Ухвала

від 07.04.2025 по справі 380/5077/25

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

07 квітня 2025 рокусправа №380/5077/25Суддя Львівського окружного адміністративного суду Ланкевич Андрій Зіновійович, перевіривши матеріали позовної заяви Керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради та Державної інспекції архітектури та містобудування України до Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу, -

в с т а н о в и в :

Керівник Галицької окружної прокуратури міста Львова в порядку ст.131-1 Конституції України, ст.53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), ст.23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VІІ (далі - Закон №1697-VІІ) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Львівської міської ради та Державної інспекції архітектури та містобудування України, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради №298 від 20.12.2024 року «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проєктування об`єкта будівництва на «Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків з паркінгом та об`єктами інженерної інфраструктури зі знесенням існуючих споруд по вул.Тютюнників, 55, 55а у м.Львові».

Ухвалою судді від 24.03.2025 року вищевказану позовну заяву залишено без руху для усунення зазначених в мотивувальній частині ухвали недоліків шляхом подання через Єдину судову інформаційну-телекомунікаційну систему в десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали: обґрунтованих пояснень щодо підстав звернення до суду в інтересах держави за наявності державних органів, уповноважених здійснювати функції захисту інтересів держави у сфері містобудування та архітектури.

01.04.2025 року від позивача надійшли пояснення, в яких посилається на те, що суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого законом віднесені відповідні повноваження по зверненню до суду про скасуванню містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки є Державна інспекція архітектури та містобудування України (далі ДІАМ України). Зазначив, що на виконання ст.131-1 Конституції України та ст.23 Закону України «Про прокуратуру» 12.02.2025 року на адресу ДІАМ України окружною прокуратурою направлено лист, у якому детально розписано порушення вимог містобудівного законодавства. Крім цього, окружною прокуратурою поставлено питання чи буде ДІАМ України вживати заходи державного архітектурно-будівельного нагляду, внаслідок прийняття Департаментом архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради містобудівних умов та обмежень від 20.12.2024 року №298, шляхом призначення перевірки, звернення до суду тощо. Листом ДІАМ України від 20.02.2025 року надано відповідь про те, що відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 року №303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) в умовах воєнного стану» припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Водночас вказав, що відповідно до положень п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 року №303 протягом воєнного стану дозволено здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) в окремих сферах на підставі рішення центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах за наявності загрози, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я, захист навколишнього природного середовища. Як свідчить інформації ДІАМ України, викладена у листах до Галицької окружної прокуратури м.Львова, листи до центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах (Кабінету Міністрів України, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України) щодо ініціювання позапланових перевірок не скеровувались. А тому, вважає, що станом на дату звернення до суду з даним позовом, ДІАМ України, знаючи про порушення містобудівного законодавства, не вжила заходів перевірки щодо законності будівництва, дотримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво багатоквартирних житлових будинків з паркінгом та об`єктами інженерної інфраструктури зі знесенням існуючих споруд по вул.Тютюнників, 55, 55а у м.Львові, а лише направляла на адресу прокуратури формальні відписки, що свідчить про бездіяльність уповноваженого органу.

Щодо наявності підстав звернення до суду в інтересах Львівської міської ради зазначив, що згідно п.15 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Відповідно до Положення про Департамент архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради, департамент є виконавчим органом Львівської міської ради відповідно до ухвали міської ради від 04.02.2021 року №32 «Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів», утвореним відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (п.1.1). Вказав, що 30.12.2024 року на адресу Львівської міської ради направлено запит в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» щодо прийняття містобудівних умов та обмежень для будівництва земельної ділянки на вул.Тютюнників 55, 55а у м.Львові, відомостей щодо планувальних обмежень, наявності погоджень на містобудівні перетворення у історичному ареалі м.Львова, відповідність розташування земельної ділянки на якій планується будівництво до Генерального плану м.Львова та інше. На вказаний запит 09.01.2025 року Департаментом архітекури та просторового розвитку Львівської міської ради було надано відповідь та документи, на підставі яких прийнятий наказ №298 від 20.12.2024 року. 10.03.2025 року на адресу Львівської міської ради направлено запит, де зазначено виявлені порушення вимог містобудівного законодавства при прийнятті Департаментом архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради оскаржуваного наказу №298 від 20.12.2024 року «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проєктування об`єкта будівництва на «Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків з паркінгом та об`єктами інженерної інфраструктури зі знесенням існуючих споруд по вул.Тютюнників, 55, 55а у м.Львові». У даному запиті витребовувалася інформація щодо вжиття Львівською міською радою самостійно заходів до скасування наказу №298 від 20.12.2024 року, однак відповідь на такий не надійшла. Відтак, на думку прокурора, Львівська міська рада є органом, який уповноважений представляти інтереси територіальних громад у разі їх порушення, проте остання прийняла пасивну поведінку та не вчинила жодних дій щодо скасування наказу Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради №298 від 20.12.2024 року. У зв`язку із цим, вважає наявними підстави для вжиття прокуратурою заходів представницького характеру в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» та звернення до суду з даним позовом.

Постановляючи ухвалу, суддя враховує наступне.

У цій справі ключовим є питання щодо наявності у прокурора права звернутися до суду з цим позовом в інтересах держави в особі ДІАМ України як центрального органу виконавчої влади, який реалізовує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, та в особі Львівської міської ради як органу місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду.

Вирішення цього питання передує розгляду справи по суті спору щодо правомірності прийняття рішення виконавчим органом органу місцевого самоврядування, якому з метою реалізації державної політики у сфері містобудування та архітектури центральним органам виконавчої влади у цій сфері делеговані певні управлінські владні повноваження у галузі будівництва, у тому числі щодо надання містобудівних умов і обмежень замовнику будівництва.

Право на звернення до суду та способи судового захисту регламентовані положеннями ст.5 КАС України, за загальним правилом частини першої якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Частиною 3 ст.5 КАС України визначено, що до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

У свою чергу, суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України (ч.4 ст.5 КАС України).

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, керівник Галицької окружної прокуратури, вважаючи, що наказом Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради №298 від 20.12.2024 року «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проєктування об`єкта будівництва на «Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків з паркінгом та об`єктами інженерної інфраструктури зі знесенням існуючих споруд по вул.Тютюнників, 55, 55а у м.Львові» порушено інтерес держави в особі ДІАМ України та Львівської міської ради, звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до ст.131-1 Конституції України, прокуратура здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч.ч.3, 4 ст.53 КАС України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.23 Закону №1697-VІІ, прокурор вправі представляти інтереси громадянина або держави в суді, представництво яких полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких повноважень обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що прокурор як посадова особа державного правоохоронного органу з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій вправі звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів держави, але не на загальних підставах, право на звернення за судовим захистом яких гарантовано кожному (ст.55 Конституції України), а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.

Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні також послалася на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.04.2018 року у справі №806/1000/17, згідно з яким за змістом ч.3 ст.23 Закону №1697-VІІ прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокурором у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Таким чином, з урахуванням усталеної судової практики Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, а також, наведених вище положень законодавства, яке регламентує порядок та підстави здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді, таке представництво реалізуються в межах правил участі в судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Суд враховує, що у постанові від 26.05.2020 року у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону №1697-VII, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Враховуючи викладене, слідує висновок, що стаття 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.

Суд також враховує, що у п.п.8-9 ч.1 ст.4 КАС України визначено позивача як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкта владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. При цьому відповідачем може бути суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інша особа, до якої звернена вимога позивача.

Пунктами 3 та 5 ч.1 ст.19 КАС України визначено два спеціальних види спорів, у яких позивачем може виступати суб`єкт владних повноважень:

1) спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління - компетенційні спори, під якими слід розуміти спір між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі - делегованих повноважень. Особливість судового розгляду компетенційних спорів зумовлена необхідністю вирішення питання про те, чи належним чином реалізована компетенція відповідача та чи не порушена при реалізації повноважень відповідача компетенція позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 року у справі №915/478/18, від 13.11.2019 року у справі №826/3115/17 та постанова Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №826/6228/17);

2) спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом. У цій категорії справ можливі два випадки (види): 1) прямо передбачено КАС України (ч.5 ст.46); 2) прямо передбачено спеціальним законом.

За загальним правилом, суб`єкти владних повноважень у некомпетенційних спорах мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України (ч.4 ст.5 КАС України) та з метою реалізації покладених на них повноважень.

З огляду на вищезазначене, Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 13.11.2019 року у справі № 826/3115/17 та від 04.12.2019 року у справі №826/6228/17, дійшла висновку, що, за загальним правилом, якщо право державного органу на звернення з відповідним позовом прямо не передбачено законодавством, один орган державної влади не може звертатися з позовом до іншого органу, бо це означатиме позов держави до неї самої. Винятком є компетенційний спір.

У справі, яка розглядається, пред`явлення позову прокурором в інтересах держави в особі ДІАМ України та Львівської міської ради до Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради про скасування наказу останнього про затвердження замовнику будівництва містобудівних умов та обмежень зумовлено тим, що на думку прокурора, таке рішення прийняте з порушенням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності суб`єктом владних повноважень, якому держава делегувала повноваження центрального органу виконавчої влади, який реалізовує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду у галузі будівництва.

Згідно із ч.1 ст.41-1 Закону України від 17.02.2011 року №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон 3038-VI), державний архітектурно-будівельний нагляд - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об`єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.2 ст.41-1 Закону №3038-VI).

Такий механізм здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду визначає Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 року №698 (далі - Порядок), пунктом 2 якого визначено, що нагляд здійснюється головними інспекторами будівельного нагляду ДІАМ шляхом проведення планових, позапланових, документальних і камеральних перевірок.

При цьому, право посадових осіб органу державної влади, який здійснює державний архітектурно-будівельний нагляд звертатися до суду з позовами про скасування рішень, прийнятих об`єктами нагляду, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності прямо передбачено положеннями п.6 ч.4 ст.41-1 Закону №3038-VI.

Тож, повноваження вказаного вище центрального органу виконавчої влади, наділеного функціями державного архітектурно-будівельного нагляду оскаржити до суду рішення, прийняте об`єктом нагляду, яке порушує вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, є беззаперечним.

Прокурор звертаючись до суду з цим позовом в інтересах держави в особі ДІАМ України, обґрунтував своє право на звернення до суду першим «виключним» випадком невідповідністю рішення відповідача вимогам законодавства та неналежним здійсненням ДІАМ України своїх повноважень щодо архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2020 року №1340 «Деякі питання функціонування органів архітектурно-будівельного контролю та нагляду» (далі - постанова №1340), яка набрала чинності 30.12.2020 року, було утворено Державну інспекцію архітектури та містобудування України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (п.1) та затверджено Положення про Державну інспекцію архітектури та містобудування (п.2).

Відповідно до п.3 Положення про Державну інспекцію архітектури та містобудування України, затвердженого постановою №1340, основним завданням ДІАМ України є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а саме:

підготовка та внесення на розгляд Міністра пропозицій щодо забезпечення формування державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду;

здійснення в межах повноважень, визначених законом, державного архітектурно-будівельного контролю за дотриманням замовниками, підприємствами, що надають технічні умови щодо інженерного забезпечення об`єкта будівництва, архітекторами та іншими проектувальниками, підрядниками, експертами, експертними організаціями та відповідальними виконавцями робіт, інженерами-консультантами, власниками будівель та лінійних споруд вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт;

здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил територіальними органами ДІАМ, уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських держадміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об`єкти нагляду), під час провадження ними містобудівної діяльності;

ліцензування видів господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, та здійснення контролю за додержанням суб`єктами господарювання ліцензійних умов провадження видів господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками;

виконання дозвільних та реєстраційних функцій у будівництві у визначених законодавством випадках.

Разом з цим, суддею встановлено, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 20.05.2021 року внесено запис №1000701020000092252 про державну реєстрацію юридичної особи Державної інспекції архітектури та містобудування України (ДІАМ України), унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України: 44245840.

Водночас виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності реалізується через механізм здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, який здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України шляхом проведення планових, позапланових, документальних і камеральних перевірок.

У свою чергу, лише у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності за наслідками перевірок, у центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду виникає право на звернення до суду з позовом про скасування рішень, прийнятих об`єктами нагляду.

Втім, як видно з матеріалів справи, відсутні відомості про виявлені ДІАМ України вчинені об`єктом нагляду порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності щодо об`єкта будівництва «Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків з паркінгом та об`єктами інженерної інфраструктури зі знесенням існуючих споруд по вул.Тютюнників, 55, 55а у м.Львові», як за наслідками державного архітектурно-будівельного контролю, так і державного архітектурно-будівельного нагляду, а відтак у ДІАМ України не виникло право на звернення до суду із позовом про скасування наказу Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради про затвердження містобудівних умов і обмежень на вказаний об`єкт будівництва, а відповідно у прокурора не виникло право на представництво інтересів держави в особі ДІАМ України шляхом звернення до суду з цим позовом.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.03.2025 року у справі №460/23417/23.

Стосовно наявності підстав звернення до суду в інтересах Львівської міської ради суддя звертає увагу, що обґрунтовуючи підстави такого звернення прокурор посилається на те, що 10.03.2025 року на адресу Львівської міської ради направлено запит, де зазначено виявлені порушення вимог містобудівного законодавства при прийнятті відповідачем оскаржуваного наказу №298 від 20.12.2024 року, а також витребувано інформацію щодо вжиття Львівською міською радою заходів до його скасування (наказу) №298 від 20.12.2024 року. Втім, як указано прокурором, відповідь на такий запит станом на момент звернення до суду з даним позовом, а саме 14.03.2025 року, не надходила.

Даючи оцінку зазначеному, суддя враховує, що проміжок часу з 10.03.2025 року по 14.03.2025 року не можна вважати ані розумним, ані тривалим, у контексті не здійснення або неналежного здійснення Львівською міською радою відповідних повноважень. А тому, на думку судді, зазначені твердження прокурора є голослівними та передчасними.

Стосовно посилань на положення п.2 постанови Кабінету Міністрів України «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» від 13.03.2022 року №303, згідно якого за наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави, а також для виконання міжнародних зобов`язань України протягом періоду воєнного стану дозволено здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) на підставі рішень центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах, то суддя вказує, що прокурором ні у позовній заяві, ні у поясненнях на ухвалу про залишення позовної заяви без руху від 24.03.2025 року, не наведено наявності згаданої у цьому пункті загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави. При цьому, суддя звертає увагу прокурора, що в силу імперативних приписів процесуального законодавства, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Тому, суддя не приймає до уваги додані прокурором з мережі Інтернет скріншоти з веб-сайтів про начебто «наявність загрози, що має негативний вплив».

Відповідно до п.7 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо: відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Враховуючи викладене, суддя констатує, що прокурор у цій справі не виконав вимоги законодавства щодо обґрунтування наявності підстав для представництва та не дотримався встановленого процесуальним законодавством порядку звернення до суду. Як наслідок, ним не усунуто недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

За таких обставин, суддя приходить висновку про наявність підстав для застосування процесуальних наслідків, передбачених ч.4 ст.169 КАС України, а саме повернення позовної заяви позивачеві.

Роз`яснити позивачу, що в силу вимог ч.8 ст.169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись ст.ст.169, 171, 243, 248, 250, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

п о с т а н о в и в :

позовну заяву Керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради та Державної інспекції архітектури та містобудування України до Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу повернути позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяЛанкевич Андрій Зіновійович