Постанова

від 19.03.2025 по справі 910/10434/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2025 р. Справа№ 910/10434/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Демидової А.М.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача: Грибенко А. Л. - керівник; Гончарук М. П.

від відповідача: Штронда А. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 27.11.2024 (повний текст складено та підписано 09.12.2024)

у справі № 910/10434/24 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна"

до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"

про стягнення 4 136 080, 92 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

В серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" про стягнення 4211527,19 грн, з яких 3187429,91 грн 3% річних та 1024097,28 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем судових рішень господарського суду міста Києва у справі №910/6807/21, якими з відповідача стягнуто на користь позивача грошові кошти та судові витрати, у зв`язку з чим позивач на підставі приписів статті 625 Цивільного кодексу України нарахував та заявив до стягнення інфляційні втрати та проценти річних у вищенаведених розмірах.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у справі № 910/10434/24 позов задоволено та стягнуто з Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" 3% річних у розмірі 3169130 грн 05 коп., інфляційні втрати у розмірі 966950 грн 87 коп та судовий збір у розмірі 49632 грн 97 коп. Повернуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" судовий збір у розмірі 905 грн 36 коп., сплачений за платіжною інструкцією №357 від 23.08.2024.

Додатковим рішенням господарського суду міста Києва у справі № 910/10434/24 від 27.11.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" задоволено частково та стягнуто з Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 25000 грн 00 коп. В іншій частині заяви відмовлено.

Додаткове рішення обґрунтовано тим, що з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг дійшов висновку стягнути з Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 25000,00 грн.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.

Не погоджуючись з додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 27.11.2024 у справі № 910/10434/24, Акціонерне товариство Комерційний Банк "Приватбанк" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить змінити його мотивувальну частину та резолютивну частину шляхом зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 20 000 грн, посилаючись на порушення судом ст.ст. 74, 86, 237 ГПК України.

Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не надано оцінки всім запереченням відповідача, спір у даній справі не є складним та відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку з неналежним виконанням договорів та спірні правовідносини не потребують аналізування та дослідження адвокатом великої кількості законів та підзаконних нормативних актів.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2025 (колегія суддів у складі: головуючої Ходаківської І. П., суддів Демидової А. М., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 27.11.2024 у справі № 910/10434/24 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 05.02.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 оголошено перерву у розгляді справи на 19.03.2025 та продовжено строк її розгляду.

Присутній у судовому засіданні 19.03.2025 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, змінити додаткове рішення суду першої інстанції шляхом зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 20 000 грн.

Представники позивача у судовому засіданні 19.03.2025 заперечили проти задоволення апеляційної скарги і просили залишити оскаржене додаткове рішення суду першої інстанції без змін.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі статтею 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Згідно з статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом з тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Отже, у розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як свідчать матеріали справи, у поданій заяві позивач просив стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 100 000,00 грн.

Відповідач надав суду клопотання про зменшення розміру судових витрат.

Заявником на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу надано суду копії договору про надання правничої допомоги від 05.08.2024 № 05.08, укладеного з Адвокатським бюро "Гончарук та партнери", за умовами якого адвокат зобов`язався здійснювати представництво та надати інші види правничої допомоги клієнту щодо стягнення в судовому порядку з АТ "КБ "Приватбанк" (далі - Боржник) 3% річних та інфляційних втрат згідно статті 625 ЦК України за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання з повернення грошових коштів, що належать замовнику на підставі договору №197792 від 13.06.2013 про розміщення коштів на строковому депозиті "Депозитна лінія", з урахуванням судового рішення в справі № 910/6807/21, на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, що необхідні для виконання цього договору.

В п. 4.1 договору встановлено, що за правову допомогу, передбачену цим договором, клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) незалежно від результату надання правової допомоги у фіксованому розмірі такими частинами: 1) за надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань щодо стягнення в судовому порядку з АТ "КБ "Приватбанк" 3% річних та інфляційних втрат згідно статті 625 ЦК України за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання з повернення грошових коштів, що належать замовнику на підставі договору № 197792 від 13.06.2013 про розміщення коштів на строковому депозиті "Депозитна лінія", з урахуванням судового рішення в справі № 910/6807/21; представництво інтересів клієнта у суді першої інстанції під час здійснення господарського судочинства - 100 000 (сто тисяч) гривень.

Згідно з п. 5.1 договору клієнт здійснює оплату гонорару адвоката за цим договором в безготівковому порядку на поточний рахунок адвоката не пізніше 30 календарних днів з дати підписання акту приймання-передачі правової допомоги та/або звіту адвоката.

Також, заявником надано суду підписаний сторонами Звіт про виконання договору від 08.11.2024, у якому деталізовано виконані адвокатом роботи на виконання умов договору та представництва інтересів клієнта у господарській справі №910/10434/24.

08.11.2024 позивачем сплачено на користь адвокатського бюро частину гонорару у розмірі 40 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 462 від 08.11.2024.

Апеляційний господарський суд в даному випадку зважає на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, п. 24 додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 903/326/21).

Суд апеляційної інстанції враховує також правову позицію, викладену в постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, згідно з якою витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Як вірно враховано місцевим господарським судом, з урахуванням заперечення відповідача щодо задоволення заяви позивача, заявлений позивачем до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу не повністю відповідає критеріям обґрунтованості, а також розумності, співмірності та пропорційності.

Апеляційний господарський суд зважає на те, що правовідносини у даній справі не є занадто складними, а відтак, судом правомірно зменшено розмір витрат на професійну правничу допомогу до 25 000, 00 грн, що в повній мірі є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Таким чином, додаткове рішення господарського суду міста Києва ухвалено відповідно до встановлених обставин та норм права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду першої інстанції про розподіл витрат на професійну правничу допомогу не є об`єктом справляння судового збору, відповідно розподіл цього виду судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення.

Додаткове рішення господарського суду міста Києва від 27.11.2024 у справі №910/10434/24 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повна постанова складена - 31.03.2025.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді А.М. Демидова

С.В. Владимиренко