Рішення

від 25.03.2025 по справі 640/36415/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2025 р. справа № 640/36415/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Матуляка Я.П.,

при секретарі Бойко Л.М.,

за участю:

представника позивача - Шуляка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства "Нафтогазбезпека" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу ВП № 63478941 від 22.11.2021 ,

ВСТАНОВИВ:

ДП "Нафтогазбезпека" звернулось в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу ВП № 63478941 від 22.11.2021.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята виключно на констатації факту невиконання боржником зобов`язань. В той же час, зазначені факти не можуть свідчити про ухилення від виконання покладених на нього зобов`язань. Зазначає, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідачем не враховано тієї обставини, що у позивача відсутня можливість виконати судове рішення з незалежних від нього причин. Як наслідок, позивач вважає, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає до скасування.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

На виконання Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ" від 16.07.2024 № 3863-IX та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 за № 399, адміністративну справу № 640/36415/21 передано Івано-Франківському окружному адміністративному суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2025, справа передана головуючому судді Матуляку Я.П.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.03.2025 дану справу прийнято до провадження, постановлено розгляд справи № 640/36415/21 розпочати з початку та здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий розгляд призначено на "25" березня 2025 року о 10:00 год.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 задоволено заяву представника позивача та забезпечено його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

Згідно наявного в матеріалах справи відзиву на позовну заяву від 12.01.2022 представник відповідача проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні, одночасно вказуючи на те, що до заяви про відсутність можливості виконати рішення суду позивачем не додано жодних доказів, які б підтверджували такий факт.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з мотивів викладених у позовній заяві. Просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомляв.

Враховуючи наявність в матеріалах справи достатньої кількості доказів, необхідних для вирішення справи по суті, скорочені строки розгляду справ даної категорії, оскільки згідно положень ч.3 ст.268 Кодексу адміністративного судочинства (надалі - КАС) України неприбуття в судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи в суді першої інстанції, суд визнав можливим розглянути дану адміністративну справу за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали адміністративної справи у відповідності до вимог статті 287 КАС України, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши і оцінивши докази, судом встановлено таке.

Державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ліщинським О.В. 04.11.2020 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №63478941 з виконання наказу №910/2453/17, виданого 03.11.2017 Господарським судом міста Києва про зобов`язання дочірнє підприємство "Нафтогазбезпека" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" повернути дочірній компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" автомобіль Great Wall Hover в кількості 1 одиниці, державний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 (а.с.18).

Вказаною постановою надано боржнику термін на виконання рішення суду 10 робочих днів.

Листом від 24.11.2020 позивач повідомив відповідача про неможливість у встановлені строки рішення суду у зв`язку з тим, що зазначений автомобіль знаходився в оренді на тимчасово окупованій території АР Крим і його місцезнаходження на даний час невідоме. Крім того, зазначив, що ДП "Нафтогазбезпека" НАК "Нафтогаз України" вживаються заходи направлені на вирішення даного питання (а.с.19).

В той же час, 22.11.2020 державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ліщинським О.В. винесено постанову про накладення штрафу, згідно з якою у зв`язку з невиконанням вимог виконавчого документа на ДП "Нафтогазбезпека" НАК "Нафтогаз України" накладено штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн (а.с.15).

Вважаючи постанову про накладення штрафу такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на території України.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі - Закон №1404).

Згідно з ч. 1 ст. 1 ст. 1 Закону № 1404 виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Положеннями статті 5 Закону України №1404 визначено, що примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404 підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 15 Закону України №1404 сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Статтею 18 Закону України № 1404 встановлені обов`язки і права виконавців. Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону № 1404 за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Згідно положень статті 27 Закону України №1404, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Статтею 63 Закону України №1404-VIII передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Статтею 75 Закону України № 1404 встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

У відповідності до ч. 4 ст. 19 Закону № 1404 сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Системний аналіз викладених правових норм свідчить про те, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання боржником судового рішення у встановлений строк без поважних причин. Поважними причинами невиконання боржником рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення у встановлений виконавцем строк та повинні бути підтверджені належними доказами.

Обґрунтовуючи поважність причин невиконання рішення суду, позивач вказує на те, що зазначений в судовому рішенні автомобіль знаходився в оренді на тимчасово окупованій території АР Крим і його місцезнаходження на даний час невідоме, про що було повідомлено відповідача листом від 24.11.2020. На підтвердження того, що ним вживаються заходи спрямовані на виконання рішення суду копію заяви від 02.11.2021 про внесення даних про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР та початок досудового розслідування (а.с.20,21).

Суд зазначає, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано і таке невиконання сталося без поважних на те причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.

Враховуючи вищезазначене, невиконання судового рішення позивачем за умови знаходження майна, яке підлягає поверненню за виконавчим документом, на тимчасово окупованій території АР Крим, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання майна.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 13.06.2018 у справі № 757/29541/14-а.

Суд зазначає, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього. Поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником, та які не залежали від його волевиявлення.

Постанова державного виконавця про накладення штрафу не містить обґрунтувань щодо реальної можливості позивача повернути автомобіль та умисного не вчинення цих дій.

В той же час, позивачем, на підтвердження неможливості виконати судове рішення у строк, визначений державним виконавцем, надано інформацію відповідачу, яка, на думку суду вказує на поважність причин невиконання рішення суду в строк наданий державним виконавцем.

Відтак, суд доходить висновку про те, що позивачем, вживалися відповідні заходи, спрямовані на виконання судового рішення у вищевказаній справі, а неможливість своєчасного виконання рішення суду була зумовлена об`єктивними обставинами, які ускладнили виконання рішення боржником і не залежали від його волевиявлення.

Отже, невиконання судового рішення позивачем за відсутності реального доступу до майна, яке підлягає поверненню, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу, у такому випадку, жодним чином не захищає право особи на отримання такого майна.

Відтак, своєчасне невиконання судового рішення, на думку суду, відбулось з незалежних від позивача причин, які є поважними у розумінні статей 63, 75, Закону України № 1404, що виключає можливість накладення штрафу на боржника.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).

Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

В рішенні "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, тому позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено 2270,00 грн. судового збору за подання позовної заяви, що підтверджується платіжним дорученням від 08.12.2021 (а.с.7).

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі, то слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270,00 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов дочірнього підприємства "Нафтогазбезпека" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 32253350, вул. Лейцизька, 15, м. Київ) до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 34967593, вул. Саксаганського, 110, м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу ВП № 63478941 від 22.11.2021 - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу ВП № 63478941 від 22.11.2021.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 34967593, вул. Саксаганського, 110, м. Київ) на користь дочірнього підприємства "Нафтогазбезпека" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"(код ЄДРПОУ 32253350, вул. Лейцизька, 15, м. Київ) сплачений судовий збір в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 287, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду у справах, визначених статтею 287 КАС України, подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.

Рішення складене в повному обсязі 31 березня 2025 р.