Рішення від 24.03.2025 по справі 922/4682/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2025м. ХарківСправа № 922/4682/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Базака А.А.

за участю представників учасників процесу:

позивача: не з`явився,

першого відповідача: Яковлева М.С., самопредставництво,

другого відповідача: Шевченко О.С., адвокат, серії АХ № 1231749 від 08.01.2025 року,

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу,

за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СКИП ВЦ», м. Харків,

до відповідачів: першого відповідача - АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО», м. Харків, другого відповідача - ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ», м. Харків,

про визнання недійсним акта, рахунку та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СКИП ВЦ», звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідачів, АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» та ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ», про визнання недійсним акта про обсяги розподіленої електричної енергії за листопад 2024 року від АТ «Харківобленерго» за договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 року № 026391, що містить перерахунок обсягів розподіленої електричної енергії за період з травня 2024 року по вересень 2024 року та зобов`язати АТ «Харківобленерго» скасувати виконаний перерахунок обсягів спожитої електричної енергії за період з травня 2024 року по вересень 2024 року та направити до ПрАТ «Харківенергозбут» акт про обсяги розподіленої електричної енергії за листопад 2024 року за договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 року без перерахунку обсягів спожитої електричної енергії за період з травня 2024 року по вересень 2024 року; визнати недійсним виставлений ПрАТ «Харківенергозбут» на ТОВ «Скип ВЦ» рахунок № 9201791241119 на оплату за спожиту електричну енергію в листопаді 2024 року у частині перерахунку обсягів спожитої електричної енергії за період з травня 2024 року по вересень 2024 року за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 026391 від 01.01.2021 року та зобов`язати ПрАТ «Харківенергозбут» виставити на ТОВ «Скип ВЦ» новий рахунок на оплату за спожиту електричну енергію за листопад 2024 року, що не містить перерахунку обсягів спожитої електричної енергії за період з травня 2024 року по вересень 2024 року.

1. РУХ СПРАВИ У ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

31 грудня 2024 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, залишено позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СКИП ВЦ» без руху. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13 січня 2025 року прийнято позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СКИП ВЦ» до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 922/4682/24. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато у справі № 922/4682/24 підготовче провадження і призначено підготовче засідання. 10 березня 2025 року, протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області, закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відносно реалізації сторонами свого права на подання заяв по суті справи: першим відповідачем (АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО») надано відзив (вх. № 3561 від 10 лютого 2025 року), що прийнятий до розгляду із долученням до матеріалів справи протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 10 лютого 2025 року; другим відповідачем (ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ») надано відзив (вх. № 3567 від 10 лютого 2025 року), що прийнятий до розгляду із долученням до матеріалів справи протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 10 лютого 2025 року; позивачем надано відповідь на відзив першого та другого відповідачів (вх. № 4547, вх. № 4549 від 19 лютого 2025 року), що прийняті до розгляду протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 24 лютого 2025 року; першим відповідачем (АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО») надано заперечення на відповідь на відзив (вх. № 5816 від 05 березня 2025 року), що прийняті до розгляду із долученням до матеріалів справи протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 10 березня 2025 року; другим відповідачем (ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ») надано заперечення на відповідь на відзив (вх. № 5850 від 06 березня 2025 року), що прийняті до розгляду із долученням до матеріалів справи протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 10 березня 2025 року.

При цьому, суд зазначає, що строки розгляду справи в порядку загального позовного провадження врегульовані розділом ІІІ ГПК України. Так, у відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України, підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. В свою чергу, відповідно до ч. 1, 2 ст. 195 ГПК України, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті. Суд констатує про те, що ним було дотримано строки розгляду справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України"). У пунктах 2, 4 частини 3 статті 129 Конституції України закріплені такі основні засади судочинства як: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Зазначені принципи знайшли своє відображення у статтях 7, 13 ГПК України, а тому господарські суди зобов`язані реалізовувати їх під час здійснення господарського судочинства. Закон України "Про судоустрій та статус суддів" (пункт 3 статті 7) також гарантує право кожного на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку. Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09 жовтня 1979 року, пункт 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява №38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II). Суд констатує про те, що під час розгляду справи, були створені належні умови для реалізації сторонами своїх прав, що передбачені ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

2. ОПИС ПОЗИЦІЙ СТОРІН

Як зазначено у позовній заяві, 17.12.2024 року ТОВ «Скип ВЦ» отримав від постачальника ПрАТ «Харківенергозбут» рахунок № НОМЕР_1 за електричну енергію нараховану в листопаді 2024 року у якому нарахована сума перерахунку обсягів спожитої електроенергії за період з травня 2024 по вересень 2024 року. Підставою для формування постачальником ПрАТ «Харківенергозбут» рахунку № НОМЕР_1 , що включає в себе перерахунок обсягів спожитої електричної енергії за період з травня 2024 року по вересень 2024 року, був Акт про обсяги розподіленої електричної енергії за листопад 2024 року від АТ «Харківобленерго» за договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 р. № 02639, наданий АТ «Харківобленерго». Зателефонувавши до АТ «Харківобленерго» для з`ясування причин проведення перерахунку обсягів розподіленої електроенергії з травня 2024 по вересень 2024 представник позивача у телефонній розмові дізнався, що обсяги розподіленої електричної енергії ТОВ «Скип ВЦ» перераховано за результатами технічної перевірки вузла обліку ТОВ «Скип ВЦ» представниками АТ «Харківобленерго», проведеної 24 вересня 2024 року. 24 вересня 2024 року невідомою особою охороні ТОВ «Скип ВЦ» передано другий примірник акта технічної перевірки вузлів обліку електричної енергії, складений представниками АТ «Харківобленерго». Як зазначає позивач, відповідач грубо порушив вимоги ККОЕ тому що про проведення технічної перевірки 24.09.2024 року позивача не повідомлено взагалі ані письмово, ані в усній формі. Уповноважений представник позивача не був присутній під час проведення технічної перевірки 24.09.2024 року та не був ознайомлений безпосередньо перед проведенням з програмою перевірки, а також з правами під час проведення перевірки.

Таким чином, на думку позивача, перерахунок розподіленої електричної енергії, який оформлено Актом про обсяги розподіленої електричної енергії за листопад 2024 року, виконано відповідачем з порушенням норми п. 8.6.18 ККОЕ без проведення експертизи та на підставі Акта технічної перевірки вузлів обліку електричної енергії б/н від 24.09.2024, який складено з порушеннями ККОЕ зазначеними у позовній заяві. Позивач вважає, що обсяг електричної енергії був незаконно та неправомірно відображений Відповідачем у Акті про обсяги розподіленої електричної енергії за листопад 2024 року, оскільки цей Акт складений на підставі Акта технічної перевірки вузлів обліку електричної енергії б/н від 24.09.2024 року проведеного з порушеннями встановленими діючим законодавством та без проведення передбаченої діючим законодавством експертизи. Відображені порушення призвели до завищення обсягу електричної енергії спожитої споживачем та до необхідності сплатити суму за договором, яка не відповідає обсягу електричної енергії спожитої споживачем, що змушує позивача звернутися до суду за захистом своїх прав.

10 лютого 2025 року до суду від першого відповідача, АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО», надійшов відзив (вх. № 3561). Відповідач зазначає, що акт про обсяги розподіленої електричної енергії за договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 № 026391 за листопад 2024 року за своїми ознаками до нормативних актів не відноситься, оскільки не носить характеру обов`язкового до виконання, а є лише фіксацією обсягів розподіленої електричної енергії. Крім того, складання даного Акту взагалі не передбачено ні умовами договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, ні Правилами роздрібного ринку електричної енергії, ні Кодексом комерційного обліку електричної енергії. Вказаний Акт складається АТ «Харківобленерго» для внутрішнього документообігу. Відповідно й направлення до ПрАТ «Харківенергозбут» Акту про обсяги розподіленої електричної енергії за листопад 2024 року за договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 року не передбачено вимогами чинного законодавства України. Таким чином, на думку відповідача, позовна вимога про визнання недійсним Акту про обсяги розподіленої електричної енергії за листопада 2024 року та направлення до ПрАТ «Харківенергозбут» Акту про обсяги розподіленої електричної енергії за листопад 2024 року за договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 року не може вважатися належним способом захисту прав споживача та не відноситься до способів захисту прав, передбачених ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, відтак у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Щодо позовних вимог про зобов`язання АТ «Харківобленерго» скасувати виконаний перерахунок обсягів спожитої електричної енергії за період з травня 2024 року по вересень 2024 року, відповідач зазначає наступне. Позивач вказує, що перерахунок розподіленої електричної енергії оформлений Актом про обсяги розподіленої електричної енергії за листопад 2024 року. Однак, як зазначалося вище, складання Акту про обсяги розподіленої електричної енергії не передбачено ні умовами договору, ні вимогами чинного законодавства і складений АТ «Харківобленерго» лише для свого внутрішнього документообігу. Водночас, визначення обсягів розподіленої електричної енергії споживачу здійснюється у відповідності до умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії та Правил роздрібного ринку електричної енергії, з оформленням відповідних документів. Відповідно дана позовна вимога позивача не підлягає задоволенню з огляду на обраний позивачем спосіб захисту та похідність даної позовної вимоги від вимоги про визнання недійсним Акту про обсяги розподіленої електричної енергії.

10 лютого 2025 року до суду від другого відповідача надійшов відзив (вх. № 3567). Відповідач зазначає, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на те, що позивачем обрано спосіб захисту, який не передбачено Законом. Рахунок-фактура є комерційним документом, сформованим відповідачем для зручності оплати і носить інформативний характер із зазначенням нарахувань, вартості, поточного рахунку тощо. Позивачем не вказано у позові яке саме право є порушеним, а вимога «визнати недійсним виставлений ПрАТ «Харківенергозбут» на ТОВ «Скип ВЦ» рахунок № 9201791241119 на оплату за спожиту електричну енергію в листопаді 2024 року у частині перерахунку обсягів спожитої електричної енергії за період з травня 2024 року по вересень 2024 року за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 026391 від 01.01.2021 року» не може вважатися належним способом захисту прав споживача та не відноситься до способів захисту прав, передбачених ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

19 лютого 2025 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив першого та другого відповідача (вх. № 4547, вх. № 4549 які є ідентичними).

Стосовно відзиву ПрАТ «Харківенергозбут» позивач зазначає наступне. Наявність виставленого ПрАТ «Харківенергозбут» на ТОВ «Скип ВЦ» рахунку на оплату за спожиту електричну енергію № 9201791241119 в листопаді 2024 року є підставою для припинення енергопостачання, що порушує право позивача на отримання електричної енергії та на отримання якісних послуг з розподілу електричної енергії. У відповідності до п. 7 ч. 6.1. ст. 6 Договору споживач має право вимагати від Постачальника пояснень щодо отриманих рахунків і, у випадку незгоди з порядком розрахунків або розрахованою сумою, вимагати організації та проведення звіряння (за необхідності із залученням постачальника послуг комерційного обліку та/або оператора системи) розрахункових даних та/або оскаржувати їх в установленому цим Договором та чинним законодавством порядку).

Стосовно позовних вимог зобов`язати АТ «Харківобленерго» скасувати виконаний перерахунок обсягів спожитої електричної енергії за період з травня 2024 року по вересень 2024 року та направити до ПрАТ «Харківенергозбут» Акт про обсяги розподіленої електричної енергії за листопад 2024 року за договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 року без перерахунку обсягів спожитої електричної енергії за період з травня 2024 року по вересень 2024 року та зобов`язати ПрАТ «Харківенергозбут» виставити на ТОВ «Скин ВІЦ» новий рахунок на оплату за спожиту електричну енергію за листопад 2024 року, що не містить виконаного перерахунку обсягів електричної енергії за період з травня 2024 року по вересень 2024 року то позивач обрав вірний спосіб захисту.

Стосовно відзиву АТ «Харківобленерго», позивач зазначає наступне. Посилання відповідача що, складання Акту про обсяги розподіленої електричної енергії взагалі не передбачено ні умовами договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, ні Правилами роздрібного ринку електричної енергії, ні Кодексом комерційного обліку електричної енергії не відповідає дійсності, оскільки у відповідності до пункту 1.1.2 глави 1.1 розділу І Постанови № 312 від 14.03.2018 року «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» акт розподіленої електричної енергії документ щодо алгоритму розподілення за зонами (годинами) доби та/або відповідними тарифами, у тому числі на побутові/непобутові потреби обсягу електричної енергії, облікованого за загальним засобом вимірювальної техніки».

05 березня 2025 року до суду від першого відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 5816). Щодо посилання позивача про те, що складання Акту про обсяги розподіленої електричної енергії передбачені п. 1.1.2 глави 1.1 розділу І Постанови № 312 від 14.03.2018 року, перший відповідач зазначає наступне. Відповідно до п.п. 1.1.2 п. 1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії (Визначення основних термінів та понять) акт розподіленої електричної енергії - документ щодо алгоритму розподілення за зонами (годинами) доби та/або відповідними тарифами, у тому числі на побутові/непобутові потреби обсягу електричної енергії, облікованого за загальним засобом вимірювальної техніки. Відповідач звертає увагу суду на те, що даним пунктом визначено термін Акт розподіленої електричної енергії а не Акт про обсяги розподіленої електричної енергії. Акт розподіленої електричної енергії складається у разі споживання електричної енергії на об`єкті індивідуального побутового споживача на непобутові потреби. Позивач у даній справі не є побутовим споживачем.

Визначання обсягів розподіленої електричної енергії споживачу не здійснюється на підставі Акту про обсяги розподіленої електричної енергії, відповідно й визнання недійсним такого Акту не матиме наслідком скасування обсягів розподіленої електричної енергії споживачу.

06 березня 2025 року до суду від другого відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 5850). Відповідач повторно зазначає, що скасування такого документу, як рахунок № НОМЕР_1 на оплату за спожиту електричну енергію в листопаді 2024 року у частині перерахунку обсягів спожитої електричної енергії за період з травня 2024 року по вересень 2024 року за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 026391 від 01.01.2021 року не є належним способом захисту.

Крім того, позивач має боргові зобов`язання перед другим відповідачем, з урахуванням фактичного обсягу споживаної електричної енергії. Як зазначається у позовній заяві, позивач вважає, що обсяг електричної енергії був незаконно та неправомірно відображений, то позивач жодним чином не доводить позицію щодо невідповідності обсягів відображеної спожитої електричної енергії фактичним обсягам, не надаються докази, що обсяг є інший. А лише саме посилання щодо не законності не є підставою для задоволення позову. Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

3. ВІДНОСНО ВИРІШЕННЯ СПОРУ ПО СУТІ

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Згідно із частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, 24 вересня 2024 року представником АТ «Харківобленерго» складено акт технічної перевірки вузлів обліку електричної енергії споживача ТОВ «Скип ВЦ». За результатами перевірки виявлено недооблік по фазі. У зв`язку із цим вирішено розрахунковому відділу провести донарахування.

Також, наявний акт про обсяги розподіленої електричної енергії по споживачу (позивачу). В подальшому, ПрАТ «Харківенергозбут» виставлено позивачу рахунок № 9201791241119 за електричну енергію нараховану в листопаді 2024 року.

Як вважає позивач, перерахунок розподіленої електричної енергії, який на його думку оформлено Актом про обсяги розподіленої електричної енергії за листопад 2024 року, виконано відповідачем з порушенням норми п. 8.6.18 ККОЕ без проведення експертизи та на підставі Акта технічної перевірки вузлів обліку електричної енергії б/н від 24.09.2024, який складено з порушеннями ККОЕ, зазначеними у позовній заяві. Позивач вважає, що обсяг електричної енергії був незаконно та неправомірно відображений відповідачем у Акті про обсяги розподіленої електричної енергії за листопад 2024 року, оскільки цей Акт був складений на підставі Акта технічної перевірки вузлів обліку електричної енергії б/н від 24.09.2024 року, проведеного з порушеннями та без проведення передбаченої діючим законодавством експертизи.

При цьому, позивач ставить питання про визнання недійсним акта про обсяги розподіленої електричної енергії за листопад 2024, як основну позовну вимогу, а також похідні вимоги у вигляді зобов`язання АТ Харківобленерго скасувати виконаний перерахунок обсягів спожитої електричної енергії за період з травня 2024 року по вересень 2024 року та направити до ПрАТ Харківенергозбут акт про обсяги розподіленої електричної енергії за листопад 2024 року за договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 року без перерахунку обсягів спожитої електричної енергії за період з травня 2024 року по вересень 2024 року; визнати недійсним виставлений ПрАТ Харківенергозбут на ТОВ Скип ВЦ рахунок № 9201791241119 на оплату за спожиту електричну енергію в листопаді 2024 року у частині перерахунку обсягів спожитої електричної енергії за період з травня 2024 року по вересень 2024 року за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 026391 від 01.01.2021 року та зобов`язати ПрАТ Харківенергозбут виставити на ТОВ Скип ВЦ новий рахунок на оплату за спожиту електричну енергію за листопад 2024 року, що не містить перерахунку обсягів спожитої електричної енергії за період з травня 2024 року по вересень 2024 року.

Водночас, суд звертає увагу, що Акт про обсяги розподіленої електричної енергії за своїми ознакам не відноситься до актів нормативного характеру, тобто таких, що породжуються для споживача певні обов`язкові наслідки, а є лише фіксацією обсягів розподіленої електричної енергії. Іншими словами, Акт про обсяги розподіленої електричної енергії є внутрішнім документом АТ «Харківобленерго», що спрямований виключно на фіксацію обсягів електричної енергії, що самостійно від інших документів не несе за собою будь-яких обов`язків для споживача, наприклад, сплати за спожиту електричну енергію, тощо.

Крім того, суд звертає увагу, що складання Акта про обсяги розподіленої електричної енергії взагалі не передбачено ні умовами договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, ні Правилами роздрібного ринку електричної енергії, ні Кодексом комерційного обліку електричної енергії. При цьому, хоча складання цього Акта не передбачено жодними іншими обов`язковими до виконання документами, то це не може свідчити про протиправність та незаконність цього акта, адже: 1) складання цього акта зумовлено внутрішнім документообігом АТ «Харківобленерго»; 2) як вже зазначено, цей акт не породжує жодних обов`язкових до виконання наслідків для споживача.

У зв`язку із вищевикладеним, посилання позивача на той факт, що акт не був йому скерований, чим порушено норми чинного законодавства, також не підтверджується, адже обов`язковість направлення такого акта не передбачена вимогами чинного законодавства.

Також, відносно посилання позивача на той факт, що складання акта про обсяги розподіленої електричної енергії передбачено п.п. 1.1.2 п. 1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 1.1.2 п. 1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії акт розподіленої електричної енергії - документ щодо алгоритму розподілення за зонами (годинами) доби та/або відповідними тарифами, у тому числі на побутові/непобутові потреби обсягу електричної енергії, облікованого за загальним засобом вимірювальної техніки. Даним пунктом визначено термін Акт розподіленої електричної енергії, а не Акт про обсяги розподіленої електричної енергії. Пунктом 2.3.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії встановлено випадки складання Акту розподіленої електричної енергії. Так, у разі споживання електричної енергії на об`єкті індивідуального побутового споживача на непобутові потреби побутовий споживач зобов`язаний звернутись до оператора системи із заявою про організацію окремого обліку споживання електричної енергії на непобутові потреби та оформлення акта розподіленої електричної енергії (додаток 11 до договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії).

З огляду на наведене вбачається, що Акт розподіленої електричної енергії складається у разі споживання електричної енергії на об`єкті індивідуального побутового споживача на непобутові потреби. Водночас, позивач у даній справі не є побутовим споживачем, що виключає можливість складання акта розподіленої електричної енергії.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (п. 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на порушника. Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України) встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (див. постанови ВП ВС від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).

Вирішуючи спір по суті, суд прийшов до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту про визнання недійсним акта про обсяги розподіленої електричної енергії є неналежним та неефективним, адже враховуючи, що такий акт не породжує жодних обов`язкових наслідків для позивача, то і визнання його недійсним не призведе до жодних правових наслідків. Означене є самостійною підставою для відмови у позові в цій частині.

Відносно позовних вимог у вигляді зобов`язання АТ «Харківобленерго» скасувати виконаний перерахунок обсягів спожитої електричної енергії за період з травня 2024 року по вересень 2024 року, направити ПрАТ «Харківенергозбут» акт про обсяги розподіленої електричної енергії без перерахунку обсягів за період з травня по вересень 2024 року, визнати недійсним виставлений ПрАТ «Харківенергозбут» на ТОВ «Скип ВЦ» рахунок № 9201791241119 на оплату і зобов`язати ПрАТ «Харківенергозбут» виставити на ТОВ «Скип ВЦ» новий рахунок на оплату, то суд звертає на наступне.

Як вбачається із позову, позивач заявляє ці вимоги як похідні, тобто не надає самостійного обґрунтування в цій частині, а заявляє про необхідність задоволення цих вимог як похідних від задоволення вимоги про визнання недійсним акта про обсяги розподіленої електричної енергії за листопад 2024 року від АТ «Харківобленерго» за договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 року № 026391, що містить перерахунок обсягів розподіленої електричної енергії за період з травня 2024 року по вересень 2024 року.

У зв`язку із цим, враховуючи відмову у задоволенні основної вимоги, суд не вбачає підстав для задоволенні похідних позовних вимог.

При цьому, судом враховується, що пп. 8 п. 6.1. договору про постачання електричної енергії споживачу, що є публічним договором та укладений між ПрАТ «Харківенергозбут» та ТОВ «СКИП ВЦ», передбачено, що споживач має право вимагати від постачальника пояснень щодо отриманих рахунків і у випадку незгоди з порядком розрахунків або розрахунковою сумою вимагати проведення звіряння розрахункових даних та/або оскаржувати їх в установленому цим договором та чинним законодавством порядку. В свою чергу, таке оскарження має відбуватися за належного самостійного обґрунтування підстав необхідності задоволення позовної вимоги щодо рахунку, що в межах заявленого позову зроблено не було.

4. ВІДНОСНО РОЗПОДІЛУ СУДОВИХ ВИТРАТ

Таким чином, суд прийшов до висновку про повну відмову у задоволенні позовних вимог.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про відмову у задоволенні позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на нього.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 49, 73-80, 86, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 217-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СКИП ВЦ» відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "01" квітня 2025 р.

СуддяН.В. Калініченко