Ухвала від 01.04.2025 по справі 357/4217/25

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/4217/25

Провадження № 2-з/357/22/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2025 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Бондаренко О.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 , про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В:

28.03.2025 представник заявника, адвокат Олійник Інна Степанівна, подала вказану заяву, одночасно з пред`явленням позову, яка передана до розгляду 31.03.2025, та просить вжити заходи забезпечення позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства з іноземними інвестиціями «ТЕХНОФАРМ-УКРАЇНА», третя особа: ОСОБА_2 , про визнання права оренди припиненим, визнання відсутнім права оренди, припинення державної реєстрації іншого речового права (права оренди), шляхом заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, усім суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям), усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 3220484100:03:006:0005, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1357931532204.

Заяву обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом оскільки вважає, що строк дії договору оренди землі закінчився, орендар незаконно утримує у себе належну їй земельну ділянку. Так, її батько ОСОБА_3 був власником земельної ділянки площею 3,4174 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва,місце розташування: Київська область, Білоцерківський район, Озернянська сільська рада, кадастровий номер: 3220484100:03:006:0005, яку успадкував від їх матері ОСОБА_4 , посвідченої державним актом на земельну ділянку серії ЯА № ІНФОРМАЦІЯ_1 батько помер. Після його смерті відкрилась спадщина на вищевказану земельну ділянку. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, яке видане державним нотаріусом Третьої білоцерківської державної нотаріальної контори Руденко Н.П. 06 лютого 2024 року, реєстровий номер 2-75, бланк НСР 997151, вона, ОСОБА_1 стала власницею 4/5 часток земельної ділянки. Відповідно до договору дарування частини земельної ділянки, який посвідчений державним нотаріусом Третьої білоцерківської державної нотаріальної контори Руденко Н.П. 07 лютого 2024 року, реєстровий номер 2-82, бланк НСР 997158 вона стала власницею 1/10 частки земельної ділянки. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, яке видане державним нотаріусом Третьої білоцерківської державної нотаріальної контори Руденко Н.П. 06 лютого 2024 року, реєстровий номер 2-77, бланк НСР 997153, її брат, ОСОБА_2 , став власником 1/10 частки земельної ділянки. Таким чином вона та її брат ОСОБА_2 є власниками всієї земельної ділянки. Вона має у власності 9/10, а ОСОБА_2 1/10 частки земельної ділянки. Їх батько, ОСОБА_3 , ще за життя уклав з ПП «ТЕХНОФАРМ-УКРАЇНА» договір оренди землі (без номера та дати укладення) на останній сторінці якого міститься запис, що договір зареєстрований у Київській обласній філії ДП «Центр ДЗК» БЦ РВ про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 08 листопада 2010року №041093602074. Відповідно до п.2 договору оренди землі: «в оренду передається земельна ділянка загальною площею 6,651 га згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА №258068, ЯА №258069 виданого Білоцерківською райдержадміністрацією 03 листопада 2004 року реєстраційний №443,№441».Відповідно до п.6 Договору оренди землі договір оренди укладено на 10 років. Відповідно до п. 33 Договору оренди землі дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Відповідно до п.39 Договору договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Таким чином, строк дії Договору оренди закінчився 08 листопада 2020 року. Отримавши право власності на земельну ділянку 06 лютого 2024 року в нотаріальній конторі вона дізналась, що 26.03.2021 державним реєстратором Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області на земельну ділянку зареєстроване інше речове право за номером 41294858 та продовжено строк дії договору оренди землі згідно державного акта ЯА №258068 реєстраційний № 443, площею 3,4174 га, кадастровий номер 3220484100:03:006:0005 до 08.11.2030.Підставою поновлення договору оренди землі слугувала заява відповідача №22 від 01 березня 2021 року до суб`єкта державної реєстрації Маловільшанської сільської ради ОСОБА_5 про те, що у зв`язку зі смертю орендодавця ОСОБА_3 18.06.2019 ПП «Технофарм» просить поновити договір оренди на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220484100:03:006:0006 та 3220484100:03:006:0005 загальною площею 6,651 га між ОСОБА_3 та ПП з II «Технофарм» на той самий строк і на тих самих умовах до моменту державної реєстрації та права власності спадкоємця на земельну ділянку за рішенням суду про визнання спадщини відумерлого.Станом на дату укладення договору оренди землі від 08.11.2010 вищевказаної норми ст.19 ЗУ «Про оренду землі», яку було доповнено частиною 7 згідно із Законом № 1533-VIII від 20.09.2016 в редакції Закону № 340-ІХ від 05.12.2019,не існувало. Згідно перехідних положень ЗУ «Про оренду землі» (в редакції на дату поновлення договору оренди землі) поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами чинними на момент їх укладення. Крім того, ч.7 ст.19 ЗУ «Про оренду землі» щодо поновлення договору не може бути застосована у даному випадку, оскільки Договір оренди землі містить умови про його поновлення та площа земельної ділянки яка передана в оренду відповідно до Договору оренди землі змінилась з 6,651 га на 3,4174 га, що є зміною істотної умови договору та виключає можливість застосування такого інституту права як поновлення договору оренди землі. Вона стала власником спірної земельної ділянки 06.02.2024 про що повідомила відповідача та зверталась до нього з чотирма заявами відповідно до яких повідомила, що бажає використовувати спірну земельну ділянку самостійно та просила про припинення права оренди, двічі про повернення земельної ділянки, про розірвання договору оренди, однак відповідач відмовляється припиняти договір оренди та незаконно користується її земельною ділянкою, у зв`язку з чим вона вимушена звернутись до суду з позовною заявою. Також, зазначає, що до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом, що подається разом з цією заявою, відповідачем можуть бути вчинені дії, спрямовані на подальше ускладнення поновлення порушеного права власності позивача і унеможливлення виконання рішення суду у цій справі про задоволення позову, зокрема, відповідачем на підставі ст.8-1 ЗУ «Про оренду землі» може бути відчужено право оренди іншій юридичній чи фізичній особі або земельна ділянка може бути передана в суборенду третім особам тощо без погодження орендодавця. У разі укладення нових правочинів щодо земельної ділянки у ДРРПНМ будуть проведені нові реєстраційні дії, які в силу норм ч. 5 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є дійсними допоки не будуть скасовані в судовому порядку. Це унеможливить виконання рішення суду у цій справі і. відповідно, поновлення порушеного права власності позивача на цю ділянку, а також зумовить необхідність звернення нею до суду з новим позовом вже щодо нових правочинів та реєстраційних дій. Позивач не має об`єктивної можливості попередити такі дії відповідача та інших осіб самостійно, оскільки відомості ДРРПНМ про подання будь-якими особами заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не є відкритими, а інформація про вчинення правочинів і проведення реєстраційних дій у ДРРПНМ відображається у відкритих даних цього реєстру лише після їх проведення. Враховуючи вищенаведені обставини, вважає, що є наявність реальної загрози настання обставин, які можуть унеможливити ефективне поновлення порушеного права позивача, за захистом якого вона звернулася до суду, що є підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Аналіз наведених норм діючого законодавства призводить до висновку, що забезпечення позову можливе лише при наявності між сторонами спору та наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення.

При вирішенні питання щодо забезпечення позову суд виходить з наступного.

Заява про забезпечення позову відповідає вимогам, які містяться у Главі 10 Розділу І ЦПК України, підстави для її повернення заявнику відсутні.

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

П. 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачає, що позов забезпечується, в тому числі забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору

Згідно з ч. 3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Ст. 124 Конституції України задекларовано принцип обов`язковості судових рішень, який з урахуванням положень ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (постанова Верховного суду від 12 січня 2022 року у справі №568/525/21).

З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об`єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволенні позову.

Так, предметом даного позову є визнання права оренди Приватного підприємства з іноземними інвестиціями «ТЕХНОФАРМ-УКРАЇНА» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484100:03:006:0005 припиненим, визнання відсутнім права оренди Приватного підприємства з іноземними інвестиціями «ТЕХНОФАРМ-УКРАЇНА» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484100:03:006:0005 (номер запису про інше речове право 41294858) та припинення державної реєстрації іншого речового права на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484100:03:006:0005 площею 3,4174 га, проведену на підставі договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_3 та ПП «ТЕХНОФАРМ-УКРАЇНА» та заяви Приватного підприємства з іноземними інвестиціями «ТЕХНОФАРМ-УКРАЇНА» №22 від 01.03.2021.

Отже, зі змісту позовних вимог ОСОБА_1 вбачається, що між сторонами виник спір щодо укладеного між ОСОБА_3 та ПП «ТЕХНОФАРМ-УКРАЇНА» договору оренди земельної ділянки від 08.11.2010, оскільки він був поновлений на підставі заяви Приватного підприємства з іноземними інвестиціями «ТЕХНОФАРМ-УКРАЇНА» №22 від 01.03.2021, на новий строк.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові №6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Співмірність заходів забезпечення позову передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 11 січня 2022 року у справі №640/18852/21 та від 28 липня 2022 року у справі №640/31850/20).

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічний правовий висновок Верховного суду викладений у постанові від 16.08.2022 у справі № 640/35685/21.

Згідно з правовою позицією Верховного суду, що викладена в постановах від 18.12.2018 у справі №912/1616/18, від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, при вирішенні питання про забезпечення позову у немайнових спорах, до яких належить спір між позивачем та відповідачем, судом має досліджуватися така підстава вжиття таких заходів як достатньо обґрунтоване припущення, що їхнє невжиття може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Враховуючи, що заявником обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог та з метою забезпечення поновлення прав позивача, суд приходить до висновку, що між сторонами дійсно існує спір щодо права оренди на земельну ділянку, і невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом яких вона звернулася до суду, тому, обраний позивачем вид забезпечення позову у вигляді заборони органам та суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220484100:03:006:0005, узгоджується із заявленими позовними вимогами і необхідність застосування такого заходу забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що його незастосування може призвести до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду, в разі задоволення позову.

Крім того, такий вид забезпечення позову, як заборона органам та суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 3220484100:03:006:0005, не порушує права ОСОБА_2 , як співвласника земельної ділянки, а Приватного підприємства з іноземними інвестиціями «ТЕХНОФАРМ-УКРАЇНА», як орендаря земельної ділянки, та є співмірним із заявленими позовними вимогами, а також відповідає положенням статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно п. 10 постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Або згідно положень ч.7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Вжиття заходів забезпечення позову буде мати наслідком, лише, збереження існуючого становища до розгляду даної справи по суті та ніяким чином не зумовить фактичного вирішення спору по суті. А у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову (ст. 158 ЦПК України).

Отже, враховуючи обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову та наслідки невжиття таких заходів, суд прийшов до висновку, що вимога про заборону органам та суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 3220484100:03:006:0005, підлягає до задоволення.

Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України, оскільки з матеріалів справи вбачається, що предметом спору між сторонами є вирішення питання про право оренди на земельну ділянку, щодо якої позивач просить застосувати заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Керуючись ст. 149-153, 259, 260, 353 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В :

Заяву ОСОБА_1 , про забезпечення позову, задовольнити.

Заборонити Міністерству юстиції України та його територіальним органам, усім суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям), усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220484100:03:006:0005 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1357931532204).

Стягувач: ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Боржник: Приватне підприємство з іноземними інвестиціями «ТЕХНОФАРМ-УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ: 31949739, місцезнаходження: вул. Новоселиця, 2а, с. Великополовецьке, Сквирський район, Київська область, 09030).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Ухвала складена 01.04.2025.

Суддя: О. В. Бондаренко