Рішення від 31.03.2025 по справі 140/106/25

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2025 року ЛуцькСправа № 140/106/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Стецика Н.В., розглянувши у письмову провадженні за правилами спрощеного позовного провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні про визнання протиправними та скасування висновку та наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні про визнання протиправними та скасування висновку та наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності у 2024 році державних службовців Західного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні, які займають посади державної служби категорії Б в частині оцінювання результатів службової діяльності начальника відділу прикордонного інспекційного контролю Луцьк управління державного контролю на кордоні Західного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні ОСОБА_1 , який затверджено наказом Західного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні №715-к від 04.12.2024.

Визнано протиправним та скасовано наказ Західного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні №715-к від 04.12.2024 Про затвердження висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Західного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні, які займають посади державної служби категорій Б та В у 2024 році в частині затвердження висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності начальника відділу прикордонного інспекційного контролю Луцьк управління державного контролю на кордоні Західного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні ОСОБА_1 .

Визнано протиправним та скасовано наказ Західного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні №727-к від 10.12.2024 Про звільнення ОСОБА_1 .

Визнано протиправним та скасовано наказ Західного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні №746-к від 10.12.2024 Про внесення змін до наказу від 10.12.2024 №727-к Про звільнення ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасовано наказ Західного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні №61-к від 03.02.2025 Про звільнення ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу прикордонного інспекційного контролю Луцьк управління державного контролю на кордоні Західного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні з одночасним поновленням на державній службі з 04.02.2025.

Стягнуто із Західного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 28172,32 грн.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні 2422,40 грн судового збору.

Допущено до негайного виконання судове рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу прикордонного інспекційного контролю Луцьк управління державного контролю на кордоні Західного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні з 04.02.2025 та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, у розмірі 19528,66 грн з відрахуванням при виплаті встановлених податків і зборів.

20.03.2025 від представника позивача до суду надійшла заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення із Західного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 27 000,00 грн.

24.03.2025 до суду надійшло клопотання відповідача Західного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги. Клопотання аргументоване тим, що стягнення на користь позивача витрат на оплату правничої допомоги в розмірі 27 000,00 грн є абсолютно необґрунтованим та непропорційним до предмета спору та є неспівмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини третьої статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Оскільки розгляд адміністративної справи №140/106/25 на підставі ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 08.01.2025 здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи згідно з вимогами статті 262 КАС України, відтак розгляд заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення також здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення та часткового задоволення заяви з огляду на таке.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Як вбачається із доданих письмових доказів: договору про надання правничої допомоги №02/25 від 02.01.2025; акта про надання правничої допомоги від 20.03.2025; квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №2.85418897.1 від 20.01.2025, Адвокатським об`єднанням Удовиченко і партнери надано ОСОБА_1 правничу допомогу наступного характеру: 1. надання юридичних консультацій щодо порядку оскарження результатів оцінювання службової діяльності, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку; 2. аналіз судової практики у схожих правовідносинах; 3. аналіз нормативно-правової бази, що регулює спірні правовідносини; 4. правовий аналіз документів; 5. підготовка наступних документів: адвокатського запиту №1 від 02.01.2025; позовної заяви ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування висновку, наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; адвокатського запиту №12 від 17.01.2025; відповіді на відзив у справі №140/106/25; адвокатського запиту №26 від 03.02.2025; заяви про зміну предмета позову у справі №140/106/25; письмових пояснень у справі №140/106/25; клопотання про розгляд справи з викликом сторін.

Загальна вартість наданої правничої допомоги, яка вказана в даному акті становить 27 000,00 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін, та конкретні обставини справи, яка не є складною, та сформованої судової практики, суті виконаних послуг, зокрема, відсутності юридичного супроводу адвоката в суді у зв`язку з розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні, без проведення судового засідання), суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 27 000,00 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг. При цьому, суд враховує те, що такі послуги як надання юридичних консультацій щодо порядку оскарження результатів оцінювання службової діяльності, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, аналіз судової практики у схожих правовідносинах, аналіз нормативно-правової бази, що регулює спірні правовідносини, правовий аналіз документів охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу (правову) допомогу в розмірі 7 000,00 грн, а решту витрат повинен понести позивач. Відтак, заява підлягає до часткового задоволення.

Керуючись статтями 143, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні (79005, місто Львів, вулиця Мирослава Скорика, будинок 17; код ЄДРПОУ 44113382) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у сумі 7 000,00 грн (сім тисяч гривень 00 копійок).

У задоволенні решти вимог відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н. В. Стецик