Постанова від 26.03.2025 по справі 910/21433/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2025 р. Справа№ 910/21433/16 (910/12313/23)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Пантелієнка В.О.

Остапенка О.М.

Секретар судового засідання: Басараба К.Ю.

За участю представників учасників справи:

ліквідатор ПАТ «Переробник» Реверук П.К. - за посвідченням №2099 від 08.04.2013

від АТ «Приват Банк»: Куценко О.В. - за довіреністю №11756-К-Н-О від 23.07.2024

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Переробник» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Реверука Петра Костянтиновича на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі № 910/21433/16 (910/12313/23) (суддя Чеберяк П.П., повний текст рішення складено та підписано - 17.10.2024)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Переробник» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Реверука Петра Костянтиновича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіком Кривбас»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк»

про визнання недійсним договору купівлі-продажу

в межах справи № 910/21433/16

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Метенергомаш»

до Приватного акціонерного товариства «Переробник»

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі № 910/21433/16 (910/12313/23) (суддя Чеберяк П.П., повний текст рішення складено та підписано - 17.10.2024) в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову виходив з того, що позивачем також не доведено наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує можливість визнання оспорюваного правочину недійсними на момент його вчинення і настання відповідних наслідків.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство «Переробник» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Реверука Петра Костянтиновича звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі № 910/21433/16 (910/12313/23); скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі № 910/21433/16 (910/12313/23); прийняти нове рішення, яким позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Переробник» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Реверука Петра Костянтиновича (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) задовольнити повністю:

- Визнати недійсним Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 30.06.2015, укладений між Приватним акціонерним товариством «Переробник» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медіком Кривбас» на підставі якого передано у власність об`єкт незавершеного будівництва (цех грубих гранульованих кормів 2Б), будівельна готовність 75%, який розташований за адресою: Дніпропетровська обл., Криворізький р-н, с. Коломійцеве, вул. Цюрупи, 5А, загальна площа (кв.м): 2244. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 668018212218. Земельна ділянка місця розташування: кадастровий номер: 1221884700:03:001:0619, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, площа: 16.24 га та припинити право власності (номер відомостей про речове право: 10222843) за Товариством з обмеженою відповідальністю «Медіком Кривбас» на зазначений об`єкт нерухомості.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі №910/21433/16(910/12313/23) прийняте у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та с порушенням норм п.6 ч.1 ст.3, ч.3,6 ст.13, ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2024 апеляційну скаргу у справі № 910/21433/16(910/12313/23) передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Отрюх Б.В., судді: Доманська М.Л., Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 у справі № 910/21433/16 (910/12313/23) витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/21433/16 (910/12313/23) за позовом Приватного акціонерного товариства «Переробник» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Реверука Петра Костянтиновича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіком Кривбас» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» про визнання недійсним договору купівлі-продажу в межах справи № 910/21433/16 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Метенергомаш» до Приватного акціонерного товариства «Переробник» про банкрутство; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Переробник» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Реверука Петра Костянтиновича на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі № 910/21433/16 (910/12313/23) до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду.

19.12.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/21433/16 (910/12313/23).

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/137/25 від 14.01.2025 у зв`язку із перебуванням судді Доманської М.Л. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/21433/16 (910/12313/23).

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2025 апеляційну скаргу у справі № 910/21433/16 (910/12313/23) передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Пантелієнко В.О., Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 у справі № 910/21433/16 (910/12313/23) відкрито апеляційне провадження у справі № 910/21433/16 (910/12313/23); розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Переробник» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Реверука Петра Костянтиновича на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі № 910/21433/16 (910/12313/23) призначено на 26.03.2025.

Явка представників учасників справи

26.03.2025 у судове засідання з`явилися ліквідатор ПАТ «Переробник» Реверук П.К. та представник АТ «Приват Банк».

Позиції учасників справи

У судовому засіданні 26.03.2025 ліквідатор ПАТ «Переробник» Реверук П.К. та представник АТ «Приват Банк» просили подану ліквідатором апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі № 910/21433/16 (910/12313/23); прийняти нове рішення, яким позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Переробник» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Реверука Петра Костянтиновича (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) задовольнити повністю.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.

Згідно із частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства визначено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, статтею 42 КУзПБ.

Відповідно до положень статей 14, 74 ГПК України тягар доведення порушеного права у спорі про визнання недійсним правочину покладений на заявника цих вимог.

Отже, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і залежно від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (правова позиція Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладена в постанові від 16.10.2020 у справі №910/12787/17).

Крім того, як неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, від 30.11.2016 у справі № 910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, а й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно сталося.

Слід звернути увагу, що банкрутство за своєю природою є особливим правовим механізмом врегулювання відносин між неплатоспроможним боржником та його кредиторами, правове регулювання якого регламентовано КУзПБ з 21.10.2019, а до вступу в дію цього Кодексу - Законом про банкрутство в редакції від 19.01.2013, що втратив чинність 21.10.2019, які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними та мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ порівняно з іншими нормами законодавства.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18).

КУзПБ є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норми ЦК України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 цього Кодексу.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20 тощо.

Тому в кожній справі про визнання правочину недійсним суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.

Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.

Насамперед це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні спеціальних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

Безумовно, визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

Отже, кредитор (кредитори) та арбітражний керуючий є тими зацікавленими особами у справі про банкрутство, які мають право звертатися з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України чи інших законів, у межах справи про банкрутство і таке звернення є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість відновлення порушених прав кредиторів та боржника.

Наведений висновок сформований Верховним Судом у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19).

Верховний Суд неодноразово зазначав, що інститут визнання недійсними правочинів боржника в межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника в межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливого справедливого задоволення вимог кредиторів. Подібний за змістом висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 910/1405/14, від 28.09.2021 у справі № 21/896/2011 (№ 913/45/20).

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредиторам використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.

Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:

- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в «підозрілий період», після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі;

- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи);

- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається «про людське око», таким критеріям відповідати не може.

Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17)).

Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 року у справі № 911/1012/13 зазначила, що укладення боржником договору поза межами «підозрілого періоду» не виключає можливості звернення зацікавлених осіб (арбітражного керуючого або кредитора) з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України чи інших законів.

У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсним правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, у провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/21433/16 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Метенергомаш» про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Переробник» на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою Господарського суду м. Києва від 31.07.2017.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.03.2023 у справі № 910/21433/16 припинено повноваження ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Кудляка Є.В. та призначено ліквідатором Приватного акціонерного товариства «Переробник» арбітражного керуючого Реверука Петра Костянтиновича.

В межах справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Переробник» до Господарського суду м. Києва 03.08.2023 звернулось Приватне акціонерне товариство «Переробник» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Реверука Петра Костянтиновича з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіком Кривбас» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 30.06.2015.

Позовна заява обґрунтована зокрема тим, що договір купівлі-продажу нерухомого майна від 30.06.2015 спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, укладений очевидно з неправомірною та недобросовісною метою.

05.02.2024 до Господарського суду м. Києва надійшла заява позивача про зміну предмета позову.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.03.2024 прийнято заяву позивача про зміну предмета позову.

В заяві про зміну предмета позову позивач вказував на те, що оспорює договір купівлі-продажу нерухомого майна від 30.06.2015 як такий, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного судочинства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимість зловживанням правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України) та просив визнати недійсним Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 30.06.2015, укладений між Приватним акціонерним товариством «Переробник» (03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 29, код ЄДРПОУ 30847189) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медіком Кривбас» (50056, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, Мікрорайон Сонячний, буд.59, код ЄДРПОУ 38256191) на підставі якого передано у власність об`єкт незавершеного будівництва (цех грубих гранульованих кормів 2Б), будівельна готовність 75%, який розташований за адресою: Дніпропетровська обл., Криворізький р-н, с. Коломійцеве, вул. Цюрупи, 5А, загальна площа (кв.м): 2244. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 668018212218. Земельна ділянка місця розташування: кадастровий номер: 1221884700:03:001:0619, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, площа: 16.24га та припинити право власності (номер відомостей про речове право: 10222843) за Товариством з обмеженою відповідальністю ««Медіком Кривбас»(код ЄДРПОУ 38256191) на зазначений об`єкт нерухомості.

З матеріалів справи встановлено, що 30.06.2015 між Приватним акціонерним товариством «Переробник» (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медіком Кривбас» (покупець, відповідач) був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Рисіною С.В., зареєстрований в реєстрі за №1034.

Відповідно до пунктів 1.1.-1.3. даного договору, продавець зобов`язується передати майно у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього обговорену грошову суму.

Об`єкт незавершеного будівництва (цех грубих гранульованих кормів 2Б), будівельна готовність 75%, що відчужується за даним Договором, розташований за адресою: Дніпропетровська обл., Криворізький р-н, с. Коломійцеве, вул. Цюрупи, 5А, площею 2244,4 кв.м.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ- 1202540432015 від 25.06.2015, нерухоме майно розташоване на земельній ділянці загальною площею 16,2400 га, кадастровий номер: 1221884700:03:001:0619, яка належить Продавцю на підставі державного акту на право постійного користування землею ІІ-ДП №007026 КВ 000205, виданого Новопільською сільською радою народних депутатів, 05.12.2001.

Право приватної власності на вказане нерухоме майно було зареєстроване за Приватним акціонерним товариством «Переробник» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 26.06.2015; номер запису про право власності: 10202209; державний реєстратор: Поддубний Андрій Сергійович, реєстраційна служба Криворізького районного управління юстиції Дніпропетровської області; підстава виникнення права власності: державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, серія та номер: ІІ-ДП №007026 КВ 000205, виданий 05.12.2001 Новопільською сільською радою; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 22427221 від 26.06.2015 16:18:58, Поддубний Андрій Сергійович, реєстраційна служба Криворізького районного управління юстиції Дніпропетровської області, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №39841384 від 30.06.2015.

Відповідно до пункту 2.1. оспорюваного договору, продаж нерухомого майна за домовленістю сторін здійснюється за 298 965,71 грн, в тому числі ПДВ 49 827,62 грн.

Вказану суму грошових коштів Покупець зобов`язується перерахувати на рахунок Продавця протягом 3 років з моменту укладення та нотаріального посвідчення цього Договору.

Від імені Приватного акціонерного товариства «Переробник» договір підписала Голова Правління - Ешматова Айгуль Кодіржанівна.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, станом на 05.07.2023, об`єкт: незавершене будівництво, загальна площа (кв.м): 2244, Опис: цех грубих гранульованих кормів - 2Б (готовність незавершеного будівництва складає 75 %). Адреса: Дніпропетровська обл., Криворізький р., с. Коломійцеве, вулиця Цюрупи, буд. 5А. Земельні ділянки місця розташування: кадастровий номер: 1221884700:03:001:0619, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, площа: 16.24га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 668018212218, зареєстрований на праві приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Медіком Кривбас» (код ЄДРПОУ 38256191) на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1034, від 30.06.2015. посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Рисіною С.В., номер відомостей про речове право: 10222843; тип речового права: право власності; дата, час державної реєстрації: 30.06.2015 15:24:57; державний реєстратор: приватний нотаріус Рисіна Світлана Вікторівна, Криворізький районний нотаріальний округ, Дніпропетровська обл. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 22470217 від 30.06.2015 15:32:45, приватний нотаріус Рисіна Світлана Вікторівна, Криворізький районний нотаріальний округ, Дніпропетровська обл.

Також з матеріалів справи вбачається, що після вибуття майна з власності позивача в червні 2015 року, боржник фактично припинив господарську діяльність, а 25.12.2015 - змінив місцезнаходження: з Дніпропетровська область, Криворізький район, село Коломійцеве на місто Київ, вулиця Єреванська, будинок 29.

Надалі в листопаді 2016 року ініціюючий кредитор - ТОВ «Метенергомаш» звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про порушення справи про банкрутство ПрАТ «Переробник».

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.12.2016 відкрито провадження у справі № 910/21433/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Переробник».

З наявної в матеріалах справи фінансової звітності боржника вбачається, що станом на кінець 2014 року поточні зобов`язання Приватного акціонерного товариства «Переробник» склали понад 93 млн.грн.

Починаючи з 2015 року боржник вже не подавав фінансову звітність, що підтверджується листом Головного управління статистики у Дніпропетровській області від 16.05.2023 та листом Головного управління статистики у м. Києві від 12.04.2023.

Станом на кінець 2014 року Приватне акціонерне товариство «Переробник» вже не могло погасити свої поточні зобов`язання за рахунок власних оборотних коштів.

За результатами аналізу фінансово-господарського стану боржника за період з 31.12.2011 по 31.12.2014 виявлені всі ознаки критичної неплатоспроможності Приватного акціонерного товариства «Переробник», які відповідають фінансовому стану потенційного банкрутства, що підтверджується висновками, наведеними у Звіті за результатами аналізу фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності, становища на ринках з метою виявлення наявності або відсутності ознак неплатоспроможності, фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства приховування неплатоспроможності та варіанти шляхів виходу з кризового стану Приватного акціонерного товариства «Переробник», який складений 08.05.2023.

Поряд з іншим, у звіті за результатами аналізу фінансово-господарського стану боржника викладений наступний висновок: посадовими особами підприємства в період з 2012 по 2015 роки в умовах понадкритичної неплатоспроможності Приватного акціонерного товариства «Переробник» були прийняті нераціональні управлінські рішення, пов`язані з укладанням договорів поруки та застави на виконання Генерального договору № 085/12/12-007 від 09.08.2012 року. Зазначені факти та відповідні дії засновників та посадових осіб боржника можна розглядати як один з вагомих чинників погіршення платоспроможності підприємства, і, як наслідок, втрати активів і порушення справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Переробник» та визнання його банкрутом. Викладені факти свідчать про наявність економічних ознак дій з доведення Приватного акціонерного товариства «Переробник» до банкрутства.

Отже, на момент укладання оспорюваного договору поточні зобов`язання Приватного акціонерного товариства «Переробник» склали понад 93 млн.грн, боржник не міг погасити свої зобов`язання за рахунок власних коштів, станом на кінець 2014 року у боржника були наявні всі ознаки критичної неплатоспроможності, які відповідають фінансовому стану потенційного банкрутства.

Зокрема, на час укладення спірного договору, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2015 у справі № 904/8919/14 стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Переробник» на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» 783 426,20грн. заборгованості по відсоткам, 95 246,67грн. пені за несвоєчасне виконання зобов`язання за договором, 17 573,46грн. судового збору.

Вказане рішення також було досліджене Господарським судом м. Києва в ухвалі від 06.11.2017 у справі № 910/21433/16, якою визнані кредиторські вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до боржника на суму 3 200,00 грн. - перша черга та 7 586 831,69 грн. - шоста черга.

Крім того, в заяві про заміну предмету позову позивач на підтвердження висновку про те, що укладаючи спірний договір боржник від імені якого діяла Голова Правління Ешматова Айгуль Кодіржанівна «вжив право на зло» є вказував таке:

- 30.06.2015 Голова Правління ПрАТ «Переробник» Ешматова Айгуль Кодіржанівна підписала Мирову угоду, яка була затверджена ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2015 у справі №904/5477/15 Документ сформований в системі «Електронний суд» 02.02.2024 11 відповідно до умов якої ПрАТ «Переробник» повністю визнав позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» та передав Банку у власність рухоме майно, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., Криворізький р-н, с. Коломійцеве, вул. Цюрупи, 5. Вартість переданого майна, згідно Звіту про незалежну оцінку, становила 28 000 000,00грн. з ПДВ.

- рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2015 у справі №904/3189/15 в рахунок часткового погашення заборгованості Позичальників: ТОВ «УНІРЕМ-АГРО ПЛЮС» та ТОВ «Торговий Дім Українського Агропромислового Холдингу» звернуто стягнення на належний ПрАТ «Переробник» предмет іпотеки за Іпотечним договором №085/15/12-055 від 24.10.2012, а саме: комплекс, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., Криворізький район, с. Коломійцеве, вул. Цюрупи, 5, загальною площею 24 513,7кв.м. шляхом визнання права власності за ПАТ «Укрсоцбанк». Вартість переданого майна, згідно Звіту про незалежну оцінку, становить 56 000 000,00грн. з ПДВ.

- 30.10.2015 між ТОВ «УНІРЕМ-АГРО ПЛЮС» (Первісний боржник), ТОВ «Підприємство Українського Агропромислового Холдингу №2» (код ЄДРПОУ 35862264) (Новий боржник) та ПрАТ «Переробник» (Кредитор) були укладено два Договори переведення боргу на загальну суму 28 138 973,35грн.

Договори переведення боргу від Кредитора - ПрАТ «Переробник» підписала Голова Правління Ешматова Айгуль Кодіржанівна.

Копії Договорів про переведення боргу від 30.10.2015 були надані ТОВ «УНІРЕМ-АГРО ПЛЮС» на вимогу ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Реверука П.К. про сплату заборгованості на суму 28 450 800,00грн. (копії договорів були додані до заяви).

Водночас, Новий боржник - ТОВ «Підприємство Українського Агропромислового Холдингу №2» (код ЄДРПОУ 35862264) є суб`єктом господарювання з ознаками фіктивності, який використовується для мінімізації ПДВ та прибутку на податок великих реальних платників податків, нібито здійснюючи операції по виконанню різноманітних послуг, робіт або поставки товарно-матеріальних цінностей. Фактично роботи не виконувались, послуги не надавались, а товарно-матеріально цінності не реалізовувались. Тому формально великим платникам ПДВ збільшувались витрати та незаконного формувався податковий кредит.

Наведені обставини були викладені в ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 24.12.2015 у справі № 757/48709/15-к (роздруківка ухвали з ЄДРСР додана до заяви).

Отже, з викладеного вбачається, що заборгованість ТОВ «УНІРЕМ-АГРО ПЛЮС» перед ПрАТ «Переробник», яка виникла у зв`язку з частковим погашенням ПрАТ «Переробник» заборгованості ТОВ «УНІРЕМ-АГРО ПЛЮС» за Генеральним договором №085/12/12-007 від 09.08.2012 свідомо була переведена на Нового боржника, який має ознаки фіктивності та звісно не буде сплачувати ПрАТ «Переробник» заборгованість на загальну суму 28 138 973,35грн.

На переконання колегії суддів, викладені обставини можуть свідчать про умисне вчинення Головою Правління Ешматовою Айгуль Кодіржанівною дій, які завдали ПрАТ «Переробник» збитків на 28 138 973,35 грн.

Отже, з зазначеного вбачається, що укладаючи оспорюваний Договір купівлі-продажу боржник мав на меті вивести майно з власності з метою уникнення подальшого звернення стягнення на нього.

Колегія суддів вважає, що викладені обставини свідчать, що посадові особи ПрАТ «Переробник» вчиняли умисні дії по виведенню майнових активів з власності боржника, в тому числі був укладений оспорюваний договір купівлі-продажу.

В підтвердження зазначеного вище колегія суддів ще раз зазначає, що сторонами в оспорюваному договорі був передбачений трирічний строк проведення розрахунків за договором, і що після укладення оспорюваного договору боржник фактично припинив господарську діяльність, а 25.12.2015 - змінив місцезнаходження.

Питання визнання недійсними правочинів боржника з підстав їх фраудаторності неодноразово досліджувались Верховним Судом при вирішені спорів про визнання недійсними правочинів боржника в межах справи про банкрутство.

Так, в постанові від 08.12.2022 у справі №916/329/21(916/3073/21) Верховний Суд дійшов наступних висновків: особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається «про людське око», таким критеріям відповідати не може (п. 157 постанови Верховного Суду від 02.06.2021 у справі №904/7905/16).

Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами є очевидним використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню («вживанням права на зло»).

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

Відтак, особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів.

Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається «про людське око», таким критеріям відповідати не може. Із чого слідує, що боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.

Отже будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17)).

Як було зазначено вище, оспорюваний договір був укладений в той час, коли у боржника були наявні грошові зобов`язання перед кредиторами (зокрема, кредитором ПАТ КБ «ПриватБанк»), які він вже не міг погасити, а також, були наявні ознаки критичної неплатоспроможності.

Наведені обставини свідчать, що поведінка боржника в даному випадку є очевидно неправомірною та недобросовісною.

В результаті укладення оспорюваного Договору було зменшено розмір активів боржника чим боржнику та кредиторам була завдана шкода.

За наведених обставин у їх сукупності, колегія суддів дійшла обґрунтованого висновку про те, що укладення спірного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 30.06.2015 спрямовано на виведення майнових активів з власності боржника усупереч власним фінансовим інтересам, оскільки саме після укладення оспорюваного договору боржник фактично припинив господарську діяльність, також колегія суддів бере до уваги, що оспорюваний правочин хоч і є оплатним, проте сторони передбачили, що оплата здійснюється протягом трьох років, відтак такий правочин є фраудаторним. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 910/15232/20 (910/18130/21).

З огляду на викладене вище, висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що внаслідок укладення саме оспорюваного правочину активів банкрута, які залишились у його власності, було недостатньо на той час для задоволення вимог третьої особи не відповідає дійсним обставинам справи та матеріалам справи.

Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі №910/21433/16(910/12313/23) прийняте у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та с порушенням норм п.6 ч.1 ст.3, ч.3,6 ст.13, ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Переробник» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Реверука Петра Костянтиновича слід задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі №910/21433/16 (910/12313/23) скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хаджинастасиу проти Греції», національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти російської федерації» зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України»).

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Трофимчук проти України» зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Переробник» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Реверука Петра Костянтиновича слід задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі №910/21433/16 (910/12313/23) скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Переробник» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Реверука П.К. (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) задовольнити повністю:

Визнати недійсним Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 30.06.2015, укладений між Приватним акціонерним товариством «Переробник» (03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 29, код ЄДРПОУ 30847189) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медіком Кривбас» (50056, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, Мікрорайон Сонячний, буд.59, код ЄДРПОУ 38256191) на підставі якого передано у власність об`єкт незавершеного будівництва (цех грубих гранульованих кормів 2Б), будівельна готовність 75%, який розташований за адресою: Дніпропетровська обл., Криворізький р-н, с. Коломійцеве, вул. Цюрупи, 5А, загальна площа (кв.м): 2244. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 668018212218. Земельна ділянка місця розташування: кадастровий номер: 1221884700:03:001:0619, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, площа: 16.24га та припинити право власності (номер відомостей про речове право: 10222843) за Товариством з обмеженою відповідальністю ««Медіком Кривбас»(код ЄДРПОУ 38256191) на зазначений об`єкт нерухомості.

Розподіл судових витрат

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст. ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 255, 267-270, 273, 277, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Переробник» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Реверука Петра Костянтиновича на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі №910/21433/16 (910/12313/23) задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі №910/21433/16 (910/12313/23) скасувати.

3. Ухвалити у справі №910/21433/16 (910/12313/23) нове рішення, яким позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Переробник» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Реверука П.К. (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) задовольнити повністю:

Визнати недійсним Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 30.06.2015, укладений між Приватним акціонерним товариством «Переробник» (03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 29, код ЄДРПОУ 30847189) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медіком Кривбас» (50056, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, Мікрорайон Сонячний, буд.59, код ЄДРПОУ 38256191) на підставі якого передано у власність об`єкт незавершеного будівництва (цех грубих гранульованих кормів 2Б), будівельна готовність 75%, який розташований за адресою: Дніпропетровська обл., Криворізький р-н, с. Коломійцеве, вул. Цюрупи, 5А, загальна площа (кв.м): 2244. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 668018212218. Земельна ділянка місця розташування: кадастровий номер: 1221884700:03:001:0619, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, площа: 16.24га та припинити право власності (номер відомостей про речове право: 10222843) за Товариством з обмеженою відповідальністю ««Медіком Кривбас»(код ЄДРПОУ 38256191) на зазначений об`єкт нерухомості.

4. Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю «Медіком Кривбас» (50056, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, Мікрорайон Сонячний, буд.59, код ЄДРПОУ 38256191) на користь Приватного акціонерного товариства «Переробник» (03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 29, код ЄДРПОУ 30847189) витрати по сплаті судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 5 368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн та апеляційної інстанції у розмірі 8 052 (вісім тисяч п`ятдесят дві) грн.

5. Видачу наказів на виконання постанови у справі №910/21433/16 (910/12313/23) доручити Господарському суду міста Києва.

6. Справу № 910/21433/16 (910/12313/23) повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст складено та підписано 01.04.2025.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді В.О. Пантелієнко

О.М. Остапенко