Рішення

від 20.03.2025 по справі 913/266/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2025 року м.Харків Справа № 913/266/20(431/2847/19)

Провадження №10/913/266/20(431/2847/19)

Господарський суд Луганської області у складі судді Масловського С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №913/266/20(431/2847/19) за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404)

до відповідача-1 ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 )

відповідача-2 ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 )

про стягнення 344483 грн 34 коп.

в межах справи №913/266/20 за заявою кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮС-Металл" (місцезнаходження: вул. Чавдар Єлизавети, буд. 13, кв. 37, м. Київ, 02140)

до боржника - Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404)

про банкрутство.

Секретар судового засідання Богуславська Є.В.

У засіданні брали участь:

від позивача представник не прибув;

від відповідачів представники не прибули.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13.05.2019 Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" звернулося до Старобільського районного суду Луганської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитною угодою №2086 від 25.01.2008 в розмірі 344483 грн 34 коп., з яких: 191443 грн 90 коп. заборгованість за тілом кредиту, 69002 грн 01 коп. заборгованість за процентами, пеня 73125 грн 13 коп., комісія 10912 грн 30 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачами умов кредитної угоди №2086 від 25.01.2008, та договору поруки до кредитної угоди №2086 від 25.01.2008, внаслідок чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 344483 грн 34 коп., з яких: 191443 грн 90 коп. заборгованість за тілом кредиту, 69002 грн 01 коп. заборгованість за процентами, пеня 73125 грн 13 коп., комісія 10912 грн 30 коп.

Також позивачем зазначено, що 13.07.2016 рішенням загальних зборів акціонерів товариства ПАТ "Укрінбанк" перейменовано на ПАТ "Укрінком", викладено статут в новій редакції, змінено місцезнаходження товариства.

28.03.2017 рішенням загальних зборів акціонерів товариства ПАТ "Укрінком" перейменовано на ПАТ "Українська інноваційна компанія", викладено статут в новій редакції.

За таких обставин, з 28.03.2017 ПАТ "Український інноваційний банк" у зв`язку зі зміною найменування є Публічним акціонерним товариством "Українська інноваційна компанія".

В додаткових пояснення до позову, позивачем зазначено, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16 не може бути застосована під час вирішення даної справи, оскільки зазначена постанова не є преюдиційною для даної справи, не містить висновків щодо застосування норм права, які могли б бути застосовані судами нижчих інстанцій, та містить значну кількість суперечностей та оціночних суджень, з огляду на наступне.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 12.06.2018 по справі №927/976/17 зробив висновок, що преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінки суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності. Тобто преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.

Преюдиція має дві обов`язкові ознаки, які полягають у тотожності суб`єктного складу, тобто обставина має бути встановлена відносно учасника справи, де приймалось преюдиційне рішення; обставини повинні бути досліджені та встановлені судом, тобто не є преюдицією оціночні судження, або просто констатація судом обставин.

Враховуючи викладене, позивач звертає увагу, що ані ПАТ УКР/ІН/КОМ, ані Національний банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не були учасниками справи №925/698/16, тому Велика Палата Верховного Суду не могла і не досліджувала жодних обставин щодо правовідносин, які виникли між ПАТ УКР/ІН/КОМ та Національним банком України, Фондом гарантування вкладів фізичних щодо запровадження процедур проблемності, тимчасової адміністрації та ліквідації.

В той же час, позивач звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду не надала висновків щодо застосування норм ст. 104 Цивільного кодексу України, глави 50 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 15, 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність", що в свою чергу вказує, що виключна правова проблема, яка була виявлена у справі №925/698/19 Великою Палатою Верховного Суду вирішена не була, а тому доводи, викладені у постанові Великої Палати не можуть бути застосовані судами нижчих інстанцій оскільки є лише оціночними судженнями Великої Палати Верховного Суду.

Також, позивач звертає увагу, що у справі №826/11199/16 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що станом на дату виникнення спірних правовідносин рішення Правління НБУ стосовно ліквідації ПАТ «Укрінбанк» скасовані в судовому порядку, що в свою чергу, відновлює повноваження органів управління банку.

У справі №826/14033/17 14.12.2017 Окружний адміністративний суд м. Києва постановою по справі №826/14033/17 задовольнив позовні вимоги ПАТ "Українська інноваційна компанія", визнав незаконним та скасував Постанову Правління Національного банку України №934 від 24.12.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в№239 ід 24.12.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Постановою від 20.02.2018 по справі №826/14033/17 Київський апеляційний адміністративний суд залишив без змін постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 14.12.2017.

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у справі №826/14033/17 від 09.08.2019 відмовлено у задоволенні касаційних скарг, залишені без змін постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2017 та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018 щодо визнання незаконним та скасування Постанови Правління Національного банку України №934 від 24.12.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №239 від 24.12.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

У справі №826/15260/17 суди дійшли висновку, що на момент проведення 13.07.2016 та 28.03.2017 реєстраційних дій щодо зміни найменування та місцезнаходження з ПАТ «Укрінбанк» на ПАТ «Укрінком» та в подальшому на ПАТ «Українська інноваційна компанія», Постанова Правління НБУ №934 від 24.12.2015 та Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №239 від 24.12.2015 були скасовані в судовому порядку, відновлені повноваження органів управління банку, ліквідація банку фактично не розпочалась, у зв`язку з чим Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не є повноважним органом управління, а тому відсутні повноваження відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» здійснювати Фондом свої повноваження щодо ПАТ «Українська інноваційна компанія».

Також, суди дійшли висновку, що оскільки код ЄДРПОУ є ідентифікуючою ознакою юридичної особи, яка залишається незмінною протягом усього часу його існування, ПАТ «Українська інноваційна компанія» та ПАТ «Укрінбанк» є однією юридичною особою, крім того, відповідно до імперативних приписів ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» відомості внесені до єдиного державного реєстру вважаються достовірними, та можуть бути використані у спорі з третьою особою. В розумінні Закону України «Про банки та банківську діяльність» ПАТ «Українська інноваційна компанія» не є банком, адже станом на момент розгляду заяви кредитора ПАТ «Українська інноваційна компанія» відсутня банківська ліцензія, відсутні відомості про зазначену юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 06.06.2019 відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовом ПАТ "Українська інноваційна компанія" до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 02.10.2019 замінено відповідача ОСОБА_3 на належного відповідача ОСОБА_4 по цивільній справі за позовом ПАТ "Українська інноваційна компанія" до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 04.03.2021 відмовлено ПАТ "Український інноваційний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в задоволенні заяви про залучення до участі у справі, як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача.

Ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 04.03.2021 відмовлено ПАТ "Український інноваційний банк" (в процедурі ліквідації) в задоволені заяви про заміну позивача.

Ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 07.10.2021 справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано до Господарського суду Луганської області для розгляду в рамках провадження у справі №913/266/20 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія".

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.10.2021 матеріали справи №913/266/20(431/2847/19) передано на розгляд судді Масловському С.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 04.11.2021 справу №913/266/20(431/2847/19) прийнято до провадження. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 17.11.2021 о 15 год. 00 хв.

У судовому засіданні 17.11.2021 у справі №913/266/20(431/2847/19) постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 08.12.2021 о 11 год 20 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 08.12.2021 у справі №913/266/20(431/2847/19) постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 18.01.2022 о 11 год 30 хв., яку відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 18.01.2022 провадження у справі №913/266/20(431/2847/19) за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" до відповідача-1 ОСОБА_1 , відповідача-2 ОСОБА_2 про стягнення 344483 грн 34 коп. зупинено до оприлюднення судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у справі №910/4475/19.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 03.02.2023 поновлено провадження у справі № 913/266/20(431/2847/19). Підготовче засідання призначено на 02.03.2023 о 14 год. 40 хв.

У судовому засіданні 02.03.2023 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 05.04.2023 о 14 год 40 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 05.04.2023 провадження у справі №913/266/20(431/2847/19) за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 344483 грн 34 коп. зупинено до розгляду та оприлюднення Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі №909/578/17.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 02.08.2023 поновлено провадження у справі №913/266/20(431/2847/19). Підготовче засідання призначено на 23.08.2023 об 10 год. 45 хв.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 23.08.2023 повідомлено учасників справи про відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 06.09.2023 о 11 год. 00 хв.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 06.09.2023 повідомлено учасників справи про відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 21.09.2023 о 10 год. 20 хв.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 21.09.2023 повідомлено учасників справи про відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 10.10.2023 о 14 год. 15 хв.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 10.10.2023 повідомлено учасників справи про відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 03.11.2023 о 15 год. 00 хв.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 03.11.2023 провадження у справі №913/266/20(431/2847/19) за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" до відповідача-1 ОСОБА_1 , відповідача-2 ОСОБА_2 про стягнення 344483 грн 34 коп. зупинено до оприлюднення судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у справі №913/266/20.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 14.01.2025 поновлено провадження у справі №913/266/20(431/2847/19). Підготовче засідання призначено на 06.02.2025 об 11 год. 30 хв.

У судовому засіданні 06.02.2025 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 04.03.2025 о 12 год 30 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 04.03.2025 постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 19.03.2025 о 12 год 15 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Луганської області, -

ВСТАНОВИВ:

25.01.2008 між Акціонерним товариством "Українська інноваційний банк" (банк за договором) та ОСОБА_1 (позичальник за договором) було укладено кредитну угоду №2086, відповідно до умов якої банк надає позичальнику кредит в розмірі 12000 доларів США на термін з 25.01.2008 до 24.01.2028 на придбання будинку квартири.

Відповідно до п.3.5.1 кредитної угоди позичальник сплачує банку відсотки у розмірі 12% річних, які нараховуються за період наявності позикової заборгованості по обліку банку. Такі відсотки нараховуються на фактичну кількість днів періоду нарахування відсотків на основі банківського року і підлягають сплаті на дату платежів по відсотках за кредитом, зазначені в ст.1 цієї угоди на рахунок, вказаний в п.3.8.

У разі порушення строків сплати кредиту, відсотків за кредитом та щомісячної комісії за кредитом, позичальник сплачує банку пеню. Пеня нараховується на суму несвоєчасно сплачених кредиту, відсотків за кредитом та щомісячної комісії за кредитом із розрахунку фактичної кількості прострочених днів в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (п.3.5.2 кредитної угоди).

Пунктом 6.2.1 кредитної угоди сторони погодили, що у випадку виникнення події невиконання зобов`язань, сума кредиту, нараховані відсотки, а також інші суми, нараховані згідно з цією угодою, підлягають достроковому повернення згідно з повідомленням, яке надає банк позичальнику.

В розумінні п.6.1. кредитної угоди подіями невиконання зобов`язань є:

- позичальником не сплачено банку у строк кредит або відсотки за його користування, належні до сплати (п.6.1.1.); позичальником не сплачено банку у строк, будь яку суму, належну до сплати (п.6.1.2); позичальником не виконано будь яке з зобов`язань по цій угоді, що не відноситься до пунктів 6.1.1-6.1.2 цієї статті, і така неспроможність тривала протягом 1 дня після одержання повідомлення, надісланого позичальникові банком (п.6.1.3); будь яка інформація або гарантії позичальника, надані або підтверджені у відповідності або у зв`язку з положенням кредитної угоди, виявились недостовірними після того, як вони були надані чи підтверджені, і ці дії потягли невиконання позичальником зобов`язань по поверненню кредиту та/або відсотків та інших належних виплат (п.6.1.4); погіршення фінансовий стан позичальника або трапився інший несприятливий збіг обставин, що з точки зору банку, не сприятиме спроможності позичальника виконати будь яке із визначених положеннями кредитної угоди зобов`язань (п.6.1.5).

Сторони домовились, що угода залишається чинною до дати повної сплати позичальником заборгованості за позикою, та інших платежів за цією позикою відповідно до умов цієї угоди (п.6.2.2. кредитної угоди).

Додатком №1 до кредитної угоди сторони погодили «Графік погашення основної суми кредиту», а саме: лютий 2008 грудень 2028 по 50 доларів США щомісячно, до 24.01.2028 по 50 доларів США повне погашення.

05.08.2013 сторони погодили внести зміни щодо реквізитів рахунків, які банк відкриває на ім`я позичальника, про що було укладено договір від 05.08.2013 про внесення змін та доповнень №1 до кредитної угоди №2086 від 25.01.2008.

25.01.2008 з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитною угодою, між ОСОБА_2 (поручитель), ОСОБА_1 (позичальник) та Акціонерним товариством «Український інноваційний банк» (кредитор) було укладено договір поруки до кредитної угоди №2086 від 25.01.2008, відповідно до умов якого поручитель зобов`язується відповідати в повному обсязі перед кредитором за виконання зобов`язань позичальником за кредитною угодою №2086 від 25.01.2008 (п.1.1. договору поруки). Предметом угоди є надання кредиту на купівлю житлової квартири у розмірі 12000 доларів США на термін з 25.01.2008 по 24.01.2028 (п.1.2 договору поруки); остаточний термін виконання зобов`язань, забезпеченого цим договором, 24.01.2028 (п.1.3 договору поруки).

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань за угодою, вказаною в п.1.1. договору поруки (п.2.1. договору поруки).

Відповідно до п.3.1 договору поруки поручитель зобов`язується сплатити, за вимогою кредитора, платежі по кредиту, заборгованість по відсотках за користування кредитом, пеню та штраф, передбачені кредитною угодою №2086 від 25.01.2008 та додатковими угодами до неї, а також відшкодувати понесені кредитором внаслідок невиконання позичальником своїх зобов`язань.

Позичальник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п.3.2 договору поруки).

У випадку невиконання поручителем за позичальника вказаних в п.2.1 договору поруки зобов`язань перед кредитором, останній зобов`язується передати поручителю всі документи, що засвідчують вимоги до позичальника, та передати права, що забезпечують цю вимогу у 7- денний термін з дня виконання зобов`язання (п.4.1 договору поруки).

Сторони погодили, що термін дії договору поруки збігається з терміном дії кредитної угоди №2086 від 25.01.2008 (п.5.1 договору поруки).

На виконання умов кредитної угоди, відповідно до заяви на видачу готівки №1 від 25.01.2008, банк перерахував позичальнику ( ОСОБА_1 ) кредитні кошти в загальному розмірі 12000 доларів США, однак позичальником грошові зобов`язання за договором виконувались не своєчасно та в повному обсязі, у зв`язку з чим, 20.02.2019 позивачем на адресу відповідачів були надіслані повідомлення №158/1В та №№161/1В про порушення основного зобов`язання, в якоих зазначено, що станом на 15.02.2019 заборгованість позичальника перед кредитором складає 15823,74 доларів США, з яких прострочена заборгованість за кредитом 7966,23 доларів США, прострочена заборгованість за процентами 4120,33 доларів США, пеня 3737,18 доларів США, та про необхідність достроково негайно оплатити таку заборгованість, але не пізніше 30-ти днів з дати направлення цієї вимоги. Однак вказані повідомлення залишилось відповідачами без відповіді та виконання.

Як зазначає позивач, заборгованість відповідачів перед позивачем за кредитним договором станом на 01.05.2019 становить 344483 грн 34 коп., з яких: 191443 грн 90 коп. заборгованість за тілом кредиту, 69002 грн 01 коп. заборгованість за процентами, пеня 73125 грн 13 коп., комісія 10912 грн 30 коп.

Враховуючи невиконання відповідачами своїх договірних зобов`язань, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

13.07.2016 на позачергових Загальних зборах акціонерів Публічного акціонерного товариства Український інноваційний банк, було прийнято рішення про затвердження Статуту товариства в новій редакції, рішення про зміну назви товариства на Публічне акціонерне товариство Укрінком.

28.03.2017 рішенням позачергових загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства Укрінком, змінено найменування товариства як юридичної особи з Публічного акціонерного товариства Укрінком на Публічне акціонерне товариство Українська інноваційна компанія, затверджено статут в новій редакції.

Відомості про це були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ідентифікаційний код суб`єкта підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 05839888, тобто такий самий, як у ПАТ Укрінбанк.

01.10.2015 Правлінням Національного Банку України було прийнято Постанову №659/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" до категорії проблемних" строком на 180 днів.

24.12.2015 Правлінням Національного Банку України було прийнято Постанову №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" до категорії неплатоспроможних" та Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №239 від 24.12.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

22.03.2016 Правлінням Національного банку України на підставі пропозиції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" винесено постанову №180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "УКРІНБАНК".

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №385 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 по справі №826/1162/16 визнано протиправними та скасовані Постанова Правління Національного банку України №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №239 від 24.12.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 по справі №826/1162/16 апеляційні скарги Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 по справі №826/1162/16 залишені без задоволення, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.08.2016 по справі №826/1162/16 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 по справі №826/1162/16 та ухвалу Київського адміністративного суду від 14.04.2016 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 24.10.2017 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 31.08.2016 скасовано та ухвалено нове рішення яким у задоволенні позову відмовлено.

14.12.2017 Окружний адміністративний суд м. Києва постановою по справі №826/14033/17 задовольнив позовні вимоги ПАТ "Українська інноваційна компанія", визнав незаконним та скасував Постанову Правління Національного банку України від 24.12.2015 №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.12.2015 №239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Постановою від 20.02.2018 по справі №826/14033/17 Київський апеляційний адміністративний суд залишив без змін постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 14.12.2017.

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у справі №826/14033/17 від 09.08.2019 відмовлено у задоволенні касаційних скарг, залишені без змін постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2017 та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018 щодо визнання незаконним та скасування Постанови Правління Національного банку України від 24.12.2015 №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.12.2015 №239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2016 по справі №826/5325/16 визнані протиправними та скасовані Постанова Правління Національного банку України №180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "УКРІНБАНК" та Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №385 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 постанова Окружного адміністративного суду м. Києва по справі №826/5325/16 від 29.04.2016 залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016 по справі №826/5325/16 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2016 по справі №826/5325/16 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 по справі №826/5325/16 залишено без змін.

Також, судом зазначено, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2021 у справі №826/5325/16, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021, змінено спосіб виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2016 у справі № 826/5325/16 в частині зобов`язання Національного банку України (в особі його відповідальних осіб, до повноважень яких відноситься вчинення відповідних дій) вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" в якості банківської установи - в обсязі та стані, який існував до прийняття постанови правління Національного банку України від 22.03.2016 №180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" (в т.ч., але не виключно - дозволити усі початкові платежі Публічному акціонерному товариству "Український Інноваційний Банк" у системі електронних платежів (СЕП) та відновити роботу Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" у системі обміну інформацією та виконання платежів SWIFT, Національному банку України повідомити усі банки про відновлення роботи Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" у зазначених вище системах) на наступний спосіб: "Виключити відомості про Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" (попередня назва - "Український інноваційний банк") (ідентифікаційний код 05839888) із Державного реєстру банків України".

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 19.10.2021 відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021 у справі №826/5325/16.

Відповідно до висновку викладеному у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у справі №826/14033/17 від 09.08.2019, ПАТ "Укрінком" є тією ж юридичною особою, яке довело свою ідентичність та безперервність юридичної особи, а зміна організаційно-правової форми не відбувалась, тому відсутній факт реорганізації юридичної особи, в ході якої згідно з ст. 27, 28 Закону України Про банки і банківську діяльність необхідне затвердження плану реорганізації та отримання дозволу від НБУ.

В даному випадку мало місце транслятивне (підсумоване) правонаслідування юридичної особи, враховуючи зміну назви, збереження ідентифікаційного коду юридичної особи та вступ у цивільний оборот нової, замість правопопередника зі збереженням обсягу правосуб`єктності в порядку правонаступництва.

Згідно з ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

В п. 50 постанови Великої Палати Верховного Суду №914/3587/14 від 24.04.019 зазначено, що з аналізу зазначених положень убачається, що сама лише зміна найменування (типу) юридичної особи не означає її реорганізації, зокрема, перетворення, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма такої особи. Зміна типу акціонерного товариства з публічного на приватне (ПАТ Львівобленерго на ПрАТ Львівобленерго) не є його реорганізацією. Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів у порядку, визначеному Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №910/8117/17 від 03 серпня 2018 зроблено висновок: 6.11 Ураховуючи зазначені положення законодавства, за установлених судами обставин про здійснення дій щодо реєстрації нової редакції статуту ПАТ "Укрінбанк", зміни назви на ПАТ "Укрінком", а в подальшому на ПАТ "Українська інноваційна компанія", зміни місцезнаходження товариства та видалення певних видів діяльності товариства на підставі рішень позачергових загальних зборів акціонерів, висновок судів попередніх інстанцій про правонаступництво ПАТ "Укрінком" і ПАТ "Українська інноваційна компанія" ПАТ "Укрінбанк" без дотримання відповідної процедури є помилковим і таким, що не відповідає положенням чинного законодавства. Матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження переходу до ПАТ "Українська інноваційна компанія" прав та обов`язків саме банківської установи - ПАТ "Укрінбанк" згідно із законодавчо встановленою процедурою. Водночас залишення позивачем у цьому випадку ідентифікаційного коду юридичної особи (05839888), який було присвоєно ПАТ "Укрінбанк", суперечить наведеному вище.

В постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №826/11199/16 від 19.04.2019 зазначено, що з огляду на вищевикладені норми, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо того, що повноваження щодо повного та виняткового управління банком виникає у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб після прийняття Національним банком України рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та в подальшому - рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

В той же час, станом на дату виникнення спірних правовідносин вказані рішення Правління Національного банку України скасовані в судовому порядку, що, в свою чергу, відновлює повноваження органів управління банку.

Відтак, колегія суддів вважає обґрунтованою позицію судів попередніх інстанції щодо наявності у органів управління банку права приймати рішення про зміну найменування, місцезнаходження, керівника, затвердження нової редакції Статуту тощо.

В той же час, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 16.10.2024 у справі №913/266/20 зазначає, що статус банку набувається з моменту прийняття Національним банком України рішення про видачу банківської ліцензії з одночасним внесенням регулятором запису до Державного реєстру банків, тоді як втрата юридичною особою такого статусу відбувається у результаті завершення реорганізації банку або його ліквідації за спеціальною процедурою, здійснюваною (за винятком процедури добровільної ліквідації) державною спеціалізованою установою Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у визначеному банківським законодавством порядку, кінцевим наслідком чого (реорганізації чи ліквідації) є здійснення Національним банком України запису в Державному реєстрі банків про припинення банку. При цьому відкликання банківської ліцензії не є самостійною підставою для втрати юридичною особою статусу банку.

Наведені висновки у питанні втрати юридичною особою статусу банку узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.12.2019 у справі №925/698/16, зокрема: «відсутність банківської ліцензії припиняє банківську діяльність банку, але не припиняє сам банк з його існуючими правами та обов`язками, які виникли в результаті банківської діяльності до відкликання банківської ліцензії».

Судова палата акцентує увагу, що правовою підставою для запровадження Фондом тимчасової адміністрації або здійснення ним ліквідації банку є відповідні рішення цього органу. Такі рішення (про запровадження тимчасової адміністрації та про початок процедури ліквідації) виконавча дирекція Фонду має право прийняти виключно на підставі рішень Правління НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних чи про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію відповідно. Зазначені рішення виконавчої дирекції Фонду та Правління НБУ не є нормативно правовими актами, адже мають характер індивідуальних.

У разі скасування судом індивідуального акта державного чи іншого спеціалізованого органу такий акт не породжує жодних правових наслідків.

У зв`язку з цим, судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначено, що неодноразові рішення органу управління ПАТ «Український інноваційний банк» про внесення відповідних змін щодо зміни назви, місцезнаходження акціонерного товариства, нової редакції статуту, видів діяльності товариства та призначення органів управління, не є реорганізацією в розумінні банківського законодавства і не впливають на обсяг прав та обов`язків цією юридичної особи, які виникли раніше у зв`язку із здійсненням нею банківської діяльності в межах своєї спеціальної правосуб`єктності як банківської установи, оскільки внаслідок цього не створився новий учасник правовідносин, а отже ПАТ «Укрінбанк» та ПАТ «Українська інноваційна компанія» є однією й тією ж юридичною особою, з одним й тим самим ідентифікаційним кодом 05839888 і єдиним обсягом прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до п. 6 положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року №118 інформаційний фонд Реєстру містить, зокрема, дані ідентифікаційні - ідентифікаційний код та найменування суб`єкта (п. 4), який зберігається за суб`єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним (п. 6).

Правонаступництво є перехід сукупності прав та обов`язків від одного суб`єкта правовідносин до іншого, в порядку та на умовах встановлених законом. Отже обов`язковою умовою правонаступництва, є наявність декількох окремих суб`єктів, дотримання процедури переходу прав та обов`язків встановленої законом, і як наслідок втрата прав та обов`язків однією особою, та набуття іншою.

В даному випадку відбулась зміна найменування юридичної особи, без зміни організаційно правової форми, що не є її реорганізацією та не є перетворенням. Оскільки код ЄДРПОУ є ідентифікуючою ознакою юридичною особи, яка залишається незмінною протягом усього часу його існування, суд дійшов висновку, що ПАТ Українська інноваційна компанія та ПАТ Укрінбанк є однією юридичною особою. Крім того, відповідно до імперативних приписів статті 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості внесені до єдиного державного реєстру вважаються достовірними, та можуть бути використанні у спорі з третьою особою.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що ПАТ Українська інноваційна компанія не є правонаступником ПАТ Укрінбанк, оскільки є однією юридичною особою з різними назвами.

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (стаття 80 ЦК України). Глава 7 ЦК України містить загальні положення про юридичну особу.

Відповідно до статті 91 "Цивільна правоздатність юридичної особи" ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 "Цивільна дієздатність юридичної особи" ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Спеціальна правоздатність юридичних осіб (частина третя статті 91 ЦК України) встановлюється для юридичних осіб, які здійснюють окремі види діяльності, для здійснення яких законом передбачено отримання спеціального дозволу (ліцензії).

Правосуб`єктність юридичної особи та спеціальна правосуб`єктність, не є тотожними поняттями, а відрізняються умовами та моментом набуття, обсягом юридичних можливостей, та умовами припинення.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" ліцензуванню, зокрема, підлягає банківська діяльність, діяльність з надання фінансових послуг та інша діяльність, ліцензування якої здійснює НБУ відповідно до закону.

Таким чином право на надання банківських або інших фінансових послуг, юридична особа набуває після отримання відповідної ліцензії.

В свою чергу підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені статтею 11 Цивільного кодексу України, однією з яких є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Судом встановлено що 25.01.2008 між АТ "Український інноваційний банк", яке в подальшому перейменовано на ПАТ "Українська інноваційна компанія" та ОСОБА_1 було укладено кредитну угоду №2086, відповідно до якої банк надав позичальнику кредит на придбання квартири у сумі 12000 доларів США на термін з 25.01.2008 по 24.01.2028 зі сплатою 12% річних.

Також судом встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитною угодою, 25.01.2008 між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та Акціонерним товариством "Український інноваційний банк" було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором за виконання зобов`язань позичальником за кредитною угодою №2086 від 25.01.2008.

Постановою Правління Національного Банку України "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку" №180 від 22.03.2016 року було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Укрінбанк".

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/5325/16 від 29.04.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016, визнано протиправною та скасовано постанову НБУ №180 від 22.03.2016.

Станом на момент розгляду справи доказів повернення банківської ліцензії позивачу, та відновлення банківської діяльності - суду надано не було.

Отже станом на момент укладення договорів (25.01.2008) у позивача існувала банківська ліцензія, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Оскільки 22.03.2016 Постановою Правління Національного банку України №180 було відкликано банківську ліцензію, яка в подальшому хоча і була визнана протиправною та скасованою, обсяг цивільних прав та обов`язків юридичної особи змінився, адже саме з цієї дати позивач втратив право здійснювати банківську діяльність.

В свою чергу зобов`язання між позивачем та відповідачами виникли на підставі укладених договорів від 25.01.2008, в той час коли позивач мав статус банківської установи. Втрата банківської ліцензії позбавляє позивача в подальшому здійснювати банківську діяльність, але не припиняє набутих прав та обов`язків. Так само втрата банківської ліцензії позивачем, не звільняє відповідача від обов`язку належного виконання взятих на себе договірних зобов`язань.

Відповідно до статті 598 ЦК України (далі - ЦК України) зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Нормами чинного законодавства та договору, не передбачено такої підстави припинення існуючих зобов`язань, як відкликання банківської ліцензії, або внесення змін до статуту юридичної особи.

Враховуючи вищевикладене, оскільки ПАТ "Укрінбанк" та ПАТ "Українська інноваційна компанія" є однією юридичною особою, зобов`язання які виникли на підставі кредитного договору належним чином виконані не були, та не були припинені, Господарський суд Луганської області дійшов висновку, що саме позивачу належить право вимоги за кредитним договором.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Судом встановлено, що на виконання умов кредитної угоди №2086 від 25.01.2008 Акціонерне товариство "Український інноваційний банк", яке в подальшому змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія", перерахувало відповідачу - 1 кредитні кошти в загальному розмірі 12000 доларів США, що підтверджується заявою на видачу готівки №1 від 25.01.2008 та випискою по особовому рахунку відповідача -1.

У зв`язку з неналежним виконання відповідачем -1 зобов`язань за кредитною угодою, 20.02.2019 позивачем на адресу відповідача -1 було надіслано повідомлення №158/1В про порушення основного зобов`язання, в якому зазначено, що станом на 15.02.2019 заборгованість позичальника перед кредитором складає 15823,74 доларів США, з яких прострочена заборгованість за кредитом 7966,23 доларів США, прострочена заборгованість за процентами 4120,33 доларів США, пеня 3737,18 доларів США, та про необхідність достроково негайно оплатити таку заборгованість, але не пізніше 30-ти днів з дати направлення цієї вимоги. Однак вказане повідомлення залишилось відповідачем-1 без відповіді та виконання.

Відповідач -1 ОСОБА_1 грошові зобов`язання за договором виконав частково, у зв`язку з чим, станом на 01.05.2019 утворилась заборгованість за кредитною угодою в розмірі 7150 доларів США, що еквівалентно 191443 грн 90 коп.

Станом на час розгляду даної справи, відповідачем-1 доказів належного виконання зобов`язань за кредитною угодою №2086 від 25.01.2008 до суду надано не було.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача -1 заборгованості за кредитною угодою №2086 від 25.01.2008 в розмірі 1911443 грн 90 коп. є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Приписами статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватись порукою.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст. 526 ЦК України).

Приписами ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, якими визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (ч. ч. 1 -2 ст. 553 ЦК України).

У відповідності до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Частиною 1 ст. 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Судом встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитною угодою, 25.01.2008 між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та Акціонерним товариством "Український інноваційний банк" було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором за виконання зобов`язань позичальником за кредитною угодою №2086 від 25.01.2008, предметом якої є надання банком позичальнику кредиту на придбання квартири у сумі 12000 доларів США на термін з 25.01.2008 по 24.01.2028 зі сплатою 12% річних.

Разом з цим, судом встановлено, що ОСОБА_1 , як позичальник, свої зобов`язання за укладеною кредитною угодою щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів належним чином не виконав, господарський суд дійшов висновку, що у поручителя ОСОБА_2 виник солідарний обов`язок перед кредитором за виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитною угодою №2086 від 25.01.200821. Станом на момент розгляду справи доказів протилежного суду надано не було.

З урахуванням викладеного, оскільки відповідачами не надано належних та допустимих доказів щодо виконання договірних зобов`язнь, враховуючи похідний характер поруки від основного зобов`язання, господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про солідарне стягнення з відповідача -2 заборгованості за кредитною угодою є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами та підлягає задоволенню в розмірі 191443 грн 90 коп.

Щодо заявленого позивачем розміру відсотків за користування кредитом суд зазначає наступне.

Згідно з ч.3 ст.346 Господарського кодексу України (далі - ГК України) кредити надаються банком під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Термін користування чужими грошовими коштами може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відповідно до положень частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Однак позов у цій справі подано саме у зв`язку з неправомірним користуванням відповідачами грошовими коштами через прострочення виконання грошового зобов`язання.

Правовий аналіз змісту правовідносин, що випливають із права позикодавця на проценти за час дії договору позики, та правовідносин, які склалися між сторонами цього спору внаслідок припинення договору або пред`явлення вимоги до позичальника і невиконання відповідачем обов`язку повернути грошові кошти у визначений строк, не дає підстав для висновку, що такі правовідносини подібні за змістом.

Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №910/1238/17 від 23.05.2018.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

А отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечується частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 від 28.03.2018.

Судом встановлено, що позивачем заявлено вимогу про стягнення відсотків за користування кредитом за період з 22.04.2016 по 23.04.2019.

Враховуючи те, що 22.03.2016 Постановою Правління НБУ № 180 було відкликано банківську ліцензію, яка в подальшому хоча і була визнана протиправною та скасованою, обсяг цивільних прав та обов`язків позивача змінився, внаслідок чого останній втратив право на отримання відсотків за користування кредитом після 22.03.2016.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідачів відсотків за користування кредитом за період з 22.04.2016 по 23.04.2019, та похідна вимога про солідарне стягнення з відповідачів пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з 22.04.2018 по 23.04.2019, не є законною та обґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Щодо заявленого позивачем розміру пені за прострочення сплати основного боргу та по процентам за користування кредитом, суд зазначає наступне.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

Частиною 2 ст. 343 ГК України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Умовами договору сторони погодили, що у разі порушення строків сплати кредиту, відсотків за кредитом та щомісячної комісії за обслуговування кредиту, позичальник сплачує банку пеню. Пеня нараховується на суму несвоєчасно сплачених кредиту, відсотків за кредитом та щомісячної комісії за кредитом із розрахунку фактичної кількості прострочених днів в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст 533 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійснені розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Отже положення чинного законодавства хоча і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов`язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов`язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Отже вимоги про застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов`язань, визначених в іноземній валюті, можуть заявлятись лише в національній валюті України (гривні).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.2020 у справі №916/4693/15.

Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення пеню за несвоєчасне повернення кредиту за період з 22.04.2018 по 23.04.2019 на суму заборгованості 7150,00 доларів США в розмірі 2545,01 доларів США, що еквівалентно 73125 грн 13 коп.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок солідарного стягнення з відповідачів пені за несвоєчасне повернення кредиту на суму боргу 7150,00 доларів США за період з 22.04.2018 по 23.04.2019 встановив, що позивачем при розрахунку були допущені помилки, а саме не вірно визначено період нарахування суми пені (без врахування положень ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України).

За розрахунком суду, зробленого за допомогою "Юридичної інформаційно пошукової системи "Законодавство", сума пені за несвоєчасне повернення кредиту, за період з 22.04.2018 по 22.10.2018 складає 33589 грн 17 коп., яка є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає стягненню з відповідачів.

Щодо заявленого позивачем розміру щомісячної комісії за користування кредитом суд зазначає наступне.

Відповідно до 4.1.1 щомісячна комісія нараховується за період, що розпочинається з дати надання кредиту і закінчується останнім календарним днем поточного місяця, за який вона нараховується. Будь який наступний період нарахування щомісячної комісії у подальшому є період з першого по останній календарний день поточного місяця та до повного погашення заборгованості за кредитом. Щомісячна комісія нараховується у розмірі 0,15% на фактичну суму заборгованості по кредиту із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування на основі фактичної календарної кількості днів в місяці, за який вона нараховується. Фактично нараховану щомісячну комісію позичальник зобов`язується сплачувати з першого по десятий календарний день кожного місяця, наступного за місяцем, за який вона нараховується, та на дату повного погашення заборгованості за кредитом.

Судом встановлено, що позивачем заявлено вимогу про стягнення щомісячної комісії за користування кредитом за період з 22.04.2016 по 23.04.2019 в сумі 407,55 доларів США, що еквівалентно 10912 грн 30 коп.

Враховуючи те, що 22.03.2016 Постановою Правління НБУ №180 було відкликано банківську ліцензію, яка в подальшому хоча і була визнана протиправною та скасованою, обсяг цивільних прав та обов`язків позивача змінився, внаслідок чого позивач втратив право на отримання щомісячної комісії після 22.03.2016.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідачів щомісячної комісії за користування кредитом за період з 22.04.2016 по 23.04.2019 в сумі 407,55 доларів США, що еквівалентно 10912 грн 30 коп. не є законною та обґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, господарський суд зазначає наступне.

Згідно ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач подавав попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат разом із позовною заявою, в якій визначив орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 30000 грн 00 коп.

Відповідно до положень ч.ч. 1-2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу , пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Статтею 221 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Клопотання про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що ухвалення рішення про судові витрати буде вирішено судом після надходження відповідної заяви від позивачів в порядку статті 221 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими, доведеними належним та допустимими доказами, але такими, що підлягають задоволенню частково, а саме: стягнути солідарно з відповідача -1 ОСОБА_1 та відповідача -2 ОСОБА_2 заборгованість за кредитною угодою №2086 від 25.01.2008 в розмірі 225033 грн 07 коп., в тому числі: суму основного боргу за кредитною угодою в розмірі 191443 грн 90 коп.; пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 33589 грн 17 коп. В решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 344483 грн 34 коп. - задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" заборгованість за кредитною угодою №2086 від 25.01.2008 в розмірі 225033 грн 07 коп., в тому числі: суму основного боргу за кредитною угодою в розмірі 191443 грн 90 коп.; пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 33589 грн 17 коп., та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3375 грн 49 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному пп.17.5 п.17 ч.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Позивач: Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404, ідентифікаційний номер 05839888)

Відповідач -1- ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )

Відповідач-2 ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 )

Повне рішення складено 31.03.2025.

Суддя Сергій МАСЛОВСЬКИЙ