Рішення

від 02.04.2025 по справі 199/204/25

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/204/25

(2/199/1889/25)

Рішення

Іменем України

25 березня 2025 року м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська, в складі:

головуючого судді - Кошлі А.О.,

за участі:

секретаря судового засідання Кахикало А.С.

прокурор який приймав участь у справі Дорогань О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м.Дніпро цивільну справу за позовом Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області до ОСОБА_1 про примусове припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Нива", -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Амур-Нижньодніпровськогорайонного судум.Дніпропетровська з позовом, в якому просить конфіскувати на користь держави земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий 1421785000:05:000:1154 площею 8,3575 га, яка знаходиться на території територіальної громади Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 984580014217), власником якої є громадянка рф ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), шляхом припинення права власності, відомості про яке зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.07.2016 за № 15624846, та визнання права власності за державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (б-р Машинобудівників, 16, м. Краматорськ, Донецька область, 84313, код ЄДРПОУ 39767332).

Позовні вимоги ґрунтуються на тому,що ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на підтвердження чого до позовної заяви додає копію паспорта відповідача серії 60-09 № 605014, де вказано, що ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації, паспорт громадянина російської федерації, виданий 05.10.2009 року Відділом УФМС Росії по Ростовській області в Советському районі міста Ростов-на-Дону. Оскільки, громадянка російської федерації набула право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, розташовану на Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області, та протягом року не виконала обов`язок щодо відчуження даної земельної ділянки відповідно до Земельного кодексу України. Зазначений факт підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У зв`язку з цим, вищезазначена земельна ділянка сільськогосподарського призначення підлягає конфіскації у громадянки російської федерації ОСОБА_1 на користь держави України.

Представником позивача надано клопотання, в якому свої позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не прибула. Була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду. Заяви чи клопотання не надходили.

Від Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області надійшла заява про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують.

Представник третьої особи ТОВ "Нова Нива"у судове засідання не з`явився. Був належним чином повідомлений.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значеннядля розгляду справи, давши їм оцінку, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши наданні докази, суд встановив, що наявні підстави для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою російської федерації, що підтверджується даними про паспорт громадянина рф серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 05.10.2009 відділом УФМС росії по ростовській області в советському районі м. ростов-на-дону, рнокпп НОМЕР_1 . Також долучено копію паспорту громадянки рф. Відповідачем зареєстровано право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий 1421785000:05:000:1154 площею 8,3575 га, яка знаходиться на території територіальної громади Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 984580014217) 11.07.2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджено витягом. В подальшому земельна ділянка передана в оренду згідно договору від 01.10.2016 року ТОВ «Нова Нива».

Згідно листа ГУ Державної міграційної служби України в Донецькій області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з питань оформлення паспорта громадянина України не зверталася.

Таким чином, громадянка російської ОСОБА_1 11.07.2016 року набула право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, розташовану на території Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області, та протягом року не виконала обов`язок щодо відчуження даної земельної ділянки відповідно до вимог Земельного кодексу України. Зазначений факт підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У зв`язку з цим, вищезазначена земельна ділянка сільськогосподарського призначення підлягає конфіскації у громадянки російської федерації ОСОБА_1 на користь держави України.

Зі змістом положень ст.41 Конституції України, ст.ст.319, 321 Цивільного кодексу України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) встановлені нормами розділу V Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями Цивільного та Земельного кодексів України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.38 Закону України «Про міжнародне приватне право» право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно ч.1 ст.39 Закону України «Про міжнародне приватне право» виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Таким чином, оскільки земельна ділянка належить до нерухомого майна в силу ч.1 ст. 181 Цивільного кодексу України, знаходиться на території України, то на спірні правовідносини поширюється дія права України.

Відповідно до ст.ст.373, 374 Цивільного кодексу України, ст.80 Земельного кодексу України, право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Суб`єктами права приватної власності на землю згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм Земельного кодексу України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до ч.2 ст.81 Земельного кодексу України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно із ч. 3 ст.81 Земельного кодексу України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.22 Земельного кодексу України набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу, якою не передбачено набуття іноземними громадянами земель сільськогосподарського призначення.

У разі невиконання цих вимог настають наслідки, передбачені ч. ч. 2, 4 ст. 145 Земельного кодексу України, у разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.

Згідно із ст. 356 Цивільного кодексу України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом.

Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Частиною 5 ст. 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Таким чином, враховуючи, що відповідачка, будучи іноземним громадянином (в даному випадку рф), упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення (з 11.07.2016 року по даний час) не відчужила її, тому є підстави для її конфіскації у власність держави.

Дана процедура безумовно передбачена чинним земельним законодавством. Ця норма є імперативною та не передбачає винятків.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 вказаного Закону України державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Отже, поновити порушені інтереси держави у даному випадку в майбутньому можливо шляхом внесення державним реєстратором змін до відомостей Державного реєстру речових прав та їх обтяжень про вищевказану земельну ділянку у вигляді припинення права приватної власності Відповідача на таку ділянку з одночасним визнанням права власності держави на неї в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області на підставі відповідного рішення суду.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів».

У практиці ЄСПЛ (зокрема рішення у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.201 1, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини (далі - Перший протокол), а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Так, звернення прокурора із вказаним позовом є законним, оскільки ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наділено прокурора правом на звернення до суду за захистом інтересів держави у випадку коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду».

Звернення прокурора з вказаним позовом до суду беззаперечно переслідує «суспільний», «публічний» інтерес, оскільки реагування прокурора у даному разі спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використання іноземним громадянином земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яке відбувається з грубим порушенням вимог чинного законодавства.

Окрім того, втручання держави шляхом пред`явлення прокурором цього позову відповідає принципу «пропорційності», який передбачає дотримання справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання (рішення ЄСПЛ у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Новоселицький проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 01.06.2006).

Отже, за відсутності добровільного відчуження іноземним громадянином - відповідачем отриманої у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, вона підлягає конфіскації за рішенням суду на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, як уповноваженого органу на здійснення функцій держави у вказаних правовідносинах.

Зазначений спосіб захисту відповідає положенням ч.4 ст.81, ч.ч.2, 4 ст. 145 Земельного кодексу України.

Задоволення такого позову призведе до відновлення порушених прав та законних інтересів держави, виходячи з того, що стан збереження земель сільськогосподарського призначення має загальнонаціональне значення.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Такі випадки встановлено ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Вказаною нормою передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Із зазначеної норми вбачається, що підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді складаються з чотирьох елементів: наявність інтересів держави у спірних правовідносинах; порушення/загроза порушення зазначених інтересів; наявність/відсутність компетентного суб`єкта владних повноважень, який має захищати зазначені інтереси держави; нездійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів держави компетентним суб`єктом владних повноважень (у разі його наявності).

Підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області підтверджено наступним.

Інтереси держави у сфері земельних відносин полягають у забезпеченні правомірного обігу земельних ділянок, набуття права власності на земельні ділянки лише на законних підставах, дотримання процедури використання земельних ділянок, у тому числі сільськогосподарського призначення.

В даному випадку порушення інтересів держави полягає в тому, що відповідач, в порушення визначеної ст.ст.80, 81, 145 Земельного кодексу України процедури використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, як іноземний громадянин не відчужив земельну ділянку упродовж року після набуття права власності.

В умовах широкомасштабної збройної агресії з боку російської федерації, продовольча безпека України потребує величезної уваги, що тягне за собою невідкладне вжиття вичерпних заходів щодо повернення земельних ділянок у власність держави та їх подальше використання з метою забезпечення потреб у першу чергу громадян України.

Окрім цього, воєнні дії, які ведуться на території України, вкрай негативно впливають на продовольчі процеси у нашій державі, зокрема багато земель сільськогосподарського призначення на територіях, де ведуться активні бойові дії на даний час не можуть використовуватися за призначенням, сотні гектарів залишаються окупованими. Це в сукупності призведе до зниження врожайності, а тому в цих умовах важливим є те, щоб кожна земельна ділянка використовувалися відповідно до вимог законодавства України.

Звернення прокурора до суду з цим позовом сприятиме задоволенню суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використання громадянкою рф земельних ділянок сільськогосподарського призначення, яке відбувається з порушенням вимог земельного законодавства України.

Компетентним суб`єктом владних повноважень у даних відносинах є Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області.

Згідно з висновками, наведеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає компетентний орган.

Так, ч. 4 ст. 145 Земельного кодексу України передбачено, що позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель.

Відповідно до Положення про Державну служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, який організовує та здійснює державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності.

Зокрема, підпунктом 42 пункту 4 Положення передбачено, що Держгеокадастр, відповідно до покладених на нього завдань, подає позов про конфіскацію земельної ділянки у випадках, визначених законом.

Згідно Положення про Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, затвердженого Наказом Держгеокадастру від 23.12.2021№603,

Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області є територіальним органом Держгеокадастру та реалізує його повноваження на території Донецької області.

Завданням Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області є реалізація повноважень Держгеокадастру на території Донецької області. Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області здійснює державний нагляд (контроль) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, надає адміністративні послуги у сфері земельних відносин, землеустрою, Державного земельного кадастру та національної інфраструктури геопросторових даних. Відповідно до підпункту 36 пункту 4 даного Положення Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області подає позов про конфіскацію земельної ділянки у випадках, визначених законом.

Нездійснення захисту компетентним органом полягає у тому, що ГУ Держгеокадастру у Донецькій області не вжило будь-яких заходів із конфіскації земельної ділянки у громадянина російської федерації.

Згідно з висновками про застосування норм права, висловленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2018 у справі № 912/2385/18, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Маріупольська окружна прокуратура проінформувала ГУ Держгеокадастру у Донецькій області листом щодо виявлених порушень вимог земельного законодавства під час володіння відповідачем, громадянином рф земельною ділянкою сільськогосподарського призначення.

Разом з цим, ГУ Держгеокадастру у Донецькій області листом повідомлено прокуратуру, що вбачає порушення вимог земельного законодавства в тому, що іноземний громадянин володіє земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, втім не зверталося до суду. Зазначене свідчить про те, що ГУ Держгеокадастру у Донецькій області самоусунулось від вжиття заходів із захисту порушених інтересів держави у сфері земельних правовідносин. За таких обставин інтереси держави залишаються незахищеними і потребують захисту.

Для здійснення прокурором представництва інтересів держави не має значення з яких причин (об`єктивних чи суб`єктивних) компетентний орган не здійснив їх захист. Важливо лише те, що захист інтересів держави не здійснено і вони його потребують.

З огляду на це, у прокурора наявні підстави для подання до суду позовної заяви в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Донецькій області. В даному випадку представництво інтересів держави здійснюється прокурором, який виконує субсидіарну роль, щоб ці інтереси не залишилися незахищеними.

Прокурором дотримано вимоги абз. 3 ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру». На виконання зазначених норм, Маріупольською окружною прокуратурою попередньо листом від 19.12.2024 №55-6793ВИХ-24 повідомлено ГУ Держгеокадастру у Донецькій області про прийняття рішення щодо представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду цього позову.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позовних вимог з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати.

Заходи забезпечення позову,вжиті ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 08.01.2025 року,продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Керуючись ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області до ОСОБА_1 про примусове припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Нива"- задовольнити.

Конфіскувати на користь держави земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий 1421785000:05:000:1154 площею 8,3575 га, яка знаходиться на території територіальної громади Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 984580014217), власником якої є громадянка рф ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), шляхом припинення права власності, відомості про яке зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.07.2016 за № 15624846, та визнання права власності за державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (б-р Машинобудівників, 16, м. Краматорськ, Донецька область, 84313, код ЄДРПОУ 39767332).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Донецької обласної прокуратури (р/р № UA918201720343180002000016251, Держказначейська служба України м.Київ, МФО - 820172, код ЄДРПОУ - 25707002, отримувач - Донецька обласна прокуратура) витрати зі сплати судового збору в сумі 5955, 75 грн.

Заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 08.01.2025 року продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 02.04.2025 року.

Суддя А.О. Кошля

02.04.2025