Постанова

від 31.03.2025 по справі 420/26315/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/26315/24

Перша інстанція: суддя Завальнюк І.В.,

повний текст судового рішення

складено 26.11.2024, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кравченка К.В.,судді Джабурія О.В.,судді Вербицької Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2024 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі відповідач, ГУ НПУ в Одеській області), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.08.2015 року по 24.07.2024 року;

- зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені, виходячи із середньоденного розміру грошового забезпечення 361,43 грн., а саме з 27.08.2015 року по 24.07.2024 року по день фактичного розрахунку виплати індексації грошового забезпечення у розмірі 1900,42 грн., відповідно до рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.07.2020 року у справі №420/4526/20, з відрахуванням установлених законом податків та обов`язкових платежів.

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що при звільненні, всупереч ст.116 КЗпП України, з позивачем не був проведений повний розрахунок, а саме не виплачена у вірному розрахунку та повному обсязі індексація грошового забезпечення за період з 01.11.2006 року по 26.08.2015 року. В подальшому на виконання судового рішення 24.07.2024 року на картку позивача зарахована сума грошових коштів у розмірі 1900,42 грн.. Таким чином, період з 27.08.2015 року по 24.07.2024 року є періодом затримки Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області розрахунку при звільненні ОСОБА_1 . Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, (код ЕДРПОУ 08592268) остаточний розрахунок з позивачем провело лише 24.07.2024 року, тобто із запізненням на 8 років 10 місяць та 27 днів (3254 дня) після звільнення зі служби. Через несвоєчасний розрахунок позивач звернувся до суду із даним позовом щодо нарахування та виплати середнього заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 року замінено первинного відповідача - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (код ЄДРПОУ 08592268) на правонаступника - Головне управління Національної поліції в Одеській області (код ЄДРПОУ 40108740).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.11.2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який було проведено на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021 року по справі №420/4526/20.

Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який було проведено на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021 року по справі №420/4526/20 у розмірі 3800,84 грн..

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ГУ НП в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що наказом ГУМВС України в Одеській області №608 о/с від 26.08.2015 року підполковника міліції ОСОБА_1 , начальника сектора кримінальної розвідки в УВП управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУ МВС України в Одеській області з 26.08.2015 року звільнено у запас Збройних Сил за п.64 «б» (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

30.08.2019 року позивач звернувся до ГУ МВС України в Одеській області із запитом про отримання публічної інформації щодо загального розміру індексації, який було сплачено позивачу за період проходження служби

05.09.2019 року (вих.№14/1-86/зі) ГУ МВС України в Одеській області на запит позивача повідомлено, що загальний розмір нарахованої індексації грошового забезпечення громадян за період проходження служби ГУ МВС України в Одеській області складає 10187,34 грн. та надано довідку-розрахунок нарахованої індексації грошового забезпечення.

19.02.2020 року (вих.№14/22зі) ГУ МВС України в Одеській області на запит позивача надано довідки про розмір грошового забезпечення за період з 2006 року по 2015 року.

26.02.2020 року позивач звернувся до ТОВ «Ніка Консалт» із заявою про проведення економічної експертизи щодо відповідності індексації його грошового забезпечення за період з 17.04.2006 року по 26.08.2015 року, сплативши за проведення експертизи 3000,00 грн..

02.03.2020 року судовим експертом Новоселовою Вікторією Василівною складено висновок експерта №147/е, в якому зазначено про встановлення заниження індексації заробітної плати в загальній сумі 9710,52 грн..

03.03.2020 року позивач звернувся до ГУ МВС України в Одеській області із заявою про виплату суми боргу у розмірі 9710,52 грн., що виникла у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення та витрат на проведення експертизи.

Листом ГУ МВС України в Одеській області від 07.04.2020 року (№14/1-Л-134) відмовлено у задоволенні вищевказаної заяви, зазначивши, що протягом періоду з 2006 року по 2015 рік грошове забезпечення позивача неодноразово збільшувалось за рахунок: упорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, призначення на вищі посади з відповідними підвищеннями посадових окладів, встановлення надбавок, які раніше не нараховувались, а також присвоєнням чергових спеціальних звань осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. Місяці підвищення грошового забезпечення були базовими та відповідно до п.5 Порядку №1078 індексація за вказані місяці не нараховувалась.

Згідно довідки-розрахунку, виданої ГУМВС України в Одеській області від 05.09.2019 року (вих. №14/1-868), позивачу нараховано індексацію грошового забезпечення у розмірі 10187,34 грн..

Позивач, посилаючись на висновок експерта, вважає, що за вказаний період мала бути нарахована індексація у розмірі 19897,86 грн., тобто, на його думку, відповідач має перед ним заборгованість з виплати індексації грошового забезпечення у розмірі 9710,52 грн., у зв`язку з чим звернувся до суду з позовом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.07.2020 року №420/4526/20 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , а саме визнано протиправною відмову у нарахуванні та виплаті в повному розмірі індексації грошового забезпечення, за період з 2006 року по 2015 рік; зобов`язано нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення у повному обсязі, за період з 2006 року по 2015 рік.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021 року змінено рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.07.2020 року, шляхом викладення 3 абзацу його резолютивної частини у наступній редакції: «зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області здійснити перерахунок виплаченої ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, у період з 01 листопада 2006 року по 26.08.2015 року, а також виплатити суму перерахованої індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат».

24.07.2024 року на картку «Акцент-Банк», яка належить ОСОБА_1 , зарахована сума грошових коштів у розмірі 1900,42 грн., яка нарахована та виплачена на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021 року у справі №420/4526/20.

Зважаючи на те, що остаточний розрахунок здійснено не у день звільнення 26.08.2015 року, а 24.07.2024 року, позивач звернувся до суду із даним позовом, щоб отримати суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в порядку ст.117 КЗпП України.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки у день звільнення позивача роботодавцем повна виплата належних позивачу сум не була проведена, останнього слід зобов`язати нарахувати та виплатити на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку, а саме за період з 27.08.2018 року по 24.07.2024 року у розмірі 3800,84 грн..

Крім того, суд першої інстанції зобов`язав саме ГУ НП в Одеській області нарахувати та виплатити на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Колегія суддів при вирішенні даного спору виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, незгода апелянта з рішенням суду першої інстанції зводиться до незгоди з заміною відповідача з ГУ МВС України в Одеській області на ГУ НП в Одеській області.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що у справах щодо проходження публічної служби ГУНП в Одеській області не є правонаступником ГУМВС України в Одеській області, оскільки ГУНП в Одеській області були передані виключно функціональні обов`язки відповідача, а повного правонаступництва не відбулось. Апелянт зазначає, що спір у межах даної справи виник у зв`язку із проходженням публічної служби, тому не стосується публічно-владних функцій, які були передані органам поліції в процесі реорганізації органів внутрішніх справ. Крім того, апелянт зауважує, що судом першої інстанції не було проаналізовано правові позиції Верховного Суду по справам №420/10747/20.

За приписами статті 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

За правилами частин 1 та 5 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до пунктів 5, 6 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 року №1074, орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов`язки органів виконавчої влади переходять: у разі злиття органів виконавчої влади - до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

14.04.2015 року МВС України було видано наказ №431 «Про заходи щодо реформування органів внутрішніх справ».

16 вересня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», якою постановив утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції, у тому числі ГУНП в Одеській області, та ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи МВС, зокрема ГУМВС України в Одеській області.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (код ЄДРПОУ 08592268) стан суб`єкта: припинено, дата запису: 29.07.2024 року, Номер запису: 1005561110015034669, Підстава: рішення щодо припинення.

У постановах від 20.02.2019 року в справі №826/16659/15 та від 13.03.2019 року в справі №524/4478/17 Верховний Суд констатував, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід обов`язку відновити порушені права до правонаступника відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншому/іншим державному/державним органу/органам, за виключенням того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) іншому, чи внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 року в справі №2а-23895/09/1270.

У такому разі також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин.

Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 11.10.2019 року в справі №812/1408/16, особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.

Можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.

Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.

Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (окрім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами)) сторони чи третьої особи іншим суб`єктом, коли права та обов`язки суб`єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб`єкта владних повноважень, а також можливість суб`єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.

При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.

У разі ж відсутності правонаступників, суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач суд залучає іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб`єктом владних повноважень.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.12.2021 року в справі №9901/348/19.

У постанові від 11.02.2021 року в справі №826/9815/18 Верховний Суд, з-поміж іншого, констатував, що повноваження відповідних державних органів не є статичними і можуть передаватися від одного органу до іншого у випадку зміни законодавства. Водночас такий перехід може не збігатися у часі з юридичним припиненням суб`єкта владних повноважень унаслідок реорганізації чи ліквідації. У зв`язку із цим Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого:

- якщо спір виник з приводу реалізації суб`єктом владних повноважень, що припиняється, його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту його вибуття з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема, передачі відповідним розпорядчим актом його адміністративної компетенції іншому/іншим суб`єкту/суб`єктам владних повноважень;

- якщо спір виник у відносинах, що не пов`язані з реалізацією суб`єктом владних повноважень його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту припинення сторони - суб`єкта владних повноважень.

Проаналізувавши та співставивши функції та завдання, які виконувала міліція і які наразі виконують МВС України та Національна поліція, варто зауважити наступне.

Так, нормами статей 1, 2 Закону України від 20.12.1990 року №565-XII «Про міліцію» передбачалося, що міліція - це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров`я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. Основними завданнями міліції було, з-поміж іншого: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення кримінальних правопорушень.

Відповідно до приписів статей 1, 2 Закону України від 02.07.2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» визначено, що Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Завданнями поліції є, зокрема, надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності.

Разом з тим, згідно з Положенням про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 року №878, МВС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МВС України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах: забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а також надання поліцейських послуг; захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні; цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності; міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

На підставі вищезазначеного можна дійти висновку про те, що МВС України є органом влади, який формує державну політику у сфері, зокрема, забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а також надання поліцейських послуг. Разом із тим, реалізація державної політики у вказаній сфері відноситься до компетенції Національної поліції, а до цього відповідні завдання та функції держави покладалися на міліцію.

Разом з тим, відповідно до листа від 28.04.2023 року №Л-80.88,89/29/2/04-2023 Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України, відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 03.01.2017 року №10 «Про фінансування відповідальних виконавців бюджетних програм» фінансування ліквідаційних комісій, зокрема ГУМВС України в Одеській області та інших установ, щодо яких здійснюється заходи з припинення, у зв`язку із передачею функцій до Національної поліції, здійснюється за рахунок видатків, затверджених для Національної поліції».

Таким чином, у спірних правовідносинах правонаступником прав та обов`язків ліквідованого ГУМВС України в Одеській області є відповідний територіальний орган Національної поліції, а саме ГУНП в Одеській області.

Щодо посилань апелянта на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду по справі №420/10747/20, №815/4162/16, апелянт не враховує, що у цій справі вирішувалося питання правонаступництва УМВС України на залізничному транспорті, яка є окремим органом влади із відмінними повноваженнями, при цьому у межах вказаних справ УМВС України на залізничному транспорті перебувало у процесі припинення, проте не було припинено, що свідчить про відмінність фактичних обставин вказаних справ та справи, що розглядається, та, як наслідок, нерелевантність зазначених висновків Верховного Суду до спірних правовідносин.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач К.В. КравченкоСудді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька