Постанова

від 31.03.2025 по справі 904/5069/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2025 року м. Дніпро Справа № 904/5069/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Чус О.В., Верхогляд Т.А.

розглянувши у порядку письмового провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2024 р.

( суддя Красота О.І., м. Дніпро, повний текст рішення складено 05.03.2024 р.)

у справі

за позовом

Регіонального відділення Фонду державного майна України

по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях

до

Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Позивача

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара

про стягнення неустойки

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про стягнення до Державного бюджету України неустойки у розмірі 170 454,83 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним поверненням Відповідачем орендованого майна після закінчення строку дії Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-3388-ОД від 20.05.2009 р..

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2024 р. позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях неустойку, у розмірі 139 808,31 грн. та судовий збір, у розмірі 2 201,44 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2024 р. у справі № 904/5069/23, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях в задоволенні вимог щодо стягнення з Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" неустойки.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вказує на те, що до закінчення дії договору оренди Банк направив на адресу Позивача лист щодо продовження строку його дії. В той же час матеріали справи не містять доказів отримання Відповідачем повідомлення про розірвання договру оренди. За відсутності повідомлень з боку Позивача та Балансоутримувача щодо необхіності повернення майна та припинення договірних правовідносин, Відповідач вважав пролонгованим договір оренди № 12/02-3388-ОД та здійснював оплату орендної плати на умовах визначених договором оренди.

Водночас, на думку Скаржника, Позивач за правовідносинами за договором оренди діє недобросовісно: приймає та зараховує орендну плату, сплачену Банком, при цьому зазначає про припинення договору оренди, що свідчить про суперечливу поведінку Позивача, як наслідок, відсутність правових підстав для нарахування неустойки у вигляді подвійної орендної плати. Поряд з цим, місцевим судом не врахована здійснена Банком сплата коштів Дніпровському національному університету імені Олеся Гончара ( Балансоутримувачу ) в сумі 46 821,39 грн.

При цьому Скаржник зазначає, що звертаючись із позовом до суду, Позивач зазначає про припинення договору оренди з 20.03.2020 р., однак, кошти сплачені Відповідачем Орендодавцю в сумі 30 646,52 грн. та Балансоутримувачу в сумі 46 821,39 грн за договором оренди не були повернуті Банку, що свідчить про суперечливу поведінку Позивача.

На переконання Скаржника договір оренди був пролонгований, проте навіть якщо суд визнав договір оренди розірваним, то сума стягнення неустойки мала б бути зменшена не лише на суму сплачених Відповідачем коштів Позивачу, а з урахуванням суми сплачених коштів на рахунок Балансоутримувача в розмірі 46 821,29 грн.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Позивач та третя особа не скористалися своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надали суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2024 р. для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді Коваль Л.А., суддів Мороза В.Ф., Чередка А.Є.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.04.2024 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2024 р. у справі № 904/5069/23. Розгляд справи ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

На підставі розпорядження керівника апарату суду № 919/24 від 08.10.2024 р. та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2024 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді Чус О.В., Дармін М.О..

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2024 р., судововою колегією у визначеному складі, прийнято апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2024р. у справі № 904/5069/23 до свого провадження, для розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розпорядженням керівника апарату суду від 31.03.2025р., у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Дарміна М.О., призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи №904/5069/23, відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018р. зі змінами.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: судді Чус О.В.,

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.03.2025р., судововою колегією у визначеному складі, прийнято апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2024р. у справі № 904/5069/23 до свого провадження, для розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

7. Встановлені судом обставини справи.

20.05.2009 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Дніпропетровській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, ( Орендодавець ) і Закритим акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" ( Орендар ) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-3388-ОД, відповідно до п. 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно частину нежитлового приміщення (далі майно), площею 2,7 кв.м, розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, просп. Карла Маркса, 35 на першому поверсі чотирьохповерхової будівлі, що перебуває на балансі Дніпропетровського національного університету ім. О. Гончара ( Балансоутримувач ), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 27.04.2009 р. і становить за незалежною оцінкою 55 066,00 грн.

Майно передається в оренду з метою розміщення банкомату ( п. 1.2 Договору ).

Відповідно до п. 2.1 Договору Орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору (у разі оренди нерухомого майна на строк, не менший, ніж три роки не раніше дати державної реєстрації Договору) та акта приймання передачі майна.

За умовами п. 2.5 Договору у разі припинення Договору майно повертається Орендарем Балансоутримувачу. Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі, копія якого надається Орендарем Орендодавцю у місячний термін з дати його підписання.

Обов`язок щодо складання акту приймання-передачі покладається на Орендаря ( п. 2.6 Договору ).

Згідно з п. 3.1 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 (зі змінами) (далі Методика розрахунку), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляцій) квітень 2009 року 1 482,64 грн. Орендна плата за перший місяць оренди травень 2009 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за травень 2009 року.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством ( п. 3.2 Договору ).

Відповідно до п. 3.3 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

За умовами п. 3.4 Договору у разі користування майном протягом неповного календарного місяця ( першого та/або останнього місяців оренди ) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.

Пунктом 3.6 Договору передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні: 50% до державного бюджету по місцю реєстрації Орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділенням казначейства - у розмірі 741,32 грн.; 50% балансоутримувачу у розмірі 741,32 грн. щомісяця не пізніше 15 числа місяця, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

За умовами п. 3.8 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

У разі припинення ( розірвання ) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу ( п. 3.12 Договору ).

За умовами п. 5.5 Договору у разі припинення або розірвання Договору Орендар зобов`язаний повернути Балансоутримувачу орендоване майно за актом приймання-передачі у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу. Один екземпляр такого акту приймання-передачі строком у три дні надається Орендодавцю.

Згідно з п. 5.20 Договору Орендар, у разі наміру продовжити строк дії договору оренди, зобов`язаний за два місяці до закінчення терміну дії договору оренди подати Орендодавцю про це заяву із документами щодо виконання умов договору оренди ( дозвіл пожежників, копія договору страхування державного майна, копія договору страхування цивільної відповідальності, платіжні доручення про сплату страхового платежу та ін. ).

У разі неподання Орендарем до Орендодавця заяви протягом встановленого цим пунктом Договору терміну або відмови Орендодавця від продовження строку дії Договору оренди на новий термін Договір припиняє свою дію, а Орендар зобов`язаний виселитись у день, визначений Договором, як кінцевий термін дії Договору оренди, і надати Орендодавцю акт повернення орендованих площ Балансоутримувачу. У разі невиконання цієї умови Договору оренди Орендар сплачує неустойку у розмірі подвійної орендної плати за поточний місяць користування майном за час прострочення.

Відповідно до п. 7.3 Договору Орендодавець зобов`язується письмово повідомити Орендаря, не пізніше ніж за 30 діб про свій намір щодо завершення, припинення або розірвання Договору.

Пунктом 10.1 Договору сторони визначили, що Договір укладено строком на 1 рік, що діє з 20.05.2009 р. до 19.05.2010 р. включно.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов Договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору, повній оплаті за Договором і при наданні інформації щодо виконання умов Договору, а саме: наявності договору страхування, дозволу або декларації, наданої органам державного пожежного нагляду та узгодження Балансоутримувача і органу управління державним майном. Договір, за заявою Орендаря щодо продовження терміну дії, може бути продовжений на тих самих умовах, які передбачені у Договорі.

Згідно з п. 10.7 Договору реорганізація Орендодавця або перехід права власності на орендоване майно третім особам не є підставою для зміни або припинення чинності цього Договору, і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна (його правонаступників), за винятком випадку приватизації орендованого майна Орендарем.

Чинність Договору припиняється внаслідок, зокрема закінчення строку, на який його було укладено ( п. 10.9 Договору ).

Пунктом 10.11 Договору передбачено, що у разі припинення або розірвання Договору майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу.

Відповідно до п. 10.12 Договору майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акту приймання-передавання про повернення майна покладається на Орендаря.

Згідно з п. 10.13 Договору якщо Орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна після припинення Договору Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за поточний місяць користування майном за час прострочення.

Факт передачі майна в оренду підтверджується Актом приймання-передачі від 20.05.2009 р..

Додатковою угодою від 11.05.2010 р. про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 20.05.2009 р. № 12/02-3388-ОД первинний договір оренди було пролонговано до 19.05.2012 включно.

Крім того, у Розділі 2 у другому абзаці п. 2.5 було замінено слово "місячний" на "триденний".

Розділ 5, п. 5.5 викладено у редакції: "У разі припинення або розірвання Договору повернути Балансоутримувачу орендоване майно за актом приймання-передачі у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу. Орендар зобов`язаний у триденний строк з дати підписання акту приймання-передачі надати один примірник такого акту Орендодавцеві. У разі ненадання у триденний строк з дати підписання акту приймання-передачі Орендодавцеві, зобов`язання Орендаря по поверненню орендованого державного майна вважаються невиконаними, а Орендар зобов`язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування державним майном за час прострочення.".

У п. 5.20 замінено "…зобов`язаний за два місяці до закінчення…" на "…зобов`язаний за місяць до закінчення…".

Додатковою угодою від 05.03.2012 р. про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 20.05.2009 р. № 12/02-3388-ОД: пункт 3.1. Розділу 3 Договору викладено у редакції: "Орендна плата у розмірі 2 324,35 грн. (базова за серпень 2011), без ПДВ, коригується на індекс інфляції, починаючи з вересня 2011, розрахована відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"; пункт 3.6. Договору викладено у редакції: "3.6 … 50% - до державного бюджету по місцю реєстрації Орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділеннями казначейства у розмірі 1 162,18 грн.; - 50% - Балансоутримувачу у розмірі 1 162,17 грн.".

Додатковою угодою від 02.10.2012 р. про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 20.05.2009 р. № 12/02-3388-ОД первинний договір оренди було пролонговано з 20.05.2012 р. по 19.05.2013 р. включно: - пункт 3.1. Розділу 3 Договору викладено у редакції: "Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 (зі змінами) (далі Методика розрахунку), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) червень 2012 року 910,20 грн. Орендна плата за перший місяць оренди липень 2012 року визначається шляхом коригування орендної плати за наступний місяць на індекси інфляції за липень 2012 року."; - пункт 3.6. Договору викладено у редакції: "3.6 … 50% - до державного бюджету по місцю реєстрації Орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділенням казначейства у розмірі 455,10 грн.; - 50% - Балансоутримувача у розмірі 455,10 грн.".

Додатковою угодою від 06.06.2013 р. про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 20.05.2009 р. № 12/02-3388-ОД первинний договір оренди було пролонговано з 20.05.2013 р. по 19.05.2014 р. включно.

Додатковою угодою від 14.07.2014 р. про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 20.05.2009 р. № 12/02-3388-ОД первинний договір оренди було пролонговано з 20.05.2014 р. по 19.04.2017 р. включно.

Додатковою угодою від 12.05.2017 р. про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 20.05.2009 р. № 12/02-3388-ОД первинний договір оренди було продовжено по 19.07.2017 р. включно.

Додатковою угодою від 05.10.2017 р. про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 20.05.2009 р. № 12/02-3388-ОД первинний договір оренди було пролонговано з 20.07.2017 р. по 19.03.2020 р. включно.

Заявою від 21.01.2020 р. № 0976 Відповідач звернувся до Позивача щодо продовження терміну дії Договору оренди на строк 2 роки 11 місяців.

05.09.2017 р. прийнято Закон України "Про освіту" № 2145-VIII, частиною 4 ст. 80 якого було визначено, що об`єкти і майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за призначенням. Пізніше, 20.12.2018 р., частина 4 ст. 80 вказаного Закону була змінена та існувала в такій редакції: "об`єкти і майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.".

Надаючи дозвіл, згідно листа від 27.06.2017 р. № 1/11-6340, на продовження терміну дії Договору оренди № 12/02-3388-ОД від 20.05.2009 р., Міністерством освіти і науки України було зазначено, що у подальшому продовження строку дії договору оренди може бути здійснено за умови погодження з Міністерством.

Враховуючи викладене, листом від 31.01.2020 р. № 07-02-00737 Позивач звернувся до Міністерства освіти і науки України з проханням надати згоду на продовження терміну дії Договору оренди № 12/02-3388-ОД від 20.05.2009 р.. При цьому, Позивачем було наголошено, що з урахуванням Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Закону України "Про освіту" (зі змінами і доповненнями до них), Позивачем буде проведено роботу по продовженню строку дії договору оренди нерухомого майна тільки при наявності погодження органу управління та його висновку, що мета використання державного майна відноситься до мети, яка пов`язана із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, та яку не може забезпечити безпосередньо заклад освіти.

Надалі, враховуючи відсутність погодження органу управління на продовження Договору оренди та його відповідного висновку згідно вимог чинного на той час законодавства, відповідно до умов п. 10.1 Договору, у зв`язку із закінченням терміну його дії, Позивачем було прийнято наказ від 23.03.2020 р. № 12/02-41-ПО "Про припинення терміну дії договору оренди з ПАТ КБ "ПриватБанк" від 20.05.2009 р. № 12/02-3388-ОД", згідно з яким Договір припинено з 20.03.2020 р..

17.04.2020 р. Позивач надіслав Відповідачу та Третій особі лист від 03.04.2020 р. № 11-02-01868, в якому повідомив про те, що відповідно до умов п. 10.1 Договору, у зв`язку із закінченням терміну його дії, вказаний Договір припинений з 20.03.2020 р.. У зв`язку з цим Відповідачу необхідно терміново у відповідності до умов Договору повернути за актом приймання-передачі орендоване майно в належному стані Балансоутримувачу і надати один примірник акту Позивачу. Також, Позивач звернув увагу Відповідача на те, що у разі ненадання ним акту приймання-передачі Позивачем буде проведена робота, відповідно до ст. 785 ЦК України, щодо нарахування та стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення.

Орендоване майно було повернуто Відповідачем лише 25.01.2023 р., згідно з Актом повернення з оренди нерухомого/іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 25.01.2023 р. ( далі Акт ).

При цьому, згідно з п. 2 Акту датою припинення Договору оренди є 20.03.2020 р..

Згідно з п. 4.2 Анкети про стан майна і розрахунків за Договором оренди від 20.05.2009 р. № 12/02-3388-ОД (далі Анкета), яка є невід`ємним додатком до Акту, заборгованість Відповідача зі сплати неустойки ( абз. 3 п. 4.8 Договору оренди) складає 170 454,83 грн. Тобто, підписуючи вказаний Акт та Анкету, Відповідач погодився з фактом прострочення повернення орендованого майна з оренди і наявністю у зв`язку з цим у нього заборгованості з неустойки в сумі 170 454,83 грн.

Однак, Відповідач не сплатив неустойку у розмірі 170 454,83 грн., що і є причиною виникнення спору.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного.

Предметом апеляційного оскарження та, відповідно, апеляційного розгляду у цій справі є ухвалене судове рішення в частині стягнення 139 808,31 грн. неустойки, а відтак, враховуючи, що рішення в частині відмови у стягненні 30 646,52 грн., сторонами не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

Причиною спору у даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача неустойки, нарахованої на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 3 (свобода договору як засада цивільного законодавства), п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 509, ч. 1 ст. 627 ЦК України, укладення договору із погодженням сторонами його умов, що визначені на розсуд сторін з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, та становлять зміст договору, зобов`язує сторони виконувати зобов`язання за цим договором належним чином відповідно до його умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України).

Правовідносини оренди (найму) врегульовані положеннями глави 58 "Найм (оренда)" розділу ІІІ "Окремі види зобов`язань" книги п`ятої "Зобов`язальне право" ЦК України та ст.ст. 283- 291 ГК України.

Згідно із ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1 та 6 ст. 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У ч. 1 ст. 284 ГК України законодавець, як істотні умови договору оренди, визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.

За ч. 1 ст. 773 ЦК України, на наймача покладений обов`язок користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Частиною 1 ст. 763 ЦК України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

В ході розгляду справи суд встановив, що 20.05.2009 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Дніпропетровській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, ( Орендодавець ) і Закритим акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" ( Орендар ) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-3388-ОД, відповідно до п. 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно частину нежитлового приміщення (далі майно), площею 2,7 кв.м, розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, просп. Карла Маркса, 35 на першому поверсі чотирьохповерхової будівлі, що перебуває на балансі Дніпропетровського національного університету ім. О. Гончара ( Балансоутримувач ), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 27.04.2009 р. і становить за незалежною оцінкою 55 066,00 грн.

За умовами п. 2.5 Договору у разі припинення Договору майно повертається Орендарем Балансоутримувачу. Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі, копія якого надається Орендарем Орендодавцю у місячний термін з дати його підписання.

У подальшому, як зазначалося раніше, між сторонами укладалися додаткові угоди, якими строк дії договору продовжувався до по 19.03.2020 р. включно.

Орендоване майно було повернуто Відповідачем лише 25.01.2023 р., згідно з Актом повернення з оренди нерухомого/іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 25.01.2023 р. ( далі Акт ). При цьому, згідно з п. 2 Акту датою припинення Договору оренди є 20.03.2020 р..

Згідно з п. 4.2 Анкети про стан майна і розрахунків за Договором оренди від 20.05.2009 р. № 12/02-3388-ОД (далі Анкета), яка є невід`ємним додатком до Акту, заборгованість Відповідача зі сплати неустойки ( абз. 3 п. 4.8 Договору оренди) складає 170 454,83 грн.

Тобто, підписуючи вказаний Акт та Анкету, Відповідач погодився з фактом прострочення повернення орендованого майна з оренди і наявністю у зв`язку з цим у нього заборгованості з неустойки в сумі 170 454,83 грн.

Через несвоєчасне повернення майна з оренди Позивачем нараховано неустойку у розмірі подвійної орендної плати, за період з 20.03.2020 р. по 25.01.2023 р., в сумі 170 454,83 грн.

Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення неустойки частково, місцевий господарський суд виходив із того, що доказів виконання усіх необхідних умов зі сторони Відповідача щодо продовження договору оренди матеріали справи не містять, договір оренди припинив свою дію; Позивачем належними та допустимими доказами доведено факт порушення Відповідачем умов укладеного між сторонами Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, що виявилось у несвоєчасному поверненні нерухомого майна за Договором, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Згідно з ч. 2 ст. 795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За змістом наведених норм із закінченням строку договору найму (оренди) (далі - договір), на який його було укладено, за наявності заперечень наймодавця щодо подальшого користування наймачем майном, договір є припиненим.

За змістом наведених норм, договір є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Користування майном за договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм ст.ст. 759, 762, 763 ЦК України, ст.ст. 283, 284, 286 ГК України.

Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за ч. 2 ст. 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві. Водночас неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин за порушення наймачем обов`язку з повернення речі.

Згідно з ч. 2 ст. 795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

За змістом ст. ст. 610, 611, 612 ЦК України, невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Законодавець у ч. 1 ст. 614 ЦК України визначив, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Отже, відповідно до ст. 614 ЦК України, для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 цього Кодексу, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання. Тобто судам потрібно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

У цьому висновку апеляційний господарський суд звертається до правової позиції Верховного Суду України викладений в постанові від 02.09.2014 р. в справі № 3-85гс14, а також правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду викладеної в постановах від 11.04.2018 р. у справі № 914/4238/15, від 24.04.2018 р. у справі № 910/14032/17 та від 09.09.2019 р. у справі № 910/16362/18 (п. 51), від якої Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду не відступив при розгляді справи № 910/20370/17 (п. 24 постанови від 13.12.2019р.).

При цьому, надаючи оцінку вини відповідача в порушенні зобов`язання та неповерненні орендованого майна для нарахування неустойки у відповідності до ч. 2 ст. 785 ЦК України, судом встановлено наступне.

Відповідач доказів вжиття ним заходів щодо своєчасного повернення об`єкта з оренди після закінченням строку договору, а саме: у спірний період з 20.03.2020 р. по 25.01.2023 р., чи вчинення Позивачем перешкод у його поверненні, суду не надав, відсутності своєї вини в порушенні зобов`язань Орендаря негайно повернути Орендодавцю майно, яке є предметом оренди, після закінчення строку дії відповідного договору оренди не довів.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для звільнення Відповідача від цивільно-правової відповідальності за неповернення об`єкта оренди за договором у період після закінчення строку дії договору, порушення відбулося виключно з вини самого Орендаря (Відповідача), а тому існують усі правові підстави для застосування до Відповідача відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України неустойки, розрахованої за безпідставне користування спірним об`єктом оренди після закінчення строку дії договору.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2024 р. у справі № 904/5069/23 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя Т.А. Верхогляд