Рішення

від 31.03.2025 по справі 385/81/25

ГАЙВОРОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 385/81/25

Провадження № 2-др/385/1/25

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.03.2025 року Гайворонський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Гришака А.М.,

з участю секретаря судового засідання Зеленко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Гайвороні Кіровоградської області заяву представника позивача ОСОБА_1 вінтересах якоїдіє законнийпредставник ОСОБА_2 адвоката Медвідя Владислава Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Гайворонська державна нотаріальна контора Кіровоградської області, приватний нотаріус Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Веліховська Тетяна Станіславівна про визнання свідоцтв про право наспадщину зазаконом тадоговорів даруваннянедійсними,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Гайворонського районного суду Кіровоградської області знаходилась цивільна справа № 385/81/25 за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Гайворонська державна нотаріальна контора Кіровоградської області, приватний нотаріус Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Веліховська Тетяна Станіславівна про визнання свідоцтв про право на спадщину за законом та договорів дарування недійсними. Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 07.03.2025 року позов ОСОБА_1 в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Гайворонська державна нотаріальна контора Кіровоградської області, приватний нотаріус Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Веліховська Тетяна Станіславівна про визнання свідоцтв про право на спадщину за законом та договорів дарування недійсними задоволено частково. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, виданого Гайворонською державною нотаріальною конторою Кіровоградської області 05 березня 2024 року на ім`я ОСОБА_3 , зареєстрованого в реєстрі за №512 та скасувати його державну реєстрацію. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, виданого Гайворонською державною нотаріальною конторою Кіровоградської області 05 березня 2024 року на ім`я ОСОБА_3 , зареєстрованого в реєстрі за №514 та скасувати його державну реєстрацію. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, виданого Гайворонською державною нотаріальною конторою Кіровоградської області 22 травня 2024 року на ім`я ОСОБА_3 , зареєстрованого в реєстрі за №1022 та скасувати його державну реєстрацію. Визнано недійсним договір дарування укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Веліховською Тетяною Станіславівною від 19.03.2024 року, зареєстрованого в реєстрі за №534. Визнано недійсним договір дарування укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Веліховською Тетяною Станіславівною від 03.06.2024 року, зареєстрованого в реєстрі за №1453. У задоволенні позову в частині визнання недійсним договору дарування укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Веліховською Тетяною Станіславівною щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3521186000:02:000:5077, площею 1,3999 га. розташованої на території Таужненської сільської ради, Гайворонського району, Кіровоградської області відмовлено.

18.03.2025 року на адресу суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_2 , адвоката Медвідя В.А. про ухвалення додаткового рішення у даній цивільній справі, просить ухвалити додаткове рішення яким стягнути з ОСОБА_3 тап ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_2 50% від розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 12500 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України, яка визначає умови ухвалення додаткового рішення, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Позивач, представник позивача в судове засідання не з`явились. В заяві про ухвалення додаткового рішення, представник позивача, адвокат Медвідь В.А. просив суд, судове засідання провести без участі сторони Позивача та її представника.

Відповідача та їх представник в судове засідання не з`явились. Від представників відповідача, адвоката Животовської Г.М. до суду надійшла заява в якій просить врахувати клопотання відповідачів від 07.03.2025 року, про зменшення судових витрат на правничу допомогу адвоката сторони позивачки. Справу просить слухати без сторони відповідачів та їх представника.

Представники третіх в судове засідання не з`явились.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідивши матеріали справи та подану заяву, приходить до наступного висновку.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Виходячи зі змісту частини восьмої статті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, й після судових дебатів, але виключно за наявності сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

Зазначене узгоджується з положенням частини першої статті 182 ЦПК України про те, що учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань при розгляді справи судом.

Тобто саме зацікавлена сторона повинна вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

В постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17), від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках: 1) надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); 2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правову допомогу, встановлюються законом, що регулює порядок надання безоплатної правової допомоги. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики (стаття 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді представник ОСОБА_2 адвокат Медвідь В.А. надав: копію Договору про надання правової допомоги від 23.10.2024 року, укладеного між адвокатом Медвідь В.А. та ОСОБА_2 (а.с. 29); детальний опис (наданих послуг), виконаних адвокатом для надання правничої допомоги від 18.03.2025 року , згідно якого виплачена ОСОБА_2 сума коштів адвокату складає 25000 грн.(а.с.108); Акт №01/03 (виконання наданих послуг) прийманняпередачі коштів за надання юридичних послуг від 18.03.2025 року (а.с.109); квитанцію до прибуткового касового ордеру №87 від 18.03.2025 року, згідно якої прийнято від ОСОБА_2 25000 грн (а.с.109 на звороті).

В додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Врахувавши критерії реальності, розумності та співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) на підставі наданих стороною позивача доказів, а також взявши до уваги те, що позов ОСОБА_1 було задоволено частково, на користь законного представника позивача підлягають стягненню з відповідачів 12500 грн. витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги.

Керуючись 141, 270, 258-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Ухвалити додаткове рішення у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Гайворонська державна нотаріальна контора Кіровоградської області, приватний нотаріус Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Веліховська Тетяна Станіславівна про визнання свідоцтв про право на спадщину за законом та договорів дарування недійсними.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 , (РНОКПП НОМЕР_3 ) 12500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення додаткового рішення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: А. М. ГРИШАК

Дата документу 31.03.2025