Постанова

від 19.03.2025 по справі 910/10434/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2025 р. Справа№ 910/10434/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Демидової А.М.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача: Грибенко А. Л. - керівник; Гончарук М. П.

від відповідача: Штронда А. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

на рішення господарського суду міста Києва від 06.11.2024 (повний текст складено та підписано 15.11.2024)

у справі № 910/10434/24 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна"

до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"

про стягнення 4 136 080, 92 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

В серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" про стягнення 4211527,19 грн, з яких 3187429,91 грн 3 % річних та 1024097,28 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем судових рішень господарського суду міста Києва у справі №910/6807/21, якими з відповідача стягнуто на користь позивача грошові кошти та судові витрати, у зв`язку з чим позивач на підставі приписів статті 625 Цивільного кодексу України нарахував та заявив до стягнення інфляційні втрати та проценти річних у вищенаведених розмірах.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у справі № 910/10434/24 позов задоволено та стягнуто з Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" 3% річних у розмірі 3169130 грн 05 коп., інфляційні втрати у розмірі 966950 грн 87 коп та судовий збір у розмірі 49632 грн 97 коп. Повернуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" судовий збір у розмірі 905 грн 36 коп., сплачений за платіжною інструкцією №357 від 23.08.2024.

Рішення суду мотивовано тим, що судом встановлено відсутність обґрунтованих перешкод для виконання відповідачем своїх зобов`язань, зокрема, згідно з наданими позивачем витягами з Державного реєстру санкцій станом день ухвалення рішення щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" (ідентифікаційний код 31576194) інформація про санкційні дії у цьому реєстрі відсутня.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у справі № 910/10434/24, Акціонерне товариство Комерційний Банк "Приватбанк" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 625 ЦК України, постанови Кабінету Міністрів України "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації" № 187 від 03.03.2022, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Зокрема, скаржник зазначає, що судові рішення у справі № 910/6807/21 не підлягають виконанню через наявність обмежень, запроваджених постановою Кабінету Міністрів України "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації" № 187 від 03.03.2022 у вигляді мораторію (заборони) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації, якою, за доводами відповідача, є позивач.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" просить відмови в задоволенні апеляційної скарги, залишити в силі рішення суду першої інстанції та стягнути з відповідача на свою користь 50 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 (колегія суддів у складі: головуючої Ходаківської І.П., суддів Владимиренко С.В., Демидової А.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення господарського суду міста Києва від 06.11.2024 по справі № 910/10434/24 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 05.02.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 оголошено перерву у розгляді справи на 19.03.2025 та продовжено строк її розгляду.

Присутній у судовому засіданні 19.03.2025 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Представники позивача у судовому засіданні 19.03.2025 заперечили проти задоволення апеляційної скарги і просили залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.

Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, рішенням господарського суду міста Києва від 14.09.2021 у справі №910/6807/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" задоволено та стягнуто з Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" 800000 доларів США банківського вкладу, 2023836,97 грн. три проценти річних з простроченої суми (за період з 25.07.2015 по 23.04.2021), 367048,77 грн. витрат по оплаті судового збору.

18.10.2021 на виконання зазначеного вище рішення господарського суду міста Києва у справі № 910/6807/21 видано наказ.

Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 19.10.2021 у справі №910/6807/21 з Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" стягнуто 42000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

09.11.2021 на виконання вказаного додаткового рішення суду, яке набрало законної сили 09.11.2021, видано наказ.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2022 рішення господарського суду міста Києва від 14.09.2021 у справі №910/6807/21 залишене без змін.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2022 додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 у справі №910/6807/21 залишене без змін.

Постановою від 05.07.2022 Верховного Суду касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2022 задоволено частково та змінено постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2022, виключивши з її мотивувальної частини висновок щодо нікчемності договору про переведення боргу від 17.11.2014, укладеного між АТ "КБ "ПриватБанк" та ТОВ "Фінансова компанія "Фінілон". В решті рішення господарського суду міста Києва від 14.09.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2022 залишено без змін. Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2022 залишив без задоволення, а судові рішення - без змін.

Додатковою постановою Верховного Суду від 19.07.2022 у справі №910/6807/21 стягнуто з Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" 20000 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції.

Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 у справі №910/6807/21 стягнуто з Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" 20000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.

25.07.2023 на виконання вказаної вище постанови Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 у справі №910/6807/21 видано наказ.

25.07.2023 на виконання постанови Верховного Суду від 19.07.2022 у справі №910/6807/21 видано відповідний наказ.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач посилався на те, що судові рішення у справі №910/6807/21 не виконані відповідачем, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення з відповідача 4.136.080,92 грн, з яких 3.169.130,05 грн 3% річних та 966.950,87 грн інфляційних втрат (відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що позивач та його кінцеві бенефіціарні власники є пов`язаними особами із підсанкційним громадянином російської федерації, який сприяв окупації російською федерацією українського півострову Крим, тому судові рішення у справі № 910/6807/21 не підлягають виконанню через наявність обмежень, запроваджених постановою Кабінету Міністрів України "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації" № 187 від 03.03.2022 у вигляді мораторію (заборони) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За положеннями ч. 1 ст. 598, ст.ст. 599, 600, 604 - 609 ЦК України саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 цього Кодексу, що відповідає правовій позиції, викладеній, зокрема в постанові Верховного Суду від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17.

За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Відповідно до частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до усталеної позиції Верховного Суду, за змістом статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги, а поєднання цих вимог в одній справі не є обов`язковим.

За положеннями ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникнути з рішення суду.

Матеріалами справи підтверджено, що рішенням господарського суду міста Києва від 14.09.2021 у справі №910/6807/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" задоволено та стягнуто з Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" 800000 доларів США банківського вкладу, 2023836,97 грн. три проценти річних з простроченої суми (за період з 25.07.2015 по 23.04.2021), 367048,77 грн. витрат по оплаті судового збору.

Відповідачем наведені судові рішення у справі № 910/6807/21 не виконуються з посиланням на заборону, запроваджену постановою Кабінету Міністрів України "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації" № 187 від 03.03.2022.

Апеляційний господарський суд в даному випадку зважає на те, що в частині 1 статті 4 Закону України "Про санкції" визначено, що видами санкцій згідно з цим Законом є, зокрема зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань (пункт 5); заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом (пункт 10).

Згідно з частиною 3 статті 5 Закону України "Про санкції" рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2 - 21, 23 - 25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.

Отже, Радою національної безпеки та оборони України приймаються рішення про обмежувальні заходи (санкції) щодо певних фізичних та юридичних осіб і таке рішення вводиться в дію відповідним указом Президента України.

Статтею 53 Закону України "Про санкції" визначено, що державний реєстр санкцій (далі - Реєстр) - це інформаційно-комунікаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, захист, облік, відображення, оброблення та надання інформації про всіх суб`єктів, щодо яких застосовано санкції. Реєстр створюється з метою надання безоплатного публічного доступу до актуальної та достовірної інформації про всіх суб`єктів, щодо яких застосовано санкції. Дані Реєстру є відкритими і загальнодоступними, крім випадків, передбачених законом.

Також, підпунктом 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації" для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією російської федерації установлено до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на: виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором): громадяни російської федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства російської федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації; юридичні особи, утворені відповідно до законодавства іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації, - у випадку виконання зобов`язань перед ними за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті.

Отже, дія мораторію передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов`язань. З моменту запровадження вказаного мораторію суб`єктивне право осіб-кредиторів (стягувачів), перелік яких наведений в Постанові № 187, зазнає обмежень у можливості реалізувати ними право вимоги до зобов`язаної сторони, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом. Також мораторій хоча і не припиняє суб`єктивне право, однак на строк дії мораторію таке право не може реалізуватися шляхом виконання.

Подібний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 925/1248/21, від 09.08.2023 у справі № 922/1589/22, від 08.11.2023 у справі № 915/18/23, від 21.11.2023 у справі № 910/14552/22.

При цьому, як вірно встановлено господарським судом першої інстанції, в матеріалах справи відсутні та відповідачем не було подано жодного доказу на підтвердження застосування до позивача обмежувальних заходів (санкцій) в порядку Закону України "Про санкції" або належності позивача до осіб, передбачених підпунктом 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №187 від 03.03.2022.

Судом обґрунтовано встановлено, що за даними Державного реєстру санкцій станом дату ухвалення рішення судом першої інстанції стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" (ідентифікаційний код 31576194) інформація про санкційні дії відсутня.

В частині посилання скаржника на лист Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України лист від 24.11.2022, у якому зазначено, що на Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" поширюється мораторій (заборона) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, запроваджений вищенаведеною постановою, суд апеляційної інстанції зважає на те, що надання роз`яснень положень нормативно-правових актів України, зокрема, постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187, відповідно до статей 24, 25 Закону України "Про Службу безпеки України" до компетенції органів Служби безпеки України не віднесено.

З огляду на викладене вмотивованим є висновок суду про наявність правових підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних, перерахунок яких обґрунтовано здійснено судом.

Також судова колегія зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації" установлено мораторій (заборону) саме на виконання грошових та інших зобов`язань, а не на ухвалення судових рішень про стягнення грошових коштів.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Судові витрати

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за результатами розгляду апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Щодо заявлених позивачем у відзиві на апеляційну скаргу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 грн.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 ГПК України).

Відповідно до ч.3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції до матеріалів справи надано копію договору №05.8 про надання правничої допомоги від 05.08.2024, копію ордера на надання правничої допомоги Серія АА № 1478363 та копію платіжної інструкції № 533.

Колегія суддів суду касаційної інстанції бере до уваги те, що згідно з п. 5.1 зазначеного договору клієнт здійснює оплату гонорару адвоката за цим договором в безготівковому порядку на поточний рахунок адвоката не пізніше 30 календарних днів з дати підписання акта приймання-передачі правової допомоги та/або звіту адвоката.

Подання акта приймання-передачі наданих послуг, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20).

З урахуванням вказаного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 50 000 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, у зв`язку з відсутністю акта приймання-передачі наданих послуг або звіту адвоката, передбаченого п. 5.1 договору №05.8 про надання правничої допомоги від 05.08.2024, подання якого є необхідною умовою належного виконання умов договору та стягнення витрат на професійну правничу допомогу. У цьому висновку суд звертається до правової позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 28.05.2024 у справі № 910/1757/22.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у справі №910/10434/24 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" у стягненні з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" 50 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повна постанова складена - 31.03.2025.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді А.М. Демидова

С.В. Владимиренко