Ухвала

від 28.03.2025 по справі 380/5077/25

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/5077/25

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

28 березня 2025 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові заяву прокурора про забезпечення позову Керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради та Державної інспекції архітектури та містобудування України до Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу, -

в с т а н о в и в :

Керівник Галицької окружної прокуратури міста Львова в порядку ст.131-1 Конституції України, ст.53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), ст.23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VІІ (далі - Закон №1697-VІІ) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Львівської міської ради та Державної інспекції архітектури та містобудування України, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради №298 від 20.12.2024 року «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проєктування об`єкта будівництва на «Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків з паркінгом та об`єктами інженерної інфраструктури зі знесенням існуючих споруд по вул.Тютюнників, 55, 55а у м.Львові».

Ухвалою судді від 24.03.2025 року вищевказану позовну заяву залишено без руху для усунення зазначених в мотивувальній частині ухвали недоліків шляхом подання через Єдину судову інформаційну-телекомунікаційну систему в десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали: обґрунтованих пояснень щодо підстав звернення до суду в інтересах держави за наявності державних органів, уповноважених здійснювати функції захисту інтересів держави у сфері містобудування та архітектури.

26.03.2025 року від прокурора надійшла заява про забезпечення позову шляхом:

- зупинення дії Наказу Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради №298 від 20.12.2024 року «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проєктування об`єкта будівництва на «Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків з паркінгом та об`єктами інженерної інфраструктури зі знесенням існуючих споруд по вул.Тютюнників, 55, 55а у м.Львові»;

- заборони вчиняти будь-яким особам, здійснювати будівництво житлових будинків, а саме: «Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків з паркінгом та об`єктами інженерної інфраструктури зі знесенням існуючих споруд по вул.Тютюнників, 55, 55а у м.Львові».

Обґрунтовуючи заяву, посилається на те, що відповідно до Генерального плану м.Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 30.09.2010 року №3924 «Про затвердження містобудівної документації «Корегування генерального плану м.Львова» ІІ стадія. Генеральний план», земельна ділянка на вул.Тютюнників, 55, 55а (кадастровий номер земельної ділянки 4610136600:07:006:0027) розташована в межах території промислових підприємств (існуючі), частково в межах території багатоповерхової житлової забудови (5,9,14,15 поверхів) (існуюча), частково в межах червоних ліній вул.Тютюнників. У зв`язку із цим, вказав, що чинним Генеральним планом м.Львова не передбачена можливість проектування та будівництва багатоквартирних житлових будинків з паркінгом та об`єктами інженерної інфраструктури в межах території промислових підприємств. Крім того, зазначив, що відповідно до інформації Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради від 09.01.2025 року, встановлено, що земельна ділянка (кадастровий номер 4610136600:07:006:0027) розташована в межах комплексної охоронної зони пам`яток місцевого значення в межах історичного ареалу м.Львова. Також, вказав, що розгляд даної справи набув широкого суспільного резонансу. З огляду на викладене, вважає, що не зупинення дії спірного рішення дозволяє здійснювати будівництво двох багатоквартирних будинків з порушенням норм пам`яткоохоронного та архітектурно-будівельного законодавства, порушуючи при цьому Генеральний план м.Львова. Щодо дій інших осіб, то здійснення забудови третьою особою, Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАЛОН КОНСТРАКШН», може істотно ускладнити чи взагалі унеможливити виконання рішення суду у справі, як наслідок призвести до неможливості поновлення прав територіальної громади у сфері містобудування, оскільки проектування та будівництво об`єктів всупереч вимогам містобудівної документації на місцевому рівні свідчить про порушення установлених державою правил та норм здійснення будівництва, що призводить до нераціональної забудови населених пунктів, невідповідності збудованих об`єктів нерухомості встановленим вимогам законодавства, правил безпеки під час експлуатації.

Постановляючи ухвалу, суд враховує наступне.

За правилами ч.1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб

Вимоги щодо змісту і форми заяви про забезпечення позову встановлено ст.152 Кодексу адміністративного судочинства України, у відповідності до ч.1 якої така заява, серед іншого, повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Тобто метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.04.2021 року у справі №420/6907/20, від 13.05.2021 року у справі №420/2719/20, від 23.09.2021 року у справі №420/11076/20, від 01.06.2022 року у справі №580/5656/21 та від 21.03.2023 року у справі №460/9602/20.

Як видно з матеріалів позовної заяви, предметом позову у цій справі є скасування наказу Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради №298 від 20.12.2024 року «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проєктування об`єкта будівництва на «Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків з паркінгом та об`єктами інженерної інфраструктури зі знесенням існуючих споруд по вул.Тютюнників, 55, 55а у м.Львові».

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову прокурор посилається на те, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті і набрання законної сили судовим рішенням може істотно ускладнити, в разі задоволення позовних вимог, ефективний захист поновлення порушених прав або інтересів, за захистом яких прокурор звернувся до суду в інтересах держави, та призвести до несанкціонованої забудови в межах історичного ареалу м.Львова на території промислових підприємств.

Даючи оцінку вказаним обґрунтуванням, суд враховує наступне.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України від 17.02.2011 року №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі Закон №3038-VI).

Згідно п.п.7, 8 ч.1 ст.1 цього Закону, містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій;

містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Відповідно до положень ч.ч.1, 4, 5 ст.26 Закону №3038-VI, забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 3-1) отримання права на виконання підготовчих та будівельних робіт у випадках, визначених цим Законом; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 4-1) державна реєстрація спеціального майнового права на об`єкт незавершеного будівництва та майбутній об`єкт нерухомості у випадках, визначених законом; 4-2) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об`єктів (крім об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об`єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування); 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом та прийнятий в експлуатацію у випадках, визначених цим Законом, об`єкт (його складову).

У розумінні ч.ч.1, 2 ст.29 Закону №3038-VI, основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Таким чином, містобудівні умови та обмеження є складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для набуття власниками земельних ділянок або землекористувачами права на забудову земельної ділянки. Містобудівні умови та обмеження є видом містобудівної документації та визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва, та є першим етапом легалізації початку проектування та будівництва об`єктів.

Аналогічні правові висновки наведені у постанові Верховного Суду від 25.06.2024 року у справі №260/9623/23.

Отже, самі містобудівні умови та обмеження не надають замовнику та генеральному підряднику чи підряднику право на виконання підготовчих робіт і будівельних робіт на відповідному об`єкті будівництва, оскільки таке право надає дозвіл на виконання будівельних робіт, який у межах даної справи не оскаржується.

А, відтак, за встановлених у цій справі обставин та стадії спірних правовідносин, зупинення дії містобудівних умов та обмежень не є ефективним, необхідним і доцільним способом забезпечення позову та не відповідає меті, яку покликаний досягнути цей інститут.

Правомірність або протиправність оскаржуваних містобудівних умов та обмежень для проєктування об`єкта будівництва «Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків з паркінгом та об`єктами інженерної інфраструктури зі знесенням існуючих споруд по вул.Тютюнників, 55, 55а у м.Львові», може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності доказів у їх сукупності, що може бути здійснено під час вирішення спору по суті.

Щодо тверджень про ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту чи поновлення порушених прав та інтересів, за захистом яких звернувся прокурор в інтересах держави, суд вказує, що останнім не обґрунтовано та не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів забезпечення позову, які він просить застосувати у поданому клопотанні, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі. Додані з мережі Інтернет скріншоти з веб-сайтів не є такими доказами. З огляду на це, відсутні підстави забезпечення позову, передбачені у п.1 ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Більше того, згідно положень ч.8 ст.29 Закону №3038-VI, у разі скасування за рішенням адміністративного суду містобудівних умов та обмежень посадові особи відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури несуть відповідальність згідно із законом.

Щодо «очевидності» ознак протиправності наказу та порушення прав позивача, то попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом.

Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.

Втім, сама лише незгода прокурора із оскаржуваним рішенням суб`єкта владних повноважень та зверненням до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Окрім того, суд звертає увагу, що у провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №380/19654/24 за позовом Галицької окружної прокуратури м.Львова до Львівської міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Авалон Констракшн», про визнання протиправним та скасування рішення ухвали Львівської міської ради №4382 від 08.02.2024 «Про затвердження детального плану території у районі вул.Тютюнників, вул.Генерала М.Тарнавського, вул.В.Кубійовича, пл.Василя Вишиваного». Ухвалою від 25.09.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Станом на момент розгляду заяви про забезпечення позову, судом не ухвалювалося рішення у справі №380/19654/24. А тому доводи прокурора про очевидність ознак протиправності наказу є передчасними.

Щодо заходу забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-яким особам, здійснювати будівництво житлових будинків, а саме: «Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків з паркінгом та об`єктами інженерної інфраструктури зі знесенням існуючих споруд по вул.Тютюнників, 55, 55а у м.Львові», то такий є безпідставним та необґрунтованим, адже, як уже зазначалось судом вище, містобудівні умови та обмеження не дають безпосереднього права на забудову земельної ділянки. Вони є лише дозвільним документом, що визначає містобудівні параметри забудови.

З урахуванням наведеного, суд приходить висновку, що прокурором не доведено необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням положень ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому у задоволенні його заяви належить відмовити.

У відповідності до Закону України «Про судовий збір», підстави для повернення судового збору відсутні.

Керуючись ст.ст.150-154, 243, 248, 250, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

у задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову шляхом зупинення дії індивідуального акта та заборони будь яким особам вчиняти дії, що стосуються предмет спору відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.

Оригінал повного тексту судового рішення складено та підписано в одному примірнику 31.03.2025 року.