Постанова

від 31.03.2025 по справі 620/10973/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/10973/24 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2025 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кучми А.Ю.,

суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В..

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернігівської міської ради на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року (м. Чернігів, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА» до Чернігівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА» звернулося з позовом до суду, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Чернігівської міської ради щодо не прийняття рішення по суті за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА» від 15 травня 2024 року №21 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0315 га, за адресою: місто Чернігів, вулиця Мартина Небаби, 106, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості з подальшою передачею земельної ділянки в оренду;

- зобов`язати Чернігівську міську раду розглянути по суті заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА» від 15 травня 2024 року № 21 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0315 га, за адресою: місто Чернігів, вулиця Мартина Небаби, 106, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості з подальшою передачею земельної ділянки в оренду та за наслідками розгляду прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення.

Відповідач у відзиві на позовну заяви заперечував проти задоволення позову, зазначив, що ТОВ «АЛЬЯНС МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА» звернулося до Чернігівської міської ради із заявою від 18.09.2023 №22 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0400 га, з додатками. Вказана заява неодноразово виносилася на розгляд сесії ради, проте жодного рішення з даного питання відповідачем не було прийнято. Чернігівська міська рада вчинила всі можливі дії для розгляду питання ТОВ «АЛЬЯНС МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА» на сесії міської ради.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт вказує, що Чернігівська міська рада вчинила всі можливі дії для розгляду питання ТОВ «АЛЬЯНС МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА» на сесії міської ради. Наголошує на неспівмірності стягнутої на користь позивача правничої допомоги.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА» у зв`язку з придбанням об`єктів нерухомого майна за адресою: вул. Небаби Мартина,106, м. Чернігів звернулося із заявою №22 від 18.09.2023 до Чернігівської міської ради щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0400 га, розташованої за адресою: вул. Небаби Мартина,106 м. Чернігів, з подальшою передачею в оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

За результатами розгляду звернення на 37 (позачерговій) сесії Чернігівської міської ради дане питання знято з розгляду за пропозиціями постійних комісій.

Позивач повторно звернувся до Чернігівської міської ради із заявою від 15.05.2024 №21 щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0400 га, розташованої за адресою: вул. Небаби Мартина,106 м. Чернігів, з подальшою передачею в оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Вказана заява позивача неодноразово виносилася на розгляд 40, 41 та 42 позачергової сесії 8 скликання ради, проте жодного рішення відповідачем не було прийнято.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не розглянув заяву позивача про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою у місячний строк, чим порушив частину 3 статті 123 Земельного кодексу України, а отже проявив протиправну бездіяльність.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі -Закон №280/97-ВР) визначено, що питання регулювання земельних відносин відповідно до закону вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до статті 59 Закону №280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

За приписами частини 10 вказаної статті акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

У свою чергу правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовані Земельним кодексом України.

Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до пунктів «а» та «в» частини 1 статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

За змістом частини 1 статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, зокрема, землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Землями промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності (стаття 65 Земельного кодексу України).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Згідно з частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 123 Земельного кодексу України визначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки надається відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування. При цьому чинним законодавством передбачено, що рішення про надання дозволу або відмову у наданні такого дозволу орган місцевого самоврядування приймає виключно на пленарних засіданнях відповідної ради.

Виходячи з аналізу зазначених вище норм земельного законодавства орган місцевого самоврядування розглядає клопотання особи у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Разом із тим, Чернігівською міською радою ані рішення про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, ані рішення про мотивовану відмову у його наданні органом місцевого самоврядування у місячний строк по заяві позивача не прийнято, що підтверджується матеріалами справи та підтверджується відповідачем.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач не розглянув заяву позивача про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою у місячний строк, чим порушив частину 3 статті 123 Земельного кодексу України, а отже проявив протиправну бездіяльність.

Протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Аналогічний правовий підхід до визначення «протиправної бездіяльності» застосовано в постановах Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №160/6885/19, від 17.04.2019 у справі №342/158/17.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про визнання протиправною бездіяльність Чернігівської міської ради щодо не прийняття рішення по суті за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА» від 15 травня 2024 року №21 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0315 га, за адресою: місто Чернігів, вулиця Мартина Небаби, 106, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості з подальшою передачею земельної ділянки в оренду підлягає задоволенню.

Надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Видача такого дозволу без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Подібну правову позицію вже висловлював Верховний Суд, зокрема у постановах від 24.01.2019 по справі № 806/2978/17, від 16.05.2019 по справі № 812/1312/18 та від 14.08.2019 по справі № 0640/4434/18.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про зобов`язання Чернігівську міську раду розглянути по суті заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА» від 15 травня 2024 року № 21 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0315 га, за адресою: місто Чернігів, вулиця Мартина Небаби, 106, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості з подальшою передачею земельної ділянки в оренду та за наслідками розгляду прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом також підлягає задоволенню.

При цьому, апелянтом жодними доказами не було спростовано співмірність та обґрунтованість заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Чернігівської міської ради - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 31.03.2025.

Головуючий суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна