Рішення

від 25.03.2025 по справі 592/12616/24

КОВПАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа№592/12616/24

Провадження №2/592/321/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2025 року м.Суми Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого судді Косолап М.М.,

за участю секретаря Соляник Є.О.,

представника позивача Рижова С.Є.,

представника відповідача Мазурової К.Д.,

представника третьої особи Ромась І.М.,

розглянув упорядку загальногопозовного провадженняу відкритомусудовому засіданнів залісуду вм.Суми цивільнусправу запозовом Об`єднанняспіввласників багатоквартирногобудинку «ЛОТОС-39»до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмету спору Сумська міська рада, про визнання недійсними свідоцтв про право власності, визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину, визнання недійсним договору купівлі-продажу,

у с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

30.07.2025 Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛОТОС - 39» (далі позивач, ОСББ «ЛОТОС-39») через представника Рижова С.Є. звернулося з позовом і просило:

1) поновити строк позовної давності;

2) визнати недійсним свідоцтво про право власності на гараж, розташований в АДРЕСА_1 , видане 29.07.1993 виконавчим комітетом Сумської міської ради народних депутатів ОСОБА_4 ;

3) визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 27.10.1995 Другою Сумською державною нотаріальною конторою Богданову Володимиру Івановичу про право власності на гараж, розташований за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровано в реєстрі за № 3-2644;

4) визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 27.10.1995 Сумською міською державною нотаріальною конторою ОСОБА_2 (далі відповідач - 2) про право власності на 1/2 частку гаража, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровано в реєстрі за № 5-174;

5) визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 16.09.2023 Сумською міською державною нотаріальною конторою Богданову Едуарду Володимировичу (далі відповідач 3) про право власності на 1/2 частку гаража, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровано в реєстрі за № 1 -322;

6) визнати недійсним договір купівлі-продажу гаража, укладений ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (далі відповідач 1) 10.10.2023, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Ануфрієвим А.О., зареєстрований в реєстрі за № 1278;

7) стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що 29.07.1993 Виконавчим комітетом Сумської міської ради народних депутатів на підставі рішення виконкому Сумської міської Ради народних депутатів № 28 від 20.02.1992 ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності на гараж площею 14,7 кв.м., розташований у АДРЕСА_1 .

Згідно рішення виконавчого комітету Сумської міської ради народних депутатів № 28 від 20.02.1992 «Про проведення технічної інвентаризації і реєстрації об`єктів власності громадян» (в частині гаражів) мала була бути проведена робота серед гаражно-будівельних кооперативів по наданню Сумському обласному об`єднаному бюро технічної інвентаризації списків членів кооперативів, право власності на гаражі підлягало реєстрації та інвентаризації. Рішення стосується конкретних осіб - членів житлово-будівельних кооперативів, гаражно-будівельних кооперативів, садівничих товариств.

У свідоцтві про право власності на гараж не вказано назви кооперативу, до якого належить гараж та членом якого був ОСОБА_4 . Окремо розташований гараж не є частиною побудованого гаражно-будівельним кооперативом комплексу гаражів, тому відсутність зазначення у свідоцтві про право власності на гараж назви кооперативу не є технічною помилкою.

Вважає, що свідоцтво про право власності на гараж не могло бути видано на підставі рішення виконавчого комітету Сумської міської ради народних депутатів № 28 від 20.02.1992, хоча саме воно зазначено у свідоцтві про право власності на гараж, проте за своїм змістом не поширює на гараж ОСОБА_4 свою дію. Мало граничні терміни виконання, інвентаризація та реєстрація житлово-будівельних кооперативів, садових будівель та гаражів мала бути здійснена до 01.01.1993. Свідоцтво про право власності видано 29.07.1993, а реєстровий напис здійснено 16.08.1993.

Замість списку членів гаражно-будівельного кооперативу з зазначенням ОСОБА_4 наявний дозвіл виконкому Ковпаківської районної ради народних депутатів від 04.01.1978 № 22-812/2 щодо встановлення збірно-розбірного гаражу за місцем проживання. Рішення про надання у власність гаража виконавчим комітетом районної ради не приймалось, земельна ділянка не виділялась, членом гаражно-будівельного кооперативу він не був, гараж побудований не в житлово-будівельному кооперативі.

За наявності лише дозволу на встановлення тимчасового збірно- розбірного гаража, безпідставно та всупереч вимог діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства, ОСОБА_4 було видано свідоцтво про право власності на гараж, чим порушено норми ст. 51 Закону «Про кооперацію в СРСР», ст. 15 Закону «Про власність».

Вказує, що видачею ОСОБА_4 . Виконавчим комітетом Сумської міської ради народних депутатів, безпідставно та з порушенням діючих на той час норм права, свідоцтва про право власності на гараж від 29.07.1993, який не був членом гаражно-будівельного кооперативу, не вніс повністю свій пайовий внесок за гараж, гараж побудований не в гаражно-будівельному кооперативі, земельна ділянка для будівництва гаража йому не виділялась для цієї мети, порушено право власників багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_2 на користування прибудинковою територією. Розташований на земельній ділянці гараж об`єктивно заважає пересуванню пішоходів по прибудинковій території. Пересування автомобіля до та з гаража підвищує небезпеку осіб, що перебувають поруч, зокрема дітей співвласників, які можуть проводити час на прибудинковій території. Право співвласників на облаштування прибудинкової території на власний розсуд порушується розташуванням гаража. У зв`язку з чим свідоцтво про право власності на гараж видане 29.07.1993 ОСОБА_4 має бути визнано недійсним.

Дозвіл на встановлення металевого збірно-розбірного гаража був нерозривно пов`язаний з особою ОСОБА_4 , не міг передаватись у спадок, припинений з його смертю.

27.10.1995 Другою Сумською державною нотаріальною конторою видано свідоцтво про право на спадщину про те, що спадкоємцем належного ОСОБА_4 гаража є його син - ОСОБА_5

05.05.2023 Сумською міською державною нотаріальною конторою видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку гаража ОСОБА_2 - дружині спадкодавця ОСОБА_5

16.09.2023 Сумською міською державною нотаріальною конторою видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку гаража ОСОБА_3 - сину спадкодавця ОСОБА_5 .

Посилаючись на ч. 1 ст. 1301 ЦК України вважає, що свідоцтво про право власності на гараж має бути визнано недійсним, оскільки ОСОБА_4 на час смерті не набув права власності на гараж у передбаченому законом порядку, а дозвіл па встановлення металевого збірно-розбірного гаражу нерозривно пов`язаний з особою, якій його надано та не може передаватись у спадок, тому право власності на гараж не могло бути успадковано його сином ОСОБА_5 . Свідоцтва про права на спадщину видані ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 мають бути визнані недійсними, оскільки вони не мали права на спадкування гаражу.

10.10.2023 між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено Договір купівлі-продажу гаража. За умови визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, на момент укладення договору купівлі-продажу гаража продавці ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не набули на законних підставах права власності на гараж, а відтак не мали права розпоряджатися ним. Тому, договір купівлі-продажу гаража від 10.10.2023 не відповідає вимогам закону, у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним.

Земельна ділянка на якій розташований гараж у порядку передбаченому законодавство надана в постійне користування ОСББ «ЛОТОС-39», категорія та цільове призначення земельної ділянки: землі житлової та громадської забудови, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про скасування рішення Сумської міської ради від 23.02.2022 № 2941-МР в частині передачі у постійне користування ОСББ «ЛОТОС-39» земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:05:002:0026 площею - 0,4390 га, за адресою: АДРЕСА_2 та скасування державної реєстрації права постійного користування на земельну ділянку.

Розташування гаражу на вказаній земельній ділянці завдає шкоди правам та інтересам власників багатоквартирного будинку. Позивач не може на свій розсуд облаштувати прибудинкову територію, має додаткові складнощі з її підтриманням у належному стані, в тому числі дотримання вимог чистоти та охайності. Позивач взагалі позбавлений можливості користуватись земельною ділянкою під гаражем, хоча вона знаходиться у його постійному користуванні, під побудову гаража не виділялась, право користування відповідачу земельною ділянкою жодним чином не надано.

Договір про перехід права власності на гараж, як і саме існування гаража на земельній ділянці, наданій у постійне користування позивачу, порушує його права та інтереси.

17.09.2024 представником відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_6 подано відзив на позовну заяву, згідно якого у задоволенні позову просить відмовити. В обґрунтування заперечень зазначила, що спірне свідоцтво про право власності на гараж видано ОСОБА_4 29.07.1993, а ОСББ «ЛОТОС-39» створене та зареєстроване як юридична особа 08.08.2011. На момент виникнення у ОСОБА_4 права власності на гараж допущення цивільних прав та інтересів позивача бути не могло, оскільки такої юридичної особи не існувало. Позивачем не наведено доказів на підтвердження факту порушення цивільних прав чи охоронюваних законом інтересів у липні 1993, чи створення перешкод для реалізації даних прав. Доказів визнання рішення виконавчого комітету Сумської міської ради народних депутатів протиправним чи його скасування не надано. За цією вимогою відповідачем мав би бути орган державного управління або місцевий орган державної влади, що видав відповідний акт, а отже позовні вимоги вважає необґрунтованими.

Вважає, що право власності на гараж перейшло на законних підставах спадкоємцям ОСОБА_4 . Позивач не є стороною спадкових відносин, у позові не наведено норму яка б прямо передбачала право на звернення до суду з позовом про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним.

Вказує, що ОСОБА_1 правомірно придбав у власність гараж на підставі договору купівлі-продажу гаража, позивач не був стороною оспорюваного правочину, тому у нього не виникло прав та обов`язків відносно сторін цього договору. Позивач не зазначає, які саме цивільні права були порушені та потребують захисту внаслідок укладення договору купівлі-продажу гаража. Позивачем не надано доказів, які б засвідчували про недійсність договору купівлі-продажу гаража від 10.10.2023, порушення його цивільних прав і обов`язків від вчинення такого правочину.

У відповіді на відзив представник позивача вказував, що Виконавчим комітетом Сумської міської ради народних депутатів безпідставно та з порушенням діючих на той час норм права видане свідоцтво про право власності на гараж від 29.07.1993 ОСОБА_4 , якому земельна ділянка для будівництва гаража не виділялась, він не був членом гаражно-будівельного кооперативу, не вніс пайовий внесок за гараж. Цим порушено право власників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 на користування прибудинковою територією.

Вважає, що об`єднання наділене правом звернення до суду з позовом, обрало належний та ефективний спосіб захисту. За умови визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину на момент укладення договору купівлі продажу гаража продавці ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не набули на законних підставах права власності на гараж та не мали права розпоряджатися ним.

У судовому засіданні представник ОСББ «ЛОТОС-39» - Рижов С.Є. позовні вимоги підтримав з підстав заявлених у позові і просив задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_6 просила відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи у судове засідання не прибули, відзиву не подали.

Третьою особою Сумською міською радою пояснення по суті позову та відзиву не подано.

У судовому засіданні представник третьої особи Ромась І.М. позовні вимоги підтримала і просила задовольнити. Суду зазначила, що ОСОБА_4 , як учаснику ВВВ у 1979 році надано дозвіл на установку збірно-розбірної конструкції гаража. Такий гараж є тимчасовою спорудою, не є об`єктом будівництва і право власності на нього не реєструється. Вона особисто знає, що у дворі стоять 2 металеві гаражі, право власності на один з яких зареєстровано. У рішенні міської ради 1992 року мова йде про гаражно-будівельні кооперативи до яких гараж не відносився, тому неправомірне посилання у свідоцтві про право власності на вказане рішення. Гараж не має фундаменту, металева конструкція не утеплена, підлога з щебня. Вважає, що свідоцтво видано неправомірно, початкова реєстрація незаконна. Всі подальші дії також є незаконними, бо мова не про об`єкт нерухомості. Під час передачі земельної ділянки у постійне право користування позивачу передавалась земля з кадастровим номером і не враховувались об`єкти, які розташовані на ній.

Заяви, клопотання.

17.09.2024 представником відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_6 подано відзив на позовну заяву.

23.09.2024 представником позивача подано відповідь на відзив.

08.10.2024 представником відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_6 подано клопотання про витребування доказів.

09.10.2024 представником позивача ОСОБА_7 подано клопотання про витребування доказів.

20.12.2024 представником відповідача подано клопотання про долучення доказів.

12.03.2025 представником позивача долучено докази.

Інші процесуальнідії усправі.

Ухвалою суду від 05.08.2024 відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання на 30.09.2024.

30.09.2024 відкладено підготовче судове засідання для надання сторонами доказів на 09.10.2024.

09.10.2024 ухвалою суду витребувано докази, підготовче судове засідання відкладено на 04.11.2024.

04.11.2024 відкладено підготовче судове засідання для витребування доказів на 27.11.2024.

27.11.2024 ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 23.12.2024.

23.12.2024 судове засідання відкладено на 27.01.2025 через неявку відповідачів ОСОБА_8 .

27.01.2025 судове засідання відкладено по клопотанню представника позивача на 20.02.2025.

20.02.2025 для витребування оригіналу інвентарної справи судовий розгляд відкладено на 13.03.2025.

13.03.2025 для виклику представника третьої особи судове засідання відкладено на 25.03.2025.

Фактичні обставини, встановлені судом.

23.02.2022 Сумською міською радою прийнято рішення №2941-МР, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її в постійне користування Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «ЛОТОС-39» за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,4390 га, категорія та цільове призначення: землі житлової та громадської забудови, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку (а.с. 21).

20.06.2022 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано речове право правокористувача ОСББ «ЛОТОС-39» про передачу в постійне користування земельної ділянки загальною площею 0,4390 га, кадастровий номер 5910136600:05:002:0026 (а.с. 22).

Рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради народних депутатів від 20.02.1992 № 28 «Про проведення технічної інвентаризації і реєстрації об`єктів власності громадян»:

- начальнику ВЖРЕО Єрмоленко Г.М. в строк до 01.07.1992 організувати роботу ЖБК по виданню кожному власнику довідки про строк повної оплати за квартиру та організувати подання головами ЖБК списків своїх членів до обласного бюро технічної інвентаризації.

- головам Ковпаківського та Зарічного райвиконкомів провести роботу серед гаражно-будівельних кооперативів до 1.07.1992, а заступнику голови міськвиконкому Олександровій Г.К. до 1.08.1992 серед садівничих товариств по наданню Сумському обласному бюро технічної інвентаризації списків членів кооперативів та товариств з короткою характеристикою будівель.

- Сумському бюро технічної інвентаризації виконати роботу по інвентаризації та реєстрації житлово-будівельних кооперативів, садових будівель та гаражів до 1.01.1993 згідно замовлень (а.с. 7).

29.07.1993 Виконавчим комітетом Сумської міської Ради народних депутатів видано Свідоцтво про право власності на гараж у якому посвідчено, що гараж площею 14,7 кв.м. розташований в АДРЕСА_1 дійсно належить ОСОБА_4 на праві власності. Свідоцтво видане на підставі рішення виконкому Сумської міської Ради народних депутатів №28 від 20.02.1992 р. керуючись Законом «Про власність».

Згідно Реєстрового напису, зазначений у документі гараж зареєстрований Сумським обласним об`єднаним бюро технічної інвентаризації за гр. ОСОБА_4 і записаний в книгу №1 стор. 85 за реєстровим № 45 16.08.1993 (а.с. 12 та а.с. 12 інвентарної справи).

З інвентарної справи №128307 «вул. 40 років Жовтня, 39 гараж квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_4 м. Суми Ковпаківський район» встановлено наступне.

Згідно повідомлення виконкому Ковпаківської районної Ради народних депутатів від 04.01.78 №22-812/2 на адресу ОСОБА_4 , останньому дозволено встановити металевий збірно-розбірний гараж по місцю проживання. Місце встановлення гаража узгодити з архітектором району (а.с. 9 інвентарної справи).

На зворотній стороні повідомлення наявне зображення з написами будинок АДРЕСА_4 та написом «Місце переноса гаража ОСОБА_4 . Рішення №22-812/2 від 04.01.78. Смотровую яму не копать». Архітектор і підпис (а.с. 10 інвентарної справи).

14.06.1993 ОСОБА_4 звернувся до Сумського обласного об`єднаного бюро технічної інвентаризації та просив виготовити документи для оформлення документів на гараж (біля будинку) (а.с. 11 інвентарної справи).

Основна інвентаризація проведена 17.06.1993, поточна 21.01.2010.

Наявний план поверху на будову по АДРЕСА_5 , поверх І, літер «А», гараж, виконаний 17.06.1993. Містить відмітку про «Реєстрацію поточних змін провів Верещагіна 21.01.2010» (а.с. 5 інвентарної справи).

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 27.10.1995 нотаріусом Другої Сумської державної нотаріальної контори, спадкоємцем майна ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 є син ОСОБА_5 . Спадкове майно на яке видане свідоцтво - складається з автогаража по АДРЕСА_1 , пл. 14,7 кв.м., який належав померлому на підставі свідоцтва на право власності, виданого міськвиконкомом від 29.07.1993 та зареєстрованого в Сумському БТІ, 16.08.1993 р. 85 (а.с. 10, а.с. 16 інвентарної справи).

Згідно акту поточних змін обстежено гараж, змін не виявлено, зроблена оцінка 21.01.2010 (а.с. 19 інвентарної справи).

Згідно опису конструктивних елементів господарських будівель та споруд, визначення питомої ваги, зносу тощо, складеного 21.01.2010 за адресою: АДРЕСА_1 , назва - гараж, спосіб виконання робіт-господасрький, літер А-01, рік побудови - 1980 складається з фундменти - стрічкові з цегляного щебеню, стіни та покрівля з листової сталі (заводського виготовлення металоконструкція), підлога - цементна.

05.05.2023 державним нотаріусом Сумської міської державної нотаріальної контори Дрюковим О.М. видане свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого спадкоємицею майна ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 є його дружина ОСОБА_2 . Спадщина, на яку в указаній частці видано свідоцтво складається з гаража під літерою «А-І», загальною площею 14,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці, право власності на яку не було зареєстровано за спадкодавцем (а.с. 11).

З Технічного паспорту на гараж, виготовленого у 2023 році на замовлення ОСОБА_2 , а саме з Експлікації приміщень гаража встановлено, що гараж літера А-І, поверх 1, номер відокремлених груп приміщень - 39, номери приміщень 1, загальною площею 14,5 (а.с. 12-13).

16.09.2023 державним нотаріусом Сумської міської державної нотаріальної контори Ляшенко А.І. видане свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого спадкоємцем майна ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 є його син ОСОБА_3 . Спадщина, на яку видано свідоцтво складається з частки гаража під літерою «А-І», загальною площею 14,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці, право власності на яку не було зареєстровано за спадкодавцем (а.с. 82).

10.10.2023 між відповідачами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , від імені яких діяла як продавець - ОСОБА_9 та відповідачем ОСОБА_1 , укладено договір купівлі-продажу гаража, за умовами якого останній купив гараж під літерою «А-І», загальною площею 14,5 м.кв., за адресою: АДРЕСА_2 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2730053959080 (а.с. 14). Договір посвідчено приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Ануфрієвим А.О.

У пункті 7 договору вказано, що згідно з довідкою, виданою Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області 27.09.2023, станом на 01.01.2013 земельна ділянка під гаражем не сформована, кадастровий номер не визначений та право власності на земельну ділянку не зареєстровано (державний акт на право власності не видавався).

З 20.11.2023 у провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми перебуває цивільна справа №592/17397/23 за позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради, треті особи: державний реєстратор Виконавчого комітету Сумської міської ради Швайкус Л.В., Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛОТОС-39» про визнання протиправним та скасування рішення Сумської міської ради, скасування державної реєстрації іншого речового права (а.с. 19).

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 15, частина 1 статті 16 ЦК України).

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб?єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Велика Палата Верховного Суду зазначала, що кожна особа, чиї права чи інтереси було порушено, має право звернення до суду для їх захисту. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України). Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити (постанова Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц, провадження № 14-122цс20).

Отже, підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови в позові.

Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги зокрема щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмета заявленого позову, наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 450/2875/19, провадження № 61-5051св22.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 78 ЦПК України).

Відповідно до частин 2 - 4 статті 12 та частини 1 статті 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України).

Судом установлено, що ОСББ «ЛОТОС-39» передано у постійне користування земельну ділянку з кадастровим номером 5910136600:05:002:0026, загальною площею 0,4390 га за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення: землі житлової та громадської забудови, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Звертаючись з позовом позивач вважає порушеними права власників багатоквартирного будинку не можливість на власний розсуд облаштовувати прибудинкову територію, додаткові складнощі у її підтриманні в належному стані, позбавлення можливості користування земельною ділянкою, розташованою під гаражем.

Виконком Ковпаківської районної Ради народних депутатів розглянувши заяву ОСОБА_4 (який проживав: АДРЕСА_5 ) повідомленням від 04.01.78 №22-812/2 дозволив останньому встановити металевий збірно-розбірний гараж по місцю проживання з погодженням з архітектором району місця встановлення. Зворотна сторона повідомлення містить зображення з написами будинок АДРЕСА_4 , напис «Місце переноса гаража ОСОБА_4 . Рішення №22-812/2 від 04.01.78. Смотровую яму не копать».

Відповідним рішенням органу місцевого самоврядування земельна ділянка для встановлення гаража ОСОБА_4 не виділялась.

Схему, акт розташування металевого збірно - розбірного гаража встановленого ОСОБА_4 суду не надано і такі відомості відсутні у матеріалах інвентарної справи.

Аналіз досліджених доказів вказує на те, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме вказаний гараж встановлений на земельній ділянці, наданій в постійне користування ОСББ «ЛОТОС-39» за адресою: АДРЕСА_2 .

Щодо визнання недійсним свідоцтво про право власності на гараж.

29.07.1993 Виконавчим комітетом Сумської міської Ради народних депутатів видано Свідоцтво про право власності на гараж, площею 14,7 кв.м. розташований в АДРЕСА_1 ОСОБА_4 .

Свідоцтво видане на підставі рішення виконкому Сумської міської Ради народних депутатів №28 від 20.02.1992 з посиланням на Закон «Про власність».

Виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тобто до 01.01.2004.

Відповідно до сталої практики Верховного Суду (зокрема, в постановах від 27.06.2018 № 925/797/17, від 05.02.2020 № 904/750/19, від 27.05.2020 №442/2771/17) свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється чи припиняється.

Отже, оскаржуване свідоцтво про право власності не породжувало виникнення у ОСОБА_4 відповідного права, а тільки фіксувало факт його наявності.

Рішення Виконавчого комітету Сумської міської Ради народних депутатів № 28 від 20.02.1992, вказане у свідоцтві про право власності, регулювало питання проведення технічної інвентаризації і реєстрації об`єктів власності громадян, а не тільки членам відповідних кооперативів (пункт 3). Вказана у пункті 3 рішення дата - 01.01.1993 є датою виконання робіт Сумським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації житлово-будівельних кооперативів, садових будівель та гаражів, і не є граничним терміном виконання рішення, як стверджує позивач. Видача свідоцтва про право власності на гараж 29.07.1993, тобто після 01.01.1993 не свідчить про його недійсність.

Позивач вказує на безпідставність та порушення норм права при видачі 29.07.1993 свідоцтва про право власності на гараж - Виконавчим комітетом Сумської міської ради народних депутатів, проте вимога про визнання недійсним та скасування цього рішення не заявлялась.

Проаналізувавши надані докази суд дійшов висновку, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів про те, що свідоцтво про право власності на гараж видане не на підставі та не у спосіб, передбачений законодавством.

За наведеного з підстав заявлених у позові вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності на гараж, розташований в АДРЕСА_1 , виданого 29.07.1993 Виконавчим комітетом Сумської міської ради народних депутатів ОСОБА_4 задоволенню не підлягають.

Щодо визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину це документ, який посвідчує перехід права власності на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав.

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 27.10.1995 спадкоємцем майна ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 став син - ОСОБА_5 . Спадкове майно на яке видане свідоцтво - автогараж по АДРЕСА_1 , пл. 14,7 кв.м.

Підставою для визнання недійсним вказаного свідоцтва про право на спадщину за законом позивач зазначає ст. 1301 ЦК України і те, що ОСОБА_4 на час смерті не набув права власності на гараж у передбаченому законом порядку, а дозвіл на встановлення металевого збірно-розбірного гаража нерозривно пов`язаний з особою та не може передаватись у спадок.

Оспорюване свідоцтво про право на спадщину видано 27.10.1995, тому до спірних правовідносин положення статті 1301 ЦК застосуванню не підлягають, оскільки Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 01.01.2004 (пункт 4 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України).

У цивільному процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»). Застосування цього принципу судом не є безмежним і полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

Вказаний принцип, з одного боку, підлягає безумовному застосуванню: суд зобов`язаний застосувати правильні норми права, перекваліфікувавши позов, незалежно від посилань позивача. З іншого боку, перекваліфіковуючи позов за цим принципом, суд може порушити право на справедливий суд як щодо відповідача, так і щодо позивача. У таких умовах слід зважати на принцип змагальності та рівності сторін. Сторін не можна позбавляти права на аргументування своєї позиції в умовах нової кваліфікації.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04.09.2024 у справі № 278/2111/23 (провадження № 61-5586 св 24).

Зважаючи на принцип змагальності та рівності сторін суд не вбачає підстав для самостійної перекваліфікації позову в цій частині вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у визнанні недійсним свідоцтва про право власності на гараж, виданого 29.07.1993, з підстав заявленого позову, вимога про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 27.10.1995 є похідною і у її задоволенні належить відмовити саме із цих підстав.

Позивачем у позові зазначено, що якщо суд вважає пропущеним строк позовної давності, просить його поновити з підстав того, що 26.07.2024 представник позивача, адвокат Рижов С.Є. ознайомився з матеріалами справи № 592/17397/23, зокрема з дозволом виконавчого комітету Ковпаківської районної ради депутатів від 04.01.1978, свідоцтвом про право власності на гараж, свідоцтвом про право на спадщину, виданим 27.10.1995.

Предметом спору є свідоцтво про право на спадщину за законом, видане від 27.10.1995, тобто 28 років до пред`явлення позову.

Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки (стаття 71 ЦК УРСР). Позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно відзаяви сторін (стаття 75 ЦК УРСР).

Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу (стаття 76 ЦК УРСР).

Позивач стверджує, що гараж розташований на земельній ділянці, переданій йому у постійне користування рішенням Сумської міської ради від 23.02.2022 №2941-МР, розташування гаража об`єктивно заважає пересуванню пішоходів по прибудинковій території.

Позов пред`явлено до суду 30.07.2024, ОСББ «ЛОТОС - 39» зареєстроване як юридична особа 08.08.2011.

У постанові Верховного Суду України від 04.02.2015 у справі № 3-216гс14 вказано, що відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред`явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Таким чином, у спірних правовідносинах щодо позовної давності застосовуються правила ЦК УРСР, якщо на час набрання чинності ЦК України не сплив строк пред`явлення позовних вимог. Відповідно до статті 71 ЦК УРСР, що діяв до 01.01.2004 року, позовна давність це строк, у межах якого особа, право якої порушено, може звернутися до суду з вимогою про його захист. Згідно зі статтею 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові. При цьому визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права (ЦК УРСР чи ЦК України), і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права. За загальним правилом статті 76 ЦК УРСР, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права.

У статті 83 ЦК УРСР законодавець визначив, на які позовні вимоги не поширюється позовна давність. Серед переліку вимог, на які відповідно до закону позовна давність не поширюється, немає вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Аналіз позовної вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.10.1995, свідчить, що ця вимога не є такою на яку не поширюється позовна давність згідно статті 83 ЦК УРСР. Тому до цієї позовної вимоги підлягають застосуванню вимоги про позовну давність, передбачені ЦК УРСР.

Наведені висновки Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права суд враховує згідно частини четвертої статті 263 ЦПК України.

Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що ОСББ «ЛОТОС - 39», обслуговуючи прибудинкову територію не мало об`єктивної можливості довідатися про оспорюване свідоцтво про право на спадщину за законом від 27.10.1995, видане на гараж.

Ознайомлення представника позивача у іншій цивільний справі, провадження по якій відкрито 20.11.2023, не є поважними причинами, які підтверджують те, що позивач не міг дізнатися про порушення свого цивільного права раніше, а тому відсутні підстави для поновлення строку позовної давності.

За вимогами ЦК УРСР, який діяв на час видачі оспорюваного свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.10.1995, позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін, закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові.

Оскільки суд дійшов до висновку про необґрунтованість вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.10.1995, суд не відмовляє у задоволенні позовної вимоги внаслідок закінчення строку позовної давності.

Щодо визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину за законом виданих ОСОБА_2 , ОСОБА_3

Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом (частина перша статті 1301 ЦК України).

Після смерті ОСОБА_5 державними нотаріусами Сумської міської державної нотаріальної контори видані свідоцтва про право на спадщину за законом 05.05.2023 дружині ОСОБА_2 та 16.09.2023 сину ОСОБА_3 на частку кожному гаража під літерою «А-І», загальною площею 14,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці, право власності на яку не було зареєстровано за спадкодавцем.

Отже свідоцтва видані на гараж АДРЕСА_2 .

Позивач просить, зокрема визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 27.10.1995 Сумською міською державною нотаріальною конторою ОСОБА_2 , проте останній свідоцтво про право на спадщину за законом видане 05.05.2023, а тому дату видачі свідоцтва відповідачці вказану позивачем суд розцінює як технічну описку.

Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме вказаний гараж встановлений на земельній ділянці, наданій в постійне користування ОСББ «ЛОТОС-39» за адресою: АДРЕСА_2 .

Представником позивача надано суду фотознімки на яких зображено два металевих гаражі, проте з цих фотознімків не можливо встановити, що саме ця земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ОСББ «ЛОТОС-39» за адресою: АДРЕСА_2 на підставі рішення Сумської міської ради від 23.02.2022 (а.с. 156-159).

Лише пояснення представника Сумської міської ради Ромась І.М. про те, що вказаний в інвентарній справі гараж знаходиться на прибудинковій території за адресою: АДРЕСА_2 не є належним доказом на підтвердження цих обставин.

З оглядуна те,що доказуванняне ґрунтуєтьсяна припущеннях,а позивачне надавналежних тадопустимих доказівна підтвердженнятого,що напідставі оспорюванихсвідоцтв проправо наспадщину зазаконом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 набули прававласності нагараж, розташований на земельній ділянці переданій у постійне користування ОСББ «ЛОТОС - 39», суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійними свідоцтв про права на спадщину за законом, виданих на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.

Щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу гаража.

Позивач просить визнати недійсним договір купівлі продажу гаража, укладений 10.10.2023 між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з підстав того, що він не відповідає вимогам закону, за умови визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину продавці не набули на законних підставах права власності на гараж.

Як встановлено судом, предметом оспорюваного договору купівлі - продажу гаража є гараж під літерою «А-І», загальною площею 14,5 м.кв., за адресою: АДРЕСА_2 . Тобто договір містить назву населеного пункту м. Суми, вулиці - Романа Атаманюка, номер гаража НОМЕР_1 .

Як встановленосудом,сторонами ненадано належнихта допустимихдоказів напідтвердження того,що гараж АДРЕСА_2 придбаний за правочином, встановлений на земельній ділянці, наданій в постійне користування ОСББ «ЛОТОС-39» за адресою: АДРЕСА_2 .

Перебування на розгляді суду спору за позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради, треті особи: державний реєстратор Виконавчого комітету Сумської міської ради Швайкус Л.В., Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛОТОС-39» про визнання протиправним та скасування рішення Сумської міської ради, скасування державної реєстрації іншого речового права (справа №592/17397/23) не свідчить про порушення, невизнання прав позивача на користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 , що є предметом даного розгляду.

За встановлених обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу гаража, укладеного 10.10.2023 між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з підстав завлених у позові.

З огляду на викладене, вирішуючи позов в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, що є підставою для відмови у позові.

Судові витрати.

При зверненні з позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 15140 грн. 00 коп. (а.с. 6).

За приписами частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 263 та 264 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

у х в а л и в:

Позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛОТОС-39» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмету спору Сумська міська рада, про визнання недійсними свідоцтва про право власності на гараж, розташований в АДРЕСА_1 , виданого 29.07.1993 виконавчим комітетом Сумської міської ради народних депутатів ОСОБА_4 ; визнання недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, виданого 27.10.1995 Другою Сумською державною нотаріальною конторою ОСОБА_5 про право власності на гараж, розташований за адресою АДРЕСА_1 , зареєстрованого в реєстрі за № 3-2644; визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 27.10.1995 Сумською міською державною нотаріальною конторою ОСОБА_2 про право власності на 1/2 частку гаража, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , зареєстрованого в реєстрі за № 5-174; визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 16.09.2023 Сумською міською державною нотаріальною конторою ОСОБА_3 про право власності на 1/2 частку гаража, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , зареєстрованого в реєстрі за № 1 -322; визнання недійсним договору купівлі-продажу гаража, укладеного ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 10.10.2023, посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Ануфрієвим А.О., зареєстрований в реєстрі за № 1278 залишити без задоволення.

Витрати по сплаті судового збору у розмірі 15140 грн. 00 коп. покласти на Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛОТОС - 39».

Апеляційна скаргана рішеннясуду можебути поданадо Сумськогоапеляційного судупротягом тридцятиднів здня складанняповного судовогорішення уразі проголошення скороченого судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛОТОС - 39», місцезнаходження: м. Суми, вулиця Романа Атаманюка, 39, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37846239.

Відповідачі:

1) ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

2) ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

3) ОСОБА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Третя особа: Сумська міська рада, місцезнаходження: м. Суми, площа Незалежності, 2, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 23823253.

Повне судове рішення складено 01 квітня 2025 року.

Суддя М.М. Косолап