Рішення

від 25.03.2025 по справі 910/14813/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.03.2025Справа № 910/14813/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., за участі секретаря судового засідання Шадури М.Ю., розглянув в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хеміше Гутер АГ»

про встановлення ринкової вартості частки учасника товариства та стягнення 9 917 081,73 грн.

представники сторін:

позивача - ОСОБА_2

відповідача - Василенко А.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хеміше Гутер АГ» про встановлення ринкової вартості частки учасника товариства та стягнення 9 917 081,73 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою із розміром, визначеної та виплаченої відповідачем позивачу, вартості частки позивача, як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Хеміше Гутер АГ», при виході зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Хеміше Гутер АГ».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено строки усунення недоліків.

В системі "Електронний суд" позивачем 11.12.2024 сформовано заяву про виконання ухвали суду про залишення позову без руху.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, встановлено строки надання сторонами відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Відповідачем 31.12.2024 сформовано в системі «Електронний суд» відзив, яким заперечено вимоги повністю з огляду на відсутність порушень прав позивача на отримання повної вартості частки товариства при його виході зі складу учасників.

Позивачем 14.01.2025 надано суду відповідь на відзив, якою підтримано вимоги позову.

Відповідачем 20.01.2025 сформовано в системі «Електронний суд» заперечення на відповідь на відзив, яким підтримано доводи відзиву.

Позивачем 27.01.2025 сформовано в системі «Електронний суд» заяву про відкладення підготовчого засідання та виклик експерта у судове засідання з метою отримання його відповіді на питання відповідності його звіту національним стандартам.

Протокольною ухвалою від 28.01.2025 підготовче засідання відкладено для надання можливості відповідачу надати письмові заперечення.

Відповідачем 17.02.2025 сформовано в системі «Електронний суд» заперечення на заяву про виклик експерта у судове засідання.

Протокольною ухвалою від 18.02.2025 вирішення питання необхідності виклику експерта у судове засідання перенесено на стадію дослідження доказів, закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.

Суд розглянув клопотання про виклик експерта та відмовив у його задоволенні, оскільки наведенні позивачем питання не можуть бути кваліфіковані як необхідні роз`яснення висновку.

Протокольною ухвалою 25.03.2025 суд залишив без розгляду клопотання позивача про повернення до стадії підготовчого провадження у справі та призначення судової оціночно-економічної експертизи на підставі частини другої статті 207 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 25.03.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Позивач 24.07.2023 на підставі частини першої статті 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» вийшов зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Хеміше Гутер АГ» (відповідач), що підтверджується копією нотаріально посвідченої заяви та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Листом №1-27 від 27.07.2023 позивач повідомив відповідача про вихід зі складу учасників та проведення відповідної державної реєстрації зміни відомостей про юридичну особу.

Підтвердженою належними доказами (копії опису вкладення поштового відправлення, фіскального чеку, поштової накладної, повідомлення про вручення та роздруківкою з офіційного сайту Укрпошти про обіг поштового відправлення) датою отримання відповідачем інформації про вихід позивача зі складу його засновників є 01.08.2023.

Відповідачем листом №828 від 28.08.2023 доведено до позивача про здійснення оцінки вартості часток учасників суб`єктом оціночної діяльності та повідомлення його у майбутньому про результати цієї оцінки.

Суд має зазначити, що матеріали справи не містять звіту про оцінку часток учасників, виконаного суб`єктом оціночної діяльності на замовлення відповідача.

Відповідно до частини шостої статті 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» не пізніше 30 днів з дня, коли товариство дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, воно зобов`язане повідомити такому колишньому учаснику вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку. Вартість частки учасника визначається станом на день, що передував дню подання учасником відповідної заяви у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Таким чином, відповідач на пізніше 31 серпня 2003 року був зобов`язаний повідомити позивача вартість його частки на момент виходу.

Суд не може визнати повідомлення відповідачем про проведення оцінки листом від 28.08.2023 без чіткого зазначення вартості частки належним виконанням встановленого Законом обов`язку товариства перед його учасником.

Фактично, відповідачем виконано встановлене Законом зобов`язання направленням листа №1108 від 08.11.2023 (прострочення більш як на три місяці).

За висновком листа відповідача №1108 від 08.11.2023 вартість частки позивача станом на 23.07.2023 складала 514 020, 00 грн.

Підставою для визначення вартості частки позивача (26% статутного капіталу) відповідачем вказано розрахунок частки засновника від аудиторської фірми «Енергопромексперт», копію якого додано до листа відповідача.

Відповідно до доданої до листа відповідача №1108 від 08.11.2023 копії підписаного директором ТОВ «АФ «Енергопромексперт» розрахунку частки засновника від 30.09.2023 висновок має рекомендаційний характер, не є аудиторським звітом або індивідуальною податковою консультацією, та не може сприйматись як вичерпна думка стосовно будь-якого питання (абзац четвертий першої сторінки).

Окремо суд має заначити, що розрахунок ТОВ «АФ «Енергопромексперт» повною мірою не відповідає правовому регулюванню Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», у тому числі вимогам щодо суб`єктного складу оціночної діяльності.

Крім того, під терміном аудит зазвичай розуміється перевірка і підтвердження незалежним професіоналом (аудитором) фінансової (бухгалтерської) звітності щодо її достовірності, повноти та законності.

За визначенням статті 1 Закону України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність» аудиторська фірма - юридична особа, яка провадить аудиторську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом та міжнародними стандартами аудиту, а також може надавати неаудиторські послуги.

В свою чергу, за визначенням статті 1 цього ж Закону: аудиторські послуги - аудит, огляд фінансової звітності, консолідованої фінансової звітності, виконання завдань з іншого надання впевненості та інші професійні послуги, що надаються суб`єктами аудиторської діяльності відповідно до міжнародних стандартів аудиту, стандартів аудиту Великої Британії або Сполучених Штатів Америки, та з урахуванням вимог цього Закону.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів регулюються у перш за все Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», який не визначає такого суб`єкта оціночної діяльності як аудиторська фірма.

З урахуванням наведеного позитивно-правового регулювання та наведених на першій сторінці розрахунку застережень судом встановлено, що підписаний директором ТОВ «АФ «Енергопромексперт» розрахунок частки засновника від 30.09.2023 не може бути прийнято в якості допустимого доказу у розумінні статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно, судом відхилено твердження відповідача про дійсну вартість частки позивача у статутному капіталі у сумі 514 020,00 грн., оскільки це твердження не підтверджено суду поза розумним сумнівом належними доказами.

У той же час, позивачем додано до позовної заяви копію звіту про оцінку майна №3279/24 від 29.10.2024, виконану оцінювачем Косенко Ю.О.

Відповідно до відомостей Державного реєстру оцінювачів (https://www.spfu.gov.ua/ua/content/reestr-ocin.html) інформацію про оцінювача Косенко Ю.О. внесено 31.03.2005 за спеціалізаціями, у тому числі, оцінка об`єктів у матеріальній формі та оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів, у тому числі прав на об`єкти інтелектуальної власності.

Таким чином, кваліфікація особи, що склала звіт №3279/24 від 29.10.2024 не викликає у суду розумного сумніву.

Судом прийнято до уваги копію наданої відповідачем рецензії №VR241226-R1 від 09.01.2025 на звіт оцінювача Косенко Ю.О. №3279/24 від 29.10.2024, виконаної оцінювачем Жарковим Р.М.

Надана відповідачем рецензія на звіт №3279/24 від 29.10.2024 не спростовує розрахункову вартість частки позивача, а лише наголошує на певних порушеннях (на переконання рецензента) методики проведення оцінки, у тому числі відсутність доказів особистого огляду складових 11 автомобілів відповідача та врахування активів за їх балансовою вартістю.

У той же час, виконана на замовлення відповідача рецензія жодним розрахунком чи висновком не стверджує і не доводить, що допущені на переконання рецензента відхилення від вимог Національного стандарту №3 прямо вплинули на розрахунок вартості частки позивача у бік її необґрунтованого збільшення. Крім того, рецензією взагалі залишено поза увагою питання дійсної вартості частки позивача з огляду на наявність у рецензента фактичної можливості отримати від відповідача (рецензія виконана за замовленням відповідача, який має на відміну від позивача прямий доступ як до документів, так і до всього майна товариства) необхідні документи та здійснити необхідний особистий огляд складових об`єкту оцінки.

Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» якщо письмовим запитом про необхідність проведення рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) встановлюється вимога щодо надання висновку про вартість майна, така вимога задовольняється шляхом проведення оцінки майна. У цьому випадку рецензент здійснює або забезпечує здійснення оцінки майна в порядку, встановленому нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Відсутність у матеріалах справи доказів надання відповідачем письмового запиту до рецензента про встановлення дійсної вартості частки позивача під час проведення рецензування та відповідних висновків рецензента поза розумним сумнівом свідчить про відсутність наміру відповідача здійснити повторний її розрахунок особою, що має необхідну кваліфікацію.

Питання з`ясування дійсної вартості частки позивача на момент його виходу зі складу засновників шляхом проведення відповідної судової експертизи у межах даного судового розгляду відповідачем також не порушувалось. Більш того, відповідач заперечував проти призначення експертизи за клопотанням позивача.

Суд не може залишити поза увагою і той факт, що частиною шостою статті 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» саме на відповідача покладено прямий юридичний обов`язок повідомити позивачу вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку протягом 30 днів (у даному випадку - не пізніше 31 серпня 2003 року).

За позитивно-правовими приписами частини 11 статті 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» товариство зобов`язане надавати учаснику, який вийшов з товариства, доступ до документів фінансової звітності, інших документів, необхідних для визначення вартості його частки.

Як зазначалось раніше, відповідачем порушено встановлений Законом обов`язок в частині строків його виконання.

Під час розгляду даного спору судом також встановлено і порушення відповідачем обов`язку надати позивачу обґрунтований розрахунок, оскільки підписаний директором ТОВ «АФ «Енергопромексперт» розрахунок від 30.09.2023 не відповідає законодавчому визначенню обґрунтований.

Крім того, матеріали іншої господарської справи № 910/17493/23 поза розумним сумнівом доводять факт ухилення відповідачем від виконання свого обов`язку в частині надання копій документів, необхідних для проведення розрахунку вартості частки позивача.

Таким чином, факт порушення відповідачем корпоративних прав позивача доведено суду поза розумним сумнівом належними доказами.

Відповідно до наданих сторонами у справі заяв по суті має місце дві оцінки вартості частки позивача на момент його виходу зі складу учасників:

- за твердженням відповідача - 514 020, 00 грн.;

- за твердженням позивача - 7 198 672,00 грн.

Як зазначалось раніше, судом встановлено, що вартість частки у розмірі 514 020,00 грн. не має належного доказового обґрунтування, натомість вартість у розмірі 7 198 672,00 грн. підтверджено звітом компетентного оцінювача, висновки якого фактично не спростовано рецензентом відповідача.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи даний спір в частині обґрунтованості визначення вартості частки позивачем та відповідачем судом досліджено наявні у матеріалах справи додаткові докази та встановлено наступне.

Протоколом №14 загальних зборів відповідача від 20.04.2023 та балансом товариства станом на 31.12.2022 підтверджується факт отримання відповідачем прибутку у розмірі 12 486 500,00 грн. у 2022 році.

Відповідно до наявної у матеріалах справи копії балансу та звіту про фінансові результати відповідача станом на 30.06.2023 (за 24 дні до виходу позивача зі складу засновників) баланс відповідача складав 126 162 900,00 грн. (за прямим розрахунком частка позивача 126 162 900,00 х 26% = 32 802 354,00 грн.), а чистий прибуток товариства за 1 півріччя 2023 року склав 11 175 300,00 грн. (формально-юридична частка позивача тільки у прибутку товариства за шість місяців 2023 року: 11 175 300,00 грн. х 26% = 2 905 578,00 грн.).

У той же час, за твердженням відповідача дійсна вартість частки позивача (26%) складає 514 020, 00 грн., що за прямою логікою визначає загальну вартість товариства у розмірі 1 977 000,00 грн.

Відповідно, доводи відповідача, що за 24 дня липня 2023 року (з 30.06.2023 до моменту виходу позивача зі складу засновників) вартість товариства знизилась у 63 рази знаходяться у межах розумного сумніву.

За наданими відповідачем копіями його внутрішньо-облікових документів розпорядженням-наказом №23 від 26.07.2023 сформовано інвентаризаційну комісію у складі трьох осіб ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5).

За протоколом №1 від 27.07.2023 інвентаризаційна комісія у складі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за результатом роботи вирішила відобразити у бухгалтерському обліку нестачу та уцінку товарів.

Таким чином, фактично протягом однієї доби трьома працівниками відповідача відповідно до наявних документів здійснено інвентаризацію складських запасів товариства.

При цьому, відповідно до наданих відповідачем копій 18 інвентаризаційних описів за підписами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 протягом цієї доби було проведено інвентаризацію на складах у місті Фастів, у місті Вінниця, у місті Ізмаїл, у місті Кагарлик, у смт Маяки Одеської області, у місті Черкаси, у місті Прилуки тощо.

Суд має зазначити, що проведення інвентаризації складських запасів протягом однієї доби у різних містах України трьома фізичними особами фізично є неможливим.

Таким чином, суд не може прийняти ці документи в якості належних доказів у даному спорі, оскільки вони вочевидь виготовлені працівниками відповідача з метою фіктивного зниження вартості товариства для зниження вартості частки позивача і не мають об`єктивного характеру.

Виходячи з даних обов`язкової фінансової звітності відповідача за перше півріччя 2023 року очевидно більш вірогідним є розрахунок вартості частки, наданий позивачем.

Окремо суд має зазначити, що наявні на балансі відповідача тільки 11 легкових автомобілів, п`ять з яких 2022 року випуску (за відсутності доказів їх повного знищення) не можуть мати загальну вартість станом на липень 2023 року нижчу за 1 977 000,00 грн. (вартість всіх часток товариства за оцінкою відповідача).

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з наведених правових приписів процесуального Закону судом встановлено, що у даному випадку більш вірогідним є розрахунок вартості частки, наданий позивачем у справі.

Відповідно, суд задовольняє вимогу позову про встановлення ринкової вартості частки позивача у розмірі 7 198 672,00 грн. та вимогу про стягнення 6 684 658,00 грн. різниці між виплаченою відповідачем частиною вартості у розмірі 514 020, 00 грн. та розрахованою позивачем вартістю цієї частки.

Частиною сьомою статті 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» встановлено, що товариство зобов`язане протягом одного року з дня, коли воно дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, виплатити такому колишньому учаснику вартість його частки. Статутом товариства, що діє на момент виходу учасника, може встановлюватися інший строк для здійснення такої виплати.

Пунктом 8.2.3 чинної на час виходу позивача з товариства редакції статуту встановлено, що товариство зобов`язане виплатити вартість частки учаснику, що вийшов з товариства, протягом одного року з дня, коли товариство дізналось або мало дізнатись про його вихід.

Відповідно, у даному випадку відповідач був зобов`язаним не пізніше 01.08.2024 провести повний розрахунок з позивачем.

Судом встановлено, що відповідач мав юридичне зобов`язання зі сплати 7 198 672,00 грн. вартості частки позивача. Фактично відповідачем це зобов`язання виконано частково у розмірі 514 020, 00 грн.

На момент звернення до суду з даним позовом розмір невиконаного грошового зобов`язання відповідача складав 6 684 658,00 грн.

Прострочення виконання у даному випадку обчислюється з 02.08.2024.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або Законом.

Судом встановлено, що позивач має право на отримання від відповідача 263 840,67 грн. інфляційних втрат та 63 011,06 грн. трьох процентів річних.

Враховуючи наведене суд задовольняє відповідні вимоги позову.

За приписами частини першої статті 26 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» виплата дивідендів здійснюється за рахунок чистого прибутку товариства особам, які були учасниками товариства на день прийняття рішення про виплату дивідендів, пропорційно до розміру їхніх часток.

Таким чином, за наведеним законодавчим правилом передумовою виплати дивідендів є факт прийняття відповідного рішення загальними зборами учасників.

Суд не може не погодитись з доводами позивача, що відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» дивіденди можуть виплачуватися за будь-який період, що є кратним кварталу, якщо інше не передбачено статутом.

Одночасно суд має відхилити доводи позивача про наявність у нього права на отримання дивідендів за перше півріччя 2023 року, оскільки це право могло виникнути у позивача виключно з моменту прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.

Доказів прийняття загальними зборами відповідного рішення до моменту виходу позивача зі складу учасників матеріали не містять.

Більше того, позивачем додано до позовної заяви копію протоколу №15 загальних зборів від 25.05.2023, якими прийнято рішення про нарахування та виплату дивідендів у майбутньому за підсумками календарного року.

Доводи відповідача про наявність збитків за підсумками 2023 календарного року та прийняття загальними зборами рішень у квітні 2024 року судом залишено поза увагою, оскільки на час проведення відповідних зборів позивач не був учасником товариства і не міг набути право на отримання дивідендів відповідно до правового регулювання частини першої статті 26 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»: право на отримання дивідендів виникає виключно у осіб, які були учасниками на час прийняття відповідного рішення.

Враховуючи наведене суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 2 905 578,00 грн. дивідендів зі підсумками першого півріччя 2023 року.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237-238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Встановити ринкову вартість частки ОСОБА_6 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), що складає 26% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хеміше Гутер АГ» (03039, місто Київ, вулиця Голосіївська 7, корпус 2, офіс 8-2; ідентифікаційний код 40293712), станом на 23.07.2023 у розмірі 7 198 672,00 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хеміше Гутер АГ» (03039, місто Київ, вулиця Голосіївська 7, корпус 2, офіс 8-2; ідентифікаційний код 40293712) на користь ОСОБА_6 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 6 684 652,00 грн. вартості частки статутного капіталу; 263 840,67 грн. інфляційних втрат; 63 011,06 грн. трьох процентів річних та 208 382,17 грн. судових витрат.

4. У задоволенні вимоги про стягнення дивідендів - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного рішення:01.04.2025

Суддя Т.Ю.Кирилюк