., Здрилюк О.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , Луцький відділ державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про зміну розміру аліментів за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 подану її представником ОСОБА_4 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 27 березня 2025 року в складі судді Корецької В. В.,-

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну способустягнення аліментівна дитину посилаючись на те, що між нею та ОСОБА_2 у 2003 році було укладено шлюб, який 21.11.2013 був розірваний. Вказує, що рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 26.12.2013 ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 500 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи з 05.12.2013 року до досягнення ними повноліття.

В подальшому, рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 03.12.2021 змінено розмір утримуваних з ОСОБА_2 , згідно з рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 26.12.2013 аліментів та ухвалено стягувати з останнього на її користь на утримання неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів його доходів (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня надбання рішенням законної сили і до досягнення ними повноліття.

Відповідач ОСОБА_2 є військовослужбовцем та відповідно до сповіщення є безвісно зниклим.

Зазначає, що на даний час дочка ОСОБА_5 досягла повноліття, стягнення аліментів на її утримання припинилися, що дає можливість розподілити суму, що звільнилася, на іншу неповнолітню дитину, а саме сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У зв`язку із зростанням прожиткового мінімуму на дитину, суттєвого зростання цін на продукти харчування, а також із дорослішанням сина, збільшилися потреби на його нормальний розвиток, просила суд змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на її користь на підставі рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 03.12.2021 року та стягувати з останнього в її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 1/4 частину всіх видів його доходів (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення ним повноліття.

Рішенням Ківерцівського районногосуду Волинськоїобласті від27березня 2025 року відмовлено у задоволені позову.

Не погоджуючись із рішенням суду представник позивача ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, у якій покликаючись на порушення судом норм матеріального права та неповне з`ясування обставин справи, просить рішення скасувати частково і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Вказав, що доводи суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено суттєвого покращення матеріального стану відповідача та погіршення матеріального стану позивачки спростовується матеріалами у виконавчому проваджені №68357086. Суд першої інстанції при ухваленні рішення від 27.03.2025 року не врахував положення ст. 192 СК України, якою передбачено, що зміна раніше встановленого розміру аліментів можлива за наявності зміни матеріального стану, що було доведено та доказами по справі підтверджено. За таких обставин суд першої інстанції дійшов не обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Вказує, що матеріальне становище відповідача змінилося, оскільки він більше не сплачує аліменти на утримання дочки ОСОБА_5 , яка досягла повноліття, і, наразі, розмір стягнутих аліментів на сина ОСОБА_6 становить 1/6 частку від усіх видів доходу відповідача.

У відзивіна апеляційнускаргу представникпозивача ОСОБА_7 заперечує доводи апеляційної скарги, просить рішення залишити без змін.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справ.

За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення постанови у даній справі є 11.06.2025, тобто дата складення повного судового рішення.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Судом встановлено, що З 2003 року по 2013 рік позивач та відповідач проживали в зареєстрованому шлюбі, за час спільного проживання у них народилося двоє дітей: дочка - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження.

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 26.11.2021 справа 158/2845/21, шлюб між ними було розрізано.

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 26.12.2013 з відповідача було втягнуто аліменти в користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 500 грн. щомісячно на кожну дитину.

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 03.12.2021, справа №158/2844/21, розмір аліментів було змінено та призначено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх його видів доходів (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення ними повноліття.

На виконання рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 03.12.2021 було видано виконавчий лист №158/2844/21 від 13.01.2022 за яким відкрито виконавче провадження №68357086.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 досягла повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до сповіщення № 9 від 21.03.2023, ОСОБА_3 сповіщено про те, що її чоловік, водій 1 протитанкового відділення взводу вогневої підтримки 4 аеромобільної роти НОМЕР_1 аеромобільного батальйону, солдат ОСОБА_2 , 1985 року народження, зник безвісти 06.03.2023 в результаті штурму ворожих позицій в районі н.п. Дубово-Василівка Бахмутського району Донецької області.

За даним фактом Луцьким районним управлінням поліції ГУНП у Волинській області 16.03.2023 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023030580000759 від 16.03.2013, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно з ч. 3 ст. 183 СК України,якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Тобто, аналіз вказаних норм свідчить, що хоч стягувач аліментів, хоч платник аліментів може після досягнення одним з дітей повноліття звернутися з позовом до суду про визначення розміру аліментів на інших дітей, а отже, це може бути позов як про збільшення розміру аліментів, так і про зменшення. У випадку, якщо з таким позовом ніхто не звернувся, то аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Стаття 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з роз`ясненнями, які викладені в п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування ( ч. 1 ст. 80 ЦПК України ).

За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу ( групі однотипних доказів ), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу ( групи доказів ).

ОСОБА_1 при зверненні до суду обґрунтовувала позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги виключно досягненням старшою дитиною повноліття та недостатністю стягуваної суми аліментів на утримання сина. Однак, на спростування аргументів апеляційної скарги необхідно зазначити, що саме лише посилання на положення ч. 3 ст. 183 СК України не скасовує для позивача обов`язку доведення обґрунтування своїх вимог та підстав для збільшення аліментів відповідно до положень ст.192 СК України. Перелік обставин, які можуть слугувати підставами для зменшення або збільшення розміру аліментів є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачкою не надано жодного доказу на підтвердження обставин, за яких стягуваного розміру аліментів з відповідача недостатньо для утримання неповнолітнього сина, враховуючи також і той факт, що утримання дитини є обов`язком обох батьків. При цьому, ОСОБА_1 не надано жодного доказу погіршення її матеріального становища, стану здоров`я дитини, а також доказів на підтвердження розміру витрат, які несе позивачка для забезпечення належного утримання дитини з урахуванням її найвищих інтересів.

Участь батьків в утриманні своїх дітей повинна бути рівнозначною, утримання аліментів з одного з батьків не має приводити до безпідставного збагачення іншого за їх рахунок.

Із матеріалів справи убачається, що відповідач ОСОБА_2 зник безвісти 06.03.2023 при цьому, належить стверджувати, що з огляду на розмір грошового утримання відповідача, сума стягуваних аліментів на неповнолітнього сина вочевидь суттєво перевищує встановлений законодавством прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років, до того ж така зростає пропорційно збільшенню доходів відповідача. Зважаючи на розмір грошового забезпечення відповідача, колегія суддів вважає, що аліментів, які наразі стягуються у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) щомісячно є достатньо для належного утримання неповнолітнього сина сторін.

Установивши такі обставини справи, з огляду на обґрунтування позивачем підстави для зміни розміру аліментів досягнення старшою донькою повноліття, на яку також стягнуті аліменти, та врахувавши матеріальні потреби для утримання усіх дітей сторін у відповідності до їх вікового рівня, фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, та встановленого прожиткового мінімуму, а також виходячи із меж та підстав пред`явлених позовних вимог, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для збільшення розміру аліментів.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що при вирішенні цієї справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін, зібраним у справі доказам. Висновки суду першої інстанцій відповідають принципу справедливості, є об`єктивними, такими, що відповідають нормам матеріального права, які регулюють виниклі і наявні між сторонами у справі правовідносини.

Повторне викладення представником позивача в апеляційній скарзі обставин та норм матеріального права, які наводились ним в позовній заяві, не становить саме по собі підставу для задоволення позову про зміну аліментів та відхиляється апеляційним судом.

Згідно з приписами статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Доводи апеляційної скарги зводяться до суб`єктивного тлумачення обставин справи, переоцінки доказів, які були предметом судового розгляду і яким суд надав правильну правову оцінку, а тому не слугують підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про законність рішення суду та про відмову у задоволенні апеляційної скарг, підстави для перерозподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 268, 367, 368, 375, 382, 384 , 389 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну позивача ОСОБА_1 подану їїпредставником ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Ківерцівськогорайонного судуВолинської областівід 27березня 2025 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді