Рішення

від 19.03.2025 по справі 492/1045/19

БАЛТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 492/1045/19

провадження № 2/492/3/25

РІШЕННЯ

Іменем України

19 березня 2025 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Гусєвої Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання Рябчук О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Арцизької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності, -

встановив:

Описова частина

Стислий виклад позиції позивача

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача, в якому просив суд визнати недійсним та скасувати рішення Арцизької міської ради від 01 грудня 2015 року № 12-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 безкоштовно в приватну власність в АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка)» та свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 18 грудня 2015 року, видане сектором державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Арцизького районного управління юстиції Одеської області, відповідно до яких відповідач є власником земельної ділянки, площею 0,0466 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), розташована по АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що зазначеними рішенням та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно порушені права та законні інтереси позивача, оскільки оскаржуваними рішенням та свідоцтвом відповідачу передано у власність земельну ділянку, на якій знаходиться весь житловий будинок, співвласником якого також є позивач. Позивач позбавлений права на належне обслуговування своєї частини будинку, оскільки для такого обслуговування необхідно користуватись земельною ділянкою, що є приватною власністю відповідача. Акт узгодження меж земельної ділянки від 23 березня 2015 року позивач підписував, однак не бачив схему ділянки, тому йому не було відомо про те, що відповідач здійснює приватизацію земельної ділянки під всім житловим будинком, тому позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Стислий викладпозиції відповідача ОСОБА_1 .

До суду від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Кочурова А.О. надійшов відзив на позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач оформив право власності на свою земельну ділянку задовго до реєстрації права власності відповідача на його земельну ділянку. При замовленні, виготовленні і погодженні власної землевпорядної документації позивач усвідомлював, яку саме земельну ділянку йому передає Арцизька міська рада, та які об`єкти нерухомого майна на ній розташовані. Відповідач оформив своє право власності на земельну ділянку пізніше 07 грудня 2015 року, та не мав можливості обирати місце розташування земельної ділянки, а лише прийняв ту земельну ділянку, яка залишилася після приватизації землі співвласниками іншої частини будинку. Само по собі розташування частини житлового будинку іншого співвласника на земельній ділянці, яка належить відповідачу, не може розцінюватись як порушення в процесі приватизації та видачі відповідних документів на право власності. Позивач не зазначає, які саме порушення відбулись в процедурі реалізації відповідачем право на безоплатну приватизацію земельної ділянки та замовлення проекту землеустрою. Також, позивачем не зазначено обґрунтування недійсності рішення Арцизької міської ради, тому позивачем обрано неналежний спосіб захисту свого порушеного права.

Стислий виклад позиції відповідача Арцизької міської ради

До суду від представника відповідача Арцизької міської ради адвоката Афанасьєва А.О. надійшов відзив на позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що неможливість користування позивачем своєю часткою будинку, яка знаходиться на земельній ділянці, що перебуває у власності відповідача ОСОБА_1 не доказується належними та допустимими доказами, позивачу ніхто не заважає користуватися своєю часткою будинку. Позивач реалізував своє право на отримання у власність безоплатно земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, проект землеустрою позивачу був затверджений раніше та позивачу земельна ділянка була передана раніше. Позивач скористався своїм правом отримання земельної ділянки у власність, отримання іншої земельної ділянки не передбачено законодавством, тому обраний позивачем спосіб захисту порушених прав є неналежним.

Позиція учасників справ

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити повному обсязі.

Відповідач та його представник у судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні.

Представник Арцизької міської ради у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні.

Мотивувальна частина

Позиція суду

Суд, розглянувши позовну заяву, заслухавши учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані сторонами письмові докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню і такий висновок суду ґрунтується на наступному.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , позивач у справі (т. 1 а.с. 5-6), є власником частки житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування від 19 червня 2006 року, інформаційною довідкою № 94119953 від 09 серпня 2017 року (т. 1 а.с. 7, 8-9).

Рішенням Арцизької міської ради № 1866-V від 15 жовтня 2010 року, на підставі заяви позивача ОСОБА_1 (т. 2 а. с. 14) затверджено проект землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 (частина будинку), надано безкоштовно у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0299 га, видано державний акт на право власності на вищезазначену земельну ділянку (т. 2 а. с. 13).

Також, рішеннями Арцизької міської ради від 18 грудня 2012 року № 1017-VI, на підставі заяви позивача ОСОБА_1 (т. 2 а. с. 7) затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (т. 2 а. с. 6). На виконання зазначеного рішення встановлені та закріплені на місцевості межі земельної ділянки площею 0,0299 га, переданої у приватну власність ОСОБА_1 , позивачу у справі, що підтверджується актом прийомки-передачі знаків на зберігання (т. 2 а. с. 8-9, 19).

Як вбачається з інформаційної довідки № 94119953 від 09 серпня 2017 року, ОСОБА_1 , позивач у справі, є власником земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0288 га, кадастровий номер 5120410100:03:002:0761, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 8-9).

Власником іншої частини будинку є ОСОБА_1 , відповідач у справі (т. 2 а. с. 51-53), якому належить частка житлового будинку АДРЕСА_1 , яку він успадкував після смерті ОСОБА_3 (т. 1 а. с. 8-9, т. 2 а. с. 38-50).

Рішенням Арцизької міської ради № 1907-VI від 09 грудня 2014 року, на підставі заяви відповідача ОСОБА_1 (т. 2 а. с. 36) надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку землевпорядної документації щодо надання у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,0446 по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) (т. 2 а. с. 35).

Також, рішенням Арцизької міської ради від 01 грудня 2015 року № 12-VII, на підставі заяви відповідача ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 18, т. 2 а. с. 21) затверджено проект землеустрою (т. 1 а. с. 19-24, т. 2 а. с. 23-34) щодо відведення земельної ділянки безкоштовно в приватну власність ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), надано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,0446 га, кадастровий номер 5120410100:03:002:0765 (т. 1 а. с. 17, т. 2 а. с. 20). Відповідач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0446 га, кадастровий номер 5120410100:03:002:0765, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 8-9).

Постановою Одеського апеляційного суду від 04 червня 2020 року проведено між ОСОБА_1 , позивачем у справі та ОСОБА_1 , відповідачем у справі, здійснено поділ домоволодіння по АДРЕСА_1 в окремі об`єкти нерухомого майна, а саме виділено в натурі ОСОБА_1 , відповідачу у справі, в окремий об`єкт нерухомого майна квартиру АДРЕСА_2 49/100 частин вказаного житлового будинку; ОСОБА_1 , позивачу у справі, виділено в натурі в окремий об`єкт нерухомого майна квартиру АДРЕСА_3 51/100 частин вказаного житлового будинку; припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 , позивача у справі, та ОСОБА_1 , відповідача у справі, на частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 156-164).

Крім того, судом встановлено, що земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0446 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 була надана безкоштовно у власність ОСОБА_3 , на підставі заяви останньої (т. 2 а. с. 17), що підтверджується рішенням Арцизької міської ради № 1016-VI від 18 грудня 2012 року (т. 2 а. с. 16).

З акту № 4 від 13 лютого 2019 року вбачається, що на земельній ділянці 5120410100:03:002:0761, площею 0,0299 га за адресою: АДРЕСА_1 , яка знаходиться у власності ОСОБА_1 , позивача у справі, відсутні об`єкти житлової нерухомості, на земельній ділянці 5120410100:03:002:0765, площею 0,0446 га, розташований житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 10).

Згідно з висновком експерта судової земельно-технічної експертизи № 20-5320 від 14 грудня 2021 року житловий будинок літ. «А», що розташований по АДРЕСА_1 , який знаходиться у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , повністю розташовано в межах земельної ділянки, що належить ОСОБА_2 , кадастровий номер 5120410100:03:002:0765 (т. 1 а. с. 207-222).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122 ЗК України.

Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 723/11/21.

Відповідно до частини шостої, дев`ятої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Уповноважена установа розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно зі статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина 1 статті 21 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Отже, недійсним у судовому порядку може бути визнано акт (рішення) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових осіб, якщо він не відповідає вимогам законодавства та (або) визначенійзакономкомпетенції органу, який видав акт (рішення), але при цьому обов`язковою умовою для визнання акту недійсним є порушення в зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Згідно зі статтею 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Результат аналізу наведених норм права дає підстави для висновку, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову у їх задоволенні.

Відповідно до частин 2, 5 статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Частиною першою статті 88 ЗК України передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Відповідно до частини 4 статті 88 ЗК України учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання у його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , позивач у справі, є власником частки житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування від 19 червня 2006 року, інформаційною довідкою № 94119953 від 09 серпня 2017 року (т. 1 а. с. 7, 8-9). Власником іншої частини будинку є ОСОБА_1 , відповідач у справі, якому належить частка житлового будинку АДРЕСА_1 , яку він успадкував після смерті ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 8-9, т. 2 а. с. 38-50). Оскаржуваним рішенням Арцизької міської ради від 01 грудня 2015 року № 12-VII, на підставі заяви відповідача ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки безкоштовно в приватну власність ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), надано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,0446 га, кадастровий номер 5120410100:03:002:0765. Відповідач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0446 га, кадастровий номер 5120410100:03:002:0765, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 8-9).

Постановою Одеського апеляційного суду від 04 червня 2020 року поділено житловий будинок та виділено в натурі ОСОБА_1 , відповідачу у справі, в окремий об`єкт нерухомого майна квартиру АДРЕСА_2 49/100 частин вказаного житлового будинку; ОСОБА_1 , позивачу у справі, виділено в натурі в окремий об`єкт нерухомого майна квартиру АДРЕСА_3 51/100 частин вказаного житлового будинку; припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 , позивача у справі, та ОСОБА_1 , відповідача у справі, на частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 156-164).

Таким чином, вищезазначений житловий будинок належить позивачу ОСОБА_1 та відповідачу ОСОБА_1 , на праві спільної часткової власності з виділенням часток кожного з співвласників.

Оскільки житловий будинок по АДРЕСА_1 в натурі між співвласниками на момент передачі земельної ділянки у власність відповідача ОСОБА_1 не був поділений, земельна ділянка могла бути передана виключно у спільну часткову власність співвласників житлового будинку, а не кожному із співвласників житлового будинку окремо.

Таким чином, на момент прийняття оскаржуваного рішення міської ради співвласниками будинку АДРЕСА_1 були позивач та відповідач, яким відповідно належало по частині зазначеного житлового будинку. Поділ будинку в натурі між ними не проводився, а у власність відповідача ОСОБА_1 передано земельну ділянку площею 0,0446 га без врахування розміру часток співвласників будинку та/або виділу часток в натурі.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, встановивши, що Арцизька міська рада, приймаючи оскаржуване рішення та передаючи у власність відповідача ОСОБА_1 земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0446 га, кадастровий номер 5120410100:03:002:0765, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , не дотрималася вимог ЗК України та ЦК України й передала останньому земельну ділянку без врахування часток співвласників житлового будинку, який повністю розташований на земельній ділянці, яка передана у власність відповідача, чим фактично позбавила позивача права вільно користуватися та володіти часткою житлового будинку, тому суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Разом з тим, суд вважає, що підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не свідоцтво про право власності на нерухоме майно - земельну ділянку. А тому звернення до суду з вимогою про визнання недійсним свідоцтва про право власності на спірну земельну ділянку, не забезпечує ефективного захисту порушеного права у разі оспорювання правомірності набуття відповідачем права власності на земельну ділянку, тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Щодо посиланняпредставника відповідача ОСОБА_1 адвоката Кочурова А.О. у відзиві на підставу для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв`язку з пропуском строку позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до статі 256 ЦК України позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що відмова національного суду обґрунтувати причину відхилення заперечення стосовно спливу позовної давності є порушенням статті 6 Конвенції. Встановлена законом позовна давність була важливим аргументом, вказаним компанією-заявником в ході судового розгляду. Якби він був прийнятий, то це, можливо, могло призвести до відмови в позові. Проте, суд не навів ніяких обґрунтованих причин для неприйняття до уваги цього важливого аргументу (GRAFESCOLO S.R.L. v. THE REPUBLIC OF MOLDOVA, № 36157/08, § 22, 23, ЄСПЛ, від 22 липня 2014 року).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18) зазначено, що «для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог (див. пункти 138-140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16). Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц)».

Так, рішення Арцизької міської ради № 12-VII, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки безкоштовно в приватну власність ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), надано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,0446 га, кадастровий номер 5120410100:03:002:0765 прийнято 01 грудня 2015 року. Строк позовної давності сплив 01 грудня 2018 року, з позовом до суду позивач ОСОБА_1 звернувся 18 червня 2019 року.

В обґрунтування строку звернення до суду позивач зазначив, що про порушення свого права він дізнався у лютому 2018 року під час розгляду справи № 492/1016/17, тому для отримання інформації представник позивача звернувся з адвокатським запитом до Арцизької міської ради та листом Арцизької міської ради від 12 березня 2018 року йому було надано копію оскаржуваного рішення, тому строк звернення до суду ним не пропущений.

Суд відхиляє посилання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Кочурова А.О. на пропущення позивачем трирічного строку звернення до суду за захистом свого права, оскільки судом встановлено, що про існування рішення Арцизької міської ради № 12-VII від 01 грудня 2015 року позивач ОСОБА_1 дізнався під час розгляду в Арцизькому районному суді Одеської області справи № 492/1016/17, тобто у лютому 2018 року. Будь-яких доказів на спростування таких тверджень відповідачем ОСОБА_1 суду не подано і обставин, які б свідчили про наявність у позивача об`єктивної можливості довідатися про прийняття цього рішення раніше, відповідачем не зазначено.

Встановивши, що позивач про порушення свого права дізнався під час лише у лютому 2018 року та враховуючи те, що на земельній ділянці, яка передана у власність відповідача розташований житловий будинок, який належить позивачу та відповідачу на праві спільної часткової власності, однак на момент передачі земельної ділянки відповідачу частки співвласників не були виділені в натурі, суд дійшов висновку, що права позивача порушуються, тому позивач, звертаючись у червня 2019 року до суду із цим позовом, не пропустив встановлений законом строк позовної давності.

Керуючись статтями 2, 7, 10, 11, 12, 17-19, 48, 76-81, 89, 95, 110, 141, 211, 258-259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати недійсним та скасувати рішення Арцизької міської ради від 01 грудня 2015 року № 12-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безкоштовно в приватну власність ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

У задоволенні вимоги позову ОСОБА_1 про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано протягом строку оскарження; у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне судове рішення складене 27 березня 2025 року.

Суддя Арцизького районного суду

Одеської області Гусєва Н.Д.