Постанова

від 18.03.2025 по справі 910/19573/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2025 р. Справа №910/19573/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Сітайло Л.Г.

Майданевича А.Г.

секретар судового засідання Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін згідно із протоколом судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 (повний текст рішення складено 27.09.2024)

у справі №910/19573/21 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

до 1. Кабінету Міністрів України

2. Міністерства фінансів України

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Національний банк України

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державна іпотечна установа

третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Міністерство економіки України

третя особа-5, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Приватне акціонерне товариство "Українська фінансова житлова компанія"

про стягнення номінальної вартості облігацій

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рух справи в суді першої інстанції

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Кабінету Міністрів України, як гаранта за Державною гарантією від 26.12.2013 №15010-03/128 на користь позивача заборгованості Державної іпотечної установи по оплаті:

- номінальної вартості облігацій серії "А3", ISIN UA4000178438 в кількості 4565 шт., емітентом яких є Державна іпотечна установа, в сумі 456 500 000,00 грн;

- номінальної вартості облігацій серії "В3", ISIN UA4000178446 в кількості 536 шт., емітентом яких є Державна іпотечна установа, в сумі 53 600 000,00 грн;

- номінальної вартості облігацій серії "С3", ISIN UA4000178453 в кількості 2700 шт, емітентом яких є Державна іпотечна установа, в сумі 270 000 000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ "Дельта Банк" посилається на те, що всупереч порядку та умовам, визначеним проспектом емісії облігацій, її емітентом - Державною іпотечною установою не виконані зобов`язання щодо сплати номінальної вартості облігацій, у зв`язку з чим, з метою задоволення своїх вимог позивач звернувся до особи, яка надала державну гарантію у забезпечення виконання зобов`язань емітента в частині сплати номінальної вартості облігацій, однак виплата відповідачем здійснена так і не була.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2021 відкрито провадження у справі №910/19573/21 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження. Крім того, цією ухвалою залучено до участі у справі як третіх осіб, які на заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Національний банк України, а також як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державну іпотечну установу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Міністерство економіки України та Приватне акціонерне товариство "Українська фінансова житлова компанія" (далі - ПрАТ "Укрфінжитло").

На стадії підготовчого засідання ПАТ "Дельта Банк" подано заяву про зміну предмету позову, в якій останнє просило стягнути з Кабінету Міністрів України, як гаранта за Державною гарантією від 26.12.2013 №15010-03/128, виданою останнім в особі Міністерства фінансів України, на користь позивача заборгованості Державної іпотечної установи по оплаті:

- номінальної вартості облігацій серії "А3", ISIN UA4000178438 в кількості 4565 шт., емітентом яких є Державна іпотечна установа, в сумі 456 500 000,00 грн;

- номінальної вартості облігацій серії "В3", ISIN UA4000178446 в кількості 536 шт., емітентом яких є Державна іпотечна установа, в сумі 53 600 000,00 грн;

- номінальної вартості облігацій серії "С3", ISIN UA4000178453 в кількості 2700 шт, емітентом яких є Державна іпотечна установа, в сумі 270 000 000,00 грн.

Вказана заява прийнята Господарським судом міста Києва до розгляду як така, що відповідає приписам статті 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 залучено до участі у справі як відповідача-2 - Міністерство фінансів України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі №910/19573/21 позов задоволено.

Стягнуто з Кабінету Міністрів України, як гаранта за Державною гарантією від 26.12.2013 №15010-03/128, виданої Кабінетом Міністрів України в особі Міністерства фінансів України на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість Державної іпотечної установи по оплаті:

- номінальної вартості облігацій серії "А3", ISIN UA400178438 в кількості 4565 штук, емітентом яких є Державна іпотечна установа, в сумі 456 500 000,00 грн;

- номінальної вартості облігацій серії "В3", ISIN UA400178446 в кількості 536 штук, емітентом яких є Державна іпотечна установа, в сумі 53 600 000,00 грн;

- номінальної вартості облігацій серії "С3", ISIN UA400178453 в кількості 2700 штук, емітентом яких є Державна іпотечна установа, в сумі 270 000 000,00 грн.

Стягнуто солідарно з Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України на користь ПАТ "Дельта Банк" суму судового збору в розмірі 794 500,00 грн.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи підставу звернення до суду з даним позовом, а саме наявність укладеної 26.12.2013 між Кабінетом Міністрів України в особі Міністра фінансів України (гарант) та Державною іпотечною установою (емітент) Державної гарантії за зобов`язаннями Державної іпотечної установи №15010-03/128, у зв`язку з відсутністю виконання зі сторони Державної іпотечної установи свого зобов`язання, виконання такого зобов`язання покладається на гаранта, який повинен сплатити грошову суму відповідно до умов гарантії. Враховуючи доведеність, підстав стягнення з Кабінету Міністрів України як гаранта за Державною гарантією від 26.12.2013 №15010-03/128, виданої Кабінетом Міністрів України в особі Міністерства фінансів України на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованості Державної іпотечної установи по оплаті номінальної вартості облігацій серії "А3", серії "В3" та серії "С3", місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги у справі №910/19573/21 є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з місцевого господарського суду, Кабінет Міністрів України звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі №910/19573/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги Кабінет Міністрів України посилається на те, що ухвалюючи оскаржуване рішення судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, визнано встановленими обставини, що мають значення для справи, які є недоведеними, а також нез`ясовано обставини, що мають значення для справи.

Так, на переконання Кабінету Міністрів України, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову, внаслідок невірного тлумачення статей 601, 602 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України, пункту 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізмів виведення банків з ринку та задоволення вимог кредиторів цих банків" від 30.06.2021 №1588-ІХ), частини 3 статті 17 Бюджетного кодексу України.

Крім того, Кабінет міністрів України зазначає, що обставина справи щодо наявності заборони на здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяв Державної іпотечної установи, яка визнана судом першої інстанції встановленою на підставі преюдиційних обставин встановлених судами в інших справах є недоведеною. Державною іпотечною установою доведено належними та допустимими доказами факт можливості зарахування зустрічних однорідних вимог, а місцевим господарським судом обставин щодо належності обраного позивачем способу захисту не встановлено.

Також, не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Міністерство фінансів України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва 17.09.2024 у справі №910/19573/21 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Міністерство фінансів України вважає, що судом першої інстанції, при ухваленні рішення, не повністю з`ясовано обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, викладені у рішенні висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Так, на переконання скаржника, місцевим господарським судом не враховано, що вимоги позивача можуть бути задоволені шляхом зарахування зустрічної вимоги Державної іпотечної установи, а також те, що Державною гарантією закріплено неможливість вимагати задоволення своєї вимоги до гаранта, якщо ця вимога може бути задоволена шляхом зарахування зустрічної вимоги емітента, а відтак позивачем не доведено порушення його прав відповідачами. Отже, з огляду на те, що відсутні правові підстави для стягнення з гаранта заборгованості Державної іпотечної установи по оплаті номінальної вартості облігацій, звернення позивача з вказаним позовом до суду є безпідставним та передчасним.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2024 апеляційну скаргу Кабінету міністрів України у справі №910/19573/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024, у зв`язку з перебуванням судді Майданевича А.Г., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Протоколом повторного розподілу справи між суддями від 14.10.2024, для розгляду справи №910/19573/21 визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Ткаченко Б.О., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 заяву про самовідвід судді Суліма В.В. у розгляді апеляційної скарги Кабінету Міністрів України на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі №910/19753/21 задоволено. Справу №910/19753/21 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до статті 32 ГПК України.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2024, у зв`язку із тим, що заяву про самовідвід судді Суліма В.В. у розгляді апеляційної скарги Кабінету Міністрів України на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі №910/19753/21 задоволено, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з протоколом повторного розподілу справи між суддями від 16.10.2024, для розгляду справи №910/19573/21 визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Ткаченко Б.О., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі №910/19573/21. Розгляд апеляційної скарги призначено на 12.11.2024. Витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/19573/21.

Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 16.10.2024 апеляційну скаргу Міністерства фінансів України у справі №910/19573/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Коротун О.М., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства фінансів України на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі №910/19573/21. Об`єднано апеляційні скарги Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України до спільного розгляду. Справу №910/19573/21 призначено до розгляду у судовому засіданні 12.11.2024.

07.11.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/19573/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 розгляд справи №910/19573/21 за апеляційними скаргами Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 відкладено на 05.12.2024.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2024, у зв`язку з участю судді Коротун О.М., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у конференції у м. Києві та перебуванням судді Ткаченка Б.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікаряному, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з протоколом передачі судової справи між суддями від 05.12.2024, для розгляду справи №910/19573/21 визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Сітайло Л.Г., Майданевич А.Г.

У зв`язку зі зміною складу суду, розгляд справи призначений на 05.12.2024 не відбувся.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 прийнято справу №910/19573/21 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сітайло Л.Г., Майданевич А.Г. Розгляд апеляційних скарг Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі №910/19573/21 призначено на 21.01.2025.

У судовому засіданні 21.01.2025 оголошено перерву до 18.02.2025.

Розгляд справи призначений на 18.02.2025 не відбувся, у зв`язку з перебуванням судді Сітайло Л.Г. у відпустці 18.02.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 розгляд справи №910/19573/21 за апеляційними скаргами Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 призначено на 18.03.2025.

Узагальнені доводи відзивів на апеляційні скарги

30.10.2024, через систему "Електронний суд", Національним банком України подано відзив на апеляційні скарги, в якому останній просить суд відмовити Кабінету Міністрів України та Міністерству фінансів України в задоволенні апеляційних скарг, а рішення Господарського суду міста Києві від 17.09.2024 у справі №910/19573/21 залишити без змін.

Так, у відзиві третя особа-2 зазначає, що твердження апелянтів про неможливість застосування висновків та преюдиційних обставин в інших справах є невірними, оскільки підтвердження наявності обставин невиконаних зобов`язань Державної іпотечної установи за облігаціями перед ПАТ "Дельта Банк" та неможливість здійснення за ними зарахування жодним чином не спростовує обставини існування зобов`язань за Державною гарантією, якою забезпечені облігації.

Також, третя особа-2 вказує, що зарахування вимог Державної іпотечної установи за облігаціями є таким, що суперечить вимогам чинного законодавства України, а саме заяви Державної іпотечної установи про зарахування зустрічних однорідних вимог щодо погашення номінальної вартості облігацій подані за наявності заборон, встановлених статтею 602 ЦК України та пунктом 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому припинення зобов`язання за облігаціями в даному випадку не допускається.

На переконання третьої особи-2, твердження апелянтів про можливість зарахування вимог за облігаціями і, як наслідок, не виконання зобов`язань за гарантією не відповідають дійсності та прямо суперечать вимогам чинного законодавства України, а тому позовні вимоги є законними та підлягають задоволенню.

Крім того, третя особа-2 вважає, що позовні вимоги в даній справі є спільними для Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України, оскільки саме Кабінет Міністрів України являється гарантом за облігаціями, а відповідальність за стан справ у сфері формування та реалізації державної бюджетної політики покладено на Міністерство фінансів України, що підконтрольне Кабінету Міністрів України та здійснює управління державним боргом та гарантованим державою боргом.

31.10.2024, через систему "Електронний суд", Фондом гарантування вкладів фізичних осіб подано відзив на апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України, в якому просить рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі №910/19573/21 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Так, третя особа-1 зауважує, що твердження Кабінету Міністрів України про те, що звернення боржника, який одночасно є кредитором банку що знаходиться в ліквідації, із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог є безумовною підставою припинення грошових зобов`язань є необґрунтованим і безпідставним, таким, що базується на власному помилковому тлумаченні норм матеріального права та практики Верховного Суду щодо їх застосування.

Також, третя особа-1 зазначає, що позовні вимоги в даній справі є спільними для Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України, оскільки саме Кабінет Міністрів України являється гарантом за облігаціями, а відповідальність за стан справ у сфері формування та реалізація державної бюджетної політики покладено на Міністерство фінансів України, що підконтрольне Кабінету Міністрів України та здійснює управління державним боргом та гарантованим державою боргом, зокрема й здійснює погашення та обслуговування державного боргу. Наведеним підтверджується спільна участь Міністерства фінансів України та Кабінету Міністрів України, як суб`єктів матеріального правовідношення при виконанні Державної гарантії. Відтак визначення їх відповідачами зумовлено специфікою чинного законодавства у сфері управління державним боргом, а також гарантованим державою боргом та має на меті ефективний захист порушених прав ПАТ "Дельта Банк" як власника облігацій, виконання зобов`язань за якими забезпечені Державною гарантією.

07.11.2024, через систему "Електронний суд", Фондом гарантування вкладів фізичних осіб подано відзив на апеляційну скаргу Міністерства фінансів України, в якому просить рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі №910/19573/21 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що доводи відзивів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України та на апеляційну скаргу Міністерства фінансів України є тотожними за своїм змістом.

Узагальнені доводи, заперечення та пояснення учасників справи

11.11.2024, через систему "Електронний суд", Державною іпотечною установою подані письмові пояснення по суті спору.

19.11.2024, через систему "Електронний суд", ПрАТ "Укрфінжитло" подані письмові пояснення на апеляційні скарги Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України.

19.11.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла відповідь Кабінету Міністрів України на відзиви Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України на апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України на рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2024.

Слід зазначити, що нормами ГПК України не передбачено подання такої процесуальної заяви. Однак, колегія суддів враховує те, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 42 ГПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

18.02.2025, через систему "Електронний суд", Державною іпотечною установою подані додаткові письмові пояснення у справі №910/19573/21.

12.03.2025, через систему "Електронний суд", Національним банком України подані пояснення щодо висновків Верховного Суду.

17.03.2025, через систему "Електронний суд", Державною іпотечною установою подані додаткові письмові пояснення у справі №910/19573/21.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 18.03.2025 з`явилися представники сторін та третіх осіб-1-3.

Треті особи-4, 5 своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином у встановленому чинним законодавством порядку.

Згідно з частинами 3, 8 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.

Таким чином, треті осби-4, 5 повідомлені судом апеляційної інстанції про дату, час та місце проведення судового засідання апеляційним господарським судом, при цьому явка обов`язковою не визнавалась, а тому справа №910/19573/21 розглядається за їх відсутності.

Представники відповідачів та третьої особи-3 у судовому засіданні вимоги апеляційних скарг підтримали, з викладених у них підстав та просили їх задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі №910/19573/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представники позивача та третіх осіб-1, 2 у судовому засіданні заперечили проти задоволення апеляційних скарг, просили суд апеляційної інстанції відмовити у їх задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі №910/19573/21 залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

27.02.2013 між ПАТ "Дельта Банк" (Банк) та Державною іпотечною установою (Клієнт) укладено договір банківського рахунку №26/995-070 (далі - Договір банківського рахунку), за умовами якого Банк відкриває Клієнту поточний рахунок у національній валюті №26502000000995 та отримує плату за обслуговування рахунку згідно з тарифами банку на банківські послуги.

Згідно з пунктом 1.2 Договору банківського рахунку Банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок грошові кошти, що надходять клієнту, виконувати розпорядження клієнта щодо перерахування відповідних сум з рахунків та проводити інші операції за рахунком у межах законодавства України.

За умовами Договору банківського рахунку, Клієнт має право:

- самостійно розпоряджатись грошовими коштами на рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України, за винятком примусового списання грошових коштів та випадків накладання арешту або тимчасового призупинення операцій по рахунку, що здійснюється уповноваженими на це органами (пункт 3.2.1);

- вимагати своєчасного і повного здійснення розрахунків за його платіжними документами та надання інших обумовлених цим договором послуг. За умовами Договору банківського рахунку, Банк зобов`язується своєчасно здійснювати розрахункові операції Клієнта, згідно з вимогами чинного законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку України (пункт 3.3.1);

- за розпорядженням Клієнта видати або перерахувати з рахунку грошові кошти в день надходження до Банку відповідного розрахункового документа, за умови його подання в операційний час (пункт 3.3.2).

Відповідно пункту 3.3.6 Договору банківського рахунку, Банк зараховує грошові кошти, що надійшли на рахунок Клієнта, в день їх отримання, якщо під час проведення контролю за реквізитами розрахункових документів не виявлено розбіжностей, дата їх надходження збігається з датою валютування та призначення платежу відповідає вимогам законодавства України, за умови їх отримання Банком протягом операційного часу. При отриманні коштів після операційного часу - зараховує їх не пізніше наступного робочого дня.

Пунктом 6.3 Договору банківського рахунку встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов`язань за цим договором у випадку настання та дії обставин, що знаходяться поза межами контролю сторін, та які сторони не могли передбачити або запобігти (обставини непереборної сили). До таких обставин за цим договором належать військові дії, незалежно від факту оголошення війни, повстання, стихійні лиха, пожежі, рішення повноважних державних органів України та інші, віднесені законодавством України до обставин непереборної сили.

Відповідно до пунктів 6.3.3, 6.3.4 Договору банківського рахунку, у випадку настання обставин, визначених пунктом 6.3 цього договору, строк виконання зобов`язань переноситься на термін дії таких обставин, але не більше як на один календарний місяць. Якщо обставини, визначені пунктом 6.3 цього договору, будуть діяти більше одного календарного місяця, сторони проводять переговори з метою з`ясування можливих варіантів виконання зобов`язань за цим договором.

Договір банківського рахунку набуває чинності з моменту підписання та діє протягом одного року. У випадку відсутності заяви Банку/Клієнта про розірвання договору в термін 30 календарних днів до дати його припинення, термін дії цього договору вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах, якщо сторони не передбачили іншого (пункт 7.1 Договору банківського рахунку).

У 2013 році правлінням Державної іпотечної установи прийнято рішення про закрите (приватне) розміщення облігацій серії "Z2", "A3", "B3", "C3", "D3".

Згідно з пунктом 4.2 Проспекту емісії облігації серії "Z2", "A3", "B3", "C3", "D3" Державної іпотечної установи мають параметри випуску облігацій, а саме:

- характеристика облігацій: серія "Z2" - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням; серія "A3" - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням; серія "B3" - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням; серія "C3" - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням; серія "D3" - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням;

- кількість облігацій: 50000 штук відсоткових іменних облігацій, у тому числі: серія "Z2" - 10000 штук; серія "A3" - 10000 штук; серія "B3" - 10000 штук; серія "C3" - 10000 штук; серія "D3" - 10000 штук;

- номінальна вартість облігацій (серій "Z2", "A3", "B3", "C3", "D3"): 100 000,00 грн;

- загальна номінальна вартість випуску облігацій: 5 000 000 000,00 грн, в тому числі: серія "Z2" - 1 000 000 000,00 грн; серія "A3" - 1 000 000 000,00 грн; серія "B3" - 1 000 000 000,00 грн; серія "C3" - 1 000 000 000,00 грн; серія "D3" - 1 000 000 000,00 грн.

Відповідно до пункту 4.4 Проспекту емісії мета використання фінансових ресурсів, залучених від емісії облігацій Державної іпотечної установи під державну гарантію відповідає статутній меті та предмету діяльності та полягає зокрема в рефінансуванні та кредитуванні іпотечних кредитів (банків і небанківських фінансових установ, які проводять діяльність з надання забезпечених іпотекою кредитів).

Джерелами погашення та виплати доходу за облігаціями Державної іпотечної установи під державну гарантію будуть виступати кошти, отримані Емітентом в результаті статутної діяльності Установи після розрахунків з бюджетом та сплати інших обов`язкових платежів. Установа зобов`язується не використовувати кошти залучені від випуску облігацій Державної іпотечної установи під державну гарантію, для формування і поповнення статутного капіталу Установи та покриття її збитків від статутної діяльності.

Згідно з пунктом 4.6.1 Проспекту емісії, облігації розміщуються шляхом закритого (приватного) продажу на території України серед інвесторів - 100 найбільших банків України, в переліку (пункт 4.6.3 Проспекту емісії) яких є ПАТ "Дельта Банк".

Пунктом 4.9 Проспекту емісії встановлено, що погашення облігацій серії "ВЗ" здійснюється протягом одного банківського дня - 18.11.2020.

Погашення облігацій здійснюється за рахунок коштів емітента в національній валюті України - гривні - депозитарною установою, з якою власник облігацій уклав договір про обслуговування рахунку у цінних паперах.

Погашення облігацій у сумі їх номінальної вартості здійснюється на підставі даних реєстру власників облігацій, який складається Національним депозитарієм ПАТ "НДУ" на день, що передує даті погашення та видається на дату погашення.

Погашення облігацій здійснюється шляхом зарахування коштів, переказаних Установою на грошовий рахунок, відкритий Центральним депозитарієм ПАТ "НДУ" в Розрахунковому центрі, з подальшим переказом коштів з цього рахунку на рахунки депозитарних установ, з якими власники облігацій уклали договір про обслуговування рахунку у цінних паперах, з метою їх подальшого перерахування власникам облігацій.

Погашення облігацій здійснюється власниками облігацій серій "Z2", "А3", "В3", "СЗ", "D3" з урахуванням діючого законодавства України.

Для пред`явлення облігацій для погашення власники таких облігацій переводять належні їм облігації з особистих рахунків у цінних паперах на рахунок Емітента в Центральному депозитарії ПАТ "НДУ" з 9 години до 11 години дня погашення облігацій.

Згідно з пунктом 4.6.1 Проспекту емісії облігації розміщуються шляхом закритого (приватного) продажу на території України серед інвесторів - 100 найбільших банків України, в переліку яких є ПАТ "Дельта Банк" (Банк).

За змістом пункту 4.8 Проспекту емісії виплата відсоткового доходу здійснюється за рахунок коштів емітента в національній валюті депозитарною установою, з якою власник облігацій уклав договір про обслуговування рахунку у цінних паперах. Виплата відсоткового доходу за облігаціями здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок власника облігацій. Виплата відсоткового доходу за облігаціями здійснюється з періодичністю один раз на півроку. Виплата відсоткового доходу здійснюється на підставі реєстру власників, який складає Центральний депозитарій ПАТ "НДУ" на момент завершення операційного дня, що передує даті початку відповідної виплати (даті останньої виплати).

Пунктом 4.9 Проспекту емісії передбачено, що погашення облігацій здійснюється протягом одного банківського дня: серія "АЗ" - 12.12.2018; серія "ВЗ" - 18.11.2020; серія "СЗ" - 15.12.2020. За пунктом 4.9.1 Проспекту емісії дострокове погашення облігацій відповідної серії може бути здійснене за рішенням емітента у разі дострокового викупу 100% облігацій цієї серії; таке рішення приймається правлінням установи.

24.03.2014 між Державною іпотечною установою та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу цінних паперів від 24.03.2014 №ДД-205/2014, за яким Банком придбано облігації серії "A3" у кількості 2000 шт загальною вартістю 204 142 460,00 грн.

27.03.2014 між Державною іпотечною установою та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу цінних паперів від 27.03.2014 №ДД-230/2014, за умовами якого Банком придбано облігації серії "A3" у кількості 2998 шт загальною вартістю - 306 231 339,58 грн.

На виконання пункту 2.4 вказаних договорів Банком перераховано на рахунок Державної іпотечної установи №26502000000995, відкритий в ПАТ "Дельта Банк", вартість облігацій серії "A3" у сумі 204 142 460,00 грн за договором від 24.03.2014 №ДД-205/2014 та в сумі 306 231 339,58 грн за договором від 27.03.2014 №ДД-230/2014 (обставини встановлені в межах справи №910/19882/21).

05.09.2014 між Державною іпотечною установою (Емітент) та ПАТ "Дельта Банк" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №ДД-750/2014 на придбання іменних відсоткових, з додатковим забезпеченням, облігацій серії "ВЗ", ISIN UA 4000178446 в кількості 4500 шт, загальною вартістю 457 847 280,00 грн.

08.09.2014 між Державною іпотечною установою (Емітент) та ПАТ "Дельта Банк" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №ДД-751/2014 про придбання іменних відсоткових, з додатковим забезпеченням, облігацій серії "ВЗ", ISIN UA4000178446 в кількості 4500 шт, загальною вартістю 457 841 280,00 грн.

09.09.2014 між Державною іпотечною установою (Емітент) та ПАТ "Дельта Банк" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №ДД-758/2014 про придбання іменних відсоткових, з додатковим забезпеченням, облігацій серії "ВЗ", ISIN UA4000178446 в кількості 1000 шт, загальною вартістю 101 847 950,00 грн.

За умовами вищевказаних договорів купівлі-продажу цінних паперів Емітент зобов`язується передати у власність Покупця, а останній зобов`язується прийняти та оплатити іменні відсоткові, з додатковим забезпеченням, облігації серії "ВЗ", код ЦП (ISIN) UA4000178446.

Згідно з пунктом 2.4 договорів купівлі-продажу цінних паперів Покупець зобов`язується оплатити загальну вартість ЦП, що передаються за цим договором у власність Покупцю, в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Емітента № НОМЕР_1 в ПАТ "Дельта Банк", код установи банку 380236, код за ЄДРПОУ 33304730 до кінця операційного дня.

09.09.2014 між Державною іпотечною установою та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №ДД-759/2014 (далі - Договір купівлі-продажу цінних паперів), за умовами якого Банком придбано облігації серії "С3" у кількості 2700 шт, загальною вартістю 274 989 465,00 грн (номінальна вартість однієї облігації - 100 000,00 грн), код (ISIN) UA4000178453.

На виконання пункту 2.4 вказаного Договору купівлі-продажу цінних паперів Банком перераховано на рахунок Державної іпотечної установи НОМЕР_2, вартість облігацій серії "С3" у сумі 274 989 465,00 грн (обставини встановлені в межах справи №910/18432/21).

23.04.2014 та 12.09.2014 між ПАТ "Дельта Банк" та Національним банком України укладено договір застави облігацій Державної іпотечної установи №132/04-14/ДІУ та договір застави облігацій Державної іпотечної установи №42/ДІУ (відповідно) на підставі яких облігації серії "АЗ" (з міжнародним ідентифікаційним номером (кодом) UА4000178438 у загальній кількості 4565 шт), облігації серії "ВЗ" (з міжнародним ідентифікаційним номером (кодом) UА4000178446 у загальній кількості 10000 шт) та облігації серії "СЗ2 (з міжнародним ідентифікаційним номером (кодом) UА4000178446 у загальній кількості 2700 шт), відповідно, були передані в заставу Національному банку України з метою забезпечення виконання зобов`язань ПАТ "Дельта Банк" перед Національним банком України за кредитними договорами від 23.04.2014 №132/04-14/КТ та від 12.09.2014 №42.

11.11.2019 Північним апеляційним господарським судом у справі №910/6514/17 постановлено ухвалу про затвердження мирової угоди від 01.10.2019, що укладена між Національним банком України, ПАТ "Дельта Банк" та АБ "Укргазбанк", та відповідно до умов якої, в рахунок погашення заборгованості ПАТ "Дельта Банк" за Кредитним договором №42 у власність Національного банку перейшли облігацій Державної іпотечної установи (серія "ВЗ") з міжнародним ідентифікаційним номером UА4000178446 (дата погашення 18.11.2020) в кількості 9464 штук.

На виконання зазначеної ухвали Північного апеляційного господарського суду, а також положень пунктів 7, 8 Мирової угоди, 21.11.2019 облігації Державної іпотечної установи серії "ВЗ" у кількості 9464 штук вибули з власності ПАТ "Дельта Банк" та перераховані з рахунків відкритих для ПАТ "Дельта Банк" на рахунки Національного банку, як нового власника облігацій.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 15.01.2020 зазначена вище ухвала апеляційного суду залишена без змін, а касаційна скарга Державної іпотечної установи - без задоволення.

Як встановлено реєстром власників іменних цінних паперів позивач є власником іменних відсоткових облігацій:

- серії "АЗ" (з міжнародним ідентифікаційним номером (кодом) UА4000178438 у загальній кількості 4565 шт, загальною номінальною вартістю 456 500 000,00 грн;

- серії "ВЗ" (з міжнародним ідентифікаційним номером (кодом) UА4000178446) у загальній кількості 536 шт, загальною номінальною вартістю 53 600 000,00 грн;

- серії "СЗ" (з міжнародним ідентифікаційним номером (кодом) UА4000178446) у загальній кількості 2700 шт, загальною номінальною вартістю 270 000 000,00 грн.

26.12.2013 між Кабінетом Міністрів України в особі Міністра фінансів України Колобова Юрія Володимировича (гарант) та Державною іпотечною установою (емітент) укладено Державну гарантію за зобов`язаннями Державної іпотечної установи №15010-03/128 в забезпечення виконання емітентом гарантованих зобов`язань.

Згідно з пунктом 2.2 Державної гарантії, у разі невиконання емітентом гарантованих зобов`язань гарант зобов`язується сплатити власникам облігацій суму номінальної вартості облігацій за умови дотримання власниками облігацій строків і порядку пред`явлення вимоги про виконання гарантом зобов`язань за державною гарантією.

Державна гарантія для кожної серії облігацій набуває чинності з дати державної реєстрації відповідного випуску облігацій та проспекту емісії облігацій (пункт 5.1 Державної гарантії).

Постановою правління Національного банку України від 02.03.2015 №150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" ПАТ "Дельта Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних.

На підставі цієї Постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", яким з 03.03.2015 розпочато процедуру виведення ПАТ "Дельта Банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 03.03.2015 до 02.06.2015 включно та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича.

Рішенням від 08.04.2015 №71 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб тимчасову адміністрацію в ПАТ "Дельта Банк" запроваджено до 02.09.2015 включно, а рішенням від 03.08.2015 №147 тимчасову адміністрацію в ПАТ "Дельта Банк" продовжено до 02.10.2015.

Відповідно до постанови правління Національного банку України від 02.10.2015 №664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.10.2015 №181 "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Дельта Банк" строком з 05.10.2015 до 04.10.2017, призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Банку провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова Владислава Володимировича.

Згідно з довідкою відповідача від 01.04.2016 №05-3260387 Державну іпотечну установу включено до сьомої черги Реєстру акцептованих вимог кредиторів. Загальна акцептована сума кредиторських вимог Державної іпотечної установи становить 3 332 921 190,01 грн.

Листом від 28.10.2015 №780/15/2 Державна іпотечна установа звернулася до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" із заявою про визнання його кредиторських вимог на загальну суму 3 494 213 767,20 грн, з яких 3 493 239 101,16 грн - заборгованість за Договором банківського рахунку від 27.02.2013 №26/995-070.

11.01.2016 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про затвердження Реєстру вимог кредиторів ПАТ "Дельта Банк".

Із витягу з Переліку (Реєстру) вимог кредиторів ПАТ "Дельта Банк", затвердженого Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 11.01.2016 (з урахуванням змін №1, затверджених рішенням №291 Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 03.03.2016) вимоги Державної іпотечної установи акцептовані на загальну суму 3 332 921 190,01 грн та включені до сьомої черги погашення.

19.01.2016 Фондом гарантування вкладів фізичних осіб офіційно оприлюднено оголошення про задоволення вимог кредиторів другої та третьої черги ПАТ "Дельта Банк".

Державна іпотечна установа звернулася до Банку з заявою від 12.12.2018 №5924/15/28, якою повідомила Банк про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме: вимог до Банку за Договором банківського рахунку на суму 475 635 475,70 грн та вимог Банку до Державної іпотечної установи про сплату відсоткового доходу за десятий відсотковий період за облігаціями серії "A3" у розмірі 19 135 475,70 грн та погашення облігацій серії "А3" у сумі 456 500 000,00 грн, згідно з Проспектом емісії в загальному розмірі 475 635 475,70 грн. Водночас у передостанньому абзаці зазначеного листа Державна іпотечна установа вказала про зарахування на загальну суму 475 635 476,00 грн.

Листом від 13.12.2018 №5943/15/1 Державна іпотечна установа звернулася до Банку із заявою, якою повідомила Банк про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме: вимог Державної іпотечної установи до Банку за Договором банківського рахунку на суму 475 635 475,70 грн та вимог Банку до Державної іпотечної установи про сплату відсоткового доходу за десятий відсотковий період за облігаціями серії "A3" у розмірі 19 135 475,70 грн та погашення облігацій серії "А3" у сумі 456 500 000,00 грн, згідно з Проспектом емісії в загальному розмірі 475 635 475,70 грн.

У відповідь на вищевказані заяви Банк повідомив Державну іпотечну установу про відсутність правових підстав для задоволення звернення щодо зарахування зустрічних однорідних вимог у період після затвердження ліквідаційної маси, оскільки це може призвести до порушення прав інших кредиторів Банку.

14.01.2019 позивачем пред`явлено до погашення облігації серії "А3" в кількості 4565 штук.

15.02.2019 у відповіді Державної іпотечної установи №2170/15/1 позивачу відмовлено в задоволенні вимог щодо погашення номінальної вартості облігацій.

18.02.2019 Банком направлено вимогу гаранту (відповідачу-1) про погашення номінальної вартості облігацій серії "А3".

У відповідь, 03.05.2019 позивач отримав лист від Міністерства фінансів України (відповідача-2) від 24.04.2019, направленого за дорученням Кабінету Міністрів України, яким відмовлено позивачу в задоволенні його вимог до прийняття рішення у справі №910/683/19.

При цьому, посилаючись на положення статті 601, частини 4-1 статті 602 ЦК України, пункту 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Державна іпотечна установа звернулась до ПАТ "Дельта Банк" із заявою про зарахування однорідних зустрічних вимог від 18.11.2020 №4955/15/1.

Листом від 30.11.2020 №3019 ПАТ "Дельта Банк" повідомило Державну іпотечну установу про відсутність правових підстав для задоволення заяви від 18.11.2020 №4955/15/1 щодо зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 55 678 650,88 грн, оскільки пунктом 8 частини 2 статті 46 Спеціального закону, в редакції, яка є чинною на поточну дату (18.11.2020) забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припиненням зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

18.11.2020 позивачем пред`явлено вимогу від 24.11.2020 №2976 до погашення облігації серії "ВЗ" в кількості 536 штук.

29.12.2020 Банком направлено вимогу гаранту (відповідачу-1) про погашення номінальної вартості облігацій серії "В3".

12.01.2021 у відповіді Державної іпотечної установи позивачу відмовлено в задоволенні вимог щодо погашення номінальної вартості облігацій.

15.12.2020 позивачем пред`явлено вимогу від 18.12.2020 №3161 до погашення облігації серії "С3" в кількості 2700 штук.

26.01.2021 Банком направлено вимогу гаранту (відповідачу-1) про погашення номінальної вартості облігацій серії "С3".

Звертаючись до суду першої інстанції з даним позовом, ПАТ "Дельта Банк" посилається на невиконання Гарантом своїх зобов`язань за Державною гарантією, у зв`язку з чим просить стягнути з Кабінету Міністрів України в особі Міністерства фінансів України, заборгованість Державної іпотечної установи по оплаті: номінальної вартості облігацій серії "А3", ISIN UA4000178438 в кількості 4565 шт, емітентом яких є Державна іпотечна установа, в сумі 456 500 000,00 грн; номінальної вартості облігацій серії "В3", ISIN UA4000178446 в кількості 536 шт, емітентом яких є Державна іпотечна установа, в сумі 53 600 000,00 грн; номінальної вартості облігацій серії "С3", ISIN UA4000178453 в кількості 2700 шт, емітентом яких є Державна іпотечна установа, в сумі 270 000 000,00 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, відзивів на апеляційні скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб-1-3, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статей 626-629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 163 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання в межах своєї компетенції та відповідно до встановленого законодавством порядку можуть випускати та реалізовувати цінні папери, а також придбавати цінні папери інших суб`єктів господарювання. Цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, з метою забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку регулюються Законом України "Про цінні папери та фондовий ринок".

Частиною 1 статті 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, що має права на цінний папір та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

У пункті 2 частини 5 статті 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що боргові цінні папери - це цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов`язання емітента або особи, яка видала неемісійний цінний папір, сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов`язання. До боргових цінних паперів відносяться, зокрема, облігації.

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" облігація - це цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником коштів, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов`язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений проспектом або рішенням про емісію цінних паперів (для державних облігацій України - умовами їх розміщення) строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено проспектом або рішенням про емісію цінних паперів (для державних облігацій України - умовами їх розміщення).

Частиною 3 статті 7 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" передбачено, що емітент, у порядку встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, може здійснювати емісію відсоткових, цільових та дисконтних облігацій. Відсоткові облігації - це облігації, за якими передбачається виплата відсоткових доходів або за якими відсоткова ставка дорівнює нулю.

Пунктом 15 частини 1 статті 1 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" визначено, що проспект цінних паперів - це документ, який оформлюється при здійсненні публічної пропозиції цінних паперів та містить інформацію відповідно до вимог, визначених законом.

Таким чином, відносинам, які виникають при обігу цінних паперів, зокрема, облігацій, притаманні властивості правовідносин позики, а саме: 1) передача однією стороною (власником (першим власником) облігацій) іншій стороні (емітенту) грошових коштів (грошей); 2) обов`язок сторони, яка одержала грошові кошти (емітента) повернути стороні, яка надала такі грошові кошти (власникові (першому власникові) облігацій) таку ж суму грошових коштів (вартість облігацій) та сплатити дохід за такими облігаціями.

Приписи пункту 2 частини 1 статті 195 ЦК України та норми Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" передбачають, що облігація, як цінний папір, є документом, який посвідчує (підтверджує) відносини позики між власником облігації та емітентом.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного та у зв`язку з укладанням між ПАТ "Дельта Банк" та Державною іпотечною установою договорів купівлі-продажу цінних паперів між позивачем та відповідачем виникли грошові зобов`язання на підставі правовідносин позики. До правовідносин, що склалися між сторонами спору, повинні застосовуватись загальні правила позики, зокрема, які визначені у параграфі 1 Глави 71 ЦК України, з урахуванням особливостей відносин, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №910/10553/18, від 09.08.2023 у справі №910/18289/21, від 24.10.2023 у справі №910/18566/21.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Так, місцевий господарський суд, враховуючи доведеність, в межах даної справи та в межах справ №910/683/19, №910/11199/20, №910/18289/21, №910/18432/21, №910/19882/21, №910/20302/21, підстав стягнення з Кабінету Міністрів України як гаранта за Державною гарантією від 26.12.2013 №15010-03/128, виданої Кабінетом Міністрів України в особі Міністерства фінансів України на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованості Державної іпотечної установи по оплаті номінальної вартості облігацій серій "А3", "В3" та "С3", дійшов висновку, що позовні вимоги у справі №910/19573/21 є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Разом із тим, суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на таке.

Згідно з частинами 1-3 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Відповідно до частини 1 статті 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. В такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Частиною 2 статті 601 ЦК України передбачено, що зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Статтею 602 ЦК України встановлено, що не допускається зарахування зустрічних вимог:

1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю;

2) про стягнення аліментів;

3) щодо довічного утримання (догляду);

4) у разі спливу позовної давності;

41) за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом;

5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній згідно з Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку" від 16.07.2015 №629-VIII) з дня початку процедури ліквідації банку забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов`язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов`язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що: за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку; кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком. Зазначені операції у будь-якому разі заборонені за договорами, укладеними з пов`язаними з банком особами.

Разом із тим, пунктом 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізмів виведення банків з ринку та задоволення вимог кредиторів цих банків" від 30.06.2021 № 1588-IX, передбачена можливість здійснення зарахування зустрічних вимог. Зокрема цією нормою передбачено, що: "Забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін. Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на правочини, зобов`язання за якими припиняються у процедурі ліквідаційного неттінгу, що здійснюється в порядку, встановленому статтею 541 цього Закону, та припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог боржника, який одночасно є кредитором банку, що ліквідується.

Зарахування зустрічних однорідних вимог боржника, який одночасно є кредитором банку, що ліквідується, здійснюється під час задоволення Фондом відповідної черги акцептованих вимог кредиторів, до якої віднесені вимоги такого кредитора, за заявою кредитора банку і в сумі, що не перевищує суму акцептованих вимог за заявою банку".

Державна іпотечна установа будучи боржником за зобов`язаннями щодо погашення облігацій є одночасно і кредитором Банку, вимоги якого включені до сьомої черги Реєстру акцептованих вимог кредиторів, а відтак здійснення Державною іпотечною установою зарахування зустрічних однорідних вимог є законним та можливим.

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

В свою чергу, Конституційним Судом України у рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Натомість, як вбачається з пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізмів виведення банків з ринку та задоволення вимог кредиторів цих банків" від 30.06.2021 №1588- IX) законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

З огляду на те, що положення вказаного Закону є спеціальними, а тому до спірних правовідносин має застосовуватись пункт 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в редакції Закону України від 30.06.2021 №1588-ІХ.

Враховуючи наявність акцептованих кредиторських вимог Державної іпотечної установи та наявність зобов`язань емітента за гарантованими зобов`язаннями стосовно облігацій, з метою виконання останніх, Державною іпотечною установою направлено на адресу ПАТ "Дельта Банк" заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме:

- заява про зарахування зустрічних однорідних вимог від 10.12.2021 №4967/15/1 щодо погашення облігацій серії "А3" в кількості 4565 шт, в сумі 456 500 000,00 грн;

- заява про зарахування зустрічних однорідних вимог від 06.09.2022 №1816/15/1 щодо погашення облігацій серії "B3" в кількості 536 шт, в сумі 53 600 000,00 грн;

- заява про зарахування зустрічних однорідних вимог від 06.09.2022 №1819/15/1 щодо погашення облігацій серії "С3" в кількості 2700 шт, в сумі 270 000 000,00 грн.

Отже, на момент настання події (звернення Державної іпотечної установи з заявами про зарахування зустрічних однорідних вимог, які в свою чергу є односторонніми правочинами, не визнанні недійсними судом) чинними є (діють) приписи закріплені пунктом 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в редакції Закону України від 30.06.2021 №1588-ІХ, які дозволяють здійснювати зарахування зустрічних однорідних вимог боржника, який одночасно є кредитором банку, що ліквідується.

За приписами частини 3 статті 17 Бюджетного кодексу України державні (місцеві) гарантії надаються на умовах платності, строковості, а також забезпечення виконання зобов`язань у спосіб, передбачений законом.

Правочин щодо надання державної (місцевої) гарантії оформляється в письмовій формі та має визначати: предмет гарантії; повні найменування та місцезнаходження суб`єкта господарювання і кредитора (у разі гарантування виконання зобов`язань за кредитним договором); обсяг кредиту (позики); обсяг гарантійних зобов`язань та порядок їх виконання; умови настання гарантійного випадку; строк дії гарантії.

Відповідно до пункту 4.1 Державної гарантії Гарант зобов`язується виконати зобов`язання за Державною гарантією тільки після того, як настав факт невиконання, та до Гаранта буде направлена вимога власника Облігацій, відповідно до положень пункту 4.4 цієї Державної гарантії.

Разом з тим, згідно з пунктом 4.15 власник облігацій не може вимагати задоволення своєї вимоги від Гаранта, якщо ця вимога може бути задоволена шляхом зарахування зустрічної вимоги до Емітента.

Вказані положення також кореспондуються з пунктом 4.15 Проспекту.

Зважаючи на те, що вимога позивача може бути, згідно з пунктом 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізмів виведення банків з ринку та задоволення вимог кредиторів цих банків" від 30.06.2021 №1588-IX, задоволена шляхом зарахування зустрічної вимоги Державної іпотечної установи, відсутні підстави для виконання Гарантом зобов`язань за Державною гарантією.

Таким чином, звернення з позовом до Гаранта, за умови, що вимога позивача може бути, за певних умов, задоволена шляхом зарахування зустрічної вимоги Державної іпотечної установи, є передчасною, а позов не підлягає задоволенню.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що практика Верховного Суду, на яку посилаються ПАТ "Дельта Банк", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Національний банк України не є релевантною для правовідносин у даній справі №910/19573/21.

Оцінивши обставини у справі в їх сукупності, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі №910/19573/21 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянтів, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги, має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, відповідно до статті 277 ГПК України, зокрема, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України підлягають задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі №910/19573/21 підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Розподіл судових витрат

Судові витрати за подання апеляційних скарг покладаються на ПАТ "Дельта Банк", відповідно до приписів статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі №910/19573/21 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі №910/19573/21 скасувати. Прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, місто Київ, вулиця Щорса, будинок 36-Б; ідентифікаційний код 34047020) на користь Кабінету Міністрів України (01008, місто Київ, вулиця Грушевського, 12/2) 1 191 750 (один мільйон сто дев`яносто одна тисяча сімсот п`ятдесят) грн 00 коп судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, місто Київ, вулиця Щорса, будинок 36-Б; ідентифікаційний код 34047020) на користь Міністерства фінансів України (01008, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 12/2; ідентифікаційний код 00013480) 1 191 750 (один мільйон сто дев`яносто одна тисяча сімсот п`ятдесят) грн 00 коп судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Матеріали справи №910/19573/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до статей 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 31.03.2025.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Л.Г. Сітайло

А.Г. Майданевич