Постанова

від 19.03.2025 по справі 918/1217/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2025 року

м. Київ

cправа № 918/1217/21(918/500/24)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Погребняка В.Я.,

за участі секретаря судового засідання - Купрейчук С.П.

за участю представників:

відповідно до протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024

у справі № 918/1217/21(918/500/24)

за заявою Арбітражного керуючого Чепелюка Олександра Олександровича

до 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_3 , 3) ОСОБА_2 ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Головного управління державної податкової служби у Рівненській області,

про покладення субсидіарної відповідальності та стягнення боргу

ВСТАНОВИВ:

1. В травні 2024 року ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО ДОК" Арбітражний керуючий Чепелюк Олександр Олександрович у справі про банкрутство, боржник Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО ДОК" звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача 1 - ОСОБА_1 , відповідача - 2 ОСОБА_3 , відповідача - 3 ОСОБА_2 про покладення субсидіарної відповідальності та стягнення боргу.

2. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 20.08.2024 у справі №918/1217/21(918/500/24) у задоволенні позову відмовлено.

3. Вказане рішення мотивоване тим, що встановлені судами у справах №918/1217/21(918/605/23) та №918/1217/21(918/890/23) обставини, з урахуванням положень частини четвертої статті 75 ГПК України, спростовують викладені у позовній заяві доводи позивача про наявність податкового боргу (кредиторської заборгованості) за TOB "ЕКО ДОК" перед ГУДПС у Рівненській області на дату прийняття рішень на підставі яких укладено правочини. Отже, встановлені у справах №918/1217/21(918/605/23) та №918/1217/21(918/890/23) обставини спростовують обставини, викладені у висновку-аналізу від 01.05.2024, що в свою чергу спростовує доводи позивача про можливість покладення субсидіарної відповідальності та стягнення боргу із відповідачів в цій частині. Місцевий господарський суд щодо виходу відповідачів із складу учасників зазначив, що нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та спеціального законодавства учасник товариства з обмеженою відповідальністю чи товариства з додатковою відповідальністю вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Звернув увагу, що директор TOB "ЕКО ДОК" виконував рішення загальних зборів учасників, які є обов`язковими до виконання виконавчим органом цих товариств (ст. 65 ГК України), а рішення загальних зборів ТОВ "ЕКО ДОК" як акти індивідуальної дії не визнані недійсними в судовому порядку у разі їх невідповідності вимогам законодавства (в тому числі Конституції України) та/або визначеній законом компетенції органу, що видав (затвердив) таке рішення. Суд першої інстанції також зазначив, що ліквідатор, подає заяву про покладення субсидіарної відповідальності не раніше, ніж після завершення реалізації об`єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами на підставі вчинення такої реалізації у ліквідаційній процедурі при наявності обставин недостатності повного погашення кредиторської заборгованості банкрута. Проте, як вставновив місцевий господарський суд, нереалізованим залишається дві одиниці транспортних засобів, а саме: автонавантажувач 40814, та тягач лісовий 678 F Turbo FMG Timberjack, а твердження ліквідатора у звіті про відсутність ліквідаційної маси є необґрунтованим. На підставі викладеного, суд першої інстанції відмовив ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО ДОК" арбітражному керуючому Чепелюку О.О. у задоволенні заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

4. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 рішення Господарського суду Рівненської області від 20.08.2024 у справі №918/1217/21(918/500/24) скасовано. Прийнято нове рішення, яким задоволено заяву ліквідатора ТОВ "Еко Док" арбітражного керуючого Чепелюка Олександра Олександровича про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "Еко Док" у зв`язку із доведенням його до банкрутства. Покладено субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ТОВ "Еко Док" (код ЄДРПОУ 36597601) у зв`язку із доведенням до банкрутства в розмірі 3 248 083,09 грн на ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ; АДРЕСА_3 ). Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ; АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Док" (35680, Рівненська область, Дубенський район, смт. Смига, вул. Заводська, 1, код ЄДРПОУ 36597601) в розмірі 3 248 083,09 грн субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "Еко Док" у зв`язку з доведенням до банкрутства.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

5. До Верховного Суду від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надійшли касаційні скарги у яких заявлено вимогу скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 у справі №918/1217/21(918/500/24), а рішення Рівненської області від 27.08.2024 у справі №918/1217/21(918/500/24) залишити в силі.

6. В обґрунтування підстав для задоволення касаційних скарг наводяться наступні доводи:

6.1. Суд апеляційної інстанції при перегляді справи, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно та безпідставно встановив фактичні обставини справи, які не підтверджують висновки суду, неправильно застосував норми матеріального права та не врахував правові висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме:

- у постановах від 10.06.2020 у справі №911/3513/16, від 17.06.2020 у справі № 923/590/18, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15(902/579/20), від 13.04.2021 у справі № 4/44-Б (906/811/20), від 22.03.2023 у справі № 5/58 та від 07.11.2023 у cправі № 908/3468/13 щодо застосування ч.1 ст. 61 КУзПБ;

- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19, у постановах від 14.08.2019 у справі № 913/412/16 та від 20.02.2024 у cправі №920/604/23 щодо застосування підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 56.18 статті 56, пункту 57.3 статті 57 ПК України;

- у постановах від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16, від 17.02.2021 у справі № 914/1257/18 щодо застосування ст. 75 ГПК України;

- у постановах від 16.06.2020 у справі № 910/21323/16, від 15.02.2022 у справі № 927/219/20, від 15.02.2023 № 902/1078/16, від 07.03.2023 № 911/101/21 (911/3174/21) щодо застосування частини другої статті 61 КУзПБ та ст. ст. 74, 76, 77 ГПК України.

Відзиви

7. Від ліквідатора банкрута Чепелюка О.О. надійшов відзив на касаційні скарги у якому заявлено прохання:

7.1. Касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 року у справі №918/1217/21(918/500/24), з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, закрити.

7.2. Касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 року у справі №918/1217/21(918/500/24), з інших підстав касаційного оскарження, залишити без задоволення.

7.3. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 року у справі №918/1217/21(918/500/24) залишити без змін.

Інші заяви та клопотання

8. Від Чепелюка О.О. надійшли додаткові пояснення у справі.

9. Від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення у справі, та клопотання про відкладення розгляду справи, яке було розглянуто судом у засіданні і відмовлено у задоволенні, з огляду на те, що представником ОСОБА_1. надавалися пояснення у справі.

Розгляд касаційних скарг Верховним Судом

10. Заслухавши у відкритому судовому засіданні доповідь судді доповідача, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

11. Відповідно до приписів ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

12. Суди попередніх інстанцій встановили наступні фактичні обставини справи:

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 19.04.2022 відкрито провадження у справі № 918/1217/21 про банкрутство ТОВ "Еко Док", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном. Визнано вимоги ініціюючого кредитора Головного управління ДПС У Рівненській області у розмірі 2 877 067, 92 грн.

Розпорядником майна ТОВ "Еко Док" призначено арбітражного керуючого Олександра Чепелюка у відповідності до ухвали від 14.06.2022.

Ухвалою від 19.07.2022 включено вимоги кредитора Головного управління ДПС У Рівненській області до боржника ТОВ "Еко Док" до першої черги вимог - витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство, а саме оплату судового збору в розмірі 22 700 грн 00 коп. та авансування винагороди арбітражного керуючого 58 500 грн. 00 коп.

Постановою Господарського суду Рівненської області від 21.02.2023 у справі №918/1217/21 відкрито ліквідаційну процедуру, боржника ТОВ "Еко Док" визнано банкрутом, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Олександра Чепелюка.

Ухвалою від 13.06.2023 визнано та включено вимоги Головного управлінням ДПС у Рівненській області до боржника ТОВ "Еко Док" до реєстру вимог кредиторів у сумі 289 815 грн 17 коп. до шостої черги задоволення вимог, без права вирішального голосу на засіданнях зборів та комітету кредиторів.

Загальний розмір вимог, включених до реєстру вимог кредиторів у справі №918/1217/21 про банкрутство ТОВ "Еко Док", становить 3 248 083,09 грн.

В травні 2024 року ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО ДОК" Арбітражний керуючий Чепелюк Олександр Олександрович у справі про банкрутство, боржник Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО ДОК" звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача 1 - ОСОБА_1 , відповідача - 2 ОСОБА_3 , відповідача - 3 ОСОБА_2 про покладення субсидіарної відповідальності та стягнення боргу.

Ліквідатор вказує, що за період здійснення процедури банкрутства ТОВ "Еко Док" з 19.04.2022 по дату звернення до господарського суду із даною заявою, вимоги кредиторів не погашалися у зв`язку із недостатністю майна, тобто відсутністю ліквідаційної маси (майна, коштів, цінних паперів тощо). Відсутність майна та інших джерел для задоволення кредиторських вимог встановлено арбітражним керуючим Олександром Чепелюком на етапі процедури розпорядження майном. З моменту визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, ліквідатором ТОВ "Еко Док" вжито заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; формування ліквідаційної маси та проведення аналізу фінансового стану боржника, виявлення ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення. Відповідні органи, які наділені повноваженнями здійснювати облік рухомого та нерухомого майна належного юридичним особам, повідомили про наявність активного запису про право власності ТОВ "Еко Док" на дві одиниці транспортних засобів, а саме: автонавантажувач 40814, та тягач лісовий 678 F Turbo FMG Timberjack, які фактично ліквідатором не виявлені протягом всієї процедури банкрутства арбітражним керуючим та правоохоронними органами. Інші активи у власності ТОВ "Еко Док" відсутні. Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна підтверджує відсутність у ТОВ "Еко Док" будь-якого майна, зареєстрованого за ним на праві власності, користування чи оренди. Натомість наявні два записи про державну реєстрацію обтяжень, що накладені на все майно банкрута органами державної виконавчої служби протягом 2020 року.

Також, ліквідатор вказує, що під час виконання процедури банкрутства ТОВ "Еко Док" встановлено, що протягом періоду трьох років до відкриття провадження у справі №918/1217/21, керівними органами боржника укладено ряд правочинів спрямованих на відчуження майна. За результатом аналізу даних правочинів, а також ряду фінансово-господарських договорів в сукупності із відомостями, що вдалося отримати за час реалізації процедури банкрутства ТОВ "Еко Док", ліквідатор дійшов висновку, що правочини із відчуження майна містять ознаки фраудаторності. Реалізуючи передбачений законом правовий механізм захисту прав та інтересів кредиторів, який спрямований на наповнення ліквідаційної маси, тобто повернення у власність боржника відчуженого майна, ліквідатор ТОВ "Еко Док" звернувся до господарського суду із позовною заявою про визнання недійсним договорів купівлі-продажу нерухомого майна (провадження №918/1217/21(918/605/23) та визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу (провадження №918/1217/21(918/890/23). У позовах ліквідатору відмовлено. У зв`язку із відсутністю коштів на ліквідаційному рахунку банкрута, відмовою кредиторів у створенні фонду для авансування витрат, пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедур, відсутністю майна та інших джерел фінансування для сплати судового збору, судом апеляційної інстанції було повернуто апеляційні скарги ліквідатора у відповідності до ухвали від 06.12.2023 (будівля) та ухвали від 25.12.2023 (рухоме майно). Ухвалами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.02.2023 та 29.02.2023 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами ліквідатора ТОВ "Еко Док" на судові рішення суду першої та апеляційної інстанції у справах №918/1217/21 (918/605/23) та №918/1217/21 (918/890/23). Враховуючи судові рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ліквідатора щодо визнання недійсними правочинів боржника, майнові активи, відчужені боржником за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, не було повернуто до складу ліквідаційної маси ТОВ "Еко Док", а тому ліквідаційна маса у справі №918/1217/21 відсутня.

Ліквідатором проведено аналіз щодо виявлення ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі та під час банкрутства, а також досліджено обставини та можливість покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на осіб винних у доведенні до банкрутства ТОВ "Еко Док" у разі недостатності майна, результат проведення якого оформлено у висновку від 01.05.2024. За результатом проведеного ліквідатором аналізу, останній встановив, що в діях керівних органів боржника ТОВ "Еко Док" наявні ознаки умисного доведення боржника до банкрутства та недобросовісних дій в наслідок яких неможливим є погашення податкових зобов`язань, що полягає насамперед у відчуженні всіх майнових активів боржника на момент існування податкового боргу, в період трьох років до відкриття провадження у справі про банкрутства, з метою уникнення виконання зобов`язань та завдання шкоди кредиторам, а також використання документообігу, який не відображає реальних господарських операцій, зокрема, приховування дійсних обставин щодо розпорядження рухомим майном боржника. При цьому, ліквідатор вважає, що в наслідок недобросовісних діянь керівних органів, підприємство ТОВ "Еко Док" втратило платоспроможність та можливість виконання взятих на себе зобов`язань, зокрема щодо сплати обов`язкових податків та платежів, чим спричинено істотну та явну диспозицію між зобов`язаннями та активами, та порушено встановлений законом обов`язок попереджати та не допускати настання критичних фінансових явищ неплатоспроможності. Такі дії можна кваліфікувати як протиправні діяння спрямовані на доведення боржника до банкрутства.

Отже, на думку ліквідатора виявлені за результатом аналізу обставини підтверджують наявність елементів складу правопорушення в сукупності з причинно-наслідковим зв`язком та завданою шкодою в розмірі 3 248 083,09 грн, а й відтак наявність підстав для покладення на суб`єктів відповідальності субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Док" до банкрутства.

Таким чином, на підставі викладеного ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Док" просить суд задовольнити заяву про покладання субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства на відповідачів.

13. Відповідно до абзацу першого частини другої статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

14. Сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами статті 64 КУзПБ, однак залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності.

15. Таким чином, право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі.

16. Суди попередніх інстанцій встановили, що у зв`язку із відсутністю майна у боржника, за рахунок якого можливо погасити вимоги кредитора, а також наявністю підстав для покладення субсидіарної відповідальності на винних осіб за доведення боржника до банкрутства, ліквідатор звернувся до суду із заявою про покладення на відповідачем відповідальності за зобов`язаннями боржника.

17. Виходячи зі змісту частини другої статті 61 КУзПБ, суд оцінює істотність впливу дій (бездіяльності) третіх осіб на становище боржника, перевіряючи наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) цих осіб та фактичною неплатоспроможністю боржника (доведенням його до банкрутства).

18. Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов`язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності має дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.

19. Об`єктом оцінки суду в цьому випадку є надані ліквідатором докази на підтвердження доведення діями чи бездіяльністю третіх осіб боржника до банкрутства до яких належить, зокрема, звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника складений у відповідності до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності.

20. Саме детальний аналіз фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30.10.2019 у справі №906/904/16, від 02.09.2020 у справі №923/1494/15, від 24.02.2021 у справі №902/1129/15 (902/579/20)).

21. Суд апеляційної інстанції встановив, що:

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачами, що впродовж 2018-2019 років відбувався судовий розгляд позовної заяви ТОВ "ЕКО ДОК" про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Після ухвалення Рівненським окружним адміністративним судом рішення про відмову у позові, рішеннями зборів учасників ТОВ "ЕКО ДОК", які оформлені протоколами №1 від 04.03.2016 та №4 від 15.04.2024, засновниками надано дозвіл директору Товариства на вчинення правочинів, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу або року та на продаж (відчуження) нерухомого майна, яке належить Товариству на праві власності: земельних ділянок та нежитлових приміщень.

В подальшому, укладені договори купівлі-продажу від 10.04.2019 та від 24.04.2019, згідно яких Товариство відчужило транспортні засоби, технологічне обладнання та нерухоме майно на користь третіх осіб.

Відповідно до власних заяв ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та протоколу зборів учасників ТОВ "ЕКО ДОК" №7 від 04.06.2019 на яких присутні учасники ТОВ "ЕКО ДОК", що володіють 97,87% голосів, вирішили внести зміни в Єдиний державний реєстр в зв`язку із зміною складу учасників (засновників) та зменшенням розміру Статутного капіталу Товариства, виключивши із їх складу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в наслідок їхнього добровільно виходу зі складу учасників Товариства, виплативши їм до 04.06.2020 вартість їхніх часток, що складає разом 10 004 850,00 грн, зменшивши розмір його статутного капіталу із 10 223 000,00 грн до 218 150, 00 грн.

22. Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

23. Однак, зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.

24. Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність.

25. Отже, якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів.

26. Суд апеляційної інстанції встановив, а у касаційних скаргах не спростовано обставин того, що відповідачами не надано розумних пояснень та мотивів щодо відчуження майнових активів боржника після ухвалення Рівненським окружним адміністративним судом рішення про відмову у позові ТОВ "ЕКО ДОК" про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

27. Окрім того, суд апеляційної інстанції встановив, що у матеріалах справи міститься доданий ліквідатором до апеляційної скарги Акт списання транспортного засобу ТОВ "Еко Док" від 31.10.2016, згідно якого Товариством прийнято рішення списати транспортний засіб автонавантажувач 40814, 2009 року випуску, у зв`язку із стовідсотковим зносом основного засобу та технічною непридатністю до подальшого використання. Списаний транспортний засіб вирішено реалізувати як металобрухт. Також до заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності долучено Договір купівлі-продажу транспортних засобів №3 від 10.04.2019, згідно якого ТОВ "Еко Док" відчужило дві одиниці транспортних засобів, одним із яких є тягач лісовий 678 F Turbo FMG Timberjack.

28. Наведені обставини спростовують твердження про те, що нереалізованими залишаються дві одиниці транспортних засобів, а саме: автонавантажувач 40814, та тягач лісовий 678 F Turbo FMG Timberjack.

29. З аналізу встановлених обставин справи, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зробив висновок про те, що наявні протиправні дії з доведення до банкрутства, які були здійснені керівництвом Товариства протягом 2019-2020 років:

- прийняття рішень керівними органами Товариства з порушенням принципів добросовісності та розумності, в тому числі узгодження, укладення або схвалення правочинів на завідомо невигідних умовах;

- здійснення керівними органами Товариства господарських операцій і правочинів, які не мали розумного пояснення мети та мотивів її здійснення і які не відповідали інтересам Товариства;

- вчинення керівними органами Товариства господарських операцій і правочинів, які призвели до відсутності як коштів на рахунках, так і майна Товариства;

- прийняття рішень керівними органами Товариства про виведення активів Товариства, внаслідок якого настала неплатоспроможність боржника за його іншими зобов`язаннями, за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання Товариством) для погашення заборгованості Товариства (що вказує на мету - ухилення від погашення Товариством заборгованості перед конкретним кредитором), що виявилося у відчуженні всіх майнових активів Товариства;

- відсутні докази того, що у період з 2019-2021 скликалися загальні збори учасників товариства для вирішення питання про порядок покриття збитків товариства, відновлення прибутковості господарської діяльності, запобіганню доведенню до банкрутства, відсутні відомості про розгляд загальними зборами учасників питання про звернення до суду із заявою про банкрутство.

30. Беручи до уваги те, що виходячи зі змісту частини 2 статті 61 КУзПБ, суд оцінює істотність впливу дій (бездіяльності) третіх осіб на становище боржника, перевіряючи наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) цих осіб та фактичною неплатоспроможністю боржника (доведенням його до банкрутства), колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком, який викладений в оскаржуваній постанові про те, що ліквідатором Боржника надано до суду належні докази, що підтверджують дії та бездіяльність учасників Товариства, направлені на доведення до банкрутства, а відповідачами не надано належних та допустимих доказів, які спростовують факт доведення до банкрутства боржника.

31. Щодо висновку суду першої інстанції про те, що встановлені у справах №918/1217/21(918/605/23) та №918/1217/21(918/890/23) обставини спростовують обставини, викладені у висновку-аналізу від 01.05.2024, що в свою чергу спростовує доводи позивача про можливість покладення субсидіарної відповідальності та стягнення боргу із відповідачів в цій частині, колегія суддів зазначає наступне.

32. Суд касаційної інстанції вважає за необхідне звернутися до висновків про застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, відповідно до якого аналіз змісту та призначення інституту субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство свідчить, що не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності неналежність обраного ним способу захисту інтересів боржника та кредиторів з огляду на відсутність спростування (оскарження) відповідних дій (спростування презумпції правомірності правочину, оскарження ухвалених юридичною особою рішень тощо), оскільки визначальним у застосуванні цієї відповідальності із урахуванням правової конструкції частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство, частини другої статті 61 КУзПБ є використання особою належних їй суб`єктивних прав на шкоду інтересам боржника та кредиторів, що призвело до неплатоспроможності боржника, а не спростування правомірності прийнятих нею рішень, вчинених дій та правочинів тощо.

33. З урахуванням того, що визначальним у застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство є використання особою належних їй суб`єктивних прав на шкоду інтересам боржника та кредиторів, що призвело до неплатоспроможності боржника, а не спростування правомірності прийнятих нею рішень, вчинених дій та правочинів тощо, а також беручи до уваги ті обставини, що ліквідатором Боржника надано до суду належні докази, що підтверджують дії та бездіяльність учасників Товариства, направлені на доведення до банкрутства, за умови, що відповідачами не надано належних та допустимих доказів, які спростовують факт доведення до банкрутства боржника, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про те, що при ухваленні постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 у справі № 918/1217/21(918/500/24) було правильно застосовано положення частини другої статті 61 КУзПБ.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

34. Відповідно до приписів ст. 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

35. Враховуючи те, що при ухваленні постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 у справі № 918/1217/21(918/500/24) було правильно застосовано положення частини другої статті 61 КУзПБ, колегія суддів суду касаційної інстанції, на підставі ст. 309 ГПК України, дійшла висновку про залишення касаційних скарг без задоволення та про залишення без змін вказаної постанови суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 та ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.11.2024 про виправлення описки у справі № 918/1217/21(918/500/24) залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді К.М. Огороднік

В.Я. Погребняк